Виховний захід «Любові пам’ять незабутня» Жінки в житті Т. Г. Шевченка

Виховний захід

«Любові пам'ять незабутня»

Жінки в житті Т.Г.Шевченка

Мені ж , мій Боже ,

на землі

Подай любов ,

сердечний рай !

І більш нічого

не давай !

Мета : відтворити цілісний образ Т.Г.Шевченка ; викликати бажання якомога більше дізнатися про Кобзаря ; виховувати любов до рідної мови , до поезії

Обладнання : автопортрети Шевченка різного періоду життя , портрети Г.Закревської , В.Репніної , А.Ускової , К.Піунової , Л.Полусмак ; репродукції картин ; виставка , присвячена життю і творчості Кобзаря , виставка книг Т.Г.Шевченка , плакати , відео та аудіозаписи .

Місце проведення : актова зала

Відповідальна : Барська Віра Володимирівна

Вступ

Звучить музика

Стрілися двоє , що долею схожі ,

Може , десь тут або десь там …

Дивлячись в очі : чи вірити можна

Теплій руці і привітним словам ?

Берег любові в далекім тумані .

І допливем , коли тільки удвох ,

І допливем , коли стільки бажання …

Берег любові і хвилі тривог .

Стрілися двоє в житейському морі .

Може , сьогодні , а може , колись …

В серця питаються : йти далі поруч

Чи , постоявши , навік розійтись ?

Ведуча .

Шановні друзі , напевно , трохи сумною поезією ми розпочали наш вечір … Але ж яка висока і прекрасна мудрість у цих рядках ! У кого з нас не щемить душа , коли чуємо ніжні слова ? Мало кому в коханні так не щастило , як Тарасові Шевченку . Маючи унікальні таланти , гострий розум , товариську вдачу , привабливу зовнішність , він , здавалось би , був приречений на успіх у жінок . Натура творча і вразлива , Кобзар часто закохувався . І в нього закохувались . Та особисте життя великого українця так і не склалося . Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях . Тарас Григорович страждав від самотності . Його заповітною мрією було мати родину . Кохання - одна з найболючіших граней його життя . Кілька з таких імен , доль і почуттів у житті Шевченка ми й розглянемо в нашій літературній вітальні .

Звучить музика

Сторінка 1

«Ми вкупочці росли колись»

Ведуча .

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко - юної Беатріче його поезій .

Вірш

«…Ми вкупочці колись росли…»

Інсценізація уривка з твору «Тарасові шляхи»

Ведуча .

Нічого не вийшло з того кохання . Але першого кохання , як перших сліз , видавле-них кривдою та несправедливістю , такі люди , як Шевченко , довіку не забувають . Не забуває і Тарас своєї Оксани . Героїню кращої своєї поеми «Гайдамаки» він назвав Оксаною . Шевченко згадав знов Оксану , перебуваючи в далекій чужині .

Вірш «…А я так мало - небагато…»

Ведуча.

Минуло 10 літ після написання цього вірша . Тарас приїхав до рідного села , перед ним воскрес образ Оксани . Чи жива ота Оксана кучерява , що з нами гралася колись?

Вірш «Мене по волі і неволі»

Ведуча .

Історія знеславлення Оксани , скупі братові слова про пове-дінку знепащеної дівчини лягли згодом в основу «Капітанші» , «Наймички» , «Слепой» , «Катерини» .

Вірш «Вітер в гаї нагинає…»

Сторінка 2

«У Вільні городі преславнім»

Ведуча .

Схожою на Оксану ( старша , лагідна ), була польська швачка Ядвіга Гусиковська . Теж чорноброва , друге юнацьке кохання Шевченка . Вона вчила Тараса польської мови , по-сестринськи жаліла його , дала йому відчути різницю між вільним і кріпаком . Вони часто прогулювались вздовж берега , Ядвіга розповідала Тарасу про таємні товариства , про свободу . Вона багато турбувалася про нього , але забажала , щоб Шевченко зрікся українсь- кої мови і Батьківщини , щоб залишився назавжди в Польщі . Бідному сиротині важко було обирати , він марнів на очах . Недовго , одначе , 16-літній Тарас втішався щастям кохання . Наближалась польська революція 1830 року . Тарас разом з паном Енгельгардом вирушив до Петербурга .

