Консилиум по 1 классу гимназии Переход учащихся начального звена в новые условия обучения и воспитания

12

Марк Твен часто повторював: «Досить однієї дитини, щоб заповнити весь будинок і двір». З приходом сьогоденних перших класів в наш гімназійний дім, заповнилась кожна хвилина кожного вчителя. Вони настільки потребують уваги, що необхідно набратися кожному вчителю недюженим терпінням, витримки та безмежної любові до дітей. Лише за умов цих професійних якостей, можна зробити певний крок у навчанні та вихованні учнів і знати причину їхньої поведінки. Те, як вони поводяться - це наслідок поведінки і щоб зрозуміти його природу я пропоную подивитися наступне (Додаток 1).

Припустимо, що зрозуміли природу поведінки дитини, а що робити далі, з чого починати? З індивідуальних особливостей кожної дитини із якими я вас зараз ознайомлю.

Потреба у досягненнях влади; цілеспрямованість, висока пошукова активність, за результатами діагностики, спостерігається у Баронова М., Галіч Д., Гелих Д., Сазонової Т., Шабишева М. та Щербакової А.

При роботі з цими дітьми враховуйте наступне правило: поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюєте їхню активність.

Потреба в утриманні власної позиції, агресивність захисного характеру визначилася у Бондаренко В., Горбунова С., Гудкова М.,Козлової К., Петрова О., Савенко Б. та Чалого Н.

При роботі з цими дітьми враховуйте правило:дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій в класі.

Потреба у соціальній активності, емоційній втягненості, у спілкуванні та яскравих переживаннях є у 3-х учнів: Кондратенко Д., Пісарєвої М. та Труфанова І.

Рекомендації: умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Будьте терплячими. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

Потреба у глибинній прихильності, емоційному комфорті та захисті спостерігається у дівчат: Гурєвої Л., Замотаєвої М. та Пономаренко К.

Дотримуйтесь правила педагогіки «Вчить дитину, тому що це - честь і задоволення для вас». Дитина обов'язково відчує, що вчити і вчитися - це діяльність, яка приносить радість обом, - і вчителеві, і учневі. Ніколи не вчить тільки під тягарем обов'язку, бо й учень сприйматиме це як щось обтяжливе і неприємне.

Особливу увагу зверніть на потреби наступних учнів: Самойлова А., та Щерб`як М. - потреба у виході од реальної дійсності, ірраціональність домагань, суб'єктивізм, індивідуалістичність, емоційна незрілість. Новіков Є., Обухова О., Самілова П., Теплоухова К. та Ципуштанов І - потреба у незалежності через протест, негативізм у ставленні до авторитетів, опору ззовні.

Рекомендації: створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами. Не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі. Зміцнюйте зв'язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі.

Напевно я не помилюсь, якщо скажу, що мрія кожного вчителя , це коли один раз сказав або показав і діти все зрозуміли і запам'ятали. У вчителя, який добре знає провідну систему сприйняття кожного учня, так в принципі і буває. Хоча дитина й отримує інформацію з різних сенсорних каналів, один із них переважає. На його основі збирається й оброблюється більша частина інформації з довкілля. Залежно від домінування одного із сенсорних каналів виділяють такі репрезентативні системи:

• візуальну (у процесі сприйняття переважає зорова інформація);

• аудіальну (у людини домінують слухові враження);

• кінестичну (людина орієнтується в основному на тілесні відчуття).

Так, наприклад, коли дзвонить ваш телефон і ви берете слухавку, то яке перше слово ви кажете? Якщо - алло, то ваш провідний канал сприйняття - візуальний. Якщо - слухаю, то - аудіальний.

Так в 1-Б класі аудіально, а саме через варіації, тембр та звучність голосу сприймають інформацію 11 учнів: Галіч Д., Обухова О., Петров О.,Пісарева М., Пономаренко К., Сазонова Т., Самілова П., Самойлова А, Теплоухова К., Ципуштанов І., Щербакова А.

Запам'ятайте, ці діти вас можуть почути. Аудіалісти добре запам'ятовують прослуханий матеріал.

Візуально, тобто зорово - коли читає параграф або розглядає схеми, колір, форми, карти тощо, сприймають інформацію 11 учнів: : Баронов М., Гелих Д., Горбунов С., Гудков М., Гур`єва Л., Козлова К., Кондратенко Д., Навіков Є., Труфанов І., Шабишев М., Щерб`як М.

