Шляхи формування самоосвітньої компетентності учня 5 класу

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Управління освіти, молоді та спорту

Красилівської районної держадміністрації

Жибак Любов Богданівна

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ

САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНЯ 5 класу

Курсова робота

Керівник:

Семенчук В.Г.

Хмельницький - 2014

АНОТАЦІЯ

Жибак Л.Б.

Шляхи формування самоосвітньої компетентності учня 5 класу.

Вчитель математики Красилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 імені Героя Радянського Союзу Петра Кізюна (стаж роботи 22 роки, І категорія).

Обсяг роботи - 29 сторінок

Структура роботи :

• вступ

• основна частина

• висновки

• список використаних джерел

В результаті виконання роботи було досліджено форми і шляхи самоосвіти учнів. Було доведено, що самоосвіта - це потреба творчої та відповідальної людини, тому важливо спонукати учнів до самоосвіти протягом усього свого життя.

План

Вступ.

1. Особливості організації самостійної діяльності з учнями 5 класу

2. Види організації самостійної роботи учнів 5 класу:

• робота над книгою;

• створення проблемної ситуації;

• виконання домашніх завдань;

• виконання письмових самостійних робіт;

• використання тестових завдань на уроках математики;

3. Способи перевірки самостійної роботи

4. Позакласне читання з математики

5. Форми проведення позакласної самостійної роботи

6. Дидактичні вимоги до системи самостійних робіт

7. Принципи до керівництва самостійною роботою

Висновки

Хто цінує життя думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта... Треба вчитися в школі, але набагато більше треба вчитися після виходу із школи, і це друге уміння за своїми результатами, за своїм впливом на людину й на суспільство незрівнянно важливіше за перше.

Д.І. Писарєв

Вступ

Сьогодні школа повинна навчити учня вчитися, планувати свою працю, вчитися самостійно, самому шукати шляхи власно­го розвитку.

Йдеться не про те, щоб напхати школяра новими даними про новітні відкриття і забезпечити науковий підхід до змісту освіти, а насамперед про розвиток навичок самостійного навчання, здат­ності до самоорганізації і планування часу, відповідальності, кому­нікабельності, уміння працювати в команді - якості, які майже не розвинені у наших дітей.

Важливо навчити, як отримані знання використовувати. Тому на перший план виходить набуття навичок, освоєння певних особистісних технік, розвиток здатності діяти, використовуючи всі наявні ресурси. Учень не повинен поглинати «готові» знання - він їх має виробити сам і сам зрозуміти, чого йому не вистачає, щоб домогтися успіху. Набуває значення пошук рішення - не саме рі­шення, а шлях, який веде до нього.

Але для цього він повинен щось робити самостійно.

Щоб знання перетворились в уміння та навички, необхідно, щоб учні діяли. Активна навчально-пізнавальна діяльність передбачає практичні дії учнів. Знання не можуть бути переданими в готовому виді, вони засвоюються в процесі певних дій, при цьому важливо, щоб учні самостійно виконували ці дії. Досвід показує, що найкращих результатів досягає той вчитель, вміло організовує самостійний пошук, самостійну роботу учнів, в потрібних випадках створює проблемні ситуації, які пробуджують інтерес школярів до самостійного вирішення важливої проблеми. Така робота сприяє розвитку творчої думки, спостережливості, мислення, здібностей учнів, а відчуття радості, пережите під час самостійного подолання труднощів, підвищує їх активність, віру у свої сили, інтерес до знань, до математики.

1. Особливості організації самостійної діяльності з учнями 5 класу

Особливе місце в організації самостійної роботи учнів займають ті класи, з яких починається кожна ступінь навчання, - перший, п'ятий, десятий. Серед цих трьох класів потрібно відзначити 5 клас, так як навчально-виховний процес тут має свої особливості:

1. З 5 класу починається предметне навчання, збільшується число навчальних предметів, об'єм інформації, прикладна орієнтація кожного із навчальних предметів, в тому числі і математики, вимагає формування навичок самостійної роботи.

2. Учні 5 класу мають уже достатній запас знань з математики, які мають в певній мірі закінчений характер. Ці знання є основою не тільки для набуття нових знань, а й для їх самостійного застосування.

3. В курсі математики 5 класу постійно посилюється роль доведень, елементів дедуктивних суджень, учні знайомляться з особливими мовними зворотами. Ці особливості шкільного курсу математики ставлять учнів перед необхідністю доводити, аргументувати свої висновки, переконувати, а в деяких випадках інші точки зору.

4. В 5 класі учні уже достатньо вільно читають, тому доцільно вчити їх самостійній роботі з підручником.

Виходячи із цих особливостей, можна зробити висновок, що організація самостійної роботи учнів 5 класу набуває особливого значення.

2. Види організації самостійної роботи учнів 5 класу

Головна мета організації самостійної роботи - вчити учнів самостійно набувати знання.

Одним із важливих і поширених видів є робота над книгою (підручником). Найбільше поширення набули такі прийоми цієї роботи:

• Читання тексту вголос.

