Функціонально-семантичний статус заголовка як текстової категорії в мовознавстві

Функціонально-семантичний статус заголовка як текстової категорії в мовознавстві

Актуальними проблемами вивчення тексту в сучасному мовознавстві є питання його системності, інтертекстуальності, дискурсивності, кодування й розкодування змісту. Особливої ваги набуває розробка теми заголовка, як одного з найбільш важливих текстоутворювальних та текстоформувальних конституентів твору. Актуалізована позиція заголовка в тексті, його широкі комунікативні можливості завжди приваблювали лінгвістів, літературознавців та журналістів.

Інтерес до вивчення проблем компонентів тексту, таких, як реферат, анотація та заголовок, в останні роки значно зріс. Перші спроби аналізу заголовків, зокрема газетних, відносяться до 20-30-х років XX століття (А.Євграфова, К.Хопкінс, В.Шевченко). Подальше вивчення проблеми заголовків у науці головним чином було пов'язане з їхніми синтаксичними та структурними особливостями (В.Абашина, В.Галич, О.Калякіна, Г.Лукаш, М.Рудакова).

Більшість вчених приділяють увагу вивченню заголовків. Вивчення місця заголовків та їх значення в композиції друкованого видання займалися такі вчені: А. Бугрим, Джо Вітале, А. Євграфова, Христо Кафтанджиєв, Л. Куценко, Л. Манькова, Якоб Нільсен, Девід Огілві, М. Рудакова, В.Е. Шевченко та ін.

У науковій літературі немає таких робіт, в яких заголовок розглядався як структурний елемент тексту. Натомність наукової праці, яка містила б вичерпну інформацію про функціонально - семантичні вияви заголовків у текстах різних стилів, їх типи та диференційні ознаки в україністиці відсутні.

Текст складається з компонентів, одним з яких є заголовок. Компонент - складова частина чого-небудь, складник . Компоненти тексту - це одиниці текстотворення. Вони формуються згідно з функцією, яку вкладає у кожний компонент автор тексту. Компоненти тексту є самостійними частинами тексту, в яких відбиваються типові для текстів одного жанру фрагменти дійсності, інформація про які складає предмет мовлення у тексті. Вони характеризують мету і призначення тексту, відступ від теми, що відбиває тактичну мету автора, прийоми, які створюють текстове очікування, емоційний резонанс, фон, вектори, що переключають увагу читача з однієї теми або підтеми на іншу тощо. Заголовок є невід'ємною частиною будь-якого тексту. Він несе значну смислову навантаженість, оскільки виступає першим компонентом тексту.

"Заголовок" за тлумачним словником має такі значення:

1. Назва будь-якого твору, його частини, розділу або статті, повідомлення, назва газети, журналу тощо;

2. Початкова описова або ідентифікуюча частина повідомлення, ділянки, програми, таблиці, блоку даних.

Заголовок вказує на зв'язне висловлювання і висвітлює одну тему. Цьому підпорядковані всі речення. Кожен текст висвітлює якусь тему, містить у собі певний обсяг фактичних даних, певну інформацію, а заголовок - це надзвичайно важливий елемент тексту, він у дуже стислій формі має віддзеркалювати основну думку автора.

Ми дотримуємося визначення щодо поняття "заголовок", яке подане в енциклопедії української мови: "Заголовок - назва твору або його частини, що друкується чи пишеться над текстом. Він містить в собі тему або ідею твору".

Влучно дібрати заголовок - це справжнє мистецтво. І.Кочерга, відомий український драматург, говорив так: "Назва … при всій своїй стислості є насамперед синтез, душа твору, і потрібне чимале вміння, щоб кристалізувати в двох-трьох словах цю душу. Назва … повинна бути точною, стислою, характерною … прямо витікати з сюжету, з характерів або з основної ідеї твору".

Користуючись термінологією Жерара Жаннета, дослідник Л.Каніболоцька зазначала: "Існують особливі звернення і використання художніх творів "чужого слова" як у самому тексті ("текст у тексті"), так і в його "наратотекстуальних" … елементах, до яких відносимо заголовок, епіграф".

