Соціально-психологічна наробка з питань попередження жорстокості та насилля серед учнів та дітей

Відділ освіти Костянтинівської районної державної адміністрації

Соціально-психологічна наробка

з питань попередження жорстокості та насилля

серед учнів та дітей

Практичний психолог

Іллічівської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів

Кашуба О.І.

с.Ілліча

2014 рік

Мій улюблений світ - без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова…
І. Супрун

Проблема насилля серед дітей шкільного віку неймовірно швидко стала чи не найактуальнішою серед інших. Адже школа непомітно стає закладом, який може прямо нести загрозу життю дітей, учителів. Від неконтрольованих проявів вербальної і фізичної агресії страждають не тільки школярі, а все частіше і педагоги. Недієвими виявляються наші нотації школярам про те, якими вони мають бути з точки зору соціально-нормативної поведінки. А хіба це дивно? Соціум сам по собі стає все агресивнішим, імпульсивнішим, авторитарнішим по відношенню до підростаючого покоління. Поряд з цим, школа, не залишилась осторонь таких тенденцій. Наші дослідження показують, що стосунки між суб'єктами навчально-виховного процесу здебільшого носять авторитарно-наказовий характер. А, як відомо, такий стиль стосунків не викликає у дитини відчуття повноцінності. Я б охарактеризував стиль стосунків у шкільному середовищі, як холодно-відсторонений. Не відчувається духу симбіотично-емоційного єднання між учителями й учнями, між учнями, між педагогами. Емоції гніву та озлобленості поступово стають нормою у шкільному середовищі. Ми стали звикати до криків учителів на уроках, до нецензурних типів поведінки школярів, до нанесення вербальних образ одне одному. Для більшості з нас вираження гніву є чимось іншим, ніж агресія. Інколи ми просто йдемо геть, можливо, бурмочучи собі щось під ніс, інколи гнів спонукає нас до конструктивного вирішення проблеми. Принаймні лише у 10 % випадків у більшості людей гнів призводить до агресії у формі словесних чи фізичних спроб завдати шкоди людині, на яку ми злі, на кого гніваємося. Але в хронічно агресивних молодих людей зовсім протилежне є правилом. Вони лише зрідка просто насуплюються для конструктивного вирішення проблеми. Натомість дуже часто в них виникає бажання заподіяти шкоду - інколи словами, іншим разом кулаками або навіть зі зброєю в руках. Таких дітей у школі стає все більше. Спалахи гніву часто набувають неймовірно агресивної тональності. Діти-підлітки у стані гніву здатні покалічити або навіть вбити однолітка. А що ми можемо зробити в умовах школи, як соціального інституту з метою дієвого профілактичного впливу на появу агресивної поведінки в школярів?

Так, звичайно, гнів та агресія є природньо обумовленими складовими особистості людини. І проблема попередження прояву агресії полягає в тому, щоб створити навичку соціально-нормативної поведінки у моменти, коли дитина перебуває у стані роздратування, гніву, агресивної зарядженості. Немає нової моделі поведінки - немає соціально-нормативної поведінки. В цілому робота має бути направлена на те щоб: а) допомогти, аби спалахи гніву в хронічно агресивної молоді виникали не так часто, б) забезпечити таку молодь засобами самоконтролю в ситуаціях, коли спалахує гнів.

Робота педагога, психолога з учнями-підлітками має бути направлена у першу чергу на усвідомлення та вивчення школярами складових власного психологічного втручання у процеси, що викликають і супроводжують реакції гніву та агресії. Ось вони: а) спонуки - зовнішні події і внутрішні оцінки, які слугують провокуванням для спалахів гніву; б) сигнали (ознаки) - фізіологічні й кінестетичні відчуття, які повідомляють індивіда про рівень спалахування гніву; в) пам'ятки - внутрішні команди для себе, які можуть функціонувати для того, щоб зменшувати й послаблювати спалахи гніву; г) нейтралізатори - прийоми, які в поєднанні з пам'ятками можуть зменшувати спалахи гніву (глибоке дихання, лічба в зворотньому порядку, малювання в уяві спокійних сцен, обмірковування далекосяжних наслідків; д) самооцінка - можливість самопідкріплення або самовиправлення, яка залежить від того, наскільки добре чи погано були здійснені попередні кроки.

Професор Дан Олвеус, відомий дослідник теми знущань у середовищі школярів, дає визначення, що таке знущання:

З учня знущаються чи його переслідують, якщо він (вона) неодноразово, протягом тривалого часу є об'єктом негативних дій з боку одного чи більше учнів..

Учень, який сильніший, агресивніший, більш зухвалий, впевненіший за інших учнів, типово знущається з інших дітей, які слабкіші, менш агресивні, не дають здачі. Часто старші учні знущаються з молодших чи нових учнів. Деколи ті, що знущаються, вибирають своїми жертвами тих учнів, які знаходяться в невигідному становищі через те, що є представниками культурних меншин або нещодавно емігрували.

Можливі наочні ознаки дітей

Економічне, занедбання дитини

Тип

насильства

Психологічне

Сексуальне

Фізичне

Як і у випадках інших видів насильства до особи, таких, як насильство над партнером, переслідування на расових засадах, насильство над дитиною та жінкою в сім'ї, дисбаланс сили є основним ключем до розуміння того, що відбувається, і це потрібно врахувати при втручанні.

Міфом є думка про те, що ті, хто знущаються, є невпевненими в собі по суті, а тільки прикриваються зовнішньою бравадою. Дослідження свідчать про те, що їхня самооцінка здебільшого є середньою чи вищою від середньої. Як правило, ті, що знущаються, походять з домівок, де агресія використовується як спосіб розв'язання конфліктів, проте це питання потребує подальшого вивчення.

Насильство в школі майже завжди буває спланованим і методично повторюваним, а жертвами насильства майже завжди риси, що відрізняють їх від інших дітей. Ми вже знайомі з видами знущань, вони перегукуються з загальними видами насильства - фізичними, психологічними, економічними, сексуальними.

Між фізичним і психологічним насильством розмістилася така форма, як третирування - вербальні погрози, образи, штовхання. Сюди входять і словесні образи, і приниження етнічного чи статевого характеру. До психологічного насильства ще входить така форма тиску, як бойкот - змова групи людей про недопущення контактів і спілкування, вигнання із суспільства.

Працювати необхідно з усіма сторонами жорстокої поведінки: і з жертвою, і з ґвалтівником (агресором). Емоційний стан жертви, якщо з нею не працювати фахівцям, не дасть їй виявити свої таланти, здібності, ще більш укоренить так званий комплекс жертви, зіпсує їй майбутнє життя.

Потрібно переконувати дітей, що вони мають право на захист, що просити допомоги не соромно, а необхідно!

У великих школах жертви можуть мінятися. В маленьких, як правило, жертва одна й та сама. Найчастіше агресор - найпопулярніша особистість, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює. Дитина-жертва найчастіше, самотня (друзі нечисленні, або від страху за себе і зовсім відсутні), слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, плаксивість, уразливість, слабко розвинуте почуття гумору, добродушність, поступливість, не конфліктність. Ці діти не можуть постояти за себе, а захистити їх нікому. Діти-жертви можуть відрізнятися зовні: особливості фізичної будови, поганий зір тощо. Часто добре вчаться.

Звичайно, не завжди ці характеристики призводять до того, що людина стає жертвою. Випадки бувають різні, але в особливо тяжких, жорстоких випадках, жертву можуть довести до суїциду.

Часто батьки виховують своїх дітей у дусі не оскарження - «не скаржся», «вирішуй свої проблеми сам» і т.д. Це веде до того, що дитина стає жертвою і мовчки, самотньо, тяжко страждає від приниження і болю.

Буває так, що батьківський авторитаризм, агресія і жорстокість роблять дітей теж такими, в них виявляється потреба когось принижувати і пригноблювати, щоб зігнати власні образи, які йдуть із сім'ї. Це - сімейні фактори.

Існують індивідуальні фактори: індивідуальний фактор у знущаннях залежить від темпераменту, на базі якого розвиваються певні типи особистості та стилі спілкування. Активні, імпульсивні за темпераментом діти можуть мати схильність до розвитку агресивної поведінки, особливо із сімей, де панує авторитаризм і агресія як стиль сімейного спілкування. Хлопчики, характеристикою яких є агресивна поведінка, вирізняються більшою фізичною силою.

Шкільні фактори: часто вчителі та адміністрація не мають контролю над індивідуальними та сімейними факторами, які формують дітей, схильних до агресивної поведінки та жорстокості, проте проблеми зі знущаннями можна значно зменшити за наявності відповідного нагляду, втручання та загальної атмосфери неприйняття цих проявів у шкільній громаді. Так як і вдома, недостатній нагляд асоціюється з проблемами агресивності серед окремих дітей, так і в школі недостатній рівень нагляду, особливо на ігровому майданчику, шкільному подвір'ї та в коридорах може спровокувати знущання та жорстоке ставлення дітей один до одного. Також дуже важлива відповідність методів втручання з боку дорослих, коли вони побачили факт знущання, чи були про це повідомлені.

