Сучасний директор школи. Управління шкільним колективом

Л.О. Ільніцька

Сучасний директор школи.

Управління шкільним колективом

Теоретичний матеріал для керівників закладів освіти

Зеленогірське - 2015

АНОТАЦІЯ

на теоретичний матеріал

«Сучасний директор школи. Управління шкільним колективом»

Сучасні тенденції модернізації освіти зумовлюють оновлення управління загальноосвітніми навчальними закладами. Перед керівниками шкіл постають нові завдання, які потребують умінь аналізувати великий обсяг фактичного матеріалу, узагальнювати тенденції, прогнозувати розвиток педагогічної системи школи, приймати рішення, організовувати їх виконання, оцінювати результати. Керівники шкіл все більше відчувають вплив ринкових відносин, усвідомлюють, що управлінські процеси не обмежуються внутрішньо шкільним управлінням. Посилюється вплив соціуму, громадськості на управлінську діяльність. Окремої уваги керівників шкіл потребує управління людськими ресурсами, залучення педагогів, батьків, учнів до вирішення шкільних проблем.
За таких умов діяльність керівників шкіл значно ускладнюється, оскільки вони вже не є пасивними виконавцями формальних інструкцій і вказівок. Практика показує, що більшість керівників шкіл добре усвідомили необхідність власної активності, самостійності, що вони повною мірою відчувають відповідальність за прийняті рішення.

Представлений матеріал розкриває питання управлінської діяльності в шкільному колективі.

Зміст

1. Вступ ……………………………………………………………………3

2. Основна частина ………………………………………………………3

   1. Сучасний директор школи. Успішний керівник, який він?.... 3

   2. Менеджмент в шкільному середовищі………………………… 11

   3. Управлінська діяльність в школі………………………………. 14

3.Школа у моєму житті …………………………………………………21

4.Література ……………………………………………………………...23

ВСТУП

Суверенна Україна прямує у своєму розвитку шляхом опанування європейських стандартів суспільного життя, намагаючись віддати пріоритет гідному вихованню зростаючого покоління. Наша держава прагне до того, щоби якомога швидше та надійніше поставити свого юного громадянина з оновленими особистісними якостями до плідного самостійного життя. Проте бажані соціально-педагогічні результати перебувають ось уже друге десятиліття поспіль за межею реальних здобутків освітньої галузі. Новий українець, який став би на шлях відродження у своєму характері кращих рис національної ментальності та досяг би у своєму розвитку європейських особистісних стандартів, досі залишається тільки ідеєю, котра чекає на своє втілення в життя.

Людина, яка бажає вижити в сучасному світі, на мій погляд, повинна бути успішною.

Сучасний директор школи

Успішний керівник, який він?

Що потрібно, щоб бути успішним керівником, який несе на своїх плечах величезне навантаження і відповідальність? Головне - дивитися вперед і бачити перспективи, приймати правильні рішення, правильно діяти і обов'язково завершувати справу успіхом, перемогою. Успішний директор встановлює високі внутрішні стандарти роботи. У нього великі очікування у відношенні своїх підлеглих, учнів, батьків; він повідомляє про ці очікування людям в колективі та за межами своєї школи.

Проблему визначення рівня професійної компетентності керівників системи загальної середньої освіти, його співвідношення з рівнем професійної кваліфікації та вдосконалення професіоналізму досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені в різні періоди функціонування системи освіти:

В. Бондар, І. Жерносек, Л. Калініна, Л. Карамушка, Л. Даниленко, В. Кричевський, В. Маслов, Є. Тонконога, О. Мармаза, Г. Федоров, О. Карпенко, О. Лукьяненко, Л. Денисович, М. Бертадська, Г. Єльнікова.

Визначаючи поняття професійної компетентності, академік РАО С. Батищев уключає до його структури не тільки компоненти кваліфікації спеціаліста (професійні навички як досвід діяльності, вміння та знання), а й соціально-комунікативні, індивідуальні здібності, що засвоєні та забезпечують самостійність професійної діяльності. Професійна компетентність, на думку вченого, є основою розвитку професійних якостей особистості .
Вивчення професійної компетентності керівників закладів із позицій системного підходу було предметом дослідження П. Щербаня. Професійну компетентність керівника закладу освіти дослідник розглядає як складну динамічну систему, що утворена з таких компонентів .

