Урок по украинской литературе, 10 класс. Урок підготовки контрольного твору-роздуму «Світ людських почуттів. Історія кохання І. Я. Франка (збірка «Зів’яле листя» та матеріали повісті-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов»)»

Урок підготовки контрольного твору-роздуму «Світ людських почуттів. Історія кохання І. Я. Франка (збірка «Зів'яле листя» та матеріали повісті-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов»)»,10 клас

Методична розробка вчителя

української мови та літератури,

учителя вищої категорії,

старшого вчителя ДЗ

«ЛСШ 1-111 ст.№5»

Третинко Л.М.

Мета: навчити учнів доречно добирати матеріали, цитати, афоризми до написання твору-роздуму на морально-етичну тему; представити учням особистість І. Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання; розвивати читацькі навички школярів, уміння аналізувати і коментувати прочитане; вчити учнів самотужки опрацьовувати науково-публіцистичні матеріали та складати уривки літературного сценарію у поєднанні музики, лірики й акторської гри; творчо осмислити і відтворити події, що відбулися в житті І. Франка; шліфувати навички літературознавчого й асоціативного аналізу віршів збірки «Зів'яле листя»; розвивати навички асоціативного і творчого мислення, логічного мислення на фактах і матеріалах життя поета і його поетичних творах; сприяти вихованню естетичних смаків, утверджувати в душах школярів доброту, милосердя, красу і щирість почуттів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи і прийоми: слово вчителя, виразне читання поезії І. Франка, ідейно-художній і асоціативний аналіз творів, бесіда на основі прочитаних матеріалів, поетично-музична інсценізація уривків «Тричі мені являлася любов», дослідницька робота школярів.

Міжпредметні зв'язки: музика («Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Верше мій, верше…» (з репертуару Квітки Цахіс), В. Козловський «Чого являєшся мені у сні…»).

Обладнання: виставка творів і книжок, рефератів, присвячених І. Франку, газета до уроку, ілюстрації-портрети жінок Франка; сценарій, музичне оформлення, декорації.

На дошці: тема уроку, таблички з іменами жінок поета, газета, портрети жінок ,калина, рушники, таблиці.

О розмотай шляхи мені, богине,

Світ за очі від тебе забіжу,

Рятуй мене, врятуй мене, бо згине

Моя душа, задивлена в чужу…

Ліна Костенко

Мало - бачити. Мало - розуміти.

Треба любити. Немає загадки

таланту. Є вічна загадка Любові.

Григір Тютюнник

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

Любов, Кохання… такі хвилюючі слова. Як би не змінювалось наше життя, які б буремні події, війни та революції не проносилися буревіями історії, людина завжди залишається істотою, яка живе з мрією про щасливе, розділене, тепле, розвиваюче душу почуття - Кохання.

Що ж означає кохати? Кожен з вас протягом життя буде шукати відповідь на це запитання у своєму серці.

2.Повідомлення завдання уроку:

А ми сьогодні, щоб змістовно й глибоко викласти свої думки у творі-роздумі, звернемося до подій життя і творів І. Я. Франка, Данте Аліґ'єрі, В. Шекспіра на цю тему. Ви маєте зібрати цитати, афоризми, факти на уроці, опрацювати біографічний, мемуарний та епістолярний матеріал, наданий групою літературних критиків, скористатися інформацією, почутою на уроці, законспектувати найяскравіші моменти уроку, опрацювати статті газети, підготованої групою учнів.

Вам пропонується включити творчу уяву, фантазію, логічне мислення. Декілька життєвих історій кохання великих людей пройдуть перед вашими очима. Давайте перегорнемо першу сторінку старого альбома пам'яті,де кохання - тендітна нев'януча квітка біля кожного жіночого портрета. Без музи-жінки немає кохання, без кохання - немає творчості…

3. Актуалізація опорних знань учнів.

Франко та його жінки

Повість-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов» - це документальна повість на основі листів, фактичних даних біографії І. Франка. Складається вона з чотирьох частин:

I. «Одна несміла, як лілея біла…»

II. «Явилась друга - гордая княгиня…»

III. «Явилась третя… - і очам приємно…»

IV. «Жінка, котра була поруч…»

Назви рядків звучать як поетичні, бо вони і є рядками з поезій Франка.

3. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Розповідь учителя. Про особисте життя людей, а особливо видатних, треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той бік життя людини, який часто не залежить від її бажань і мрій. Чи винен Франко, що втратив Ольгу Рошкевич? Чи хотів злого, коли вирішив поєднати своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї?

