Григорій Сковорода. Життєвий і творчий шлях. Основні мотиви збірки «Сад божественних пісень»

Урок з української літератури на тему: «Давня література. Григорій Сковорода.

Життєвий і творчий шлях. Основні мотиви збірки «Сад божественних пісень».

Теорія літератури: Поняття про ренесансну та барокову літературу.

Поняття про афоризм

Подготовлено: Кошута Наталия Григорьевна,

учитель украинского языка и литературы

МБОУ «Петровская школа № 2»

Красногвардейского района

Республики Крым

Урок №

Тема уроку - Давня література. Григорій Сковорода. Життєвий і творчий шлях. Основні мотиви збірки «Сад божественних пісень».

Т. л.: Поняття про ренесансну та барокову літературу.

Поняття про афоризм

Мета - ознайомити учнів з поняттями теорії літератури, фрагментами біографії Григорія

Сковороди; дати поняття оглядового аналізу збірки;

розвивати навички читання давніх текстів, розуміння символіки творів;

прищеплювати почуття зацікавленості давніми текстами, поваги до слова.

Тип уроку - урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Організаційний момент.

Оголошення теми та мети уроку.

Опрацювання нового матеріалу.

Лекційний матеріал

Період Ренесансну (Відродження) - 14 - 16 ст. та Бароко - 16-18 ст. - це літературно-мистецькі напрями, що знаменували собою перехід від Давнього до Нового часу.

У літературі продовжуються попередні літописні традиції. У центрі зображення не лише події, свідками яких був автор, а й екскурси в часи давно минулі, численні запозичення із Біблії, спроба осмислити історію своєї країни (розгорнуті літописи) чи її окремої частини (короткі літописи-хроніки локального характеру) не ізольовано, а в контексті світової історії. Поряд з діловим викладом матеріалу спостерігаємо численні авторські ліричні, філософські, публіцистичні відступи, вставні епізоди-легенди, перекази, оповідання тощо. Провідним мотивом залишається патріотизм і посилюється увага до створення культу "сильної та вищої людини" для служби Богу і Державі, що є характерною рисою епохи бароко і яскраво проявиться в "козацьких літописах".

Ренесанс (від лат. "відроджуюсь") - доба, що спричинила найістотніші зміни в культурному житті Європи. Основними рисами ренесансу як літературно-мистецького напряму були:

• виникнення нової системи мислення - гуманізм,

• повертався античний ідеал краси,

• зверталася увага на цінність та високу вартість людської особистості,

• світ розглядався як вмістилище краси,

• а людина - як складова частина природи, творіння вищого розуму;

• з'явилося поняття патріотизму та національної свідомості;

• панування латинська мова, проте мовами літератури стають національні мови.

• Секулярізація культури (звільнення від церковних догм, превалювання розуму та внутрішньої свободи людини) привела до становлення світської культури.

• У літературі у світських темах почали розроблятися еротичні мотиви, описи земель і природи, героїчні мотиви (ідеалізація сили), повноти життя, патріотимз.

• Уперше з'явилося поняття індивідуалізму.

• Природа стає об'єктом зображення.

Людина бароко бачила світ у контрастах, бо жила в добу суспільних катаклізмів, через що відчувала світ як змінний, нетривкий, ворожий до добрих помислів, хаотичний, повний тривог, відчуття смерті і марноти.

Метою бароко (від італійської "вибагливий, химерний") було справити сильне враження, зворушити, розбурхати, схвилювати, занепокоїти.

Особливості бароко як літературно-мистецького напряму:

• Релігійне забарвлення всіх сфер культури;

• Посилення ролі церкви й держави;

• Повертається теоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), але зберігається й антропоцентризм (тепер людина трактується як найдосконаліше творіння Бона);

• Поєднання краси духовної й фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської;

• Культ "сильної та вищої людини" для служби Богу.

• Українське бароко 17ст. нерідко називають "козацьким". Козак - це ідеал. У цьому ідеалі відбилася вся українська історія, а особливо історія 17ст. з його прагненням до освіти, миру, людяності і водночас із безкінечними війнами, смертями в ім'я віри і свободи.