• Читання тексту мовчки.

• Відтворення змісту прочитаного вголос. Основне призначення цього прийому заключається в орієнтації учнів на запам'ятовування матеріалу, не менш важливою метою є розвиток усного мовлення учнів, навчання їх математичній термінології і специфічних для математики мовних зворотів.

• Обговорення прочитаного матеріалу. Цей прийом є достатньо сильним засобом розвитку самостійності учнів. Обговорення прочитаного на початкових етапах часто проявляється у формі бесіди, в ході якої учитель ставить учням питання. Зрозуміло, цей вид роботи вимагає від учителя ретельної підготовки питань (їх змісту та послідовності), уміння уміння ефективно застосовувати методи стимулювання учнів, правильно оцінити не тільки відповіді, а й здібності школярів.

• Скласти алгоритми властивостей, розв'язання задач, також скласти свої питання до тексту, проаналізувати розв'язані в тексті задачі і вирішити їх своїм способом. Необхідно включити пошукову діяльність: проаналізувати задачу і скласти нову задачу або зворотну задачу.

Працюючи з підручником, учні повинні навчитися відрізняти основний матеріал від другорядного.

Щоб навчити учнів самостійно виділяти в читаному тексті основний матеріал, вивчення нового матеріалу на перших уроках доцільно проводити за певним планом, який записувати на дошці або дати питання, на які вони повинні будуть відповісти на наступному уроці, тому, готуючи домашнє завдання, вони звертають увагу на головне в темі, яка вивчається. На подальших уроках у ході роботи з підручником варто пропонувати їм уже самим знаходити і виділяти в тексті те, що є головним. У ході доведення будь-якої теореми доцільно створити проблемну ситуацію, а це примушує учнів не тільки слухати, але й чути, чути інших, які самі співставляють окремі факти, шукають закономірності, узагальнюють, роблять висновки, знаходять шляхи розв'язання проблеми. Після такої роботи можна пропонувати учням відкрити підручники й порівняти самостійно сформульоване правило, висновок з даним у підручнику. І чим самостійніше учень наближається до істини, тим більше почуття задоволення він переживає.

Наведу один із прикладів організації самостійної роботи з п'ятикласниками по § 26 «Додавання і віднімання дробів з однаковими знаменниками». Учням було запропоновано прочитати два абзаци цього параграфа.

Вчитель: «В тексті, який ви прочитали, наводиться приклад поділу плитки шоколаду на частини. Що особливого при цьому було? На які частини поділили плитку шоколаду? »

Учні: «Плитку шоколаду поділили на 18 частин».

Вчитель: «Якими були ці частини».

Учні: «Ці частини були між собою рівними».

Вчитель: «Тетянка з'їла 5 частинок плитки. Скільки шоколаду з'їла Тетянка? »

Учні: « плитки».

Вчитель: «А як записати, що Іванко з'їв ще 7 частин плитки? »

Учні: « плитки».

Вчитель: «Скільки частин плитки шоколаду з'їли діти? »

Учні: « плитки».

Вчитель: «А як було отримано це число? »

Учні: «».

Вчитель: «Запишіть цей результат у вигляді рівності».

Учні записують: .

Вчитель: «Тепер сформулюйте правило додавання дробів з однаковими знаменниками і порівняйте його з наведеним у підручнику».

Далі учням можна запропонувати самим скласти кілька аналогічних задач і розв'язати їх.

• Поділ прочитаного тексту на смислові частини. Така робота проводиться по-різному: спочатку сам вчитель поділяє текст на частини і пропонує учням відтворити зміст кожної частини; потім вчитель пропонує учням виконати поділ тексту на смислові частини.

В досвіді роботи виявилось дуже корисним і цікавим для учнів процес придумування ними самими коротких заголовків до кожної з виділених частин тексту. Це потім було використано при навчанні учнів складанню плану.

• Самостійне складання плану прочитаного, який може бути використаним учнем при його підготовці до відповіді. Наведемо приклад такого плану за текстом §5 «Кути та їх вимірювання»

Графічна фігура - кут.

Елементи кута.

Позначення кута.

Розгорнутий кут.

Міра вимірювання кутів.

Прилад для вимірювання кутів.

Порівняння кутів шляхом вимірювання та способом накладання.

Види кутів.

Промінь, проведений з вершини кута.

Промінь, який ділить кут пополам.

Властивість градусних мір частин кута.

Зауважу, що при навчанні учнів складанню плану їх увага привертається до того, що абзаци зазвичай містять закінчену думку.

• Робота із заголовками і предметним покажчиком. Така робота не викликає труднощів, але важлива для виховання в учнів уміння працювати з навчальною книгою. Для цього я навмисно створювала ситуації, в яких учням було необхідно знайти відповідне місце в підручнику.

Наведу приклади таких ситуацій.

Якщо учні утруднюються назвати вершини (або сторони) многокутника, накресленого на дошці, вчитель пропонує їм відкрити підручник на с.74 і знайти в §9 «Многокутник та його периметр» абзац, в якому говориться про вершини і сторони многокутника.

