Розвиток звязного мовлення

Навчити учнів спілкуватися з аудиторією, показати встановлення та збереження контакту, користування технікою мовлення та тональністю виступу; розвивати уяву, фантазію, логічне мислення; виховувати повагу до виступу інших учнів;добір аргументів і способів активізації мислення та емоційно-почуттєвої діяльнгості аудиторі . Виховувати повагу один до одного. Розвиток вміння тренувати й зміцнювати память ;виховувати прагнення до розвитку певного виду памяті;патріотизм та любов до рідного краю. Пошану ...
Раздел Украинский язык
Класс -
Тип Конспекты
Автор
Дата
Формат docx
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

Тема : РЗМ №17 Спілкування з аудиторією як творчий процес. Прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією. Техніка мовлення. Тональність виступу.

Мета: навчити учнів спілкуватися з аудиторією, показати прийоми встановлення та збереження контакту, користування технікою мовлення та тональністю виступу; розвивати уяву , фантазію, логічне мислення; виховувати повагу до виступу інших учнів,

Тип уроку : РЗМ, урок - лекція

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ Актуалізація знань учнів

ІІІ Вивчення теми та мети уроку

Будь-який виступ оратора, розрахований на переконан¬ня аудиторії, має містити в собі оригінальну ідею, достатню аргументацію, яскравий стиль, оптимальне емоційне за¬барвлення та досконалу техніку мовлення. Під технікою мовлення розуміється вміння оратора володіти голосом, інтонувати виступ та управляти аудиторією.

Якість і ефективність публічного виступу фахівця-юриста, дієвість його промови залежать від багатьох чинників, насамперед від змістовності, аргументованості, логічної чіткості, культури мовлення. Неабияке значення мас і культура звучання мови.

Приступаючи до вивчення проблем техніки мовленні», звернемося до головної мети спрямованих на це зусиль: навчитися говорити так, щоб оратора не можна було не зрозуміти. Звісна річ, це стосується на сто відсотків і тех¬ніки мовлення, бо тут простежується одна закономірність: неправильно взятий тон спотворює думку, аудиторія може зрозуміти її у перекрученому вигляді. Отже, техніка пу¬блічного виступу повністю підпорядковується думці, зміс¬ту виступу; опанування технікою мовлення, таким чином, не можна звести до механічного оволодіння голосом або іншими суто «технічними» навичками оратора. Саме дум¬ка, яку прагне висловити оратор, спричиняє дію мовного апарата. Тому опанування технікою мовлення потрібно підкорити вмінню мислити вголос, тобто говорити розмір¬ковуючи.

Техніка мовлення - невід'ємна частина мистецтва звучної мови, ораторського мистецтва. І коли йдеться про неї, зважають не тільки на «техніцизм», «віртуозність», а й на технічні павички, без яких ораторського мистецтва не існує.

В понятті «техніка мовлення» відбиваються три віднос¬но самостійні проблеми: володіння голосом, інтонування, управління аудиторією. Що стосується останньої, то ми на ній зупинятися в повному обсязі не будемо, оскільки значну частину прийомів управління аудиторією ми уже проаналізували попередньо: це дидактичні (композиційні), сти¬лістичні (мовні), психологічні. В цій темі розглянемо лише інтонаційні. Зауважимо лише, що коли мова іде про управ¬ління аудиторією, то це означає, що, як писав Емерсон, «дійсне красномовство не має потреб ні в колокольному дзвоні, аби скликати народ, ні в поліції, аби підтримувати порядок. Оратор цього досягає вмінням проголошувати промову. Існує думка, що є три категорії ораторів: «Одних можна слухати, інших неможливо слухати, третіх не мож¬на не слухати». В певній мірі це залежить від техніки мов¬лення, від нашого голосу, адже голос - це ми і наші думки. За невеликим виключенням, кожна людина має від при¬роди голос, який може стати чітким, сильним і багатим відтінками. І все ж більшість людей часто ковтають окремі звуки, їх голос стає монотонним, невиразним.

