Урок літератури рідного краю за романом Г. Лютого «Мама - Марія» Яйце - райце українського духу (для 9 - 11 кл)

13

План - конспект уроку в 9 - А класі

Яйце - райце українського духу. Презентація роману - пісні Г. І. Лютого

«Мама - Марія»

Підготувала вчитель

української мови та

літератури

Третяк Н.Б.

ЗШ № 69 м. Запоріжжя

13.05. 2011р.

Тема уроку: Література рідного краю

Яйце - райце українського духу.

( за романом - піснею Г. Лютого « Мама - Марія»)

Мета уроку: продовжувати роботу по ознайомленню дітей з сучасним літературним процесом рідного краю, зокрема ознайомити учнів із романом у віршах Г. Лютого « Мама - Марія». Звернути увагу на реалізацію творчого задуму автора возвеличити рідну землю в узагальненому образі матері, а також на світоглядні позиції Лютого, відображені у творі, прослідкувати взаємозв'язок з творами української літератури. Впливати на формування загальнолюдських цінностей учнів, розвивати читацькі навики, мовлення, творче критичне мислення, навики роботи з текстом, активізувати та збагачувати словниковий запас дітей. Виховувати любов до рідного краю, до рідного слова.

Тип уроку: урок - презентація твору.

Обладнання: виставка творів письменника, аудіо запис роману, мультимедійні засоби, фото, оформлення дошки висловами з роману, символічне зображення яйця - райця.

Презентація (голос автора): аудіо і відео записи ( Нікітін Н., Медведєва Г.)

Використана література: Г.Лютий «Мама - Марія»(роман - пісня). Запоріжжя

«Дніпровський металург», 2008р., 390 ст.

Попередня робота: 1. Прослуховування аудіо запису роману, прочитання.

2. Складання запитань за опрацьованим твором.

3. Зустріч з автором.

4. Презентація опрацьованого матеріалу.

Оформлення дошки: тема, ілюстрація ( яйце - райце), вислови з роману, опрацьовані дітьми. Оформити стенд фотографіями із зустрічі.

• Нам довіку носити у серці

Цю велику вітчизну малу.

• …із мене і у мене весь світ перетіка…

• Земля батьків там нас учила

Простому й вічному радіть.

• …Я все ввібрав, я все те знаю…

• …Я взять хотів у груди слово,

Щоб дух, щоб світ наш не пощез!

• І душу, скроплену піснями, в науку зорям віддали….

В мені чужинського - катма.

…На вражі істини плюю я…

Я - українець, я - прощу…

• Мені Вкраїна піснею пече.

• Всім - по вірі дано.

По душі - горизонти відкрито.

• Обійми всім серденьком щедрий світ,

І тебе обійме він у одвіт..

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Звучить пісня «Мій рідний край» (сл. Г.Лютого, вик. А. Сердюк)

Привітання

ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Кожна людина в своєму серці як найбільшу святиню носить образ рідної землі. Кожному по - своєму болить його країна. Сьогодні на уроці ми будемо говорити про нашу землю, пісню, мову - про нас. А допоможе нам у цьому Григорій Іванович Лютий і його роман - пісня « Мама - Марія», який його дочка , кандидат філологічних наук, Тетяна Біленко назвала «яйцем - райцем українського духу». Ми знаємо, що цей казковий образ уособлює - символізує багатство, достаток ( автор ілюстрації пояснює, що і чому на ній зображено). Тому в кінці уроку ви мені скажете, про яке багатство йде мова у романі. Яке яйце - райце хотів подарувати Лютий кожному читачеві.

ІІІ. Опрацювання матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

До сьогоднішнього уроку ми провели велику підготовчу роботу. Я не побоюся сказати, що почалася вона ще в шостому класі, коли ми з вами зустрічалися з Олександром Виженком і його «Історіями запорізьких козаків для веселих дітлахів», з Григорієм Івановичем Лютим і його казкою « Світлана». Ви самі побачили, як ви виросли, діти, подорослішали. Тому цьогорічна зустріч з Головою Спілки письменників Запорізького краю ( звернути увагу на стенд з фотографіями ) була набагато змістовнішою, глибшою, адже ви попередньо ознайомились із романом, над яким автор працював все своє життя ( як каже сам). Про результат цієї роботи ми і поговоримо.

2. Виступ про роботу Спілки письменників. ( готувала Медведєва Г.)

Спілка письменників Запоріжжя на сьогоднішній день складається із 25 чоловік. З їхніми творами ми маємо можливість знайомитися через журнал «Хортицю», редактором якого є Лютий, та через їхні особисто видані збірки. Ми мали можливість чути їхні твори на зустрічі з приводу 10 - річчя журналу «Хортиця» (розповідь можна продовжити)

3. Про особливості композиції твору.

   1. Робота над темою, назвою, присвятою.

• Чому розмову про роман я хотіла би розпочати поезією В. Симоненка «Грудочка землі» ( виразне читання)

Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.