Після вивчення рівнянь і нерівностей учням пропонується запитання: «Що називають рівнянням? » Тим, хто утруднювався відповісти на це запитання, пропонувалось самостійно, користуючись заголовками, знайти параграф «Рівняння» і прочитати там, що називають рівнянням.

Якщо учень помиляється при вимірюванні і побудові кутів, - причому ця помилка свідчить, що в учня нема навички використання транспортира, - то йому пропонується самостійно знайти по заголовках параграф «Кути та їх вимірювання», прочитати його і згодом знову спробувати розв'язати задачу.

• Робота з малюнками та ілюстраціями. Роль малюнків та ілюстрацій у 5 класі велика. Малюнки, поряд із моделями і предметами з оточення, у більшості випадків є первісним джерелом знань, основою для узагальнень. Наприклад, навряд чи знайдеться кращий прийом, який приводить швидше за все до мети, ніж малюнок з чашковими вагами при формуванні поняття рівняння. При цьому сам термін «рівняння» з допомогою такого малюнка отримує роз'яснення (рівняти, врівноважувати, порівнювати). Якщо ж малюнок буде підкріплений діями на справжніх вагах, то цінність такого прийому зросте.

Креслення і малюнки, схеми дозволяють учням в ряді випадків не тільки самостійно знайти розв'язок задачі, а й перейти від навчальних задач до задач прикладного характеру.

мал. 1 мал. 2

а) На малюнку 1 зображено прямокутний паралелепіпед. Скільки кубічних сантиметрів міститься в одному горизонтальному шарі?

б) Скільки кубічних сантиметрів міститься в двох горизонтальних шарах?

в) Скільки кубічних сантиметрів міститься в даному паралелепіпеді?

- На малюнку 2 вказані довжини трьох ребер прямокутного паралелепіпеда. Знайти: а) довжину ребер DN, AB, AD, б) площу грані ADNE, в) площу поверхні цього прямокутного паралелепіпеда.

• Робота над поняттям, терміном. Самостійна робота учнів має велике значення при формуванні понять. Причиною формалізму в засвоєнні школярами нерідко є відсутність цього виду роботи.

В 5 класі більшість понять формулюються через вказівку роду і видової ознаки або через опис, в якому неважко помітити і родове поняття, і видову ознаку. Щоб учні свідомо засвоїли зміст поняття, необхідно, щоб вони вміли виділяти його рід і видову ознаку.

Корисно, щоб учням пропонувались не тільки приклади понять, а й контр приклади, при їх розгляді учні повинні вміти пояснити, чому той чи інший об'єкт не підходить під поняття. Наприклад, чому промінь АК не є бісектрисою кута MAN (мал. 3).

мал. 3

Інколи корисно запропонувати учням знайти помилку в судженнях: наприклад, чи правильно, що середнє арифметичне чисел 0,72; 2,46; 2,82 дорівнює 1, (0,72+2,46+2,82): 6=1. (Помилка полягає в тому, що в якості дільника взята сума чисел, а не число доданків.)

Правильному розумінню того чи іншого поняття сприяє самостійний пошук у відповідних словниках, довідниках походження відповідного терміну («рівняння», «бісектриса» та інші).

Щоб навчити учнів працювати над математичним підручником, треба відвести кілька спеціальних уроків у V і VІ класах (а якщо потрібно, то й у старших). Можна запропонувати учням такі правила роботи над математичною книгою:

1. Математична книга - не роман; читай її з олівцем у руках.

2. Читаючи, не поспішай, намагайся зрозуміти кожну фразу і кожен абзац.

3. Особливу увагу зверни на означення і теореми, зрозумій роль кожного слова в їх формулюваннях.

4. Читаючи доведення теореми, з'ясуй, що дано і що треба довести. Спочатку спробуй довести її самостійно.

5. Якщо читаєш про властивості геометричних фігур, уяви їх, намалюй, використай предмети, що тебе оточують.

Ти закінчив читати параграф. Не поспішай братись за іншу роботу. Продумай, про що йшлося в цьому параграфі, найважливіше намагайся запам'ятати.

Створення проблемної ситуації. Майже кожна задача включає в себе певну проблему. Суттєво, щоб при розв'язанні проблеми обговорювались різні пропозиції учнів, навіть якщо ці пропозиції на перший погляд «безглузді».

Наприклад, при виведенні правила округлення чисел (§ 33) розглянути нерівність 1414,815. Від учнів на питання про те, яким числом краще замінити 14,8, можуть надійти дві пропозиції: а) числом 14; б) числом 15.

«Обґрунтуванням» вибору числа 14 може служити такий аргумент: при округленні потрібно відкидати десяткові знаки - це найлегший шлях. І цей варіант не позбавлений смислу. Але чи буде цей варіант найкращим з математичної і практичної точки зору - це питання варто обговорити. І далі йде розмова, аргументована так, як у підручнику

Одним із важливих видів самостійної діяльності є виконання домашніх завдань. З метою забезпечення самостійності виконання домашніх завдань і попереджуючи перевантаження учнів необхідно на уроках приділяти увагу навчання учнів:

а) алгоритмам дій;

б) розв'язанню текстових задач;

в) виконанню практичних робіт на обчислення і побудови; виготовленню моделей; виконанню малюнків, схем, таблиць та ін.

