Позакласний захід з української літератури «Козацькому роду нема переводу»

Поданий матеріал можна використати у позакласній роботі з української літератури, присвяченій козацькій тематиці. Вікова категорія 6 - 8 класи. У конспекті розкривається тема козацьких звичаїв, традицій, обрядів. Зокрема свято проводилось перед Покровою - Богородицею Покровителькою всього козацтва. Саме на Покрову відбувались і традиційні українські весільні обряди. У матеріалі подано уривки театральних дійств: прийом синів Т.Бульби до січового товариства, елемент посвяти у кобзарі, а також е...
Раздел Украинский язык
Класс -
Тип Конспекты
Автор
Дата
Формат docx
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

11

Театралізоване дійство



Козацькому роду нема переводу!

Підготувала вчитель

української мови та літератури

Третяк Н.Б.





ЗШ № 69, 14 жовтня 2013 р.

Обладнання: ікона Пресвятої Покрови, ілюстрації до твору «Тарас Бульба», хліб, рушники,

Думки про козацтво:

  1. «Святі лицарі, захисники Вітчизни», - оспівано у народній творчості

  2. «Гнездо своевольства» , - Катерина ІІ

  3. «Славне Запорожжя», - казали селяни

  4. «Так ось вона, Січ! Ось це гніздо, звідки вилітають усі горді і міцні як леви, ось звідки розливається «воля і козацтво на всю Україну», - М.Гоголь.

  5. «Ніхто на всім світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства», - Ілля Рєпін

  6. «Захисники і герої України», - М. Чернишевський

  7. «Запорозька Січ являла собою дивовижне явище, а козаки прирекли себе на захист усіх дорогих інтересів своєї Батьківщини», - О.Герцен

  8. «З появою козацтва дух вольності розлився по Україні», - К.Маркс

  9. «Козацтво виконало покладену на нього історичну місію і врятувало український народ від загибелі, що має всесвітнє значення. Козацтво не допустило, щоб Україна зникла з карти світу», - О.Апанович.

  10. «Кобзарі - це пісенний відбиток життя народного. З їхніх вуст ви почуєте і страждання, і мужність, і сміх та жарти - все, чим живе людина», - Д.Яворницький.



Дійові особи:

Ведучий 1 -

Ведучий 2 -

Сцена 1:

Тарас Бульба -

Остап -

Андрій -

Писар -

Козак 1 -

Козак 2 -

Сцена 2:

Панотець:

Учень:

Старці:

Сцена 3:

Оксана -

Марина -

Галя -

Отаман -

Остап -

1 жінка Варвара

2 жінка Одарка

Ганнуся -

Опанас -

Михайло -

Олексій -



    • Звучить запорозький марш

  • Звучить пісня «Ой на горі та женці жнуть»

  • Звучить бандура

  • Звучить весела народна мелодія.

  • Звучить пісня козацька

  • Звучить сурма

  • «Засвіт встали козаченьки в похід»

ВЕДУЧИЙ 1: Доброго дня, шановні гості!

ВЕДУЧИЙ 2: Ми раді зустрічі з вами!

ВЕДУЧИЙ 1: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості; різних звичаїв і обрядів, гучної української пісні, танцю, красивої природи, а головне - добрих, щирих і гостинних людей.

ВЕДУЧИЙ 2: Ми звертаємось до минулого, щоб зрозумітим сучасне. Корені нашої духовності - у минулому, коли була «ненька - мати - Запорозька славна Січ» Вона - праматір української державності і реальна військово - політична сила України, яка упродовж століть протидіяла спробам турецьких султанів, кримських ханів та польської шляхти поставити український народ на коліна.

ВЕДУЧИЙ 1: Запорозька Січ! Козацтво… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості.

ВЕДУЧИЙ 2: Шановні добродії! Дозвольте привітати вас з одним із найбільших народних свят, яке ми відмічаємо 14 жовтня - святом Пресвятої Покрови, святої покровительки всього роду козацького.

ВЕДУЧИЙ 1: Це свято є не тільки народно - релігійне, а й національне, адже 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва!