Вірш

Чого мені тяжко , чого мені нудно ,

Чого серце плаче , ридає , кричить ,

Мов дитя голодне ? Серце моє трудне ,

Чого ти бажаєш , що в тебе болить ?

Чи пити , чи їсти , чи спатоньки хочеш ?

Засни , моє серце , навіки засни …

Сторінка 3

«У Петербурзі»

Ведуча.

Студентом Академії художеств у Петербурзі Тарас Шевченко переживає третє своє захоплення молодою натурницею . П'ятнадцять років було дівчині , а звали її Амалеєю . Студент Шевченко малює портрет молодої дівчини, яка підсміюючись над ним , замість Шевченко говорила Чевченко . Амалія - перша жінка вільного Шевченка , легка , як метелик . Своєю волею Тарас був засліплений , але не одружився , та й добре. Амалія б доконала його , бідолашного , вимотала б його душу і його слабке здоров'я . Дуже вже вона любила погуляти , подобатися всім і одразу .

Все життя Амалія Клоберг була неодружена , а малюнок з підписом Чевченка зберегла на все життя . А Шевченко згадає Амалію в повісті «Художник» і назве її слов'янським ім'ям Паша .

Уривок з повісті «Художник»

Сторінка 4

«Любов , що розійшлася сном»

Ведуча .

Та осінь була фатальна . Осінь великого болю , шалених пристрастей , хвороб . Довелося зазирнути у вічі Любові та Смерті ! Осінь , після якої Шевченко відчув потребу написати «Заповіт». Ця осінь стала бідою і щастям поета. Хворів він тілом і серцем , але біль його воздався дивовижними плодами. Тої осені було написано «Сліпого» , «Великий льох» , «Наймичку» , «Кавказ» , «І мертвим , і живим…» , «Маленькій Мар'яні» , «Минають дні» , «Три літа» - справжні літературні шедеври. Привертають увагу два вірша , написані одного дня - 4 жовтня 1845 року , й обидва є наслідками першого невдалого наміру одружитися .

Вірші «Не завидуй багатому …» , «Не женися на багатій…»

Думав Шевченко в Києві одружитись , та й жить на світі , як добрі люди живуть . Закохався Шевченко у Феодосію Кошиць , жінка теж його покохала. Та на заваді стали батьки дівчини. Отець Григорій , батько Феодосії , був людиною практичною і бездуховною . Коли Тарас був ще малим , він був наймитом у отця Григорія , тож його сприйняли в родині як наймита-попихача , як мізерного сироту. Різними хитрощами отець Григорій намагався відшити залицяльника доньки , а потім не витримав і рішуче сказав «Ні шлюбу !». Шевченко був дуже вразливий , в цій родині Кошиців його зневажили , біль в душі був нестерпний …

Вірш «Маленькій Мар'яні»

Інакше сталося з тією , кого він любив , з Феодосією. Заміж вона не вийшла , це повільно точило її душу , довівши до психічної хвороби. Феодосія Григорівна Кошиць лікувалася у психіатричній лікарні , а померла того ж року , що й Шевченко.

Шевченко ще її згадував. У далекому Кос-Аралі , коли на душі було самотньо й гірко , він згадував ту , що убого його полюбила , а сама зосталася у високих палатах вік свій дівувати .

Вірш «На вгороді коло броду…»

Сторінка 5

«Голуба квітка - Ганна Закревська»

1843. Шевченко на Україні. Вони познайомилися в червні 1843 року в селі Березова Рудка . Хто ж вона , ця жінка з темно-синіми очима . Ганна Закревська , дружина багатого поміщика і власника села . У сімнадцять років Ганна вийшла заміж за Платона Закревського . На час зустрічі з Шевченком їй виповнився 21 рік . М'яка та добра , одружена , мати двох дітей .