Безпосередньо при завданні додому часто необхідний чіткий інструктаж про виконання домашньої роботи. Бажано також інструктування батьків про те, як учні 5 класу повинні готувати домашні завдання з математики, як вони повинні працювати з книгою і т.д.

Не менш поширеним видом самостійних робіт є виконання письмових самостійних робіт на уроці. До них відносяться:

• Виконання вправ, розв'язування задач на закріплення вивченого матеріалу. Так, наприклад, мінімальні вимоги до знань, умінь учнів при вивченні теми «Властивості додавання» включають знання переставної та сполучної властивості, уміння записувати їх за допомогою букв і застосовувати їх при обчисленнях. Тому закріплення цього матеріалу повинно бути направлене на: а) формування в учнів записувати властивості додавання з допомогою букв; б) навчання застосовувати властивості додавання для отримання правильних рівностей із даного та для обчислення раціональним способом значення (числових) виразів. В залежності від підготовки учнів приклади можуть бути різної складності.

- Запишіть з допомогою букв m i n переставної властивості додавання.

- Відомо, що m+n=35. Чому дорівнює сума n+m? Яку властивість додавання використали?

- Запишіть переставну властивість додавання для доданків m і 12.

- Запишіть з допомогою букв x, y і z сполучну властивість додавання.

- Відомо, що x+(y+z)=25. Чи правильні рівності: а) (x+y)+z=25, б) x+y+z=25? Яку властивість додавання застосовано?

- Запишіть сполучну властивість для доданків 8, n i 15.

- Обчисліть зручним способом суму: 523+846+177+4154.

• Складання задач і вправ самими учнями. Якщо розв'язування задач на закріплення вимагає від учня «підігнати» умову задачі під означення поняття або правила, то складання задачі є процесом творчого пошуку, який сприяє розвитку оригінальності мислення.

• Проведення практичних робіт.

- Приклади практичних робіт, які учні виконують вдома:

а) Навчальний рік розпочинається 1 вересня, а зимові канікули - 28 грудня. Є ще тиждень канікул восени. Порахуйте, скільки днів ви навчались у І семестрі.

б) 45мг вітаміну С на день - добова норма для дітей 10 років. У 100г чорної смородини міститься 200мг вітаміну С, а в апельсинах і лимонах - відповідно на 140мг і 160мг менше. Скільки вітаміну С у 100г апельсинів? А в 100г лимонів? Складіть свій раціон із продуктів, що містять вітамін С.

в) Побудуйте орнамент, використовуючи: 1) різні види трикутників; 2) тільки прямокутні трикутники.

- Приклади практичних робіт, які учні виконують в класі:

а) Поміряйте довжину і ширину: зошита і парти.

б) Назвіть приклади прямих кутів та розгорнутих кутів, які можна побачити в класній кімнаті.

в) Складіть і розв'яжіть задачу про кількість хлопців і дівчат у вашому класі.

- Приклади практичних робіт, які учні виконують на місцевості:

а) Скільки квадратних метрів трав'яного покриття треба для шкільної спортивної площадки?

б) Побудуйте на місцевості відрізок довжиною 100м.

в) Побудуйте на місцевості прямокутник, площа якого дорівнює 20м².

• Організація роботи над помилками. В цій роботі не можна обмежуватись розв'язанням того ж приклада чи задачі, в яких учень зробив помилку. Важливо виконувати завдання, аналогічні тим, в яких допущено помилку, для того, щоб учень зрозумів, в чому полягає правильний розв'язок або правильна відповідь.

Використання тестових завдань на уроках математики

Великі можливості представляє самостійна робота під час розв'язання задач і вправ на уроках. Учитель має орієнтуватися на всіх учнів класу, маючи на увазі загальні знання в цілому і кожного учня окремо. Такий підхід спонукає до роботи і сильного учня, і слабшого.

Для більшої ефективності самостійної роботи учнів у процесі навчання варто застосовувати тести з вибором відповіді й картки-завдання. У таких роботах слід включати питання, які встановлюють зв'язок між новим матеріалом і вивченим раніше.

На перший погляд здається, що вибрати із запропонованих відповідей правильну значно простіше ніж виконувати завдання за стандартною формою, але в реальності відповідаючи на питання тесту, учень здійснює більш об'ємну і кропітку роботу, ніж при звичайному рішенні. Інтерес же до незвичного для учня виду діяльності допомагає йому продуктивніше працювати на уроці.

Дуже важливо, що тести мають різнорівневий характер, тобто обов'язковий рівень відповідає базовим знанням будь-якого учня, необов'язкова частина розрахована на більш глибокі знання, вона надає можливість отримати більш високу оцінку із самостійної роботи.

