Заняття з елементами тренінгу

Мета заняття  -  розкрити поняття «стрес» та  ознайомити з симптомами «вигорання педагога»; привернути увагу до внутрішнього стану кожного учасника, розвивати рефлексивні навички; тренувати асоціативне мислення; сприяти усвідомленню учасниками необхідності самовдосконалення і прагнення до особистісного зростання.   Що можна зробити, щоб уникнути небезпеки? У нашому випадку — не набути синдрому професійного вигорання. Передусім, ми повинні знати, що це таке, його ознаки та прояви, а згодом і мето...
Раздел Школьному психологу
Класс -
Тип Конспекты
Автор
Дата
Формат docx
Изображения Есть
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

Заняття з елементами тренінгуЗаняття з елементами тренінгуЗаняття з елементами тренінгуЧасовоярська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів№15

Артемівської міської ради Донецької області

Заняття з елементами тренінгу











Заняття з елементами тренінгу

«Професійне вигорання педагогів»



Заняття підготувала:

практичний психолог

Ю.С. Погребняк

Категорія:

педагоги, 15 осіб

Дата проведення:

18.11.2014 рік



Мета: розкрити поняття «стрес» та ознайомити з симптомами «вигорання педагога»; привернути увагу до внутрішнього стану кожного учасника, розвивати рефлексивні навички; тренувати асоціативне мислення; сприяти усвідомленню учасниками необхідності самовдосконалення і прагнення до особистісного зростання.

Матеріал: презентація до заняття, малюнок айсбергу, «краплі» для очікувань, бланки для асоціацій, бланк тестування, поради, музичний супровід, відео «Медітація натхнення».

Хід заняття.

(На початку розподіляються по групах - , на столах короткий аналіз вибору фігур, Додаток 1)

Вправа-асоціація «Айсберг»(5 хв.)

Усім знайома трагічна історія «Титаніка». Але за всі роки після трагедії ще не розкрито суть багатьох протиріч та суперечок про те, як цей, на думку багатьох, лайнер, який неможливо потопити, став жертвою такої сумної долі. Єдине, що можна стверджувати, що 1503 людей спочили на дні океану в ту трагічну ніч 14 квітня 1912 р. Згідно зі звітами, щонайменше п'ять попереджень було передано на «Титанік» тієї тихої й безхмарної ночі, перш ніж великий корабель наштовхнувся на айсберг своїми 46 тисячами тонн сталі. Потрібно було лише 30 хв. для того, щоб витвір останніх тогочасних технологій затонув у крижаних водах Північної Атлантики.

То що ж таке айсберг? Які виникають у вас асоціації, пов'язані зі словом «айсберг»? (Краса, холод, могутність, небезпека...) Айсберг - це велика гора - криги, 90 % якої криється під водою і лише 10 % - на поверхні. Саме тому він небезпечний.

Люди схожі на айсберг у багатьох відношеннях. Те, якою людина постає перед нами - це лише 10 %. Найістотніша і найважливіша її частина знаходиться під поверхнею. І саме ця частина може потягнути за собою на дно.

Що можна зробити, щоб уникнути небезпеки? У нашому випадку - не набути синдрому професійного вигорання. Передусім, ми повинні знати, що це таке, його ознаки та прояви, а згодом і методи боротьби.

Хтось, можливо, скаже: «Для чого нам це?» Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі, зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучи емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати? Мабуть, ні. Тоді наше життя перетвориться на рутину. Тому, щоб наше життя й обрана нами професія приносили задоволення, будьмо сьогодні активними й спробуймо максимально взяти з нашої зустрічі потрібне.

Вправа «Очікування» (10 хв.)

Мета: визначення сподівань та очікувань учасників щодо заняття.

Учасники групи на «краплинах» пишуть свої очікування від заняття. Стікери ліплять на самий верх айсбергу. Після завершення заняття учасники пересувають стікери на стільки вниз - скільки очікування справдилися.

Правила роботи (2 хв.)

Як заведено в кожній групі існують певні правила. Пропоную такі:

  • Активна участь.

  • Думка кожного вислуховується.

  • Говорити «тут і тепер».

  • Не критикувати.

