Форми і методи роботи. А я роблю це так

А Я РОБЛЮ ЦЕ ТАК…

Тема. « Джеймс Олдрідж. « Останній дюйм». Своєрідність вирішення проблеми батьків і дітей»

Слово вчителя.

Життя! Одвічна боротьба добра і зла, любові і ненависті, хибного і правдивого, щирого і зухвалого. Життя непередбачуване, життя мінливе, життя бурхливе. І так хочеться, щоб воно було наповнене тільки щасливими хвилинами, приємними моментами. Але трапляється так, що ці хвилини затьмарюють життєві негаразди, прикрощі, всілякі непорозуміння. Діти, як ви гадаєте між ким в житті можуть траплятися непорозуміння? ( Відповіді дітей: між дорослими, між батьками і дітьми). А чому, на ваш погляд, виникають непорозуміння між батьками і дітьми?

Саме ця тема, тема стосунків між батьками і дітьми, буде в центрі нашої уваги на уроці. А допоможе нам у цьому відомий англійський письменник Джеймс Олдрідж та його оповідання « Останній дюйм». Тому що, тема складних людських стосунків, роздуми про суттєві сторони життя людини завжди привертали його увагу.

Гра «Одягни дерево рішень».

Поміркуйте, які поради ви дали б батькові і сину, щоб вони подолали останній дюйм у відстані між ними. Запишіть їх на листочках і почепіть на наше дерево рішень.

Ось наше дерево звеселилося барвистими листочками і зараз буде символізувати дерево життя.

Слово вчителя. На завершення, діти, я б хотіла сказати вам, що життя - це дуже складна річ. Ваші батьки дорослі люди. А на дорослих в житті лежить дуже велика відповідальність. Часом у них дуже багато проблем. І іноді здається, що вони приділяють вам замало часу. Та ви повинні розуміти, що всі батьки дуже люблять своїх дітей, думають про них, піклуються про них. Інколи, можливо, вам потрібно першими зробити крок їм назустріч, виявити до них свою любов, терплячість, розуміння, щоб врешті- решт ви змогли здолати той останній дюйм непорозуміння, який існує між вами.

Оповідання «Останній дюйм» - це своєрідний глибокий роздум про вічні цінності людського життя, про становлення людини, про духовне зближення батьків і дітей. Бажаю вам повного взаєморозуміння з вашими батьками, справжньої духовної близькості.

Тема. Йоганна Вольфганга Ґете. Життєвий та творчий шлях.

Вправа «Інтерв'ю по колу» (перевірка домашнього завдання)

Завдання - задаючи питання по черзі, розповісти про життєвий і творчий шлях Ґете. Кожен може задати одне питання своєму сусіду справа. Почнемо з мене:

• Сучасники називали Йоганна Вольфганга Ґете «Зевсом європейської культури». Назвіть роки життя Й.В. Ґете.

«Цитатна реконструкція».

Вам було надане опереджаюче завданя: читаючи трагедію «Фауст», вставити пропущені слова. Визначте, кому з героїв належать ці вислови (уривки з твору на дошці, учні дописують пропущені слова)

1. І я … : «Була спочатку Дія» (пишу - Фауст)

2. А все, що ви звете гріхом,

Чи згубою, чи просто злом,-

… моя стихія рідна (ото - Мефістофель)

3. … мені у шати ті вбиратись,

Турбот життя й на них лежить печать.

Я застарий, щоб тільки гратись,

Замолодий, щою не бажать (шкода - Фауст)

4. Ти зрозумій, не в насолодах діло,

В стражданнях радощі відчути я готов,

… в розпачі, в ненависті любов (утіху - Фауст)

5. Навіщо стільки мови?

Бери абиякий листок,

А підписатися - вточи краплину …. (крові - Мефістофель)

• Складіть слово з перших літер вставлених слів. Як ви думаєте, чому саме це слово є ключовим сьогодні на уроці? (П О Ш У К)

• Дослідницька робота в групах. Вправа «Конверт допомоги»

А зараз ми поділимось на групи за вічними і незмінними елементами стихій, на яких формується світ: «Вода», «Вогонь», «Повітря», «Земля».

