Виховний захід на тему: Мир та злагода - основна умова існування Землі та людства

Криворізька загальноосвітня школа

Криворізька загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів № 34

Криворізької міської ради

Дніпропетровської області

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Підготувала класний керівник

Олійник Світлана Станіславівна

м. Кривий Ріг

Тема: Мир та злагода - основна умова існування Землі та людства

Мета:

• Спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності жити в мирі та злагоді з рідними, близькими людьми, іншими народами, державами;

• Виховувати в учнів дбайливе, ощадливе ставлення до рідної природи;

• Плекати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння, причетності до всіх подій, що відбуваються в Україні;

• Формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, до рідної України.

Обладнання: Заготовки із паперу для виготовлення голубів; плакати «Дерево мудрості», «Моральний кодекс людини», «Моральний кодекс класу»; записи українських пісень.

Хід заходу

Учні читають вислови і прикріплюють на «Дерево мудрості»:

* Хто людям добра бажає, той і собі має (укр. прислів'я);

* Поведінка - це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя (Гёте);

* Роби добро - не кайся, робиш зло - зла і сподівайся (укр. прислів'я);

* Світ не без добрих людей (укр. приказка);

* Все добре пам'ятай, а зла уникай (укр. прислів'я);

* Бережи честь змолоду (укр. приказка);

* Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає (укр. прислів'я);

* Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе (укр. прислів'я);

* Посієш вчинок, виросте звичка (укр. прислів'я);

* Не копай іншому яму, бо й сам у неї попадеш (укр. прислів'я);

* Не плюй в криницю, знадобиться води напитися (укр. прислів'я);

* Чого собі не зичиш і другому не жадай (укр. прислів'я);

* Зароблена копійка краще краденого карбованця (укр. приказка);

* Щоб досягти великого, треба почати з малого (укр. прислів'я).

Учитель: Земля моя рідна - це моя Україна! Разом с тобою, моя земле, ми сильні і щасливі. Бути свідками, учасниками подій, що відбулися протягом двох тисячоліть і розповідати про це своїм нащадкам - велика відповідальність. Час розкидання каміння минув, пора збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних щедрот. Пам'ятаймо, що відродження народної духовності - одна з найважливіших умов становлення українського народу як нації. Вічний символ - український золотий колосок пшениці, що тягнеться до чистого неба, - сьогодні має бути символом миру, злагоди, доброти, милосердя. У цьому вся сила, святість, цінність, духовність нашого народу. Зарясніло сьогодні слово "духовність". Як ви розумієте це слово, що ви вкладаєте в його зміст?

Учениця: Духовність - це передусім внутрішній світ людини. Це те, що робить людину красивою душею, морально чистою.

Учитель: А що ми іноді бачимо. В багатьох із нас немає віри в себе, в людей, які нас оточують, у нашу Вітчизну. То давайте поговоримо про виховання. Яку ж дитину з самого малку ми вважаємо вихованою?

(До розмови залучуються всі присутні).

Учитель: Першим духовним центром для кожного з нас, безперечно, є родина. У домашній бібліотеці кожного свідомого українця-патріота стоять твори Тараса Шевченка. Те, що пов'язали із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займало у творчості Кобзаря центральне місце.

Виливаючи тугу за рідною Україною, її народом, важко переносячи біль і страждання, поет не забуває Бога:

... я Богу помолюся...

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу.

Тарас Григорович Шевченко - великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета - згусток добра і правди. Він був сіячем духовних якостей українського народу. Який глибокий зміст вкладено в слова поета:

Раз добром зігріте серце

Вік не прохолоне.

Саме на прикладі Т. Г. Шевченка ми бачимо, що справжнє щастя людське не мислиме без повної гармонії людини жити в мирі і злагоді з усіма.

Кожен, хто з'являється на світ, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя, на вашу думку? Як його знайти?

(Учні висловлюють свої думки).

Учениця: Зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім'я. Людина сама будує храм духовності своєї сім'ї. Сім'я, яка буде жити в мирі і злагоді може зробити людину щасливою.

Учитель: Всі хто непрохано вривалися на нашу землю, щоб поневолити її, знищити коріння нашої нації, в першу чергу нівечили її сім'ю, відривали дітей і молодь від рідної української мови, плюндрували самобутню культуру української родини, рили прірву між батьками і дітьми.

