Психологічний супровід в умовах інклюзивного навчання

48

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Факультет підвищення кваліфікації

Відділ НМЦ

спеціальної та інклюзивної

освіти Донецького облІППО

КУРСОВА РОБОТА

«Психологічний супровід в умовах інклюзивного навчання»

Виконала

Слухачка курсів 1.4.10«Педагогічне проектування

інклюзивного освітнього простору для дітей

з особливими потребами в початковій школі»

Кашуба Олена Іванівна

Керівник: Завідувач

Науково-методичного центру

спеціальної та інклюзивної освіти

Уманець Галина Миронівна

Донецьк -2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

1. Практичний психолог в інклюзивному середовищі

2. Основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання.

3. Основні напрями роботи практичного психолога в умовах психологічного супроводу дітей з обмеженими функціональними можливостями

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИЧНІ ТА КОРЕКЦІЙНШ ЗАХОДИ СТОСОВНО ПРОБЛЕМИ З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

2.1. Програма обстеження психічного розвитку дитини

2.2.Модель корекційно-розвивальної роботи психолога з дітьми з ООП на прикладі ігротерапії

ВИСНОВКИ

ЗАКЛЮЧЕННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СЛОВНИК

Додаток 1

Додаток 2

……….3

……….6

……….-

……….8

……….11

……….18

………. -

……….21

……….31

……….33

……….34

……….36

……….38

……….44

ВСТУП

Інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами є одним з фундаментальних напрямів реформування сучасної школи. Опираючись на Конституцію України та «Закон про освіту», «Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004 - 2013р.р.)», ми можемо запевняти, щоосвіта дітей, які мають психофізичне порушення, не повинна відрізнятися від освіти здорових дітей. Саме через це процес реформування породжує численні проблеми і ускладнення. Виникає безліч питань щодо ролі психологічної служби у процесі інклюзивного навчання в цілому, та змісту, форм і методів роботи працівників психологічної служби закладу освіти, зокрема.

Освіта в умовах звичайної масової школи зі всіма соціально-психологічними ризиками нетипової дитиниактивізує соціально-психологічні механізми взаємодії проблемної дитини з середовищем і тільки потім - корекцію. За умови грамотно організованого психологічного супроводу не тільки самої дитини, але всієї її родиницей шлях може виявитися набагато більш ефективним.

Психологічний супровід дітей із вадами в розвитку в умовах інтегрованого (інклюзивного) навчання необхідно розглядати як діяльність практичного психолога, яка спрямована на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли їхній адаптації, реабілітації та особистісному зростання в соціумі (школа, сім'я, група однолітків тощо).

Психологічний супровід дітей з особливими потребами - це завжди пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність психолога, яка передбачає п'ять взаємопов'язаних компонентів:

• систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;

• створення соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей у соціумі;

• систематична психологічна допомога дітям із порушеннями в розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;

• систематична психологічна допомога батькам дітей із проблемами в розвитку;

• організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їхніх психічних та фізичних можливостей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сучасному етапі розвитку корекційної освіти в Україні та інших країнах світу зростає роль досліджень, спрямованих на пошук ефективних шляхів організації і проведення навчально-виховної та корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку, в загальноосвітньому просторі (Віт. Бондар, Е. Данілявічутє, В. Засенко, А. Колупаєва, С. Литовченко, С. Миронова, Ю. Найда, Т. Сак, Н. Софій, В. Синьов, В. Тищенко та ін.). Протягом останніх років з'явилась низка досліджень з проблеми підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми з особливими потребами в загальноосвітньому просторі (О. Василенко, І. Демченко, О. Завальнюк, А. Колупаєва, О. Мартинчук, Л. Савчук, О. Таранченко та ін.). Однак, наразі ще актуальною залишається проблема розробки теоретико- методичних засад формування професійної компетентності психологів у сфері готовності до психолого-педагогічної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивною формою навчання.

Тому ми обрали тему творчої роботи «Психологічний супровід в умовах інклюзивного навчання».

Метою даної роботи є визначення змістового компоненту підготовки психологічної служби до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання.

Об'єкт дослідження - діти з особливостями психофізичного розвитку.

Предмет дослідження - психологічна робота з дітьмиз особливостями психофізичного розвиткув умовах інклюзивного навчання

Гіпотеза дослідження - добре спланована і узгоджена психологічна робота з особливостями психофізичного розвиткубуде сприяти гармонійно розвинутій особистості дитини-інваліда.

Виходячи з теми та мети курсової роботи перед нами стали такі завдання:

1. Здійснити аналіз літератури з проблеми дослідження;

2. Дослідити поняття психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти.

3. Розглянути особливості психологічної моделі підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями.

4. Розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників, які працюють з дітьми з особливими потребами

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної, методичної, іншої наукової літератури; для вирішення приватних дослідницьких завдань використовуються також спостереження, бесіди, вивчення, аналіз документів

Робота має практичну значимість, яка виражається у створенні умов, що сприяють формуванню високого рівня психологічного супроводу дітей в умовах інклюзивної освіти .

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО

СУПРОВОДУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

1. Практичний психолог в інклюзивному середовищі

Інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Сутністю інклюзивної освіти є навчання учнів з особливими потребами за умови пристосування освітнього простору до індивідуальних особливостей дітей, надання якісних освітніх послуг таким учням. Навчання зазначеної категорії учнів передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально - виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожного з учнів, з тим, щоб вони відчували себе непотворними, повноцінними учасниками суспільного життя. адже саме він має налагодити взаємодію дитини, яка має особливі освітні потреби, з усіма учасниками навчально - виховного процесу. Для реалізації завдань інклюзивної освіти надається велика роль практичному психологу, адже саме він має налагодити взаємодію дитини, яка має особливі освітні потреби, з усіма учасниками навчально - виховного процесу.

Результатом психологічного супроводу особистості в процесі адаптації до життя стає нова життєва якість - адаптивність, тобто здатність самостійно досягати відносної рівноваги у відносинах з собою і оточуючими, як у сприятливих, так і в екстремальних життєвих ситуаціях. Адаптивність передбачає прийняття життя (і себе як її частини) у всіх проявах, відносну автономність, готовність і здатність змінюватися в часі і змінювати умови свого життя - бути її автором і творцем.

Поширення в нашій країні процесу інтеграції (інклюзії) дітей з обмеженими можливостями психічного та / або фізичного здоров'я в освітніх установах є не лише відображенням часу, але і являє собою реалізацію прав дітей на освіту відповідно до Закону про освіту. Інклюзивне навчання реалізує забезпечення рівного доступу до отримання того чи іншого виду освіти, і створення необхідних умов для досягнення успіху в освіті усіма без винятку дітьми незалежно від їх індивідуальних особливостей, навчальних досягнень, рідної мови, культури, їх психічних і фізичних можливостей.

