Урок по украинской литературе на тему І. Величковський. Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг «Зегар з полузегарком» і «Млеко»). С. Климовський. «Їхав козак за Дунай»

Тема: І. Величковський. Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг «Зегар з полузегарком» і «Млеко»). С. Климовський. «Їхав козак за Дунай»

Мета: стисло ознайомити школярів з особливостями поетичних творів давньої української літератури, зосереджуючи увагу на опрацюванні життєвого і творчого шляху І. Величковського і С. Климовського; мати уявлення про фігурний (курйозний вірш); розвивати творчу увагу школярів, їх логічне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість; уміння пояснювати ідейно-художні особливості програмових віршів, коментувати їх зміст; формувати естетичні смаки в учнів; виховувати почуття поваги до творчості поетів давньої української літератури, національної гідності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети І. Величковського і С. Климовського, , тексти програмових творів, дидактичний матеріал (тестові завдання).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Міні-круглий стіл «Я і поезія»

• Поезія -Невеликий художній твір у віршах. Інколи цим поняттям означають віршовані твори певного автора, нації чи епохи.

• Яких поетів вітчизняної та світової класики ви знаєте? Яким надаєте перевагу? Чому?

• Визначте риси характеру людини, її нахили, здібності, які сприяли б написанню поетичних творів. Наведіть переконливі приклади.

• Уявіть собі поетів давньої української літератури. Про що вони могли б писати? Чи можна пов'язати їх поетичну діяльність із сучасною? Відповідь вмотивуйте.

«Мікрофон»: з якими побажаннями, пропозиціями, проханнями ви звернулися б до людей, що мають талант створювати поетичні перлини?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

ІV. Мотивація навчальної діяльності

С. Климовський знаний не менше, як сім грецьких мудреців,

і шанований в Україні між козаками і селянами,

які здалека приходили послухати

його мудрих розмов і чудових віршів.

М. Карамзін

1. Вступне слово вчителя. Загальна характеристика поезії давньої української літератури

Ще за часів Київської Русі прозові твори нерідко починалися з віршованої передмови або похвали діянням видатних осіб. Цю традицію успадкували письменники наступних століть, особливо розвинулася вона після виникнення книгодрукування. Протягом ХVІ - початку ХVІІІ ст. нагромадився чималий досвід складання віршів, зокрема світського характеру.

Особливості ритмічної будови українських книжних віршів складалися під впливом чеської і польської силабіки, а також ритміки уснопоетичних творів, близької до силабіки.

У курсі поетики, яка викладалася в братських і монастирських школах, колегіумах, Київській академії, основна увага приділялася способам складання віршів, що позитивно позначалося на розвитку віршованої літератури.

Давню українську літературу представляло багато талановитих поетів. Герасим Смотрицький, Памва Беринда, Тарасій Земка, Лаврентій Зизаній, Феофан Прокопович, Іван Некрашевич та ін.

2. Теорія літератури. Поняття про фігурний (курйозний) вірш

Курйозний (від фр. curieux - цікавий, дивовижний) - кумедне сполучення слів, незвичайна побудова речень.

Особливості курйозного вірша.

Незвичайність їх була в зовнішньому вигляді, причому про зміст автори не дуже дбали. Так, у тексті фігурного вірша рядки різної довжини розміщувалися у формі чаші, зірки, хреста, меча тощо. У творах виду «рак» добиралися такі слова, щоб під час читання кожного рядка зліва направо й навпаки виходив той самий текст: Анна во дар имя ми обрадованна, / Анна дар и мне сень мира данна.

В азбучному вірші кожне слово починалося з наступної літератури алфавіту: Ах Благ Всех Глубина / Девственная Єдина... Великою популярністю користувалися акростихи, в яких ім'я автора або того, кому твір адресувався, складалося з початкових літер кожного рядка, якщо читати їх згори вниз. Цей різновид курйозного вірша використовується і тепер, зокрема в загадках.

Написання курйозних віршів було поетичним штукарством, але воно сприяло розвитку кмітливості, винахідливості учнів, допомагало їм оволодіти віршовою майстерністю. Великим успіхом користувалися такі твори в тогочасного невибагливого читача, охоче переписувалися і поширювалися.

З часом курйозні вірші стали посідати все менш значне місце місця в шкільній практиці, а на початку ХVІІІ ст. були вилучені з підручників за штучність, беззмістовність і формалізм.

3. Творча діяльність І. Величковського

Відомості про письменника.

Іоанн Величковський - маловідомий український віршописець кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст. Біографічні дані про нього дуже обмежені. Народився близько 1630 р. Очевидно, вчився у Київському колегіумі. На початку 1680-х рр. він, треба вважати, належав до працівників чернігівської друкарні Лазаря Барановича, а трохи пізніше, в середині 80-х рр., переселився до Полтави, де одержав посаду пресвітера Успенської церкви. Тут він і помер у 1726 р. (за іншими даними - в 1701 р.).

