Урок украинской литературы. Подготовка к сочинению-рассуждению Вчитися жити в мирі та злагоді

1. Вступ

Є моди на зачіски,

На гострі носки в черевиках,

На декольте на сукні

І на короткі штанці,

На плечі - вузенькі і широкі,

На вуха - малі й великі,

І навіть на форму браслета

На ніжній дівочій руці.

І ми, незалежні. Зайняті завжди ділом,

Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.

Так тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,

Щоб стали навік панівнише моди в житті:

Моди на світлі душі,

На прямоту, на сердечність,

На людяність, на гуманність.

На серце, повне щедрот...

А ще, скажімо, мода

На щиру людську бентежність,

На вічний дух непокори

До скритих лакуз і підлот.

Учитель:

Так, мода існує на все. Прикро лише, що мало сьогодні ми говоримо про християнську мораль, яка сповідує добро, милосердя, мир, злагоду. Чи зустрічали ви зараз випадки безкорисливої допомоги один одному?

Учениця:

Духовність - це передусім внутрішній світ людини. Це те, що робить людину красивою душею, морально чистою. Багато людей нині повернулося обличчям до церкви. До Бога. Одні несуть дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. Інший - у своїх повсякденних турботах про хліб насущний забуває про духовність, про безкорисливе служіння ідеалам.

Учитель:

А це через те, що в багатьох із нас немає віри в себе, в людей, які нас оточують, у нашу вітчизну. Може, більшість із нас і повернулося до Бога тому, що нею керує страх. Страх перед майбутнім, страх за власне життя.

Батьки учнів висловлюють свої думки щодо почутого.

Учитель:

Яку ж дитину з самого малку ми вважаємо вихованою?

(До розмови залучуються гості).

Учитель:

Першим духовним центром для кожного з нас, безперечно, є родина. Крім того, кожен населений пункт в Україні має свій духовний центр - церкву і дзвіницю. Духовний центр має своє розгалуження у вигляді каплиці.

Учень:

Каплиці - невеличкі споруди для релігійних відправ і молитв, хрести біля шляхів та на цвинтарі. З кожною з таких каплиць пов'язана ціла історія. Ось одна з них: під час повинні загинули діти, і в пам'ять про них було споруджено капличку. До якої приходять помолитися всі односельці. Нині намітилися тенденція, за якою віруючи батьки виховують своїх дітей в релігійному дусі, вільнодумні батьки - в дусі вільнодумства, атеїсти - в безрелігійному дусі. Та, незважаючи на такі різні духовні позиції батьків, спільним для усіх українських родин є бодай елементарне ознайомлення дітей з християнською вірою. Не забуваймо, що християнська релігія належить до надзвичайно важливих компонентів духовної культури. Тому треба щоб кожна сім'я мала Біблію. Кожна дитина, коли виросте, захоче відвідати церкву, послухати духовну музику, спів. Тому хочеться, щоб вона не стояла там "стовпом", а всіма фібрами душі вбирала велич і красу церковно-релігійного мистецтва. А що ж проповідує християнська мораль?

Учитель:

У домашній бібліотеці кожного свідомого українця-патріота поряд з Біблією стоять твори Тараса Шевченка. Те, що пов'язали із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займало у творчості Кобзаря центральне місце. Виливаючи тугу за рідною Україною, її народом, важко переносячи його біль і страждання, поет знову таки не забуває Бога:

... я Богу помолюся...

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу.

Т. Шевченко - великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета - згусток добра і правди. Він був сіячем духовних якостей українського народу. Який глибокий зміст вкладено в слова поета:

Раз добром зігріте серце

Вік не прохолоне.

Саме на прикладі Т.Шевченка ми бачимо, що справжнє щастя людське не мислиме без повної гармонії людини жити в мирі і злагоді з усіма.

Кожен, хто з'являється на світ, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя, на вашу думку? Як його знайти?

(Учні висловлюють свої думки, наводять приклади народних висловів - дерево "мудрості").

Учениця:

Багатьох читачів газети "Факти" схвилювала публікація про 63-річну мешканку Херсона Тамару Голубяйникову, яка добровільно взяла на себе піклування про двох малят, кинутих ще в пологовому будинку матерями і які тихо вмирали в жалюгідних умовах міських лікарень.

Учитель:

В наш час ми звикаємо тільки до поганого і на цьому фоні чиєсь співпереживання здається нам оазисом в пустелі. Боляче, що на такі вчинки здатні чомусь люди малозабезпечені. "Люби ближнього свого, як самого себе", - сповіщає одна з головних заповідей християнської народної моралі. В даному випадку любов виражає прихильне, щире, доброзичливе ставлення до людей, як прояв прагнення до загальнолюдської консолідації. З чого ж починається формування любові до ближнього?

Учень:

Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів, бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо на одній Землі, на одній планеті. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо. Що любов між людьми починається з кожного з нас.

Всі традиційні українські свята якраз передбачають проявляти любов до ближнього. Родинну злагоду. Пригадайте які це свята?

Кожне традиційне українське свято, народне чи релігійне, одухотворяє людські почуття, родину, злагоду, а з нею національну та загальнолюдську єдність. Цікаво, що для дітей велике значення має не тільки саме свято, а й сам процес тривалої підготовки до нього, в якому активну участь беруть як дорослі, так і діти, вся сім'я. Свята об'єднують всю родину. Про те, що треба жити в мирі і злагоді в родині, в злагоді з природою, самим собою, завжди сповідувалося в неписаному законі народної мудрості. Що ж утверджував кодекс народної моралі?

(Вислови-листочки на дереві мудрості).