Тому, спеціалісти соціально-психологічної служби школи повинні допомагати дітям дорослішати в соціально та емоційно, корегувати їхню поведінку й активно працювати з родиною. Найбільш продуктивною є робота з жертвою, ніж робота з кривдником. Необхідно допомогти жертві змінити себе, уміти дати відсіч і не боятися одержувати допомогу. Кривдника змінити важче, за його поведінкою стоять сім'я та суспільство. Агресію, ненависть, злість, почуття вседозволеності він засвоїв з дитинства. Непрямі учасники знущань теж повинні піддаватися корекції.

Знущання в школі - це непросто злість, навіть не конфлікт, це ненависть, неповага. Ці почуття до інших дітей дають агресору право знущатися з них, домінувати принижувати. Має місце нетерпимість до дітей, які відрізняються расовою приналежністю, фінансовим або соціальним рівнем. Ґвалтівник вважає, що людина, обрана їм в жертву, нічого не варта, дитину-жертву часто дуже жорстоко дражнять, вона намагається бути біля учителя, щоб почувати себе захищеною. Жертва буває побитою до синців на тілі, іноді потрапляє у фінансову залежність від кривдників. Найчастіше діти-жертви більше ображені на мовчазних спостерігачів знущань, ніж на самого агресора. Самооцінка дитини-жертви падає нижче від того, що навіть нечисленні друзі не допомагають. А не допомагають вони від страху теж стати жертвою, або від небажання стати ябедою.

Сексуальне насильство серед підлітків теж існує. Воно має сучасне забарвлення, навіть придуманий термін «кібербулінг» - це насильство (в тому числі, сексуальне) через Інтернет: це технічно сфабриковані сексуальні фото з зображенням обраної жертви, сексуально образливі записки, листи, плітки, обмови, відео тощо. Цим самим створюється негативна суспільна думка, спрацьовує швидкість передачі і масштаби повідомлення інформації.

Просвітницька робота серед учнів

Класні

керівники

Практичний психолог

Адміністрація закладу

Міні лекції, бесіди, диспути, усні журнали

• Лекційна робота

• Організація конкурсів, акцій, фестивалів.

• Організація клубу «Правознавець» (клуб з правових знань).

• Кінолекторій правових знань.

• Відео лекторій правових знань.

• Організація консультпункту.

• Зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Види соціальної профілактики насильства

Визначають такі основні види соціальної профілактики насильства у молодіжному середовищі: первинна, вторинна та третинна. Кожний з видів профілактики має свої особливості.

Види соціальної профілактики насильства

До первинної соціальної профілактики насильства відноситься формування активного стилю життя, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Профілактична робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції.

Первинна соціальна профілактика насильства серед дітей та учнівської молоді може бути проведена шляхом включення цієї проблеми в плани виховної роботи навчальних закладів як компонент профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (проведення тематичних класних годин).

Вторинна соціальна профілактика насильства є груповою. Метою цього виду профілактики є зміна ризикованої малоадаптивної поведінки на адаптивну. У результаті цієї профілактики передбачається зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства.

Вторинна соціальна профілактика насильства може проводитися шляхом розроблення та проведення тренінгів для дітей підліткового віку та учнівської молоді з проблем насильства.

Третинна соціальна профілактика спрямована на інтегрування в соціальне середовище осіб, які потерпіли від насильства. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки молодої особи, які призвели до виникнення проблеми. Тобто, як бачимо, цей вид профілактики проводиться на особистісному рівні. Важливо, щоб цю роботу вів фахівець психологічної служби школи.

на розвитку культури миролюбного і конструктивного вирішення конфліктів

Просвітницько-профілактичні заходи для учнів базуються:

співпраці (школярі вчаться навичкам конструктивної взаємодії і побудови довірливих стосунків між собою)

толерантності (школярі вчаться сприймати і поважати різницю між людьми як наслідок відмінностей у цінностях та поняттях)

навичках позитивного емоційного прояву себе (школярі навчаються самоконтролю і неагресивному висловленню своїх відчуттів)

навичках миролюбного налагодження конфліктів (школярі навчаються навичкам вирішення суперечок із врахуванням взаємного інтересу сторін і збереженням дружніх стосунків)

ПРАВИЛА, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПРИПИНИТИ ЗНУЩАННЯ

Існує багато ефективних методів для учителів та батьків, які хочуть припинити знущання. Важлива відправна точка - усвідомлення, що багато знущань відбувається поза полем зору учителів та батьків, і що багато жертв знущань не хочуть повідомляти дорослих про свої проблеми. Причини різні: їм може бути соромно за те, що вони жертви, їм страшно від того, що дорослі не зможуть, або не захочуть допомогти вирішити проблему або звинуватять у тому, що трапилося.

Дорослі для ефективного втручання повинні переглянути свої власні погляди на міжособистісну поведінку. Багато вчителів та батьків радять дітям не скаржитися й вирішувати свої проблеми самостійно. Проте, в ситуації знущань існує дисбаланс сили, за якого жертва завжди програє та зазнає найгіршого: приниження людської гідності, образ, фізичного болю, матеріального збитку тощо. І жертва, і ті, хто знущається, потребують допомоги та втручання для припинення цієї жахливої поведінки.

Важливі методи припинення знущань:

• забезпечення гарного нагляду за дітьми;

• ефективні наслідки для тих, хто знущається;

• добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

• надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

• створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

Необхідно змінити суспільну думку і привчати дітей до того, що не соромно розповісти дорослим про неподобства і знущання, захищаючи невинного, якщо вже немає інших способів. Це допомога, а не сором! У школах потрібно обговорювати цю тему, а не замовчувати її, адже душевно і фізично страждають діти! І навіть, якщо це одна дитина, закривати очі на її страждання - злочин. Агресію дуже важко зупинити без фахівців - психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість дітей і дорослих неприпустимості виявлення приниження особистості, заподіяння фізичного і морального (душевного) болю людині.

Знущання в школі - це вид насильства, у якому жертва потерпає від повторних навмисних згубних дій однієї особи або групи. Буває фізичним, психологічним (емоційним, моральним), вербальним (словесним), економічним, іноді сексуальним (в т.ч. кібербулінг). Може бути комбінованим. Емоційне (моральне) знущання може бути навіть більш образливим, ніж фізичне.

«Мозковий штурм»:

• Які види насильства було відчуто їхніми знайомими чи ними самими? (усі варіанти відповідей дітей записувати на дошці).

• Що, на їхній погляд, відчуває жертва? (безсилля, образу, самотність, біль, озлобленість, неповагу до себе - усі варіанти записати на дошці)

• Які наслідки агресивних дій? (страхи, низька самооцінка, самонеповага, образа на тих, хто не допоміг, відвернувся, бажання мстити тощо). Який наслідок є найбільш страшним? (Суїцид)

• До кого ви звернулися би, якщо, припустимо, стали жертвою систематичного жорстокого поводження і не змогли за себе постояти самостійно з причини дисбалансу сили? Кому ви довіряєте?

Якщо у дитини виникають подібні думки, необхідно, щоб вона знала: вона має право на допомогу! Вона має йти до дорослих, котрі зможуть допомогти та котрим вона довіряє.

В школі ці дорослі, у першу чергу, - соціальний педагог та психолог школи,заступник директора з виховної роботи або класний керівник, лідери шкільної громади тощо.

Кожна дитина-жертва має сказати собі: «Я цього не заслуговую!» і шукати шляхи звільнення через допомогу дорослих, фахівців.

Педагогам, які займаються цією проблемою, потрібно викликати у всіх дітей співчуття до тих негативних емоцій, що відчуває скривджена й принижена дитина. Розуміти, що на її місці може бути кожен.

«Мозковий штурм»:

• Як ви думаєте, що відчуває агресор під час насильства? (відповіді записати на дошці, потім, в обговоренні, підвести до таких відповідей: пошук домінування, самоствердження, відстоювання лідерства, задоволення внутрішніх комплексів, проекція внутрішньо сімейних взаємин).

Часто агресор - зовсім не сильна людина, можливо, через зовнішню агресію і жорстокість він сам собі доводить, що сильний. Спровокувати подібну поведінку також може ігроманія (захоплення жорстокими та агресивними комп'ютерними іграми).

Часто в родині агресор піддається різним видам насильства.

Родина

Видима сила, реальна, авторитарна, часом агресивно - жорстока - батьківська влада! Вона нав'язується дітям і через них передається (транслюється) у дитяче суспільство. Народжує забитих, безініціативних і байдужих, або агресивних, жорстоких, бездушних, або істеричних, з різними захворюваннями нервової системи дітей. Часто агресія йде з родин алкоголіків, наркоманів, неповних сімей. Але спостерігається тенденція росту неприйняття й агресії стосовно дітей у родинах, цілком благополучних і економічно забезпечених. Можливо, ситуація поміняється в тому випадку, якщо фахівці почнуть щільно працювати в напрямку ліквідації батьківської некомпетенції в питаннях вікової психології та педагогіки, навчать їх поважати та безумовно любити власних дітей такими, які вони є.

«Мозковий штурм»:

• Скажіть, чи може дитина виплескувати в школі те, що відбувається в родині?

• У чому різниця між причинами і виправданням насильства?

Після «Мозкового штурму» потрібно підвести дитину до таких висновків:

• За будь-яких умов не можна виправдувати насильство, агресивну поведінку!

