Тема. Джеймс Джойс – видатний ірландський письменник – модерніст. Характерні риси його творчості та їх утілення в психологічному есе «Джакомо Джойс»

Тема. Джеймс Джойс - видатний ірландський письменник - модерніст.

Характерні риси його творчості та їх утілення в психологічному есе

« Джакомо Джойс».

Мета: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Джеймса Джойса, розкрити його світоглядні й естетичні позиції, ввести поняття « потік свідомості», з'ясувати особливості психологічного есе « Джакомо Джойс», розвивати навички вдумливого читання, критичного мислення, зв'язного мовлення, уміння аналізувати та інтерпретувати художній твір, робити висновки з прочитаного; розвивати вміння слухати лекцію та складати тези.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Орг. момент

ІІ. Фаза актуалізації

На попередньому уроці ми познайомилися з дуже цікавим твором «Перевтілення» Ф. Кафки. Це яскравий приклад модерністської літератури. Але модернізм як напрям - багатогранний, він надає можливість письменникам експериментувати в царині слова. От цим і скористався відомий ірландський письменник Джеймс Джойс.

Розповідь підготовленого учня про життєвий і творчий шлях Джеймса Джойса ( всі на місцях складають конспект уроку або хронологічну таблицю).

2 лютого 1882 року в Дубліні в сім'ї службовця податкового управління народився Джеймс Джойс. Це були нестабільні для Ірландії часи; його мати була католичкою, а батько - прихильником партії, що чинила опір церкві (партія Гомрула).

Навчався, незважаючи на матеріальні нестатки, спочатку в єзуїтських школах, а потім - у Дублінському університеті. Вивчав теологію, праці Фоми Аквінського, захоплювався творами Л. Толстого, Г. Гауптмана, Г. Ібсена, цікавився мистецтвом, мріяв про кар'єру співака.

Перші літературні спроби визначили позицію Джойса-митця: свобода митця - необхідна умова для розквіту таланту.

Через складну ситуацію в країні, письменник залишив Ірландію. Здобуття медичної освіти у Парижі перервала смерть матері. Юнак повернувся до Дубліна, .звідки 1905 р. разом із Норою Барнакл (майбутньою дружиною) поїхав до Трієста викладати англійську мову.

1907р. книга «Камерна музика», 1927 р. - друга поетична збірка «Яблука - по пенні кожне». Книга оповідань «Дублінці», психологічне есе «Джакомо Джойс», романи «Портрет митця замолоду», «Улісс», «Поминки за Фіннеганом» здобули авторові всесвітню славу.

Працювати над останнім романом через хворобу очей письменнику було надзвичайно важко. Допомагали друзі. 1930 р. Джойс переніс операцію на очах, за рік офіційно одружився з Норою. 1941 р. помер.

Словникова робота.

«Потік свідомості» - засіб зображення психіки людини безпосередньо «зсередини», як складного та плинного процесу, для чого автор використовує численні спогади, внутрішні монологи, різноманітні асоціації, ліричні відступи тощо.

« Філософія життя» - філософський напрямок, який склався в другій половині 19 ст. у Німеччині та Франції, визначними представниками якого вважаються Фрідріх Ніцше (1844-1900), Вільгельм Дільтей (1833-1911), Георг Зіммель (1858-1918), Анрі Бергсон (1859-1941) та інші.

Есе - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву "Essai".

ІІІ. Фаза побудови знань.

Аналіз есе « Джакомо Джойс».

Есе «Джакомо Джойс» - своєрідний жанр психологічного есе (головна увага приділяється внутрішньому світу особистості, її думкам, стану душі). Власна біографія лише привід для роздумів про життя людини, її поривання і падіння, надії і розчарування, про мистецтво, пошуки себе у світі й усвідомлення сенсу існування. Тому твір набуває філософського значення.

В основі твору - історія кохання, що переростає в історію душі, яка прагне пізнати життя і дух епохи. У творі відчутні автобіографічні факти: перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, одруження тощо. Однак всі ці факти переосмислені, узагальнені, завдяки чому твір набуває широкого звучання.

