УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ МІСЬКОЇ РАДИ

ГОРЛІВСЬКА ГІМНАЗІЯ «» ІНТЕЛЕКТ»

Методичний

посібник

Горлівка 2011

ЗМІСТ

1. Правила, як поводити себе вчителям - 3 стор.

2. Рекомендації учителю - 4 стор.

3. Якості, які необхідні учителю - 5 стор.

4. Пам'ятки для вчителів . - 6-7 стор.

5. Рекомендації педагогам у роботі з ОД - 8 стор.

6. Критерії обдарованості - 9 стор.

7. Діяльность, у роботі з ОД - 10 стор.

8. Складання індивідуальних програм - 11 стор.

9 Правила спілкування з ОД, - 12 стор.

10. Для досягнення успіху - 13 стор.

11. Для корекції увагиви - 14-15 стор.

12. Способи привертання уваги учнів - 16 стор.

13. Формування мовленнєвих процесів . - 17 стор.

14.Умови успішної діяльності педагога - 18 стор.

15. Афоризми - 19 стор.

Ось декілька правил, як поводити себе вчителям, щоб за допомогою відчуття успіху позитивна мотивація в учнів зростала:

1. Вчіть дитину, тому що це - честь і задоволення для вас. Дитина обов'язково відчує, що вчити і вчитися - це діяльність, яка приносить радість обом, - і вчителеві, і учневі. Ніколи не вчить тільки під тягарем обов'язку, бо й учень сприйматиме це як щось обтяжливе і неприємне.

2. Говоріть зрозуміло, голосно і з ентузіазмом. Тоді і учні будуть сприймати навчання як процес, який справді вартий уваги, вбиратимуть ваш ентузіазм, як губка воду.

3. Робіть все невимушено і радісно. Не потрібно жодної напруги. Адже напруга - це результат поганої самоорганізації і втоми, а також показник того, що ви самі не знаєте, що робите і навіщо.

4. Довіряйте дитині і давайте їй зрозуміти це своїм ставленням. Всіляко та найчастіше демонструйте, що ви вірите в здібності дитини.

5. Постійно давайте їй нову інформацію. Не будьте нудні, не повторюйте надто часто одне й те ж, знаходьте нові слова, вигадуйте нові історії перед тим, як розпочати гру.

6. Навчайте дитину цілеспрямовано й організовано. Успіх безпосередньо пов'язаний з вашою здатністю до самоорганізації.

7. Поряд з вербальним використовуйте як найбільше яскравого наочного матеріалу. Як кажуть, «краще один раз побачити, ніж два рази почути».

8. Усуньте відволікаючі моменти. Ця порада важлива для батьків. Вдома повинно бути все так само серйозно, як і в школі.

9. Завжди вмійте зупинитися, дозуйте новий матеріал невеликими порціями. Давайте дитині трошки менше інформації, ніж вона здатна ввібрати за один урок. Вона тоді буде хотіти більше. Якщо дитина вимагає більше, то це ознака вашого успіху.

10. Підносьте знання як подарунок.

11. Не перевіряйте дитину надто часто. Переконатись, чи дитина засвоїла інформацію, можна непомітно для неї. Стимулюйте дитину до самоперевірки.

Рекомендації учителю

1. Формувати позитивну мотивацію до навчання можна:

   • загальним позитивним настроєм у гімназії та класу

   • цікавим способом викладання матеріалу

   • поясненням мети роботи

   • використанням принципу співпраці вчителя та учня

   • створенням ситуацій успіху

   • професійним використанням заохочення та осуду

2. Розвивати довільність у навчальній діяльності рекомендують засобами конструювання за навчальним зразком із подальшим ускладненням умов діяльності.

3. При роботі з гіперактивною дитиною слід зазначити, що її вчинки не є умисними, варто спостерігати за причинами порушень поведінки таких учнів. Роботу з гіперактивною дитиною необхідно будувати індивідуально, приділяючи значну увагу організації діяльності та концентрації уваги. Ігноруйте демонстративні вчинки дитини, заохочуйте позитивну поведінку.

4. У роботі з тривожними дітьми необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у їхніх силах. Формуйте правильне ставлення до діяльності.

5. Учнів, які мають комунікативні труднощі, необхідно залучати до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням. Створюйте ля них ситуації «вимушеного спілкування». Робіть акцент на позитивних рисах такої дитини, формуючи впевненість у своїх силах.