Запам'ятайте, ці діти вас в чистому вигляді не чують, важко запам'ятовують вербальні інструкції. Вони мають гарну, розвинену уяву, спостережливі, краще запам'ятовують те, що бачили. Візуалісти краще вчаться, коли використовують схеми, таблиці, самостійно читають матеріал, виконують письмову роботу за пунктами.

Краще навчаються в активних формах решта учнів, тому що вони кінестетики і сприймають інформацію через дотик, конкретні дії, це: Бондаренко В., Замотаєва А.,Савенко Б., Чалий Н.

Активніше навантажуйте цих учнів, частіше давайте їм завдання писати, оформляти та майструвати. Кінестикам потрібні активні методи навчання, в яких вони можуть брати особисту участь, експериментувати, демонструвати, грати, робити щось власними руками. Якщо кінестики не можуть витратити свою енергію на користь справі, то починають відволікатися від уроку, порушувати дисципліну, на них добре впливають ласкавий дотик, поплескування по плечу.

Відомий психолог К Левін називав підлітка людиною, яка вийшла зі світу дитинства і не потрапила до світу доросли. Проблема підлітка полягає в тому, він уже не хоче бути дитиною, але ще не може бути дорослим. Саме це головне протиріччя віку призводить до типових для цього періоду розвитку труднощів: у 7 разів збільшується кількість негативних і в 40 разів число немотивованих вчинків.

Навчальна діяльність, яка віднімає велику частину доби, все ще має індивідуальний характер. І це яскраво видно за результатами діагностики.

Мотивація до навчання, на сьогоднішній день, висока і сформоване ставлення до себе як до гімназиста тільки у тільки у вісім учнів: Грбунов С., Гудков М., Гурє`ва Л., Козлова К., Кондратенко Д., Савенко Б., Щербакова А., Щерб`як М.

Позитивно ставляться до гімназії, але гімназія більше приваблює поза гімназійними справами : Самойлову А., Труфанова І.

Низька гімназійна мотивація. Відчувають утруднення у шкільній діяльності - Новіков Є., Обухова О., Пономаренко К., Самілова П.

У всіх інших учнів класу - ставлення до себе як до гімназиста практично сформоване.

Формувати позитивну мотивацію до навчання можна:

• загальним власним позитивним настроєм

• цікавим способом викладання матеріалу

• використанням принципу співпраці вчителя та учня

• створенням ситуацій успіху

• професійним використанням заохочення та осуду.

Тривожність, за визначенням психологів, це емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної безпеки та проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. За дослідженнями фахівців - хоча б один раз на день людина опиняється в тривожному стані: ситуативному або особистісному.

За результатами діагностики - 42% учнів класу переживають загальну тривожність у гімназії.

За чинником «переживання соціального стресу», тобто емоційний стан дитини на фоні якого розвиваються її соціальні контакти (передусім з однолітками). На високому рівні визначено у 9 учнів, що складає 35%, а саме - Горбунов С., Гудков М., Гур`єва Л., Обухова О., Пісарєва М., Ципуштанов І., Шабишев М, Щербакова А. та Щерб`як М.

При роботі з цими дітьми необхідно вступати в контакт просто, доступно, красиво. Надавайте можливість висловлювати свою думку, оцінку, згоду; відповісти на запитання. Таким чином ви змусити дитину демонструвати свою комунікабельність перед учнями класу, що в свою чергу знизить рівень тривожності соціального характеру.

Галіч Д., Кондратенко Д. та Щербакова А. на високому рівні відчуває несприятливий психічний фон, який не дає змоги розвивати свої потреби в успіхові, досягненні високого результату тощо.

Рекомендація: необхідно створювати ситуацію успіху - хвалити учня перед усім класом навіть за найскромніші успіхи. Це суттєво підвищує самооцінку невпевненого у собі школяра. Слід зважати на те, що до доган ці діти дуже чутливі і з використанням цього засобу педагогічного впливу треба бути обережним. Ефективнішим за догану є детальний аналіз помилок чи неправильних вчинків та окреслення шляхів їх виправлення. Робити це потрібно без роздратування й бажано сам на сам.