Композиція твору - фрагментарна, це потік свідомості головного героя. Герой твору - Джакомо, в якому автор втілив концепцію про неперевершеність, багатогранність людської натури, здатної творити свій неповторний світ, не обмежений реальністю. Історія кохання, життя людини, внутрішній світ сприймаються автором у біблійних асоціаціях.

Учитель. Зараз ми будемо читати есе Дж. Джойса « Джакомо Джойс». Я буду ставити вам запитання, а ви будете знаходити відповідь на них у тексті та згадуючи біографію письменника.

Завдання. Твір починається словами: « Хто?» Чому? Про кого йдеться мова?

Хто? Бліде обличчя в рамці важкого запашного хутра, її руки сором'язливі та нервові. Вона носить пенсне. Так: коротка мова. Короткий смішок. Короткий покліп повік.

Образ коханої дівчини. Автор виразно змальовує погляди, жести, які створюють картину взаємин.

Завдання. Знайдіть у тексті цитати, які характеризують ліричну героїню як «молоду шляхетну особу»; кокетливу жінку; напівдорослу-напівдитину; закохану.

Ажурне плетиво почерку, видовжене й гарне, позначене тихим презирством і смиренням: молода шляхетна особа.

Образ коханої дівчини подається автором через змалювання окремих деталей

Завдання. Яка пора року описана і чому саме?

Високі підбори глухо поцокують лункими кам'яними сходинками. Зимне повітря в замку, кольчуги на стінах, масивні залізні шоломи над закрутами гвинтових баштових сходів. Легко поцокують підбори, звук високий і глухий. Там хтось унизу - він хотів би поговорити з вами, панно.

Зима. Холодна пора року. Холод в замку. Холод у відносинах.

Завдання. Знайдіть у творі використані автором прийоми іронії.

«Чорняве курчатко налякане: зненацька уриває; короткі знічені скрики: воно плаче за своєю мамцею, досвідченою квочкою»

Завдання. Приведіть приклади того, що у творі відсутні діалоги. З якою метою автор це робить?

Вона підносить руки, силкуючись защібнути на потилиці чорну серпанкову сукню. Але хоч як натужується, це їй не вдається. Вона мовчки задкує до мене. Я підношу руки, щоб допомогти: її руки опускаються. Я тримаю тонкі, як павутинка, крайчики сукні і, защібаючи сукню ззаду, бачу крізь прорізи чорного серпанку гнучке тіло під оранжевою сорочкою. Стьожки сповзають з плечей і сорочка поволі спадає: гнучка гладка голизна мерехтить сріблястою лускою. Сорочка помалу зсувається гладким вилощеним сріблом виточених сідниць і над борозенкою, де тьмяно-срібляста тінь. . . . Пучки холодні, тихі й рухливі. . . . Дотик. Дотик.

Герої майже зовсім не розмовляють між собою, за них це роблять очі, руки, серця. Любов, як хвиля, поглинає обох закоханих. Картина людських взаємин передається через посмішку, торкання, поцілунок

Завдання. Які асоціації викликає у свідомості ліричного героя образ дівчини?

Присмерк. Перехід через рiazza. Сірий вечір спадає на розлогі шавлієво-зелені пасовища, безгучно покриваючи все сутінню і росою. Вона ступає за матір'ю незграбно і граційно, кобилиця веде своє кобилятко. У сірому присмерку звільна виокреслюються тендітні й округлі стегна, ніжна, гнучка й худа шия, прегарна голівка. Вечір, супокій, проблиск дива9. . . .

Вона постає у його свідомості то витонченою красунею, то кокоткою з фальшивою посмішкою, то зворушливо безпорадною «пташиною», яка поволі одужує після хвороби... Визначально, однак, що, показуючи різні іпостасі героїні, оповідач жодного разу не робить спроби зазирнути у її внутрішній світ. Духовна сутність дівчини залишається для нього невловимою (зауважимо, що мотиви незбагненності духовного світу іншої особистості та нездоланності внутрішніх бар'єрів у взаєминах близьких людей були характерні для модерністської літератури).