Перша сторінка альбому пам'яті. Ольга Рошкевич - лілея біла…

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього величного почуття «Хвилини, в котрих я любив, були, може, найкращі в моєму житті, жаль тільки, що були це хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

Учень1: В листі від 26 серпня 1898 р. Франко писав: «Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич. Наша любов тяглася 10 літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар'єру, але по моїм процесі 1878 - 79 рр. заборонили мені бувати в своєму домі, а в 1880 р. присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар…»

Учень2: Перший раз Франко побачить Ольгу в 1874 р. під час канікул у селі Лолині, від цього часу там залишиться його серце.

Одного разу туди наїхала єпископська перевірка, щоб подивитись, як ідуть справи в отця Рошкевича. Отець влаштував гостям пишний обід, на який запросив і Франка, репетитора сина Ярослава. Шановні отці говорили про політику, про народ, який, на їх думку, зовсім зледащів, забув про Бога, церкву, а лише п'є горілку. Франко не витримав, почав доводити своє… Назрівав скандал. Отець Рошкевич зблід, не знав, що робити. Але один із гостей, вислухавши Франка, сказав: «Та то, прошу я вас, розум. Та пану Франку з таким розумом бути, щонайменше, університетським професором». Гості в один голос заявили: обов'язково підуть на першу лекцію професора. Заодно поздоровили й отця з гарною партією для доньки.

Та отець був проти цього шлюбу.

Учень 3: У червні 1877 Франка було заарештовано… У Ольги був сильний характер, і вона слухати не хотіла, щоб розірвати відносини з Франком. Вона виїжджає на зиму до Іванівни, а звідти - до Франка. В їхніх листах ще повно надії на спільне життя, кохання й майбутнє. Для себе на весілля вони готували подарунок: збірку пісень, записаних у Лолині. Ці пісні збирала Ольга. Вийшовши з тюрми, Франко таємно від усіх приїздить до цього села, щоб побачитися з Ольгою. Більше він там не був, бо дуже добре усвідомлював своє становище, розумів, що у цього кохання нема майбутнього.

Учень 4: Після великих вагань Ольга вийшла заміж за іншого, таким чином, отримавши волю. Франко писав їй: «Не бійся, не стану дораджувати тобі, втративши тебе, втратив тим опору в житті…» Ольга хотіла здійснити задумане - стати письменницею. Франко підтримує її у цьому задумі, але вони поступово віддаляються одне від одного, бо вона стала сумніваися в любові Франка. Почались непорозуміння, листи йдуть все рідше.

Учень 5: Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла з ним попрощатися. Але вона відмовила, і до кінця свого життя шкодувала про це. Навесні 1935 р. її не стало, а перед смертю вона слізно просила сестру, щоб листи від Франка, перев'язані голубою стрічкою, поклали їй у труну, під голову. Воля Ольги була виконана.

Учні виразно читають поезії «Першого жмутку»,присвячені Ользі Рошкевич.

Лунає романс на вірші І. Франка.

Учні-психологи виступає із трактуванням поняття «кохання», яке подано у Вікіпедії.

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Любов (кохання) - почуття приязності одного суб'єкта стосовно іншого.

Наведене визначення - одне з багатьох, на сьогодні загальновизнаної дефініції кохання не існує.

Слово «любов» може відноситися до різних почуттів, станів, а також відносин, починаючи з загального задоволення («Я люблю пісні) до інтенсивного міжособистісного тяжіння («Я люблю дружину»). Може бути як одно- так двостороння.

Етапи любові: уподобання суб'єкта, привязаність до суб'єкта, нав'язливість єдності суб'єктів.

Наслідки: життя поряд з обраним суб'єктом, в інакшому випадку - розставання.

Сліпа любов - небажання одного суб'єкта бачити недоліки обраного суб'єкта. Наслідок: розчарування, неприязнь, розставання з суб'єктом.

Велика любов - прощення недоліків або допомога в їх усуненні, постійна моральна / фізична підтримка / допомога, прагнення постійного близького контакту стосовно обраного суб'єкта.

Неймовірно щира і справжня любов;

• У стародавній міфології і поезії - космічна сила, подібна до сили тяжіння.

• У Платона і в платонізмі любов - ерос - спонукальна сила духовного сходження.

Так, у словнику Б. Грінченка кохання це:

-любов, любовна пристрасть;

-улюблений предмет, коханий або кохана;

-виховання, плекання, вирощування (дітей, тварин, рослин).

