Проект Світ поезії Рудаки

ПРОЕКТ «Світ поезії» Рудакі

І. Інформація про проект

1. Засіб реалізації проекту: проведення уроків літератури в позакласний час.

2. Спрямування проекту: сприяння розвитку творчої особистості, самостійної пошуково - дослідницькій діяльності учнів.

3. Сфера реалізації проекту: освітня.

4. Місце використання проекту: позакласний час.

ІІ. Анотація до проекту «Світ поезії» Рудакі

1. Актуальність проекту.

Актуальність проекту полягає в тому, що діти мають знати знаних митців світової літератури. По - перше, це передбачено програмою із світової літератури, по - друге, дає можливість кожному учневі зрозуміти, що літературне мистецтво живе поряд із нами. З вуст справжніх митців учні дізнаються про таємниці поетичної творчості. Про те, як народжується поезія, які труднощі долали поети на своєму життєвому шляху.

2. Проблемою створення проекту є пошуково - дослідницька діяльність - власні «заочні» висновки про життя і творчість поета.

3.Опис проекту

1. Мета проекту: дослідити, вивчити й узагальнити факти з життя відомого «Адама перських поетів» Абу Абдалаха Джафара Рудакі.

2. План реалізації проекту:

1 - й етап. Розподіл класу на три дослідницькі групи.

Складання плану роботи і розподіл обов'язків.

2 -й етап. Практичне ознайомлення з матеріалами щодо життя і творчості поета: відвідування бібліотек, пошук матеріалу в Інтернеті тощо.

3 - й етап. Завершення роботи над проектом, його презентація та захист.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТУ « СВІТ ПОЕЗІЇ» РУДАКІ.

На фоні східної музики, слайдів про східну природу, учні виразно читають бейти, газелі РУДАКИ.

БЕЙТИ

До тебе прагне вся краса земна.

Як до провалля прагне бистрина.

**********

Хто мудрих слухає, у того мир на думці.

Війною, чварами втішаються безумці.

**********

Покрила воду риза кришталева .

Як зачаровані стоять дерева.

**********

Як попрямує на левиний рик,

На кладовище прийде мандрівник

**********

Одна думка, єдине тіло, але знанню немає дна.

Скажи, о дивний, ти людина - чи океанська глибина?

**********

ГАЗЕЛІ

Хоч єсть і в тебе гострий меч, але вбивать не смій!

Не буде в бога забуття жорстокості твоїй.

Не для насильника той меч загартував коваль,

Як не для оцту виноград кладе у чан давій.

Колись убитого Ісус побачив на шляху -

І з дива палець прикусив і засудив розбій.

Сказав: - Кого ж ти погубив, що у крові лежиш

І від чиєї ж то руки загине лиходій?

Даремне пальця не труди, в чужий не стукай дім,

Бо прийде час - і кулаком застукають у твій.

Ведучий.

Хто він , цей автор мудрих порад ? Посланець БОГА і ЗЕМЛІ уродженець?

А взагалі його називали «АДАМОМ перських поетів».

1- й учень.

А ще я знаю, що майже вся історія Ірану класичного періоду літератури, починається зі згадки його імені.

2 - учень.

Вважають, що він написав 300000 поетичних рядків , але до нас дійшла невеличка частина , яка дає уявлення про його високий поетичний геній.

Ведучий.

Та хто ж він?

3 - й учень.

Він? Він засновник нової іранської літератури АБУ АБДАЛЛАХ ДЖАФАР РУДАКІ. Про його життя відомо небагато . Народився він у маленькому гірському селі РУДАК ( це північ сучасного Таджикистану). БОГ з великою любов'ю опустив його на землю, нагородивши музичними, поетичними здібностями, феномінальною пам'яттю.

4 - учень.

Дякуючи за це БОГОВІ, він у вісім років вивчив на пам'ять КОРАН. Він складав вірші, які йшли в народ. Його поезією захоплювалися бродячи музиканти. Саме вони донесли славу про юного поета до столиці держави - Бухари. В повноліття він став придворним поетом, завдяки своєї популярності і обдарованості, здобув титул - «СУЛТАН ПОЕТІВ». Ніколи не падав духом «Адам перських поетів». Він любив, вірив, надіявся і жив, як би не було тяжко. Любов до людей, до своєї творчої праці вела його до всенародного визнання, до вершини світової вдячності за мудрість слова.

5 - учень.

Його поезія овіяна легендами. Якось Бухарський емір Наср ІІ подорожував до Герату. Еміра настільки гарно прийняли, що він, навіть, довгих чотири роки не повертався додому. Він забув про свою державу, про свій обов 'язок правителя. Так добре йому там було. Ні один із його підлеглих не насмілився сказати йому про повернення додому. Довго думали, як поступити, щоб повернути еміра в державу.

І раптом вирішили звернутися до улюбленого ним поета. Рудакі не довго квапився. Він просто сів і написав касиду …

**********

6 - учень. Знову вітер від Мульяну повертає,

В душу думка про кохану повертає…

Під ногами в мене рінь свою Аму

У доріжку шовкоткану повертає.

Від коня мого запінений Джейхун

течею свою захланну повертає.

Так радій же, можновладцю, Бухара,

Що дзвінками каравану повертає!

Він - як місяць, ти як - небо, Бухара!

Це твій місяць із туману повертає!

Він - як явір, ти - як сонячний майдан!

Це твій явір до майдану повертає!

Ведучий.

