Урок-реквієм до Дня пам’яті героїв Крут «Червона калина у білому снігу»

«Червона калина у білому снігу»

(урок-реквієм до Дня пам'яті героїв Крут)

Підготувала Шевченко Вікторія Іванівна

вчитель української мови та літератури

2011 рік

Мета: -ознайомити учнів із трагічними сторінками історії становлення

незалежної Української держави;

-формувати повагу до минулого рідної країни,розширити світогляд

дітей;

-виховувати патріотизм, почуття гордості за своїх земляків.

Хід заходу:

Зала прикрашена сухими квітами, у центрі сцени висить плакат, де написано чорними буквами:

Ви за свободу гинули без скарги

Серед пожеж і руїн.

Вічна вам пам'ять, вічна вам слава

І наш доземний уклін.

Посеред зали стіл, на ньому свічки, хліб, сіль, калина, пінопласт у вигляді снігу.

Червона калина у білому снігу

Сумна за весною і хоче тепла

Червона калина, мов та сиротина

Ніхто не зігріє, бо сонця нема

Червона калина хоть важко та сильно

Зими не боїться з віків

Червона калина як мати жде сина

Так жде Україна на своїх синів

Учитель: Правильно кажуть: «Хто не знає свого минулого - не вартий свого майбутнього». І це дійсно правда, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого, - як перекотиполе: куди вітер подме - туди воно й котиться; куди вітром приб'є - там і залишить своє насіння. Саме тому ми повинні знати історію, що вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

Ведучий 1. Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, - присвячується.

Ведучий 2. Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, - життя, - присвячується.

Ведучий 1. Тим, кого ми повинні були забути і викреслити зі своєї пам'яті та історії, героям, що пали в страшному бою під Крутами, - присвячується.

Під музику виходять студенти-солдати.

Солдат 1 І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Солдат 2 Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Солдат 3 Руки мліли з імперськими путами,

Вкотре ми їх схотіли порвати.

Впали ми героїчно під Крутами,

Щоб воскреснуть тепер і встати.

Солдат 4 Нас тут триста, як скло, товариство лягло

Солдат 5 Спливуть часи, мов паводки Дніпрові,

Одвічну мрію здійснить Україна.

Й під Крутами, на плитах мармурових,

Про нас лунатиме пісня соколина.

Відіоролік «Бій під Крутами» початок

Ведучий Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було.

У часи хрестових походів одбивати Єрусалим ішли лави охоплених ентузіазмом дітей. Вони й гинули лавами зі світлою вірою у Царство Небесне і вічне життя. Юнаки Греції та Риму билися до загину впевнені у свою перемогу

Ведучий Не раз в українській історії поле борні зводило синів нашого народу - проти "захисників" рідної землі. Чого варта для нас Полтавська трагедія 1709 року, коли спеціально привезений Петром І із сибірського заслання Семен Палій воював проти козаків - самостійників гетьмана Івана Мазепи та запорожців Костя Гордієнка...

Ведучий А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи на бій? Чи вони вірили у свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ні...

Ведучий Чи то були знавці - козаки, окурені порохом, призвичаєні до військової справи? Ні, ні... То були гімназисти і молоді студенти, не призвичаєні до військової справи.

Ведучий Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їхнім душам було огидне кожне насильство, вбивство, бій.

І вони пішли. Коли ударив останній час України, вони пішли - 300 юнаків проти близько 6000 більшовиків. І полягли усі.

Ведучий Триста їх, як цвіт рясний, весняний,

В снігових заметах залягло:

В їх серцях одне палке бажання

Й в лютий холод полум'ям цвіло.

(О.Варавва "Їх слава буде пломеніти")

Ведучий У наших предків був звичай у день поминання могили мертвих встеляли квітами і запалювали на них свічки.

Ведучі запалюють свічки. Лунає уривок з пісні «Молитва за Україну»

Дівчина Вони лежать навіки молоді,

Ставні й веселі, з усміхом щасливим,

Готові чути поклик, як тоді,

Коли на бій ішли з бадьорим співом.

Сумні батьки й жалобні матері,

Минувши повз Аскольдову могилу,

Мовчазно зрять, як страдницькій порі

Журба вербу вколисує похилу.

Лихі вітри, гойдайте верховіть

Живого свідка бойових крутянців!

Та не турбуйте кореня, не гніть

Святих дерев, що знали новобранців.

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви клали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

(Яр Славутич "Крутянці").

Ведучий Пом'янемо їх хвилиною мовчання.

Ведучий 7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила Українську Народну Республіку, але питання про визнання України як самостійної держави стало предметом дискусії. Троцький, який очолював делегацію петроградського уряду, закликав:

Троцький: Нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Без украинского угля, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется. Отправляясь на Украину, помните, что для достижения своей цели, все средства одинаково хороши. Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей. Желаю вам полного успеха!