Подібна практика виявляється принципово неможливою без організації командної роботи фахівців, що і є базовим компонентом формування інтегративної середовища в освітніх установах різного виду і форми на кожному етапі психолого-педагогічного супроводу дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Однією з ключових фігур навчально-виховного процесу, що забезпечує підготовку дитини з особливостями психофізичного розвитку до життя, є практичний психолог навчального закладу. Змістовий компонент формування професійної готовності практичного психолога до психологічної діяльності у межах інклюзивної освіти має враховувати рекомендації Міністерства освіти і науки України, які відображені у:

- Концепції розвитку інклюзивної освіти (наказ МОН від 01.10.2010 р. № 912), де в частині модернізації вищої педагогічної освіти передбачено спеціальну підготовку педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання ;

- інструктивно-методичному листі МОН, молоді та спорту № 1/9- 384 від 18.05.2012 р. «Організація навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання» ;

- методичному листі МОН, молоді та спорту України № 1/9-529 від 26.07.2012 р. «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання», розробленому з метою запровадження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 р. № 872) , і в якому визначено функції і повноваження соціального педагога в контексті забезпечення соціального супроводу всіх учасників навчально- виховного процесу в умовах інклюзивного навчання.

2. Основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання.

Психологічний супровід дітей з вадами у розвитку в умовах інтегрованого (інклюзивного) навчання необхідно розглядати як діяльність практичного психолога, спрямовану на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли їхній адаптації, реабілітації та особистісному зростанню в соціумі (школа, сім'я, група однолітків тощо).

Психологічний супровід дітей з особливими потребами - це завжди пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність психолога, яка складається з п'яти взаємопов'язаних компонентів:

• систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;

• створення соціально - психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей у соціумі;

• систематична психологічна допомога дітям з вадами у розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;

• систематична психологічна допомога батькам дітей з проблемами розвитку;

• організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їхніх психічних та фізичних можливостей.

Відстеження психологічного статусу є досить складним процесом, який потребує тісної співпраці всіх фахівців, які беруть участь у життєдіяльності дитини з особливими потребами. Серед спеціалістів, які супроводжують дітей з вадами розвитку, обов'язково мають бути психолог, відповідальний за процес психологічного супроводу, педагог-дефектолог, лікар-психіатр або л і кар-невропатолог.

Слід визначати основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання.

Підготовчий етап передбачає наступні завдання:

• встановлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини;

• визначення обсягу роботи та послідовності процесу психологічного супроводу;

• підготовка необхідної документації;

• складання графіка роботи.

Психолог під час спілкування з іншими фахівцями повинен пояснити їм мету психологічного супроводу, розповісти про актуальний та потенціальний рівень розвитку дитини. Крім того, на цьому етапі психолог уточнює діагноз, форму порушення, отримує інформацію про лікування, навчання дитини, просить колег висловити свої думки про дитину. Отримання такої додаткової інформації необхідне не тільки психологу. На підготовчому етапі лікарі та педагоги, контактуючи з психологом, також отримують від нього корисну інформацію, яка дає їм змогу скласти більш об'єктивне уявлення про діагноз і характер клінічних проявів того чи іншого порушення.

Орієнтовний етап передбачає такі завдання:

• встановлення контакту з батьками та родичами дитини;

• встановлення контакту з класом, в якому навчається дитина, з класним керівником;

• ознайомлення фахівців з результатами психологічного обстеження;

• обговорення з педагогами та іншими фахівцями особливостей психічного розвитку дитини.

Етап планування передбачає:

• створення індивідуальної програми супроводу дитини з особливими потребами;

• затвердження цієї програми з усіма фахівцями, які працюють з дитиною.

Слід зазначити, що складання програми психологічного супроводу можливе тільки після ретельного психолого-медико-педагогічного обстеження кожної дитини.

Етап реалізації індивідуальної програми передбачає такі завдання:

• надання необхідної допомоги батькам дитини та педагогам у створенні умов, необхідних дитині з особливими потребами для її повноцінного здорового способу життя та успішного оволодіння навчальними програмами з урахуванням її психічних і фізичних можливостей;

• надання необхідної психологічної допомоги батькам дитини, її родичам, друзям з метою гармонізації міжособистісних взаємин з нею, оптимізації виховного процесу;

• просвітницька і консультативна робота з педагогами, педагогами-дефектологами, логопедами та іншими фахівцями, які працюють з дитиною.

Заключний етап передбачає колективне обговорення зі спеціалістами ефективності виконаної роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини з особливими потребами.

Пріоритетними завданнями практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання дітей з особливими потребами, є:

• недопущення появи у хворої дитини психопатологічних рис особистості під впливом особливих умов її розвитку;

• недопущення затримки не тільки в здобуванні знань, а й у розвитку особистості, запобігання інфантилізму;

• заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;

• компенсація наявних дефектів шляхом активізації аналізаторів зберігання;

• стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в можливість його компенсації;

• просвітницька робота з іншими дітьми та педагогами школи щодо особливостей контингенту дітей з вадами розвитку і виховання адекватного ставлення до них;

• оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками, педагогами;

• допомога дітям в опануванні системи взаємин зі світом і самим собою;

• розробка і впровадження відповідних форм і методів роботи як умов успішного навчання дітей з особливими потребами.

3. Основні напрями роботи практичного психолога в умовах психологічного супроводу дітей з обмеженими функціональними можливостями

Основнізавданнями практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання дітей з особливими потребами,реалізуються через такі основні напрями роботи практичного психолога:

• психологічна діагностика;

• психологічна корекція;

• психологічне консультування;

• психологічна реабілітація;

• психологічна підтримка.

Головною метою психодіагностики є психологічне обстеження пізнавальної та особистісної сфери дитини для виявлення структури дефекту, встановлення збережених компонентів психічної діяльності, на які можна розраховувати в роботі з дитиною. Психодіагностика може бути спрямована і на батьків дитини для з'ясування стилю виховання та особливостей взаємин із дитиною.

Основні методи обстеження (діагностування):

• вивчення документації з метою накопичення анамнестичних даних та отримання уявлення про причини порушення в розвитку;

• метод бесіди, за допомогою якого з'ясовують особливості психічних проявів дитини в процесі спілкування з її батьками, з її найближчим оточенням, із самою дитиною;

• аналіз результатів діяльності дитини: дитячі малюнки, письмові та навчальні роботи, різні вироби тощо;

• метод спостереження, який дає змогу робити висновок про різні прояви психіки дитини в умовах її безпосередньої діяльності за мінімального втручання з боку спостережника;

• метод експерименту, який передбачає накопичення фактичного матеріалу в спеціально змодельованих умовах, які б забезпечували активний прояв досліджуваних явищ;

• метод тестування, який використовують для оцінювання рівня розвитку здібностей, можливостей, розумового розвитку дитини; з цією метою можна застосовувати методики для дослідження пізнавальних процесів, інтелектуальної, особистісної сфери, методи профдіагностики.

Психологічна корекція спрямована на розвиток певних психічних функцій дитини - пам'яті, уваги, мислення, які забезпечують навчальну діяльність, а також на систему взаємин дитини з батьками, друзями, однолітками.

Із розвитком практичної психології поняття "корекція" все ширше використовується у віковій психології й психологічній допомозі дітям з проблемним психічним розвитком.