Негативні емоційні переживання ситуацій, демонстрації себе та своїх можливостей на високому рівні визначилися у Гелих Д., Новікова Є., Самілової П., та Щербакової А.

Порада: застосовувати індивідуальний підхід , який базується на встановленні емоційного контакту, стосунків довір'я між дитиною та педагогом. Лише відчуваючи, що вчитель її не скривдить, дитина стає більш розкутою, спокійнішою і, відповідно, досягає більших успіхів у навчанні, розкриваючи свій реальний розумовий потенціал.

Негативне ставлення і переживання тривоги на високому рівні в ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень, можливостей відчувають 6 учнів класу: Горбунов С., Гудков М., Кондратенко Д., Навіков Є., Сазонова Т. та Щербакова А.

При роботі вчителя з такою категорією дітей варто дотримуватися засад доступності та поступовості у навчанні. Для учнів з описаними особливостями поведінки багато важить міцне засвоєння пройденого матеріалу: тоді вони впевненіше вивчають новий, не втрачаючи віри в свої сили. Досить часто вони потребують поділу завдань на менші частини, бо надто велике (на їхню думку) за обсягом завдання може викликати тривогу й невпевненість у своїх силах.

Страх невідповідності сподіванням оточуючих у: Галіч Д., Гелих Д.,, Горбунов С., Гудков М, Гурєва Л., Кондратенко Д., Пономаренко К., Самойлова А., Теплоухлва К, Труфанов І. - діти орієнтуються на значущість інших в оцінюванні своїх результатів, учинків, думок, тривога за надані оточуючими оцінки, очікування негативних оцінок.

В педагогічному підході до цих дітей необхідно враховувати їх недостатню гнучкість у поведінці, схильність до виникнення психотравм у ситуаціях, пов'язаних з ризиком та не прогнозованістю, тенденцію до заниження самооцінки, бажанням застраховувати себе від реальних та уявних несподіванок. Позитивними щодо успішного навчання є такі риси, як розвинене почуття обов'язку, пунктуальність, акуратність та ретельність.

Низький фізіологічний опір стресу переживають 13 учнів: Баронов М., ., Гелих Д.,, Горбунов С., Гудков М, Замотаєва А., Кондратенко Д., Обухова О., Пісарєва М., Теплоухлва К, Труфанов І., Чалий Н., Шабишев М., Щербакова А. Це учні, у яких яскраво виражені особливості психофізіологічної організації, які знижують пристосованість до ситуацій стресогенного характеру, підвищують вірогідність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

Пам'ятайте: зазвичай такі діти вирізняються своєю дисциплінованою поведінкою, ретельністю та сумлінністю у навчанні. При цьому їхньою головною навчальною мотивацією є уникання - вони намагаються виконувати всі вимоги вчителя, щоб не заслужити догани, бо будь-яке несхвальне ставлення педагога до них сприймають болісно. Коли ж таких дітей хвалять, вони це сприймають з великим піднесенням, але до «зіркової хвороби» схильності не мають. Пізнавальні мотиви у їхній навчальній діяльності можуть бути надто виражені або зовсім непомітні. Це залежить від конкретних обставин, але першорядну роль зазвичай відіграє мотив уникання ситуації невизначеності та ризику, наприклад, ризику несхвалення педагогом.

Проблеми і страхи у стосунках із вчителями переживають: Баронов М., Горбунов С., Гудков М, Кондратенко Д., Петров О., Савенко Б., Сазонова Т., Щербакова А . Всі вісім учні відчувають загальне негативне емоційне тло стосунків з дорослими у гімназії, яке знижує здатність дитини до успішного навчання.

Вчителю необхідно враховувати, що учні за таким чинником рівня тривожності дуже чутливі до індивідуального професійного стилю педагога. Їм подобається обережне, м'яке ставлення. Вони не терплять владного, темпераментного та енергійного натиску. Якщо в учня з високим рівнем тривожності взаємини з педагогом складаються несприятливо, то це може призвести до так званого шкільного неврозу та інших психосоматичних розладів.

Але нам це не погрожує, по-перше тому, що учні 1-Б класу сприймають вас лише так (додаток 2).

