Матеріал для підготовки до ЗНО

1.М'який знак треба писати на місці обох пропусків у рядку:

а) їдал…ня порожня, неймовірне май бут…нє

б) ткац..ке виробництво, золотий лан…цюг

в) обчислювал…на система

Правила вживання апострофа

3...юрмитися, миш...як, верхів...я, п...єдестал, п...юре.

2. Б...єлгород, Захар...їн, Монтеск...є, Руж...є, В...язьма.

3. Мавп...ячий, тьм...яний, з...ясувати, роз...яснити, пів...яблука.

4. Голуб...я, подвір...я, бур...ян, довір...я, дит...ясла.

5. Духм...яний, прислів...я, полум...я, зв...язковий, Р...ябко.

Мар'яна, дев'ять, з'явитися, Стеф'юк, Лук'янівка.

2. З'єднаний, рум'яний, дзвякнути, свято, цвях.

3. Без'ядерний, надвечір'я, п'явка, міжбрів'я, кров'ю.

4. Зоряний, солов'їний, буря, бур'ян, буряк.

2. Правильно утворено форму кличного відмінка,крім

а) Настя,Наталя, Стефаніє

б) учителю, лікарю, викладачу

в) Олександре, Дмитре, Юріє

3. Другий склад наголошений у слові

а)приятель

б)спина

в) відгомін

г) обранець

д) запитання

е) сантиметр

є)завдання

ж) одинадцять

По-друге, треба запам'ятати раз і назавжди, що наголос у слові український падає на ї - украЇнський - і ніколи на а!!!

Далі розглянемо групу слів, в яких наголос падає на перший склад - Олень, рАзом, спИна, пОдруга, прИятель, вІрші, дрОва, зАгадка, стОляр, лЕгко, рЕшето, цЕнтнер.

У наступних словах наголос падає на останній склад - кропивА, черговИй, осокА, листопАд (в обох значеннях слова: і як назви місяця, і як процесу опадання листя), новИй, кіломЕтр, дочкА, вербА, каталОг, яснИй, докумЕнт, виразнИй (у значенні такого, що може бути вираженим), легкИй, шофЕр, бюлетЕнь, руслО, фаховИй.

У решті випадків, що викликають складності з правильним наголошенням, наголос падає на склади в середині слів: ознАка, читАння, завдАння, запитАння, навчАння, видАння, одинАдцять, чотирнАдцять, мерЕжа, чорнОслив, гуртОжиток, літОпис, ненАвисть, рукОпис.

4. Суфікс - ик має однакове значення в усіх словах, окрім

а) братик

б) котик

в) історик

г) хлопчик

5. Неправильно побудовано речення

6. Робота з текстом.

1.Повторити стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно - діловий, публіцистичний, художній.

2. Відмінки іменників

3. Вставні слова (повторити правила)

Вставними називаються слова або сполучення слів,- що виражають ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення і не виступають членами речення:

І найвища, по-моєму, це краса вірності (О. Гончар); Правда, з того часу втекло вже чимало води (Ю. Збанацький).

У першому реченні той, хто говорить, за допомогою вставного слова по-моєму вказує, що думка належить йому, а в другому - словомправда - стверджується достовірність. Вставні слова, словосполучення й речення вимовляються швидше і нижчим тоном, ніж слова того речення, до якого вони введені, і виділяються паузами.

Вставні слова і словосполучення за значенням поділяються на групи:

1. Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.

2. Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь:

Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).

3. Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. Баш).

4. Слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом: Тільки в середині червня роботи,нарешті, були завершені.

5. Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).

6. Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).

Вставні речення здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.

Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз),неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).

Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами:

Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.

Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками( вставлене речення вимовляється зниженим тоном) або, рідше, тире ( вставлене речення вимовляється з підвищеною інтонацією). Стоять вони або в середині речення, або в кінці:

У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер - пора настала - хуртовина загуляла (Янка Купала).