Знання:
Державного законодавства про освіту й виховання молоді.
Трудового законодавства.
З педагогіки, психології й основ педагогічної майстерності.
Змісту навчальних програм і підручників навчального закладу.

Обізнаність:
З наказами й інструкціями Міністерства освіти і науки України, обласного департаменту освіти та відділу освіти районної державної адміністрації.

Уміння:
Виділяти головні проблеми та концентрувати зусилля колективу на їх розв'язання.
Заохочувати педагогів оволодівати мистецтвом навчання та виховання, передовим педагогічним досвідом.

Створювання доброзичливого психологічного клімату у педагогічному і учнівському коллективах.

Основні якості, які повинен мати керівник, слідуючі:

• Компетентність.

• Комунікабельність

• Уважне ставлення до підлеглих.

• Сміливість у прийнятті рішень

• Вміння творчо вирішувати проблеми.

Останній пункт є самим важливим. Сучасний керівник - це творча особистість, яка в змозі порушити стереотипи і знаходити нетрадиційні шляхи вирішення задач, які стоять перед школою, створювати і використовувати інноваційні управлінські технології.

Сучасний керівник - це особистість, яка постійно працює над собою, над своїми професійними та особистими якостями.

Сучасний керівник - це стратег, який бачить перспективи розвитку своєї організації на декілька років вперед, виходячи з соціальних умов та ресурсів, які вже є в школі.

Сучасний керівник - це носій організаційних змін, який знаходить нові шляхи до вирішення проблем, пропагуючий нові цінності серед підлеглих, готовий йти на труднощі заради досягнення мети.

Сучасний керівник - це лідер, ентузіаст, який не наказує, а вислуховує колег, психологічно налаштований на підтримку ідей.

Кожний керівник у певній мірі повинен бути і психологом, тому що правильний стиль управління, сприятлива обстановка на роботі, культура управлінської праці сприяють підвищенню якості та результативності праці, упливають на результати діяльносі колективу. Поведінка керівники, його вміння управляти підлеглими, здорова психологічна атмосфера в колективі сприяють розвитку творчої ініціативи працівників і в підсумку дають не менший виробничий ефект, ніж механізація й автоматизація праці. Повсякденна практика вчить, що керівники, які зуміли досягти здорових стосунків у колективі, які налагодили міцний контакт і взаємини між працівниками, досягають кращих результатів у роботі. За останнє десятиліття помітно зросла зацікавленість учених, педагогів-практиків у вивченні проблеми управлінської компетентності керівника навчального закладу, що говорить про важливість і соціальну значущість проблеми. Сучасний керівник навчального закладу не стільки має давати розпорядження, скільки співпрацювати, а це означає, що потрібно змінити стиль роботи, виробити нову управлінську культуру. Для цього слід по-перше, перебудуватися, змінитись внутрішньо, підходити до вчителя й учня не з позиції учасника спільної діяльності, в якій зацікавлені всі; по-друге, прагнути більше знати з наукової точки зору про людину та сучасне управління. Директор навчального закладу стає ключовою фігурою в здійсненні управлінської діяльності навчально-виховного процесу. Тому модернізація освітнього процесу вимагає зробити універсальними вимоги до професійної компетенції керівника навчального закладу, а саме:

• Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин. Директор має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя. Він лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість.

• Запровадження державно-громадської моделі управління навчальним закладом передбачає залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним з головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення.

• Перехід на нову структуру та зміст загальної середньої освіти потребує створення принципово нових моделей науково-методичної роботи в навчальному закладі. Якщо раніше педагогічний колектив обирав проблему, за якою працювала школа, то в нових умовах доцільно опрацювати цілісну концепцію освітньої практики, яка б врахувала особливості і можливості конкретного навчального закладу. Таку діяльність педагогічного колективу повинен спрямувати творчий керівник навчального закладу.