Кохання як прив'язаність

Теорія кохання як прив'язаності ґрунтується на гіпотезі, що усі любовні зв'язки повторюють прив'язаність між матір'ю та немовлям. Згідно такого підходу розрізняють:

• спокійне кохання впевнених у собі людей, яких не турбує можливість опинитися кинутими (56%);

• неспокійне кохання недовірливих індивідів, які не бажають підпустити до себе надто близько інших людей (25%);

• кохання, яке можна охарактеризувати як знервоване чи амбівалентне (19%).

Замкненим, недовірливим людям неприємна занадто велика близькість з ким-небудь і їм важко повністю відкритися партнерові. На відміну від цього знервовані коханці не впевнені у міцності відносин. Їх весь час турбує думка, що партнери насправді їх не кохають або не хочуть залишатися з ними, кохання таких людей часто стає настирливим і нестерпним.

Типи любові

• Ерос

• Альтруїзм

• Дружба

• Батьківська любов

• Нарциссизм

Психологія любові

Любов (в значенні тілесної привабливості, чуттєвої насолоди) - перехідна емоція. У сучасному світі любов часто розуміється як емоцію чи почуття задоволення. Емоція - усвідомлене тілесне збудження, яке ми відчуваємо після впливу подразника. Емоція має хвилеподібну природу - вона нарощується і зникає. Це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м'язовий, феноменологічний аспекти. Емоція визначається як підсвідоме явище, на практиці її можна регулювати за допомогою вольових зусиль, змінювати інтенсивність та плин емоційних реакцій засобами роботи мислення. Агресія і любов є рушійними енергетичними потенціалами в усьому живому.

Емоція як перша сходинка розвитку оцінки поступово насичується раціонально і набуває морального змісту. Саме завдяки моральній оцінці дитина ділить усе, що відбувається навколо неї, на два протилежні полюси: добро - зло, правда - брехня, любов - ненависть, розум - невігластво, милосердя - жорстокість, честь - ганьба, радість - горе.

Любов:

• Висока ступінь емоційно позитивного відношення, що виділяє об'єкт серед інших і поміщає його в центр життєвих потреб і інтересів суб'єкта (любов до батьківщини, до матері, до дітей, до музики тощо).

• Інтенсивне, сердешне і відносно стійке відчуття суб'єкта, обумовлене сексуальними потребами і що виражається в соціально сформованому прагненні бути з максимальною повнотою представленим в життєдіяльності іншого так, щоб будити у нього потребу відповідного відчуття тієї ж інтенсивності.

Єва, послухавшись Змія, спокусає Адама.

Любов в своїх інтимних психологічних характеристиках є суспільно-історично обумовленим відчуттям, що своєрідно відображає соціальні відносини і особливості культури, виступаючи як етична основа відносин в інституті шлюбу.

Дослідження онтогенезу і функцій любові показують, що вона грає велику роль у формуванні і становленні особи.

Існує тісний зв'язок індивідуального відчуття любові з традиціями і нормами суспільства і з особливостями сімейного виховання - обидві ці групи змінних є джерелом прийнятих суб'єктом способів інтерпретації своєї поведінки.

Вибір об'єкта кохання

Вибір коханих та супутників життя як правило оцінюється за наступними характеристиками.

Близькість. Чим ближчі індивіди один до одного, тим більш вірогідно, що вони познайомляться та у них виникне прив'язаність.

Фізична привабливість залежить від індивідуальних смаків, однак вагому роль все ж відіграє естетичний компонент. Елен Хетфілд визнає як мінімум три причини, чому у людини є потяг до красивих людей:

• естетичне задоволення від гарної зовнішності партнера;

• престижність - мати красивого партнера престижніше, ніж некрасивого;

• стереотипність - більшість людей вважає, красиві люди мають соціально бажані риси особистості, їх життя відбувається щасливіше та успішніше у порівнянні із життям непривабливих людей.

Схожість. Люди частіше закохуються у тих, з ким вони мають багато спільного і в соціальному походженні, і в освіті, цінностях, інтересах та аттітюдах. Серед причин, чому нам подобаються і викликають закоханість схожі на нас люди, виділяють наступні: у своєму житті ми частіше стикаємося зі схожими людьми, ніж з несхожими; існує певний суспільний тиск, через який нас спонукають до взаємодії зі схожими індивідами; затрати та результати взаємодії зі схожими людьми менші та тягнуть більшу винагороду, оскільки схожі індивіди підтримують наші уявлення щодо оточуючої дійсності.