Важливою ланкою процесу навчання математиці є контроль знань і вмінь учнів. Від того, як він організований, на що націлений, істотно залежить ефективність навчальної роботи.

Для проведення поточного контролю на уроках математики доцільно застосовувати різні картки-завдання. При їх складанні слід використовувати рівневу диференціацію. Її основна особливість полягає в диференціації вимог до знань і вмінь учнів: явно виділяється рівень обов'язкової підготовки, який задає достатню нижню межу засвоєння матеріалу. Цей рівень доступний і посильний усім учням. На його основі формуються підвищені рівні оволодіння знаннями. Учні одержують право і можливість вибирати той рівень засвоєння, який відповідає їх потребам, інтересам, здібностям. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на пізнавальну активність учнів, на зацікавленість їх у результатах своєї праці.

3. Способи перевірки самостійної роботи

Важко організувати перевірку самостійної роботи. Інколи вчитель збирає зошити всіх учнів. Це хороша форма перевірки, але її не завжди можна зробити. Тому слід використовувати інші методи перевірки самостійної роботи. Серед цих методів є нераціональні методи. Наприклад , спочатку виконують самостійну роботу, а в кінці її один з учнів записує розв'язок задачі на дошці для перевірки. Це проводить до лишньої трати часу. Значно краще , коли один-два учні виконують самостійну роботу на відкидних дошках. До кінця самостійної роботи пропонують перевірити розв'язки задач за допомогою проектора. На уроках потрібно давати можливість максимально зосередитись, не переривати учнів всякими вказівками, репліками, зауваженнями. Помітивши помилку в одного-двох учнів не потрібно відривати від роботи весь клас, вказуючи на помилки.

Доцільно на уроках самостійної роботи використовувати мікрокалькулятор.

Це прийом вдало використовувати при вивченні дій з додатними і від'ємними числами, з десятковими дробами.

Після введення нового правила, наприклад додавання додатних і від'ємних чисел проводиться колективна робота. Потім знову переходимо до самостійної роботи. І тут є певні труднощі, а саме:

1) використовуючи нові правила, учні не завжди впевнені у своїх можливостях, у правильності виконання певної задачі і часто просять прокоментувати, перевірити, але це не завжди можна зробити.

2) Коли класу пропонується, перевірити виконання самостійної роботи, наприклад по наперед заготовлених відомостях, то багато учнів виправляють помилки не вникаючи у їх зміст і суть, що приводить до прогалин у знаннях, невпевненості. Це пояснюється тим, що після всіх вправ самостійної роботи учням важко переключатися до осуджень.

В процесі навчання діють два види зв'язку: пряма - від учителя до учнів - і зворотна - від учнів до вчителя. Здійснення зворотного зв'язку є достатньо складним дидактичним завданням. В практиці роботи вчителя проявляються різні форми цих зв'язків. Зокрема, заслуговує уваги перевірка знань учнями.

При виконанні самостійної роботи її перевірку можна здійснити за допомогою консультантів, призначених вчителем із числа учнів, які добре засвоїли матеріал. Кожному ряду призначається консультант. Виконавши завдання свого варіанту, консультанти отримують від учителя інструктаж і по стану виконання роботи іншими учнями перевіряють їх, пояснюючи допущені помилки (нагадують формули, підказують правильних хід розв'язання і т.д.). Вчитель спостерігає і оцінює діяльність і учнів, і консультантів, проводить індивідуальну роботу з окремими школярами. Взаємна перевірка себе оправдовує при проведенні уроків узагальнення та систематизації.

Результативність самостійної роботи визначається чіткою її постановкою і систематичністю. Важливим при цьому є збудження інтересу до неї, використання методів стимулювання пізнавальної діяльності (позитивне підкріплення, заохочення, гра, невеликі диспути, змагання) і організація контролю за самостійною роботою учнів.

4. Позакласне читання з математики

Одним з видів самостійної роботи учнів з математики в класі є самостійне вивчення теорії за підручником.

Пропонувати учням самостійно опрацьовувати за підручником теоретичний матеріал треба хоча б три-чотири рази за семестр (залежно від того, як вони вміють працювати з книгою). Основна мета таких завдань - навчити учнів читати математичний текст, інакше кажучи, навчити їх учитися.

Які особливості математичного тексту? Чим відрізняється він, наприклад, від тексту художніх, історичних книг?

По-перше, наявністю багатьох математичних понять, термінів, формул, символів. Коли учень не знає хоч якого-небудь терміна чи символу, що є в тексті, він не зможе його зрозуміти.

По-друге, наявністю різних схематичних рисунків, тісно пов'язаних з текстом. На них треба дивитися паралельно з читанням тексту; читати доводиться не абзацами і навіть не реченнями, а частинами речень.

По-третє, наявністю багатьох шрифтів: курсив, розрядка, петит, якими виділяють означення, теореми, правила, примітки.

По-четверте, стилем викладу, чіткістю, лаконічністю, строгістю. Читання математичної книги потребує максимальної уваги, міцного знання всього попереднього матеріалу. У математичному тексті на кожному кроці доводиться зустрічатися з різними посиланнями на наведені раніше теореми, означення, задачі, аксіоми. Читати математичну книгу треба з олівцем у руках. Уміння читати математичний текст виробляється поступово.