В той час було модним прикрашати дім портретами , тож Платон Закревський забажав портрети дружини і свій , запропонував Шевченкові їх намалювати. За два тижня Тарас намалював портрет Ганни . Дуже запав у душу пристрасний погляд жінки.

Портрет вийшов теплим , ліричним . На нас дивляться сумні темні очі , молода жінка сором'язливо посміхається. Коли довго дивитися в її великі темно-сині очі , то вони здаються живими. В очах читається смуток і потаємний біль. Густе темне волосся , шовкові шнурочки чорних брів , відкритий світлий лоб , красивий прямий ніс , червоні вуста , вкриті рум'янцем щоки . Портрет сповнений ніжності , світла , любові . Шевченко намагався показати вдачу і настрій Ганни. Це був спалах у його художній творчості , бо все йшло від любові .

Вірш

А ти , доле ?

А ти , мій покою ,

Моє свято чорноброве

І досі між ними

Тихо , пишно походжаєш ?

І тими очима

Аж чорними-голубими ,

І досі чаруєш людські душі …

Та все ж не судилося . Все йде , все минає … Вірш «Якби зустрілися ми знову»

Сторінка 6

«Варвара Рєпніна»

З Варварою Миколаївною Рєпніною Тарас Григорович познайомився в місті Яготин. Варвара була зі шляхетного роду українських вельмож. Всі називали її доброю та щирою. Зачарована Шевченком , вона написала повість свого життя і дала Тарасу подивитися. Поміж сторінками виразно читається освідчення в коханні , але Шевченко не відповів пристрастю . З великої туги і розпуки Варвара захворіла . Її аристократична родина виключала можливість шлюбу колишнього кріпака із багатою спадкоємницею . У подальшому Рєпніна так і не вийшла заміж , а відраду знаходила в релігії.

Все життя вона була для Тараса Григоровича лише другом , сприяла призначенню його викладачем Київського університету . Свого першого листа із заслання Шевченко написав Рєпніній , а вона надсилала йому книги .

Вірш

У княжім домі панночка бліда

Жар серця нишком в вірші вилива .

Листок долоньки свічку затуляє

Про що вона ? Чого їй так болить ?

Їй , панночці б , - та суджений панич !

Зітхання соловейка у альтанці .

У княжім домі , в домі Рєпніних ,

Невже нікого , вартого в обранці ? !

Молилася . При свічці . При сльозі …

Варвара Миколаївна пережила Шевченка на тридцять років . Завжди згадувала про нього , писала мемуари , піклувалася увічненням пам'яті великого Кобзаря .

Вірші «Зоре моя вечірняя…» , «…Село , і серце одпочине…»

Сторінка 7

«Агата Ускова»

Ведуча.

В Новопетрівській фортеці Шевченко познайомився з родиною коменданта Ускова. Першим , що зігріло душу поета , були діти . Він їх полюбив . В творчості Шевченка є десятки свідчень про палку любов і ніжність до дітей , як у віршах , так і в картинах .

Вірш «На Великдень , на соломі»

Дружина коменданта , Агата Ускова здавалася Шевченкові досконалою жінкою . Тарас Григорович писав : «Я полюбив її піднесено , чисто , всім серцем і всією вдячною душею». Поет майже щодня обідав в Ускових , і єдиною розвагою в неволі були прогулянки з Агатою за фортом . Глузування оточуючих з приводу спільних прогулянок зробило своє . Платонічний роман скінчився , проте дружні стосунки ще довго зберігалися .

Вірш

В неволі , в самоті немає ,

Нема з ким серце поєднать .

То сам собі оце шукаю

Когось-то , з ким щоб розмовлять ,

Шукаю Бога , а находжу

Тебе , що цур йому й казать .