Ведучий Але одна третина російської армії були українці і на фронтах вони чекали розпорядження з Києва. А Київ мовчав, українським воякам нічого не залишалось як розійтись по своїх домівках.

Ведучий Про ці події запрошуємо розповісти майбутнього історика

Історик З початком січня 1918 року у Києві почалося формування Студентського Куреня Січових Стрільців, а водночас і Гайдамацького коша.

Молодь Києва щиро відгукнулася на відозву організаційного комітету Студентського курення та в другій половині січня було записано до нього 300 осіб.

(Лунають пісні січових Стрільців)

Студентський Курінь Січових Стрільців складався виключно з добровольців - студентів вищих шкіл Києва, що не були покликані в час війни на військову службу з огляду на молодий вік чи поганий стан здоров'я, з учнів вищих класів українських гімназій, невеликого складу Першої юнацької військової школи та кільканадцятьох слухачів школи військових лікарських помічників.

Після двох тижнів спішного курсу військової науки для неознайомлених зі зброєю студентів і учнів в юнацькій військовій школі частина Куреня Січових Стрільців враз із рештою юнаків вирушила під командою сотника Андрія Омельченка за наказом командуючого Північним фронтом сотника Шинкаря на Чернігівщину проти наступаючої червоної армії.

Дівчина Їдуть у закутні Крути

Жваві юнацькі сотні,

Шляхом чернігівським чути

Лунко буяють пісні.

В співі бадьорім ожила

Слава борців золота -

Віра, Надія і Сила.

Пісня - присяга свята.

(Мик. Оверкович "Богатирський епос")

Ведучий 27 січня 1918 року виїхали молоді вояки з Києва і повезли їх у холодних вагонах на станцію Крути. 29 січня доїхали. Після прибуття вони ще довго йшли пішки в лютий мороз. Нарешті пролунала команда ставати табором, братися за шанцевий інструмент і якомога надійніше закопуватися в землю. Було їх триста.

Хлопець Вихрить зима, встеляє землю снігом,

Скрипить над шляхом сивий осокір.

Згасають зорі. Місяць вовчим слідом

Бере в полях, вітрам наперекір!

У ніч таку, - її не позабути! -

Коли здригала й студеніла мгла,

Трисотня тихо облягала Крути,

Трисотня в шанцях грізно залягла!..

Над Бахмачем курів кривавий обрій,

Доносивсь гуркіт, віяло димком.

І в цій хвилині, довгій і недобрій,

Здавалось, вічність маяла крилом...

А коли ранок прошкував полями

І стріснувся із сонцем в далині,

Неначе грім, рокочучи в нестямі,

Ударив бій!...Як у гарячім сні.

(Мик. Щербак "Крути")

Ведучий Для багатьох юнаків це була перша в їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом, і це була для них остання вже ніч.

Історик Сам бій тривав з раннього ранку до пізнього вечора. Заметене снігом поле, а на ньому похапцем окопались юнаки, без штабу, маючи по три обійми набоїв на душу. Зачорніло здалеку: колонами наступали більшовики. Ворог обійшов лінію оборони з обох боків, штаб ніяких наказів не шле, патронів і знаряддя бійцям не присилає. Усі патрони витрачені. Одна одним гармата, котра була в юнкерів, мусила замовкнути, випустивши останню шрапнель. Прийшлось посилати когось на станцію шукати командира і штаб. Їх на станції вже не було. Вони подалися за своїм поїздом, не повідомивши військо, не пославши йому ніякого наказу, а хапалися виїздити так, що забулися відчепити від свого поїзда вагони зі знаряддям до гармат, із патронами, і завезли їх.

Постріли лунали, від берега до берега лунко репалася крига, і вбиті юнаки падали один за одним у білий сніг, який ставав вже не білим, а червоним і танув від гарячої юнацької крові.

(Грає камерна духова музика, наростаючи. На сцену виходить дівчина, одягнена в чорне, на голові чорний платок, зі свічкою в руках.)

Сіються, стеляться білі сніги...

Рідна земля мармурова...

Сковують - ріжуть її ланцюги...

Тихше, о тихше, ні слова...

Наче червоне вино розлилось.

Хтось до вина припадає...

Білі намети... троянди цвітуть...

Казка ніколи не ждана...

Згадуєш, друже: потоки пливуть, -

Ми ж кричимо їм: "Осанна!"...

Друже, ти ... плачеш ... поглянь, навкруги

Рідна земля мармурова...

Маком цвітуть - червоніють сніги...

Годі, о, годі... ні слова....

(Олександр Олесь "Сіються, стеляться...")