Проте, інколи люди закохуються у досить несхожих, навіть протилежних собі індивідів. Згідно теорії комплементарних потреб (доповнювальних потреб) Р. Уінча (Robert Winch), вибір партнера часто ґрунтується на принципі «протилежності притягуються». У виборі партнера кожен індивідуум шукає того, від кого чекає максимум задоволення власних потреб. Партнери повинні мати схожі соціальні риси, однак психологічно доповнювати один одного. Задоволення та винагорода розцінюються як сили, що сприяють зближенню партнерів. Далеко не кожен може знайти чоловіка який би повністю задовольнив його потреби. Проте, люди часто закохуються у тих, хто компенсує та/або доповнює їхні власні особистісні риси та потреби. Відповідно до цієї теорії, наприклад, привабливою для владного чоловіка може бути лагідна жінка, а спокійному і м'якому чоловікові подобаються енергійні і прямолінійні жінки].

Проте, емпіричні дані вказують, що вибір за схожістю більш поширений, ніж вибір за доповненням.

Різновиди кохання

Попри різні моделі найбільш очевидними визнають дві наступні різновиди кохання однієї особи до іншої.

Романтичне кохання - це сильне почуття, що супроводжується вихором емоцій - від жаги до ревнощів та страждання. При цьому індивід майже повністю занурюється в іншу людину.Саме таке кохання оспіване у прозі та віршах, музиці та живописі на всіх етапах історії людства. Д. Теннов (Dorothy Tennov) запропонувала називати найсильнішу форму романтичного кохання лімерентністю.

Романтичне кохання розвивається згідно певного циклу. Часто, хоча і не завжди, воно розпочинається з готовності кохати. Стадія «зародження закоханості» зазвичай плавно переходить у стадію «закоханості», для якої характерні оптимізм, бурхлива радість і відчуття, що так буде завжди. Ця стадія як правило буває швидкоплинною, змінюючись перехідним періодом, коли закохані вперше починають помічати недосконалість і промахи один одного, відчувають нудьгу або роздратування. На цій стадії можливі конфлікти, які іноді дістають вирішення, а партнерські відносини зберігаються; іноді ж вони тимчасово притлумлюються (напружене перемир'я); інколи на цьому кохання завершується. Романтичне кохання може відновлюватись, зникати або переходити у любов-дружбу.

Любов-дружба заснована на спільних інтересах, прив'язаності, довірі, турботі один про одного і духовній єдності. Найбільш характерна для подружніх та інших тривалих і надійних зв'язків. Будучи більш реалістичною, менш вимогливою, ніж романтичне кохання, вона надає можливість продовжувати спільне життя - працювати, виховувати дітей, мати різні захоплення, відпочивати із друзями.

Хоча кохання, ймовірно, має біологічну основу, - це перш за все психосоціальне явище. У західній культурі кохання тісно пов'язане із сексом і шлюбом, однак як перший, так і другий можуть існувати без кохання.

Слово вчителя. Доля дала Франкові безцінний досвід КОХАННЯ. Так Пам'ять першого кохання буде випромінюватися на його твори все життя. Ідеал не перестає бути ідеалом, навіть якщо його втрачають. Франко буде писати про жіночі образи в галицьких народних піснях, а душею буде відчувати присутність Ольги. Коли чуття брало гору над розумом, усі жінки ставали схожими на неї.

Друга сторінка альбому пам'яті. Юзефа Дзвонковська - гордая княгиня…

Учитель: Друга частина повісті-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов» присвячена розумній, вродливій, але холодній Юзефі Дзвонковській.

Рідне село Нагуєвичі непривітно зустріло Франка. Давно вже нема ні матері, ні батька. З вітчимом і мачухою спільної мови він не знаходить. Ольга втрачена назавжди. Михайло Павлик наполягає на організації спільного господарства. Франко їде у Дрогобич, одержує паспорт, потім у Станіслав, щоб зібрати матеріал про гуртки і повстання. Тут він і знайомиться з Юзефою, в яку були закохані деякі гуртківці, але вона не відповідає взаємністю. Він покохав її щиро, пише їй лист за листом. З'являються чудові рядки, присвячені Юзефі, бо він оцінив її критичний розум, надзвичайну вроду, передові й оригінальні погляди. Вона схожа на його ідеал жінки. Франко звертається до її матері, просячи руки Юзефи, але отримує відмову. Він не пориває стосунків з Юзефою, бо хоче допомогти їй стати перекладачкою і письменницею. Але доля вирішила по-своєму: в останні роки свого недовгого життя вона стала народною вчителькою. Виявилося, що хворіла на туберкульоз, відмовляла всім. Прожила Юзефа лише 30 років.

«Другий жмуток». Вірші, присвячені Юзефі. «Я не тебе люблю, о ні!», лірична пісня про кохання (Тіна Кароль).

