Сценарій літературно-музичної композиції до 200 - річчя з дня народження Т. Г. Шевченка

Сценарій літературно-музичної композиції до 200 - річчя з дня народження Т.Г.Шевченка.

Ведуча: Тарас Григорович Шевченко - національний поет ,Великий Кобзар українського народу. І сьогодні ми відзначаємо 200 років з дня його народження. Відродженню природи і відродженню національної свідомості ми присвячуємо наш літературний вечір.

Ведуча:

Весна прийшла в своїм убранні,

Як в різні роки і віки .

Іще мороз був на світанні.

А зараз глянь-течуть струмки.

(Веснянка, виступ ансамблю )

Ведуча:

Щовесни,коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Учень 1: Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

Учень 2: Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо… (Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень 3: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.

(Український танок з рушниками.)

Ведуча:

Життя нашого поета таке дивне,що,слухаючи про нього,можна було б сказати,що це легенда,коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета,як починаються казки.

За широкими морями,за лісами дрімучими,ще й за горами кам'яними в не нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми ,заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга - царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зв'язано , говорити - заказано,ходили німі…

Ведуча:

Україна…В одному вже тільки слові і для нашого вуха,і навіть для вуха чужинців ціла музика смутку і жалю…

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть…Україна - це царське та панське безмежне свавілля. Праця до сьомого поту…

Світяться злидні.

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі.

Ведуча:

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю 9 березня за новим стилем, темної ночі,перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті

Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда,блиснув у вікні єдиний на все село огник, народилась нова панові кріпацька душа,а Україні - її великий співець - Тарас Шевченко…

(Запалюється свічка біля портрета Шевченка)

Учень 4:

Не на шовкових пелюшках,

Не у величому палаці-

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі,тьми і праці!

(Вірш «Мені тринадцятий минало»)

Учень 5:

Нещасна мати сповила

Його малого…й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

В вікні сивіла ранку мла,

А батько слав панам прокляття,

Не знав,що мужнього орла

Він виростить в кріпацькій хаті. « Чорнобривці»

Учень 6:

Не знала й мати, що Тарас

Вогнистим віршем, мов стрілою,

Зразить панів у грізний час,

Покличе скривджених до бою.

Учень 7:

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою -

І пісня дивно полилась,

Повита вічною журбою.

Вірш «Думи мої» (починається та закінчується капелою бандуристів)

Ведуча: Вірші Шевченко почав писати ще до звільнення з кріпацтва. Вісім творів було об'єднано у збірці «Кобзар»,що побачила світ навесні 1840 року. Невеличка збірочка стала епохальним явищем в історії духовного життя українського народу.

«Реве та стогне …» ( і капела бандуристів)

Учень 8:

Твій голос летить над вікнами

І вічний думок твоїх лет.

Ти - вічно з народом ,ти - з нами,

Великий народний поет!

Ведуча: У 1841 році окремим виданням вийшла поема « Гайдамаки». Поет звертається до героїчної історії українського народу,закликає сучасників згадати минулу славу та братися до боротьби за свободу.

( Уривок з поеми «Гайдамаки»)

Ведуча:Уже в ранній період творчості виявляється головна риса його поезій - глибока народність. Усе життя поет був відданий своєму народові.

Ведуча: «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу» - писав Т.Шевченко.

Ведуча:Тому так просто й безпосередньо відтворював поет думи і почуття простих українців.

(Уривок з поеми «Катерина»)

Він наша гордість і слава,

Рідного слова окраса!

Він народився в неволі,

Виріс борцем проти гніту,

Бився за щастя народу,

Бивсь проти рабського світу.

І не здолала поета

Царська тюрма і кайдани.

І не заборонили Тараса

Царські сатрапи - тирани.

(Уривок з поеми «Сон»)

Ведуча:Перебуваючи в ув'язненні та на засланні, поет лише думкою на Україну, малює в уяві рідні серцю пейзажі.

(«Садок вишневий …» та пісня «Червона калина»)

Ведуча:

Тим він рідний кожному серцю.

Що народові душу свою віддав.

Тим і сучасний у всякий час він -

Вінок із пісень народ йому склав.

Ведуча:

І мрії всі його здійсняться знову!

Ми віримо , що в наш нелегкий час

Як заповіт, ми збережемо рідну мову,

Найкращу мову, що любив Тарас.

Учень 9 :

Провіснику волі,великий титане,

Справдилися думи пророчі твої,

Приймай же данину любові і шани

Од рідної Вкраїни - твоєї сім'ї !

Чолом тобі, славний Кобзарю, чолом !

Спи тихо й спокійно над сивим Дніпром!

Ведуча: 10 років заслання за революційні поезії, що викривали царський уряд,підірвали здоров'я нашого поета.10 березня 1861 року перестало битися його гаряче серце. Тарас був похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а потім було перевезено його тіло на Чернечу гору в Канів (як і заповідав поет).

Ведуча: Він поет наш,він поет народний , він національний поет. У ці дні, святкуючи день народження Великого Кобзаря ,ми ще раз звертаємося до його творчості,до його прекрасних віршів і поем, до його прекрасного образу.

Хотілося б жити так,як Шевченко. Хотілося б творити так , як Шевченко. Хотілося б любити талановиту,співучу,мальовничу Україну так, як Шевченко. (Пісня «Заповіт»)