• Будь-який тип поведінки чимось обумовлений, має причини.

• Якщо дитина навчиться знаходити ці причини, міркувати над ними, можливо, вона зможе контролювати свою поведінку.

Наступний етап роботи з дітьми - запропонувати їм подумати над тим, як зупинити насильство.

Як зупинити насильство, що відбувається в школі (поза школою)

1. Ігноруй, не відповідай емоційно, не «танцюй під дудку» ґвалтівника.

2. Дай агресору можливість зупинитися (наприклад: «Якщо ти не зупинишся, я буду змушений все розповісти дорослим»).

3. Залиш цю ситуацію, піди від неї в інше місце (наприклад, зміни свій маршрут). Це не ознака слабкості!

4. Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров'я, своє життя!

Якщо пункт 1 не спрацював, переходь до 2, якщо і він не спрацював, переходь до 3, далі - сміливо до наступного.

Зберігай рівновагу і спокій!!! Ти маєш право захищати себе!!!

Запитання:

- Чи можна відповідати ударом на удар?

Відповідь:

- Чи відомо вам, що після того, як один вдарив іншого, а той відповів ударом, конфлікт не вичерпаний? Адже, захист може бути різним, але він не повинен стати агресією. Агресія народжує агресію.

Запитання:

- До кого звертатися в школі у випадку насильства?

Відповідь:

- До соціального педагога (він захищає права дітей), психолога (він спробує встановити причини).

Тут потрібно запропонувати дітям їхні варіанти, записати на дошці всі відповіді (учителі, класні керівники, адміністрація тощо).

Головне, щоб той, до кого звернеться дитина, правильно, тактовно, кардинально надав допомогу, а не став суддею чи агресором.

Наслідки знущань для жертви:

• пропуски занять;

• зниження успішності;

• дратівливість;

• поганий настрій;

• слізливість;

• зацькованість;

• думки про перехід до іншої школи;

• страх тощо.

Найстрашніший наслідок знущань - думки про самогубство та, у найтяжких, найбільш жорстоких і методичних випадках - суїцид.

Особистісні наслідки для агрессора

Шкоду він завдає собі, коли не хоче відповідати за свої дії і спеціально заподіює шкоду іншим - він руйнує себе, своє здоров'я, адже лють, жорстокість, нелюдськість і злість руйнують його нервову систему, імунітет і хвороби неминучі.

Рекомендації для агресора (ґвалтівника)

1. Якщо заподіюєш шкоду іншим, спробуй згадати (уявити), як ти почувався, коли (якби) з тобою чинили так само.

2. Пам'ятай. Ти теж маєш право одержати допомогу і є люди, які тобі зможуть допомогти і зрозуміти, що саме змушує тебе заподіювати біль іншим.

3. Ти теж маєш право почуватися захищеним!

Кожна людина (дитина) має право на повагу, безпеку і допомогу у важку хвилину!

Кожна людина (дитина) має почуватися захищеною!

Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, не відчуваючи страху!

Ви маєте право

• на безпечне життя;

• жити без страху;

• любити і бути коханими;

• на шанобливе ставлення;

• бути собою;

• на свою незалежність;

• на свою думку і її висловлювання;

• на власну думку і її зміну;

• сказати «ні»;

• на свої гроші та їх використання;

• ставити питання;

• бути звичайною, а не ідеальною людиною;

• на власні помилки;

• вирішувати питання, які торкаються Вас особисто;

• подобатися не всім;

• ставити себе на перше місце;

• змінювати своє життя.

Рекомендації дорослим (батькам, вчителям, психологам, соціальним педагогам тощо), як допомогти дітям зрозуміти свої почуття:

• дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки - надчутливою, замкненої, пустотливою;

• будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом;

• допоможіть дитям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;

• навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;

• допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними;

• проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);

• переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);

• діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними

• (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м'яч, і це тебе прикро вразило»);

• іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так ( наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);

• буває так, що дітям легше коментувати почуття дитини в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їх татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).

Самоінструктаж для використання у процесі і після провокування гніву

Для проведення змістовного мінітренажу пропонуємо опрацювати з учнями прийом самоінструктажу для випадків перебування у гнівних чи агресивних станах. Запропоновані внутрішні діалоги дозволяють школяреві власноруч почати управляти своїми емоціями, які розгоряючись можуть приводити до небажаних наслідків. Діалоги мають своє місце у процесах перебігу реакцій гніву та агресії: підготовка до провокування кимось у тебе гніву, сутички і конфронтація, вгамування свого збудження, роздуми над провокуванням, коли конфлікт не вирішено, коли конфлікт погашено, чи успішні ваші спроби його владнання?

Процедура роботи з самоінструктажем. Учитель(психолог)розігрують модель конфлікту з класом(окремими учнями) і пропонують по черзі учням на певних етапах розвитку гніву(агресивного збудження)промовляти про себе самоінструктивні фрази. При цьому слід спостерігати за своїм станом і змінами у власних відчуттях.

Підготовка до провокування кимось у тебе гніву

• Це може розсердити мене, але я знаю, як з цим упоратись.

• Що ж мені потрібно робити?

• Я можу поступово владнати це.

• Я можу оволодіти ситуацією. Я знаю, як вгамувати свій гнів. У суперечці немає жодної потреби.

• Не буду сприймати все це надто серйозно.

• Ситуація може бути запальною, але я вірю в себе.

• Час зробити кілька глибоких вдихів. Мені затишно, я розслаблений, почуваю себе легко.

• Поставлюся до цього з гумором.

Сутички і конфронтація

• Залишаюся спокійним. Продовжую тільки розслаблюватись.

• Я володію собою

• Стисну кулаки і не викажу свою роздратованість.

• Слід поміркувати, як вийти з цього становища.

• У мене немає потреби доводити своє "Я".

• Немає причини сердитися.

• Не варто робити із мухи слона.

• Його слова та дії не можуть допекти мене.

• Не треба думати про найгірше і робити поквапливі висновки.

• І було б через кого так дратуватися! Він, напевно, дуже нещасний.

• Не варто брати близько до серця.

• Якщо почну сердитись, я битимусь головою об стіну.

• Отже, мені треба просто розслабитися.

• Немає сенсу сумніватись у собі. Те, що він сказав, не варте уваги.

• В цій ситуації я "на коні", і повністю володію нею.

Вгамування свого збудження

• Мої м'язи починають напружуватися. Час розслабитися і зменшити своє завзяття.

• Так гніватися не варто.

• Нехай сам пошиється в дурні.

• Я маю право сердитися, але краще стримати свій гнів.

• Час зробити глибокий вдих.

• З'ясуймо крок за кроком наше спірне питання.

• Мій гнів - це сигнал до того, що треба щось робити. Час давати собі вказівки.

• Я не хочу допускати, щоб мене ані змушували, ані збивали з пантелику.

• Спробуймо підійти до цього з позиції кооперування. Можливо, ми обоє маємо рацію?

• Зло породжує зло. Отже, працюємо конструктивно.

• Здається, він хотів справді мене розлютити. Ну що ж, доведеться на цей раз його розчарувати.

• Не можна ніколи розраховувати на те, що люди поводитимуться самі так, як мені хочеться.

Роздуми над провокуванням коли конфлікт не вирішено

Необхідно забути про прикрість. Коли думати про це, можна втратиті душевну рівновагу.

Це складні речі, і потрібен час відверто їх обговорити. Постараюся забути це. Не допущу, щоб воно стало на заваді моїй роботі.

Коли матиму більший досвід, я краще з цим упораюсь. Слід пам'ятати про розслаблення. Це набагато краще, ніж гнів. Варто посміятися з усього того. Можливо, насправді це не так вже і серйозно.

Не сприйматиму все на свою адресу. Час зробити глибокий вдих.

Коли конфлікт погашено, чи успішні ваші спроби його владнання?

Я чудово владнав усе! Спрацювало! Було не так вже й важко, як я думав. А могло бути набагато гірше.

Я міг розхвилюватися більше, ніж це варто було б. Я пережив усе це, анітрохи не розсердившись.

Через свою гордість я, мабуть, постраждав колись, але я не сприймаю речі занадто серйозно, тому і перебуваю в кращому становищі. Вважаю, що я був розтривожений тривалий час, хоча в тому не булс потреби. Завжди в мене це виходить краше.

У стані гніву треба завжди подумати про те, що буде після розвитку подій найгіршим варіантом. Тільки постійне вправляння в промовленні такої думки створять умови, для її появи у моменти, коли дитина перебуває у стані гніву.

Просвітницький відступ(практикум)

У процесі обговорення конфліктів можуть виникати певні ситуації, що змушують інших людей гніватися. Нижче наводяться висловлювання, кожне з яких репрезентує один вид збудника гніву. Працюючи з партнером, доберіть до кожного висловлювання відповідний збудник гніву.

Сарказм - це різка форма приниження або глуму. В конфлікті сарказм майже завжди змушує іншу людину гніватися.

Негативне судження - це точка зору, що інша людина є несправедливою або поганою.

Ігнорування - заняття сторонніми справами тоді, коли хто-небудь звертається до тебе, або неувага до того, що говорить інша людина.