Літературна спадщина Величковського, що збереглася до нашого часу, обмежується головним чином трьома творами. Це, по-перше, писаний сапфічними строфами латино-польський панегірик, підписаний архієпископові чернігівському Лазареві Барановичу і надрукований в Чернігові, приблизно в 1680-1683 рр. Цей твір зберігся в єдиному дефектному (без заголовкового аркуша) примірнику; на останній сторінці його зазначено: «Lucubratiuncula…». Крім зазначеного панегірику Величковському належать ще два слов'яно-українські збірники, що мають назву «Зегар з полузегарком» і «Млеко от овцы пастыру належное». Обидва вони були «оферованы» (піднесені) київському митрополитові Варламу Ясинському, преший - в 1690 р., другий - в 1691 р.

В усіх названих творах Величковський прагне наблизитись до того своєрідного літературного стилю, який оформився в Європі, зокрема в Польщі, в ХVІ-ХVІІ ст., в епоху феодально-католицької реакції і який поширювався на Україні в шляхетських колах у 2-й пол. ХVІІ ст. Стиль цей в сучасній науці зветься стилем «бароко». Мета мистецтва за часів бароко - вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами.

Після смерті І. Величковського рукопис «Зегара» і «Млека» переховувався в його потомків і на початку ХХ ст. належав священникові Замкової церкви в м. Ніжині Олександру Величковському. Від нього в 1908 році рукопис потрапив на виставку ХІV Археологічного з'їзду в Чернігові. Невідомі досі в науці вірші Величковського тепер, у зв'язку з виставкою, зацікавили багатьох дослідників старого письменства.

Свої твори І. Величковський писав давньоукраїнською та польською мовами.

Рукописна книга «Зегар з полузегарком»

(1690).

Виразне читання поезій збірки з відповідним коментарем.

Тема: розповідь про народження, діяльність, страждання, розп'яття і воскресіння Господа; про плинність життєвого часу кожної людини, його значимість.

Ідея: возвеличення Всевишнього, який всіляко прагнув допомогти людям у скрутний для них час; заклик цінувати кожну хвилину часу, раціонально використовувати її впродовж усього життя.

Основна думка.

• Життя, що складається з годин і «минут» - це скарб.

• Все стане нічим по смерті.

• Не прибуде багатство, не зійде слава,- / Сметрь-бо, найшовши, все оце погубить.

• Дотримуйся заповідей Божих, і Всевишній буде всіляко оберігати Тебе від усього потворного і підступного.

Композиція.

Книжка містить початок (звернення І. Величковського до читача), чотири частини «Зегар целий» (поетичні рядки «24 часа»), «Полузегарок» («часи денні і нічні»), «Минуты» (загальні, злі, добрі та дві страшні), «Квадрантес» (години, розділені на чотири частини).

Минути всіх общії

Минет младенчество.

Минет отрочество.

Минет юношество.

Минет мужество.

Минет старчество.

Минет престарілость.

Минет весна.

Минет літо.

Минет осінь.

Минет зима.

Минуть всі літа.

Минуть всі времена.

А над все минет час покаянія.

Дві страшнії минути

Мовить бовім господь: «Небо і земля мимо ідуть».

- Ідейно-художній аналіз книжки. Бесіда за питаннями:

Вільний мікрофон.

- Найщасливіші «минуты» у моєму житті.

Рукописна книга «Млеко...».

Виразне читання віршів збірки, пояснення його змісту.

Основна думка: кожний вірш І. Величковського - це його поважне ставлення до читача, в якому він висловлює свою любов і бажає всіляких благ.

І. Величковський про особливості своїх віршів «штук»:

• кожний твір - забава із глибоким підтекстом (смислом);

• поетичні «штучки» невеликі за обсягом;

• мають місце твори на уважність і кмітливість;

• сатирична спрямованість.

Різновиди поетичних творів письменника.

• «Ехо єст вірш, в котором яко бы некое ехо, то есть одзов, до кождого стихов конца две силлябы з конечных же літер уформованые отзываються». Что плачеш Адаме: земнаго ли края?

• «Рак літералный єст вірш, котрого літеры і вспак (справа наліво) читаючися той же текст выражают». А відай там Я мати а діва.

• «Рак словный єст вірш, которого не літеры, а слова вспак читаються». Високо діва єст вознесенна, / Глибоко яко бяше смиренна.