Заголовок має привернути до себе увагу читача і певною мірою переконати його в актуальності і важливості теми і матеріалу. Наприклад, "Померти за життя, або "Живіший од живих і мертвий от мертвих" .

Ефективність тексту в більшості визначається його заголовком. Відомо, що за допомогою вміло створеного заголовка, легше переконати читача, ніж за допомогою памфлету. Крім того, дослідження психологів показують, що біля 80% читачів приділяють увагу тільки заголовкам.

Традиційно прийнято вважати заголовок, як компонент, що розміщений над текстом. Л.А.Манькова відносить заголовок до компонентів тексту, тісно пов'язаний з іншими компонентами цієї системи, який має сильну стилістичну позицію, називає текст і дає першу інформацію про нього.

Будь-який заголовок (чи назва) називає текст, він виконує номінативну функцію, яка дає можливість читачам виділити конкретний текст з купи інших .

Заголовок виконує інформативну функцію, оскільки він відображає зміст матеріалу. Для газетних заголовків існує рекламна функція, яка зацікавлює читача, його увагу.

В.Е. Шевченко веде мову, що заголовок не лише дає коротку інформацію про матеріал, але й розподіляє матеріал за ступенем важливості, групує їх, а також прикрашає сторінку, надає потрібного акценту.

Заголовки - це перше, на що звертає увагу читач, коли шукає потрібний матеріал. Чим виразніше буде заголовок - тим швидше він приверне увагу читача. Проте, важливий матеріал може залишитися поза увагою, якщо він має нецікаву та непомітну назву.

Якщо розглядати заголовок як походження від спільнокореневого слова "голова", то з'являється порівняння з тим, як ми сприймаємо, зустрічаємо людей. Перший погляд людини звернут на голову свого співрозмовника та, тільки пізніше, охоплює повністю постать. Пригадаємо назву твору "Вершник без голови" - виникає дивне враження. Приблизно таке враження викликає стаття, яка не має назви.

Назва (чи заголовок) як лінгвістичне явище висвітлювалась у працях багатьох лінгвістів, а саме: І.Р. Гальперіна, В.А.Кухаренко, Н.О. Фадєєвої та інших. Ці дослідники намагалися підійти з різних сторін до вирішення кола проблем, пов'язаних з назвою тексту, її статусом, кількістю функцій, класифікацією заголовків тощо.

Павло Загребельний зазначав: "Турбота про композицію починається вже з самої назви, без неї я просто не можу розпочати працю, в ній я втілюю свою ідею. Назва - це цілий світ, у якому повинні жити твої герої, хай він не справжній, а лише такий, що виникає у твоїй уяві, але це правдивий світ, зі своїми законами, своїми суперечностями і в ньому існують свої межі, чітко окреслені назвою - заголовком" .

Підкреслюючи важливість заголовків мовознавці називали заголовок по-різному, наприклад, Л. Бернацька, В. Григор'єв, Л. Грицюк, Ю. Карпенко, В. Кухаренко, Л. Ноздріна, О. Фонякова давали такі ім'я заголовку: "рамочний знак", "ім'я", "тема тексту", "предикат", "сильна позиція", "смислова домінанта", "висловленням про висловлення", "вихідна номінація", "абревіатура тексту", "особливий експресоїд", "різновид назв у художньому тексті" .

Лінгвістичний статус заголовка дослідники визначали, як речення, номінативну без предикатну конструкцію.

Л. Грицюк засвідчила, що заголовок не тотожний ні слову, ні словосполученню, ні реченню, а є рівнозначним у ряді таких частин тексту, як вступ, основна частина, висновок. Заголовок формується як конденсат усього тексту і співвідноситься з цілісним текстом, а не з окремою його частиною.

Девід Огілві про заголовок вів мову: "Заголовки. Заголовок - найбільш важливий елемент більшості рекламних оголошень. Це телеграма, за якою люди вирішують, читати рекламний текст чи ні. У середньому в п'ять разів більше людей читають заголовки, ніж основний текст рекламного оголошення".