Узагальнення - безпідставні звинувачення типу: "Ти завжди це робиш!" або "Ти ніколи цього не робиш!"

Звинувачення - твердження про проблему як чий-небудь промах І вимога покарати цю людину.

Скривджених - наклеювання людині негативного ярлика як невід'ємної частини нападок на особистість.

Формулювання думки як факту - висловлювання своєї думки, як ніби вона є абсолютною істиною, не залишаючи місця дискусії.

У роботі з учнями, слід розглянути своєрідні листки досвіду. Вони дають можливість озброїтися школярам техніками емоційно-когнітивної поведінки у конфліктних ситуаціях що у них виникають з однолітками, учителями, батьками.

Листок досвіду "Стратегії розв'язання конфлікту"

Чи ти коли-небудь опинявся в конфліктній ситуації? Звичайно! Хоч намагався уникнути їх, але конфлікти виникали. Вони є складовою життя. Деколи ми не знаємо, як упоратися з ними, що може погіршити ситуацію. Тому вивчи ці стратегії, і наступного разу при виникненні конфлікту спробуй одну з них:

1. Поділ: незважаючи на те, чого стосується конфлікт, бери деяку частину його на себе, іншу - нехай бере на себе інша людина.

2. Черговість: спочатку говориш ти протягом короткого відтинку часу, потім - інша людина.

3. Активне слухання: дозволь іншій людині говорити. Намагайся дійсно зрозуміти почуття та ідеї людини.

4. Відстрочення: якщо ти чи інша людина дуже розгнівані або втомлені, відклали розв'язання конфлікту до іншого разу.

5. Застосування гумору: побач у ситуації комічне. Не сприймай її дуже серйозно.

6. Компроміс: запропонуй поступитись якоюсь частиною своїх домагань І попроси іншу людину зробити те ж саме.

7. Висловлювання жалю: скажи, що ти дуже шкодуєш, що так сталося, і не бери провини на себе.

8. Розв'язання проблеми: обговори проблему і намагайся знайти рішення, яке було би прийнятним і для тебе, і для іншої особи.

Листок досвіду "Мої права"

Я маю право:

1) поводити себе так, аби це "працювало" на мою гідність і самоповагу, без порушення прав інших;

2) на те, щоб до мене ставилися з повагою;

3) казати "ні" і не почувати себе винуватим;

4) переживати і виражати свої почуття;

5) взяти тайм-аут і подумати;

6) змінити свою думку, передумати;

7) просити те, чого я хочу;

8) відмовити в допомозі і підтримці;

9) звертатися і отримувати інформацію;

10) припускатися помилок;

11) почуватися добре стосовно себе;

12) робити менше, ніж я здатний робити.

Практикум. Яке "право" обстоюється в кожній із наведених нижче ситуацій? Поставте перед кожним судженням відповідний номер (1-12) "права"

• Просити свого вчителя зрозуміліше пояснити домашні завдання.

• Говорити своєму другові/подрузі, що тобі надокучило його/її товариство.

• Просити своїх батьків брати до уваги більше фактів, які можуть змінити їхню думку чи судження.

• Просити кого-небудь провести разом із вами час.

• Казати, що ти не братимеш участі у тій чи іншій діяльності зі своїми друзями.

• Казати тому, хто чинить на тебе тиск, що ти не готовий прийняти рішення.

• Забороняти кому-небудь присвоювати тобі ярлики чи стереотипи на підставі твоєї статі, раси, нації чи групи інвалідності.

• Ніхто не змусить тебе не лягати спати до другої години ночі, щоб отримати п'ятірку з контрольної роботи.

• Казати, що ти не хочеш входити у гру після всього, ще відбулося.

• Доносити про інцидент, коли тебе сексуально домагались.

• Відмовлятися приймати рішення доти, доки не буде зібрано більше фактів.

• Визнавати те, що ти зіпсував справу і не почував себе винним.

• 3 ентузіазмом описувати кому-небудь свої досягнення.

Рекомендації до заняття з елементами тренінгу для дітей

На початку заняття, після складання Правил поведінки на занятті, потрібно провести бесіду та визначити, що таке знущання в школі, типи і його види. Визначити, як почуває себе агресор, що відчуває жертва і що робити, якщо ти став жертвою.

Запитання, яке може поставити фахівець (соціальний педагог, психолог) після бесіди:

- Чи погана людина агресор?

Відповідь, до якої ведучий повинен підвести дітей після мозкового штурму (всі варіанти відповідей дітей записуються на дошці і не коментуються) та обговорення:

- Погані його вчинки. Можливо, він і не погана людина, і здатен на добрі вчинки, просто він не розуміє, що самостверджуватися за рахунок приниження іншого, або скидати агресію на інших жорстоко, непорядно, не по людськи.

Рекомендації щодо попередження та подолання проявів насильства в учнівському середовищі

1. Продовжити ознайомлення педагогів і дітей з інформацією щодо проявів насильства, а також його наслідками, приділяючи особливу увагу «легким» формам, зокрема психологічному й економічному його видам.

2. Коригувати наявні форми поведінки дітей та формувати нові, переважно за допомогою особистого прикладу.

3. Розробити план дій щодо попередження та подолання проблеми насильства та запровадити систему постійного відстеження випадків насильства серед дітей.

4. Створити на базі школи алгоритм реагування на випадки насильства серед дітей, чітко визначити можливі дії, відповідальність та компетенції педагогів і адміністрації.

5. Шкільним психологам та соціальним педагогам - бути ключовими особами в ланцюгу дій, спрямованих на попередження насильства у школі. Це має бути одним з їхніх найголовніших посадових обов'язків.

6. Запровадити шкільну медіацію, як одну з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у школі.

7. Запроваджувати програми заміщення агресії серед дітей: тренінги з розвитку соціальних навичок, індивідуального виявлення та призупинення проявів агресії, заміни агресивної поведінки на асертивну, формування та розвитку загальнолюдських моральних цінностей.

8. Активно залучати батьківдо профілактичної роботи з дітьми, оскільки вони залишаються релевантним джерелом інформації для дітей.

9. Проводити в школі більше спортивних змагань командного типу, виходячи з того, що брак тактильного спілкування між дітьми призводить до агресивного стилю поведінки.

10. Приділяти більшу увагу психосексуальному вихованню дітей, зокрема прийнятим способам вираження особистісних симпатій.

Робота психолога (педагога) з профілактики насильства в учнівському середовищі

Основним внутрішнім чинником, який забезпечують енергетикою асоціальні прояви у поведінці дітей, є накопичення негативної енергії, що має вияв у нервово-психічній напрузі. Внутрішнє напруження протягом дня зростає і якщо не має каналу для розрядки, то рано чи пізно відбувається емоційно-поведінковий прорив. У найгіршому випадку - це прорив агресивний. Людина у такому стані здатна до проявів вербальної або фізичної агресії. У легких формах вихід напруження має прояв у незадоволеності собою, оточенням, поганим фізичним чи емоційним станом. Учень може впадати у хандру, втрачати відчуття спокою тощо.

День у день наші діти поступово накопичують негативну енергію. І, як правило, до цього немає ніякого діла учителям, батькам і часто і психологам. Елементарного - «Як ти?», дитина майже не чує за 11 років навчання у школі. Ревізії емоційної сфери, власного внутрішнього світу годі й чекати. Напевне з цього починається індивідуальний підхід до дитини. В основі його має лежати психоемоційне «прибирання», впорядкування внутрішнього світу, приведення його у спокійно-тонусне русло. Це щось на зразок прибирання власного житла. Спробуйте рік не прибирати у власній кімнаті і ви зрозумієте про що я.

Для дієвої роботи в плані зниження внутрішньої напруги, налагодження внутрішньої гармонії у психіці школярів ми пропонуємо до використання психологами та педагогами методику по візуалізації образу рослини, зокрема квітки. Дана методика є оперативно-дійовим психологічним інструментом. Дана методика має універсальний характер щодо використання: однаково ефективна і для учнів у плані корекції емоційно-вольової сфери, поведінкових реакцій і для учителя у плані попередження виникнення синдрому емоційно-професійного вигоряння. Важливим є те, що корекційна вплив на емоційну сферу школяра з метою її стабілізації є одним із головних чинників попередження конфліктності у підлітковому середовищі.

Дана методика може проводитися як індивідуально так і з групою учнів чи учителів. Результат від застосування даної методики проявляється досить швидко і на суб'єктивному рівні зразу відчувається. Робота учнівських та педагогічних колективів за даною методикою на початку робочого дня та по його закінченню, суттєво гармонізує особистість щодо ближнього оточення, знімає нервово-психічну напругу та забезпечує хороший відпочинок. Регулятивний її вплив на емоційно-вольову сферу дає змогу здійснювати корекцію міжособистісних стосунків у класах та педагогічних колективах. Систематична робота з даною методикою помітно зменшує рівень конфліктності та насилля серед дітей.

Інструкція щодо проведення

Учасники мають зайняти зручне положення. У випадку перебування за партами - положити руки на коліна і обпертися спиною на спинку стільця. Робота виконується із закритими очима. Закривши очі, ми їх відкриваємо у внутрішній світ - світ образів. Наступним кроком - є робота психолога (підготовленого педагога) по веденню учасників за вказаним нижче алгоритмом.