• Звідси і образ одухотвореного воїна, лицаря-філософа, створений українською культурою 17 ст.

Світ ловив його, та не спіймав

• Григорій Савич Сковорода (1722 - 1794) народився в с.Чорнухи на Полтавщині, помер в с. Іванівка на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського р-ну)

• Його вчення узгоджувалось з особистим життям:

• воля понад усе,

• жити за велінням серця,

• робити те, що тобі «сродно», тобто до чого є природні нахили

(Сам міг зробити кар'єру придворного музиканта, за ним особисто приїжджали від імператриці, а отримали відповідь: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». Він викладав у Переяславському колегіумі, звідки був звільнений за порядність та розум, а ще за те, що вчив своїх вихованців ДУМАТИ. Його запрошували залишитися в Києво-Печерській лаврі і стати стовпом церкви (тим, на кого будуть рівнятися), на що отримали відповідь: «Я собою стовпотворіння умножати не хочу. Доволі і Вас стовпів неотесаних у храмі Божому!»)

• В літературній творчості переважають вірші і байки.

• Назва збірки поезій Г.Сковороди «Сад божественних пісень…» повністю звучить як «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма» - етапна збірка в історії укр. поезії, створена у системі силабічного віршування; ритмізовано і тонізовано силабічний віршований рядок, що знаменувало перехід до силабо-тонічного віршування.

• Провідним образом збірки Сковороди «Сад божественних пісень…» є біблійний персонаж Ісус Христос як символ любові та справедливості.

• Провідний мотив збірки - необхідність пізнання та слідування природним нахилам людини, моральним християнським принципам.

• У стилістиці віршів, байок, трактатів Сковороди найпоширенішою фігурою є риторичні вигуки і звертання.

• Ліричний герой - мрійник, який живе виклично високими ідеями, відірваними від реального життя, самотній подорожній, щира, правдива людина; мандрівник, який шукає себе в житті.

• «Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке - непотрібним».

Ця цитата взята із моралі (сили) байки Сковороди «Бджола і Шершень»

• Суть філософських пошуків - досягти стану, коли дух у людини веселий, думки спокійні, серце мирне, життя все ясне, щасливе, блаженне.

• Перший філософський твір - підручник з етики, основою якого є думка, що ледарство - найбільша людська вада.

Мовотворчість Сковороди поповнила українську мову афоризмами, словами і виразами, що закріпилися з певними образними значеннями:

• світ ловив мене, та не впіймав;

• народ спить, но всякий сон есть пробудиш;

• сродна праця;

• всякому городу нрав і права;

• сад божественных пісней;

• хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися;

• з видимого пізнай невидиме;

• копай усередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську;

• не за обличчя судіть, а за серце;

• нова людина має і мову нову;

• життя наше - це подорож, а дружня бесіда - візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

• Учитель і лікар - не лікар і вчитель, а тільки служитель природи, єдиної і лікарки, і вчительки.

Отже, афоризм - це …

(Учні дають визначення терміну.)

Закріплення вивченого матеріалу.

• Яка суттєва ознака відрізняє період давньої та ренесансно-барокої літератури? (Гуманізм, сприйняття світу та людини не лише як рабів божих, а як його створінь, якими повинна керувати Любов)

• Що відроджував Ренесанс? (Античний ідеал краси, тобто розкуту людину в своїх прагненнях до знань та краси тілесної)

• З італійської бароко - це… (химерність)

• У чому полягає химерність бароко? (Прагнення здивувати; написати вірш-рак, перенаситити речення тропами, підібрати слова на один звук, описати поряд життя і смерть, кохання і зраду, волю і рабство)

• Найвідоміша фраза Г. Сковороди… (Світ ловив мене, та не спіймав)

• Що з життя Г. Сковороди вас найбільше вразило?

Рефлексія.

• Я дізнався…

• Хотів дізнатися …

• Продовжу знайомитися з …

Д/з.

• Знати матеріал.

• Підготувати повідомлення про Григорія Сковороду, використавши його афоризми.