Алла Євграфова наголосила на тому, що заголовок обмежує текст і наділяє його завершеністю, підпорядковуючи певному задуму (концепту твору), заголовок інтегрує всі види текстової інформації". Автор чітко уявляє собі, коли обирає заголовок, що він створює та на чому хоче сконцентрувати увагу читача. Вибір заголовка залежить від внутрішнього стану автора та від суспільних умов, в яких живе і творить.

На думку відомого психолога Л.С. Виготського, назва дається оповіданню, звичайно, не випадково, вона несе у собі розкриття самої важливої теми, вона намічає ту домінанту, яка визначає собою всю побудову оповідання" .

Алла Євграфова вважає, заголовок, з якого починається знайомство з твором, виявляється рамковим знаком, яким потребує повертання до себе. Деякі вчені називають назву - скомпресованим нерозкритим змістом тексту. А.П. Чехов казав,що вся суть у назві книги. С. Крижанівський зазначав, що заголовок - це те, що автор видає за головний зміст книги. Л.М. Толстой вимагав, щоб назва випливала зі змісту оповідання" .

На нашу думку, заголовок як один з компонентів тексту має сильну стилістичну позицію, називає текст та містить у собі тему чи ідею твору. Заголовок співвідноситься з цілісним текстом, а не з окремою його частиною.

Класифікація заголовків у сучасній лінгвістиці

Заголовок є невід'ємною частиною будь-якого твору, він увиразнює його специфічну природу та розкриває інтелектуальний потенціал. Наукова література з теорії заголовка не відображає комплексного підходу до його класифікації. Виробити єдину класифікацію неможливо. Спробуємо проаналізувати класифікації деяких дослідників.

Науковці класифікують заголовки за такими ознаками:

1. ступінь змістовності, склад і форма заголовка;

2. місце заголовка на сторінці та відносно тексту;

3. взаємодія заголовка з текстом;

4. характер частини тексту, позначеної заголовком.

Згідно з цим заголовки поділяються на :

I. Родо-нумераційні та родо-літерні

Такі заголовки складаються зі слова чи знака, які визначають рід рубрики (частину, розділ, главу, параграф) і номера чи літери (в алфавітному порядку).вони вказують місце підрозділу в низці однозначних заголовків.

Наприклад:

Частина перша (1917-1945 р.р.)

Глава 1.Українська національно-демократична революція

§1 Крах самодержавства та початок національно-демократичної революції в Україні .

Ці заголовки словесним чи знаковим визначенням роду рубрики допомагають відрізнити один від одного заголовки різного ступеня значущості та легко виокремити заголовки одного щабля. Найчастіше використовуються у художніх текстах.

II. Нумераційні та літерні

Ці заголовки складаються з цифрового номера чи літери (в алфавітному порядку). Роль таких заголовків полягає у членуванні тексту на частини.

Наприклад:

3. Спеціалізована документація

3.1. Документальне оформлення трудової зайнятості

А. Реєстрація в службі зайнятості

Б. Реєстрація підприємницької діяльності

3.2. Документи з господарської діяльності

Тендерна документація

Документи з господарсько-договірної діяльності

Договір оренди обладнання

Договори щодо створення нових форм господарювання

А. Асоціація

Б. Комерційний банк

В.Мале підприємство

Г. Орендне підприємство

Ґ. Приватизація держпідприємства .

III. Родо-нумераційно-тематичні та родо-літерно-тематичні

Такі заголовки складаються:

• зі слова чи знака, що визначають вид рубрики;

• з номера чи літери, що вказують на місце підрозділу в низці однощаблевих;

• зі слова чи словосполучення, які виражають тему рубрики.

Наприклад:

Розділ I. Зв'язки між словами

§3. Прислівні і не прислівні зв'язки

§4. Засоби вираження підрядних зв'язків

§5. Види підрядних зв'язків

§6. Відношення при підрядних зв'язках

§7. Узгодження

§8. Кореляція

§9. Керування

§10. Прилягання.