А. Підготовча робота

Уявіть собі яку-небудь квітку...

Будь-яку квітку, яку Ви колись бачили, чи квітку, яку змалює Вам Ваша уява...

Чи будь-який інший образ...

Все, що Ви собі уявите, - добре; ми можемо працювати з будь-яким образом. (пауза до 30 с)

Коли щось виникне у Вашій уяві, почніть про це розповідати(у випадку індивідуальної роботи з дитиною)... (частіше ми використовуємо варіант внутрішнього монологу, що забезпечує роботу всієї групи).

Б. Динамічна частина роботи(після кожної інструктивної команди, психолог робить паузу для її виконання).

Спробуйте торкнутися стебла квітки. - Яке воно на дотик?..

Якої товщини стебло? Наскільки воно пружне?..

Торкніться листків, - які вони на дотик? Спробуйте торкнутися верхньої і нижньої частини листка. Спробуйте порівняти їх на дотик...

Яка чашечка у квітки? - Торкніться її. Які на дотик пелюстки?.. Якого кольору пелюстки?..

Спробуйте торкнутися кінчиком пальця самої серединки квітки. Що Ви відчуваєте?..

Спробуйте заглянути в саму серединку квітки. - Як виглядає ця серединка? Що там є?..

Який Ви відчуваєте запах квітки?..

А тепер подивіться вниз по стеблу, - де знаходиться квітка?..

Зверніть увагу на те, яке враження справляє на Вас квітка. Які почуття вона у Вас викликає?..

Що Ви відчуваєте, дивлячись на квітку?..

Що знаходиться довкола квітки? Що її оточує?..

Як Вам здається, яка зараз пора року? Який це місяць?..

Яка погода? Температура повітря?...

Котра приблизно година? Яка це пора дня: ранок, полудень, вечір, ніч?..

Як Ви себе почуваєте? Який у Вас настрій?..

Зробіть це, будь-ласка!..

А тепер попрощайтеся з образом. Запам'ятайте всі свої враження, відчуття, всі кольори, звуки, запахи...

Коли будете готові, попрощайтеся з образом, стисніть руки в кулаках, сильно потягніться - вперед і вгору - і повільно відкривайте очі...

Наступним кроком є обговорення результатів роботи. Для цього психолог задає спеціально розроблені запитання, на які діти по черзі або разом(на кожне питання)відповідають, вербалізують отриманий досвід.

Обговорення образу

Як Ви себе зараз почуваєте?..

Чи є у Вас якісь неприємні відчуття?..

Що Вам найбільше запам'яталося, що було найяскравішим в образі?

Що викликало найсильніші почуття?

Що було в образі найприємнішим?

Чи було щось неприємне в образі? - Що саме?

Чи було в образі щось таке, що Вас здивувало, - щось несподіване для Вас?

Що ще привернуло Вашу увагу в образі? Що ще Ви хотіли б розповісти про свій образ?

Скорочений варіант для забезпечення релаксації

та гармонізації особистості дитини

Спробуйте уявити собі, що ви - прекрасна квітка...

Ви - прекрасна квітка і ростете назустріч сонцю...

Ви - прекрасна квітка...

Відчуйте себе квіткою: відчуйте своє стебло; відчуйте своє листя.

Ви - прекрасна квітка. Ви ростете назустріч сонцю...

Відчуйте, як ваше листя ворушиться під подихом вітру.

Відчуйте, як на ваше листя падають промені сонячного світла.

Відчуйте, як у вашому листі енергія сонця перетворюється в енергію життя. Відчуйте свій хлорофіл.

Відчуйте, як енергія життя розтікається по листю, по жилах, по стеблу, по коренях.

Відчуйте свої корені. Які у вас корені? На яку глибину сягають ваші корені? На яку ширину вони простягаються?

Відчуйте самі кінчики своїх корінців: якого вони кольору?

Відчуйте, як вони розсувають грудки землі, продовжуючи рости.

Відчуйте, як ваші корені вбирають вологу, мінеральні елементи, поживні речовини.

Відчуйте силу і енергію землі.

Відчуйте, як енергія, поживні речовини піднімаються по коренях, по жилах - у стебло, в листя.

Ви - прекрасна квітка...

Відчуйте, як всередині вас енергія землі з'єднується з енергією неба.

Відчуйте, як в вас поєднуються енергія землі, енергія повітря, енергія сонця.

Відчуйте те місце в вашому тілі, де енергія землі поєднується з енергією неба.

Відчуйте це місце в собі; запам'ятайте цей стан, - він буде давати вам енергію, силу.

Запам'ятайте цей стан; візьміть з собою цю енергію. Вона буде супроводжувати вас цілий день. Ви завжди зможете до неї звертатися.

Робота за даною методикою може проводитися і самостійно, для ауторегуляції емоційного стану.

Алгоритм роботи з вироблення навичок самонаставлення

для імпульсивних школярів

У роботі по виробленню навичок внутрішнього самонаставляння є така характерна послідовність процедур:

1.Тренер демонструє взірець виконання завдання і дає собі настанови вголос, а дитина спостерігає за ним.

2. Дитина виконує завдання, інструктуючи себе вголос.

3. Тренер моделює взірець виконання завдання і шепоче команди собі, а дитина спостерігає.

4. Дитина виконує завдання, пошепки повторюючи для себе настанови щодо організації і опанування своєю поведінкою.

5. Тренер виконує завдання, даючи собі мовчки настанови з паузами і якими-небудь поведінковими ознаками мислення, як-от: погляд на стелю або погладжування підборіддя.

6. Дитина виконує завдання, мовчки даючи собі настанови.

Застосування цих процедур зумовить зменшення імпульсивності та зростання рефлексивності (тобто подовження часу реагування і зменшення кількості помилок). Діти зможуть дійсно навчитися, "зупинитися, дивитися і слухати". Даний алгоритм роботи дозволяє позитивно вплинути і на гіперактивних та агресивних дітей.

Реєстр сутичок

Ім'я

Дата

□

Ранок

□

Обід

□

Вечір

Де ти був?

□

Удома

□

У басейні

□

У парку

□

У класі

□

У спорт, роздягальні

□

На роботі

□

У спортзалі

□

В їдальні

□

У холі

□

На перерві

□

На вулиці, ігровому майданчику

□

В іншому місці

Що трапилось?

Хтось дражнив мене Я вчинив погано

Хтось узяв щось у мене Хтось почав зі мною битися

Хтось робив те, що мені не Інше

сподобалося

Хто був цей "хтось"?

Член твоєї сім'ї Учитель Незнайомець

Школяр Дорослий Інший

Як ти зреагував?

Вдарив у відповідь Спокійно пішов геть

Утік Все повністю обговорив

з кривдником

Розповів усе своєму ровесникові" (уточни)_____________

Кричав Зігнорував кривдника

Плакав Застосував уміння стримувати

Зламав щось свій гнів -----------------------------

Був стриманий Сказав комусь із дорослих ____

Наскільки ти був розгніваний?

□ Люто розгніваний □ Серйозно □ Стримано сердитий

розгніваний

□ Трохи розгнівався, □ Зовсім не

але все гаразд розгнівався

Як ти собою володів?

1 2 3 4 5

Погано Не дуже добре Нормально Добре Чудово

Профілактична робота з педагогічним колективом

Серед форм насильства, які трапляються у навчальних закладах, переважають такі:

• образи, приниження, використання образливих прізвиськ, бойкот;

• побиття, копняки, запотиличники, неприємні дотики до тіла;

• псування майна іншої особи,

• позбавлення їжі та грошей.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей

Одночасно робота з профілактики насильства повинна проводитися з педагогічними працівниками та батьківською громадськістю.

Для роботи з педагогічним колективом практичним психологам навчального закладу необхідно брати участь у роботі тематичних педагогічних нарад, на яких робити повідомлення про інноваційні технології навчально-виховного процесу, інтегруванняв педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, проводити психологічний супровід молодих вчителів, а також роботу з профілактики емоційного вигорання.

Профілактична робота з батьківською громадськістю

Робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять. Розглянемо основні форми роботи з батьками.

Консультації - форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам з різних проблем родинного виховання.

Батьківські збори - робота з колективом батьків. Це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування щоб, обговорити актуальні питання навчання і виховання, ухвалення рішень.

Лекція - послідовний монологічний виклад узагальнених знань. Види лекцій: лекція-інструктаж, лекціяпоказ, лекція-репортаж, науково-популярна.

Педагогічний консиліум - форма спілкування учнів, учителів, фахівців психологічної служби навчального закладу та батьків, метою якої є: цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом.

Основні форми роботи з батьками

Семінар - активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів з вивчення літератури, підготовка виступів, доповідей, тез, запитань. Практичний психолог заздалегідь оголошує тему семінару; після виступів здійснюється обмін думками.

Механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу у разі виявлення випадку жорстокого поводження дітей

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у навчальному закладі відповідальність несе керівник навчального закладу. Тому в кожному навчальному закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір'я на предмет небезпеки (Тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими.)

Найчастіше насильство до дітей чинять:

• інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%);

• від 24% до 37% дітей зазнають насильства вдома, на вулиці, у школі.

