УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ МІСЬКОЇ РАДИ

ГОРЛІВСЬКА ГІМНАЗІЯ «» ІНТЕЛЕКТ»

Рекомендації

для батьків

Горлівка 2011

ЗМІСТ

1. Поради:

• Поради батькам, які бажають розвивати

здібності своїх дітей - 3 стор.

• Поради батькам, які виховують

обдаровану дитину - 4 стор.

• Поради Девіда Льюїса

щодо розвитку обдарованої дитини - 5 стор.

• Поради батькам обдарованих дітей - 6-7 стор.

• Десять кроків,щоб стати кращими

батьками - 8-9 стор.

2. Рекомендації:

• Конкретні рекомендації батькам - 10-11 стор.

• Рекомендації батькам - 12 стор.

• Рекомендації батькам з підтримки позитивної самооцінки у підлітка - 13-14 стор.

• Рекомендації батькам з виховання

обдарованої дитини - 15 стор.

3. Батьківські заповіді

• Слова-побажання батькам - 16 стор.

• Почуйте серцем голос вашої дитини - 18 стор.

Поради батькам, які бажають

розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам,

які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Поради Девіда Льюїса

щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Чи згодні ви з наступними твердженнями?

Я відповідаю на всі запитання дитини наскільки можливо терпляче та чесно.

Серйозні запитання та висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.

Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.

Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчими заняттями і робота ще не закінчена.

Я надав дитині кімнату або частину кімнати виключно для її занять.

Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

Я доручаю дитині посильні турботи.

Я допомагаю їй будувати власні плани та приймати рішення.

Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.

Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.

Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми з різних соціальних і культурних прошарків.

Я визначаю розумний стандарт поведінки своєї дитини та стежу, щоб вона дотримувалася його.

Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.

Я ніколи не принижую дитину.

Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять.

Я привчаю дитину мислити самостійно.

Я регулярно читаю їй або з нею.

Я привчаю дитину до читання з раннього дитинства.

Я спонукую дитину вигадувати історії та фантазувати.

Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.

Я щодня знаходжу час, щоб побути із дитиною наодинці.

Я дозволяю їй брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.

Я ніколи не дражню її за помилки.

Я хвалю її за вивчені вірші, оповідання та пісні.

Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Я розробляю практичні експерименти, щоб допомогти їй більше дізнатися.

Я дозволяю дитині грати з усіляким мотлохом.

Я спонукаю дитину знаходити проблеми, а потім розв'язувати їх.

У заняттях дитини я знаходжу те, що гідне похвали.

Я не хвалю її безпредметно й нещиро. Я чесний в оцінці своїх почуттів до дитини.

Не існує тем, які я зовсім виключаю у спілкуванні з дитиною.

Я надаю дитині можливість справді приймати рішення.

Я допомагаю дитині бути особистістю.

Я допомагаю їй знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.

Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини словами: «Я цього теж не вмію».

Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.

Я вірю в здоровий глузд дитини й довіряю їй.

Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, воші

виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений у позитивному кінцевому результаті.

Якщо ви згодні з 20% цих порад, то, імовірно, над іншими варто що подумати. Але якщо вони влаштовують вас цілком або на 90%, мабуть, вам треба трохи остудити виховний запал і надати більшої свободи як собі так і дитині.

Десять кроків,

щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам'ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім'ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

КОНКРЕТНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Щотижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу.

Запам`ятовуйте окремі імена, події і деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні бесіди про школу. Крім того, обов'язково запитуйте у вашої дитини про її однокласників, справи в класі, шкільні предмети, педагогів.

Регулярно розмовляйте із учителями і вашої дитини про її успішність, поведінку і взаємини з іншими дітьми.

Без вагань поговоріть із учителем, і якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне житгя вашої дитини або про і її проблеми, пов'язані зі школою, або про взаємозв'язок її шкільних і домашніх проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для занепокоєння, консультуйтеся із учителем вашої дитини не рідше, ніж раз і у два місяці.

Під час будь-якої бесіди із учителем виразіть своє прагнення зробити все можливе для того, щоб поліпшити шкільне життя дитини. Якщо між вами й учителем виникають серйозні розбіжності, докладайте всіх зусиль, щоб мирно розв'язати їх, навіть якщо доведеться розмовляти для_цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину в незручне становище вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини із своєю системою покарань і заохочень.

Ваша дитина повинна розцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо в дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість, можна навіть улаштовувати невеликі свята із цього приводу. Але виражайте свою заклопотаність, якщо в дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш уважному виконанні нею домашніх і класних завдань. Постарайтеся, наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень: наприклад, ти на півгодини більше можеш подивитися телевізор за гарні оцінки, а на півгодини менше - за погані. Такі правила самі по собі можуть призвести до емоційних проблем.

Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина.

Вам необхідно знати, яким є шкільне життя вашої дитини, і бути впевненим, що вона здобуває гарну освіту в гарних умовах. Відвідуйте всі заходи і зустрічі батьківського комітету і педагогічного колективу. Використайте будь-які можливості, щоб довідатися, як ваша дитина вчиться і як її вчать. Варто також мати інформацію про кваліфікацію вчителя, дисциплінарні правила, встановлені у школі і класі, різні можливості навчання, що надаються школою вашій дитині,

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі замість неї.

Установіть разом з дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати домашні завдання, отримані в школі, і стежте за виконанням цих звичок. Це допоможе вам сформувати гарні звички навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань і переконайтеся, що в дитини є все необхідне для їх виконання якнайкраще. Однак, якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між її інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетво- рити у прагнення читати книги, подарувавши книгу, за мотивами якої поставлений фільм, що сподобався. Або любов дитини до ігор можна перетворити в прагнення дізнаватися що-небудь нове.

Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

Рекомендації батькам

1. Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах.

2. Заохочуйте в дитини ініціативу.

3. Не перехвалюйте дитину, але й не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам'ятайте, що похвала так само, як і покарання, повинна бути співмірна з вчинком.

4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тією, якою вона була вчора, й, можливо, буде завтра).

5. Не оберігайте свою дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.

6. Уникайте крайностей: не можна дозволяти дитині робити все, що їй захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна й що не можна, погодьте це з усіма членами родини.

7. Приділяйте дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почуває себе забутою. Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити, пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДТРИМКИ

ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКА

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка - словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням - ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я - добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики - відчуття: «зі мною щось негаразд», «я - поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це - виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

· Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

· Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

· Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).

· Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

· Допомагати, коли просить.

· Підтримувати успіхи.

· Довіряти їй свої почуття.

· Конструктивно вирішувати конфлікти.

· Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».

· Бути міцними й послідовними. Діти - тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

З ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

1. Дитина - це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.

2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.

3. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.

4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.

5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.

6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.

8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.

10. Радійте успіхам ваших дітей.

11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.

12. Пам'ятайте, що любов - це і турбота про інших.

13. Пам'ятайте, що проблеми дитини - це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

Слова-побажання батькам

Пам'ятайте, що дитина - це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відобра­жається духовне багатство мами і тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ва­ших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

Білль про права батьків і дітей

Права батьків:

1. Давати поради, вказівки.

2. Контролювати виконання обов'язків.

3. Заохочувати.

4. Вибирати разом з дитиною школу, секції, гуртки.

5. Захищати свою дитину, піклуватися про неї.

6. Отримувати любов, повагу, увагу з боку дитини.

7. Карати.

8. Любити дитину.

9. Мати право на помилку.

Права дітей:

1. Приймати або не приймати поради.

2. Мати і виражати свою думку, не зва­жаючи на батьківську.

3. Вибирати свій імідж і спосіб дозвілля.

4. Отримувати любов і увагу з боку батьків.

5. Любити батьків.

6. Вибір друзів та їжі.

7. Помилятися і бути пробаченим.

Почуйте серцем голос вашої дитини

• Окрім їжі, дайте мені безпечний спокій і вашу любов.

• Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін

• Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.

• Не кажіть, що я бавлюся чи експериментую "забагато", "задовго", "часто".

• Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

• Не карайте мене, коли я і так переживаю через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене

• Говоріть до мене очима, серцем, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі

• Нехай довкола живуть гарні, ніжні і лагідні люди.

• Нехай тут панує мир - передумова мого розвитку.

• У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок, частину вашої уваги і часу.

• Навчіть мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього, хоча б і найбільшої дурнички.

• Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю сотню помилок.

• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною.

• Надайте і мені частину відповідальності відповідну до моїх сил і моїх можливостей

• Навчіть мене брати участь у забавах, заняттях, праці.

• Зробіть так, щоб я відчував свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах родини і гімназії

• Будьте до мене доброзичливим, лояльними, щоб я навчився так само віддячувати іншим людям.

• Покажіть, як дотримувати обіцянки і даного слова.

• Нехай я ніколи не боятимуся втратити вашу любов

• Не кидайте мені ваших острахів і переляків.

• Допоможіть мені потроху перемагати біль, марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.

• Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся

• Навчіть мене не боятися вашого гніву.