• Застосування сучасного комплексу знань і вмінь теорії управління, зокрема в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу директора школи, як керівника. Оновлення процесу управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Особливо це необхідно у контексті підготовки керівника навчального закладу, модернізації програми підвищення кваліфікації з урахування досвіду європейських країн. Необхідно використовувати розвиток можливостей Асоціації керівників навчальних закладів України щодо удосконалення форм співпраці з громадськими організаціями, органами управління освітою, інститутами післядипломної освіти, установами тощо.

• Сучасний керівник навчального закладу виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування навчально-виховного процесу в навчальному закладі та підвищення результативності управлінської діяльності.

• Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система. Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника навчального закладу стають: навчально-виховний процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління навчального закладу. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи. Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності: системний підхід; ситуаційний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами.

Застосування сучасного комплексу знань і умінь теорії управління, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу самого працівника.

Таким чином, сучасний директор школи повинен мати всі перераховані людські якості і мати слідуючі риси менеджера-лідера:

• Доступний працівникам, тон обговорення будь-яких проблем завжди уважний. Керівник повинен насамперед уміти стримувати прояв свого настрою, ніколи не втрачати самовладання. Від організації праці самого керівника, його особистого прикладу найчастіше залежать кількість та якість роботи колективу. Якщо керівник недбалий, неакуратний, халатно ставиться до своїх обов'язків, він може бути впевнений, що всі ці якості тією чи іншою мірою властиві і його підлеглим. Хороший керівник не тільки розповідає, а й показує (утому числі власним прикладом), як треба робити.

• Розуміє, що керувати, значить робити справу руками інших. Звідси більшу частину свого часу він віддає роботі з персоналом, постійно приділяючи увагу системі заохочень. Він особисто знайомий з усіма працівниками. Цікавиться проблемами, які виникають в їх особистому житті, умовами побуту. Уміє вчасно помітити, що підлеглий розстроєний, і в міру можливостей допомогти йому, поцікавитися здоров'ям, спитати про дітей, поздоровити з днем народження, до місця пожартувати - це полегшує йому роботу з людьми, допомагає завоювати довіру, створити добрий настрій у колективі.

• Віддає перевагу вирішенню проблеми на місці, вміє слухати і чути, рішучий та наполегливий. Керівник тільки в тому випадку зможе налагодити роботу підлеглих, якщо буде систематично вимагати від них виконання їх задач. Потурання в цьому питанні призводить до безвідповідальності, розхитаності, тяганини, що дезорганізує всю роботу колективу.

• Терпимо відноситься до відкритої незгоди, вміло делегує повноваження виконавцям, будує відносини на довірі.

• У важкі хвилини не намагається знайти винного, а шукає причину збою в роботі.

• Не наказує, а переконує; строгий контроль замінює довірою.

• Намагається розвивати колективні форми роботи єдиної команди.

• Завжди відкритий для нових ідей, створює атмосферу, в якій вільне висловлювання ідей стає нормою.

• Формує хороший психологічний клімат в колективі, не задовольняє інтереси одних працівників за рахунок інших.

• Скромність і непримиренність до лестощів. Це необхідна для кожного керівника якість. Підкреслення своїх заслуг, будь-який тиск авторитетом на підлеглих неприпустимі. Немає кращого способу приспати пильність людини, ніж лестощі, тому що іноді важко відрізнити, де лестощі, а де прояв справжньої поваги. Керівник повинен припиняти будь-яке вихваляння його достоїнств, але в той же час не боятися хвалити тих працівників, які цього заслужили. Треба тільки пам'ятати, що хвалити людину, навіть за справу, безпосередньо перед тим, коли хочеш її про щось попросити, - теж лестощі.

• Самокритичний. Невід'ємними якостями кожного керівника повинні бути вміння об'єктивно оцінювати свою діяльність, критично ставитись до своїх недоліків, здатність не тільки визнати свою помилку, а і скасувати неправильне рішення.

• Не імітує зміни, а на ділі намагається внести позитивні зміни.