Частота випадків насильства варіює від практично щоденного до декількох разів на місяць

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської Київської та Черкаської областейЗ метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих.

Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них. Нижче ми пропонуємо алгоритм дій працівників навчального закладу освіти (розроблено С. Буровим - експертом з прав людини) у разі виявлення факту насильства над дитиною.

Алгоритм дій працівника навчального закладу у разі виявлення випадку насильства над дитиною

1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників навчального закладу або інших осіб), ваші дії:

Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.

Самостійно письмово повідомити про це територіальний підрозділ служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.

2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:

Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;

Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;

Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до органів внутрішніх справ;

Повідомити про це в усній чи письмовій формі від свого імені вказані (перераховані) вище органи.

3. У випадках, коли ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною, ваші дії:

Якомога швидше повідомити про цей факт адміністрацію навчального закладу;

Одночасно повідомити територіальний підрозділ служби у справах дітей та міліцію.

Дії адміністрації навчального закладу у разі отримання повідомлення про жорстоке поводження з дитиною

Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі

• 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років;

• 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років;

• 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областейУ разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника навчального закладу до представника адміністрації навчального закладу щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов'язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до вимог законодавства України.

Чого не слід робити

За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки. По-друге, навчальний заклад несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник навчального закладу може притягнути педагогічних працівників у зв'язку з порушенням правових норм навчально-виховного процесу до дисциплінарної відповідальності.

Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.

Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).

Рекомендації щодо організації роботи

з попередження насильства серед неповнолітніх

У навчальному закладі необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед неповнолітніх та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.

Фахівці психологічної служби повинні організувати системну роботу з вторинного та третинного видів профілактики з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців Служби у справах дітей та правоохоронних органів.

Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від його дій.

Робота психологічної служби навчального закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на

• проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;

• здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;

• створення на базі навчальних закладів консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога та юриста;

• проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю у наданні допомоги для вирішення особистих проблем;

• наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин), спрямованої на корекцію та розвиток ціннісних орієнтацій учнів;

• активніше залучення батьків до профілактичної роботи з дітьми. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги, яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку;

Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми - це може спровокувати прояви жорстокості.

• надання більшої уваги статеворольовому вихованню дітей, зокрема через вираження особистісних симпатій.

Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути шкільна медіація - вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

Моральний розвиток особистості

Практикум

Нижче наведені чотири твердження. Виберіть з них те, яке найбільшою мірою відображає ваш життєвий принцип, те твердження, яке вам найбільше підходить.

1. «Сила є творцем права».

2. «Ти мені - я тобі».

3. «Стався до інших так, як тобі хотілося б, щоб ставилися до тебе».

4. «Чи ти робиш внесок у суспільство?»

Після здійсненого вибору проводиться аналіз. Кожне твердження відповідає певній стадії розвитку моралі.

Існує чотири, основні стадії морального міркування як розвиткові рівні моральної незрілості і зрілості. Стадії 1 і 2 становлять незріле і поверхове моральне судження; підліткам, юнакам чи педагогам, які оперують на цих стадіях, властиві затримки в моральному міркуванні а від так і у моральному розвиткові. Стадії 3 і 4 репрезентують зріле моральне міркування і мають бути нормою для будь-якої культури.

СТАДІЯ 1

«Сила є творцем права»

- Мораль - це вказівки більших чи сильніших про те, що тобі належить робити. Якщо ти більший або сильніший, то все, що ти скажеш, є справедливим і все, що ти бажаєш зробити або отримати, є чесним.

- Якщо ти не покараний за зроблене або ніхто сильніший не бачить цього, то все, що ти робиш, добре. Тільки покарання робить його неправильним.

- Тілесні ушкодження чи інші очевидні ураження, але не психологічне страждання, помічаються і вважаються несправедливими.

- Індивіди мають схильність вживати кліше («Ти ніколи не повинен говорити неправду»), не дуже розуміючи його значення.

КРИТИКА

Індивіди першої стадії не розуміють моральних підстав для існування правил, у них виникають труднощі із взаємністю, якщо вона вимагає брати до уваги більше ніж одну точку зору. Найчастіше вони займають позицію фізично сильнішого.

СТАДІЯ 2

«Ти мені - я тобі»

- Мораль є обміном вигідними послугами («Я зробив це для тебе, отже, ти зробиш і для мене») або ударами - «Обмани ближнього, бо ближній обмане тебе».

- Перш ніж допомагати або слухати інших, тобі треба спитати чи вирахувати: «Що я буду з цього мати?».

- Основна причина достойної поведінки(не красти, не обманювати тощо) пов'язана зі страхом бути спійманим.

- Індивіди можуть стверджувати: «Ніхто не повинен керувати мною, бо кожна людина має свою власну думку щодо справедливості і має право думати і чинити так, як хоче».

- Індивіди можуть аргументувати так: коли хто-небудь отримав більше. Ніж ти, то тобі слід «все поставити на свої місця».

КРИТИКА

Індивіди другої стадії мають проблеми із розумінням ідеалу взаємності у стосунках. Вони також схильні бути я-орієнтованими: частіше виявляють несправедливість або неправдивість інших, ніж свою.

СТАДІЯ 3

«Стався до інших так, як тобі хотілося би, щоб ставилися до тебе»

- У моралі взаємності самі стосунки стають цінністю: «довіра» і «взаємна турбота» хоча і непомітні, невловимі, але є реальними та важливими.

- Люди можуть по-справжньому турбуватись про інших, можуть довіряти їм, і можуть відчувати себе частиною «ми».

- Ти повинен прагнути зрозуміти, чому твій друг налаштований по-ворожому чи егоїстично.

- Ти повинен намагатися справляти на людей гарне враження, щоб вони розуміли, що ти особистість з добрими намірами,тоді ти можеш бути про себе доброї думки.

КРИТИКА

Мислення третьої стадії може виражати турботу про дорогоцінність людського життя. Однак належні до цієї стадії можуть настільки перейматися тим, що інші думають про них, що можуть перетворюватись в «моральне болото» у важких ситуаціях.

СТАДІЯ 4

«Чи ти робиш внесок у суспільство?»

- Ця мораль включає взаємозалежність і кооперування заради суспільства: суспільство не можливе, якщо люди у ньому не поважають прав інших і не виконують до кінця своїх обов'язків.

- Шанування своїх обов'язків - ознака доброго характеру.

- Якщо ви посідаєте місце у суді, вчителя чи іншого соціального авторитета, ви повинні дотримуватися закону, бути послідовними і справедливими. «Найвища цінність - людина!»

У складних ситуаціях чесність, цільність і самоповага можуть означати втрату популярності.

КРИТИКА

Мислення четвертої стадії може містити апеляції до морального закону і пошани до прав і відповідальності як основи суспільства. Однак соцієдальна мораль цієї стадії і більше доповненням, аніж заміною інтерперсональної моралі третьої стадії.

Молодь, яка навіть у старшому підлітковому та юнацькому віці демонструє незначну або повну відсутність морального міркування за межами другої стадії, вважається такою, що має затримки у розвитку.

Встановлено низку когнітивних викривлень, яких регулярно припускається схильна до гніву і хронічно агресивна молодь. Їй властиві своєрідні егоцентричні лінзи, що мають вияв у таких позиціях:

- Якщо я бачу те, що мені подобається, я його беру.

- Коли я когось обманюю, то це моя особиста справа і нікого більше вона не стосується.

- Якщо мені справді чогось хочеться, я не думаю про те, законні мої дії чи ні.

- Коли я розсерджений, то моєму кривдникові пощади не буде.

Розвиток соціально-необхідних вмінь та формування зрілих моральних міркувань (3 і 4 стадії) - першочергове завдання для усіх хто причетний до виховання підростаючого покоління.

Моральні дилеми

До проблеми сприймання соціальних ситуацій

1. Учень, що сидить поруч із тобою на уроці математики не розумів завдання. Що ти зробиш і скажеш?

2. Двоє учнів із твого класу посварилися і зараз схоже на те, що вони обоє готові побитися. Як ти діятимеш?

3. Твоя вчителька просить колег із класу допомогти їй перенести кілька пачок книжок. Що ти зробиш і скажеш?

4. Щойно товариш сказав тобі, що в нього вкрали телефон. Що ти зробиш і скажеш?

5. Твій однокласник щойно сказав класові, що минулої ночі від тяжкої хвороби померла його мама. Що ти скажеш і зробиш?

6. Вчитель сердитий на тебе, оскільки ти не виконав вказівки витерти свою парту. Що ти зробиш і скажеш?

Проблемна ситуація для розвитку моральних міркувань

Юра зустрічався із дівчиною, яку звали Аня, протягом двох місяців. Спочатку йому було з нею цікаво, але згодом вона стала тягарем для нього. Юра познайомився з іншою дівчиною, з якою хотів б зустрічатися. Юра бачить Аню, яка йде коридором школи.

Що повинен Юра сказати чи зробити?

1. Чи повинен Юра говорити з Анною на цю тему?

2. Чи повинен Юра попросити пробачення, сказати ніби дуже зайнятий і не може зустрічатися з Анною, і в такий спосіб порвати стосунки?

3. Чи повинен Юра просто почати зустрічатися з іншою дівчиною, а Аня сама побачить і зробить висновки?