Доведено, що на стосунки з іншими ніщо так не впливає, як враження від вашого голосу і нічим люди так ва ішнажають і ніщо не потребує такої постійної уваги, як голос. Це дуже важливо для професійної діяльності. Тому звернемо увагу на те, що молодіжний вік є критичним не тільки з точки зору формування інтелектуальних і професійних на¬вичок, але й дуже важливий для придбання вміння володіти голосом, правильною вимовою, жестами, рухами тіла. Техніка мовлення у вузькому сенсі складається з трьох (аспектів: дикції, дихання, голосу (практично вони неподільні). Будова мовного апарата, властивості голосу лю¬дини, мовне дихання, артикуляція звуків, дикція, логічна пауза і логічний наголос, інтонація, мовні ноти, гігієна голосу оратора, особливості виступу перед великими і ма¬лими аудиторіями - це основні поняття, що вивчаються у техніці мовлення.

Дикція у перекладі означає «вимова» (лат. dicere - ви¬мовляти; dictio - вимова), а під бездоганною дикцією вважається правильна, чітка вимова кожного голосного і приголосного звуків окремо, а також слів і речень в цілому. Виразна вимова для оратора є обов'язковою, бо її недоско¬налість заважає сприйняттю та розумінню сутності «озву¬ченої» промови.

Робота над диханням складається з того, щоб правиль¬ним способом знайти найбільш прийнятний, здоровий тип дихання, який сприяє подоланню технічних мовних вад, що трапляються у промовців.

Найскладнішою є робота над голосом, так звана поста¬новка голосу, під якою розуміється найповніший і всебіч¬ний розвиток голосових даних, таких, як збільшення об¬сягу діапазону голосу, розвиток сили, звучності, гнучкості голосу. Спеціальні вправи допоможуть позбутися очевид¬них голосових вад (гугнявість, горловий звук тощо). Голос має деякі ознаки: силу звуку, висоту тону і тембр. Всі ці якості голосу неважко відшукати в будь-якій промові, що виголошується, їх наявність пояснюється самою природою, будовою і функцією мовного апарата людини.Але в публічному виступі звучність голосу, його тембр, висота тону свідомо використовуються оратором як засоби мовної виразності, як засоби впливу на слухачів. Тому оратор звертає увагу не тільки на фізіологічні, але й на психологічні основи зміни звучності мови, висоти і забарв¬лення голосу. Що ж може бути психологічним фундамен¬том переконливого, виразного, вільного та природного мов¬лення? До нього можна віднести впевненість у собі. Чітке розуміння мети промови, вільне володіння матеріалом (знан¬ня предмета розмови) завжди викликають піднесеність, особливий емоційний стан - все це теж впливає на звуч¬ність голосу, надає йому певного забарвлення.