Бігла стежка в далич і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.

В них дзвеніло щастя непочате,

Радість невимовна і жива,

Коли їх виводили дівчата,

Як ішли у поле на жнива.

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона на цілий світ.

…З нею я ділити завжди буду

Радощі, турботи і жалі,

Бо у мене стукотить у грудях

Грудочка любимої землі.

( без цієї грудочки любимої землі і любові до пісень не можна було написати такий роман)

• Зверніть увагу на дошку. Зачитати

«Вигукую Ваші душі… Але не так, як коток - цок та в лобок, та вписану торбу…. Я вигукую Ваші душі, як зорі на вечірнє небо, як сонце вранці, як квіти з землі, як пісню з грудей….

…Люблю тебе, рідна земле, у цих дітях, у цих людях, у кожному живому листочку…» Г.Лютий.

• Я назвала би дані слова метою нашої творчої співпраці, яка не обмежується даним уроком.

• Давайте подивимось на ілюстрацію до обкладинки. Вона співзвучна із мотивами прекрасного твору класика нашої літератури……Кого?

…Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила… І мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила.

• От і принесли нам лебеді на крилах життя, - говорить до неба і землі мій дід Дем'ян.

І хороше, і дивно, і радісно стає мені в цім світі.

( М. Стельмах «Гуси - лебеді летять..»)

• Чому Лютий визначив цей роман як пісню?

( я з тих часів, коли не соромно було співати - Лютий)

Відео про роман

• Чому роман називається «Мама - Марія», адже ми знаємо, що говориться в ньому більше про…. ( про народ, про землю, пісню - це узагальнений образ рідної матері - землі).

• Чому Лютий написав цей роман? ( голос автора - на березі Всесвітнього океану….) - ( щоб попередити хвилю забуття)

• Як ви розумієте наступні слова? ( голос автора - ця книга жде - немов залізний тік. …..І нудно і безглуздо від дрібнот. Хіба за храм. За менше - не візьмуся.) Про який храм говорить автор? Як ви розумієте вираз «храм душі»? ( святині твоєї душі, те, що найдорожче серцю)

• На початку роману автор написав: «Я витиснув із каменю цю краплю. А скажуть, що зібрав лише росу…» Поясніть.

( Багато зусиль, важка праця. Комусь може здатися поверхневою.)

• Кому присвятив цю роботу? ( голос автора - присвята)

1. Робота над сюжетом твору

• Чи має даний твір сюжетні лінії? Чи легко їх переказати? Чому?

(про особливості сюжету - Третяк О.)

Особливості сюжету роману Григорія Лютого «Мама-Марія»

Сюжетні події роману розгортаються у Гуляй - Полі на Запоріжжі у часи батька Махна. Автор вважає цю місцевість центром Всесвіту. Недалечко від раю на українському хутірці Божа Воля залишається сиротою дівчина Марійка. Всі решта загинули від голоду. Взяла в руки синичку і пішла в нікуди. По дорозі зустріла бабусю, яка пророкує їй велику силу. Марійка прибивається в Гуляй - Поле і починає співати біля храму . Через неї світу являється Голос України.

Головному герою Богдану в ніч перед Великоднем сняться дивні сни - він знає, що його батькове поле родить пісні. Біля храму зустрічає сирітку, яка співає пісні, народжені його батьківським полем. Богдан обіймає Марійку і веде до себе додому дев*ятою донькою. Люди прозвали Богдана Батьком Дзвона, бо він віддав всі золоті і срібні родові реліквії на дзвін. Через свою ангельську вдачу і Божий дар співу Марійка стає уособленням матері українського народу . Потрапивши в Богданову сім*ю, Марійка самовіддано любить всіх і все: названих братів і сестер, сусідів, каченят, козенят, крислаті груші і картопляні грядки…Для неї любити - це значить робити все навколо щасливим, і світ відповідає їй взаємністю. Така її сутність. Поступово сюжет розгалужується, набирає усіє повноти веселки українського життя: весілля, толоки, риболовля, вечорниці, святкові гуляння, поминки. Особливо виділено розділи про громадянську війну. Фінал життя героїні - трагічний, вона вмирає на порозі власної домівки.

Як правило сюжет має одну кульмінацію, у нашому випадку - кульмінація в кожному розділі. Через увесь роман простежується дорога - до Бога в людині. Сюжет дуже розлогий і переповнений позасюжетними елементами, тому у кожного оповідача буде своя розповідь, вмотивована пережитими враженнями. (За Т.Біленко)

Відео (як я пишу)

4. Презентація уривків з тексту.

• А зараз послухаємо сам роман - через вас, через автора. Вдома ви готували уривки з тексту з поясненням, чому саме цей фрагмент було обрано.

Діти представляють свою роботу: виразне читання напам'ять фрагменту, вивішування на дошку виписаних метафор. (чергую виступи учнів з голосом автора у презентації)

1. Варю собі куліш - з тяжких своїх думок - (голос автора)

із болю і прощень.