Повторити фонетику

7. Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка

а) зозулястий, перемивають, висаджують

б) дзвонити, п'ятниць,український

в) йодистий, з'єднування,сьогодення

г) щебечуть,джміль,підйомний

д) щирість,їстоньки,походжає

8) Підкреслені букви позначають однаковий звук у кожному слові рядка

а) джміль, дріб, добро

б) вісь, сьогодні,просьба

в) дзбан, збити, зжувати

г) якби - то, гвалт,екзамен

д) сниться, тьмяний, молотьба

9) Лексичну помилку допущено в рядку

а) кримінальна відповідальність

б)раритетні видання

в) депутатська недоторканість

г) меморіальний пам'ятник

д) фіеішна пряма

10) Відредагувати сполуки

а) згадати між іншим, принагідно згадати

б) дотепер не з'ясовано, досі невідомо

в) упродовж місяця, на протязі місяця

г) насамперед знати, передусім знати

д) знайти без сумніву, знайти швидко

11) Перевірити за словником і запам'ятати написання слів іншомовного походження: кипарис, азимут, косінус, інженер,скепсис, символіст, дивізіон,антагонізм, шкіпер, партитура, афоризм, акціонер, аквамарин,сюїта, шифон.

12) Запам'ятати: адвокат - адвокатський; Калуш - Калуський; гагауз - гагаузький; Карпати - карпатський; матрос - матроський; чех - чеський;

узбек - узбецький; Бахмач - Бахмацький район; латиш - латиський; казах - казахський; черкес - черкеський; Прага - празький, студент - студентський;інгуш - інгуський; Париж - паризький.

13.Запам'ятати:землероб, волелюбний,вогнегасник. бурелом,крокомір, зорепад, овочесховище,працелюбний, яйцеподібний,лісостеп, землетрус, панелевіз пішохід, бронебійний,життєдайний,чорноземний,тисячолітній, гірничорудний,світогляд,дощомір.

Подвоєння нн, коли наголос падає на суфікс, перебільшення, суфіксальний спосіб творення.

14. Запам'ятати: воєнний, піввідра,буквений, пореформений, дозвілля, піддатливий,віддзвеніти, заввишки, віконниця,звіддаля,індиченя,невгомонний, віддавна, зацікавленість, зрання ( наголос на а).

15. Перевірити за словником, запам'ятати: стеж-чка, вер-ховий, тр-мтіти,зл-тіти, кр-вавий, з-мляний, ос-редок, кр -латий, плакати, мар-во,бл-щати,підн-бесний,мереж-во,бл-щати, підн-бесний, п-кти, побіл-ний, ск-лястий,бр-ніти, кач-чка, в-рховний,кор-дор, р-берце, кл-котіти, прич-пити, р-шітце, вибор-ць, зб-рігається, р-місник,розробл-ний,

16. Ступені порівняння не утворюються від ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ( приклад: гнідий, лисий); збільшеної ознаки( здоровенний); пестливих слів( кругленький).

17. Утворіть дієслова першої ( я ) особи

лазити-

возити-

їздити-

сидіти-

водити-

писати-

садити-

плакати-

малювати-

судити-.

18.Правопис імен, прізвищ. Виправити помилку у відмінюванні

Ірині Ванченко; Івана Степаненко, Валентини Ковальчук, Петра Ющука.

19. Повторити значення фразеологізмів:

до сьомого поту, на всю губу, з притиском,на чистоту,гнути кирпу, мотати на вус, водити за носа, ловити гав.

20.Повторити однорідні члени речення й узагальнювальні слова при них( двокрапка, тире).

21. Повторити частини мови.

Самостійні: іменник( хто? що?), прикметник( який? яка? яке? чий? чия? чиє?які?чиї?), займенник( хто? що?) вказує на предмет ( він, я, вона, тебе, себе…), числівник( який? ( сьомий), скільки?( десять), дієслово( що робити? що зробити? що робитиме?), форми дієслова( дієприкметник ( який?), дієприслівник( що роблячи? що зробивши?), прислівник( як? де? з якої причини? з якою метою?).

Службові: частка

1. Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)

2. Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)

3. Заперечні (не, ні, ані)

4. Обмежувально - вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)

5. Підсилювально - видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо)

6. Наказові (хай, нехай, бодай, давай)

7. Умовні (би, б, ну)

8. Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд)

9. Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за)

10. Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито)

11. Окличні (як, що за)

Правопис часток

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.