Самостійну роботу обов'язково треба перевіряти. Бажано зауважити учням, що відповідати можна не завжди у такій самій послідовності, як у підручнику. Коли учень змінює послідовність, змінює приклади,- це навіть краще, ніж він розповідатиме точно за підручником.

У процесі самостійної роботи учнів з підручником часто відбувається процес злиття навчання з вивченням.

Завдання вчителя полягає в такій організації самостійної роботи учнів, при якій на основі засвоєної з підручників інформації учні могли б на практиці застосовувати набуті знання, тобто дати свої формулювання означень, теорем, запропонувати інші способи доведення теорем і розв'язування задач. З цією метою доцільно майже на кожному уроці практикувати виконання самостійних завдань тренувального характеру, враховуючи рівень знань кожного учня.

Самостійне розв'язування задач у школі можна організовувати по-різному. У деяких випадках на це корисно відводити цілі уроки, особливо в старших класах при розв'язуванні громіздких задач і перед контрольними роботами, щоб з'ясувати, чи можуть учні впоратися з наміченими для контрольної роботи завданнями. їх можна оцінювати (всі або деякі). Під час такої самостійної роботи бажано бути серед учнів, допомагати деяким, робити зауваження для всіх. Цим і відрізняється така самостійна робота від контрольної.

Проте для самостійних робіт зручніше відводити тільки частини уроків - 15-20 хв. Учитель на уроці може пояснити матеріал, дати завдання, розв'язати кілька прикладів колективно, а потім запропонувати кілька вправ до кінця уроку розв'язати самостійно. Такі роботи можна оцінювати.

Добре, коли учень уміє самостійно читати математичну книгу, розв'язувати задачі відомих типів. Але ще краще, коли він намагається знаходити свої доведення, свої способи розв'язування задач, пропонує свої формулювання означень, теорем і т. д. Завдання вчителя - заохочувати і підтримувати такі прагнення. Це один з видів самостійної роботи; можна навіть сказати, що це найвища форма самостійної роботи учнів. Спостереження показують, що такі учні, які намагаються давати свої доведення і розв'язання задач, є в кожному класі, і тільки від учителя залежить, як культивується в класі така форма самостійної роботи.

Великим резервом розширення математичних знань учнів, навичок роботи з книгою і, що не менш важливо, вироблення навичок самоосвіти, може стати бібліотека науково - популярної літератури з математики і її позакласне читання.

При організації позакласного читання вчитель повинен звернути особливу увагу на те, що математична книга, навіть науково - популярна, надзвичайно вимоглива. Робота з нею - це справжня праця розуму, розвиток уявлення, фантазії, пам'яті. Учням доцільно пропонувати і підготувати проект, доповідь, анотацію статті, ознайомитись з новим методом розв'язування задачі .

Урок-лабораторна робота

Лабораторні роботи дають, можливість учням більш повно і свідомо з'ясувати математичні залежності між величинами, знаходити певні закономірності, удосконалити навички вимірювань і обчислень, роботи з таблицями, графіками, діаграмами тощо.

Основним етапам лабораторних робіт є:

Самостійне виконання учнями (кожним, парами, по варіантах, групами) роботи. Можна провести лабораторні роботи при вивченні тем: "Пряма призма", "Піраміда", "Довжина кола", "Геометричні побудови", "Наближені обчислення".

Урок - практикум

Так називають уроки розв'язування задач із однією чи кількох логічно пов'язаних тем. Основний час на практикумах відводиться на кероване самостійне розв'язування задач. Керівництво роботою може здійснюватись як вчителем, так і за допомогою дидактичних матеріалів.

Урок-залік

Найчастіше використовують семінари, на яких узагальнюють та систематизують знання, уміння й навички учнів з великої теми чи кількох тем. План підготовки до семінару вчителю слід повідомити на початку вивчення теми.

У планах підготовки більшості семінарів доцільно передбачити такі завдання: знати (означення, теореми, алгоритми); вміти (доводити теореми, розв'язувати конкретні задачі); підготувати реферати; виготовити таблиці, моделі; підібрати і розв'язати задачі практичного характеру тощо.

Семінарське заняття з математики має передбачати обов'язкову самоосвітню діяльність кожного учня і колективне обговорення й оцінку її результатів.

Урок-гра

До уроку-заліку учні готуються протягом вивчення всієї теми. На початку вивчення теми вчитель може помістити на стенді "Вивчаємо тему" список запитань, типових вправ обов'язкового рівня, що відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень учнів, та задач підвищеної складності, що відповідають достатньому та високому рівням засвоєння матеріалу.

Математичний диктант

Математичний диктант - одна з ефективних форм організації самостійної роботи учнів. Це короткочасні письмові контрольні роботи, під час яких учні, сприймаючи завдання на слух (повністю чи частково), виконують його письмово або записують лише результат.