Вони доповнюють один одного і не могли б існувати окремо. У кожній з них своя сила, і навіть магія. Тому завдання груп - не лише дати відповіді на питання, які ви знайдете в конвертах, а й за можливості доповнити відповіді інших груп.

(розподіл учнів на групи, виконання завдання та його презентація)

• Завдання для групи 1 - «Вогонь»

Порівняйте образи Мефістофеля та Фауста. Чим продиктовано поведінку кожного з них? Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?

Очікувана відповідь

Фауста та Мефістофеля об'єднує неординарність, а різнить призначення. Фауст і Мефістофель - антиподи, як і Мефістофель з Богом. Місія Мефістофеля в цьому світі - показати ницість людську. Він не змушує людей грішити, торгувати своєю совістю та душею; навпаки, він залишає людям право вибору: «Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Таким чином, велика роль Мефістофеля не лише в житті Фауста, але й в ідейному змісті трагедії.

Фауст - не просто узагальнений, типовий образ прогресивного ученого. Під час суперечки на небесах він представляє все людство, хоч і належить до найкращої його частини. Таким чином, він символічно являє собою людську популяцію; його доля та життєвий шлях не просто алегорично відображають усе людство, а начебто вказують на «здоровий рецепт» існування кожної людини: живи спільними інтересами, твори, працюй задля загального добробуту - у цьому є щастя. Мефістофель - дух руйнування, але водночас ворог бездумної нерухомості та сила, що протистоїть застою, бездіяльності. Він - скептик, який зневажає людську природу й упевнений, що знає про неї всю правду: рід людський нікчемний, слабкий, якому притаманні вади та низькі пристрасті, егоїзм і безпомічність. Його роль є двоякою. Як особистість Мефістофель протистоїть Фаусту (та автору) своєю невірою в добро, у гуманістичну сутність людини. Він розкриває людські слабкості, заплутаність та несправедливість людських стосунків; усе низьке та непристойне сприймає як норму буття на землі. Іавтор, і Мефістофель розуміють та декларують діалектичну творчу роль заперечення.

• Завдання для групи 2 - «Земля»

Охарактеризуйте образ Маргарити. Чи закономірним є фінал життя Маргарити? Як ви думаєте, чому Маргарита була прощена Богом?

Очікувана відповідь

Маргарита - проста дівчина, не має ані гострого розуму, ані глибоких знань, ані високих мрій. Вона - утілення відвертості, чистоти; земна та зрозуміла. Доброта, уміння прощати, готовність поступатися, скромність, небажання виділятись приваблюють до неї вишуканий розум і неспокійну душу Фауста.

Дівчина здатна на всеохоплююче, жертовне та вірне кохання.

Маргарита добра, ніжна і жіночна. Її думками та діями повністю керує кохання та коханий, на певний час вони цілком оволодівають нею. Вона не може чинити несправедливість, тому сумний фінал її кохання та життя логічно неминучий: її вчинки суперечать її сутності. Ми співчуваємо Маргариті, ми страждаємо разом з нею, з перших сцен її появи в трагедії відчуваючи, що дівчина приречена.

Перебуваючи в тюрмі, напередодні страти відмовившись від спасіння завдяки сповіді перед смертю, Маргарита висловлює жаль з приводу того, що «завжди була безголосою». Вона звинувачує себе в тому, що порушила заповіді, піддалась коханню та чарам Генріха-Фауста, бездумно пішла за ним. Це не прозріння, а прояв моральних позицій її внутрішнього світу. При цьому відчай героїні, бажання спокутувати провину, гостре відчуття особистої відповідальності за скоєне, відмова від будь-яких пільг підносять Маргариту на висоту страдницького душевного очищення. Знаючи, що сонне зілля, від якого померла мати, їй дав Фауст, усвідомлюючи, що вбивство дитини було також вимушеним, своєї провини Маргарита не перекладає на коханого. І, зберігши найкраще у своїй душі, вона навіть після смерті вища за Мефістофеля. У фіналі першої частини Мефістофель, утративши сподівання вивести Маргариту із тюрми, вигукує: «Вона засуджена на муки!», але Голос з неба заперечує: «Врятована!». Бог прощає Маргариті її гріхи, і цим Ґете виявляє гуманістичне ставлення до жінки, яка має право на співчуття та розуміння.