Менеджер-лідер разом з тим мислить:

• протокольно - відрізняє факти від думок, реальне від видуманого, дійсне від бажаного;

• методично-послідовно, не відволікаючись від мети, обдумує комерційні, управлінські та психолого-педагогічні ситуації;

• мобільно - переносить досвід на нові області знань з врахуванням їх особливостей, місця, часу, умов;

• домінантно - виділяє головне і не тоне в дрібницях;

• конструктивно - не тільки враховує причини недоліків, але і вміє знаходити раціональні шляхи і способи їх вирішення, вміє якісно покращувати справи.

Директор школи повинен вести за собою, вчити вчитись, створювати образ майбутнього. Керівник повинен впливати на ціннісні аспекти людей, на їх культуру, бачення майбутнього.

Істинне керівництво - це наука спілкування, вміння впливати на людей при допомозі особистого прикладу, щоб вони визнали керівника як саму здібну і достойну людину в організації.

Успіх директора школи залежить не стільки від ділових якостей, скільки від вміння їх подати оточуючим.

Сучасна загальноосвітня школа може бути успішною лише тоді, коли на чолі стане згуртована команда професіоналів, що володіє новими технологіями навчання, виховання та менеджменту освіти. Які ідеї будуть пріоритетними в цій команді, такою й буде вся діяльність школи. Це вже аксіома.

Менеджмент в шкільному середовищі

Інновації - основа розвитку школи, хоча, звичайно, директору простіше, коли є сталий план роботи, роками відпрацьовані програми, досвідчені вчителі, які не хочуть іти неперевіреним шляхом, прикриваючись залізною відмовкою: «А я за класику». Однак тоді втрачається місія школи, бо саме школа має жити за законами майбутнього, адже вона і формує засади цього майбутнього, реалізуючи нагальні запити суспільства. Ми зобов'язані навчити дітей будувати стосунки, в які вони будуть занурені через кілька років, виховувати успішну особистість, яка знайде себе в творчій діяльності, навчиться працювати й відпочивати, любити сім'ю та Батьківщину.

Перед нами стоять глобальні завдання. Одній людині, навіть директору школи, їх не вирішити. Необхідна команда однодумців, команда, здатна захопити і повести за собою вчителів, учнів та їхніх батьків.

Суть інноваційної діяльності не тільки в тому, щоб розвивалися діти. Не менше потрібна вона й для того, щоб не старіла душа вчителя. Педагогу має бути цікаво вирішувати завдання, які ставить життя. А старими способами це зробити неможливо, хоча це зовсім не відкидає класики.

Успішна діяльність школи завжди залежить від того, хто нею керує. За нового часу особливо важливою стає роль адміністрації - директора та завучів, які повинні вміти не тільки організувати навчально-виховний процес, а й зробити його максимально ефективним економічно. Нині ми працюємо в ринковому середовищі, зобов'язані щоденно приймати багато важливих управлінських рішень - від пошуку шляхів підвищення якості освіти і до пошуку способів заробляння грошей. Щодо останнього, то це потребує все вищого професіоналізму й різнобічних знань.

Підвищення ефективності навчального процесу зараз визначається побудовою сучасних управлінських відносин, зростанням керованості цим процесом і в учнівському, і в педагогічному колективах. Не можна управляти складними інноваційними системами за допомогою простих чи спрощених методів. Це з одного боку. З іншого - живим шкільним організмом не може управляти сухий і прагматичний менеджер, бо школа - це рух, думка, саме життя.

То що ж таке адміністрація сучасної школи - команда висококласних педагогів чи вмілих менеджерів? Зараз ця проблема особливо актуальна.

Сфера освіти - єдина із сфер економіки, де директор і завучі управляють таким специфічним ресурсом, який має одночасно три складники: діти, батьки і педагогічний колектив. Саме тому менеджмент необхідний. Проте в підходах до дитини необхідна педагогіка. Тож, і директор, і його заступники мусять бути чудовими педагогами, які володіють юридичними та економічними знаннями. Без економічних знань в умовах недостатнього фінансування керувати сучасною школою неможливо. Тому ми стаємо менеджерами і по суті, і по духу, й мимоволі.