Деякі автори розглядають психологічну корекцію як спосіб профілактики нервово-психічних порушень у дітей (A.C. Співаковська, 1988), інші розуміють її як метод психологічного впливу, що спрямований на створення оптимальних можливостей і умов розвитку особистісного й інтелектуального потенціалу дитини (В. Бурменська, O.A. Карабанова, А.Г. Лідерс, 1990), або як сукупність прийомів, які використовує психолог з метою виправлення психіки чи поведінки психічно здорової людини (P.C. Нємов, 1993).

Психокорекційна робота містить три складові:

1) групову психокорекцію;

2) індивідуальну психокорекцію;

3) узгодження психологічного впливу з навчально-виховною роботою з метою перенесення результатів психокорекції у діяльність та поведінку дитини.

На підставі результатів психологічного обстеження, з метою організації психопрофілактичної та психокорекційної допомоги для кожної дитини розробляється індивідуальна програма корекційного впливу, яка спрямована на підвищення рівня її адаптації та оптимізації психічного розвитку.

Досвід роботи виявив спільні напрями психокорекції для дітей з особливими потребами, які частіше зустрічаються, а саме:

1. Корекція пізнавальної сфери - усунення або зменшення виразності недостатності інтелектуального розвитку та порушень окремих пізнавальних функцій на основі розвитку усвідомленості й довільності психічних функцій;

2. Корекція емоційно-вольової сфери за рахунок створення умов для регулювання негативних емоційних переживань, диференціації й усвідомлення емоційних станів; формування навичок довільної регуляції поведінкою, подолання комплексу неповноцінності, внутрішніх конфліктних переживань;

3. Формування позитивної «Я-концепції» на основі розвитку самопізнання, самоприйняття, саморегуляції; формування адекватної самооцінки; формування адекватних механізмів психологічного захисту.

Успішність корекційної роботи залежить від таких умов:

• підготовки учасників навчально-виховного процесу (учителів, батьків, учнів без відхилень у психофізичному розвитку) до інтеграції;

• забезпечення тісної взаємодії психолога з учителями та логопедом щодо оптимізації психічного розвитку дітей з психофізичними порушеннями;

• створення доброзичливої психологічної атмосфери;

• встановлення особистого контакту психолога з кожною дитиною;

• підтримки психічної активності дітей під час заняття;

• урахування динаміки втомлюваності;

• поєднання різних методів психокорекції на одному занятті;

• додержання принципу системності в корекційній роботі за рахунок гармонійного поєднання усіх напрямів психокорекції на кожному занятті;

• створення ситуації успіху для кожної дитини.

Психологічне консультуванняабо просвітницько-консультативну діяльність здійснюють переважно стосовно педагогів школи та батьків дітей з особливими потребами, але його можна здійснювати і з самою дитиною. Консультативна робота з дітьми з особливими освітніми потребами спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в дитині додаткові психологічні сили і здібності, що можуть забезпечити вихід із складної життєвої ситуації. За такого типу допомоги увага зосереджується не стільки на вадах розвитку, скільки на ресурсах особистості дитини, її можливостях.

Основні форми консультативно-просвітницької роботи:

• лекції (виступи) для педагогів та батьків;

• семінари (психолого-педагогічні, семінари-практикуми);

• складання пам'яток для батьків і педагогів з актуальних проблем дітей з особливими потребами;

• розробка рекомендацій учителям щодо здійснення особистіснозорієнтованого підходу в навчанні та вихованні дітей;

• бесіди з дітьми;

• індивідуальні та групові консультації з батьками та вчителями.

Психологічну реабілітаціюслід розуміти як відновлення частково втрачених або ослаблених особливостей і функцій організму чи особистості дитини з метою повноцінного розвитку її індивідуальних можливостей. Психологічна реабілітація дитини з особливими потребами спрямована на розвиток її здатності до самостійного просування в житті, уміння жити в нових соціальних умовах, долаючи або компенсуючи особистісні обмеження. Стосовно школи, реабілітаційна діяльність передбачає внесення пропозицій в організацію навчально-виховного процесу з метою визначення оптимального навантаження дітей з особливими потребами, щоб уникнути неврозів, збільшити адаптаційний потенціал дитини.

Психологічна підтримка є важливим видом психологічної допомоги дітям з порушеннями в розвитку. Вона має такі основні напрями:

• психологічна підтримка батьків та інших родичів дитини;

• психологічна підтримка вчителів, які працюють із такими дітьми;

• психологічна підтримка самих дітей.

Психологічну підтримку батьків слід розглядати як систему заходів, спрямованих на:

• зниження в батьків емоційного дискомфорту у зв'язку із захворюванням дитини;

• підтримку впевненості батьків у можливостях їхньої дитини;

• формування в батьків адекватного ставлення до проблем дитини;

• підтримку адекватних батьківсько-дитячих стосунків та стилів сімейного виховання.

Процес реалізації психологічної підтримки батьків тривалий і потребує комплексного підходу, який передбачає участь не тільки психолога, а й усіх інших фахівців, які супроводжують дитину, - педагога-дефектолога, лікаря, соціального працівника та інших.

Серед заходів, які забезпечують психологічну підтримку, досить ефективним є створення клубів для батьків дітей з порушеннями в розвитку. Спілкування батьків, які мають майже однакові проблеми, передбачає взаємопідтримку та обмін інформацією, що є важливим чинником пом'якшення наслідків психотравматичного стресу.

Ефективність підтримки багато в чому залежить від активного залучення батьків у процес психологічної допомоги дитині, особливо батька. Саме чоловіки здатні більш конструктивно вирішувати проблеми дитини, і тому активне їх залучення до проблем дитини позитивно впливає не тільки на процес виховання, а й на психологічний клімат у сім'ї загалом.

Може бути корисним і використання таких групових форм роботи психолога як батьківські семінари та тренінгові заняття. Основною метою таких форм роботи є розширення знань батьків про психологічні особливості дітей з проблемами в розвитку, психології виховання та психології сімейних стосунків. Під час таких зустрічей підвищується не тільки поінформованість батьків про дитину, а й, що ще важливіше, відбуваються зміни в ставленні батьків до проблем дитини та до завдань її виховання.

Психологічна підтримка батьків здійснюється не тільки у формі групового спілкування, а й під час індивідуальних бесід щодо проблем дитини, сімейних проблем.

Важливу роль в ефективності психологічної підтримки батьків дитини з особливими потребами відіграє створення різноманітних форм групової, взаємодії батьків та інших членів сім'ї. Необхідно, щоб сам процес був неперервним, комплексним та мав творчий характер.

Психологічна підтримка вчителів, які працюють із такими дітьми, спрямована на формування в них психологічної готовності до роботи з цими дітьми та на профілактику емоційного вигорання. Під час такої роботи вчителів необхідно навчати психотехнічних методів релаксації та зняття психоемоційного напруження.