  • На занятті - всі учасники, а не глядачі.

Всі згодні? Приймаємо.

Теоретичний аспект (10 хв.)

За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров'я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років XX ст.. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання».
Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання - це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер («на себе»), індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигоряючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається , то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III - від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

Синдром вигорання включає в себе три основні складові:

- емоційну виснаженість (розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою);

- деперсоналізацію (цинічне відношення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють);

- редукцію професійних досягнень (виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній).

Психофізичні симптоми:

- почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);

- відчуття емоційного і фізичного виснаження;
- зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);

- загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

- часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
- повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2-3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);

- помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події - часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);

- почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);

- почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;

- загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

- відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її - все складніше і складніше;
- співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
- незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;

- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
- дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності.

Вправа 8 асоціацій (10 хв.)

На бланку в 1 колонці запишіть 8 асоціацій зі слова «моя робота» та «моє здоров'я», потім в другій колонці створіть асоціацію вже з парами слів, в 3-ій колонці - з 1 і 2 парою, та 3 і 4 парою слав, і в четвертій колонці у вас вийде вже 2 асоціації, а в останній колонці - вже буде одна ключова асоціація,яку слід ще й зобразити схематично. Час роботи, починаємо.

(по закінченню групи презентують свою роботу).

Тестування (10 хв.)

А тепер ми детальніше ознайомимось із синдромом професійного вигорання в учителів. Отже, синдром професійного вигорання працівників освітніх організацій - це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром професійного вигорання - один із проявів стресу, з яким стикаються вчителі у професійній діяльності.

Стрес... Саме слово «стрес» викликає в нас не зовсім приємні відчуття. Проте давно доведено, що без стресу жива істота просто гине. Однак і занадто велика кількість стресових ситуацій різного ступеня є «токсичною» для людської психіки. Тому кожному з нас потрібно визначити для себе й спробувати встановити рівень напруження, необхідний для благополучного існування.

Зараз завдяки тесту ви зможете виявити, якою мірою у вас наявний той чи інший симптом психоемоційного вигорання.

  1. Чи вважаєте ви, що помилились у виборі професії?

  2. Чи турбує те, що ви стали менш продуктивно працювати?

  3. Чи приносить вам задоволення робота з людьми?

  4. Чи відчуваєте ви під час роботи постійні психологічні або фізіологічні перевантаження?

  5. Чи буває так, що ви довго не можете заснути, бо подумки аналізуєте неприємності, пов'язані з роботою?

  6. Чи бувають у вас тривожні очікування: щось має статися на роботі?

  7. Чи бувають такі дні, коли емоційний стан стає причиною конфліктів або зниження результативності роботи?

  8. Чи вважаєте ви, що робота послаблює не тільки ваші емоції, а й ваші творчі здібності?

  9. Чи буває так, що ви працюєте автоматично, без творчого натхнення?

  10. Чи дратують вас колеги, які претендують на особливе ставлення й увагу до себе?

  11. Чи не ловите ви себе на думці, що атмосфера на роботі здається вам важкою й нудною?

  12. Якщо співрозмовник неприємний, чи не намагаєтеся ви обмежити спілкування з ним?

  13. Чи буває у вас відчуття, що все набридло й колеги втомлюють своїми проблемами?

  14. Чи буває у вас погіршення самопочуття після виробничих конфліктів?

  15. Чи відноситеся ви до людей, які цілком присвячують себе роботі?

  16. Чи не здається вам, що ви приносите додому негативні емоції?

  17. Чи часто ви нервуєте, коли спілкуєтеся з людьми на роботі?

  18. Чи не здається вам, що ви витрачаєте надто багато зусиль на ті робочі моменти, які того не варті?

  19. Чи працюють із вами такі люди, яких узагалі не хочеться бачити?

  20. Чи вважаєте ви, що робота шкодить вашому здоров'ю?

Результат:

  • 5 і більше балів - на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні;

  • 6-10 балів - симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але якщо захотіти, то синдрому можна уникнути;

  • 11-13 - симптоми у вас дуже помітні;

  • 14 і більше балів - вам необхідно проаналізувати своє життя й піклуватися про оздоровлення.