Гарний менеджер

Якщо бути гарним менеджером та добросовісно виконувати всі функції менеджменту, то це означає:

1. Створювати умови та систему мотивації співробітників для підвищення ефективності праці (або систему заохочень та контролю виконання).

2. Знаходити гроші на підтримку створених умов та систему заохочень персоналу.

3. Вишукувати нові проекти, зважувати та оцінювати їх реалістичність, вести переговори із авторами проектів.

4. Планувати новий проект та займатися аутсорсингом процесів обраного проекту.

5. Знаходити гроші на нові проекти.

6. Організовувати та мотивувати колектив на виконання проекту.

7. Створити систему контролю за виконанням та протіканням всіх процесів при впровадженні проектів.

8. Оперативно реагувати на проблеми, що виникли привиконанні проектів.

Окрім того, адміністрація школи зобов'язана турбуватися про роль учителя в своєму колективі, сприяти підвищенню кваліфікації своїх працівників, створювати умови для розкриття їхніх творчих здібностей, мотивувати та стимулювати до новаторства. Тому необхідні знання й економіки, і психології, і різних методик навчання та виховання.

Отже, кожен із команди адміністрації школи зобов'язаний бути вчителем, створюючи комфортні умови для навчання дітей та викладачів.

Шкільний менеджмент допоможе директору та завучам ефективно керувати кадрами, домагатися досягнення поставлених мети, завдань, організовувати навчально-виховний процес, роботу з батьками, контролювати й аналізувати діяльність кожного члена педагогічного колективу. Менеджер в освіті - це не тільки посада, а й певний рівень професіоналізму в управлінні.

Тому впевнено можна сказати, що в умовах швидкого здійснення змін в освіті на чолі успішної школи мають бути керівники нового типу, команда професійних педагогів та менеджерів - директор та його заступники.

Управлінська діяльність в школі

Керівник і колектив
1. Запорука успішної роботи колективу, сприятливої атмосфери в ньому - психологічні сумісність його членів. Відносини товариства та взаємодопомоги, що склалися усередині колективу, створюють умови для плідної діяльності, усувають ворожість, підозрілість, заздрість, недовіру. Побудувати правильні, добрі взаємини в колективі, підтримувати почуття взаємної симпатії працівників один до одного, уміло керувати - це мистецтво. Добрі якості керівника визначаються головним чином тим, наскільки він освічений, а також його самодисципліною, енергією, наполегливістю, здатністю приймати оптимальні рішення, сміливістю й відчуттям відповідальності.
2. Якщо керівник хоче мати міцний, згуртований колектив, він повинен підбирати кадри за принципом: кожна людина відповідає займаній посаді й кожна посада - людині, яка її займає.
3. У питаннях роботи керівник не має права додержуватись особистих симпатій і антипатій. Пріоритетними для нього повинні бути ділові якості працівника, його активність, ставлення до роботи, корисність для загальної справи.
4. Керівник повинен пам'ятати, що він відповідає за роботу довіреного йому колективу в будь-який час. Тому він зобов'язаний підготувати собі спадкоємців, які в його відсутність (хвороба, відпустка, відрядження) могли б виконувати його обов'язки без шкоди для справи.
5. Доцільна така організація праці помічників, коли вони мають «ковзне» коло обов'язків, тобто час від часу міняються (між собою) сферами діяльності. Це дозволяє ознайомити їх зі всім апаратом і підготувати до подальшої самостійної роботи.
6. Ніщо так не підриває авторитет керівника, як невміння тримати своє слово. Сім разів зважте свої можливості, перш ніж один раз пообіцяти. Але давши слово, прикладіть сили й енергію для виконання обіцяного.
7. Не можна переносити виконання поточних справ на години прийому відвідувачів. Люди, які очікують, коли ви звільнитесь, витрачають стільки ж сил, як на найважчу розумову роботу. Тому якщо в керівника приймальня завжди повна відвідувачами, то це не ознака його бурхливої діяльності, а тільки приклад, як не треба працювати.
8. В апараті управління сучасним колективом діяльність одного працівника тісно пов'язана з діяльністю інших. Тому знати чужі обов'язки нітрохи не менш важливо, ніж свої. Це допоможе уникнути дублювання в роботі апарату управління фірми (підприємства, організації), зайвих витрат часу на повторення того, що вже зроблено чи може набагато швидше зробити фахівець. Знати свої обов'язки й уміти їх виконувати означає визначити, коли треба вдатись по допомогу іншого співробітника.
9. Ніщо так не дратує людей, як неробство. Тому краще давати завдання з більш стислими строками, ніж із розтягнутими. Умови та межі, в яких повинна протікати робота, повинні суворо обговорюватись. У протилежному випадку робота ніколи не буде доведена до кінця.
10. Справедливість насамперед. Якщо ви хвалите чи лаєте за справу, ваша думка буде високо цінуватись у колективі. Пам'ятайте, що жодна провина не повинна залишатись непоміченою, інакше виникають безкарність і безвідповідальність. Однак міра покарання повинна відповідати ступеню провини. Бійтеся зайвою суворістю викликати озлоблення.
11. Між провиною й покаранням немає і не може бути лінійної залежності. Хороший працівник, який допустив промах у перший раз, не може бути покараний з усією суворістю. Першу догану завжди треба робити наодинці. Треба пам'ятати, що є люди, психологічно легко уразливі. До них застосовува'.и різні стягнення треба особливо обережно, тому що несправедливе покарання легке може викликати в них озлобленість чи навіть психічне захворювання.
12. Тільки у крайньому випадку дозволяється застосовувати догану у присутності колег. Зайве зловживання розпіканнями створює в колективі додаткові проблеми, і все це тільки призводить до втрати довіри до керівника.

