Конспект уроку української літератури в 11 класі з теми Остап Вишня. Чухраїнці Спроба національної ідентифікації

Раздел Украинский язык
Класс 11 класс
Тип Конспекты
Автор
Дата
Формат doc
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

Тема: Остап Вишня «Чухраїнці». Спроба національної ідентифікації

Мета: ознайомити учнів з фейлетоном О. Вишні «Чухраїнці», розвивати навички критичного читання та мислення , аналізу художніх засобів комічного, навички аналізу та синтезу, вміння працювати із додатковими джерелами інформації, виховувати повагу до національних рис, любов до Батьківщини.

Тип уроку: урок-дослідження

Методи й прийоми: слово вчителя, інтерв'ю , евристична бесіда, словникова та літературознавча робота, критичне читання, повідомлення учнів, асоціативний кущ, аналіз засобів гумору, складання сінквейну

Обладнання: засоби ІКТ, текст фейлетону, асоціативний кущ.

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!...

В . Симоненко

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання

  1. Оргмомент

  2. Повідомлення теми і мети уроку (робота над епіграфом твору)

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Вступне слово вчителя

Остап Вишня - письменник, який у 20-х роках ХХ століття заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя побачило світ понад 100 збірок. Він є основоположником українського гумору і сатири.

2. Інтерв'ю з письменником ( побудоване на автобіографічному оповіданні «Моя автобіографія»

Журналіст: І так, шановні глядачі, сьогодні у нас в гостях неймовірне щастя.

Остап Вишня: Отакої!

Журналіст: Так-так. Перейдемо до справи. Розкажіть про своє народження.

Остап Вишня: У мене нема ніякого сумніву, що я народився, хоча були спогади матері, що мене витягли з колодязя 13 листопада 1889 року.

Журналіст: Розкажіть нам про батьків.

Остап Вишня : Люди були підходящі за 24 роки спільного життя тільки 17 дітей.

Журналіст: Коли і хто відкрив вперше ваш талант?

Остап Вишня: Батько сказав: «Писатиме», - побачивши, як я розводжу рукою калюжу.

Журналіст: Як ви вибирали явища, про які треба писати?

Остап Вишня: Письменника супроводять явище надзвичайні, оригінальні. Підскочать - записала людина.

Журналіст: А як життя пішло далі?

Остап Вишня: Нецікаво пішло, закінчив школу, зробився фельдшером, все за екстерна правив, до університету вступив.

Журналіст: З чого починали?

Остап Вишня: Працював перекладачем. А тоді думаю: «Чого перекладаю, коли фейлетони писати можу?» - так і зробився Остапом Вишнею.

Учитель: Саме так, Павло Губенко, він же Павло Губський, став чудовим гумористом, основоположником жанру усмішки - Остапом Вишнею.

3. Евристична бесіда

- Які відповіді Остапа Вишні просякнуті гумором.

- Як він ставиться до себе, про що це свідчить?

- У яких жанрах працював Остап Вишня? Дайте визначення, наведіть приклади творів цих жанрів з його творчого доробку.

Гумореска (від лат. «волога») - невеликий віршовий, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.

Усмішка - різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов'язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відступами.

Автобіографічне оповідання - опис власного життєвого шляху (наближений до мемуарів).

Фейлетон (від франц. «лист, аркуш») - невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.

ІІІ Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

Популярність письменника - гумориста, гострого фейлетоніста була надзвичайно великою. Це була всенародна любов і всенародна слава. Більшість з його фейлетонів, гуморесок, шаржів, нарисів, п'єс, оповідань них була спочатку надрукована в періодичній пресі.

У багатобарв'ї фейлетонної спадщини Остапа Вишні звернемо увагу на той його твір, який був у 30-ті роки вилучений з літератури , але не з пам'яті народу.

Наприкінці 80-их р. р. після довгої перерви знову побачив світ фейлетон Остапа Вишні "Чухраїнці" /І927 рік, газета "Вісті"/.

2.Критичне читання 1 частини фейлетону «Чухраїнці»

- З чого ми можемо визначити, що мова йдеться про українців? Який художній прийом використовує автор?( Чукрен, чухраїнці, Дмитро, Дсітро, Синє море, Кирпати.

  1. Літературознавча робота

Алюзія ( лат. allusio - Жарт, натяк) - стилістична фігура, яка містить явну вказівку або виразний натяк на якийсь літературний, історичний, міфологічний чи політичний факт.

  1. Презентація групи істориків про походження та перші згадки цих топонімів: Україна, Дніпро, Дністер,Чорне море, Карпати.

  2. Словникова робота

Менталітет (фр. Mentalite) - образ мислення, світосприйняття, духовна налаштованість властиві певній групі.