Ведучий Двадцять сім із них потрапило в полон. Спочатку вояки "революційної армії" - колишні царські гвардійці, матроси, московські робітники та звільнені революцією злочинці - над ними по - звірячому познущались, а наступного дня розстріляли, заборонивши селянам їх ховати. Перед розстрілом юнаки заспівали "Ще не вмерла України..."

Ведучий Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до Харкова лікуватись. Так вони вціліли і потім розповіли про все, що сталося того страшного дня.

Перемога під Крутами відкрила російському війську шлях до Києва. Перша окупація столиці України тривала три тижні. Коли українська народна армія повернулася, на полі бою було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено до Києва. 19 березня їх було поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі.

Дівчина На Аскольдовій могилі! Поховали їх -

Тридцять мучнів українців, славних, молодих...

На Аскольдовій могилі український цвіт! -

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука? -

Квітне сонце, грає вітер і Дніпро - ріка ...

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! -

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті з славою святих.

На Аскольдовій могилі поховали їх.

(П.Тичина "Пам'яті тридцяти")

Мелодекламація

( соло на скрипці М. Скорик «Мелодія», уривок з новели В Поліщука «Над свіжою могилою»)

Стою над свіжою могилою юнаків і тихо сумую… Переглядаю написи на стрічках вінків… «Синам України - борцям за її волю». «За честь і волю України, що віддали життя під Крутами». І багато інших написів. Ще більшим віє од тих слів, правдивих і шаблонних… Двоє людей в селянських свитках плачуть: їх діти в землі… Розглядаю знову написи, стрічки, вінки. Стрічки білі, червоні, жовто-блакитні. Ось одна простенька стьонжечка, видно, зроблена тут, на скору руку. Напис хімічним олівцем біжить нерівними каракулями. Читаю. «Милому моєму Грицеві від його Олесі». Наче трохи обірвалось в середині. То певно найкращі мрії і надії прийшлось розбити. Так-то зустріло суворе життя ще юну людину.

«А вже молодого студента не будуть більш хвилювати - ні життя, ні боротьба, ні кохання» - читаємо далі оці несміливі каракульки. Певне вийшли вони з-під руки, омитої дужими сльозами.

Ведучий Минуть роки, десятки років, століття - пам'ять про юнаків - героїв не згине вовік.

Вона світитиме не тільки українцям, всім, обраним Богом людям, що покладають життя своє во ім'я брата свого. Для нас могила ця лишиться на віки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле.

В хвилини одчаю, в хвилини занепаду, в хвилини знесилля будуть приходити до неї старі і малі, щоб підживитися тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут і під камінним хрестом.

...Цей день стане днем всієї молоді України.

Ведучий Бій під Крутами належить до одних з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь, триста студентів - цвіт української молоді, цвіт українського народу. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що під Крути пішли лише триста і лише молодь. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини "Бороніть Україну в небезпеці!", відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.

Дівчина Любіть Україну, козацькі сини,

Вона в нас, як мати, єдина,

Любіть Україну, шануйте її,

І з вами вона не загине.

Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої нема і не буде.

Любіть Україну, як матір щодня,

Тоді вона й вас не забуде.

Любіть Україну, як матір свою,

Як рідну, кохану дитину.

Любіть Україну, благаю, молю,

Як першу любов і єдину.

Любіть Україну, всім серцем любіть,

Священную Русь - Україну.

Як предки великі її бороніть,

Кохайте її до загину.

Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як герої...

(В. Криволап "Любіть Україну")

Відіоролік «Героям Крут»

(Тихо грає урочиста духова музика).

Ведучий Будьте ж певні, дорогі, незабутні герої, - ви не загинули марно. Золотаво-блакитні знамена, які востаннє застигли у ваших очах, коли ви падали на землю, стали державним символом і навіки залишаться для нас найбільшою святинею. Ми пишаємося вашим героїзмом. Вона живе і житиме довіку - вільна, самостійна, незалежна Україна.

Читець В часи молитви і вторіння

І мертвим, і живим - уклін.

Не забувай свого коріння,

А головне: вставай з колін!

Читець Вставай, не скигли про умови.

Свобода - мрія поколінь.

Не забувай своєї мови,

А головне: вставай з колін!

Читець Не бійся, що не знаєш броду,

Що поміж нами вбито клин,

Не забувай свого народу,

А головне: вставай з колін!

Читець І будь, мій брате, насторожі:

Сама біда у дім не йде.

Свободу, куплену за гроші,

Ніхто не бачив і ніде.

Читець Вставай! Дивися, в дооколі

Іде за щастя боротьба

І Україна вже ніколи

Не буде матір'ю раба!

(В.Черепков "Вставай з колін").

Лунає пісня Т.Петриненка " Господи помилуй»