Роль керівника
1. Неможливо управляти сучасним колективом без достатньої професійної кваліфікації, ґрунтовних технічних, економічних, управлінських, педагогічних знань, розуміння суті суспільно-політичних перетворень у країні.
2. Сучасний керівник повинен уміти адаптуватись до швидко змінної обстановки на виробництві й у житті. Він, працюючи динамічно, повинен постійно підвищувати свій рівень знань, умінь і навичок, щоб не опинитись «на узбіччі життя» й не підвести очолюваний колектив.
3. Принцип єдиноначальності означає як право керівника на прийняття рішень, так і його особисту відповідальність за їх виконання. Керівник несе відпов:дальність не тільки за свою роботу, а й за роботу своїх підлеглих.
4. Кожний керівник зобов'язаний працювати так, щоби стиль і методи його керівництва відповідали характеру сучасних взаємин у суспільстві, виділяючи головні задачі, не допускаючи роботи за формулою «Мета виправдує засоби», що призводить до перенапруги в колективі. Задача керівника - підібрати рівний, помірний ритм роботи апарату управління, що забезпечує високу працездатність протягом тривалого часу.
5. Керівник зобов'язаний створити в колективі найбільш сприятливу атмосферу для вільного обміну думками, навчитись радитися з досвідченими людьми, уважно вислуховувати чужу думку.
6. Девізом керівника повинно стати: завжди можна зробити краще, ніж було дотепер. Існуючий порядок - не єдиний із можливих. Керівник повинен постійно шукати кращі форми та методи організації діяльності підлеглого йому колективу. Уникайте, однак, занадто частих реформ. Вони вносять у роботу плутанину, безлад і неорганізованість.
7. Зрив завдання може найчастіше відбитись на діяльності всього підприємства, структурного підрозділу. Тому при плануванні роботи керівник повинен ураховувати, яке місце в ній займають інші служби; передбачити, щоб усе необхідне їм було включено в цей план, домогтись у першу чергу виконання міжслуж- бових завдань.

