Синонімічні назви людини за фізичними ознаками в східностеповій говірці (ономастика)

Ю.Є. Тімохіна

СИНОНІМІЧНІ НАЗВИ ЛЮДИНИ ЗА ФІЗИЧНИМИ ОЗНАКАМИ В СХІДНОСТЕПОВІЙ ГОВІРЦІ

Останнім часом у сучасному мовознавстві активізувалося вивчення синонімії в лексиці новостворених українських говорів, про що свідчать роботи С.П.Бевзенка, К.Д.Глуховцевої, З.Л.Омельченко, В.В.Лєснової, В.О.Дворянкіна, М.С.Кушмет, Н.Г.Загнітко та інших дослідників. Мета цієї статті - аналіз явища синонімії в східностеповій говірці м. Українська Донецької області.

Предметом дослідження обрано лексику східностепової говірки, пов'язану з номінацією людини та її рис. Людина як об'єкт вивчення вже давно цікавить мовознавців. Номінація людини в лiтературній мові й дiалектах описана українськими, росiйськими та бiлоруськими лексикологами (роботи В.В.Горбань, Т.А.Космеди, Т.П.Вiльчинської, Г.М.Яворської, Г.В.Калиткiної, М.М.Кривко, К.М.Панютич та ін.). На матеріалі східностепових говірок аналіз назв людини та її рис було здійснено в роботах В.О.Дворянкіна [3].

Актуальнiстьцієї роботи зумовлена тим, що на сьогодні немає спеціальної праці про синонімічні назви людини та її рис на матеріалі східностепових українських говірок.

У досліджуваній говірці переважають назви людини за негативними рисами. Так, лексична реалізація опозиції сем «не^иохáйна людина» : «охайна людина» в аналізованій говірці налічує три репрезентанти семи «охайна людина» (охайна, акурáтна,чʼістоплóтна), тоді як сема-опозит «неохайна людина» маніфестована 8 лексемами: не^иохáйний, не^ичи^епýра, не^иакурáтний, замазýра, гр'азнýл'а, роз^спáтлана, лахýдра, не^ич'істоплóтний. Серед перелічених синонімічних назв дублетними є лише три: не^иохáйний, не^ичи^епýра, не^иакурáтний. Інші номени є стилістичними або семантичними синонімами. Так, лексеми гр'азнýл'а, замазура в говірці м. Українська використовуються переважно для номінації дитини: шо ж ти такúй гр'азнýл'а мамка побáчит' / в'ідлупц'ýйе//. Назва роз^спáтлана відрізняється наявністю додаткової семи «непричесане волосся», а значить є семантичним синонімом. Лексеми лахýдра, не^ич'істоплóтний передають гіпертрофоване негативне ставлення до особи, й відповідно є стилістичними синонімами.

Сема «сильний, наділений значною фізичною силою» в обстежуваній говірці репрезентована лексемами: сúл'ний, кр'іпкúй, кремéзний, богатир', м'іцнúй, здорóвий, дýжий, мóшч'ний. Активно вживаються назвисúл'ний і здорóвий, від яких суфіксальним способом утворені субстантиви си^елáч, здоров'áк, здоровáн', здоровúло. Назви м'іцнúй, мóшч'ний,сúл'нийє дублетними й характеризують сильну людину загалом. Порівняймо: м'іцнúй/ цесúл'ний/ це сúла/ м'іц' і сúла у йогóруках//. Лексема си^елáч, як і сúл'ний, у досліджуваній говірці є часто вживаною. Настільки ж поширеними ці назви є і в інших новостворених говорах [1]. При номінації людини за наявністю/відсутністю сили в досліджуваній говірці широко використовуються й порівняльні конструкції: йак богатир', йак бик, йак бугáй.

Інколи інформанти, затрудняючись назвати конкретною назвою позитивну рису людини, використовують лексему хорóший, яка вступає в синонімічні відношення з назвами на позначення інших ознак людини. Наприклад, ця лексема перебуває в синонімічних відношеннях з репрезентантами сем: "статурний, який має струнку, пропорційно складену фігуру", "вродливий, красивий", "чемний, який виявляє повагу до інших".

Окремо слід відзначити функціонування в досліджуваній говірці пропозитивних номенів. Це найчастіше образні вислови, які функціонують у мовленні як дублетні одиниці до однослівних номенів. Порівняймо: йакá зóвсʼім не^ибáчи^етʼ"сліпа", йакá пúше лʼíвой рукóй "шульга".

Релевантними для обстежуваної говіркиє назви людини, що мають структуру словосполучень. Особливістю функціонування таких назв є те, що паралельно з атрибутивними словосполученнями вживаються однослівні номени: гладкúй чолов'íк -глáдун, вайлувата лудúна - вайлó, не^изгрáбна лудúна - не^изгрáба. На відміну від вільних стійкі словосполучення є зв'язаними ймають більш яскраве емоційне забарвлення: бáба базáрна"балакуха".

Синонімами до однослівних назв людини за фізичними рисами виступають такожевфемізми, що структурно також є словосполученнями: не^и всʼí вдома "дурень". Високою частотністю вживання в обстежуваній говірці відзначаються стійкі порівняння, у яких людина порівнюється з тваринами (упертий йак барáн, хóдʼáтʼ йак кузнéчʼікʼі, ве^илúкий йак бугай, зʼір йак у орлá), рослинами або їх частинами (глухúй йак пéнʼ, нóги йак пáлки, гáрна йак квʼíточка), міфологічними істотами (роз^спáтлана йак вʼíдʼма), предметами побуту (худá йак швáбра, гóлий йак бýбон), продуктами харчування (гýби йак варéники).

Стійкі порівняння можуть згортатися до однослівних вторинних номенів і є назвами людей за негативними рисами. Так, у досліджуваній говірці поширена т. зв. "зоологічна метафора": ведмʼід^тʼ"клишонога людина", барáн, бик "уперталюдина", журавéлʼ "висока людина", таракáн "людина з довгимивусами", совá "людина з великими очима". Високочастотними в обстежуваній говірці є вторинні номени, що постали внаслідок перенесення на людину назв неживих предметів: шпéндик "невисокий на зріст хлопець", доскá, сухар', кʼíсточка "худа людина", вáлʼанок "вайло" та ін.

Проаналізовані матеріали дозволяють зробити висновок, що однією з характерних рис східностепових говірок є розвинута номінативна база, що виявляється у функціонуванні значної кількості синонімів навіть у межах однієї говірки. Серед назв людини за фізичними рисами переважають номени, що відображають негативну характеристику. Наявність в одній говірці значної кількості дублетно-синонімічнихназв засвідчує безперервність номінативного процесу та взаємодію з іншими говірками.

Література

1. Лєснова В.В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: Людина та її риси. - Луганськ: Шлях, 1999. - 76 с. 2. Лєснова В.В. Однослівна й багатослівна номінація, їхнє функціональне співвідношення// Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 1998. - №9. - С. 74-81. 3. Дворянкін В.О. Лексико-семантичні групи назв на позначення фізичних рис людини (на матеріалі говірок Володарського району Донецької області) // Лінгвістичністудії - Вип. 6. - Донецьк, 2000. - С. 266-271. 4. Матвіяс І.Г. Групування говорів української мови // Структура українських говорів. - К.: Наук. думка, 1982. - С. 3-69. 5. Апресян Ю.Д. Избранные труды. -Т.1. - Лексическая семантика//Синонимические средства языка. - М.:Языки русской культуры, 1995. -С. 9-63.