Математичні диктанти бувають навчаючі і контролюючі.

Систематичне використання математичних диктантів дає надійну інформацію про рівень засвоєння нового матеріалу підвищує математичну культуру учнів сприяє розвитку їх мови.

5. Форми проведення позакласної самостійної роботи

Проектна робота - вид роботи (переважно в групах), метою якої є підготовка кінцевого продукту. Мета цього виду роботи - дати учню можливість виконати незалежну(самостійну роботу) роботу, побудовану на знанні матеріалу та уміннях і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення теми. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. У процесі проектної діяльності учні реально спілкуються між собою і з навколишнім світом. Метод проекту - це метод пошуку, тобто така організація навчання, при якій учні набувають знань в процесі планування та виконання практичних завдань - проектів. Проект дає можливість тісно поєднати теорію з практикою.

Метод проектів дозволяє вчителю надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.

Написання і подальший захист науково - дослідницьких робіт спрямовані на реалізацію внутрішніх потреб дітей і підлітків у професійному самовизначенні, задоволення їхніх запитів у розкритті здібностей та інтересів.

Метою популяризації математичних ідей та підтримки талановитих школярів, розвиток їх інтелектуальних здібностей є проведення математичних олімпіад, конкурсів "Кенгуру", турнірів (ТЮМів), на яких проявляються творчі здібності школярів і які вимагають від учня самостійного розв'язання різних завдань, тестів, і т.д. Для учнів олімпіада є способом перевірки і утвердження свого покликання і одним з видів самостійної роботи.

Домашня робота - це теж самостійна робота учня. У домашній (самостійній) роботі учень має навчитись виконувати всі операції, які він спочатку виконував під керівництвом учителя, а тепер має повторити їх стосовно себе (ставити мету, планувати, контролювати, оцінювати).

Виконання домашніх завдань сприяє закріпленню і поглибленню поданого на уроці нового матеріалу, допомагає виробити навички, дисциплінує учнів, привчає їх працювати систематично і самостійно, функція домашньої роботи - навчити дітей вчитися.

Окремим учням можна давати індивідуальні домашні завдання; сильнішим доцільно запропонувати кілька важчих задач, а слабкішим - легші вправи. Іноді домашні роботи можуть бути і достроковими і виконуватися на заліковий урок. Учитель повинен стежити і за тим, чи справді самостійно виконують учні домашні завдання.

6. Дидактичні вимоги до системи самостійних робіт

Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених видів робіт, які логічно випливають одна з одної та підкоряються загальним завданням освітнього процесу.

Під час побудови системи самостійних робіт необхідно також дотримуватись певних дидактичних вимог.

1. Система самостійних робіт має сприяти розв'язанню основних дидактичних задач - набуттю учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню вмінь самостійно набувати знання, використанню їх на практиці.

2. Система має відповідати основним принципам дидактики, і перш за все принципам доступності та систематичності, зв'язку теорії з практикою, свідомості й творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні.

3. Роботи, які належать до системи, мають бути різноманітними за метою навчання та змістом, щоб забезпечувати формування в учнів запланованого переліку навчальних умінь і навичок.

4. Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт повинна бути такою, щоби виконання одних видів робіт було логічно пов'язане з іншими, а також готувало учнів до виконання наступних. Успіх розв'язання цієї задачі залежить не тільки від педагогічної майстерності вчителя, а й від того, як він розуміє значення й місце кожної окремої роботи в системі робіт, у розвитку пізнавальних здібностей учнів, їх мислення.

Розробка системи самостійних робіт є необхідною умовою для систематичної, цілеспрямованої організації самостійної діяльності на уроках. Але наявність лише одного системного підходу не визначає успіху роботи вчителя з формування в учнів знань, умінь і навичок. Для цього ще треба знати основні принципи, керуючись якими, можна забезпечити ефективність самостійних робіт, а також методику керівництва їх різними видами.

7. Принципи керівництва самостійною роботою

Самостійна робота являється необхідним етапом вивчення будь-якої теми. Як правило вона проводиться після колективного розв'язування завдань нової теми і передує контрольній роботі по темі.

При проведенні самостійних робіт ми, вчителі стикаємося із наступними труднощами:

1. Учні закінчують роботу не одночасно. Для цього потрібно мати додаткові завдання, для тих учнів, що працюють швидше.

2. Важко підібрати завдання , однаково посильні всім учням. Якщо виконується ряд простих однотипних вправ. Наприклад на множення і ділення дробів, то тут посильність регулюється кількістю, об'ємом завдань.

Принципи до керівництва самостійною роботою має певні особливості

1. Самостійна робота повинна мати цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти таку форму завдання, яка викликала б у школярів інтерес до роботи та бажання виконувати її якомога краще. Учні повинні усвідомлювати, у чому полягає їх завдання та яким чином буде перевірятись його виконання. Недооцінка вимог веде до того, що учні, не розуміючи мети роботи, роблять не те, що потрібно, і змушені в ході її виконання багато разів звертатись до вчителя

2. Самостійна робота повинна бути справді самостійною та змушувати учня при її виконанні працювати з напруженням. Але не треба перебільшувати зміст і обсяг самостійної роботи, що пропонується учню на кожному етапі навчання. Вона має бути посильною, а самі учні - підготовленими до виконання самостійної роботи теоретично та практично.

