Методичний матеріал Оптимальні умови навчання: шість основних принципів

Дубова А.В.,

учитель української мови

та літератури

МЕТОД СПРАВЖНЬОГО НАВЧАННЯ

Як би не називалися нові техніки - сугестопедія, нейролінгвістичне програмування, інтегроване прискорене навчання, однак вони оптимально поєднують три речі: навчання мусить бути захопливим, швидким і наповненим. А ще воно має охоплювати релаксацію, дієвість, стимули, емоції й задоволення.

Тоні Стоквелл, освітній психолог із Великобританії, переконаний: «Сьогодні ми знаємо: щоб вивчити щось швидко й надовго, треба побачити, почути й відчути це».

ШІСТЬ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ

СПРАВЖНЬОГО НАВЧАННЯ

Дослідження, практична робота у школах, коледжах і на бізнесових семінарах, свідчать про те, що ефективні вишколи й навчальні програми повинні ґрунтуватися на шести основних принципах. Незалежно від свого віку, ми учні, що вчимося впродовж усього життя, а тому, щоб навчатися було швидше й легше, треба опиратися на ці шість елементів. Важливо, щоб учитель був не просто лектором, а й активним учасником процесу, наставником, який організовує такі засади:

1. Оптимальні умови навчання.

2. Такий спосіб презентації теми, який би залучав до роботи наші відчуття, а одночасно мотивував би до діяльності, був би необтяжливим, захопливим, розмаїтим та енергійним.

3. Творче та критичне мислення, яке стимулює внутрішнє засвоєння інформації.

4. Активізація доступу до засвоєного матеріалу через гру, жарт та широкі можливості практикування.

5. Реальне застосування знань, уміння пов'язувати їх із життям.

6. Регулярне повторення й оцінювання, а при цьому святкування навчальних досягнень.

ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ НАВЧАННЯ

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОВКІЛЛЯ

Важко уявити собі дворічну дитину, яка навчається цілий день сидячи за партою. Вона вчиться в дії: торкається, випробовує, нюхає, розмовляє, запитує й експериментує. І це все у феноменально швидкому темпі. Вона дуже швидко сприймає світ і засвоює інформацію з усього, що діється навколо, - з її загального довкілля.

Однак часто, як тільки дитина переходить із дитячого садка у школу, у неї зникає захоплення і радість від навчання. У багатьох школах по всьому світу дітям кажуть сидіти тихо за партами, що стоять рівними рядами, і слухати вчителя. Не можна досліджувати, сперечатися, запитувати, а отже, брати участь у навчанні.

Справжній учитель розуміє, що це не метод. А тому він намагається організувати класну кімнату так, щоб полегшити дітям навчання - поставити свіжі квіти, аби приємно пахли й додавали барв, причепити на стінах кольорові плакати й таблиці, підкреслюючи основні тези курсу словесно чи за допомогою малюнків, - адже дуже правдоподібно, що більша частина навчального матеріалу засвоюється завдяки підсвідомості.

Учні заплямовують зміст уроку, часто свідомо не замислюючись над цим.

І це спрацьовує всюди: від дитячого садка й до бізнесових семінарів із вивчення комп'ютерних технологій.

«Значення правильно скомпонованих кольорових таблиць і плакатів також годі переоцінити», - стверджує один із відомих інструкторів із новітніх методик шкільного й бізнесового викладання Тоні Стоквелл. Він вважає, що плакати й таблиці значно ефективніші діапроектора й дошки для писання маркером.

Плакати мають висіти на стінах у класі ще до початку заняття, становлячи так звані периферійні стимули. Завдяки постійній присутності цих таблиць пам'ять засвоює їхній зміст, навіть якщо про це не думати.

Стоквелл також наголошує на ролі кольорів у психології навчання. «Червоний - це застережливий колір, блакитний - холодний, жовтий уважають кольором інтелекту, зелений і коричневий - заспокійливі, вони теплі і приязні. Не забуваймо, що ефективні таблиці й плакати мають сильний вплив на довготривалу пам'ять, творячи в ній образи, які завжди можна відтворити при потребі, хоча цього ми й не усвідомлюємо».

НАЛАШТУВАННЯ УЧНІВ НА ВІДПОВІДНИЙ НАСТРІЙ І ЗАГОСТРЕННЯ ЇХНЬОЇ УВАГИ

Канадські вчителі Анна Форестер і Маргарет Рейнгард у книжці «The Learners' Day" наголошують на важливості приємної атмосфери у класі. Чималу роль у цьому відводять урізноманітненню, несподіванці, фантазії й завданню, яке спонукатиме до дії. «Несподівані гості, таємничі мандрівки, польові дослідження, спонтанні проекти (дні в стародавньому стилі, виставка домашніх тваринок, дослідження, що їх ініціюють діти) збагачують читання, письмо, сприяють дискусії. На підставі прочитаного діти ставлять сценки чи лялькові вистави й самі щораз більше втягуються до організації цього процесу».

У вашому класі рідко буде тихо. Взаємодія й бажання поділитися пізнаним - це життєво важливі компоненти приємної атмосфери. А відкриття, нова інформація, радість від осягнення потребують свого вираження.

Коли після того, як ви зайшли до класу чи добре запроектованого семінарського кабінету, всіх огорнула приємна атмосфера - значить перший крок зроблено: учнів налаштовано на настрій, який сприятиме ефективному навчанню.

РОЛЬ ПОПЕРЕДНЬОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ще один крок - це діяльність, яка передувала б подальшому навчанню й заохочувала б до нього. Барвиста обстановка, кольорові плакати, наочність спонукатимуть до роботи тих, хто має візуальний стиль навчання. Музика стимулює учнів, які найліпше сприймають на слух. А от фізична активність налаштує на навчання тих, хто має кін естетичний стиль. Поєднання цих засобів додасть упевненості, що активізовано три рівні мозку, які відповідають за мислення, почуття й діяльність.

Є й інші вправи, які допомагають учням розслабитися - інтелектуально й фізично.

Існують вправи, які допомагають розбити лід у між людських стосунках та ліпше пізнати одне одного, окресливши таланти кожного учасника, які можуть знадобитися у групі й поза нею.

Є вправи, які налаштовують на позитивний настрій. Сісти за стіл з тим, кого ви раніше ніколи не знали, - і за 45 с спробувати перелічити найцікавіші аспекти своєї професійної діяльності. Завдяки цьому кожна особа почне семінар, зосереджуючи свою увагу на власному успіхові (підвищення власної самооцінки). Заспівати пісню для підняття настрою, наприклад, спеціально скомпоновану тощо. Очевидно, вибраний метод залежатиме від того, чи ведете ви регулярні уроки у класі, проводите спеціальний семінар чи маєте вступні заняття на міжнародному симпозіумі.

На навчання впливає два основних чинники: стан і стратегія. Третім, звичайно ж, є сам зміст навчання. Стан - це правильний настрій, що налаштовує на навчання. Стратегія позначає стиль чи метод подання матеріалу. Зміст навчання - предмет. Будь-який ефективний урок має охоплювати ці три елементи. Традиційні шкільні системи часто ігнорують роль стану. А даремно, бо він найвагоміший серед інших. Учень повинен «розкритися» ще до того, як приступить до навчання. І тільки «розкрившись» емоційно, можна досягти стану максимальної кмітливості.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ МУЗИКУ

Багато десятків досліджень написано про ефективність музики для покращення навчання. Виявлено, що музика вводить у спеціальний стан релаксації, коли мозок найвідкритіший для сприйняття інформації.

Велика частка сучасних знань у цій сфері ґрунтується на новаторських дослідженнях із 1950-х рр.., котрі проводив болгарський психіатр і педагог Георгій Лозанов, і який досягнув дивовижних результатів, особливо у навчанні іноземних мов.

Лозанов виявив, що барокова музика гармонійно налаштовує мозок і тіло. Зокрема вона відмикає «емоційні двері» до суперпам'яті лімбічної системи мозку. Ця система не лише опрацьовує емоції, а й слугує містком між свідомістю і підсвідомістю.

Для прикладу скажемо, що «Чотири пори року» Вівальді - це один із найліпших зразків барокової музики, слухаючи яку можна легко позбутися сторонніх думок й уявляти собі пори року. «Музика на воді» Генделя також дуже заспокійлива. Вона виконує основне завдання - ввести учнів у стан релаксації, який би налаштував на сприйняття і навчання.

ДОЛАЙ БАР'ЄРИ В НАВЧАННІ

Георгій Лозанов стверджує, що у навчанні є три основних барєри:

• критично-логічний (школа - це нелегка справа, то як можна вчитися весело й легко?);

• інтуїтивно-емоційний (я дурний і ніколи з тим не дам собі ради);

• критично-моральний (навчання - важка праця, то, може, ліпше й не витрачати зусиль?).

Для кращого взаєморозуміння важливо дізнатися, з якими упередженнями приходить учень. І коли це зроблено, можна легко увійти в його світ, швидко долаючи опір.

ЗАОХОЧУЙТЕ УЧНІВ ДО ТОГО, ЩОБ ВОНИ САМІ ВИЗНАЧАЛИ ЦІЛІ Й ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ ЗДОБУТКИ

Варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі й планували своє майбутнє. Коли вони знатимуть, куди прямують, їм буде легше зосередитися на своєму шляху. Досвід свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі зможуть встановлювати собі цілі (це найголовніший принцип менеджменту).

Надзвичайно важливо, особливо у школі, - як розпочати заняття. Багатьох учнів, що не встигають у навчанні, дратує традиційний вступ до уроку: «А сьогодні ми вивчимо те й те…». Натомість добрий учитель від самого початку мав би запропонувати учням визначити власні цілі й окреслити очікувані результати від цього уроку.

Часто учні приходять із власною «прихованою програмою», не завжди «купуючись» на те, що пропонує вчитель. А тому важливо зробити так, аби навчання відбувалося на партнерських засадах, де б учитель готував набір можливих програмних завдань, а вирішальне слово в тому, що вибрати, належало б учневі.

СПРОБУЙТЕ УЯВИТИ ВЛАСНУ МЕТУ

Уява - це могутній навчальний засіб. Тільки поганий учитель звертається до учнів зі словами: «Не забудьте це вивчити, інакше погано напишете тести» (це негативний підсилювач).

Радимо учителям діяти двома шляхами: або заохочувати учнів точно уявляти собі, як можна використати щойно засвоєні знання в майбутньому, або ж підкидати учням позитивну думку, що б спонукало їх погортати підручники в пошуку відповіді, яка б могла знадобитися в майбутньому.

Важливо наголосити: багато вчителів до кінця ще не усвідомлює, яку руйнівну силу може мати негативне твердження.

ВИВІЛЬНІТЬ СВОЇ ЕМОЦІЇ

Варто підкреслити, що емоційна лімбічна частина мозку - це шлях до довготривалої пам'яті, а тому справжній учитель заохочує до вивільнення бурхливих емоцій. Завдяки цьому те, чого ми навилися, проникає глибоко в пам'ять.

5