По-друге, ставлення дітей до гімназії і вчителів тільки позитивне і по-дитячому несподівано і непідробне цікаве. Дивіться самі. Так на запитання

Мудрість століть свідчить про те, що нічого в нашому в житті просто так не відбувається: ні просто так ми вибираємо певний колір, квітку та інше; все це обумовлено психічним станом кожної окремої особистості. І це є один із законів життя «Закон причини і наслідку» - думки є причинами, а умови - наслідками.

Другий закон життя «Закон притягання» розшифровується так: ми автоматично притягаємо до себе людей і обставини відповідним нашим основним уявленням. А уявляють про нас з вами учні 1-Б класу так:

Волошинова Олена Яківна - добра, справедлива, красива, ніжна;

Філюшко Віолета Володимирівна - розумна, гарна, красива, завжди спокійна, схожа на фею;

Бурнашова Марина Михайлівна - наука, гарна поведінка, краса, модель;

Кононович Вікторія Вікторівна - лагідна мов сонечко, добра;

Пронькіна Ганна Вікторівна - красива як фіалка, гарно викладає предмет;

Яковлева Олена Геннадіївна - стародавні часи, цікава, щедра, надзвичайна;

Саморокова Олена Василівна - зажди красива, троянда,розсудлива;

Ончєва Тетяна Володимирівна - молода як весна,цікава, тепла, зрозуміло викладає матеріал;

Биковська Олена Іллівна - пісня, лагідність, співає гарно немов пташка;

Вовк Олександр Олександрович - мужній, строгій, великий, міцний як дуб;

Хвостенко Роман Михайлович - сильний, веселий, симпатичний, спортивний;

Кисельова Вікторія Вікторівна - красива як літо,ніжна,завжди співчуває, струнка немов береза;

Обуховська Оксана Віталіївна - добра душа,весела, легка як пір'ячко, танцювальна;

Чупова Анастасія Віталіївна - чудова,розумна, володіє почуттю гумору, жасмин;

Суховій Ольга Володимирівна - тепла як сонце, принцеса, найкраща, чесна,турботлива, модна;

Івасенко Інна Олександрівна - зайнятість, веселка, Попелюшка, яскрава, добра.

За особистими спостереженнями, я хочу зазначити, що в цьому році, наші першокласники особо не вагалися і труднощів щодо асоціацій у них не викликало і це свідчить про те, що наші діти дотепні, цікаві, щирі та природні.

За свідченням психологів, у цьому віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни у пізнавальній сфері: уповільнюється темп їхньої діяльності, виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це може стати причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.

А на сьогодні наші учні є дуже цікавими особистостями і довести це я маю їхніми висловлюваннями. За результатами улюбленого тесту «Незакінчені речення» на запитання

Я радію, коли… Отримую гарні оцінки - 7 учнів - 44%

Дарують подарунки - решта учнів.

Зробив домашнє завдання - Красюк Данило

У гімназії я завжди… Відповідаю на уроках - Забеліна Анастас.

Отримую оцінки - Марченко Аріна

Чекаю дзвоник на урок - Гончар Дар'я

Вчуся - 6 учнів - 38%

Розмовляю з друзями - Співак Ярослав

Цікавий - Свєрчков Антон

Щасливий - Чайкін Артем, Коломоєць Ми кита, Герасименко Ю.

Я вважаю, що мені заважає…Шум у класі - 5 учнів - 31%

Погана звичка голосно говорити - Красюк Данило

Телевізор - решта учнів

Важкий портфель у автобусі - Майданюк Кирило

Дурість - Свєрчков Антон

Неуважність - Колода Володимир

Якби у гімназії…Приїжджали відомі співаки - Забеліна А.

Всі учні її любили - Марченко Аріна

Був урок кераміки - Гончар Дар'я

Кожен день був урок фізичної культури - Красюк

Було б більше російської м. та труд. навчання - Шевченко І.

Були нові стільці, було б зручніше - Майданюк К.

Були сенсорні дошки, я б розцілував директора і всіх вчителів - Співак Я.

Був тунель - Свєрчков Антон

Було б більше уроків - Чумак Єлизавета

Був безкоштовний буфет - Герасименко Юлія

Був басейн - Колода Володимир

За кожну правильну відповідь давали цукерку - Павлій Артур

Коли я стану дорослим (дорослою)… Буду мати певну професію - майже всі учні

У мене буде яхта і житиму на Мальдівах - Співак Я.