ВЕДУЧИЙ 2: Козацтво України вважало Пресвяту Богородицю своєю покровителькою і заступницею. Тому на Запоріжжі була заснована церква Святої Покрови. І куди б не заносила доля козаків, завжди був з ними образ Пресвятої Покрови, яка і далеких світах оберігає своїх синів та доньок.

Сцена 1 Прийом у козаки

Звучить запорозький марш

На сцену виходить Тарас Бульба з синами.

Т.Бульба: Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап: Здорові були. (Вклоняються)

Писар: Здорові, здорові. Ну що, в Христа вірите?

Андрій: Віруємо.

Писар: І в Трійцю Святу віруєте?

Остап: Віруємо.

Писар: А в церкву ходите?

Андрій: Ходимо.

Писар: Ану перехрестіться. (Хлопці хрестяться)

Писар: Битися будете?

Остап: Будемо! До загину!

Писар: А за кого?

Андрій і Остап: За Україну!

Писар: Ну, добре. Хороші козаки з вас вийдуть.

Тарас Бульба: Дорогі мої сини, підійдіть до мене.(Сини стають на коліна, схиляють голови) Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь. І Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь! (цілує синів)

Писар: Вибирайте собі курені, зараз і козаки підійдуть.

  • Заходять козаки з піснею «Ой на горі та женці жнуть»

1 козак: Та у нас поповнення. Чиї ж ви будете?

Остап: Ми - сини славного козака Бульби.

2 козак: Ось, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Країну!

Андрій: Чолом вам, панове товариство! Преславне лицарство низове, чи згода нас прийняти?

Козаки: Згода! Згода!

1 козак: Пісне кривава, гаряча,

Луже Великий, проснись!

З кров*ю і болем

Слава не вмре козача,

Стогоном серце встає

І буя, як колись.

2 козак: Гей ви, хлопці - козаки,

Час нам пісню заспівати!

Наша мати, рідна Січ,

Подає до волі клич.

Доки буде Січ у нас -

Буде волі славен час!

Сцена 2 Кобзарі, прийом у кобзарі

Ведучий 1 Героїчна боротьба українського народу хвилююче оспівана в народних думах. У цих творах возвеличуються герої , що захищали незалежність Вітчизни.

Самійло Кішка, Іван Богун, козак Голота, Ганжа Андибер, Байда, Маруся Богуславка, Богдан Хмельницький, Данило Нечай, Нестор Морозенко, Максим Кривоніс, Петро Сагайдачний та інші звитяжці, слава про яких «не вмре, не поляже», оспівані в українських думах як виразники волі, сили, мудрості.

Ведучий 2: Кобзарі були творцями славнозвісних дум та історичних пісень, що відображали найважливіші події життя українського народу впродовж багатьох століть і закликали його на боротьбу проти поневолювачів. Сюжети дум та пісень про боротьбу проти турецько-татарських нападників і польської шляхти стали важливими історичними джерелами, створеними кобзарями - безпосередніми учасниками подій - під час походів або після них. Кобзарі завжди прославляли бойові походи Війська Запорозького, а козаки над усе любили пісню.

Ведучий 1:«На війну було йдуть з радістю, а з війни повертаються з музиками та піснями, чи поб'ють турка, чи пошарпають ляха, зараз же й пісню складуть на той випадок», - писав Д.Яворницький. М.Гоголь вважав кобзарів охоронцями бойової слави України, талановитими поетами та літописцями. Безіменні народні співці передавали з покоління в покоління своє мистецтво, яке виховувало в народу патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність.

Ведучий 2: У кожній бандурі коштовна перлина:

Душа кобзаря - співця України.

Бо пісня про волю навік зостається,

Із серця до серця вогнем переллється.

Ведучий 1: А струни бандури сміються і плачуть,

В них наше минуле озветься неначе.

І ділиться болем, і душу лікує,

Хто серцем багатий, той спів цей почує.

  • Звучить бандура

Ведучий 2: Кобзарем міг бути не кожен. Але той, хто пройшов спеціальну підготовку, повинен був отримати благословення у свого вчителя.

Елемент інсценізації (панотець, учень, старці - кобзарі)

Старці сидять колом. Учень підходить до свого панотця, той підводиться на ноги.

Учень: Молитвами святий отець наш, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас! (тричі)

Усі: Амінь!

