Стаття: ТЕХНОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Тетяна Тунда,

учитель української мови та літератури,спеціаліст

вищої кваліфікаційної категорії, "учитель-методист",

Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1

Бердянської міської ради Запорізької обл.

ТЕХНОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАПОРУКА ФОРМУВАННЯ

КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Актуальним завданням модернізації сучасної системи освіти України є підвищення рівня якості знань учнів. Сьогодні дуже важливо, щоб школа давала дітям нові життєві стратегії, життєву компетентність, сприяла мобільності їх соціальної поведінки, тому що саме це дозволяє особистостям долати кризові ситуації, обирати свій шлях у майбутньому.

На сучасному етапі загальноосвітня школа повинна формувати індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми компетентнісно спрямованого, розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

Таким чином, потребою нашого часу є творчий учитель, котрий ґрунтовно володіє знаннями традиційної методики, творчо використовує їх, удосконалює й оновлює методи викладання, розвиває в учнів здібності до творчості, сам є високопрофесійним педагогом, творчою особистістю.

Отже, мету викладання української літератури вбачаю у використанні в системі своєї роботи інноваційних освітніх технологій, таких методів, форм і засобів навчання, які б викликали в учнів захопленість новим матеріалом, зацікавленість тими питаннями, які виходять за межі програми, підвищували б активність учнів при розв'язанні навчальних проблем, прагнення до виконання складних, але цікавих завдань творчого характеру. Саме це призводить у кінцевому результаті до підвищення якості знань учнів.

Розглянемо сучасні інноваційні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні української літератури:

• технологія особистісно зорієнтованого навчання;

• технології розвивального навчання;

• ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

• тренінгові технології;

• технології індивідуалізації навчання;

• проблемне навчання;

• диференційоване навчання;

• інтерактивні технології;

• технології формування творчої (креативної) особистості;

• мультимедійні технології [1].

Сучасний термін «індивідуалізація навчання» активно використовується педагогічним співтовариством сьогодні. У той же час, чи часто вчитель користується прийомами й методами індивідуалізації? Очевидно, ні, бо при індивідуальному навчанні викладач працює лише з одним учнем, а учень взаємодіє лише із засобами навчання. Швидше вчителя цікавить технологія індивідуального підходу. Вона характеризується тим, що вчитель в навчально-виховному процесі з групою і з окремими учнями працює індивідуально, спираючись на їх інтелектуальні та психологічні особливості. Тобто, завдання педагога - знайти «ключик» до кожної дитини, створити атмосферу доброзичливості на уроці [1].

Одне з пріоритетних завдань індивідуалізації навчання - збереження та подальший розвиток індивідуальності учня, його інтелектуального та особистісного потенціалу. Наступна мета спрямована на забезпечення засобами індивідуального навчання - виконання учнем навчальної програми. Це означає, що здійснюється профілактика неуспішності учня. Педагог визначає всі моменти, які необхідно доопрацювати, він попереджає відставання дитини в навчанні. Крім цього, учитель повинен визначити зону найближчого розвитку дитини, вона й буде диктувати педагогу особливості формування загальних навчальних завдань, умінь і навичок.

Таким чином, учитель повинен орієнтуватися не тільки в сучасних технологіях навчання, а й у їх цілях, концептуальних положеннях, особливостях методики. Ціль технології індивідуалізації навчання - це розвиток здібностей учня, попередження його неуспішності, формування навчальної мотивації й особистісних якостей. Концептуальні положення: вивчення особливостей учнів (інтелектуальних можливостей і пізнавальних інтересів); поєднання індивідуальної роботи з іншими формами навчальної діяльності; індивідуальний темп і стиль роботи. Особливості методики: індивідуальні та групові навчальні завдання, плани, програми; надання свободи вибору окремих елементів процесу навчання; формування адекватної самооцінки учня [1].

На уроках літератури нові технології навчання спрямовані на розвиток в учнів здатності бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку діяльність.