6. Переведіть активність агресивної дитини у конструктивну діяльність (відповідно до її інтересів). У спілкуванні демонструйте стриманість і терпіння, пам'ятайте, що вони самі страждають від своєї впертості й роздратованості.

Якості, необхідні учителю для роботи з обдарованими дітьми. Основні принципи відбору вчителів для роботи з обдарованими учнями.

Учитель повинен:

1. бути доброзичливим та чуйним;

2. розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси;

3. мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

4. мати високий рівень інтелектуального розвитку;

5. мати широке коло інтересів та вмінь;

6. мати окрім педагогічної ще будь-яку освіту;

7. бути готовим до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;

8. мати живий та активний характер;

9. мати почуття гумору (але без схильності до сарказму);

10. виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів та постійного самовдосконалення;

11. мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд;

12. мати хороше здоров'я та життєстійкість;

13. мати спеціальну після вузівську підготовку по роботі з обдарованими дітьми та бути готовим до подальшого отримання спеціальних знань.

До інших якостей відносяться: позитивна Я-концепція; цілеспрямованість та наполегливість; зрілість; емоційна стабільність; чуйність; здібність до індивідуалізації навчання.

Список професійних умінь:

1. уміння будувати навчання відповідно результатам діагностичного дослідження дитини;

2. уміння модифікувати навчальні програми;

3. уміння стимулювати когнітивні здібності учнів;

4. уміння працювати за спеціальним навчальним планам;

5. уміння консультувати учнів;

6. уміле керування дітьми;

7. володіння ефективними методами викладання;

8. знання концептуальних моделей;

9. уміння переконувати та пропагувати;

10. здібність до самоаналізу.

Пам'ятка для вчителів

при роботі з обдарованими дітьми

1. Вчитель не повинен безнастанно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.

2.Вчителеві не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.

3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, зловмисне її принижувати, застосовувати сарказм,

4. Вчителеві слід пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до суворо регламентованих повторюваних занять.

5. Слід використовувати методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

• повага до прагнення учнів працювати самостійно;

• надання дитині свободи вибору щодо галузі застосування своїх здібностей;

• індивідуальне застосування навчальної програми;

• заохочення учнів до роботи над власними проектами;

• жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкріпаченості;

• схвалення результатів діяльності у певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

• підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

• надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;

• найефективніше використання хобі, конкретик захоплень та індивідуальних нахилів;

• поблажливість до можливого безладдя;

• заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

• постійне потвердження того, що вчитель є однодумцем учнів, а не супротивником.

Пам'ятка вчителю

для роботи з обдарованими дітьми

• Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

• Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

• Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

• Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

• Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

• У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

• Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань. Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов. Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

• Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Рекомендації педагогам

у роботі з обдарованими дітьми

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя - звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Риси, які слід мати вчителю,

котрий працює з обдарованими дітьми:

• доброзичливість і чуйність,

• цілеспрямованість і наполегливість,

• розуміння психології цих дітей,

• високий інтелектуальний рівень,

• широке коло інтересів,

• готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;

• жвавість,

• активність

• почуття гумору,

• гнучкість і завжди постійна готовність переглянути свої погляди,

• здатність до постійного самооновлення,

• сприйняття нетрадиційних думок і поглядів,

• емоційна стабільність

• вміння переконувати.

Критерії за якими можна

визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

• часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

• у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;

• рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

• із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;

• мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

• можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

• дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;

• у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;

• можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

• мають сильно розвинуте почуття гумору;

• постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

• визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

• часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

• їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті.

Діяльность, яка сприяє ефективності у роботі з обдарованими дітьми:

• повага до бажання учнів працювати самостійно;

• вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

• надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;

• індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

• заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

• виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

• схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

• підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

• надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв'язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

• добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

• терпиме ставлення до можливого безладдя;

• заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

• переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми

обдарованих дітей:

• неприязнь у школі часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

• ігрові інтереси - обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок - дитина опиняється в ізоляції;

• заглиблення у філософські проблеми - для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;

• невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком - обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

• прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

• почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

• нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;

• надмірні чутливість, вразливість;

• потреба в уважному ставленні дорослих;

• нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.