IV. Нумераційно-тематичні та літерно-тематичні заголовки

Вони складаються з цифреної та буквеної частини, яка словесно визначає зміст чи тему рубрики.

Наприклад: I. СХЕМА АНАЛІЗУ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ .

V. Заголовки - переліки підтем

Найчастіше їх можна зустріти у художніх та науково-популярних текстах .

VI. Графічні заголовки

Такі заголовки мають при собі набірний знак, прикрасу, мальоване орнаментне чи інше зображення. Вони відокремлюють один підрозділ від іншого.

Наприклад: § Ψ ٭ ► ☼ ♥ ■

VII. Німі заголовки

Вони виражаються лише графічно - інтервальним рядком, який покликаний відокремлювати один підрозділ від іншого. Це найменш змістовний різновид заголовка і тому немає потреби детально зупинятися на його класифікаційних ознаках.

VIII. Заголовки з підзаголовками

Супроводжуються тематичними підзаголовками, коли є потреба в конкретизації заголовка. Підзаголовок приєднується до заголовка або як текст у дужках, або як самостійна частина.

Наприклад: СМАЧНОГО (Старовинні та сучасні рецепти страв з моркви, цибулі, часнику, гарбуза та редьки).

ХІ. Тематичні заголовки

Вони складаються зі слова чи словосполучення. Вони виражають тему (зміст) тієї частини тексту, до якої належить заголовок. Поширені для текстів різних стилів і жанрів. Найбільш постають у публіцистичних і художніх текстах.

Класифікація тематичних заголовків:

За способом найменування персонажа:

1. Власна назва персонажа: «Марія» У.Самчук

2. Прізвисько: «Чухраїнці (Спроба характеристики)» О.Вишня

3. Апелятив (загальна назва): «Сучасники» Є.Маланюк

За числом компонентів:

Однокомпонентні.Наприклад: «Молитва» Є. Маланюк

Трикомпонентні. Наприклад: «На Аскольдовій могилі» П.Тичина

Багатокомпонентні.Наприклад: «Холодна тиша. Місяцю надламаний…»

В. Свідзинський

За формою інформації, що в ньому міститься:

1. Назва-теза;

2. назва-повідомлення;

3. назва-натяк;

4. назва-оповідання.

У межах кожного типу виділяють різні підгрупи за семантикою і способами вираження.

Л.Грицюк, І.Гальперін, Г.Лукаш, І.Фоменко виокремили заголовки в художніх текстах:

1. Заголовки - звичайні знаки:

Власні назви персонажів: «Марія» У.Самчук, «Чубенко, командир полку» Ю.Яновський, «Ярослав Мудрий» І.Кочерга, «Мазепа» В.Сосюра [14], (52).

Назви, що опосередковано називають суб'єкт, вдаючись до загальних назв: «Мати» Г.Косинка, «Сучасники» Є.Маланюк, «Тигролови» І.Багряний, «Старший боярин» Т.Осьмачка.

Назви, що вказують на об'єкти, навколо яких розгортаються дії: Сентиментальна історія» М.Хвильовий, «Відкриття охоти» О.Вишня, «Щоденник» О.Довженко.

Назви, що вказують на обставинні дії. Наприклад: «Україна в огні» О.Довженко, «Під чужим небом» Є.Маланюк, «Погляд у криницю» Д.Павличко.

2. Заголовки - ускладнені знаки, що постають образом тривалої дії, процесу або явища, на якому будується текст

Наприклад: «Дитинство» Ю.Яновський, «Рекреації» Ю.Андрухович, «Різдво» Б.-І. Антонич, «Суд» Ю. Мушкетник.

Зустрічаються заголовки з підзаголовками: «Я (Романтика)» М.Хвильовий, «Чухраїнці (Спроба характеристики)» О.Вишня, «Маруся Чурай. Історичний роман у віршах» Л.Костенко.