6.Повідомлення українознавця

У російській філософії, культурології та публіцистиці зазвичай вживається для характеристики особливостей народів і культур. Менталітет - дуже складне, багатогранне прояв психічної діяльності соціальних індивідів, що включає як свідоме, так і несвідоме, специфічне співвідношення між раціональним та емоційним у вчиненні їх дій, між прагненнями до інновацій і збереження культурного потенціалу минулого. Менталітет - світоглядна матриця, картина світу в свідомості людини та її вписаність у цю картину. Це норма уявлення світу навколо себе і себе в ньому. Риси менталітету, наприклад, - інтуїтивізм, раціоналізм, колірна гамма, сімейні образи, ліризм і т. д.

Територія кожного народу має свої природні особливості і певною мірою впливає на формування національного характеру. Багатство землі України сприяло закоханості в природу, ліризму, спогляданню і спокою. Проте відзначається і така риса, як відсутність активності, бо плодюча земля обдаровує людину без особливих на те потуг.


Історичні чинники впливають на войовничість українського народу, оскільки ця багата країна завжди потребувала захисту від численних завойовників. Отже, витворився "авантурничо-козацький" тип характеру.

Соціальні чинники, тобто відмінності в психології різних суспільних верств - майже не досліджена галузь етнології. Цікаві погляди на цю проблему висловив Дмитро Донцов у своїй праці "Дух нашої давнини" (Мюнхен-Монреаль, 1951), але про це мова далі.

Культура нації витворюється протягом дуже довгого часу; починаючи з прообразів етнічної міфології і закінчуючи сучасною поетичною творчістю. Світовідчуття прадавніх українців органічно увійшло в ментальність їхніх нащадків. Національні образи світу (часто підсвідомі), стереотипи поведінки, психічні реакції або оцінки певних подій чи осіб завжди є відображенням етнічної ментальності, тобто того, що можна назвати "духом народу". Космополітична ж культура, яку донедавна називали інтернаціональною, денаціоналізує особистість, позбавляє її почуття патріотизму і тому шкідлива для нації.

7.Асоціативний кущ

  • З якими національними рисами у вас асоціюються українці.

Учитель: Остап Вишня може як ніхто з його колег - письменників бачив не тільки привабливі риси образу українця, а й те, які саме риси цього образу заважають динамічному розвитку, входженню у цивілізоване життя. Отже, які від'ємні риси мали чухраїнці? Що залишалось незмінним протягом довгого часу в їхньому характері ми і з'ясуємо зараз.

8.Аналіз тексту

- Які національні риси висміює Остап Вишня у своєму фейлетоні.

І. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав.

Розглянемо поодинці всі ці п'ять характерних для чухраїнця рис".
І далі Остап Вишня створює п'ять окремих сюжетів, де у сатирично-гумористичному плані висміює ці риси образу чухраїнця.
Автор критикує зденаціоналізованих чухраїнців /вважай, українців/, які не знають ні власної історії, ні хто вони взагалі:
"Як запитають було їх:
- Якої ви, лорди, нації?
Вони, почухавшись, одповідають:
- Та хто й зна? Живемо в Шенгерієвці. Православні.

Недарма жителі тієї країни мають назву від слова "чухатися". Іронізує Остап Вишня з тих чухраїнців, які побачили в образі соняшника таку несподівану рису як покірливість:
" - Хороша, - казали вони, - рослина. Як зацвіте - зацвіте - зацвіте.
А потім як схилить і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він - ти, а ти - ніби пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина".
І в цьому уривкові ми бачимо ознаки публіцистичної майстерності сатирика. Ця ніби хвалебна характеристика образу соняшника відтіняє натури тих чухраїнців, які забули про національну гідність, перейнялися рабською психологією.

Характеризуючи український народ у другому розділі, Остап Вишня перелічує і вмотивовує найістотніші його риси, звісно, негативні: «якби ж знаття», «забув», «спізнивсь», «якось то воно буде», «я так і знав». Він розкриває ці риси на численних прикладах, бо цього вимагає жанр наукового трактату. Починає з народного анекдоту, як селянин вкривав хату та впав, а жінка не встигла підстелити йому соломи, і закінчує прикладами безгосподарності й головотяпства, що так часто траплялися тоді. Це про те, як зводили громадську будівлю, піднімали культуру, будували театр. Усе закінчувалося невдачею і знаменитим «Якби ж знаття!». Інколи полемізували, а коли доказів не вистачало, бралися за голоблі, поки кров потекла і голови попровалювали один одному.
Риса «якби ж знаття» тісно пов'язана з іншими, за визначенням письменника, прикметами чухраїнців: «якось то воно буде» та «я так і знав». Коли в когось із мешканців Чухрену спитають, засумнівавшись, чи так вони щось роблять, ті незмінно відповідають: « Та! Якось то воно буде!» У разі невдачі виникає неперевершений за своїм комізмом (і правдивістю!) діалог:

(учні читають за ролями)


- Я так і знав!
- Що ви знали?
- Та що так буде!
- Так навіщо ж ви робили?
- Якби ж знаття...
- Так ви ж кажете, що знали?!
- Так я думав, що якось то воно буде!