То буду мамою та бабусею - Герасименко Юлія

Одружуся на своїй дівчини - Павлій Артур

Мої успіхи у гімназії… Все гарніше і гарніше - Забеліна А., Марченко А., Шевченко І.

Мені подобаються - Гончар Дар'я, Чумак Є.

Не дуже - Красюк Данило, Свєрчков Антон

Гарні - 9 учнів - 56%

І це тільки 6 запитань із двадцяти, не озвучені відповіді такі ж цікаві і інформаційні. З кожним тестом ви можете ознайомитися більш детальніше у папки 1-Б класу, яку підготували для вас класний керівник, соціальний педагог і психолог.

На при кінці доповіді дозвольте зачитати поради вчителям від учнів 1-Б класу (див. тест).

Додаток 1

«Ребенок - статуя»

Ты - моя маленькая дочь, моя первоклассница. Мы с тобой спешим в школу, нам надо успеть на автобус. А ты очень энергичный ребенок, очень любознательный, задающий кучу вопросов, даже в тот момент, когда мы вприпрыжку идем к автобусу. Я беру тебя за руку, и мы побежали.

- Мама, а что там такое, посмотри! - говоришь ты.

- Некогда, смотри под ноги, вечно спотыкаешься! Что ты крутишь головой? Смотри на дорогу. Перестань глазеть! - я тебе отвечаю.

И в этот момент, как только я произношу подобную фразу, ребенок может воспринять ее буквально - он закрывает глаза, как приказала мама. (Я достаю шарфик и завязываю дочери глаза.) И мы дальше спешим в школу. Забегаем в автобус, и я встречаю там свою подругу, начинаю с ней обсуждать прошедший день. Дочь внимательно слушает, а потом говорит:

- Мама, мама, ты слышала, как пропела птичка? А кто такой дядя Юра?

- Ты что вмешиваешься во взрослый разговор? И вообще, ты чего уши развесила, как не стыдно подслушивать! Закрой быстро свои уши!

(После этой фразы я завязываю девочке уши шарфиком.) Мы выходим из автобуса, распрощавшись с моей подругой, и бежим по дороге. При этом я постоянно поглядываю на часы, чтобы не опоздать.

- Ой, какой сегодня день, будет здорово! Мам, меня Машка ждет, я ей пообещала принести ластик, тот, что...

- Отстань! Ты что разболталась, некогда сейчас, мы опаздываем. Да можешь ты, в конце концов, помолчать! Быстро рот закрой!

(Я завязываю рот еще одним шарфиком.) Хватаю ребенка за руку, и мы двигаемся дальше. Девочка уже молчит, но начинает поднимать на ходу какую-то веточку. Я бью ее по рукам и говорю, какая она непослушная:

- Что у тебя за руки, что ты их все время куда-то суешь, не можешь без этого! Выброси, я тебе сказала! Убери руки!

(Завязываю руки шарфиком.) Но тут дочь начинает скакать, задирать ноги. Я в ужасе кричу на нее:

- Ты где этому научилась? Это еще что такое? Перестань дрыгать ногами! Стой смирно!

(И в этот раз я завязываю ноги.) Я смотрю на часы, нервничаю, что мы не успеваем, и начинаю подгонять ребенка:

- Что ты тянешься, копуша, делай шаг шире, ты что, ходить разучилась? Иди быстрее! Дай руку! Не руки, а крюки - ни писать нормально, ни держать ничего не умеют! Гляди на дорогу, не спотыкайся, что ты как слепец идешь! Да не молчи ты, я с тобой разговариваю, глухомань!

(И в этот момент я прошу всех в кабинете произносить громко те фразы, которые принадлежат им.) Ребенок начинает хныкать. Я уже почти ору на нее:

- Что ревешь?! Что ты плачешь, я тебя спрашиваю, ворона. Нечего реветь! Позоришь только меня! Я кому сказала - перестань реветь, ты слышишь меня!

(На этих словах я очень сильно перевязываю живот.) И продолжаю пилить свою дочь за то, что она ничего не умеет.

Я недовольна всем, что она делает, забыв о том, что сама же все ей завязала, да еще хочу, чтобы у нее все получалось, и причем - обязательно хорошо.