• Завдання для групи 3 - «Повітря»

Проаналізуйте взаємини між Фаустом і Маргаритою. Чим закінчується їхнє кохання? На чиї плечі лягає відповідальність за наслідки їхніх взаємин? Чому Маргарита відмовляється втекти з Фаустом із в'язниці і Фауст залишає її там?

Очікувана відповідь

Жодна із земних утіх, якими спокушає Фауста Мефістофель, ученому не до вподоби. Він прагне:

Вмістить в собі всі радощі і муки,

Все те, що людству випало на долю,-

Іглиб, і вись…

Мефістофелю вдається переконати Фауста в силі та красі кохання. Омолоджений Фауст бачить Маргариту, і в його серці прокидається жадоба кохання. Для Мефістофеля шлях до жіночого серця один - лестощі, подарунки, підкуп. Та кохання, що заполонило серце Фауста, підказує йому власний шлях до серця дівчини, і він обходиться без допомоги чорта. Фауст і Маргарита проводять теплі вечори разом, дівчина також охоплена пристрастю і сумує за коханим.

Однак Фауст і Маргарита - люди різного соціального становища, інтелектуальної конституції, їхнє призначення різне, тому спільного майбутнього в них бути не може. Фауст, хоча і кохає щиро, не в змозі уявити собі це почуття кінцем шукань; він є егоїстом у своїй палкості ще й тому, що не може встояти перед її спокусами. Він би ніколи не отримав задоволення від такого варіанту можливого людського щастя. Маргарита ніколи б не збагнула мети життя Фауста, тому їхні взаємини не могли мати оптимістичного фіналу. Кохання Маргарити і Фауста не мало перспективи ще й тому, що в ті часи ставлення суспільства до жінки, яка мала позашлюбний зв'язок з чоловіком, було негуманним. Однак Ґете вбачає причину трагічної розв'язки любовних взаємин Фауста і Маргарити не стільки в соціальній сфері, скільки у сфері духовного розвитку героїв. Саме це стало причиною того, що їхня зустріч у в'язниці була останньою.

• Завдання для групи 4 - «Вода»

Чи змінило Фауста кохання до Маргарити? Якщо так, то яким чином? У чому подібне та відмінне в його коханні до Маргарити та Єлени?

Очікувана відповідь

Стихія кохання захопила героїв трагедії. Але любовна колізія між Фаустом та Єленою Прекрасною, утрата ними сина та родинного щастя - це зображення лише символічного кохання, у якому утілена думка просвітителів про роль античності в долі суспільства.

Суть взаємин Фауста і Маргарити - велике земне почуття,

здатне змінювати людей. Кохання до Маргарити духовно піднесло Фауста: він зумів побачити в ній не лише красиву жінку, а й людину, у якої, хоч і обмежений, але свій внутрішній світ. Разом з тим прагнення до самоствердження в коханні приводить ученого до надмірних життєвих прагнень, до неодноразового мимовільного і трагічного порушення моральних принципів. Він добре розуміє, що винний у трагедії дівчини. Досвід цього кохання вплинув на формування у Фауста почуття відповідальності за власні вчинки.

Кінець свого першого кохання та загибель Маргарити Фауст пережив тяжко, але прагнення діяти примушує його продовжити пошуки щастя. Нове кохання - це володіння досконалою античною красою - Єленою, як захистити від покарання Менелая він так і не зміг; життя їхнього сина Евфоріона урвалося трагічно. Ми можемо говорити про те, що перше кохання розбудило в серці Фауста «природні», найкращі риси, а друге - корисливість, звичку до споживання та збайдужіння до почуттів такого ґатунку.

ГРОНУВАННЯ

1. За біографією П. Кальдерона.

Педро Кальдерон, 1600 , Мадрид, священик, Єзуїтський колеж, королівські війська, капелан, «Кохання, честь і влада», «Життя - це сон», драматургія, 1681.

2. За біографією Мольєра.

1622, Париж, Жан Батист Поклен, королівський камердинер, Клермонський колеж, грецька та латинська мова, «Блискучий театр», драматург, фарс, «висока» комедія, «Тартюф», «Дон Жуан», Людовік XІV, класицизм,1673, «Мішанин-шляхтич».