Дикція - чітка вимова звуків, складів слів, відповідно до фонетичних норм мови. Гарна дикція виявляється в тому, щоб кожне слово було чути, щоб воно чисто і чітко звучало. Не можна "ковтати" окремі слова чи звуки, закінчення фраз - це заважає зрозуміти зміст висловленого.
Велике значення має інтонаційне багатство мови: тональне забарвлення, відтінки емоцій.
Вдале проголошення промови зумовлюється також і темпом. Оптимальний темп усного мовлення становить близько 120 слів за хвилину. Але протягом усієї промови небажано зберігати один і гой же тон: зміна темпу мовлення виступаючого (оратора) посилює увагу слухачів.
Запам´ятаємо, що навіть добре написаний текст не завжди добре "лягає" на звучання. Коли озвучити текст, виявиться, що окремі слова є зайвими, інші - одноманітними. Отже, потрібно працювати над звуковим оформленням тексту. "Робота над інтонацією, писав К. Станіславський, - полягає не в тому, щоб щось вигадувати і витискувати з себе. Вона відбувається сама собою, якщо існує те, що вона має виявити, тобто думка про внутрішню сутність" .
Варто дотримуватися пауз. Паузи, на думку К. Станіславського, поділяють думку, що викладається, на складові частини. Необхідно віднайти потрібні паузи й наголоси в тексті. Тоді текст зазвучить по-особливому.
Потрібно дотримуватися логічних пауз, які мають "два взає мопротилежні призначення: поєднувати слова у групи (мовні такти), а групи - відмежовувати одну від одної. Між двома логічними паузами треба вимовляти текст і "випльовувати" його частинами".
Особливого значення надавав К. Станіславський психологічній паузі, яка "дає життя думці, фразі й такту, намагаючись передати підтекст. Якщо без логічної паузи мова бездумна, то без психологічної вона позбавлена життя… Психологічна пауза говорить без слів. Вона замінює їх поглядами, мімікою, випромінюванням, натяками, ледь вловимими рухами і багатьма іншими свідомими і підсвідомими засобами спілкування".
Щоб виробити навички гарно говорити (озвучувати текст), необхідно:
- уважно ставитися до звучання мови;
- володіти модуляцією голосу (модуляцією - лат. modulatio - розмірність, гармонійність, ритм - називають зміну тональності, сили, ритму, звучності голосу).
Модуляцію називають музикою мовлення;
- відпрацьовувати техніку дихання і техніку вимови.
"Перш ніж говорити, - - писав К. Станіславський, - слід визначити порядок у словах монологу і правильно поєднати їх у групи, мовні такти. Тільки після цього можна буде розібрати, яке слово якого стосується і зрозуміти, з яких частин складається фраза або ціла думка".
- установити мовні такти і читати по них (це примусить аналізувати фрази і вникати в їхню сутність);
- намагатися уникати однотонності виголошення промов, виступу тощо.
Важливу роль відіграють і паузи, які замінюють розділові знаки в письмовій роботі.
Сучасний виступ будується за законами усного мовлення. Усне мовлення - це сукупність трьох знакових систем: звукової, інтонаційної, кінетичної (міміка і жести).
Правильність мовлення виступаючого - це відповідність його мовлення до норм граматики, вимови, синтаксису.
Мовлення - це один із видів діяльності людини, її поведінки. Адже в наших словах, інтонаціях виражене не тільки бачення окремих речей та явищ, а й ставлення до людей.
Промовець повинен привернути і утримати увагу слухачів протягом тривалого часу. Зосередити увагу, примусити слухати важливо у вступній частині промови і утримувати увагу треба протягом усього виступу. Тут важливими є навички слухання, сприйняття, тобто уміння зосередити, виділити головне в промові, узагальнити, зробити висновки.
У процесі виступу промовець спирається на пам´ять слухачів, яка працює, коли введена в активний творчий процес самостійного осмислення промови.
Чітка логіка промови мобілізує мислення і сприяє кращому запам´ятовуванню.
Один із законів переконання говорить: "Дорога до розуму слухача лежить через його серце". Тому вплив на емоційні аспекти є важливим елементом майстерності промовця.
Логічна структура промови розгортається вже в робочому плані усного виступу і досягається мобілізацією всього арсеналу логіки: законами і методами логічного мислення, логікою доказів, логічними вимогами до дискусії.
Уміння гарно говорити - це мистецтво. Не мовчіть, якщо:
- є шо сказати,
- якщо хочете звернути на себе увагу. Але ніколи не забувайте старе прислів´я: "Слово - срібло, мовчання - золото", а також висловлювання Ж. де Лабрюйера: "Мало хто жалкує, що сказав мало, але багато хто, що сказали багато". Спілкування між людьми ніколи не було легкою справою, особливо ділове спілкування. Для того, щоб вас сприймали адекватно в ділових колах, ви повинні знати, де, коли і що можна сказати.