• «Рак прекословный єст вірш, котрого слова вспак читаючися противний текст виражают» Авель Богу пожру жертву тучну, не худую, Многу, не малую, Каїн Бла [гую, не] злую

• Жартовный єст вірш, который гды читается як вірш идет жарты тылко строит, леч гды в нем кождое словко першой строки з словами другой противко стоячыми злучати будеш, зараз іншый сенс правдивый укажет». Остав молитву, дівство растли, злых чти, друже, / Ліность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.

• «Многопрємінительный єст вірш, который килка десят разый перемінятися может, яко нижей обачиш. У римлян называется тот вірш протеус».

Плоды украшают яко ниву рясно, / Роды ублажают тако діву красно.

«Таковым способом сей вірш и далей можеться переміняти до килка десят разый, волно кому досвідчити».

4. С. Климовський. «Їхав козак за Дунай»

Відомості про Семена Климовського: українського козака, поета, політика, філософа.

Про його життєвий шлях відомо дуже мало. Перша друкована згадка про нього з'явилася в 1772 році (ймовірно, ще за життя) в «Опыте исторического словаря о русских писателях», підготовленому М. Новиковим. Там повідомлялося, що малоросійський козак С. Климовський написав віршовану книжку «Про правду і великодушність добродійників» (1724) і що ця рукописна книжка зберігається в Імператорській бібліотеці. Вдруге С. Климовського згадав російський історик І. Голиков у «Діяннях Петра Великого» (1785), але назву твору Климовського вже змінено - «Про правосуддя начальствующих», а прізвище подано як Семен Климов, харківський козак. Зауважується, що він подарував свою книжку Петру І.

М. Карамзін відзначає, що Климовський є автором пісні «Не хочу я нічого, тільки тебе одного», яку «співають наші ласкаві пані». На портреті зображено молодого вусатого козака за столом, на якому лежить книжка.

Російський письменник О. Шаховський створив у 1812 році оперу-водевіль «Козак-стихотворець», героєм якої є С. Климовський.

І. Бецький опублікував в альманасі «Молодик» (1843) ще один портрет козака-піснетворця, а Я. Щоголів присвятив йому вірша. У «Словнику російських світських письменників», виданому митрополитом Євгенієм, називаються ще два твори харківського козака: «Про давні всеросійського монарха діла» та «Про пришестя короля шведського Карла ХІІ у середину України». (Ці твори досі не знайдено.)

Книжку-рукопис, подаровану поетом царю, довгий час не могли знайти в бібліотеці Петра І. Тоді й виник сумнів, що насправді існував цей український козак-віршувальник. Про С. Климовського стали згадувати з епітетом «легендарний».

Однак учений В. Срєзневський знайшов рукописну книжку, у яку Климовський власноруч переписав свої твори (нині зберігається в Петербурзі у бібліотеці Російської Академії наук.

Книжка свідчить, що С. Климовський належав до найосвіченіших верств українського суспільства, якому були близькі передові погляди доби Просвітництва. Поет був обізнаний з найновішими філософськими течіями свого часу і водночас з античною культурою. Його віршований філософсько-політичний і соціологічний трактат наслідував тогочасні європейські традиції.

Опрацювання твору С. Климовського «Їхав козак за Дунай».

Прослуховування пісні .

Історія написання поетичного твору.

С. Климовський став автором надзвичайно популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і біографію її автора С. Климовського, дослідив видатний український літературознавець Г. Нудьга («Літературна Україна» за 6 серпня 1969 р.).

Оригінал пісні не зберігся. Її текст уперше був опублікований у збірці «Російські народні пісні» (Прага, 1790; друге видання - 1806). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Генглез у 1796 році. До цих найстаріших друкованих текстів нові покоління додали щось своє, але основа пісні збереглася. Під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боровиковський, О. Шпигоцький.

Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірці 1827 року з такою приміткою: «Сія відома пісня створена козаком С. Климовським, якому, можливо, належить і багато інших, що однако ж стало невідомим, як і взагалі ми не знаємо авторів народних пісень».

Більше ста років варіант пісні зі збірки Максимовича передруковували в різних етнографічних виданнях та пісенниках без змін.

Тема: зображення зворушливого розлучення козака з дівчиною, через його участь у військових подіях за Дунаєм.

. Ідея: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами.

Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні - /Поплач обо мні.

Жанр: літературна пісня, інтимна лірика.

Композиція.

Твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою.

Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:

• Що вам відомо про пісню як літературний жанр і твір мистецтва?

• В які часи відбуваються події у творі?

• Чому козак вимушений був залишити кохану і негайно виїхати за Дунай?

• Як дівчина сприйняла розлучення з коханим? Чим це зумовлено?

• Якою у творі зображена дівчина? («Білі ручки», «Ясні очі»)

• До чого вдається героїня пісні, аби втримати коханого від поїздки?