Завдання. Знайдіть підтвердження того, що автор звертається до образів Шекспіра.

«Тіло її не пахне: квітка без запаху»; «Ці бліді пальці торкалися сторінок, гидких і прекрасних».

Письменник часто звертається до цитування В. Шекспіра. У підтексті твору звучать відгуки сонетів і п'єс великого митця: Мати героїні нагадує королеву Гертруду, а дочка - Офелію.

Цитує Біблію.

«Стелять мені під ноги килими для Сина Людського»;

«Не плач за мною, о Діво єрусалимська»;

«Господь сказав: У своїй біді шукатимуть мене ретельно. Ходіть, до Господа повернімося».

Історія кохання, внутрішнє життя Джакомо сприймаються саме через цитування Біблії.

Завдання. Часто у творі звучить мотив смерті й кладовища. З якою метою? Приведіть приклади.

«Тут гробівець її родаків, чорний надмогильний камінь, безнадійна тиша… Гробівець її родаків і її самої також… Не помирай!»

Камінь наче віщує героям розлуку. Це заклик до коханої зберегти живу душу, усвідомити вічне життя. Але подих смерті торкається героїв. Дівчина залишила світ. Та Джакомо усвідомлює, що треба жити далі, незважаючи на обставини, жити і кохати.

Потік свідомості у психологічному есе Д. Джойса «Джакомо» сповнений метафор, порівнянь, недомовок і символів. Окремі деталі, відтінки та натяки дозволяють читачеві самому брати участь у створенні образів. Вони примушують нас мріяти, співчувати та замислюватися над проблемами людських стосунків.

У цьому творі втілена важлива для автора концепція неперевершеності людської особистості, її спроможність створювати чудовий індивідуальний світ, світ кращий, ніж духовно обмежена реальність.

Глибоко розкривається напружений, динамічний, багатий розмаїтими відтінками плин почуттів самого героя. Для нього кохання - це і «хресна путь», і свято відродження юних почуттів, і гіркота усвідомлення того, що молодість уже промайнула.

Вміщеного у мініатюрі життєвого матеріалу, як зазначають дослідники, цілком вистачило б для багатосторінкового реалістичного роману. Втім, розкриваючи процес розвитку кохання від перших його кроків до фіналу, письменник спресовує місяці та роки у миті - завершені й самоцінні. Ці розірвані миттєвості вводяться у широкий культурний контекст, завдяки чому досягається ефект сполучення плинного з вічним, а через нього - дивовижна єдність того, що трапилося «тут і тепер» (вислів Джойса), з тим, що відбувається «завжди й усюди».

VІ. Підсумкова бесіда

- Поясніть назву психологічного есе "Джакомо". Яка різниця між автором і його ліричний героєм? У чому вони схожі?

- Визначте особливості композиційної побудови твору.

- З'ясуйте значення міфологічних, культурних, біблійних реміні-сценцій есе "Джакомо". Як вони впливають на розкриття образу головного героя?

- Дайте свою інтерпретацію фіналу психологічного есе. Яке місце посідає Шекспір у художній системі твору?

- Знайдіть приклади іронії, сарказму, пародії, контрасту в есе. Яку функцію вони виконують?

- схарактеризуйте особливості потоку свідомості в психологічному есе "Джакомо".

- Які часові плани поєднуються у творі? Як вони проектуються на сучасні проблеми?

♦ Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовіть речення: « Незвичайне враження справило на мене...»

VІІ. Домашнє завдання.

Високий рівень. Автор сам стає героєм літературного твору. Про це свідчать факти біографії письменника. Назвіть їх, позначте схематично.

Достатній рівень. Знайдіть приклади використання «потоку свідомості», елементів пародійності, інтертекстуальність.

Середній рівень. Дослідіть, які кольори переважають в описах, який створюють настрій, враження? Запишіть їх у зошит.