Сценарій свята, присвяченого Дню української писемності та мови «НАША МОВА КАЛИНОВА»

Відділ освіти Бердянського виконавчого комітету

Бердянської міської ради

Методичний кабінет

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

Сценарій свята, присвяченого Дню української писемності та мови

«НАША МОВА КАЛИНОВА»

Розробила

вчитель української

мови та літератури

Гетало С.В.,

І категорія.

Проведено:

13 листопада 2014 р.

Мета: Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу та багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами та звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти державною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, стіннівки.

Хід

1 ведучий (на фоні тихої музики)

Спочатку було Слово…

Крізь темряву й хаос

Воно, як вічне диво,

Над світом піднялось.

І стало Слово світлом

Посеред ночі й тьми.

У слові все розквітло,

Із Слова вийшли - ми.

2 ведучий

Мово моя українська, батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену -

просту, домашню, звичну.

Не з-за морів покликану,

не із словників насмикану.

Ти у мене із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована…

В чистій воді смакована…

3 ведучий

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута…

З кров'ю моєю змішана,

І аж до скону залишена

В серці моїм.

1 ведучий

Мій край чудовий - Україна.

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я!

2 ведучий

І найдорожче - рідна мова.

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

3 ведучий

Рідне слово! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними!

1 ведучий

Скільки в тобі чарівних звуків і животворного трепету і вогню!

2 ведучий

9 листопада, коли православна церква вшановує пам'ять преподобного Нестора Літописця, автора відомого літопису «Повість врем'яних літ», ми святкуємо День української писемності й мови.

3 ведучий

Мова наша поетична і ніжна, у ній - невичерпна криниця багатства. І скільки б не звертався до неї, кожного разу відкриваєш щось нове.

1-й учень

Що за диво наша мова!

Слово тягнеться до слова,

Речення сплітається,

Думка розцвітається.

2-й учень

В - кожнім слові - дивина,

В кожнім слові - таїна,

Дивина, таїна,

Сива, сива давнина.

3-й учень

Де взялося перше слово,

І яке воно було?

Може, любо-пречудово

Розлило навкіл тепло

Слово «мама»?

Дитинчатко прошептало

Ніжно: «Ма…»

І від того прапочатку

Слова кращого нема.

4-й учень

Може, світлом світанковим

Упромінилося в кров

Мелодійно-веселкове

Слово-сонечко «любов».

Чи зійшло, немов зірниця,

І розквітло, як весна,

Чисте, чисте, мов криниця,

Й щедре-щедре слово «На…»

5-й учень

Є у нас одна країна,

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Хоч маленькі ми ще діти,

Але добре про це знаєм.

6-й учень

Бо зовемось українці,

Українських предків маєм.

Бо родитись українцем -

Це велика честь і слава.

Рідний край свій полюбити -

Найважливіша це справа

Читець 1

Мова кожного народу -

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші - трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту - на віки -

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина - так, як мати, -

Мова в кожного із нас!

Читець 2

Чи всі ми вмієм спілкуватись,

По-українськи привітатись?

Чи всі вітання наші гречні,

Теплом зігріті та сердечні?

А є ж і тут чудесні форми,

Питомі українські норми:

Шановні і вельмишановні,

Панове і товариші.

А побажання - шани повні,

Бо теплі, щирі, від душі.

А в спілкуванні людям личить

Те, що народ від серця зичить:

Здорові будьте, як вода,

Багаті будьте, як земля,

Веселі будьте, як весна!

І ви, добродію, і пане,

Військовий - пане капітане,

І ви, добродійко, і панно

(Хіба звучить не бездоганно?)

Й звертання кожне не єдине:

І господарко, й господине!

Звучить яскраво і ласкаво.

Але чому? Для вас Цікаво?

Тому, що ввічливо, пристойно,

Велично, гідно І ДОСТОЙНО!

Читець - 3

Хто сказав, що наша мова груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Де іще від матінки-матусі

Ти почуєш: спатоньки-спатусі?

Ну яка на світі знає мова

Зменшувальні форми дієслова?

Хоч у нас і кажуть, що невістка

Буцімто чужа у хаті кістка,

Та недавно у одній господі

Чула я таке - повірить годі.