От що зробили з мене годи

Та безталання , та ще й те ,

Що літечко моє святе

Минуло хмарно , що немає

Ніже єдиного случаю ,

Щоб до ладу було згадать …

Сторінка 8

«Катерина Піунова»

Повертаючись із заслання , у Нижньому Новгороді поет щиро закохався в акторку Катерину Піунову і освідчився їй , незважаючи на двадцять вісім років різниці у віці . Шевченку не відмовили прямо , але більше не запрошували в дім , сама дівчина стала уникати його . Поведінка Катерини та її батьків була нетактовна , а згодом і сам Шевченко прозрів : «Хто він?». Змолочений долею , солдатчиною дядько , сумний лисий , чорні плями під очима , ровесники вже синів і дочок мають , а він все парубкує.

Зрозумів , яке безглуздя : він старший за батька Катерини , їй - всього 16 років . Шевченко бачив в ній своє дитяче кохання - Оксану , хотів відгородитися від минулого , від самотності , бути їй за батька , брата , чоловіка . Батьки Катерини сказали останнє слово : «Що може дати молодій акторці колишній поет і колишній художник , вірші і малювання якого не принесли нічого ,крім біди і злиднів .

Вірш

Барвінок цвів і зеленів

Слався , розстилався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався .

Потоптав веселі квіти .

Побив…Поморозив…

Сторінка 9

«Ликера Полусмак»

Вірші «…Ні . Треба одружитись …» , «Якби з ким сісти хліба з'їсти…»

Ведуча .

Останньою любов'ю Шевченка була Ликера Полусмак , колишня кріпачка , а потім наймичка .

Вірш «Неправда те , що люблять тільки раз…»

Шевченко полюбив дівчину всім серцем , найняв окрему кімнату , справив гарний посаг . Все йшло до весілля . Найнятий Шевченком вчитель вчив писемності Ликеру , а вона бачила в Тарасі лише відомого та мабуть багатого пана , а позаочі глузувала з нього , тож стосунки розірвалися . Після смерті Шевченка життя Ликери не склалося : багато працювала , невдалий шлюб , спроби самогубства . Свій вік доживала в богодільні . Але повернімося . Розрив з Ликерою дуже вразив Шевченка ; загинула остання надія на родинне щастя .

Вірш «…Поставлю хату і кімнату ,…»

Кінчався 1860 передсмертний рік . Наступної весни Шевченко не дочекався .

Висновки

Вірш «Минули літа молодії…»

Ведуча.

Ніжне, добре, м'яке й любляче Тарасове серце боліло за людським теплом. Важко він переживав свою самотність, відсутність друга життя, невдачі з одруженням. І хоч доля не принесла особистого щастя Тарасові, але це не завадило йому стати володарем людських дум і мрій, співцем Жінки, Матері, Берегині.

Вірш

Любити жінку - відкрити світ,

Де святом зацвітає все будення.

Любити жінку - цілувати слід,

Де йшла вона і думала про мене.

Любити жінку - чемно до землі

Вклонятися і сумніву не мати.

З мого двокрилля - на однім крилі

Кохана, Дівчина, Дружина, Мати.

Вірш «Покохайте її, ту, що я покохати не зміг…»

Підсумки заходу

Захід , присвячений Шевченківським дням , підготували такі учні :

Муродова Тетяна (9кл.) Фролова Ганна (9кл.)

Муродова Світлана (9кл.) Віхрова Галина (8кл.)

Ковальська Світлана (9кл.) Скрипник Вікторія (8кл.)

Старикова Ірина (9кл.) Дзюба Неля (6кл.)

Шеврікуко Марина (9кл.) Ярощук Діана (6кл.)

Терентьєва Олена (6кл.) Ісангаліна Анастасія (6кл.)

Вітвицька Лілія (6 кл.) Бачкир Олексій (6кл.)

Кошкіна Олена (9кл.)