3. Спочатку треба сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку вчитель має демонструвати на прикладах прийоми виконання самостійної роботи, супроводжувати їх чіткими поясненнями та записами на дошці.

4. Самостійна робота, яка виконується учнями після демонстрації прийомів учителем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності в цілому, але має важливе значення для формування найбільш важливих навичок і вмінь, більш високої форми самостійності, при якій учні здатні розробляти та застосовувати свої методи розв'язування задач навчального чи виробничого характеру.

5. Для самостійної роботи треба пропонувати такі завдання, виконання яких не буде шаблонним, вимагатиме застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприятиме формуванню ініціативи та пізнавальних здібностей учнів.

6. При організації самостійної роботи необхідно враховувати й те, що для набуття навчальних компетентностей різним учням потрібен різний проміжок часу. Зробити це можна шляхом диференційованого підходу. Спостерігаючи за роботою класу в цілому та окремих учнів, учитель повинен залучати тих, які добре та швидко впоралися з завданням, до виконання більш важких.

7. Завдання, які пропонують учням для самостійної роботи, повинні зацікавлювати їх. Це досягається завдяки новизні матеріалу, незвичній формі, змісту через розкриття практичного значення запропонованої задачі або методу, яким треба оволодіти.

8. Самостійні роботи учнів необхідно планувати та систематично проводити.

9. При організації самостійної роботи необхідно поєднувати викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів. Але треба бути дуже обережним, бо захоплення самостійною роботою може загальмувати швидкість вивчення програмного матеріалу.

10. При виконанні самостійних робіт різного виду управління діяльністю учнів має належати вчителю.

самостійна робота урок математика

Висновки

Динамічне зростання, швидка зміна знань, технологій, інформації доводить наступне: разом із засвоєнням базових знань перед сучасною освітою, дедалі більше встає завдання навчити вчитися, виробити потребу в навчанні протягом всього життя.

Дуже важливе для вчителя завдання - навчити всіх дітей самостійно отримувати знання, а цього можна досягти шляхом залучення їх в активну діяльність на всіх етапах навчання. Тому вчитель, повинен вчасно помітити і всіляко підтримати схильність учня до творчого сприйняття навчального матеріалу і його бажання самостійно подолати труднощі, що виникають. Цьому значною мірою сприяють різні види і форми самостійної роботи, нестандартні прийоми навчання, інтерактивні форми роботи на уроках.

Така робота сприяє розвитку творчої думки, спостережливості, мислення, здібностей учнів, а відчуття радості, пережите під час самостійного подолання труднощів, підвищує їх активність, віру у свої сили, інтерес до знань, до математики.

Таким чином, систематична робота й відповідальне ставлення учнів до виконання самостійної роботи зробить випускника особистістю, якій притаманні:

- самостійність у виборі й ухваленні рішень;

- уміння виконувати й відповідати за свої рішення;

- готовність нести відповідальність за себе і своїх близьких;

- готовність діяти в нестандартних ситуаціях;

- уміння вчитися самостійно все життя;

- ключові компетентності;

- толерантність, тобто розуміння, що окрім власної думки, яку треба уміти відстоювати, аргументувати і захищати, є інші, які теж мають право на існування.

Література

1. Г.П. Бевз. Методика викладання математики . - К., "Вища школа" 1989 - 367с.

2. Методика викладання математики : Практикум/під редакцією Г.П.Бевза/. -К.: "Вища школа" , 1981-198с.

3. Г.П.Бевз. Методика викладання математики. Загальні питання,-К.: "Радянська школа", 1968-195с.

4. Освітні технології: Навчально-методичний посібник, О.М.Пєхота та ін., -К.:А. С. К, 2004 -256с.

5. О. Пометун. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: Видавництво А.С. К., 2004,-192с.

6. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Уклад І.С. Маркова. - Х.: "Основа" 2007.-144с- (Б-ка тури. "Математика в школах України"., Випуск 9(57)

7. В.М. Козира. Технологія уроку з математики. - Т.: Астон, 2002-52с.

8. Я.С. Бродський. Математика: Тести для самостійної роботи та контролю знань. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2007-160с.

9. В.Ф. Чучуков. Математичні диктанти . - К.: Радянська школа, 1985-64с.

10. Корнієнко Т.Л., Фіготіна В.І. Тиждень математики в школі - Х.: Веста, 2009, - 176 с.

11. Інтерактивні технології на уроках математики / уклад. І.С. Маркова - Х.: Основа, 2009, - 126 с.

12. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром//Х.: Вид.група «Основа», 2009, 334 с.

13. Балакін Н.А., Тхамафокова С.Т. Організація самостійної роботи з математики учнів 5 класу//М.: «Просвещение», 1985, 230 с.