Можна плакати через дітей. Можна плакати через батьків. Батьки та діти можуть сваритися. Але сваритися за законами любові. А якщо сваритися за законами ненависті, тоді це вже не проблема батьків і дітей, тоді це війна батьків з дітьми, а дітей з батьками. Тому, щоб запобігти цьому, пам'ятайте, що саме в сім'ї плекається найвища цінність - діти - цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько й мати мають можливість повторити й продовжити себе у своїх нащадках. Кожна людина є смертною. Але сім'я, рід, народ - безсмертний.

А як ви думаєте як треба молодій людині вашого віку готувати себе до подружнього життя?

Учениця: Я думаю до подружнього життя треба готуватися обов'язково, але головне тут вироблення в юнака бажання та вміння бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім'ї, авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, а дівчині - бажання бути дружиною, матір'ю, господинею, берегинею домашнього вогника.

Учитель: Непохитною була і лишається педагогічна істина: на материнстві та дитинстві, батьківській та родинній злагоді тримається світ. А що думають батьки з приводу підготовки їх дітей до створення сім'ї?

Мама учениці: Підготовка до родинного життя така ж важка як і підготовка до праці. Трудове і родинне виховання відбувається наче саме по собі, в природних обставинах, невимушено. І ми в цьому допомагаємо нашим дітям. Щоб мати хорошу сім'ю слід по-перше, цього хотіти, а по-друге, треба вміти її створити. А суть уміння полягає в бажанні будувати правильні родинні стосунки та виховувати дітей. Особи обох статей мають бути однаковою мірою готові до здійснення благородної місії батьківства та материнства. А потреба в сім'ї найінтенсивніше формується тоді, коли дитина росте в атмосфері сімейної злагоди, добра і ласки.

Учитель: Особливо відчутний вплив матері на емоційний світ дитини. Саме від матері діти черпають такі необхідні для дружини й матері риси характеру, як душевність, щирість, ласкавість. Навіть голос матері по-особливому впливає на дитину. І позитивне ставлення до людей передбачає також один з основних засобів створення нормальних людських відносин. Хто не вміє спілкуватися, той часто замикається у собі і стає самотнім. Треба вміти говорити і мати про що говорити. Від чого ж залежить уміння висловлюватись?

Учень: Багато значить добір слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають украй збіднений словниковий запас, говорячи, часто замовкають, підшукують потрібні слова. Через це їх мова бідна, малослівна, невиразна.

Учитель: А що можна порадити для встановлення контактів між людьми?

Учениця: Визначте спільні інтереси, а тоді вже починайте розмову. Встановлюючи контакт, уникайте спірних питань, зокрема таких, які не мають принципового значення. Щоб позбутися сором'язливості під час встановлення контактів, дайте собі слово щодня починати розмову з незнайомою людиною. Голосно вимовляти "Ви" і напівголосно "я".

Давайте разом виготовимо з паперу голубів. І почнемо встановлювати контакти, даруючи один одному голубів, і щиро бажаючи добра, любові, злагоди і миру. Учні починають працювати. Грає тиха українська музика.

Учитель: Чи вмієте ви себе поводити так з людьми, щоб вас розуміли, шоб охоче приходили вам на допомогу? Чи знаєте основні правила поведінки в товаристві?

Учень: Кожна людина прагне завоювати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення до себе. Але абсолютно однакових людей не буває. Так само, як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях, за різних обставин одна й та сама людина поводить себе не однаково.

Учитель: Так, люди різняться багатьма рисами, у них різні досвід, характер, вдача. А чи існує взагалі якийсь загальний принцип поведінки, який створює між людьми взаєморозуміння, злагоду.

Учениця: Так, є! І в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей: "Поводь себе так з іншими, як хотів би, щоб вони поводились з тобою".

Поряд з цим є не менш важливий принцип: "Увійди в становище іншого". Зрозумій його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Недаремно у народі говорять: "Не хвали себе сам, а нехай тебе люди похвалять". Людина повинна бути дуже самокритичною по відношенню до себе. А також до своїх батьків і вчителів, даючи їм правильну оцінку. «Моральний кодекс людини».