Душа горить голодна.

…кипить у казані краса моїх безсонь…

І пробую думки. Ще не зварилась жодна….

І дивиться Господь зі мною у вогонь.

2. - Звідки в тебе пісня?

• Хтозна. Я не знаю. Так співала мама. Так і я співаю.

…В нас пісень родило більше, ніж картоплі.

А коли збирались разом вечорами..

То були не співи. То були - заграви…

Мама в час останній теж заповідала,

Щоб пісні я людям наші заспівала…

…Вірю, скласти пісню - мовби народитись.

Мама говорили - Богу догодити…

3. Земле рідна,земличенько, ( звучить з голосу автора)

Ти відкрий своє личенько.

Я візьму його в душу,

Щоб родила душа:

Світом, мамою зітканим,

З яворами й лебідками,

Із веселими дітками,

Що дорожчі життя…

4. Життя - воно всього лиш переліт.

І може статись - випаде згадати,

Немов найбільше, найдивніше свято -

Як ми отут сиділи на землі….

5. Думки мої - мов неба голоси…

Я - дум пастух. Ти - хмарка понад гаєм.

Пісні твої - свяченая вода….

Тебе послухать сам Всевишній сходить

Мостом веселки… - в душі до людей….

( Л. Костенко «Маруся Чурай» Ця дівчина не просто так Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа)

6. У Божій Книзі вірші - головне. ( з голосу автора)

Є справи Богообраних - над світом…

Всевишній взяв мене у сторожі…

Поезія - це слово із орбіти,

Мого народу, роду і душі…

Слова ж пісень - як місяць, як зірки,

Господь їм дав дороги незбагненні…

Так із небес з'являються думки….

Вони - плоди - як жив ти і як вірив,

І як у снах до неба долітав…..

7. …Так було раділося коло хати.

В коло рід сідав колись щастя звати..

І воно являлося непомітно -

Вічне людське щастячко заповітне…

( " Садок вишневий коло хати" Т. Шевченко)

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

8. То чому ж ми плачем і кохаєм,

Захлинувшись щастям на краю,

Але так і досі ще не знаєм,

Що живем і справді у раю?...

Відео (вірш 1261)

9. Душа твоя, Марієчко, я знаю,

Землею, мов травиченька, співа…

В тобі є все, усенька Україна…

Що дав Господь, що вік не обрида…

Встаю перед тобою на коліна -

Мого народу мати молода…..

Дивлюсь на тебе й весь - немов світаю..

Які ще треба світу чудеса!

( Т. Шевченко : У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим..

..І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим…)

10. ….Яйце - райце - із першої сльози,

Із другої - сувої рушникові…

Із третьої - розчахнутість грози…

А в цій - усе, чого нема і Слові…

Коли Сльоза важка, немов зерно,

Таке у ній записано душею……

…На дні очей стояв сльозою храм

ЇЇ пісень, сповитий синім сумом….

11. Щоб пісня та, яку я заспіваю, ( з голосу автора)

Відкрила людям небо їхніх душ…

Не здивувати хочу - дати хліба

Душі твоїй. Народе мій, прокиньсь.

Візьми, не відвертайсь (немає ніби),

Тривкого хліба з Божої руки….

О Боже, їх для їх же засвіти!

Коли співаю вдень чи серед ночі,

Невже в душі ніщо в вас не росте?

12. Дав мені цей світ три забавоньки:

Дівчиноньки цвіт, чару славоньки.

Ну а третя вже й не сказать яка,

Мов дурман гіркий - та рибалонька.

…Коли в долоні річки набираю,

Коли душею в душу їй дивлюсь..

Це не рибалка, краю мій, я знаю..

Читать ці знаки вік не утолюсь….

13. Душа росте. Й за це у нагороду,

Господь дарує спрагу їй колись -

Відчути душу рідного народу,

Оту любов, з якої ти з'явивсь.

…Дає тобі усе, заради чого

На грішну землю, власне, ти прийшов

( фрагменти можуть бути іншими, бо їх обирають учні самостійно)

ІV. Осмислення та узагальнення матеріалу.

- Чи можна назвати роман «яйцем - райцем українського духу»?

Чи вдалося авторові передати вам отой храм його душі?

І над чим заставив вас задуматись?

«Мікрофон»: Мої враження від роману……..

V. Підсумок уроку. Домашнє завдання. Словесне оцінювання.

Я впевнена, що ви обов'язково повернетесь до цього роману. І з кожним разом знаходитимете для себе щось нове. Працюйте над тим, щоб «росла ваша душа», будуйте храм своєї душі. А «небо ваших душ» нехай завжди буде високим, світлим, чистим….

Дякую за співпрацю. І бажаю від усіх нас здоров'я та творчих успіхів Григорію Івановичу.

Звучить пісня «Столиця степів» ( А. Сердюк)