Разработка устного журнала Путешествие во времени

Усний журнал «Подорож у часі»

Мета заходу: вшанувати пам'ять великого Кобзаря, формувати в учнів духовність, творчі здібності; розвивати почуття відповідальності, взаємопідтримки; виховувати любов до українського слова, української культури.

Обладнання: мультимедійна дошка, слайд-шоу, презентація, фрагмент фільму «Таємниці генія Шевченка», портрет Т.Г.Шевченка, виставка книг.

Форма проведення: усний журнал.

Учасники заходу: учні 5-11 класів, учителі, гості.

Хід заходу

Учитель.

- Доброго дня, шановні учасники нашої студії! Ми раді бачити всіх, хто прийшов до нас сьогодні, хто готовий разом із нами перегорнути сторінки життя великого українського Пророка. Запрошуємо до перегляду.

Усний журнал «Подорож у часі»

Дівчинка: Мрія... Як добре, коли вона є, коли вона - прекрасна, коли вона здійснюється.

Хлопець: Я вірю, що моя мрія - не видумка, вона - реальна. Колись мені все-таки вдасться сконструювати машину часу. Куди ж помандрувати? Я знаю лише одне: перенесусь у минуле.

Дівчинка: А чому не в майбутнє?

Хлопець: Мені здається, що майбутнє слід відкривати поступово… А в минулому стільки ще залишилось нерозгаданих таємниць…

Дівчинка: Візьми мене із собою.

Хлопець: Візьму. Давай разом полинемо у 19 століття.

Дівчинка: А чому саме у 19?

Хлопець: Ти не знаєш? Адже увесь світ відзначає 200-річний ювілей з дня народження українського Пророка Тараса Григоровича Шевченка.

Дівчинка: Тоді я не проти. Це так цікаво.

Хлопець: Ну з Богом.

Дівчинка:

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Глянь, яка чудова картина.

Хлопець: А он село, яке наче потонуло в садках, могили( видно, козацькі), люди.

Дівчинка: Та це ж чумаки! А що то за хлопчина задумливо дивиться вдаль? Хто цей мрійник? Чому він тут? Куди їде?

Хлопець: Та він заблукав, а мандрівники везуть його додому.

Дівчинка: Ходімо до тої хати, що охайно вибілена.

Запис пісні «Садок вишневий…»

Сценка «Залізні стовпи»

Маленький стіл, на столі миска, дерев'яна ложка, хліб. Тарас, батько та брат одягнені у білий одяг; мати та сестричка Катерина - у вишитих сорочках, спідницях; на голові у матері хустка, у Катрусі - стрічка. Невесела вечеря: зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Слава навіки.

Брат. А у нас клопіт, Тарас пропав, усі бур'яни обшукали, - як у воду впав!

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться - прийде...

Брат. Ну й де дітись вражій дитині?

Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»

Сестричка. А ось і наш волоцюга з'явився!

Брат. Нарешті, прийшов!

Мати. Де це ти був?

Батько. Де це тебе носило досі?

Брат. Де ти блукав?

Батько. Де це ти був оце - питаю? Чому не кажеш?

Тарас. Був у полі та й заблудив.

Батько. Бачили отаке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками. Питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки? Почумакував, а тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати. Чого тебе понесло в поле? Чого? Як ложкою працює! Наче три дні не їв!

Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці, а вони уважно слухають. Мати підслуховує.

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий цього не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо. І ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

Дівчинка: І вийшло!

Хлопець: " Кирилівка... Тарас... Стовпи... Вишневий садок..." Мені просто не віриться: переді мною - Тарас Григорович Шевченко. Я дякую долі за цю зустріч.

Дівчинка: Давай продовжимо подорож сторінками життя нашого славетного Кобзаря.

Хлопець: Давай.

Сторінка 1.

«У всякого своя доля…»

Учень: Народився майбутній поет 9 березня 1814 року в Моринцях у сім'ї кріпаків.

Учениця: Дитинство ж його пройшло у Кирилівці, у біленькій хатині з солом'яною стріхою.

Учень: Дуже рано маленькому Тарасику довелося подорослішати. Коли йому було дев'ять років, померла мати, а незабаром - і батько.

Учениця: Почалися поневіряння. З куснем сухого хліба хлопчик проводив цілі дні у полі.

Учень: Кругом його степ, як море

Широке, синіє;

За могилою могила,

А там - тілько мріє…

Учениця: Єдина радість - Оксана Коваленко, якій присвятить пізніше поему «Мар'яна-черниця», про яку згадував у поезіЇ «Мені тринадцятий минало».

Декламація поезії «Мені тринадцятий минало»

Учениця: У 14 років замість дозволу на навчання хлопець потрапляє в дім пана Енгельгардта.

