Методична розробка Адаптація першокласників

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 46

Методичний кабінет

1 вересня першокласники переступили поріг школи. Якими ж будуть наступні 11 років навчання для кожного з них? Це питання турбує як батьків і вчителів, так і дітей. Бо 1-й клас - це ніби лише вхід до величезної будівлі, де життя протікає за закономірностями, що значно відрізняються від тих, які визначали навколишнє середовище дитини в сім'ї або в дошкільному закладі, де поряд немає батьків і улюблених іграшок, де незнайомі люди й незнайоме приміщення.

Перший клас - це перехід дитини на новий, більш високий щабель життєдіяльності з більш високими критеріями оцінювання поведінки, відносин та само організованості, це нове соціальне середовище, яке відкриває для себе кожна дитина і пристосування до якого потребує певного адаптаційного періоду.

Поняття «соціальної адаптації» визначається сучасною психологією як процес пристосування людини до умов нового соціального середовища та формування:

• адекватного сприйняття навколишньої дійсності й самого себе;

• адекватної системи відносин і спілкування з оточуючими;

• здатності до праці й навчання, до організації дозвілля і відпочинку;

• здатності до самообслуговування і самоорганізації, взаємообслуговування в колективі;

• здатності до змінності (адаптивності) поведінки відповідно до рольових очікувань інших.

Діти, які у першому класі успішно адаптуються до нових соціальних умов і без надмірних потрясінь увійдуть у шкільне життя, вдало виконуватимуть поставлені перед ними завдання, отримуватимуть задоволення від участі в навчальному процесі й спілкування з учителями, надалі успішно навчатимуться в середній та старшій школі.

Суспільна необхідність адаптації кожного першокласника до нових соціальних умов вимагає організації адаптаційного процесу та керування ним. Не можна сказати, що необхідність цієї адаптації раніше не враховувалась або не враховується сьогодні в сучасному навчально-виховному процесі; в його організації елементи адаптаційного періоду більшою чи меншою мірою були присутні завжди. Це, перш за все, скорочена тривалість уроків і відсутність оцінювання протягом певного часу, які передбачались і передбачаються державними програмами. Але завжди ці елементи стосувалися лише порядку організації навчально-виховного процесу і не зачіпали його програмного змісту. Законодавче розширення повноважень навчальних закладів надало їм можливість вирішувати питання адаптаційної підготовки школярів на рівні планування навчально-виховного процесу.

В першому класі період адаптаційної підготовки учнів запроваджується уже в перші дні їхнього перебування в школі.

Метою адаптаційного періоду є прийняття учнями і вчителем один одного і пошук оптимальної для кожного з них позиції в новій ситуації. Вчителеві необхідно пам'ятати, що духовне здоров'я та емоційне благополуччя учня є необхідною умовою його успішного навчання.

Саме тому від самого початку запровадження адаптаційного періоду для дітей, насамперед, створювались комфортні емоційні умови, умови гри за правилами, що їх виробляють вони самі. При цьому особливу увагу було звернено на дітей, що не відвідували дошкільних дитячих закладів і тому почували себе дискомфортно у зв'язку з новою незвичною обстановкою перебування в дитячому колективі, ускладненою психологічними особливостями, притаманними цьому віку.

Специфічним завданням для вчителя у адаптаційному періоді було створення умов, які допоможуть дітям вибудувати для себе образ «справжнього школяра» на початку шкільного життя і таким чином здійснити входження в нову систему стосунків із дорослими, однолітками та самим собою.

Пропонуючи дітям нові для них норми шкільних взаємовідносин, вчитель початкових класів намагалась створити ситуацію вільного вибору між шкільною та дошкільною поведінкою; переконувала дітей у необхідності зміни стосунків між однолітками, вчила звертатися до дорослих не зі скаргами на свої труднощі, а по допомогу як до носіїв нових, цікавих знань.

Вчитель намагається привчити дітей до самостійності суджень, сформувати в них уміння сперечатися й відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціаторами у здобутті нових знань.

Важливо також забезпечити вироблення дітьми критеріїв само оцінювання власних досягнень. Адже дитина повинна розуміти різницю між знанням і незнанням та вміти знаходити відповіді на питання: «Хто і що мені допоможе?», «Звідки я можу про це дізнатися?»

Не навчивши дітей спілкування й співробітництва, неможливо навчити їх здобувати знання. Перший ступінь цього вміння - здатність компенсувати власну неумілість, некомпетентність, перш за все, за допомогою інших людей: вчителя, батьків, однокласників. Лише згодом - за допомогою книг. Для дітей 6-7-річного віку вміння вчитися - це перш за все вміння ініціювати специфічне навчальне співробітництво й включитися в нього. Під час адаптаційного періоду діти мали змогу усвідомити свої права й обов'язки, розвивати мотивацію цілеспрямованого керування своєю поведінкою.

За спостереженнями адміністрації школи, першокласники більш успішно подолали першу сходинку до опанування законів шкільного життя, усвідомлюючи власну нову позицію та нові вимоги до себе, переживали прикрощі від невдач, шукали і знаходили шляхи подолання перешкод, раділи успіхам, усвідомлюючи своє зростання. Заступником директора з навчально-виховної роботи відвідані уроки в 1-ому класі з метою надання методичної допомоги. Можна зробити висновок, що в класі створювалась атмосфера співпраці під час виконання завдань та відпочинку. Дисципліна під час адаптаційного періоду була не самоціллю, а тільки засобом, що забезпечував успішну роботу. Учні ознайомлювались із системою правил, яких вони повинні дотримуватись у школі, в класі, навчалися керувати своєю поведінкою з метою створення умов взаєморозуміння й довіри. Успішно відбувалось формування учнівського колективу, діти швидко навчилися включатися в роботу на уроці.

Разом з тим є питання, які потребують вирішення, а саме: раціональна тривалість адаптаційного періоду в першому класі; доцільність впровадження адаптаційного періоду в перехідних класах середньої та старшої школи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Заступнику директора з НВР:

   1. Тримати на постійному контролі організацію навчально-виховного процесу в 1-ому класі.

   2. Створювати умови для реалізації моделі цілісного освітнього простору на перехідному етапі від дошкільного закладу до початкової школи, від початкової школи до основної.

2. Керівнику шкільної предметної циклової комісії вчителів початкових класів включити питання адаптації учнів 1-го класу до засідань ШПЦК

3. Вчителю початкових класів:

   1. На перше місце ставити особистість дитини з її потребами, інтересами, можливостями.

   2. Створювати умови для розвитку і реалізації здібностей учнів, формування пізнавальної мотивації, цінностей та ідеалів.

   3. Приділяти більше уваги учням з низьким рівнем емоційної адаптації.

4. Шкільному психологу:

   1. Проводити індивідуальне консультування батьків
      і учнів з проблемних питань навчання і виховання