Цінуйте час
1. Час - неоціненне багатство, і його треба берегти. Вимагайте від себе й підлеглих точного та конкретного викладу питань. Довгі просторікування заважають виділити головну думку, ускладнюють взаєморозуміння й віднімають багато часу. Треба говорити так, щоб вас зрозуміли з першого разу.
2. Умійте слухати. Не переривайте співрозмовника, простежте його думку до кінця. Свої зауваження ви завжди встигнете висловити, бо саме по це до вас звертаються. Одна з першорядних задач кожного керівника, кожного працівника - навчитись планувати свій робочий день, виробити вміння додержуватись наміченого плану, заощаджувати час.
3. Заздалегідь склавши розпорядок дня, ви не тільки уникаєте довгих роздумів, з чого би почати роботу чи що ж робити далі, а і будете впевнені, що все намічене вами буде виконано.
4. Ніколи не треба відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні, навіть якщо ця робота вам не подобається. Навчіться бути рішучим. Маючи певні факти, вирішуйте й дійте.
o Не випускайте з уваги дрібниці. Ви можете уникнути невеликих, але витрат, що розтрачують час, якщо будете по можливості попереджати настання раптових дрібних криз.
o Приступайте до справи відразу ж, раз ви знаєте, що треба робити. Тут не можна дати жодних порад. Ніхто крім вас не зможе допомогти вам позбутися звички гаятися зі справами.
o Починайте раніше. Починаючи робочий день усього на 15-20 хвилин раніше того, до чого ви звикли, ви задасте тон усьому дню.
o Виховуйте повагу до свого часу. Набудьте звички подумки давати вашому часу якусь оцінку, і ви станете по-новому ставитись до нього.
o Цінуйте час і свій, і чужий! Остерігайтесь схильних порозмовляти в робочий час: вони зірвуть вам найпрекрасніші плани й наміри. Умійте припиняти розмову.
o Навчиться казати «ні». Якщо ви не навчитесь цьому, то опинитеся залученими в такі справи, якими ви ніколи не зайнялись би зі своєї волі. Частина вашої програми самодисципліни й економії часу повинна складатися з того, щоб відокремлювати другорядне від головного.
o Не грузніть у телефонних розмовах. Ніщо не може суперничати з телефоном як засобом економії часу, коли треба одержати якісь дані, з'ясувати непорозуміння, дати вказівку чи умовитись про побачення. Але завжди також існує спокуса просто побалакати по телефону. Оберігайте себе від цього, заздалегідь визначаючи, заради чого ви знімаєте трубку і з ким збираєтесь розмовляти. А потім ведіть розмову по-діловому.
o Учіться слухати. Ви уникнете серйозних помилок, повторень і переробок, якщо з першого разу будете прагнути одержати вичерпні вказівки й відомості. З'явившись на нараду до 14:30, якщо вона призначена на 15:00, ви втратите коштовний час. Тому, перш ніж щось робити, уточніть: де, коли, що, чому. Якщо що-небудь залишається неясним, відразу ж поставте запитання для з'ясування.

Управління школою шляхом взаємодії з громадськістю

В умовах стратегічних змін середньої освіти змінюється управління освітніми закладами. Управління, у якому важливим є обидва складники (рівень активності самої громадськості та потреба залучати її до прийняття управлінських рішень) за своєю сутністю стає державно-громадським.

Історично українська школа була центром місцевої громади. Школи виконували не тільки навчальну функцію, вони активізували та навчали громаду. Сьогодні в Україні є нагальна потреба відтворити цей досвід, оскільки в багатьох містах, містечках, селах нашої країни здебільшого школа є єдиним осередком освітнього, культурного, й духовного життя громади.
Сучасна школа повинна дати учням не тільки певні знання, уміння та навички, а й виховати соціально адаптовану та громадсько орієнтовану особистість, яка після закінчення школи успішно займе своє місце в житті. Саме у школі учням необхідно дати знання, що надалі дозволять їм орієнтуватись у безлічі співтовариств і робити правильний вибір. Оскільки вже у шкільному віці формується громадянський світогляд дитини. Але лише знання теорії недостатньо для формування в учнів активної громадянської позиції. Мікросередовище всередині школи необхідно сполучати з реальною діяльністю навколо школи. Громадянсько-активна школа не відгороджує учнів від реального життя, а включає це життя у свої уроки, позаурочну діяльність, створюючи єдине поле громадянського виховання не тільки учнів, а й усіх учасників освітнього процесу. У результаті йде комплексне, системне виховання громадянина не тільки у школі, а й поза її межами.
Громадсько-активна школа - це навчальний заклад, в якому велика увага приділяється налагодженню партнерських стосунків між школою та всіма ресурсами, що існують у громаді.
У ній значна увага приділяється:
- освітнім, соціальним, оздоровчим послугам;
- розвитку молодіжного руху та залученю громадян;
- покращенню навчання учнів;
- зміцненню родинних відносин та відносин між мешканцями громади.
Школи стають освітніми, культурними центрами, а також центрами відпочинку для осіб будь-якого віку. Вони відкриті для кожного члена громади.