Учень: Восени 1829 року разом з обслугою пана юнак виїздить до міста Вільно.

Учениця: У Вільно він покохав полячку - швачку Ядвігу Гусиковську. На жаль, він був кріпаком, а вона - вільною людиною.

Учень: 1831 рік… Петербург… За плечима безрадісне дитинство, попереду - незвіданість. Важливою подією в житті майбутнього поета було знайомство з Іваном Сошенком - земляком з Богуслава.

Учениця: Сошенко звів молоде дарування з художником Карлом Брюлловим та поетом В. Жуковським, які сприяли викупу хлопця з кріпацтва.

Сценка:

На столі Сошенка лежав щоденник із записом, у якому значилась дата "22 квітня 1838 року". Поряд був запис: "Нараз до кімнати моєї через вікно плигає Тарас, мало мене не звалив з ніг, кидається мені на шию і гукає: "Воля! Воля!" - "Чи не здурів ти, кажу, Тарасе?" А він усе своє - підстрибує і гукає: " Воля! Воля!"

Учень: Тепер йому відкрилася можливість навчатися в Академії мистецтв.

Учениця: У листі до брата Микити писав «Живу, учусь, нікому не кланяюсь…»

Учень: Прийшло й визнання: три срібні медалі 2-го ступеня за малюнок з натури, за перші картини олійними фарбами «Хлопчик-жебрак дає хліб собаці», «Циганка-ворожка».

Учениця: Враження від подорожі рідними місцями 1843 року молодий художник відобразив у вигляді шести офортів, які ввійшли в перший випуск «Живописної України».

Учень: У березні 1845 року Шевченкові було присвоєно звання художника.

Запис пісні «Думи мої…»

Сторінка 2.

«Я на сторожі коло їх

Поставлю слово…»

Старшокласник: 18 квітня 1840 року було підписано дозвіл на випуск у світ «Кобзаря», до якого ввійшло лише вісім творів поета. З нечуваною раніше силою зазвучало українське поетичне слово.

Старшокласниця: Поет писав: «Я добре знав, що живопис - моя майбутня професія, мій хліб. І замість того, щоб вивчати його глибокі таємниці…я писав вірші, за які…, зрештою, позбавили мене волі».

Старшокласник: Відкривається збірка поезією «Думи мої, думи мої…», яка стала своєрідним кредо молодого поета.

Старшокласниця: Поему «Катерина» було присвячено Василю Андрійовичу Жуковському.

Старшокласник: Перші твори Шевченка вразили читача. Адже в них Шевченко підносив глибокі людські почуття, оспівував щире кохання, виступав проти будь-якого насильства над людиною.

Старшокласниця: 1843-1845 роки творчості поета були названі періодом «Трьох літ». Україна надихнула поета на створення великої кількості найкращих поетичних творів.

Старшокласник: У 1843 році в Києві познайомився з Пантелеймоном Кулішем. в Яготині - з родиною Рєпніних.

Старшокласниця: Їх дочка Варвара полюбила Шевченка, але поет не відповів взаємністю і називав її своєю сестрою.

Старшокласник: Їй Тарас Григорович присвятив поему «Тризна». Створюючи образ головного героя твору, Шевченко розмірковує над тим, якою повинна бути людина:

Старшокласниця:

Без малодушной укоризны

Пройти мытарства трудной жизни,

Измерять пропасти страстей,

Понять на деле жизнь людей,

Прочесть все черные страницы,

Все беззаконные дела…

И сохранить полет орла

И сердце чистой голубицы!

Се человек!..

Старшокласник: Це є кредо самого поета.

Старшокласниця: У 1845 році був написаний і відомий «Заповіт»

Старшокласник: Товаришує Шевченко і з учасниками Кирило-Мефодіївського товариства, читає їм свої твори, зокрема поему «Сон», послання «І мертвим, і живим».

Старшокласниця: 1845-1847 роки - повернення на Батьківщину. Мрій було багато, але не судилося…

Декламація вірша «Доля» Т.Г. Шевченка

Сторінка 3.

«Караюсь, мучуся… але не каюсь…»

Учень: Нелегким був шлях Шевченка до своєї слави…

Учениця: 5 квітня 1847 року. 33-річного поета заарештували.

Учень: Вирок - 10 років заслання рядовим окремого Оренбурзького корпусу… під найсуворіший нагляд, із забороною писати та малювати.

Фрагмент фільму «Таємниці генія Шевченка»

Учениця: Твори періоду перебування в окремому Оренбурзькому корпусі написані наче кров'ю поетового серця.

Учень: Після арешту почалося нове життя. Про нього поет згадує так: «Смотреть и не рисовать - это такая мука».

Учениця: Та Шевченко малює, як тільки випадає найменша можливість. Малював навіть на стінах вугіллям. В Орську виконав кілька й автопортретів.