Таким чином, психологічний супровід - це система професійної діяльності психолога, мета якої (як влучно про це сказала канд.. психол. наук М.Бітянова) не в тому, щоб "зазирнути" у внутрішній світ дитини, дізнатись, як він влаштований, її взаємини зі світом, а в тому , щоб організувати співпрацю з нею, спрямовану на самопізнання, пошук шляхів саморегуляції внутрішнім світом і системою стосунків. Суть психологічної діяльності полягає в супроводі учня в процесі його навчання, що дає можливість впровадити психологічну діяльність навчально-виховну педагогічну систему. Стає можливим об'єднання мети психологічної та педагогічної практики і фокусування на головному - на особливості учня.

РОЗДІЛ 2ДІАГНОСТИЧНІ ТА КОРЕКЦІЙНШ ЗАХОДИ СТОСОВНО ПРОБЛЕМИ З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

2.1Програма обстеження психічного розвитку дитини

Психологічне обстеження дитини передбачає:

• виявлення особливостей її психічного розвитку;

• встановлення порушень психічного розвитку;

• визначення особистісних порушень поведінки, системи відносин до навчальної діяльності і самому собі;

• виявлення збережених, потенційних і компенсаторних можливостей дитини;

• встановлення відношення до норм поведінки і ціннісних орієнтацій, відмінностей у ставленні до товаришів;

• визначення оптимальних умов навчання, розвитку, соціальної адаптації.

Запропонована програма диференціальної діагностики порушень психічного розвитку дитини є зразковою. Вона може бути змінена в залежності від віку дитини, його індивідуальних особливостей і характеру порушень.

Схема обстеження

I. Загальні відомості про дитину і його сім'ї

Прізвище, ім'я, по батькові дитини.

Рік народження (вік)

Відвідування групи дитячого саду або класу школи

II. Особливості психічного розвитку дитини

1. Особливості уваги дитини.

Стійкість, концентрація, розподіл, переключення. Відволікання і коливання уваги. Неуважність та її причини. Увага і працездатність.

2. Особливості сприйняття і спостережень.

Запам'ятовування (темп, обсяг), зберігання (міцність, тривалість), впізнавання (відомого в новому). Відтворення: відтворюючий, пізнають, що полегшує (повнота, точність, послідовність). Забування (часткове, глибоке, ситуативне).

3. Вид пам'яті (зорова, слухова, моторна, змішана). Рівні пам'яті (механічна, смислова, логічна). Порушення пам'яті.

4. Особливості мислення.

Перебіг розумового процесу. Стан темпу, активності, послідовності, доказовості і критичності судження. Встановлення причинно-наслідкових залежностей і функціональних зв'язків. Труднощі в протіканні розумових операцій (аналізу, синтезу, аналогії, порівняння, абстракції, узагальнення, класифікації). Труднощі в побудові висновків, узагальнень, висновків.

Особливості засвоєння понять (диференційованість, підміна понять, виділення істотних ознак, формування визначень).

Стан видів розумової діяльності: наочно-дієве, наочно-образне, понятійне мислення. Творче і репродуктивне мислення. Порушення мислення.

III. Обстеження особистісних особливостей

1. Особливості почуттів, емоцій, волі.

Перебіг емоційного процесу. Порушення емоцій, схильність до афективний спалахів, депресії, емоційної неадекватності. Порушення вищих почуттів.

Перебіг вольового процесу. Співвідношення емоцій і волі. Порушення у розвитку волі, впертість, легка сугестивність, податливість, капризи, негативізм, імпульсивність, розв'язність.

2.Особа і поведінка.

Інтереси, потреби, ідеали, переконання особистості. Позиція особистості.

Характер у системі взаємовідносин особистості. Порушення в спілкуванні особистості. Характер і темперамент. Порушення в поведінці та характері особистості: замкнутість, аутизм, самолюбство, надмірна образливість, егоїзм. Завищений рівень домагань. Грубі порушення у спілкуванні та поведінці.

3.Діяльність особистості.

Розвиток потенційних можливостей у діяльності. Сензитивність вікових періодів і провідний вид діяльності.

Мотиви різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудовой.

Розвиток потенційних можливостей особистості в діяльності.

Порушення працездатності, відносин до діяльності, стомлюваність.

У додатку 1 представлені рекомендовані методики програми обстеження психічного розвитку дитини.

2.2 Модель корекційно-розвивальної роботи психолога з дітьми з ООП на прикладі ігротерапії

Корекційно-розвивальна робота є складовою інклюзивного навчання. Зміст її повинен забезпечити ціннісний вплив на особистість дитини.Психологу потрібно мати уяву про те, в якій сфері психічного світу дитини локалізується проблема, спираючись на різні наукові уявлення про її вікові та типологічні особливості . Модель розвиваючої роботи в шкільній практиці орієнтується на пізнавальну, емоційно-особистісну, соціальну сферу психічного життя та самопізнання учня. Важливим засобом, що сприяє ефективній корекційно-розвивальній роботі є ігротерапія.

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді групова терапія більш корисна, ніж індивідуальна. В ігротерапії застосовують різний ігровий матеріал: ігри в «сім'ю», ігри з маріонетками, будівельні, ігри-вправи.

Ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги

Ці справи виконують з дітьми у яких страждає довільна увага, коли потрібна цілеспрямована діяльність. Ці діти швидко відволікаються, увага у них нестійка. Знижена і здатність до її розподілу між різними видами діяльності. Вони не можуть робити одночасно дві справи. Звужений обсяг уваги переключається з одного виду діяльності на інший.

У завданнях, які ми пропонуємо, формування уваги відбувається в одних випадках при різних видах сприйняття (зоровому, слуховому, дотиковому), а в інших - на рівні розумових операцій, уявлень, процесів пам'яті.

Хто більше побачить?

Запропонувати дітям уважно розглянути картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

Знайдіть помилку

У цієї гри багато варіантів, які пропонуються відповідно до класу:

1. знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігурами, проте серед трикутників лежить квадрат, між ромбами - прямокутник тощо;

2. сказати, що неправильно. Пропонують кілька думок, частина з яких - алогічні.

Прочитати пропозиції і знайти помилкові думки. (Наприклад: заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яблука; у собаки народилися телята тощо.)

Фігури

Зображені фігури 3-4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5-10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно. Потрібно:

1. розкласти фігури, як показано на зразку;

2. розставити значки тільки у квадратах і трикутниках;

3. поставити значки в ромбах і підкреслити всі квадрати.

Предмети

Дається таблиця з предметами 5-10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Потрібно:

1. викреслити всі гриби;

2. викреслити всі м'ячики;

3. викреслити всі ялинки червоним олівцем, а м'ячики - синім;

4. викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття простору

Сприйняття - складніший процес, ніж відчуття. Це цілісне віддзеркалення об'єктів і явищ навколишнього світу. Воно пов'язане з мовою, мисленням, пам'яттю, уявленнями, а також особливостями особистості.

Відгадай і намалюй

1. На дотик відгадати фігури, що знаходяться в мішечку (пласкі, з картону або фанери), назвати їх, а потім намалювати.

2. Розкладають геометричні фігурки, однакові з тими, що лежать у мішечку. Ви назвіть будь-яку фігуру і просите дістати з мішечка таку ж.