Вправа «Карикатура» (5 хв.).

Оскільки нашу роботу ще не закінчено, а ви, можливо, трішки втомилися, пропоную з метою створення позитивного настрою для подальшої роботи отримати можливість самоаналізу, виконавши вправу «Карикатура».

Вам необхідно намалювати на себе карикатуру «Я на роботі», у гумористичній формі зобразити свої риси, які ви намагаєтесь розвинути і які стали невід'ємною частиною професії. (Учителі малюють карикатури і «захищають» їх.)

Вправа «Порадник» (10 хв.)

( на аркушах написані поради, які педагоги озвучують самі, діставши їх зі скрині).

Синдром вигорання. Цілком можливо, що ви не вживаєте слово «вигорання», а замість цього користуєтеся словами: стрес, емоційний розлад, перевтома, криза, «уже більше не можу», «набридло все...». Учителів легко розпізнати. Вони завжди намагаються зробити більше, ніж мають на те сили (психічні та фізичні). Вони не можуть самостійно зупинитися. Навіть коли хворіють, вони йдуть до школи: їм здається, що на них тримається весь світ.

Чи можна запобігти цьому? Усе слід заздалегідь обміркувати. Я пропоную вам взяти участь в наданні порад колегам і можливо самому собі.

  1. Насамперед - учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу.

  2. Багато з нас ставлять перед собою абсолютно недосяжні завдання. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності.

  3. Розважайтесь. Іноді необхідно втекти від життєвих проблем. Знайдіть захопливе й приємне заняття.

  4. Учіться терпіти й прощати. Нетерпимість до інших призведе до гніву. Спробуйте зрозуміти, як почуваються інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

  5. Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте й учіться хвалити інших. Зосередьтеся на позитивних рисах людей.

  6. Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження й тривогу, робить людину агресивною.

  7. Якщо у вас проявилися негативні емоції, ви зазнали невдачі, не змогли згуртувати клас на уроці, посварилися - ви починаєте себе картати, ніби того могло б і не бути, якщо б.... Відповідно, у вас виникають негативні емоції до себе. Зміна емоцій - це нормально для психіки людини. Але інколи негативні емоції стають застійними, ось тоді вони й позначаються на здоров'ї людини. Застійні емоції нагадують заїжджену платівку: звучить завжди одна і та сама музика, яка стомлює, дратує, відвертає увагу від усього іншого, і зняти її чомусь нелегко. Як же запобігти цьому? Потрібно зусиллям волі спрямувати думки на інший об'єкт, перенести свою увагу на щось приємне.

  8. Допоможе й самонаказ з інтонацією впевненості і вимогливості: «Усе, висновки для себе зроблено, урок життя пішов на користь. Більше цього не буде». Дуже добре, якщо поруч буде людина, якій ви зможете розповісти про свої неприємності. Проблема відсутності такої людини періодично постає перед багатьма, тому цінуйте тих, до кого можна звернутись у скрутну хвилину.

  9. Також можна зробити собі подарунок, але не слід робити цього часто, оскільки радість поступово буде зменшуватися, увійде у звичку.

  10. Допоможіть іншому. Перенісши увагу на допомогу іншому, ви не тільки зробите добру справу, а й допоможете собі вийти з пасивного стану, активізуєте себе, адже творити добро завжди приємно.

  11. А якщо у вас є можливість поспати - то це найпростіший спосіб розпрощатися з поганим настроєм. Відпочивши, мозок спрямує вас у русло оптимістичного ставлення до життя і проблем. Недарма кажуть: «Ранок мудріший за вечір».

Чим ще можна зарадити собі під час емоційного виснаження? Це і дихальні вправи, і збалансоване харчування, і фіто та аромотерапія, масаж, гумор, музика, спілкування з природою, тваринами…. У кожного має бути свій рецепт.

Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв її і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

Вправа «Медитація натхнення» (5хв.)

Пропонуємо вашій увазі «Медитацію натхнення», яка допомагає замислитись над багатьма питаннями, переглянути свої життєві цінності.

На завершення хочеться побажати всім наснаги, радісного і творчого підходу до життя взагалі і роботи зокрема. :)



© 2010-2022