Учень: У березні 1848 року до Оренбурга прибув географ О. Бутаков, керівник експедиції для вивчення Аральського моря. Йому потрібний був досвідчений художник.

Учениця: Тарасу Григоровичу дозволили малювати. Він був щасливим. Краса чужої йому країни вабила, а доля казахського народу гнітила.

Учень: За період експедиції було створено чимало нових картин.

Учениця: Квітень 1850 року. Перевели на острів Мангишлак, де він захворів цингою і золотухою.

Учень: Протягом десяти років неволі Шевченко написав цикл поезій «В казематі», повісті російською мовою, які підписував псевдонімом Кобзар Дармограй, вірші, що ввійшли в «захалявну книжку».

Учениця: Багато поезій цього періоду було покладено на музику..

Виконання пісні на слова Т.Г. Шевченка «Утоптала стежечку…»

Сторінка 4.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Старшокласник: Серпень 1857 року. Шевченка звільнили.

Старшокласниця: Три останні роки свого життя поет провів в Петербурзі. Відчував матеріальну скруту, відсутність особистого щастя, хворів.

Старшокласник: Після заслання виконав низку офортів, автопортретів, портретів відомих людей.

Старшокласниця: На початку 1860 року вийшло друком нове видання «Кобзаря».

Старшокласник: 1860 року Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравірування.

Старшокласниця: Березень 1861 року. Черговий день народження приніс поетові звільнення від фізичних і душевних страждань.

Старшокласник: Помер великий митець, вірний син українського народу.

Старшокласниця: Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі.

Старшокласник: Лише 22 травня прах Тараса Шевченка було перевезено до Канева і поховано на Чернечій горі.

Старшокласниця: На пам'ятнику викарбувані поетові слова:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Старшокласник: Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України.

Старшокласниця: Тарас Григорович ввійшов в історію як великий народний поет, визначний художник, Пророк, Кобзар…

Старшокласник: Іван Якович Франко писав: «Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури…»

Старшокласниця: До могили Кобзаря завжди приходять шанувальники його творчості.

Старшокласник: Народному Пророку зведено безліч пам'ятників у різних куточках України та світу.

Старшокласниця: Його ім'ям названі села, вулиці.

Старшокласник: Щорічно присуджуються Державні премії імені Т.Г.Шевченка за кращі твори літератури й мистецтва.

Музична композиція за поезією Володимира Сосюри «На могилі ШЕВЧЕНКА»

(виконується під музику на слова Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», супроводжується танцем)

Велетень Духу, український Мойсей, Пророк, Батько, Кобзар, творчість і життєвий шлях якого не залишив байдужим не лише простих людей, а й поетів та письменників, що присвятили йому свої твори. Серед них і наш славетний поет-земляк Володимир Сосюра, котрий присвятив Шевченку не один вірш. Пропоную вам зануритися в атмосферу його поезії «На могилі Шевченка».

Над широким Дніпром у промінні блакить

І висока і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

Що народу віддав свої сили,

Що народу віддав своє серце й пісні,

Свої мрії про зорі досвітні...

А навколо лани вдалині, вдалині

Розлетілись, як птиці блакитні...

На могилу приносять розкішні вінки

З пишних квітів садів України

Кароокі дівчата, стрункі юнаки -

І всміхаються гори й долини...

Спи спокійно, поет! Образ огненний твій

Не зітерти ні бурі, ні часу.

У великій сім'ї, славній, вольній, новій,

Ми тебе не забули, Тарасе!

Недарма в народі говорять, що людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Тому Тарас Шевченко жив, живе і буде вічно жити в наших серцях!

Дякуємо за увагу.

Література:

1. Антонович Д. Т. Шевченко як маляр// Повне видання творів Тараса Шевченка. - Варшава, Львів, 1937.

2. Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість. - К., 2008.

3. Думи мої, думи мої… Поезії, присвячені Великому Кобзареві. - Одеса : Астропринт, 2004.

4. Клочек Г. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. - К. : Освіта, 1998. Спогади про Тараса Шевченка. - К. : Дніпро, 1982.

5. Коренєва В. Т.Г. Шевченко - Великий Кобзар України: Інсценізація уривка з оповідання «Залізні стовпи» за Степаном Васильченком // Розкажіть онуку. - 1996. - № 4. - С. 1

6. Паламарчук Г. П. Портрети, намальовані відомим художником// Образотворче мистецтво. - 1981. - №2.

7. Шевченко Т. Повне зібрання творів у 12 т. - К.: Наукова думка, 2001-2003. - 527 с.

Інтернет-ресурс:

1. taras-shevchenko.in.ua/

2. museumshevchenko.org.ua/

3. kobzar.info/

4. uk.wikipedia.org/wiкі/Вшанування_пам'яті_Тараса_Шевченка