З яких фігур?

1. Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.

2. Закінчити малюнок із заданих фігур.

Виклади фігури з паличок

Спочатку дають дітям зразок, а потім забирають, щоб відтворити фігури по пам'яті.

Яка рука?

Потрібно:

1. визначити, якою рукою дівчинка триває прапорець;

2. в якій руці хлопчик тримає кулю;

3. на якій нозі стоїть дівчинка;

4. якою рукою хлопчик тримає ручку.

Що де знаходиться?

Потрібно назвати, що зображено в середині, що в лівому верхньому кутку тощо.

Твій шлях

Потрібно розказати, як ти йдеш до крамниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).

Уважно слухай і намалюй

Психолог називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти мають замалювати їх на вказаному місці згідно з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

Лабіринт

1. Допомогти зайчику знайти дорогу.

2. Якою дорогою діти йдуть до школи?

Домалюй предмети

Попросити дітей назвати, а потім домалювати предмети, зображені на малюнках. Можна заштрихувати або розфарбувати їх.

Упізнай, що зображено

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. Попросити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття часу

Сприйняття часу особливо складно дається дітям. Тривалість, швидкість, послідовність явищ усвідомлюються ними зі значними зусиллями. В іграх і вправах добре закріплювати уявлення про добу (ранок, день, вечір, ніч), дні тижня, місяці, ввести у словник понять тимчасові слова-поняття: раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після.

Розклади по порядку

Покласти таблички з відповідними словами і попросити дітей розташувати їх у порядку зростання часу.

Розв'яжи задачу

Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?

Котра година?

Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годиннику, а потім поставити стрілки за вказівками психолога.

До чого відноситься?

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповідною порою року.

Визначити час

На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що відповідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до відповідної таблиці.

Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття кольору

Для дітей часто характерна занижена колірна чутливість. Насилу засвоївши основні насичені кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), діти ще довго плутають їхні відтінки. Вони нерідко використовують колір, не відповідний забарвленню реального об'єкту (розфарбовують кішку в синій колір, огірок у червоний тощо), не розуміють, що колір може бути постійною ознакою того чи іншого предмета.

Добери відповідну пелюстку

Перед дитиною кладуть картку із зображенням декількох квіток (ромашка, волошка, мак, соняшник), у кожної з яких бракує однієї пелюстки. Вони додаються окремо. Запропонувати дитині знайти їхню квіточку з урахуванням кольору і форми.

Упізнай за кольором

Пропонуються смужки різного кольору. Потім показати контури предметів (листя, огірок, кавун, волошка, лимон тощо). Дитина має показати смужку відповідного кольору.

Чиї сукні висять?

На малюнку зображені дівчатка, в їхньому волоссі бантики різного кольору. На мотузці висять сукні того ж кольору. Діти мають сказати, кому з дівчаток належить кожна сукня.

Знайди у вазі фрукти (за кольором)

• Хто назве більше предметів?

• Що буває червоним?

• Що буває зеленим?

• Що буває жовтим?

Ігри та вправи на розвиток мислення та мовлення

Для дітей найбільш складними є словесно-логічні операції, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Протягом багатьох років педагоги розвивають мислення учнів, піднімаючи його від найдоступніших наочних форм до абстрактних словесно-логічних понять.

Пропоновані нижче ігри і вправи сприяють не тільки активізації розумової та мовної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знайти схожість і відмінності у предметах і явищах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

Завдання-головоломки

1. Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.

2. Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники.

3. Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати.

4. Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник.

5. Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапорець.

6. Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата. Прибери 4 палички, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік.

7. Намалюй фігурку, яку потрібно.

8. Увагу дітей слід привертати до відмінних

9. ознак зображених предметів, до їхньої послідовності.

10. Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.

11. Гра «Розклади Фігури». Гра складається із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру.

1-й варіант. Мовчки розкласти фігури в купки: спочатку в 3 купки відповідно до форми, потім у 3 купки відповідно до кольору.

2-й варіант. Покласти на стіл будь-яку картку з фігурою, дитину попросити викласти картку з фігурою, відмінною тільки однією ознакою. Наприклад: якщо маленьке червоне коло, то дитина має покласти велике червоне коло або маленький червоний квадрат тощо.

1. Назви одним словом. Лисиця, заєць, ведмідь, вовк - ... Сир, ковбаса, хліб, масло - ... Ліжко, стілець, диван, крісло - ... Шапка, спідниця, майка - ... Сосна, ялинка, верба, клен - ...

2. Зоологічне лото (настільна гра на закріплення знань про тварин).

3. Покажи, що не підходить (соснові методика «Четвертий зайвий»).

4. На закріплення уміння узагальнювати (фрукти, овочі, посуд, меблі геометричні фігури тощо), пояснюючи при цьому, чому не підходить.

5. Яке слово не підходить?

6. На таблицях написані слова. Прочитати слова і назвати те, яке не підходить, і чому.

7. Хто що любить?

8. Набір карток із тваринами. Дібрати кожній тварині з іншого набору карток те, що ця тварина їсть.

9. Кому що треба?

10. Попросити дитину дібрати до карток із зображеннями знайомих ситуацій картки, де намальовані предмети, яких бракує.

11. Відгадай загадку (знайти картинку- від гадку).

12. Наприклад: без рук, без ніг, а ходить. Або дати текст загадок і попросити намалювати відгадки.

13. Придумай загадку.

14. Показати дітям предмети: м'яч, жабу, книгу, олівець тощо, потім попросити їх, виділивши характерні ознаки, придумати загадки.

15. Склади з літер слова.

16. Доповни слово.

17. Встав у слова пропущені літери.

18. Назви слово, яке починається з останньої літери.

19. Наприклад: сова - альбом - море - єнот... тощо. Для цієї мети дуже добре підійде гра в міста, кольори тощо.

20. Назви протилежні слова: тонкий -

21. гострий - ... чистий - ... гучний - ... низький -... здоровий - ...

22. Закінчи речення: Влітку тепло, а взимку... Птахи літають, а змії... Восени листя жовте, а влітку...

23. Хто більше складе.

24. Дати дитині наочні картинки, де потрібно підібрати риму до предметів: ліс - ніс; окуляри - товари; хустка - пелюстка тощо.

25. Розкласти по порядку і скласти розповідь (3-4 картинки за сюжетними картинками).

26. Назвати, що неправильно (прості описові ситуації без складних смислових зв'язків).

Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Пам'ять дітей можна значно поліпшити за умови систематичної і цілеспрямованої роботи. Не слід займатися механічним тренуванням пам'яті, заучувати непотрібне або малозрозуміле. Дитина має розуміти те, що їй пропонують запам'ятати. Найбільші можливості для навчання прийомів осмисленого запам'ятовування дає класифікація. Наприклад, у процесі класифікації дитина створює групу «Взуття». Вибирає із запропонованих картинок ті, на яких зображені туфлі, капці, чоботи, сандалії тощо. Називає їх і дає їм загальну назву - взуття. Через деякий час класифікація йде вже подумки.

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого процесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

Подивися!

Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розкласти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 1 хв картинки правого ряду прибрати, а лівий - залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

Що змінилося?

Пропонують картинку із зображенням З-4 знайомих предметів і просять їх назвати. Потім - картинку із 7-8 предметами, і дитина ма$ сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предметами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо.

Слухай і повторюй

Простукати по столу певну кількість разів і попросити дитину відтворити почуте.

Назви слова, які запам'ятав

Дитині дають 5-10 картинок. Завдання: прочитати слова, які треба запам'ятати, і до кожного слова підібрати відповідну картинку, щоб вона допомогла, і запам'ятати це слово. Картинки: лисиця, книга, сир, машина «швидкої допомоги», мітла, їжак. Слова для запам'ятовування: їжа, навчання, зоопарк, хвороба, робота. Через 20-30 хв після того, як дитина відібрала картинки, запитати, які слова вона запам'ятала.

Завдання і вправи у кожній темі розміщені відповідно за ступенем зростання їхньої складності. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися певної послідовності при виконанні вправ та їх проведенні.

Отже, причиною неуспішності в навчальній діяльності дітей із порушеннями у розвитку є несформованість психічних функцій та недостатньо розвинена інтелектуальна й емоційно-вольова сфера.

У навчанні дітей таких дітей важливо використовувати конкретні іграшки та матеріали, цікаві для малят; викладати інформацію та завдання невеликими частинами і часто повторювати їх; учити умінь та навичок, які вони зможуть часто використовувати у школі та за її межами; мати на увазі, що розумово відсталі учні можуть потребувати допомоги в оволодінні вміннями, які інші діти опановують самостійно, без спеціального навчання.

Особливу увагу слід приділяти переходу від навчання у школі до роботи. Слід використовувати всі можливості для налагодження самостійного життя таких людей, а також їхнього пристосування до роботи у звичайних конкурентних умовах.

ВИСНОВКИ

При виконанні курсової роботи, ми ставили собі за мету: визначити змістовий компонент підготовки психологічної служби до роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання.

До цієї теми зверталися багато видатних вчених, таких якЛансдаун Д., Хугенбум Ф , Малофєєв М , Пузанов Б , Засенко В , Колупаєв А , Сак Т. Шеремет М., Данілавічютє Е., Шевцов А., Хухлова О., Бітянова М., Компанець Н. та інших.

Ми поглибили свої знання, дізналися, що з урахуванням основних змін в системі корекційно-педагогічної роботи великого значення набуває психологічний супровід дітей з порушеннями психофізичного розвитку, в якій відповідна роль надається роботі практичного психолога загальноосвітнього навчального закладу.

При цьому, проаналізувавши теоретичну літературу, періодичні видання, монографії, ми звернули особливу увагу на висвітлення таких питань, як:психологічний супровід навчання школярів з вадами психофізичного розвитку має здійснюватись за чітко окресленими напрямами. Це, перш за все: надання дитині в процесі навчання психокорекційної та психопрофілактичної допомоги за індивідуальною програмою, складеною на основі всебічного діагностичного обстеження; пояснення педагогам і батькам специфіки психічного розвитку дитини з тим чи іншим видом дизонтогенезу; психологічне консультування батьків; забезпечення сприятливого психологічного клімату в інтегрованому класі.

Ми дійшли висновку, щопсихологічний супровід необхідний для забезпечення оптимального психічного розвитку, соціально-психологічного комфорту в інтегрованому середовищі навчання дітей з психофізичними вадами. Психологічний супровід є невід'ємною складовою комплексної психолого-медико-педагогічної підтримки і передбачає врахування особливостей психічного розвитку при організації психокорекційного й психопрофілактичного впливу з метою успішної адаптації у відповідному соціальному середовищі дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Психологічний супровід навчання дитини з психофізичними вадами в умовах інтегрованого навчання передбачає не лише сприяння психічному розвитку, а й роботу з найближчим соціальним оточенням, спрямовану на формування в учасників педагогічного процесу позитивних установок щодо взаємодії з такою дитиною. Що і підтверджує нашу гіпотезу, добре спланована і узгоджена психологічна робота з особливостями психофізичного розвиткубуде сприяти гармонійно розвинутій особистості дитини-інваліда.

.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Одним з інноваційних проявів в сучасній педагогіці є інклюзивне навчання дітей з психофізичними вадами у загальноосвітніх закладах.І саме таке навчання задовольняє індивідуальних освітніх потреб кожної дитини, підкреслює цінність її не залежно від здібностей і досягнень, допомагає адаптуватися дитині у соціумі. У результаті такої адаптації, діти набувають нові функціональні уміння та навички та зазнають поліпшення когнітивного, моторного, мовного, соціального та емоційного розвитку.

Діяльність спеціалістів психологічної служби, щодо психологічного супроводу освітнього процесу, регламентована низкою нормативно-правових документів. Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами. З іншого боку психолог працює безпосередньо з дитиною, котра має особливості психофізичного розвитку, щодо збереження її здоров'я, пошуку та реалізації траєкторії оптимального розвитку, формування позитивної мотивації та стимулювання інтенцій до розвитку.

Суть психологічної діяльності полягає в супроводі учня в процесі його навчання, що дає можливість впровадити психологічну діяльність в навчально-виховну педагогічну систему. Стає можливим об'єднання мети психологічної та педагогічної практики і фокусування на головному - на особливості учня. Завдання психолога - допомогти налагодити взаємодію дитини, що має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу та надати психопрофілактичну та психокорекційну допомогу дитині, на основі всебічного діагностичного обстеження.

Таким чином,доцільно побудований психологічний супровід дитини в умовах інклюзивного навчання створює необхідні умови для навчання та повноцінного розвитку учнів з особливими потребами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бітянова М. Дитина у школі: технології розвитку. -К.: Главник, 2007.

2. Бондар Л. Методичні рекомендації // Дефектолог. -2007. - № 9.

3. Бугайова І. Соціалізація дітей із проблемами розвитку // Дефектолог. - 2007. - № 5.

4. Вавіна Л. Корекційно-реабілітаційна модель специфічного компонента змісту освіти учнів із глибокими порушеннями зору // Дефектологія. - 2004

5. Васильковська С. Індивідуальна соціально-педагогічна та медико-психологічна карта супроводу учня з особливими потребами // Дефектолог. - 2009. -№ 3.

6. Висоцька А. Вивчення особливостей корекційно-виховного процесу у спеціальних школах-інтернатах // Дефектологія. - 2001. - № 2.

7. Токіна Л. Організація психологічного супроводу дітей із відхиленнями у розвитку // Дефектолог. -2007. - № 12.

8. Гречко Л.М. Соціальна ситуація розвитку дітей з психофізичними вадами в різних типах закладів // Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки. Зб. наук. праць - Херсон - 2005. - С. 52-56.

9. Гречко Л.М. Готовність сучасних шкіл України до практичного розв'язання проблеми інтеграції // Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб. наук. праць. - Випуск 5 - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. - С.13-18.