Учень: (кланяючись своєму панотцеві) Покорно благо дарю вас, панотець, за доброє ученіє, за молитви Ісусові, за слова євангельські, за псалми спаситель ниє, за Мойсеєв закон! А ви, братія, старшая і меншая благословіть мене на всі чотири сторони!

Панотець: Братія старшая й меншая, чи не обідив кого сей учень, чи не вкрав у кого, чи не полаяв кого, чи не запримітили за ним поганого чого?

Всі: не запримітили, хороший учень

Учень частує кобзарів хлібом, рибою, горілкою.

Учень: (кланяється)Чи довольні ви моїм хлібом - солею?

Братія: Довольні!

Учень: (кланяється) Теперечки благословіть на всі чотири сторони!

Панотець: Бог благословить!

Братія: Як ти вірно служив свойому панотцю, нехай і тобі так люди служать!

Панотець подає учневі хліб. Учень відрізає три окрайці, солить їх і кладе собі за пазуху. Це зветься - взяти «визвілок» - акт, що дає право носити кобзу.

Братія: Дай тобі Боже, щоб ти був здоровий, як води, а багатий, як земля; щоб тобі з води й роси йшло! Гряди во ім*я Господнє.

Майстер надіває кобзу на учня. Кидає на інструмент грошей - на щастя.

Сцена 3 Жарти, залицяння до дівчат, проводи козаків.

ВЕДУЧИЙ 1: Незалежності української жінки в козацькі часи могла позаздрити дворянка будь - якої європейської країни. Почуття гідності та поваги оточували українську жінку в козацькі часи. Придивіться уважніше до будь - якої дівчини і побачите, що в кожній із них живе Роксолана і Маруся Чурай.

ВЕДУЧИЙ 2: На одному із запорізьких прапорів був зображений козак на коні, а під ним напис: «Козак куди хоче, туди й скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, то було не завжди так, бо у кожного була мати, були сестри, кохані, наречені, були дружини і діти. Вони плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, чекали роками їх повернення, а не дочекавшись - знову чекали….

На сцені з*являються дівчата.

Оксана: Який теплий вечір, а на душі так сумно і важко.

Марина: Козаки наші десь на далекій чужині. Залишилися одні жінки, діти, коти та собаки…

Галина: (заміжня жінка) Не журіться, дівчатонька. Я чула, що наші козаки повертаються додому, краще подумайте, як ми їх зустрічати будемо.

Оксана: Невже мій Василько приїде!? Я ж його не бачила три роки!

Марина: А мій Іванко красивий, мужній. Та тільки дядько Остап, будь він неладний, забрав його з твоїм Василем на Січ. Навіть не дав попрощатися.

  • Звучить пісня козацька

Галя: Чуєте? Козаки співають за долиною! Йдемо зустрічати!

Отаман: Доброго вечора вам, жіночки та дівчата!

Жінки, дівчата: І вам доброго вечора! ( вклоняються)

Отаман: Привіз я вам славних своїх козаків та веселих музик. Мабуть, занудьгували без танців?

Галина: (жінка Остапа) Нехай вони спершу заграють, а ми послухаємо, які вони музики.

Остап: Галю, придержи язика свого. Краще за синами дивися нашими.

Галина: Мої соколики приїхали? Ах ти ж старий пень і мовчав. Я їх кожен день на леваду бігаю зустрічати з навчання, а ти забрав діточок і до козаків.

Остап: Досить голосити та людей смішити. Діточок маленьких знайшла. Он глянь, як обіймаються з дівчатами.

Галя: Ой і правда: Василько - з Оксанкою, а Іванко - з Маринкою. Хай діти повеселяться трішки. Та й ми потанцюємо.

  • Звучить весела народна мелодія.

З*являються дві жінки (2 Одарка - мама Ганнусі, 1 Варвара - мама Опанаса)

1 жінка: Одарко, ти глянь, які гарні козаки. І мій Панасик там.

2 жінка: Тьху, знайшла гарного козака. Та лахматішого від вашого Опанасика в усьому краю немає. На голові неначе ворони кубло звили, борода, як у старця, а оті штани на себе натягнув, наче їх корова жувала, а потім ще й ногами топтала.