Каже до невістоньки свекруня:

«Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?»

Хто ж казав, що мова наша груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Ну скоріше, незбагненна мова,

Лагідно- чарівно- загадкова.

Де ще в світі є така краіна,

Як терпляча Україна-ненька,

Щоб і тих, хто їй завдав руїни,

Звала незлобливо - вороженьки?!

(Звучить пісня «Квітуча Україна»)

Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть

В саду черешенька цвіте

Вечерять мама кличе

Співає сонячні пісні уся моя родина

Бо я вродилась на землі, що зветься Україна

За квітучі гаї, і калини цвіт у лузі

Станьмо браття мої помолімось разом друзі

Хай молитви слова в небо птахою полинуть

Щоб завжди берегла Матір Божа Україну

Любові сповнена земля одна така на світі

Тут кожен день стрічаю я

Серця добром сповиті

І покладемо за мету від малу й до загину

Любити землю цю святу, зветься Україна

За квітучі гаї, і калини цвіт у лузі

Станьмо браття мої помолімось разом друзі

Хай молитви слова в небо птахою полинуть

Щоб завжди берегла Матір Божа Україну

1 ведучий

Рідна мово! Запашна, квітуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

2 ведучий

Рідна мова сміливо і гордо звучить і зі студентської лави, і з президентського крісла, чути її і на вулицях міста і на високих трибунах…

3 ведучий

Сьогоднішня зустріч - ще одна сходинка до нашого взаємопорозуміння, до родинного єднання в сім'ї вольній, новій.

Читець - 1

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,

В наткнутій коленкоровій труні -

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

Читець -2

Страдницька мова шукає людину,

Приспане слово несе, що дитину,

Що карооке, сумне немовля,

Сиве і мудре, як Матір-земля.

Мова Тараса, що та Катерина,

Плаче над словом -

Безбатченком-сином,

Прагне співати йому колискову.

Пісні не чути. Приспане слово.

Зболена мова вустами блідими

В рідних краях жебракує під тином.

Суржик, мов кляп, розкисає у роті

Горе-нащадків козацького роду.

Батьківська мова, гучна, солов'їна,

В чому, скажи, твоя смертна провина,

За що тобі це підпілля легальне -

Вічне тавро на одвічне лигання?!

Слово проснулося. Плаче на грудях.

Сльози солоні ковтає на людях.

На рубежі. На фатальному розі

Слово вкраїнське шукає народ свій…

Читець - 3

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

Молитва: Я мовою вкраїнською молюсь,

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюсь я до Бога.

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей,

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій - Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

В день майбутній

Вкраїні Царство щастя приготуй.

1 ведучий Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

3 ведучий

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

1 ведучий

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти - розуму народного скарбниця!

2 ведучий

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти - як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

3 ведучий О мово, найцінніше надбання!

В піснях слова легенькі, як пір'їна,

В бою - міцніші за підкову для коня.

Як буде мова - буде Україна!

1 ведучий

Далась мені наука непроста.

Де кажуть мудрі: мова - це людина.

У мови є і серце, і вуста,

І є ім'я красиве - Україна.

2 ведучий

Тож хай і надалі мужає

Наша прекрасна мова

Серед прекрасних братніх мов,

3 ведучий

Живе народу вільне слово,

Цвіте над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов.

1 ведучий

Ось і підходить до кінця свято української писемності та мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

2 ведучий

У кожного є клаптик землі, де він народився.

У кожного є зірка, яка благословила його у дорогу,

3 ведучий

У кожного є дерево роду, яке своїм корінням дістає

Найглибших джерел і напуває його соками.

1 ведучий

У кожного є слово, від якого почався він як людина…

Але не кожен має мужність і розум

2 ведучий

На все життя зберегти у собі відчуття свого клаптика землі,

Висоту і незайманість своєї зірки, гордість свого дерева роду,

3 ведучий

Яке зробило його людиною…

… І без якого немає і не буде йому вірної дороги у житті.

1 ведучий

І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть із тобою.

2 ведучий

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

3 ведучий

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

1 ведучий

Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рiдну мову шанувати.

Вона - твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

(Звучить пісня про Україну)