Сказка по экологическому воспитанию: Чистунчик-пустунчик та Неохайник-буркотун

Д

онецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 89

Донецької міської ради Донецької області

вул. Кірова, 99, м. Донецьк, 83037

тел./факс (062)277-06-54

e-mail: school [email protected]

Код ЄДРПОУ 23431040

КАЗКА НА КОНКУРС

"Я ХОЧУ ЖИТИ У ЧИСТОМУ МІСТІ!"

Назва: "Чистунчик-Пестунчик та

Неохайник-Буркотун"

Підготував учень 6-А класу

Лохмаков Артем

Керівник:

педагог-організатор

Жерняк Оксана Володимирівна

моб.тел.: 050-143-62-25

Донецьк - 2014

Жили - були на світі два брати: Чистунчик-Пестунчик та Неохайник-Буркотун. Чистунчик жив у високому, розкішному, завжди чисто прибраному сільському будиночку, вікна якого постійно виблискували, мов чарівне дрогоцінне каміння. Дивитись на цей будиночок було дуже приємно - очей від нього не хотілось відводити. Улюбленою справою Чистунчика-Пестунчика, як ви вже здогадались, було прибирання кімнат будинку, під час якого він завжди щось весело наспівував й пританцьовував. Біля будиночку росли гарні-прегарні різнокольорові квіти різноманітних сортів. Кожен перехожий милувався їх красою, відчував чудовий аромат.

Але варто було пройти сто кроків праворуч, як очам перехожих відкривалось справді жахливе видовище. Це був двоповерховий будинок з чорними, вкритими пилом й брудом вікнами, навколо нього - зарості різної трави, кущів і настільки багато сміття, що, вдихнувши хоч трішечки цього повітря, одразу ж паморочилася голова і так нудило, що хотілося бігти звідси якнайдалі, аби тільки не бачити цього всього. А Неохайник-Буркотун, вбраний у самі лише брудні лохміття, вигукував у спини тікаючим перехожим лайливі слова, погрози, ще й супроводжував їх жахливими жестами.

У Чистунчика-Пестунчика було дуже багато друзів, які намагались теж бути охайними, підтримували чистоту у місті, постійно саджали кущі троянд. Неохайник-Буркотун всім цим був страшенно незадоволений. Але одного разу він дуже тяжко захворів та декілька днів зовсім не виходив зі своєї хати. Мешканці помітили, що Буркотун зник, а Чистунчик чомусь затурбувався й вирішив підти подивитись, що ж сталося. Перемагаючи тяжкий, дуже неприємний запах, йдучи через купи сміття, він врешті-решт зайшов у хату. Там теж було нестерпно брудно: підлога вкрита товстелезним шаром пилюки, стіни, замість килимів, вкривало липке павутиння. Десь на ліжку чути було, як стогне Буркотун. Чистунчик швидко підійшов до хворого, допоміг йому підвестись, вивів на свіже повітря. Городяни кинулись Чистунчику на допомогу: одразу ж познімали з Неохайника усі його брудні речі, змусили чисто вмитись й викупатись з милом, дали горячого чаю з лимоном та поклали на свіжому повітрі біля квітів під тінню вікового дубу, де той швидко заснув. У цей час Чистунчик твердо вирішив, що обов'язково треба якнайшвидше прибрати сміття біля будинку Неохайника, знищити усі бур'яни й зарості кущів, навести лад у хаті Буркотуна. Друзі теж запропонували допомогти Пустунчику

у цій нелегкій справі.

Таким чином, весело наспівуючи, товариші декілька довгих годин тяжко працювали, приводячи будинок і подвір'я Неохайника до ладу. Виконуючи цю нелегку роботу, всі дуже втомилися.

А Буркотун, як відомо, міцно спав. Навкруги приємно пахли квіти, злегка повівав вітерець, сонечко ніжно зігрівало його у своїх обіймах. Раптом, прокинувшись і помітивши всю цю чарівну красу, пригадавши минулі жахіття, Буркотун скрикнув:

- Віднині я хочу жити у чистоті, дихати свіжим повітрям, милуватись красою краєвидів!

Коли втомлені мешканці ввечері повернулись, вони побачили Буркотуна, на обличчі якого сяяла щаслива посмішка. Буркотун промовив:

- Обіцяю вам, що відтепер завжди буду охайним та привітним, ніколи не кидатиму сміття на доріжку й тротуари, прибиратиму не лише свою оселю й подвір'я, але й допомагатиму всім вам підтримувати гармонію навкруги. Я хочу жити в чистому городі! Я хочу бути щасливим!

З того часу Неохайника стали називати

Найохайнішим.