Литературная композиция «Моя мово материнська»

Літературно-музична композиція «Моя мово материнська»

Мета: поглибити знання учнів про мовне багатство та шлях розвитку

рідної мови;

розвивати творчі здібності , вміння виступати перед

аудиторією, навички виразного читання;

формувати естетичний смак учнів;

виховувати шанобливе ставлення до живого дива - рідної мови,

почуття гідності, патріотизму, гордості за рідний край.

Ведучий:

9 листопада - День української писемності . Сьогодні ми зібралися для того, щоб згадати найважливішу подію в житті нашої держави. Це час, коли зיявилося слово, народилася наша мова, те диво, без якого не існував би наш народ, країна, нація...

Ведуча:

Що без мови є народ?

Пустеля, прірва, невідомість

Народ, позбавлений щедрот

Почути мову, а натомість

Він чує звірячі слова,

Слова не віддані, не щирі.

Що паморочить голова.

Та схаменіться, ми ж не звірі!

Ще з давнини люди розуміли значення слова. Сценка «Язик».

Учениця 2:

Здрастуй, Слово, Українсько мово

Здрастуй на межі тисячоліть,

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих, - рідна мова,

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогігн, волі спів,

Життя духовного основа.

Ведуча:

Із сивої давнини бере свій початок наша мова. Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши напругу царських і панських посіпак. Видатне місце в розвитку української літературної мови посідає безсмертний полтавець Іван Петрович Котляревський.

Учениця 3:

Так, Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий,

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас зігрівати.

Ведучий:

Саме Котляревському вдалося добитися визнання української мови, як літературної, утвердити її в правах громадянства. Українська мова в його творах, мов коштовний самоцвіт, заіскрилася тисячами барв...

Учениця 1:

І цвіт весняний - літній овоч

На дереві життя давав,

І Пушкінові Максимович

Пісні вкраїнськи позичав,

І де сміявсь Іван Петрович,

Тарас Григорович повстав.

Ведучий:

Під бунтарським пером великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. З вершини свіфтової культури, з найглибших глибинлюдської совісті і правди, він - Прометей людського слова закликав:

Обніміть, брати

Найменшого брата,

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Ведуча:

Батьком української літературної мови вважаємо Тараса Григоровича Шевченка. Уперше у творах Шевченко українська мова забриніла с величезною силою. Він створив справжню літературну мову українського народу. У ній Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і, як ніхто, відчув чудову чарівну музику украхїнського слова. Разом із Шевченком видатні сини України владно піднесли свій голос на захист українського народу, його самобутньої культури і мови.

Учениця 2:

І мимо п׳яних панських шлюбів

Котилась хвиля польва,

І непокірний Добролюбов

Народу боронив права,

І не в диму картярських клубів

Душа світилася жива.

Учениця 3:

А там, де піт росив священний

Народу - велетня чоло,

Де мислі пагіння зелене

Вітрам наперекір цвіло, -

Там зводився язик вогненний,

Там пісні полум΄я росло.

Ведуча:

Серез безпросвітної пітьми царської реакції вогненне слово Шевченкове било на сполох, кликало до зброї, до помсти:

Встане правда! Встане воля!..

Розкуються незабаром

Заковані люди.

Учениця 1:

І на оновленній землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати

І будуть люди на землі.

То ж цвіла калина

Червоніла, достигала,

Всьому світу заявляла:

Я - країна Україна -

На горі калина!

Учениця 3:

Слово наше рідне!

Гарне ж ти на вроду!

Бо ти єсть не всепрощення:

Ти в боях пройшло хрещення

Слово мужнього народу,

Що не дрогне зроду.

Ведуча:

Скількох чудових, талановитих письменників, поетів, що писали рідною мовою, дала наша держава. Це - Іван Котляревський, Григорій Сковорода, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний, Марко Вовчок, Леся Українка і багато інших. А який тонкий та дотепний український гумор! Ось хоча б гуморески Павла Глазового.

Читання гуморесок «Кухлик», «Першокласник»

Учениця 2 :

Її - незмірну багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній,чудову,-

Люблю, люблю вкраїнську мову.

Ведучий:

Наша держава - гарна,велика і багата,велика. Гарна, бо має високі гори,вкриті зеленими лисами, і бистрі річки, і широкі урожайні поля, і квітучі луги, і все, чого душа бажає. Гарний наш край ще й тому,що в ньому живуть прекрасні люди, які славляться своїми піснями,танцями,звичаями.

Ведуча:

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово, традиції й обряди - це криниця невичерпного народного життя. «Мова й пісня - дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони». Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава.

Легенда про дівчину - українку:

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання. Німці -дисципліну і порядок, точність і пунктуальність. Діти Росії - владність, Польщі -здатність до торгівлі. Італійці одержали хист до музики.

Обдарувавши всіх, Господь Бог підвівся з трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з калини.

- Ти чого плачеш? - запитав Господь.

Я плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти уже роздав. Як же зарадити твоєму горю? Дівчина хотіла йти, та Господь Бог,піднявши правицю, зупинив її.

Є у мене неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на увесь світ.

Це - пісня.

Узяла дівчина дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З того часу український народ знаходить собі втіху і в горі, і в радощах - в пісні.

Ведучий:
Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова. Це - тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це - наша гордість. Бережімо її.

Учениця 1:

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе!

Рідна віра,рідна мова,

Рідний край - нам над усе.

Ведуча:

Ми були б раді,якби від нинішнього свята ви залишили у своєму серці хоча б одну краплинку любові до рідної мови, рідної землі. До побачення, дорогі наші друзі! До нових зустрічей!