10. Гречко Л.М. Психологічний супровід дітей з вадами психофізичного розвитку в загальноосвітній школі // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського державного університету: Серія соціально-педагогічна: Вип.6. - Кам'янець-Подільский - 2006. - С.247-250.

11. Гречко Л.М. Психологічне обстеження дітей з психофізичними вадами в умовах інтегрованого навчання // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського державного університету: Серія соціально-педагогічна: Вип. 7. - Кам'янець-Подільський - 2007. - С.266-269.

12. Гречко Л.М. Методи дослідження особистості учнів з психофізичними вадами в умовах інклюзивної освіти // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. - Вип. 6.- Кам'янець-Подільський - 2006.- С. 105-106.

13. Дети с отклонениями в развитии / Под ред. М. С. Повзнер. - М., 1995.

14. Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання. - К., 1997.

15. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-IV від 06.10.05.

16. Игрыкакспособкоррекциинедостатков в развитиишкольниковвспомогательнойшколы // Дефектология. - 1970. - № 4.

17. Ілляшенко Т. Д., Стадненко Н. М. Аномальна дитина у школі. - К., 1995.

18. Левченко Й. Ю., Приходько О. П. Технологияобучения и воспитаниядетей с нарушениемопорно-двигательногоаппарата. - М., 2001.

19.. Лист МОИ України "Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання"

20. Любащенко Т. Корекційна робота у школі-інтернаті: соціально-психологічний аспект //Дефектолог. - 2008. - № 11.

21. Манова-Томова В. С. и др. Психологическаяреабилитация при нарушенияхповедения в детскомвоздаете. - София, 1981.

22. Наказ Міністерства охорони здоров'я від 08.10.07 № 623 «Про затвердження форм індивідуальноїпрограми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та порядку їх складання»

Інтернет-джерела:

zakon. rada

moz. gov.ua

osvita.ua

СЛОВНИК

Адаптація - пристосування дитини до існуючих в суспільстві вимог і критерій оцінки за рахунок присвоєння норм і цінностей даного суспільства.

Діти з особливими потребами - поняття, яке широко охоплює всіх учнів,чиї освітні проблеми виходять за межі загальноприйнятої норми:

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку-діти, які мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку,зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Інвалід -особа зі стійким розладом функцій організму,зумовленим захворюванням, травмою(її наслідками) або вродженими розладами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження життєдіяльності.

Інвалідність - передбачає втрату або дефіцит фізичної чи розумової спроможності.

Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів,термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності,визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Інклюзія - це політика й процес, який передбачає отримання більших можливостей в навчанні та соціальному житті для всіх дітей( з особливими потребами та інших дітей).

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання , що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.

Компенсація - відновлення недорозвинутих чи порушених психофізичних функцій шляхом використання збережених чи перебудови частково порушених функцій.

Корекція - це системазаходів,спрямована на виправленнянедоліківпсихології абоповедінкилюдиниздопомогою спеціальнихзасобів психологічного впливу;психокорекційні впливи,спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості .

Мультидисциплінарна команда - співпраця фахівців різних спеціальностей з метою обміну інформацією і досвідом для створення нових і вдосконалених методів вирішення проблем та планування навчальної діяльності учнів з особливими потребами.

Реабілітація - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів,спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності,трудової адаптації та інтеграції в суспільство.

Реабілітаційні послуги - послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного ,інтелектуального,психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

Спеціальні навчальний заклад - навчальний заклад ,створений для навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку( школа, школа- інтернат,спеціальний навчально-виховний комплекс, об'єднання, навчально-реабілітаційний центр).

Додаток 1

Рекомендовані методики програми обстеження психічного розвитку дитини

Психолого-педагогічна готовність до навчання у школі

1. Діагностика мотиваційної готовності за методикою «Ставлення дитини до навчання у школі».

2. Діагностика інтелектуальної готовності за методикою Керна-Йірасека.

3. Діагностика емоційно-вольової готовності за методикою «Шифровка».

4. Замістьназванихметодик може бути використана «Методика діагностики готовності до навчання у школі дітей шестирічного віку» (авторський колектив: Н. Стадненко, Т. Ілляшенко, А. Обухівська).

Відчуття та сприймання. Використовується спостереження за ігровою та навчальною діяльністю, а також комбіновані тестові завдання, що поєднують у собі вивчення уваги і пам'яті.

Пізнавальні інтереси, зацікавленість.Спостереження за ігровою, навчальною, трудовою діяльністю.

Навчальні знання, уміння, навички:

1. Повідомлення дитиною загальних відомостей про себе (прізвище, ім'я, вік, домашня адреса).

2. Орієнтування у часі (визначення часу на годиннику, диференціація пір року, частин доби).

3. Просторова орієнтація (диференціація понять «ліворуч-праворуч», «зверху-знизу», «посередині - скраю»).

4. Сприйняття нової інформації (світ професій, переказ оповідання, опис предметного (сюжетного) малюнка).

5. Розуміння завдання і дія за усною вказівкою (читання тексту, переказ, складання геометричних конструкцій за зразком, послідовність виконання дій: графічний диктант, методика Керна - Їрасека на шкільну зрілість»лабіринт.

Особливості мислення

Загальні види мислення

1. Порівняння двох предметів за схожістю та відмінністю ознак.

2. Вилучення зайвого предмета в ряду.

3. Знайти пропущений предмет в ряду.

4. Класифікація предметів за однією, двома ознаками.

5. Складання цілого з частин.

6. Узагальнення групи понять чи предметів одним словом.

7. Називання предмета за описом.

8. Послідовне розміщення трьох картинок, пов'язаних одним змістом.

9. Методика Равена на визначення загального інтелектуального рівня.

10. Кубики Косса.

11. Логічна мозаїка.

12. Загальна обізнаність (чому м'яч не тоне у воді, чому голка довга і гостра, з чого виготовлено предмети, що можна рахувати парами).

13. Що зображено неправильно (абсурдні картинки).

Психометричні метода дослідження інтелекту:

1. Методика Векслера.

2. Таблиці Равена.

Особливості пам'яті

1. Запам'ятовування десяти предметних малюнків.

2. Відтворення трьох геометричних конструкцій. Числовий ряд у змішаному порядку.

3. Розміщення розрізнених картинок відповідно до запропонованого зразка.

4 Тест короткочасної пам'яті (за Ю. Гїльбухом).

5.Метод піктограм (за А.Лурія).

Особливості уваги

1. Коректурна проба.

2. Таблиці Шульте.

3. Знаходження двох однакових предметів у групі схожих предметів.

4. Перелік відмінностей у сюжетах двох картин.

5. Порівняння предметних зображень з еталоном форми.

6. Лабіринт.

7. Розміщення фігур у відповідних пазах.

8. Якого елемента не вистачає в зображенні.

9. Рахунок за Крепеліним.

10. Проби на переключення уваги за допомогою модифікації таблиць Шульте («Червоно-чорна таблиця»).

Методики для дослідження особистісних особливостей, емоційно-вольової сфери:

1. Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн.

2. Особистісні опитувальники(Айзенк, Кеттел, ММРІ, Шмішек, Личко, Русалов, Баса-Дарки).

