«З думою про Кобзаря...»

Урок-роздум (5 клас) у рамках проведення шкільного тижня, присвяченого вшануванню пам'яті Т.Г Шевченка

Розробка вчителя вищої категорії,

старшого вчителя

КЗ «Луганська спеціалізована І-ІІІ ст. школа №5»

Третинко Л.М.

Тема: «Йдемо з дитинства до Тараса…» (знайомство з біографією Шевченка-поета і художника)

Мета:

1. Познайомити п'ятикласників із біографією відомого українського поета і художника Т.Г Шевченка.

2. Здійснити аналіз творів для дітей Т.Г Шевченка та аналіз його мистецьких творів (ескізів, картин, гравюр) на доступному для п'ятикласників рівні.

3. Виховувати у п'ятикласників наполегливість у досягненні мети життя, стійкий характер, прагнення розкрити свій талант, незважаючи на життєві труднощі и негаразди; виховувати почуття патріотизму і власного зацікавлення долею рідної землі, рідного міста (на прикладі фактів життя Шевченка-художника і Шевченка-поета).

Обладнання:

малюнки п'ятикласників (ілюстрації до віршів поета ), газета, присвячена біографії Шевченка-поета, виставка книжок про Т.Г Шевченка, зокрема З.П Тарахан-Береза «Шевченко-художник», декілька видань «Кобзаря» Т.Г Шевченка; плакати, виготовлені учнями 9го, 11го кл; презентація з біографією ИТ.Г. Шевченка; вишиті рушники; тема уроку(на дошці).

Хід уроку

Духовно-естетичний етап:

П'ятикласники виконують народну пісню «Зеленеє жито, зелене…»

Організаційний момент: учитель вітає учнів та гостей із святом, присвяченим Шевченківським дням у школі та оголошує тему уроку. Знайомить учнів із виданнями, матеріали з яких будуть використані на уроці.

Змістовно-пошуковий етап:

Увазі п'ятикласників та гостей уроку пропонується літературно-музична композиція «Життя Шевченка-поета», підготовлена учнями 9-Б класу.

Учитель:

"Душа поетова святая живе в святих його речах..."
(до святкування дня народження Т.Г.Шевченка)

Тарас Григорович Шевченко - поет, художник, мислитель, палкий патріот України.
Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці - Гете, англійці мають Шекспіра, італійці - Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці - Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу - явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов'язане, дороге нам і рідне. Але постать Кобзаря досить часто настільки зміфологізована, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.
То яким же був Тарас насправді?

Учень 1.

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.
Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становищі школяра - "попихача". Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.
Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайо¬миться він з художником І. Сошенком, а через нього - з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим. Є. Гребінкою та ін. 22 квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельгардта за 2500 крб. асигнаціями. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів К. Брюллова.

Учень 2.

ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі - ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

Учень 3.

ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив'язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м'який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

Учень 4.

ТАЛАНТ

Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю - наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишав по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів - свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

Учень 5.

ОТОЧЕННЯ

Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він переселився до відомого художника Карла Брюлова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної любовною драмою. Шевченко був серед небагатьох приятелів автора прославленого полотна "Останній день Помпеї". Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Ніжній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг. Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії. Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.
Шевченко був у дружніх стосунках з усією українською елітою - Кулішем і Гулаком - Артемовським, гребінкою і Марко Вовчок, Квіткою Основ'яненком і Максимовичем.

Учень 6.

СЛАВА

В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по - французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.
Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в'язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.
Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з офортів - граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.

Учень 7.

ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

Про своє фізичне здоров'я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.
Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.
У неділю 10 березня о п'ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.
Кріпак із кріпаків, геній із геніїв - це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

Звучить народна пісня «Ой верше, мій верше…» у виконанні учениці 11го класу Марченко Вікторії.

Учні працюють із віршами Шевченка для дітей у групах. Аналізують вірші (визначають тему, тропи, настрій вірша), поки звучить пісня.

Адаптивно-перетворюючий етап:

Кожна група дітей висуває учня, що оголошує результати роботи з віршами Тараса Шевченка. Учитель зв'язує ці відповіді з малюнками, ілюстраціями та матеріалами газети на дошці.