Коли прочитав Настр ІІ ці рядки, він не міг устояти проти Місяця, Неба, Явіра і Сонячного Майдану! Згадують, що вже після перших бейтів, зіскочив Наср ІІ із трону і наказав негайно подати йому коня!

1-й учень.

Ще одна касида принесла славу Рудакі - «Мати вина». Вона була написана на честь бенкету еміра Хорасану. З якихось причин не приїхав на бенкет правитель Систану. Емір Хорасану вирішив послати йому кубок вина, але додав до цього десять рубінів, десять розкішних одеж, десять рабів і рабинь та десять коней.

2 - й учень.

Так дякував емір правителю Систану за те, що той допоміг йому у його військових справах. На оцьому бенкеті був присутній і поет Рудакі, якій на той час користувався повагою свого господаря. Серце поета не залишилося байдужим до цих подій. Він складає касиду, яка оспівувала «мати вина» - виноградну лозу. Кажуть, що касиду доклали в дарунок до кубка з вином.

3 - й учень.

«Мати вина»

Мені наш вік пораду дав, пораду дорогу

(На всякий випадок життя у нього рада є).

Він мовив: - Не завидуй тим ,що у добрі живуть,

Бо є немало бідняків , що заздрять на твоє.

І ще: у гніві не давай ти волі,

Бо хто розковує його , кайдани дістає.

Жартуй із милою, часу не гай,

Бо світ наш - тільки сон, не забувай.

4 - й учень.

Доля не завжди милувала поета, вона то прихилялася до нього рідною ненькою, то потім ставала мачухою, лютою, жорстокою, немилосердною - мстила, кляла, переслідувала, катувала , засліплювала.

Добру справу БОГА довершили недобрі люди на землі.

5 - й учень.

Бухарський емір, місцева аристократія в боротьбі за незалежність від арабського панування шукали опори в народі, в народній мові, у місцевих звичаях. Вони зверталися до поетів, щоб ті вшановували

двір, військову справу, оспівували зміцнення їхньої держави, вірність ісламу. Документи свідчать, що культурним І політичним центром держави Саманідів були Самарканд і Бухара. Шахи та еміри шанували в свій час найталановитіших поетів, музикантів, художників. Мистецтво процвітало!

6 - й учень.

Але помирає емір Наср ІІ, розумна, обдарована людина. Поети при його правлінні відчували захист, мали особливі привілеї, права, користувалися благами. Напевно не всім це подобалося. У когось це викликало злобу, ненависть, бажання помститися. Жадав цього моменту жорстокий і деспотичний новий володар, який після смерті Насра ІІ райське життя творця слова перетворив на пекло. Він осліпив Рудакі за те, що той не захотів оспівувати його велич, військові перемоги, справи держави. Як можна оспівувати тирана?! Він сліпого Рудаки відправив

жебракувати по світу. Наче своїми віршами поет напророчив долю гірку собі. «І крихітку поклав, і води напився.» «Життя, що було квітучим садом, перетворилося в пустелю». Але в житті даремно нічого не відбувається.

1 - й учень.

Усі великі вік свій дожили ,

Усі покірні смерті улягли.

Сховались будівничі під землею,

Що зводили ці вежі і вали.

Із усього добра , що назбирали

З собою тільки саван узяли.

Бо їхнього було, що одяг

Та те, що з їли, та що нам дали.

Ведучий.

Промайнули віки, не стало емірів, шахів. Забули про їхню славу. А, навіть, і не згадали б про них, якби не жив в той час Абу Абдалах Джафар Рудакі. Слава його імені живе в його поетичному слові.

Історія класичної літератури Ірану починається з ім'ям Рудакі. Час не зміг зберегти мудрі поради поета, але, як художника узнають по його живописним полотнам, так майстра слова узнають по його поетичним рядкам.

Жартуй із милою, часу не гай,

Бо світ наш тільки сон - не забувай.

2-й учень.

Він настільки був шанованою людиною серед простого люду, що, проїжджаючи верхи мимо могили, люди спішувалися і йшли поряд із конем на знак поваги до покійного. «Золотою сторінкою» літератури Сходу називають творчість Рудакі. Поява в ІХ - Х століттях творів Рудакі поклала початок новоперській літературі. І через століття його поради

хвилюють нас і дивують своєю актуальністю.

3 - й учень.

Як стане підлий частувать, не доторкайсь, їди.

Тих прісних ласощів до уст і крихти не клади.

Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,

В його воді є гіркота - не пий його води.

Хай смага в тебе на устах, хай мучить печія,

Ти повз його квітучий сад , не глянувши пройди.

Замість квіток із верховіть там капле камфора,

Ртуть виступає на плодах - такі в ньому плоди.

Писав Рудакі і любовну поезію - філософські чотиривірші, роздуми про людську долю, сенс буття, кохання. Він писав у різних формах, властивих східній поезії - бейти , газелі, рубаї. Він створював гімни красі, природі, коханій, радощам життя.

Троянда, мирт листатий, що вітер колихає,

І яблучко блискуче, що в квітах достигає.

4 - й учень.

Ось таким був «Адам перських поетів». Він творив, любив, надіявся і жив. Шанував свою батьківщину, зберігав своє кохання.

Коли повіє з Бухари, із дорогого краю,

Жасмину, мускусу, троянд я пахощі вдихаю.

Моя ти зіронька , мені здаєшся ти святою

І я святе твоє ім'я від натовпу ховаю.

Та тільки мову розпочну - і сам собі на диво

Твоє наймення дороге найпершим називаю.