Для досягнення позитивних результатів роботи з обдарованою молоддю(чи то в роботі над проектами, чи у підготовці до олімпіад) у спілкуванні з дитиною важливо дотримуватися деяких правил.

1. Повага до особистості. Зазвичай обдарована дитина дещо відрізняється у поведінці та спілкуванні від своїх однолітків. Це не є причиною для встановлення стосунків вчитель-учень.

2. Щоб досягти удачі та успіху в роботі слід навчитися сприймати світ з радістю, радіти здоров'ю, відчувати любов оточуючих, проявляти щедрість і широту власного кругозору до всіх життєвих подій.

3. Навчитися приймати рішення, не ухилятися від цього. Слід навчитися дотримуватися своїх рішень, вміти відстояти їх за необхідності, вірити в них.

4. Уникати непорозумінь за рахунок строгого дотримання своїх обіцянок, акуратності, фактичності, щирості. Так поведінка як ніщо інше притягує до себе увагу і формує позитивне враження про людину.

5. Не приховувати своїх намірів від оточуючих, навчитися спокійно обговорювати свої проблеми.

Для досягнення успіху

у будь-якій справі необхідні:

1. Внутрішня свобода. Розвиток цієї особливості формує вільну думку, пошук неординарного рішення, незалежність у міркуваннях і висновках, чіткість і логіку мислення.

2. Психологічна стійкість. Підготовча робота о олімпіад несе велике навантаження на психіку дитини бо змушує її відповідати за правильність обраного шляху, відповідність результатів та теоретичних основ, вміння коротко і надзвичайно чітко та зрозуміло формулювати думки.

3. Активна життєва позиція . Тільки активна, дієва людина здатна проводити пошук та обробку інформації, знаходити актуальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

4. Особливий стратегічний тип мислення. Цю рису не можна набути в процесі навчання. Вона або є від народження і характеризує дитину, або її немає.

5. Усвідомлення мети діяльності. Науково-дослідницька робота вимагає самостійної пошукової діяльності. Це неможливо без усвідомлення мети.

6. Координація індивідуальних способів розв'язування проблем таким чином, щоб вони не суперечили одне одному.

7. Максимальне використання можливостей та здібностей учня на досягнення мети.

Для корекції уваги

ви можете скористатись такими порадами:

1. Пояснюйте учням значення уваги і механізм її дії. У подальшу обробку надходить лише та інформація, на яку ми звертаємо увагу. Отже інформація що не надійшла в обробку-втрачається.

2. Приготуйте все необхідне до початку уроку. Ваша організованість концентруватиме увагу учнів.

3. Спостерігайте на перервах за тим, хто з учнів провів її надто бурхливо. На початку уроку особливо ретельно активізуйте увагу саме цих учнів.

4. Враховуйте час найбільшої ефективності уваги впродовж уроку: стійка увага зберігається з 8 до 23 хв. уроку.

5. Враховуйте, що в умовах тривалої концентрації на одноманітному слабкому подразнику виникає ефект коливання уваги. Але він зникає, якщо сприймання включається в активну розумову діяльність.

6. Підкріплюйте увагу дітей через певні проміжки часу відповідними завданнями, оціночними судженнями, незвичними мовними прийомами, зовнішніми виявами тощо.

7. Враховуйте, що ступінь і обсяг уваги пов'язані зворотною залежністю - збільшення обсягу елементів що сприймаються, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повинен подаватися окремою порцією.

8. Розподіл уваги між кількома видами діяльності може відбуватися ефективно тільки за умови, що всі види діяльності крім основної, добре автоматизовані.

9. Враховуйте, що занадто частий перехід від однієї діяльності до іншої втомлює. Найбільш ефективно увага може розподілятися лише на 2-3 об'єкти.

10. Зосередженню уваги допоможе і просте запитання, яке ви можете поставити після відповіді дитини: "На яке запитання ти щойно відповідав?"

11. Давайте більше завдань для роботи з підручником, оскільки єдиним організатором уваги в такій праці є зміст матеріалу, а не зовнішні чинники (вчитель, наочність).

12. Частіше використовуйте засіб взаємної перевірки письмових завдань, який сприяє концентрації уваги учнів.

13. Для тренування уваги можна давати завдання переписати текст, визначити і порахувати слоги, кількість літер у терміні.

14. Під час використання наочних посібників зверніть увагу на необхідність організації спостереження. Учень повинен знати, на що саме йому слід звернути увагу. У цьому вам допоможе не вказівка, а відповідно поставлене запитання.