Сутність технології індивідуалізації навчання полягає в тому, що в цей процес залучаються всі учні. При цьому їм надається змога рефлексувати з приводу того, що вони знають та думають. Колективна діяльність учнів у процесі пізнання й засвоєння літературного матеріалу передбачає індивідуальний внесок кожного в навчальний процес, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Така технологія унеможливлює домінування як одного доповідача, так і однієї думки над іншими. Учні перебувають у режимі бесіди, діалогу з ким-небудь або з чим-небудь: з художнім текстом, уявлюваним автором, літературним героєм, критиком, реальним товаришем, викладачем [2 ].

Отже, індивідуалізація навчання - передовсім діалогічне навчання, якому притаманна тісна взаємодія викладача й учня. Сьогодні педагогіка співробітництва найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізує пізнавальну діяльність школярів, забезпечує партнерство вчителя й учня, допомагає розв`язати суспільно та особистісно найважливіші навчальні й життєві проблеми. За такого підходу учень є співавтором уроку, а завдання вчителя полягає в тому, щоб виявити індивідуальні здібності й нахили дітей, створити сприятливі умови для подальшого їх розвитку.

Головною перевагою індивідуалізації навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи навчальної діяльності дитини до його особливостей, за його рухом від незнання до знання. У сучасній педагогічній практиці найбільш суттєвим прикладом такої технології навчання є проектний метод, тренінги, батовська система, план «Трампа».

Завдяки методу проектів створюються повноцінні умови для залучення учнів до виконання різних соціальних ролей: громадянина, виборця, еколога, історика, виробника, журналіста, лінгвіста, художника, композитора, члена сім'ї. Найважливішими методичними умовами успішної організації проектної діяльності є обрання для уроку такої теми соціокультурної змістової лінії, яка давала б можливість: 1) залучити учнів до виконання різних соціальних ролей; 2) і водночас розкривати роль виучуваних літературних знань у вираженні думки з метою формування узагальнених способів діяльності.

Працюючи над проектом, учні самостійно розв'язують творчу чи дослідницьку проблему. Кожен створює свій образ виучуваного засобами, які найбільше відповідають його природним нахилам, інтересам, смакам, уподобанням - здобувають суб'єктивний досвід. На уроці під час актуалізації результатів проектної діяльності школярі обмінюються з однокласниками, учителем здобутими знаннями, чуттєвим досвідом, способами дослідницької і творчої діяльності, прийомами розумових дій. Створюється атмосфера інтелектуальних, моральних, естетичних переживань, відбувається зіткнення поглядів, а це веде до пошуку істини. Стає можливою постановка й розв'язання проблемних запитань на рівні між предметних зв'язків [3].

Отже, основна функція методу проектів у структурі уроку з літератури - мотиваційна. Саме завдяки використанню цього методу досягається опанування знань як особистісно значущих для кожного учня, формуються в них узагальнені способи пізнавальної й мовленнєвої діяльності, оргдіяльнісні вміння.

У практиці навчання метод проектів успішно використовується також як ефективний засіб розвитку наукових, літературних, мистецьких здібностей особистості. З цією метою учнівський колектив об'єднується певним проектом протягом кількох уроків для розв'язання актуальних проблем.

Прикладом є зразки завдань, які були запропоновані учням 10-класу під час узагальнюючого уроку на тему: «Проблема добра і зла у творчості українських класиків».

Завдання: 1- група: Дослідити, яка причина злого вчинку (поведінки) персонажів з виучуваних творів?

2- група: Обговорити в групі питання «Яка сила може перемогти зло?» і на прикладі запропонованих творів, довести, як протистоять герої злим вчинкам.

3- група: Обговорити в групі питання «Які цінності сімейного виховання необхідні людині, щоб у житті уникнути поганих вчинків».

Таким чином, сучасний інноваційний урок має бути ефективним (досягти поставленої мети) і оптимальним за структурою (складатися з таких навчальних ситуацій, містити такий матеріал і подаватися такими методами і прийомами, які постійно зацікавлювали б учнів, не переобтяжували їх, давали б змогу досягти найкращих результатів) [4].