• заголовки - цитати. Наприклад : «Арфами, арфами…» П.Тичина, «Молюсь і вірю. Вітер грає…» М.Рильський.

3. Заголовки - образні знаки, які стають зрозумілими лише після прочитання тексту: «Диво» П.Загребельний, «Зачарована Десна» О.Довженко, «Місто» В.Підмогильний, «Собор» О.Гончар, «Жовтий князь» В.Барка.

Христо Кафтанджиєв пропонує таку класифікацію рекламних заголовків:

1. Заголовок - наказ: «Я обираю молодість!»

2. Заголовок - новина: «Дівчина - птах. Саша вміє розмовляти на пташиній мові. Пірнаті їй відповідають» .

3. Заголовок - лозунг: «Прагни до досконалості» .

4. Раціональний заголовок: «Весняні прикмети»

5. Емоціональний заголовок.: «Не оглядайся!».

6. Заголовок, який викликає інтерес: «Буди здоровою просто! На роботу з новими силами!»

7. Заголовок, який привертає увагу: «Відпочинок за кордоном по гаманцю навіть студенту».

Отже, заголовок, як перший компонент, є невід'ємною частиною тексту тексту, виконує важливу функцію, оскільки несе смислову навантаженість. Заголовок окремого роду чи жанру має свою специфіку. Лексико-семантичний склад лексики заголовків характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю. Чим виразніший заголовок, тим швидше він приверне увагу читача до матеріалу, тому він мусить бути цікавим, виразним, стислим, змістовним та легким, щоб матеріал запам'явся.

Ми детально дослідили функціонально - семантичний статус заголовка, проаналізували його як текстову категорію у сучасному мовознавстві. Вивчивши існуючі у сучасному мовознавстві класифікації заголовків, ми запропонували власну типологію заголовків, розкрили специфіку заголовків публіцистичних текстів, виявили характерні властивості заголовків художніх текстів, подали загальну характеристику заголовків наукових текстів, виділили заголовки офіційно - ділових текстів, описали заголовки конфесійних текстів та розкрили їх специфіку.

Класифікація заголовків

критерій

ознаки

1.) За структурою

- однокомпонентні: «Інтродукція», «Марія», «Передмова», «Суд»;

- двокомпонентні: «Москалева криниця», «Слово гніву», «Ярослав Мудрий»;

- трикомпонентні: «Для загального добра», «Погляд у криницю»;

- багатокомпонентні: «Маруся Чурай. Історичний роман у віршах»;

- повтори: «Вояж, вояж, вояж»;

- порівняння: «Твої очі, як те море…», «Як небо, зір твій променистий».

2.) За стильовою та жанровою належністю

- заголовки художнього тексту: «На Аскольдовій могилі»;

- заголовки публіцистичного тексту: «Свято без турбот»;

- заголовки наукового тексту: «Іншомовні запозичення в складі лексики сучасної української мови»;

- заголовки офіційно - ділових текстів: «КОНТРАКТ на управління підприємством»;

- заголовки конфесійних текстів: «Святой Іоанн Русский».

3.) За належністю заголовка до певної лексико-семантичної групи

- заголовки - синоніми: «Створюємо ринок чи черговий базар?»;

- заголовки - омоніми: «За байраком байрак», «Пісня про пісню»;

- заголовки - антоніми: «Труди і дні», «Я молодий і чистий»;

- заголовки - пароніми: «На жаль на злого, коло його».

4.) Заголовки за належністю до комунікативної спрямованістю висловлюваного

- заголовки - накази: «Йди, капризка!»;

- заголовки - лозунги: «Більше креативу!»;

- емоціональні заголовки: «Назустріч новому!»;

- заголовки - звернення: «Напиши нам!»;

- заголовки - запитання: «Як та чим харчуватись у новому житті?»;

- заголовки - цитати: «For the Happy Few»;

- заголовки - факти: «Вітер з гаєм розмовляє», «Все в твоїх руках!»;

- заголовки «Як зробити»: «Як обрати шпалери?»;

- спірні заголовки: «Нам зморшки не до обличчя»;

- заголовки, що кажуть про унікальні властивості продукту: «Натуральні вина кримських долин».