Учні читають вірші, присвячені Юзефі Дзвонковській. «Не знаю, що мене до тебе тягне…», «Я і забув, що то осінь холодна…»

Третя сторінка альбому пам'яті.

Учитель: Любов Франка, що народилася в Лолині, промайнула холодною тінню в Юзефі, і весь біль, муки, радість, горіння вселила в особу Целіни Зигмунтовської. Прототипом героїнь повістей, кожну з яких він назвав Реґіною, є Целіна («Перехресні стежки» та «Лель і Полель»).

Учні виконують вірші «Безмежнеє полев сніжному завої», «Поклін тобі, моя зів'яла квітка…» (зб. «Мій Ізмарагд»).

Учень 1: Целіна завжди твердила, що Франко буквально її переслідував, ходив за нею по п'ятах. А потім раптом зник. Одного дня з'явився у супроводі якоїсь жінки. Товаришки по роботі їй сказали, що то дружина Франка. Пані Целя полегшено зітхнула: нарешті буде мати спокій. На початку 1890 р. виїхала зі Львова, вийшла заміж, як передали Франку. Виявилося, що це не так. Збірка поезій «Зів'яле листя» вийшла 1896 р., цього ж року Целіна вийшла заміж.

Учень 2: Ця історія кохання Франка мала незвичайне продовження: через багато років, коли Ольга, дружина Франка, потрапить до психіатричної лікарні на довгих 7 місяців, ця неприступна жінка замінить дітям І. Франка мати, бо сам Франко вже почав хворіти на поліартрит і йому потрібна була допомога. А Петро Франко, згадуючи про останні роки батька, буде розповідати про Целіну щиро і приязно, як про другу маму.

Четверта сторінка альбому пам'яті.

Учитель: А найкращим другом Франка була Ольга Хоружинська «жінка, котра була поруч».

Учень 3: Березень 1885 р. в Києві Франко знайомиться з молодою, дотепною, привітною, розумною дівчиною. Це Ольга Хоружинська. Франко дивиться на неї, як на жінку-друга, товариша та сподвижника в боротьбі. Він пише Ользі лист з проханням стати його дружиною. Із листування Ольги та Франка відомо, що він не кохав її так, як кохав Рошкевич. Ольга теж про це знала, але любила його і тому погодилась на шлюб. Їй було 22, а йому 30. Львів зустрів «малороску» дуже неприязно. У маленькому будинку, де було 2 кімнати і кухня, живе подружжя Франків, живе дуже бідно. З 1887 р. у них народжуються діти: Андрій, Тарас, Петро, Ганна.

Учень 4: Ольга допомагає чоловіку в його роботі, переживає з ним радість і горе. Франко пише дисертацію. Немає на що жити, навіть чим годувати родину, а дорога до Львівського університету йому назавжди закрита через його політичні переконання. Діти хворіють. Захворіла і Ольга. Зникають надії на краще. Це був крах. Події цих років порушують її психіку. У 36 її оперували, невдало, почалися напади божевілля.

1903 р. У Франка настає параліч рук. 1913 - помирає їх старший син Андрій. Франко вимушений віддати дружину до закладу божевільних. 1918 р. Ольга виходить з лікарні і зустрічається з Ольгою Рошкевич, Целіною Зигмунтовською, щоб згадати минуле і Івана Франка. Померла в 1941 р. Похована на львівському кладовищі, поруч із Іваном Франком. Як і хотіла.

Слово вчителя: записані в робочих зошитах цитати, афоризми, факти на уроці стануть вам у нагоді при написанні домашнього контрольного твору.

5.Рефлексія. Продовжи речення.

Сьогодні на уроці мене вразили факти………………………………..

Я для себе сьогодні занотував таку інформацію,бо вважаю,що вона важлива для мене при написанні роботи…………………….

Найскладнішою частиною уроку вважаю…………………….

Найцікавішими моментами сьогодні вважаю…………………….

Я записав для себе сьогодні такий план твору……………………..

Я хочу взяти до свого твору цитати з таких віршів І.Я.Франка,що звучали на уроці……………………………………………………….

6.Оцінювання учнів.

Заключне слово вчителя :

Я думаю, що кохання - це дар безцінний. Щаслива зустріч може мати трагічне завершення, кохану людину можна втратити, але назавжди залишається пам'ять про почуття, яка живе набагато довше за саме кохання.

7.Домашнє завдання. Використавши матеріали уроку в зошитах для контрольних робіт написати твір-роздум «Світ людських почуттів. Історія кохання І. Я. Франка (збірка «Зів'яле листя» та матеріали повісті-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов»)».

11