3. Шкала оцінки тривожності Спілбергерга, Тейлора.

4. Опитувальник САН.

5. Соціометричне анкетування.

6. Методика Р. Жиля (міжособистісні стосунки молодшого школяра).

Особливості мови

1. Техніка читання.

2. Словниковий запас (закінчення слів, дібрати антоніми).

3. Повторення речень, групи слів (18 складів).

4. Тест для перевірки фонематичного слуху (за Ю. Гільбухом).

5. Назва слова, де є вказана буква.

6. Складання речення із запропонованим словом (двома, трьома словами).

Уміння вчитися

1. Спостереження за самостійною діяльністю дитини.

2. Спостереження за діяльністю дитини у групі, колективі.

3. Спостереження за виконанням спеціально поставлених завдань.

Проективні методи дослідження особистості:

1. ТАТ.

2. Тест фрустаціїРозенцвейга.

3. Метод незавершених речень.

4. «Будинок, дерево, людина».

5. «Неіснуюча тварина».

6. «Малюнок сімї».

7. «Автопортрет».

8. Кольоровий тест Люшера.

Методи профдіагностики:

1. Методика «Мотиви вибору професії».

2. Тест Холланда на визначення типу особистості.

3. ДДО «Я віддаю перевагу».

4. Опитувальних професійних нахилів.

5. Карта інтересів.

Особливості діагностики когнітивної (пізнавальної) сфери, моторики та мовлення

1. У 1-му класі для діагностики рівня розумового розвитку учнів використовується методика Е. Замбацявічене, методика «Класифікація предметів» (дитячий варіант), методика «Класифікація об'єктів за двома ознаками» (лото В. Когана), розуміння змісту оповідань, оповідань із прихованим змістом, розуміння змісту сюжетних картин.

Вивчення особливостей розвитку пам'яті проводиться за методиками «Запам'ятай малюнки і назви їх», «Що змінилося?», «Нісенітниці»» «Запам'ятовування геометричних фігур» (Ф. Рибакой), а також за методикою А. Леонтьєва, А. Лурії. Вивчення особливостей уваги проводиться за методиками: П'єрона-Рузера, « Таблиці Шульте», «Знайди і викресли» (5-7 років).

Дослідження сприйняттяпроводиться за методикою Н. Лук'янової.

Конструктивна діяльність- за методиками: « Дошка Сегена», «Поштоваскринька», «Кубики Кооса», «Розрізні фігури».

2. У 3, 5, 9-х класах, використовуються такі методики, психологічного обстеження (за вибором психолога та залежно від мети обстеження):

• дослідження уваги та сенсомоторнйхреакцій «Коректурна проба», « Лічба за Крепеліном» тощо);

• дослідження сприйняття (методика «Компаси», методика «Годинник»);

• дослідження пам'яті (проби на запам'ятовування, метод піктограм А. Лурії);

• дослідження рівня розумових процесів (розуміння розповідей, сюжетних малюнків, встановлення послідовності подій, класифікація, виключення тощо).

Додаток 2

Методичні рекомендації вчителям ЗОШ, які навчають дітей з порушенням інтелекту (з легкою розумовою відсталістю)

1. Підготувати дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми проблемами:

• Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб розумововідсталі діти почувалися себе членами колективу;

• Привчати здорових дітей допомагати ( в разі потреби) опікувати розумово відсталих однолітків;

• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.

2. Перед прийомом до класу дитини з легкою розумовою відсталістю детально ознайомитися з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина ( пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо)

3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з'ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку.

Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю ( стан пам'яті, уваги. Мислення, темп роботи, працездатність, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо)

4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю. Необхідно в школі мати навчальні програми (відповідного класу). Щоб мати уявлення, якими завданнями вміннями та навичками мають оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.

5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту)

6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.

• Розумово відсталі діти зазвичай мають слабку пам'ять , тому матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри і лише після засвоєння цього матеріалу давати складніший новий матеріал.

• У розумово відсталих дітей порушено активну увагу. Треба застосовувати наочний матеріал для її активізації, чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з легшими).

• У розумово відсталих дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися у складанні навчального матеріалу. Для цього слід застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо.)

• Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижені темп роботи та працездатності. Значить, для них необхідно зменшити обсяг завдань та їх кількість. А складність має бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданням відповідної складності та перфокарти, в які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь ( і зовсім немає необхідності переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма)

• Діти з легкою розумовою відсталістю зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи. Потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не втрачали уваги та напряму діяльності)

• Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, чого від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконати завдання. В разі потреби, слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання.

• Уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності; запобігати різним змінам у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини та адекватно реагувати на них.

АНОТАЦІЯ

Курсову роботу виконала Кашуба Олена Іванівна.

Назва роботи: «Психологічний супровід в умовах інклюзивного навчання». Виконувалася робота в Іллічівськійспеціалізованой школі Костянтинівського району, Донецької області, у 2014 році. Має кількість сторінок: 46. Робота присвячена дослідженню проблеми інтеграції дітей з вадами психофізичного розвитку у загальноосвітню школу та ролі психологічного супроводу для конструктивного процесу такої інтеграції. Теоретично проаналізована проблема психологічного супроводу в умовах інтегрованого навчання дітей з вадами психофізичного розвитку. Визначені й вивчені особливості психологічної ситуації розвитку дітей з психофізичними вадами. Визначені шляхи оптимізації ситуації розвитку дітей з психофізичними вадами в процесі психологічного супроводу в умовах інтегрованого навчання. Розроблена модель психологічного супроводу навчання з інтегрованими учнями. Надані методичні рекомендації педагогам у роботі з учнями з психофізичними вадами. Результати дослідження переконливо доводять, що доцільно побудований психологічний супровід дитини в умовах інклюзивної освіти створює необхідні умови для навчання та повноцінного розвитку учнів з особливими потребами. Робота має два додатка.

АННОТАЦИЯ

Курсовую работу выполнила Кашуба Елена Ивановна.

Название работы: «Психологическоесопровождение в условиях инклюзивного обучения». Выполняласьработа в Ильичевскойспециализированной школе Константиновского района Донецкой области, в 2014 году. Имеет количество страниц: 46. Работа посвящена исследованию проблемы интеграции детей с нарушениями психофизического развития в общеобразовательную школу и роли психологического сопровождения для конструктивного процесса такой интеграции. Теоретически проанализирована проблема психологического сопровождения в условиях интегрированного обучения детей с нарушениями психофизического развития. Определены и изучены особенности психологической ситуации развития детей с психофизическими недостатками. Определены пути оптимизации ситуации развития детей с психофизическими недостатками в процессе психологического сопровождения в условиях интегрированного обучения. Разработана модель психологического сопровождения обучения с интегрированными учениками. Даны методические рекомендации педагогам в работе с учащимися с психофизическими недостатками. Результаты исследования убедительно доказывают, что целесообразно построеное психологическое сопровождение ребенка в условиях инклюзивного образованиясоздает необходимые условия для обучения и полноценного развития учащихся с особыми потребностями. Работа имеет два приложения.