А щоб ваше повідомлення було сприйнято правильно, необхідно:
1) добре знати тематику зустрічі;
2) спланувати своє повідомлення;Ф
3) використовувати факти (не заощаджуйте час на інформації, пам´ятайте, що "Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, дурні - тому, що їм хочеться щось сказати" (Платон);
4) докладіть зусиль, щоб сподобатися слухачам і завоювати їхню прихильність - посміхайтесь! ("Той, у кого нелюб´язне обличчя, не повинен відкривати крамницю") (Прислів´я);
5) слідкувати за своєю мовою;
6) не говорити голосно, бо подумають, що ви нав´язуєте свою думку;
7) не говорити занадто тихо, партнери постійно будуть вас перепитувати;
8) говорити не поспішаючи;
9) контролювати своє дихання;
10) говорити заради досягнення мети (використовуйте технічні прийоми: пришвидшуйте темп мовлення, підвищуйте голос, змінюйте тембр, жестикулюйте; використовуйте у своїй мові метафори, порівняння, відмовтеся від канцеляризмів, мовних штампів).
Ділове спілкування є важливим і обов´язковим елементом ділової зустрічі.
Спілкування - взаємні стосунки, діловий, дружній зв´язок, під час якого люди обмінюються думками. Серед багатьох умінь ділової людини Іржі Томан виділяє вміння спілкуватися. Він зазначає: "Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них. Усміхайтеся - і вони усміхатимуться у відповідь, а якщо дивитися на них, насупившись, вони відповідатимуть тим самим.
Хто любить людей, того й люди люблять.
Приязність здебільшого впливає на людей так само, як і усмішка.
Виявляючи дружнє ставлення до людей, ставтеся позитивно до всіх людей довкола вас;
- не чекайте, доки вони виявлять до вас свої симпатії;
- вважайте, що ви їм уже сподобалися;
- виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;
- вітайтеся й усміхайтеся перші;
- намагайтеся вести розмову в довірливому тоні;
- наголошуйте на тих питаннях, у яких ваші погляди збігаються.
Цікавтеся людьми, що вас оточують, їх роботою, турботами й радощами.
Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не виявляє зацікавлення справами інших людей".
Звичайно, спілкуватися люди можуть під час зустрічей, що мають проходити в точно зазначений час і за певними правилами. Щоб зустрічі-спілкування були результативними, потрібно до них готуватися. При розгляді менш важливих справ досить обміркувати суть питання по дорозі на зустріч чи на нараду. Проте якщо йдеться про важливу справу, то треба зробити нотатки з кожного окремого пункту, а в разі потреби підготувати також проект рішення. Трапляються випадки, коли обидві сторони приходять на нараду без потрібної інформації, унаслідок чого обговорення доводиться переривати або відкладати на пізніше.
З усіх видів ділового спілкування (публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори) саме переговори вимагають сумлінної підготовки. їх часто порівнюють із шаховою грою, де не можна "закреслити" необдуманий хід. Якщо такий хід уже зроблено, ситуація змінюється, і наступні кроки потрібно робити в нових умовах. Але кожна ділова людина повинна вміти керувати ситуацією, передбачати "маневри" співбесідника, складнощі. Для цього потрібно оволодіти технікою ділового спілкування. Ніхто не може дати готовий рецепт, як досягти успіху в переговорах, але певні правила їх проведення вже вироблені практикою. А.Б.Войськунський у праці "Очерки о человеческом общении" називає такі правила проведення переговорів, дотримання яких забезпечить прихильність співбесідника:
- сформулюйте конкретні завдання спілкування, складіть план його проведення; ініціатива в ході бесіди має належати стороні, що приймає;
- створіть атмосферу довіри та взаєморозуміння; говоріть про загальні проблеми, у ваших очах має читатися щира зацікавленість партнером; ні в якому разі не дивіться на годинник;
- умійте впевнено висловлювати свої думки, уважно слухати співбесідника і ставити запитання;
- постарайтесь точно знати, чим можна пожертвувати під час переговорів, умійте правильно сприймати свого партнера та управляти своїми емоціями.
Під час обговорення треба стежити за тим, щоб:
1) усі пункти обговорювалися одне за одним;
2) не пропустити жодного важливого пункту;
3) учасники обговорення мали можливість висловити свою думку щодо цієї справу;
4) ніхто не відхилявся від суті справи;
5) констатувати, в яких пунктах учасники дійшли згоди, а в яких виявилися розходження;
6) результати обговорення були записані в протоколі конкретно і недвозначно.
Уміння вести переговори: говорити, слухати, ставити запитання, правильно сприймати свого партнера і керувати своїми емоціями - це мистецтво, оскільки ви зберігаєте можливість завжди бути на висоті свого становища.

4. Підсумок уроку « Я знаю……»

5. Домашня робота



© 2010-2022