5.) Заголовки щодо розміщення у структурі тексту

- надзаголовок: «Мед - безцінне творіння природи» має заголовок «Подарунок від бджолки»;

- заголовок: «Арфами, арфами…»;

- підзаголовок: заголовок «Я» має підзаголовок «(Романтика)».

6.) Заголовки за тематичною належністю

- власні назви персонажів: «Дівчина», «Марина»;

- назви, що опосередковано називають суб'єкт, вдаючись до загальних назв: «Бригадир», «Мати»;

- назви, що вказують на об'єкти, навколо яких розгортаються дії: «Безсонна ніч», «Вечірня зоря»;

- назви, що вказують на обставинні дії: «Під чужим небом»;

- заголовки - ускладнені знаки, що постають образом тривалої дії, процесу або явища, на якому будується текст: «Дитинство», «Дружба», «Косовиця», «Медитація»;

- заголовки - образні знаки, які стають зрозумілими лише після прочитання тексту: «Земля», «Собор», «Сон»;

- заголовки, що вказують до кого звернут чи присвячен твір: «Бетховен», «Дружині», «Товаришеві по перу»;

- заголовки, які вказують на працю людини чи професію:

«Варнак», «Відьма», «Княжна», «Художник»;

- заголовки, які зображують природу: «Понад полем іде»;

- заголовки - зображення певної місцевості: «На Ай-Петрі»;

- заголовки, що вказують на національність: «Українському народові»;

- заголовки - зображення тварин та птахів: «Журавлі», «Сова», «Треті півні».

7.) Заголовки, що виражаються різними графічними системами

- заголовки, написані іншою мовою: «Intermezzo», «Valse melancoligue»;

- нумераційні заголовки: «Ісая. Глава 35. (Подражаніє)».

Використана література

1. Бибик С.П., Сюта Г.М. Ділові документи та правові папери/ Художники-оформлювачі Б.П.Бублик, В.А. Мурликін. - Харків: Фоліо, 2006.

2. Великий тлумачний словник української мови/ Укл. і голов.ред. В.Г.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002.

3. Галич. В.М. Поетика публіцистичного тексту (на матеріалі творчості Олеся Гончара): Навчальний посібник. -- К.: Шлях, 2006. - 200с.

4. Грицюк Л. До питання про лінгвістичний статус заголовка// Мовознавство.-1985.-№5. С.55-58.

5. Дивослово. - № 5 (602). 2007.

6. Донбасс. - 20 марта. - 2007.

7. Единственная. - №8 -9. - 2007.

8. Євграфова А. Заголовок як актуалізатор текстової інформації //http: //journlib univ.kiev.ua

9. Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. Посіб. - Донецьк, Норд - Комп'ютер. - 2005.

10. Манькова Л.А. Спецыфика заголовков в различных газетных текстах//http: Webmaster @tnu. Crimea.ua

11. Огілві Д. Відвертості рекламного агента.1963// zagolovok.Info/stat /st4.htm

12. Слинько І.І. та ін. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: Навчальний посібник/ І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська. - К.: Вища шк. - 1994.

13. Турченко Ф.Г. Новейшая история Украины. Часть первая. (1917-1945). Учеб.для 10-го Кл.сред.шк.: Пер. с укр.- К.: Генеза. - 1995. Ч.1.

14. Українська література. 11 клас: Хрестоматія/ Упорядники О.І.Борзенко, М.П.Сподарець - Харків: Веста: «Ранок». -2007.

15. Українська мова. Енциклопедія. -К.: Укр. енциклопедія ім.М.П.Бажана, 2000.

16. Христо Кафтанджиев. Тексты печатной рекламы// fixed.ru.

17. Шевченко В.Е. Заголовки як спосіб впливу на суспільну свідомість// vsr.kiev.ua/elib/shevchenko