«Ми тебе не забудемо, Тарасе!» Усний журнал

«Ми тебе не забудемо, Тарасе!» Усний журнал

Мета: Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина.

Дитина (Пишний М.) (звертається до батьків)

Любий тату, милий тату!

Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрали,

Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

Батько (Пуняк Д.) Так, у нас сьогодні свято!

Дитина (до матері) Мамо, що ж за свято нині?

Мати (Савченко Т.) Та Тарасове, дитино!

Знай, колись, моє серденько,

Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідна країна.

1 Ведучий Розпочне наш усний журнал учень 7-А класу Нечай Віктор. з віршем сучасної поетеси Людмили Яцури, яка родом з селища Межова, Дніпропетровської області.

«Відродися, Тарасе!»

. 9 березня 1814 року в селі Моринця на Черкащині в сім'ї кріпака народився хлопчик, якого звали Тарасом. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір'ю» (Коновальчук Дмитро., Трунова Валерія)

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати - Так синочку правда (Жінка сідає на лаву,хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик - А чому так багато зірок на небі?

Мати - Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик - Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати - Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик - Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати - Старайся, мій хлопчику.

1 ведучий По всій нашій милій Україні, зараз проходять Шевченкові дні. І ми сьогодні зробимо уяву подорож Шевченківськими шляхами.

2 ведучий: А зараз учні 5 класу продекламують вірші Т.Шевченка «Село і серце відпочило» Ізотова Анастасія, «Мені 13-й минало» Тюпалова Людмила

(Звучить пісня «Бандуристе, орле сизий»)

Щиро любив Т.Шевченко рідну землю, природу України. Давайте сплетемо віночок пам'яті для Т.Г.Шевченка. Нагадаю, що рушник вишивається червоними та чорними нитками.

Вінок пам'яті Т.Г.Шевченку (Учні заготовляють каркас-коло з листочками і прив'язаними стрічками. А також квіти.)

1 ведучий Поява кожної людини на Землі - завжди радість, де б вона не з'явилась: у величному палаці, чи в бідній похилій хатині. То яку першу стрічку прикріпимо до рушничка? (Червону)Так, вишиємо її на рушничкові дитинство нашого поета.

2 ведучий У хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні - її великий співець Тарас Шевченко. Грецьке ім'я Тарактикос перекладалося як «здатний на непокору, бунтар»…

1 ведучий Пройшло кілька років. Тарасик підростав. Він був меткий, непосидючий, цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий, але розважливий, розумний і добрий. Тож якими кольорами будемо вишивати раннє дитинство малого Тарасика? Звичайно, червоними - кольорами материнської і батьківської любові, любові його старшої сестри Катерини. (прикріплюємо червону стрічку)

«Садок вишневий коло хати» Рубан Дар'я , «Світає…» Пишний Микола

2 ведучий 20 серпня 1823 року мати його ще молодою померла на 32-му році свого віку. На руках удівця Григорія Шевченка залишилось п'ятеро сиріт: Микита - 12 років, Тарас - 10 років, Ярина - 8 років, Марія - 4 роки, Йосип - 2 роки. (Катерина уже була заміжньою). Батько одружується вдруге. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!»

1 ведучий Тепер у життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою, тяжка напівсирітська доля. (прикріплюється чорна стрічка)

В 11-й рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі - помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба - він буде незвичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе…»

2 ведучий Прослухайте вірш Т.Шевченка «Минають дні, минають ночі …» у виконанні Сафронова Євгена, учня 5 класу

1 ведучий 21 березня 1825 року батько Тараса - Григорій Іванович Шевченко помер. Але його пророчі слова щодо майбутнього сина справдилися. Доля судилася Тарасові справді незвичайна. Так, доля судилася Тарасові справді незвичайна, але спочатку було сирітство. А символом його є чорна стрічка на рушничку дитинства нашого поета.

Золотим сонячним промінчиком у безпросвітній темряві була вірна, щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко

Степанченко Аліна, учениця 6 класу

Він посміхається весні,

Шукає радісна Оксана

Його в степу між бур'янів.

Шукає, кличе, наче мати.

Не заблукався б він, бува,

А перед ним папір пом'ятий,

Де перші вишились слова.

В стрімкі рядки до слова - слово,

Що стануть полум'ям колись,

А степом сивим, полиновим,

Хазяйські вівці розбрелись.

2 ведучий Перше, ясне і чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, великий вплив на дальший розвиток юнака. Дорогим ім'ям Оксана - він називав героїнь своїх багатьох творів. Давайте прикріпимо на рушник червону стрічку.

Після смерті батьків родичі захотіли вивести сироту в люди. Ким тільки не був малий Тарас: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком у пана. Восени 1828 р. 15-річний Тарас разом з паном Енгельгардтом виїхав у Вільно. Проти його прізвища було записано: «Годен для кімнатного живописця». У 1831 р. юний Тарас разом із панською сім'єю переїздить до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.

(На рушнику ці роки «вишиваємо» чорним візерунком)

1 ведучий . З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби на берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

Вірш читає Суховерхова Ольга, учениця 6 класу

1 ведучий. В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу , яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню. Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

• Багато віршів ,написаних Т.Г.Шевченком, покладені на музику (72 вірша Кобзаря стали піснями). А саме: «Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина».

Прослухайте вірш у виконанні Шкурко Георгія «Тече вода з-під явора…»

2 ведучий. Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів'я "Світ не без добрих людей".Земляки - художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії художеств. І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки" Кобзар". (1840 р.) Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є великим співцем українського народу.

1 ведучий Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залиш нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

2 ведучий. Давайте проглянемо виставку малюнків "Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках", яку підготували учні 5-6 класів.Ці малюнки зроблені нами з любов'ю до поета Т.Г. Шевченка, до нашої рідної України. Презентація малюнків учнів (Слайд - шоу малюнків)

«Русалка» Трунова Валерія, учениця 8 класу

1 ведучий. 9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет. Прикріплюємо чорну стрічку.

2 ведучий Ми створили рушничок лише дитячих років Т.Шевченка.

• Які кольори на ньому переважають?

У подальшому житті майбутнього поета нестримно переплітатимуться ці ж кольори. І я вірю: ви обов'язково дізнаєтеся ще більше про те, що доля вишила йому червоними, а що - чорними нитками. Коли ми говоримо про Шевченка, то барви усіх кольорів зливаються в одному слові -СВІТЛИЙ геній українського народу.

1 ведучий Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учіться, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Виконує учень 7-А класу Шкурко Микола.

Учитель: 200 років минає від дня народження Шевченка. Два століття! А він живе у своїх віршах-думах, картинах… І так буде завжди! Бо хтось повинен достукатися до наших сердець, нашого сумління й совісті. Ніхто не зробить цього краще від генія усього українського народу Тараса Шевченка.

Костюк Ірина

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття.

До ніг тобі, титане, кладемо,

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе сучасником звемо.

Сонце правди осяває

і Дніпро, і кручі.

І тебе в сім'ї великій,

в сім'ї вольній, новій

Ми врочисто споминаєм

своїм вдячним словом.

5