15. Наочні посібники необхідно розвішувати рідко і періодично міняти їх, інакше увага зменшується. Тому небажано використовувати в кабінеті незмінні стенди.

16. Правильно підібрана кольорова гама також покращує увагу учнів (наприклад блакитний і бежевий кольори налаштовують на працю).

17. Спостерігайте за зовнішніми виявами спрямованості уваги дитину (внутрішня чи зовнішня увага). Спрямовуйте її залежно від виду роботи.

18. Не відволікайте учнів, якщо ви дали завдання, що потребує концентрації уваги: не ходіть класом, не продовжуйте пояснень тощо.

19. Не називайте ім'я учня, увагу якого ви хочете привернути перед запитанням. Тим ви втрачаєте увагу більшості учнів, адже останнім не потрібно пригадувати цей матеріал.

Не закликайте до уваги, якщо втратили її, це не ефективний шлях, оскільки ту частину учнів, яка не вміє утримувати увагу потрібно навчити

Способи привертання

до себе уваги учнів

• Будьте уважні до сили подразників: сили модуляції голосу, звуку ТЗН тощо для привертання уваги вони мають бути лише відносно сильними (не голосно, а відносно голосніше за звичайний звук).

• Враховуйте вплив динамічності на привертання уваги: не обов'язково змінювати силу подразника, достатньо буває просто змінити темп мовлення, ритмічність, рух і припинення руху, або використати контрастність.

• Знаходьте чинники, що сприяють підсиленню уваги ваших дітей, наприклад, легка, не гучна музика при читанні, відповідне освітлення тощо.

• Оскільки найбільший інтерес для нас представляємо ми самі, і все, що пов'язане з нашою особистістю, привертає нашу увагу, то матеріал уроку має бути максимально орієнтований на досвід учнів.

• Важливими чинниками підтримання уваги є певний рівень збудження і інтерес, оскільки довільна увага добре керується за допомогою вербальних стимулів, що викликають зацікавленість.

• Оскільки при втомі керування увагою погіршується, то дієвим способом її налагодження є вчасний відпочинок, аутотренінг.

• Враховуйте вплив природних чинників на увагу. Так, в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже, вчителю варто, наприклад, не проводити в такі дні контрольні чи лабораторні роботи.

• Враховуйте, що в процесі спілкування швидше включається механізм апперцепції, і підвищується ефективність сприйняття. А отже. Корисним для підтримання уваги є використання групових засобів.

11 кроків

з формування мовленнєвих процесів учнів

1. З'ясуйте, чи володіють ваші діти "абеткою" мислення, та встановіть її індивідуальні можливості.

2. Відмовтеся від стереотипів у поглядах на мисленні можливості дитини.

3. Організуйте роботу на підставі системного і теоретичного підходів.

4. Навчайте дітей понять і створюйте їх систему.

5. Підвищуйте усвідомлення учнем продуктів мисленої діяльності, збільшуючи кількість самостійної навчальної роботи.

6. Розвивайте у дітей навички використання індуктивного та дедуктивного засобів пізнання.

7. Приділіть увагу розвитку дивергентного мислення.

8. Забезпечуйте психологічно комфортні умови навчання.

9. Цілеспрямовано розвивайте пізнавальну мотивацію учнів.

10. Добирайте засоби контролю й оцінювання з точки зору їх сприяння розвитку пізнавальної діяльності.

11. Дотримуйтесь фізіологічно здорових умов у навчальному процесі.

Умови успішної діяльності педагога

• Особиста привабливість

• Оригінальність суджень

• Привабливість використаної вчителем позапредметної інформації

• Стійкий авторитет

• Уміння організувати діяльність і спілкування в процесі навчання

• Схильність до гумору

• Тактовність і коректність щодо учня

• Терпіння і терпимість

• Уміння покращити й підтримати будь-який успіх дитини

• Уміння зберігати дитячі таємниці

• Винахідливість і здатність до експромту

Учителя, яким діти зобов'язані вихованням, поважніші, ніж батьки, яким діти зобов'язані лише народженням: перші дарують нам тільки життя, а інші - краще життя.

Аристотель

Немає у світі нічого складнішого і багатшого за людську особистість.

В.Сухомлинський

У кожній людини - сонце. Лише дайте йому світити!

Сократ