• Яким ви уявляєте козака?

• Чому герой не виявляє чіткої впевненості у щасливому поверненні з війни?

• Чи є щирими почуття козака до своєї коханої? Відповідь умотивуйте.

• Через що плач дівчини милий вважає передчасним?

• Які відчуття проймали козака, коли він вирушав на війну?

• Як могли б далі розгортатися події з героями пісні?

• Яким чином цей твір пов'язаний з народними баладами про епізоди з життя та діяльністю козацтва?

«Міні-мікрофон»

- кохання... яким воно буває?

Художні особливості пісні.

Звертання: «Дівчино, прощай», «Ти, конику вороненький...»,

«Постій, постій, козаче...», «Ти будь здоров, мій миленький»,

«Тебе ж, мила, не забуду».

Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі».

Повтори: «постій, постій...», «мила… миленький».

Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай». Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «вороненький», «коник», «ручок».

Світова слава пісні.

У 1808 р. твір «Їхав козак за Дунай» сягнув Західної Європи. Спочатку він став дуже популярним у Німеччині.

Німецький поет-романтик Тігдем та його приятель французький економіст й історик Сісмонді, почувши пісню від слуг якогось пана з України, були зачаровані й одразу ж переклали її кожний рідною мовою. У 1809 році Тігдем опублікував свій переклад і ноти в популярному кишеньковому виданні В. Беккера під назвою «Козак та його дівчина».

Фортепіанні варіації за її темою написав видатний німецький композитор Г. Вебер. Геніальний німецький композитор Людвіг Ван Бетховен, який творчо використовував мелодії українських народних пісень, імовірно, почув пісню «Їхав козак за Дунай» у родині дипломатичного посланника Російської імперії у Відні Андрія Розумовського, сина останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Бетховен написав у 1816 році на основі цієї пісні варіацію для фортепіано з флейтою, а потім опрацював для збірки пісень народів Європи, надавши українській мелодії елегійності та урочистості. Поширилася пісня Климовського й у Франції. Її французький текст з нотами вміщено в кількох виданнях на початку ХІХ ст.

У 40-х рр. ХІХ ст. перероблена Тігдемом пісня, якій він, зберігши українську мелодію, надав рис сентиментального романсу, стала улюбленою в Німеччині.

З Німеччини пісня потрапила до Австрії та Чехії, де з'явилося два переклади чеською - Ганки і Челаховського (1822). З українського оригіналу також було зроблено і англійський переклад, надрукований у Лондоні в 1816 році. Польською мовою пісню переклав Бродзінський (1817), а на музику її поклав польський скрипаль Кароль Літинський і видав у Львові 1833 року. Італійською мовою пісню з нотами надрукували 1895 року. В Угорщині текст було настільки змінено, що не залишилося ні козака, ні дівчини, але українська мелодія збереглася, за винятком кінцівки, що нагадувала чардаш.

Григорій Нудьга так пояснює привабливість і унікальну популярність української пісні в багатьох країнах Європи: «Насамперед - природнє вираження особистих і громадських почуттів героя, його вірність обов'язку і коханню, чистота переживань і настроїв, проста, прозора і в своїй основі оптимістична музика, складена в ля мінорі з відхиленням у середній частині до параллельного мажору. Виникла вона на ґрунті української пісні й романсової творчості. На початку ХІХ століття такі твори мали успіх».

Отож не диво, що народжена на Україні пісня з гучною славою облетіла майже всю Європу.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Проведення анкетування.

1.Найяскравіший представник української барокової поезії:
а) С.Климовський;
б) Л.Баранович;
в) І.Величковський.

2. Вкажіть рукописну збірку І.Величковського, у якій він використовує двадцять видів курйозної поезії:
а) «Млеко од овці пастору належне»;
б) «Вірші про Дедала»;
в) «Зегар з полузегарком».

3. Найважливіша особливість курйозного вірша:
а) перевага форми над змістом;
б) ідейне навантаження;
в) використання риторичних фігур.

4. Поетична збірка І.Величковського «Млеко од овці пастору належне» розпочинається віршем, який називається…
а) «рак літеральний»;
б) «абетковий»;
в) «ехо».

5.Зразком давньої любовної лірики вважають поезію:
а) «Засвіт встали козаченьки» М.Чурай;
б) «Їхав козак за Дунай» С.Климовського;
в) «Два кольори» Д.Павличка.

6.Хто вважає версію пісні «Їхав козак за Дунай» власним фольклорним скарбом?
а) Росіяни;
б) поляки;
в) німці.

Відповіді:
1в; 2а; 3б; 4в; 5а; 6в.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІІ. Домашнє завдання. Прочитати драму Ф. Прокоповича «Владимир».