Визначення емоційного та психічного стану дитини засобами хромо та ігротерапії. Гра Стоп - кадр

Вступ

Чи можна прожити життя без проблем? Важко сказати. Мені такі особистості не зустрічалися. Наш надто матеріалізований світ не може похвалитись великою кількістю абсолютно щасливих людей. Вони, мабуть,відкрили в собі те, чого іншим зрозуміти не дано.

Одні наполегливо переборюють чорну смугу в надії, що за нею неодмінно з'явиться біла. Інші вважають, що сірий тон допоможе їм пристосуватися й залишитись непоміченими. Страшно жити у світі без яскравої палітри кольорів, не помічаючи, яким неймовірним скарбом ми володіємо. Важливо донести це дітям.

Кольори супроводжують нас протягом життя. Уже в утробі матері дитина оточена червоно - рожевим свіченням. Від того, як дорослі навчать малюка сприймати кольоровий світ, залежить його психічний стан, адаптація в суспільстві, вміння долати труднощі. Адже 80 % інформації наш мозок сприймає саме через кольоровий зір. Якщо батьки пробіжать тягнучи за собою дитину повз різнокольорову красу квітів, не знайдуть можливості торкнутися ніжного - зеленого листочка навесні, не звернуть увагу, як за обрієм ховається полум'яне сонце, а хвилі на морі зачаровують блакитно - синіми кольорами; вони знищать все те прекрасне, що допомагає вижити в оточуючому світі. Серед безмежного спектра ми обираємо свій колір. Він піднімає настрій, заспокоює, може навіть лікувати. З цього приводу існує багато психофізіологічних та психологічних досліджень. Відомий також об'єктивний характер кольорової дії на людину.

Функція кольорів.

Дослідження показують, що діти використовують в основному 5 - 6 кольорів. Це нормальний середній рівень розвитку. Якщо ж дитина прагне підібрати ще більшу палітру, то це творча емоційна натура, яка намагається вийти за існуючі рамки, розкрити свою чуттєву індивідуальність. Якщо спектр обмежений ( 1 - 2 кольори), то це повинно викликати занепокоєння у батьків та вчителів. Саме в цей час дитина може переживати тривогу( синій), агресію ( червоний), депресію ( чорний). Якщо бажаний колір тільки простого олівця, тоді потрібно наповнити життя дитини позитивними емоціями. Адже зараз вона так потребує їх.

На різні кольори може бути різна дія. Вони викликають у дітей раптові почуття й фізіологічні реакції. Потрібно пояснити, що навіть самий поганий « чорний» настрій може розвіяти крапля яскравого помаранчевого кольору. Блакитний може зняти біль, зелений заспокоїть. За одним з досліджень червоний, помаранчевий та жовтий вважаються збуджуючими, фіолетовий, темно - сірий, чорний - гнітючими, блакитний, зелений - заспокоюючими.

Майже всі діти люблять малювати. Це бажання можна використовувати не тільки на уроках художнього мистецтва. Через зображення героїв, подій дитина може повністю розкрити свій внутрішній світ. Таким чином можна « прочитати» думки самої замкнутої дитини. Та й засвоюється матеріал набагато краще, адже його можна ще й побачити.

Урок починається з того, що перед дітьми ставиться задача не тільки прочитати оповідання, а й звернути увагу навіть на незначні деталі. Чому? Тому що далі потрібно буде зняти фільм. І тут не вдасться перекласти відповідальність на інших. Адже кожному дістається особистий кадр, який він і повинен презентувати. Щоб досягти бажаного результату, потрібно переконати, що дитина може виконати роботу в будь - якому форматі, різними кольорами. І головне не у витонченості малюнка, а вмінні передати образ або подію. Тоді діти починають замислюватись над роботою по - справжньому. Особливо цікаво побачити світ дитини, коли потрібного словесного опису зовсім мало.

Цей один кадр може розкрити перед вами зовсім іншу дитину. І знову до кольорів. Ми розглянули їх вплив на людину. Дитина потягнеться до того кольору, який їй ближче. Ви побачите ніжність, агресію, замкнутість. Адже тут відбувається неконтрольований вибір кольорів. Дитина тягнеться до них інтуїтивно, розкриваючи свій внутрішній світ. Це повчальний урок для батьків. Їхня захисна реакція зрозуміла. Вони намагаються захистити дитину. Але тут ніхто нічого не приховує. Турботливі батьки зроблять висновки й допоможуть дитині. Вчителю ж легше буде корегувати поведінку та наповнювати дитячий світ позитивними емоціями.