1 жінка: Ой лишенько! А ваша донька, як чапля довгонога. По вулиці як проторохкотить своїми кістками, то пилюка стовпом тиждень стоїть, кури перестають нестись, а собаки гавкати.

2 жінка: Це про мою Ганусю, мою квіточку, моє сонечко ясне, вона ж вилитий батьків портрет. А він же був першим парубком на селі.

1 жінка: А чого ж ви тоді, коли були дівкою, до мого чоловіка чіплялися? А він все сміявся та до мене тулився.

2 жінка: Слава Богу, що до вас притулився, бо таке ледащо по всьому селі не знайдеш. А мій Богдан на все село майстер!

1 жінка: Що майстер, то майстер. Попід хатою два роки тин валяється.

2 жінка: А у вас….А у вас хата під соломою, як копиця перекособочена, не те що моя, як дзвін. А оті тини нам ні до чого, все своє маємо. Нехай люди бачать, нехай завидують!

1 жінка: Кумо!

2 жінка: Га!

1 жінка: Подивіться, а хто це там пригортається так на людях безсовісно?

2 жінка: Та ходімо ближче, побачимо..

1 жінка: Та то ж ваша Ганнуся до якогось опудала тулиться.

2 жінка: Та не до опудала, а до якогось гарного хлопця, тільки ж ви не кажіть нікому.

1 жінка: А хто ж той хлопець? Погано видно.

2 жінка: Боже праведний! Та то ж ваш Опанас!

1 жінка: Виходить, що наші діти кохають одне одного, а ми гриземось, мов скажені собаки.

2 жінка: А чого нам сваритися. Гануся з Опанасиком будуть у нас жити, а ви там у своїй соломі якось будете самі. А мені, Панасе, покажи, який ти мастак до танців.

1 жінка: Танцюй, синку, не посрами рід Голопупенків.

2 жінка: Господи! Як же ваше прізвище вам пасує! Хата з лободи, перевеслом підперезані, за те ж вибрав собі дівку, у якої все є!

Опанас: Тітко Варваро, дядьку Михайле, благословіть нас із Ганнусею.

Ганнуся: Тітко Одарко, дядьку Олексію, будьте і ви моїми батьками!

Батьки: (разом) Згода, діти! Благословляємо! Засилай, Опанасе, старостів та на козацьку Покрову і весілля зіграємо! А зараз гуляйте.

  • Звучить сурма

Отаман: Козаки! Сурма кличе у похід!

Ганнуся: Дівчата, хлопці, давайте попросимо Святу Трійцю, щоб наші козаки швидше додому повернулися.

Всі: Давайте!

Опанас: Дозволь, пане отамане, звернутися до тебе з проханням. Бог не обділив мене ні розумом, ні силою. Дозволь мені записатися у ваше військо козацьке.

Отаман: Бачу хлопець ти завзятий, дотепний. Ну що, козаки, приймаємо опанаса до свого козацького гурту?

Козаки: Приймаємо!

Оксана: Давайте проведемо нашого Опанаса в козаки за народним звичаєм.

Марина: Зараз Опанаса пов*яжемо. Рушники наші завжди з нами.

Опанас: Якщо перев*яжете, то я буду Трійцею благасловен, а така вдача випадає не кожному.

Обряд «В*язання рушниками» : дівчата перев*язують, хлопці бажають щасливої дороги. Перша дівчина в*яже стрічкою, а далі всі - рушниками.

Ганна: В*яжу тебе стрічкою червоною, щоб скоріш повернувся додому.

Оксана: В*яжу тебе рушником з птахами, щоб ти скучив хоч трішки за нами.

Марина: В*яжу рушником з лелеками, щоб не залишився у краю далекім.

Всі: Пов*язали найгарнішим рушником, щоб вернувся ти завзятим козаком.

2 жінка: Ідіть, у дорогу збирайтеся та й додому повертайтеся.

  • Всі співають: «Засвіт встали козаченьки в похід»

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!

Стоїть місяц над горою,
А сонця немає…
Мати сина в дороженьку
Слізно проводжає:

"Іди, іди, мій синочку,
Та й не забаряйся.
За чотири неділеньки
Додому вертайся".

"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину!

Прийми її, матусенько, -
Всі у Божій волі!
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі?"

"Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!"

Ведучий: Дякуємо за увагу!

© 2010-2022