1. Частки «би(б), же (ж), то, ось, он» пишуться окремо від інших слів (сказав би, адже ж, що то за, ось коли, он який). Разом вони пишуться в складі сполучників та інших часток (авжеж, атож, аякже, таж, мовби, начебто). Залежно від вимови частки ось і он можуть писатися разом і окремо (осьде (ось де) і онде (он де)).

2. Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось).

3. Через дефіс пишуться частки «казна-, хтозна-, будь-, небудь, бо-, но-, -то, -от, -таки» (де-небудь, хтозна-який, як-от, пиши-но). Але! В сполученні "будь ласка", що пишеться окремо, "будь" не є часткою, а окремим словом.

4. Пишуться окремо, якщо між часткою й словом, якого вона стосується, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому).

Сполучник

Серед сурядних сполучників розрізняють:

• єднальні: і (й), та (в значенні "і"), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;

• протиставні: а, але, та (в значенні "але"), зате, проте, однак, все ж;

• розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.

Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.

Серед підрядних сполучників розрізняють:

• порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;

• часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;

• причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;

• мети:щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

• умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;

• допустові: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;

• наслідковий: так що.

Частки

ВІДНОШЕННЯ

ПРИЙМЕННИК

ПРИКЛАДИ

Місце або напрямок дії (просторові)

до, від, у, біля, за, по, посеред, край, поміж, довкола, поза

йшов до лікарні, біля неї, від села до міста, край озера, за горою

Час дії (часові)

від, до, на, з, о, після, через, упродовж

упродовж двох годин, о сьомій, після уроку

Мети

за, на, для, задля, заради, в ім,я

заради матері, в ім'я Батьківщини, на роботу

Причини

з, від (од), завдяки, у зв,язку, з нагоди, через, зважаючи на

відсутній через хворобу, у зв,язку з переводом, з нагоди Дня учителя

Допустові

незважаючи на, всупереч

незважаючи на дощ, всепереч негараздам

Умови

за умови, у випадку, при, без

за умови виконання, у випадку програшу

Об,єктні

про, за, зі(із)

про неї, із ії сестрою, за красивого юнака

Означальні

без, з, в(у)

чашка з щербиною, кіт без хвоста, тоне у воді

Окрема частина мови Вигук

Вигук - це незмінна частина мови, що виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови.

За значенням вигуки поділяються на:

• емоційні, що виражають почуття і переживання: о, ой, ах, фу, пхе;

• вигуки волевиявлення, що передають спонукання, заклик і т. д.: цить, гов, алло, ну, гей, гайда, нумо, вйо, ціп-ціп та ін.

Деякі вигуки утворились від іменників у кличній формі: Людоньки! Господи! Горенько моє!
Вигуками стали і деякі усталені звороти: Цур тобі!

Окрему групу становлять звуконаслідувальні слова: гуп, дзень, ха-ха-ха, ш-ш та ін.

Близькі за значенням до вигуків слова ввічливості (спасибі, до побачення), лайливі вислови(чорт забери).

В окремих випадках вигуки можуть вживатися в ролі членів речення: Гетьте(зникніть), думи, ви хмари осінні (Леся Українка). Спасибі (дякую) вам, люди добрі! Навколо чуєм хрум-хрум…хрусь-хрусь (якісь звуки) (Коцюбинський).

нагору

НАПИСАННЯ ВИГУКІВ

Вигуки, що складаються з протяжних звуків або повторюваних частин, пишуться через дефіс:шур-шур, ж-ж-ж, аго-о-ов, гай-гай, киць-киць та ін.

Вигуки можуть відділятися від інших слів у реченні комами: Ой, як же ви мене налякали!(Маковей). Тут чисто, ясно, весело, ох, як весело! (Франко).

А також знаком оклику (здебільшого на початку речення), якщо вимовляються з окличною інтонацією: Ай! Як тут гарно! (Коцюбинський).

Вигуки, вжиті у значенні іменників, часто пишуться в лапках: Твоє журливе "ку-ку" спливало, як сльози по плакучій березі (Коцюбинський).