Учитель: Якось я прочитала листа в одному з журналів, де восьмикласниця писала про те, що вона соромиться своїх батьків: вони не освічені, обмежені, немодно вдягаються (обговорення листа).

Учень: Зараз престиж людини в основному визначають наявністю чи відсутністю автомобіля, відеотехніки, багатством сім'ї. Але все ж таки завжди престижними для дітей були батьки щирі, працьовиті. Зважте, що багато видатних людей як раз вийшли з сімей середнього достатку, зате в них були виняткові батьки: розумні, терплячі, лагідні.

Учитель: Дуже хочеться, щоб панівною була мода не тільки в одязі, а були такі "моди" в житті, про які говорить поетеса Любов Забашта в поезії "Моди".

Учениця: Є моди на зачіски,

На гострі носки в черевиках,

На декольте на сукні

І на короткі штанці,

На плечі - вузенькі і широкі,

На вуха - малі й великі,

І навіть на форму браслета

На ніжній дівочій руці.

І ми, незалежні. Зайняті завжди ділом,

Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.

Так тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,

Щоб стали навік панівнише моди в житті:

Моди на світлі душі,

На прямоту, на сердечність,

На людяність, на гуманність.

На серце, повне щедрот...

А ще, скажімо, мода

На щиру людську бентежність,

На вічний дух непокори

До скритих лакуз і підлот.

Учитель: Так, мода існує на все. Прикро лише, що мало сьогодні ми говоримо про християнську мораль, яка сповідує добро, милосердя, мир, злагоду. Чи зустрічали ви зараз випадки безкорисливої допомоги один одному?

Учень: Багатьох читачів газети "Факти" схвилювала публікація про 63-річну мешканку Херсона Тамару Голубяйникову, яка добровільно взяла на себе піклування про двох малят, кинутих ще в пологовому будинку матерями і які тихо вмирали в жалюгідних умовах міських лікарень.

Учитель: В наш час ми звикаємо тільки до поганого і на цьому фоні чиєсь співпереживання здається нам оазисом в пустелі. Боляче, що на такі вчинки здатні чомусь люди малозабезпечені. "Люби ближнього свого, як самого себе", - сповіщає одна з головних заповідей християнської народної моралі. В даному випадку любов виражає прихильне, щире, доброзичливе ставлення до людей, як прояв прагнення до загальнолюдської консолідації. З чого ж починається формування любові до ближнього?

Учень: Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів, бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо на одній Землі, на одній планеті. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається з кожного з нас.

Учитель: Всі традиційні українські свята якраз передбачають проявляти любов до ближнього. Родинну злагоду. Пригадайте які це свята? Кожне традиційне українське свято, народне чи релігійне, одухотворяє людські почуття, родину, злагоду, а з нею національну та загальнолюдську єдність. Цікаво, що для дітей велике значення має не тільки саме свято, а й сам процес тривалої підготовки до нього, в якому активну участь беруть як дорослі, так і діти, вся сім'я. Свята об'єднують всю родину. Про те, що треба жити в мирі і злагоді в родині, в злагоді з природою, самим собою, завжди сповідувалося в неписаному законі народної мудрості. Що ж утверджував кодекс

Оно как лучик здесь со мной. народної моралі?

(Вислови-листочки на дереві мудрості читають учні).

Учень: Пригадаймо такий вислів: «…Чоловік за життя повинен збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину». Не забуваймо про природу нашу, лани, гаї, сади… Оберігаємо її. Життя на планеті Земля в наших руках. Пам'ятаємо про це!

Учень: В руках держу кусочок счастья,

В нем доброта моя, участие,

Заботы, грезы и покой.

Ты подставляй ладошку смело

С тобой и с ним я поделюсь.

Оно чуть-чуть тебя согрело?

Прошла на сердце боль и грусть?

Не бойся, счастье не нарушит

Не твой покой, не твой уклад,

Лишь сердце облегчит и душу

Ведь счастью каждый очень рад!

Потом отдай его другому,

Тому, кому оно нужней:

Подруге, родственнику, другу,

Отдай любому из людей.

Пусть счастье - маленькое чудо

Вернет нам нежность, доброту.

Я никогда жалеть не буду,

Что подарила Вам мечту!

Учитель: Хай у ваших родинах завжди панує мир, злагода. Бажаємо Вам щастя і мирного неба над головою!

14