Розповідь учителя про Шевченка-художника.

Учитель: Шановні п'ятикласнки і гості нашого уроку, а тепер прозвучать вірші про Тараса і самого Тараса.

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

З циклу віршів "В казематі". Датовано 30 травня 1847

Леся Храплива

Портрет Тараса Шевченка

Учень 1.

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:

Учень 2.

Як вівці він пас - ще малий був хлопчина,
А виріс - великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Учень 3.

Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.

Учень 4.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.

Оцінно-смисловий етап:

Учитель пропонує п'ятикласникам поділитися враженнями від почутого і оцінити твір-мініатюру учня про вірш Тараса Шевченка

"Мені тринадцятий минало"

Коли живеш у сім'ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним-Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало" - і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовить словами! Яким же різним є поняття щастя, "раю" для мене і для тринадцятирічного героя вірша!

Для його відкритої душі цей "рай" - скрізь! І Господнє небо, і сяюче сонце, і село, і веселе ягня - це те, від чого на серці хлопчика "так любо, любо стало, неначе в Бога". Ми бачимо, що душа його налаштована на добро, яке відлунює у словах молитви: "Тоді так приязно молилось…" Це - світ душі Тараса-хлопчика, малого сироти.

Та є ще дійсність, у якій

…недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.

У цьому сирітському світі "село почорніло", "небо голубее… помарніло", /не мої ягнята", "нема в мене хати". "Не дав мені Бог нічого!.." - пронизливий, жорстокий висновок-вирок приголомшує мене; враз хочеться допомогти, захистити хлопчика. Та ось я бачу, як "…дівчина… прийшла, привітала, утирала мої сльози і поцілувала". І сирітське серце, радісно стрепенувшись, засяяло разом із сонцем: нехай немає рідних мами й тата, але - "неначе все на світі стало // Моє … лани, гаї, сади!"

Та ця омана недовговічна: кришталевий дитячий "рай" розбивається суворою дійсністю Залишається тільки гірко шкодувати за тим, що "Господь не дав дожить малого віку в тім раю", змиритися із сирітською долею "юродивого", що "людей і [Бога] прокляв!."

Учитель: Давайте разом з вами зробимо спробу відповісти на непрості життєві питання, які виникають, коли читаєш біографію нашого українського генія.

(проводить бесіду з учнями на матеріалі літературної композиції, віршів Т.Г. Шевченка, матеріалів, представлених на дошці (факти біографії Шевченка-художника і Шевченка-поета) про необхідність досягати поставленої мети, розвивати таланти, надані природою; виховувати у собі стійкість натури і просто людську мудрість у боротьбі з життєвими негараздами).

Звучить пісня «Щедрівочка» (у виконанні учениці п'ятого класу Підтинної О.)

Системно-узагальнювальний етап:

Учитель: Сьогодні на уроці ви глибше познайомилися з творами, мистецькою спадщиною, фактами біографії поета, якого називають національною совістю України. Які факти ви запам'ятали з дитячих років Тараса?

У яких творах Шевченка відображено його дитинство у кріпацтві?

У якому вищому навчальному закладі для художників навчався Тарас Шевченко?

Назвіть твори мистецької спадщини Тараса Шевченка, які вам запам'яталися.

Контрольно-рефлексивний етап:

(Виконується народна мелодія у записі).

Які емоції викликали у вас виконувані учнями 9го, 11го класів поетичні і музичні твори?

Що ви хотіли б сказати Тарасу Шевченкові, коли він перебував у 12-річному віці?

Як ви зрозуміли, що таке життєва мета і як її треба досягати?

Учитель оголошує оцінки за урок і домашнє завдання: намалювати ілюстрації до вірша «Садок вишневий коло хати» і написати акровірш «Шевченко»

Духовно-естетичний етап:

Учитель: Давайте сьогоднішню розмову завершимо піснею з щирим побажанням кожному з вас знайти себе, свій талант, свою долю, і не забувати землю та її духовні джерела, які вас зростили. Щасти вам!

14