Школа у моєму житті

Мені приємно заходити в рідні стіни і згадувати... На все життя запам'ятала свою першу вчительку Драгуновську Галину Венедиктівну та класного керівника 4-9 класів Піднебесну Людмилу Дмитрівну.. Ці вчителі на все життя зайняли почесне місце в сузір'ї найдорожчих моєму серцю людей. Чуйні до бід учнів, доступні і привітні, вони завоювали прихільність не тільки дітей, а й батьків. До них йшли і за порадою, і за допомогою. Не раз добрим словом я згадую своїх вчителів, які мали значний вплив на формування мого світогляду. В моїй душі був той благодатний грунт, падаючи в якій, зерна знання, добра і краси неодмінно проростали і дружно тяглися рунами до сонця.
Прийшла працювати до своєї школи і на все життя запам'ятала слова директора школи Крихти Віктора Григоровича: «Вчитель - дуже важка, відповідальна професія. Вчитель не має права на помилку, як і лікар, бо в його руках -душі його учнів.»
І ось потягнулися будні і свята, шлях, який я собі намітила. Вихователь ГПД, вчитель російської мови та зарубіжної літератури, заступник директора з навчально-виховної роботи. І ось уже 10 років очолюю педагогічний колектив у своїй рідній школі. Поряд зі мною вчителі, які вчили мене, і вчителі, які прийшли працювати останні роки. Зараз школа для мене тим цінніша, чим більше любові винесуть з неї на простір життя її вихованці - до високих і чистих ідеалів, до праці і працюючих, до всього прекрасного, благородного, до тієї справи, яка їх покличе і юнацьку відданість до якої збережуть до сивини. Місію керівника школи я бачу у тому, щоб зробити кожного учителя вдумливим, допитливим дослідником. Справжній педагогічній творчості притаманні риси дослідження, творчого узагальнення своєї праці. Без знання дитини немає школи, немає виховання, немає справжнього педагога і колективу, а знати дитину можна лише тоді, коли постійно розвивається, збагачується педагогічна культура вчителя.

У наших руках - найбільша з цінностей світу - Людина. Ми творимо Людину.
Минуть роки, століття. Невпізнанним стане життя, зникнуть багато сьогоднішніх професій, але поки існує людство, збережеться на Землі високе звання - Учитель.

Література:
1. Національна доктрина розвитку освіти //Освіта україни.-2002.--№33.
2. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) //Освіта України.-2003.--№ 34.
3. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки //Урядовий кур'єр.-2002.--№100.-С.5-12.
4. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором //Вибрані твори: В 5 т.-К.: Рад.шк., 1976-1977.-Т.4.-С.393-626.
5. Онищук Л.А. Гуманізація управлінської діяльності директора школи: Монографія //Л.А.Онищук.-Житомир: "Полісся", 2002.-324 с.
6. Крылова Н.Б. Культурология образования.-М:.Народное образование, 2000.-272 с.
7. Палеха Ю.І. Методологічні основи культури управління // Освіта і управління. -1997.--№2.-Т.2, с.82-85.

8. Даниленко Л. Менеджмент інновацій в освіті.Шкільний світ. - 2007.- с. 6-15.

9. Малихіна В. Управлінська підтримка інноваційноїдіяльності вчителя// Післідипломна освіта в Україні.-2002.-№4.-с.69-71.

25