4. Як Юра має реагувати на почуття Ані?

5. Чи повинна Аня помститися Юрі за його зраду?

Реєстр необхідних умінь підлітків, юнаків та дівчат, що являються основою для їх ефективного особистісного, соціального та духовного розвитку

Успішне вживання у соціум підростаючого покоління передбачає володіння ним, певними особистісними вміннями. Такі вміння, як правило не появляються самі по собі, а вимагають тривалої в часі роботи по їх культивуванню. Робота має носити ієрархічно-системний характер і впливати певним чином на розвиток як індивідуальності так і особистості дитини в цілому. Саме відсутність тих чи інших навичок взаємодії з членами суспільства приводить до виникнення непорозумінь, конфліктів, агресивних проявів у поведінці школярів, асоціальних форм їх поведінки. Виховна робота у школі, тренажні форми роботи практичного психолога мають цілеспрямовано забезпечувати розвиток потрібних знань, вмінь та навичок підлітків та юнаків та дівчат. В основу вказаних напрямків роботи потрібно покласти результати вивчення рівнів розвитку тих чи інших вмінь школяра, виділити найбільш проблемні зони. Наступним кроком у забезпеченні особистісних основ для соціального розвитку учня, є проведення міні-тренажів з розвитку певних умінь.

Ми хочемо запропонувати контрольний реєстр вмінь, якими має володіти старшокласник аби відбутись у перспективі повною мірою як самодостатній, соціально-адаптований член суспільства. Оцінка рівня розвитку даних вмінь може використовуватись як реальний показник виховної роботи освітнього закладу.

1. Вміння слухати: чи юнак скеровує свою увагу на того, хто говорить, і пильно зосереджується, щоб зрозуміти про що йдеться?

2. Починати розмову: чи заводить з людьми розмову на прості теми, а згодом переходить на серйозніші теми з власної ініціатив.

3. Проводити розмову: чи веде з людьми розмови на такі теми, які становлять інтерес для них?

4. Ставити запитання: чи спроможний з'ясувати, яка інформація необхідна йому, й звернутися до людини, що нею володіє?

5. Висловлювати вдячність: чи знає, що треба доводити до відома інших свою вдячність за надані послуги, за те, що зарадили справі тощо?

6. Відрекомендовуватися: чи робить сам перші кроки назустріч заводить знайомства з новими людьми з власної ініціативи? Чи знає алгоритм цієї роботи.

7. Відрекомендовувати інших: чи юнак сприяє знайомству інших людей?

8. Робити компліменти: чи хвалить інших за те, що йому в них подобається, або за їхні добрі справи?

9. Просити про допомогу: чи вміє просити підтримки коли попадає у скрутне становище?

Наступні уміння ми подамо без роз'яснень, розуміючи що їх зміст очевидний.

10. Приєднуватися до гурту. 11. Давати вказівки. 12. Виконувати вказівки. 13. просити пробачення. 14. Переконувати інших. 15. Усвідомлювати свої почуття. 16. Виражати своє почуття. 17. Розуміти почуття інших. 18. Реагувати на чужий гнів.19. Виявляти приязнь. 20. Долати страх. 21. Винагороджувати себе. 22. Просити дозволу. 23.Ділитися з іншими. 24. Допомагати іншим. 25. Доходити згоди. 26. Володіти собою. 27. Обстоювати свої права. 28. Реагувати на насмішки. 29. Уникати неприємностей у спілкуванні з іншими. 30. Уникати бійки. 31. Скаржитися. 32. Реагувати на скаргу.33. Вітати суперника з перемогою після завершення гри. 34. Долати збентеження. 35. Реагувати на нехтування. 36. Постояти за друга. 37. Реагувати на переконання. 38. Реагувати на невдачу. 39. Реагувати на суперечливі повідомлення. 40. Реагувати на звинувачення. 41. Готуватись до складної розмови. 42. Реагувати на тиск з боку групи. 43. Вирішувати чим зайнятися. 44. З'ясовувати причини неприємності. 45. Визначати мету. 46. Реально оцінювати свої можливості. 47. Ранжувати проблеми за ступенем важливості. 48.Збирати та селектувати інформацію. 49. Приймати рішення. 50. Зосереджуватися на завданні.

Приклад роботи по формуванню уміння №27 «Отстоювати свої права».

Кроки

1. Зверни увагу на те, що коїться з твоїм організмом; це допоможе дізнатися, чим ти незадоволений і як би ти хотів би постояти за себе.

2. З'ясуй, яка подія викликала у тебе незадоволення.

3. Обміркуй способи, що допомогли б тобі відстояти себе, і вибери один із них.

4. Постій за себе належним чином.

Вказівки психологу, педагогу.

- Ознаками незадоволення можуть бути напружені м'язи, біль у животі, тощо.

- Тебе використовують, знехтували тобою, ігнорують, з тобою не так поводяться чи дражнять тебе.

- Шукай допомогу, скажи, що думаєш, вибери слушний момент і місце.

Приклади для відпрацювання вмінь.

А) Ігор звертається до вчителя, щодо несправедливого покарання.

Б) Наташа розмовляє з батьками з приводу бажання побути на одинці.

В) Юра розмовляє з ровесниками, після того, як його не зарахували у команду по футболу.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Між батьками і дітьми постійно виникають конфлікти з найрізноманітніших питань.

2. Діти-підлітки не хочуть вчитися і при цьому поводяться незадовільним чином: не виконують свої обіцянки, обов'язки тощо.

3. Батькам здається, що діти-підлітки від них щось приховують. Поряд із цим вони помічають, що діти багато часу проводять з друзями і уникають спілкування з батьками.

4. Підліток нічим серйозним, з точки зору батьків, не цікавиться і не хоче займатися своїм розвитком.

   1. Інтерпретація даних проблем:

Конфлікти є нормальним явищем, якщо мова йде про різні погляди на ті чи інші речі, вони і є причиною конфліктів. Причиною є перехід дитини на більш високий рівень психологічного розвитку (вони вже не діти, але й не дорослі). Їхні моральні погляди (мораль) є особливими, і особливо тому, що це мораль не доросла, а власна. Конфлікт між поглядами стається кожного разу, коли стосунки батьків, учителів, однолітків з підлітками є невідвертими, невідкритими, недовірливими! Саме це потрібно підлітку для успішного вирішення внутрішніх проблем.

1. 1. Кроки впливу:

1. припинити емоційно-негативно реагувати на незадовільні дії і вчинки підлітка, на його опір розумним порадам дорослих. Слід розібратися, чому дитина поводить себе так, а не інакше. Відповідь повинна мати пояснювальний характер. Дорослий має зрозуміти і схвалити даний етап поведінки підлітка.

2. подумати над тим, як краще переконати підлітка змінити свою поведінку.

3. прийняти рішення і діяти виключно методом переконання, не вдаючись до примусу.

4. методично (тривалий час) продовжувати домагатися свого, діючи так доти, поки проблема не буде вирішена.

5. припинити негативно реагувати на відмову підлітка розповідати про себе і про свої справи. Ставитися із розумінням і повагою до намагань підлітка багато часу проводити з однолітками.

6. припинити негативно реагувати на відмову підлітка розповідати про себе і про свої справи. Ставитися із розумінням і повагою до намагань підлітка багато часу проводити з однолітками.

7. припинити ігнорувати (не звертати увагу) на питання, які хвилюють підлітків.

8. регулярно і уважно прислуховуватися до того, що обговорюють між собою підлітки.

9. непомітно і ненав'язливо, але відверто і доброзичливо, на рівних включатися у розмову підлітків, домагаючись того, щоб вони приймали дорослих у своє середовище і довірливо обговорювали з ними питання, що їх хвилюють.

Основні складові внутрішнього світу особистості підлітка, на основі яких здійснюється розвиток:

1. Поява вміння аналізувати свою поведінку, вчинки і характер (з 12 років).

2. Становлення волі і самооцінки, активне формування Я-концепціїї.

3. Етичні норми, моральні погляди, судження, оцінки.

4. Вміння підлітка мислити про те, як він мислить.

5. Самостійність, самовдосконалення.

6. Чутливість до помилок дорослих і в результаті бажання зробити з точністю до «все навпаки».

7. Бажання бачити відповідність між справою і словом.

8. Копіювання групи однолітків.

9. Протест проти ізоляції і пошук свого місця в соціумі.

10. Переживання через свою зовнішність.

11. Відчуття того, що я уже не дитина.

ЖИТТЄВА ФІЛОСОФІЯ САМОЗАХИСТУ

1. Хто не задоволений тим, що має, той не був би задоволений і тим, що хотів би мати.

2. Людина за природою своєю - не острів.

3. Як часто ми дивимось куди тягнеться дим, замість того, щоб поцікавитись звідки дме вітер.

4. Бути надто незадоволеним собою - є слабкість, бути надто задоволеним - нерозумність.

5. Виражай почуття, замість того, щоб маніпулювати, пояснювати, говорити, виправдовуватися.

6. Приймай неприємності і біль так само, як і задоволення.

7. Все в твоїх руках.

8. Зроби те, що можеш зробити сам. Але, якщо не вийшло зробити задумане чи помилився, то скажи собі - « Це класно, бо я людина, а не робот. Це мій досвід.»