А як нам знайомі оті відмовки «забув» та «спізнивсь»! Ними можна пояснити все: і власну безвідповідальність, і лінощі, і безгосподарність. Назва причини ніби служить і самим виправданням.
Третій розділ - найбільш серйозний і найбільш ущипливий та печальний, бо підсумовує цілий етап історичного розвитку української нації. Багато крові й сліз пролито за її свободу... і все по-дурному: «справа ніколи не доводилася до кінця». Гуморист прямо про це не говорить, а використовує хитрий прийом. Один чухраїнський поет співає таку пісню, проте атлантідянин кидає йому зауваження, що всі ці зусилля марні.
Звичайно, ми не можемо з певністю сказати, що письменник думав саме так і мав на увазі саме це (згадаймо, тоді були 30-ті роки!). Сучасному ж читачеві спадає на думку саме такий висновок.
Післямова у творі - дуже оригінальне авторське самовиявлення. Це і освідчення в любові до народу, і визнання своєї приналежності до нього.
Як тут не згадати слова самого Остапа Вишні: «Що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба - любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися». До цього можна додати: щоб мати право сміятися зі свого народу, треба дуже його любити. Думається, що письменник заслужив таке право власною справжньою любов'ю.
Стосовно художньої майстерності письменника в цьому творі можна відзначити, що Вишня використав у ньому весь арсенал комічних засобів, увесь свій талант гумориста.

9.Засоби комічного

Тут і вигадана топонімічна легенда про те, як синє море стало синім, і вигадані географічні назви, що за звуковим складом близькі до існуючих, тільки - смішні (Кирпаті гори, Дмитро, Дситро), й оброблені народні анекдоти, і наслідування стилю наукових праць, і вживання слів офіційно-ділового мовлення (характеристика вищеназваного), наукових термінів («цивілізоване», «громадську», «полемізувати»).
Наприклад, слово «голоблі» - частина кінської упряжі - автор пояснює так: «Була в них така зброя, на манер лицарських середньовічних списів». Широко вживаються реконструйовані народні прислів'я та приказки: «Якби знаття, де впадеш, - соломи б підіслав», «Якби знаття, що в кума пиття».
Гумореска сповнена численних натяків, багато фраз - із підтекстом. Ось, наприклад, розмірковування про «розкопані матеріали». Знайшли глечик, накритий поетичною книжкою, значить, у той час була розвинена поезія - робить висновок автор. Хімічний аналіз виявив багато крейди на папері, вмоченому в сметану. Отже, висловлюється здогад, у сметану підмішували крейду, щоб продати у великому місті.
А чого варта згадка про індійського вченого, для якого характер чухраїнців і їхня поведінка виявилися великою дивиною, ледь не таємницею «перпетум мобіле» -вічного двигуна.
Гумореска набуває динаміки за рахунок діалогів, у ній присутня жива народнорозмовна стихія. Всього на кількох сторінках автор зумів підняти ряд актуальних проблем, і, що найважче, зробив це з неперевершеним гумором, бо вважав: сміх - зброя.

ІV Закріплення знань умінь і навичок

1.Відкритий мікрофон

Які ще можна виділити негативні риси? Як з ними треба боротися? Якими приказками та прислів'ями ми можемо їх охарактеризувати?

Учитель: Як справжній патріот Остап Вишня хотів бачити свій народ цивілізованим, багатим і щасливим. А це можливо лише при подоланні отих недоліків, на які чесно й відверто вказав Остап Вишня . Але усвідомлюючи себе носієм багатьох з цих національних рис, кожен з нас повинен задуматися, як зробити себе, а згодом і всіх українців соняшниками, які б стояли з високо підведеною головою.

2.Складання сінквейну

Зробіть висновок,склавши сінквейн, які національні риси як позитивні, так і негативні притаманні нам, українцям, і з чим можна нас порівнювати.

Висновок: Яка ж роль гумору і сатири в житті людей? Гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від усього хибного, поганого, некрасивого. Сміх потрібний, щоб ми весело прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше жили.

Думаю, що сьогоднішній урок викликав у вас щиру посмішку, зацікавлення гумористичними творами. А якщо у висміяних персонажах чи їхніх вчинках ми побачили нібито себе, свою поведінку, то сміючись разом ми лікувалися від недоліків.

V. Коментоване оцінювання

VІ.Д/З написати власну усмішку про одну із характеристик українців



© 2010-2022