А ще на кожному уроці потрібно давати учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов`язково словесного озвучення своїх думок під час діалогів: читача з текстом, учителя і учня, однокласників між собою.

Отже, на перший план ставляться потреби дитини в пізнанні, самоствердженні, творчості, емоційній насолоді, спілкуванні, праці, самостійності, грі, тобто самореалізації. Американські педагоги цей етап уроку називають рефлексією. На сучасному уроці літератури етап рефлексії особливо потрібний тоді, коли розв`язуються проблемні питання та ситуації, коли інтелектуальний пошук переважає над емоційними читацькими реакціями. Варто наголосити на найважливішому пункті плану - на аргументації. Оскільки головна роль у цьому процесі належить міркуванню, то й володіння відповідним типом мовлення є необхідною передумовою переконливості всіх тверджень учня. У системі доказів можна використовувати посилання на визначних діячів науки, літератури. Усі посилання мають бути доречними, а цитування - помірним. Власну думку потрібно підкріплювати прикладами. Для цього використовувати уривки тексту, вислови самого автора про твір, авторитетні думки критиків, читачів, інсценізацію твору на екрані та сцені[4].

Використання освітніх інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Найефективніші, на мою думку, пошукові методи у викладанні української літератури.

Пошукові методи інноваційних технологій у викладанні української

літератури

1.Аналіз художнього тексту з використанням знань з інших гуманітарних галузей - філософії, естетики, історії, мистецтвознавства, народознавства.

2. Бесіда за Сократом. (Учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв`язання).

3. Ділова гра. (Відтворюється поведінка і робота конкретних працівників: учителя, редактора, журналіста, перекладача.)

4. Дискусія. (Висловлюються різні погляди під час обговорення складної проблеми і пошуку істини.)

5. Мікродискусії. (Те саме, лише з мінімальною кількістю диспутантів.)

6. Творча лабораторія. (Учасники мікро групи подають свої творчі здобутки: власні вірші, міні-твори, новели, сценарії.)

7. Мозкова атака.(Група ділиться на дві частини: генератори ідей і критики. Першими виступають генератори, потім - критики.)

8. Саморозвиток. (Після виступу учень критично оцінює себе й аналізує недоліки.)

9. Проблемний семінар.(Учні доходять істини, пройшовши шлях суперечок і дискусій, застосовуючи форми групової роботи.)

10. Акваріум.( Кілька учнів з групи сидять у центрі кабінету в оточенні інших і ведуть дискусію. Кожен з тих, хто спостерігає, закріплений за кількома учасниками дискусії, уважно стежить за нею, а потім висловлює свої зауваження й коментарі.)

11. Інсценізація твору. (Учні інсценізують уривок з художнього тексту й аналізують причину вчинку (поведінки) персонажа.

Під час навчання в учнів виробляється відповідальність за свою ділянку роботи, витрачений час, якість виконання завдань, формуються міцні й дружні дитячі колективи, скорочується процес адаптації молодої особи в життя. Як свідчать учителі - практики, застосування інноваційних технологій корисне й для фізичного здоров`я учнів, бо знімається фізичне напруження, елементи гри вносять позитивні емоційні відчуття.

Завдяки використанню технології індивідуалізації навчання учні формують власне світобачення, орієнтовно визначають життєву позицію, своє місце в сучасному світі. Вони вчаться пояснювати та вмотивовувати свою точку зору. Отже, учням буде легше адаптуватися до високих вимог нинішнього дорослого життя.

Література

1. Кларин М. В. Технология обучения: идеал и реальность. - Рига: Эксперимент,1999. -180 с.

2. Голобородько Є. П. Урок рідної мови: сучасний підхід та технології. - «Вивчаємо українську мову та літературу», №1. - 2004.

3. Куцевол О. Методика літератури - наука, заснована на творчості. - «Дивослово», № 3, 2006.

4. Рижеко А. Г. Інноваційні технології у творчому розвитку учнів. - «Вивчаємо українську мову та літературу». - № 28. 2005.