9. Чим повніше джерело твоїх знань, тим глибша ріка твого життя.

10. Віра в себе - ліки, які приписало нам саме життя.

11. З будь-якої неприємної ситуації є вихід.

12. Твоє майбутнє залежить від того, про що ти думаєш сьогодні.

13. За кожним кутом вас чекає новий напрямок.

14. Не важливо що ти говориш, важливо як ти це говориш.

15. Чим краще я чую іншого, тим краще розумію себе.

16. Люди, які тебе оточують часто відображають тобі те, що ти у собі не усвідомлюєш.

17. Радість - це особлива мудрість.

18. Песимізм - це настрій, оптимізм - це воля.

19. Не вважай себе нещасним, бо й справді ним станеш.

20. Кращий спосіб зробити дітей добрими - це зробити їх щасливими.

Заняття для учнів 6-9 класів

Мета: формувати в учнівському середовищі позитивний імідж здорової людини, діагностувати форми насильства та виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умовах, в екстремальній ситуації, ознайомити з різними видами насильства.

Обладнання: 4-5 аркушів ватману; бейджики; журнали, з яких можна вирізати картинки, аркуш паперу формату А4 на кожного, клей, ножиці, маркери.

Хід заняття:

Вправа«Моє ім'я»

Назвіть своє ім'я, особливості вашої поведінки чи зовнішності, які починаються з тієї самої літери, що й ваше ім'я.

Правила

Група формулює правила, за якими планує працювати. Якщо учасники не вказують якогось із основних правил, ведучий/психолог називає його сам.

Очікування

Запис та озвучення очікувань учасників від заняття.

Гра «Поміняйтесь місцями»

Вправа на розігрів групи, активізацію.
Ведучий пропонує якомога швидше помінятись місцями (не домовляючись) тим, хто: має руде волосся, любить морозиво тощо. Називайте ознаки, притаманні якомога більшій кількості учасників.

Діти 11-12 років, намагаючись зайняти місце, частіше за все не звертають уваги на інших, тому можливі зіткнення на шляху до вільного стільця, штовхання. Слід обговорити почуття обох сторін умовної сутички, наголосити, що, піддаючись прагненню досягти бажаної мети, не потрібно забувати про своїх друзів.

Вправа «Колаж почуттів»

Кожній дитині пропонують зробити (з фотографій, картинок із журналів) колаж будь-якого почуття, що стосується насильства. Потім учасники вгадують, яке це почуття, яким чином отримана картинка виражає його, хто зображений на колажі - жертва чи людина, котра скоїла насильницький акт. Якщо діти побачили в цих ілюстраціях інші почуття, запропонуйте їм пояснити свою думку.

Тест «Насильство»

Цей елемент зустрічі є не лише діагностичним, а й активізує знання учасників заняття, що допомагає провести наступний етап не лише методом міні-лекції, а й методом мозкового штурму.

Ведучий. Дайте відповіді на запитання («так» або «ні»), наведені нижче.

1. Чи карають фізично твоїх друзів їхні батьки?

2. Тебе ображають твої брат чи сестра?

3. Чи було так, що батьки ставилися до тебе байдуже?

4. Чи було так, що близькі родичі ставилися до тебе байдуже?

5. Твої батьки лають тебе?

6. Чи можеш ти сказати про свою родину, що вона неприязно ставиться до тебе?

7. Чи траплялося так, що вдома з тебе насміхалися?

8. Чи є в тебе знайомі, чиї батьки знущаються, постійно ображають їх?

9. Чи були ви вдома свідками насильства (фізичних ушкоджень)?

Міні-лекція «Що таке насильство?»

Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми.

1. Фізичне насильство - невипадкове завдання тілесних ушкоджень.

2. Сексуальне насильство - використання людини для отримання сексуального задоволення.

3. Занедбаність - нездатність батька або особи, яка доглядає за дитиною, забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі.

4. Психологічне насильство - відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери. Може виявлятися у:

• зневазі - послідовній нездатності батьків чи особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, турботу;

• жорстокому поводженні - хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.

Груповий малюнок «Насильство»

Запропонуйте зробити спільний малюнок на задану тему, розподілити ролі у процесі створення.

Завдання вчить домовлятись і дає психотерапевтичну можливість спостерігати, яку стратегію використовує кожна дитина, а також сприяє зближенню учасників групи. Ця вправа може стати початком відреагування.

Вправа «Скульптура».

Необхідно з учасників сьогоднішньої зустрічі зробити скульптуру, використовуючи всіх як глину. Назва скульптури - «Ми проти насильства».

Обговорення.

Підсумок

- Де ви можете застосувати отримані сьогодні знання?

- Чи виправдались ваші очікування?

- Що найбільше запам'яталося?

- Яку частину заняття ви бажали б змінити?

Прощання «Передай імпульс по колу»

Учасники зустрічі стають у коло та беруться за руки. Потиском по колу передають «імпульс», на знак єдності та прощання.

Назвіть адреси і телефони, за якими слід звертатись у разі виникнення складних ситуацій.

Тезаурус

Агресія - (від лат. Aggression - напад) - мотивована деструктивна поведінка, що протирічить нормам (правилам) співіснуваннялюдей у суспільстві, наносить шкоду об'єктам нападу (живим і неживим), завдає шкоди людям чи викликає у них психолоігнчий дискомфорт.

Атракція - (англ. attraction; від лат. attrahere - тягнути до себе, притягувати, в переносному смислі - приваблювати, схиляти) - поведінка наближення до об'єкту чи лише привертання уваги, прояв інтересу до людини. У соціальній психології - дружелюбний тип стосунків між людьми, симпатії їх один до одного.

Дружба - стосунки між людьми, що базуються на взаємній прив'язаності, духовнй близькості, спільності інтересів ,симпатії і т.п. дружбі притаманні особистісний характер, добровільність й індивідуальна вибірковість, внутрішня близькість, інтимність, стійкість.

Емпатія - (від греч. empatheia - співпереживання) - поза раціональне пізнання людиною внутрішнього світу іншихлюдей. Здатність до емпатії - необхідна умова для розвитку такої професійної якості як проникливість. Емпатія - емоційний відклик людини на переживання іншого, різновид соціальних емоцій.

Любов - 1) висока ступінь емоційно позитивного ставлення, що виділяє об'єкт серед інших, ставить його у центр життєвих потреб й інтересів суб'єкта; 2) інтенсивне, напружене й відносно стійке відчуття суб'єкта, обумовлене сексуальними потребами, що виражається у соціально формуючому прагненні бути своїми особистісно значимими рисами з максимальною повнотою прдставленим у життєдіяльності іншого таким чином, щоб пробуджувати у нього потребу у взаємному почутті такої ж інтенсивності, напруженості й стійкості.

Моральний розвиток - процес, завдяки якому індивідуум «інтерналізує» (засвоює) соціально схвалені норми, правила й обмеження і починає орієнтуватися на них у своїй поведінці.

Негативізм - (англ. negativism; від лат. negatio - заперечення) - немотивована поведінка, яка проявляється у діях, навмисне протилежних вимогам т очікуванням інших індивідів або соціальних груп. Крім випадків безглуздого опору, негативізм як ситуативна реакція або особистісна риса зумовлений потребою суб'єкта у самоствердженні, у захисті свого Я, а також є наслідком сформованого егоїзму суб'єкта і його відчуження від потреб та інтересів ніших людей.

Розвиток особистості - процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Маючи природні анатомо-фізіологічні передумови для становлення особистості, у процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію зі світом, опановуючи досягнення людства. Функції та здібності, які формуються у цьому процесі, відтворюють в особистості історично сформовані людські якості. Розвиток особистості здійснюється в діяльності, керованій системою мотивів, властивих даній особистості.

Толерантність - (від лат. tolerantia - терпіння) - відсутність чи ослаблення реагування на якийсь неблагоприємний фактор в результаті зниження чутливості до його впливу.

Нормативно-правовий супровід

попередження насильства

• Наказ від 16.01.2004 N 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»

• Закон України «Про охорону дитинства».

• Закон України «Про попередження насильства в сім'ї».

• Наказ від 01.02.2010 №59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми»

• Розпорядження від 1 грудня 2010 р. N 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року

• Закон України «Про освіту».

Література:

1. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання. К., 1998

2. Кзррел С. Групповаяпсихотерапияподростков. - СПб.: Питер, 2002. - 224 с.

3. Лидерс А. Психологическийтренинг с подростками. - М.: Академия, 2001. - 256 с.

4. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. К генеалогии морали. /1982

5. Орбан Л. Моральне становлення підлітків // Рад. школа. 1991, №4, с.9-14

6. Росе А. Нашидети - наши проблеми. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 320 с.

7. Сидоренко Е. Тренингкоммуникативной компетентносте в деловомвзаимодействии. - СПб.: Речь, 2003. - 208 с.

8. Соціологічна енциклопедія. - К. Академвидав, 2008. - 456с.

9. Sorersor D. L. (1994)/ Conflict management training activities. Minneapolis: Educational Media Corporation.

10. Trower P.B., Bryant B.M. (1978). Social skills and mental health. London: Methuen/

правосуддя в Україні