ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ТУРИЗМУ НА ОРГАНІЗМ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ МОН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАПН УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ТА НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ КРАСНОГВАРДІЙСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЄМШСЗ

ВІДДІЛ ОСВІТИ КРАСНОГВАРДІЙСЬКОЇ РАЙОННОЇ У М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ РАДИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА № 101

Дніпропетровської міської ради

А.М.БОНДАРЧУК

м. Дніпропетровськ 2011

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ТУРИЗМУ НА ОРГАНІЗМ ДІТЕЙ

СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

посібник рекомендовано для керівників гуртків з пішохідного туризму

А.М.Бондарчук - вчитель вищої категорії, керівник гуртка - методист.

Рецензенти: Лоза Л.М., директор міського дитячо-юнацького центра «Бригантина»

Шепель А.Б., директор загальноосвітньої середньої школи

№ 101 м. Дніпропетровска

Фисенко А.В., заступник директора з навчально-виховної

роботи загальноосвітньої середньої школи № 101

м. Дніпропетровска

Паратская А.Є., заступник директора з навчальної роботи

загальноосвітньої середньої школи № 101 м. Дніпропетровска

У посібникувміщені дослідження впливу занять туризмом на організм дитини, формування здорового способу життя. Запропоновані розробки уроків до занять з пішохідного туризму

«ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ТУРИЗМУ НА ОРГАНІЗМ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ»

Виконав:

керівник гуртка-методист

з пішохідного туризму КЗОСЗШ № 101

Бондарчук Андрій Миколайович

Вступ

Туризм - це різносторонній виховний засіб для розвитку духов­них і фізичних сил, формування характеру й оволодіння життєво необхідними навичками та вміннями. Регулярні заняття туризмом позитивно впливають на основні фізіологічні показники. Постійні тренування та турпоходи оздо­ровлюють організм, підвищують його функціональні можливості і працездатність, забезпечують оптимальний розвиток і формування організму, уповільнюють старіння.

Туризм є одним із важливих засобів гармонійного розвитку, зміц­нення здоров'я, залучення широких мас населення до занять фізичною культурою. Для оздоровлення застосовують найбільш поширені прикладні види активного туризму - пішохідні, на лижах, водні, велосипедні походи й мандрівки, прогулянки й екскурсії. Це зміцнює й тренує організм людини. Досягається значний оздоровчий ефект: розвиваються та зміцнюються серцево-судинна й дихальна системи, поліпшується процеси травлення, підвищується обмін речовин, зміцнюється опорно-руховий апарат.

Під час подорожей туристи знайомляться з природними багатст­вами, історичними й архітектурними пам'ятками, визначними місця­ми, творами мистецтва й народною творчістю.

В умовах походу доводиться переборювати природні труднощі та перешкоди, з якими неминуче пов'язана будь-яка подорож - по рівни­ні чи в горах, здійснювана пішки чи на лижах, на човні чи велосипеді. Успішне подолання цих труднощів неможливе без згуртованості й дружби учасників походу.

Туризм є одним із засобів всебічного розвитку й виховання, тому що під час подорожей туристи вивчають природні особливості місце­вості й ресурси корисних копалин, збирають колекції для краєзнавчих музеїв. Туризм сприяє естетичному вихованню, розвиває почуття прекрасного.

Туристські подорожі доступні для різних верств населення і є складовою частиною системи фізичного виховання. Під час подоро­жей учасники загартовують свій організм, розвивають силу, сприт­ність, витривалість, набувають навичок похідного життя, необхідних в практичній діяльності й побуті.

Оздоровчий аспект туризму полягає в позитивному впливі на ор­ганізм дітей природніх факторів в сполученні з загально-зміцню­ючою м'язовою діяльністю. Інтенсивність м'язової діяльності визна­чається станом здоров'я й рівнем фізичної підготовки учасників походу, що зумовлює вибір засобу пересування, темп, тривалість подорожі тощо. У спеціальній літературі на тлі великої кількості робіт, присвячених проведенню занять в різних видах туризму, недостатньо вивчені питання техніко-тактичної і фізичної підготовки школярів-туристів, середнього шкільного віку.

«ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ТУРИЗМУ НА ОРГАНІЗМ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ»

Роль туризму у вихованні молоді та його вплив на організм дітей

В комплексному підході до вирішення завдань виховання молоді важливе місце належить туризму як масовому та діючому засобу оздоровчого, морального, трудового та естетичного виховання.

Виховні, освітні, оздоровчі та спортивні завдання в туризмі відно­сяться до категорії загальних завдань, тобто їх вирішення здійснюєть­ся в тісній єдності та не залежить від віку та ступеня спеціальної фізичної підготовленості тих, що беруть в них участь. Наприклад, під час походу виховні завдання вирішуються безпосередньо впливом на кожного учасника з боку колективу, тобто відбувається формування відчуття колективізму, підпорядкування власних інтересів суспільним; крім того, тривалість походу, поступове підвищення фізичних наван­тажень виховують витривалість та вольові якості людини.

Водночас з виховними завданнями в поході вирішуються і освітні завдання. Відбувається закріплення знань з краєзнавства, природознавства, топографії, отриманих до походу, тобто в даному випадку теорія підкріплюється практикою. В умовах походу також удосконалюється знання з методики формування рухових вмінь та навичок.

Систематичні заняття туризмом допомагають формувати у нашої молоді такі цінні якості як відчуття колективі­зму, мужність, наполегливість, вміння долати труднощі. Туризм відво­лікає молодь від різних шкідливих впливів та звичок. Статистика вказує на прямий зв'язок між розвитком масового спорту та туризму і зменшенням різного роду правопорушень.

Визначальними рисами туризму є популярність та привабливість, особливо для дітей середнього шкільного віку. В результаті кримінологічних досліджень, проведених різними вченими, з'ясовано, що неповнолітні правопорушники особливо високо цінують в людях сміливість, хоробрість, завзятість, мужність, рішучість, силу волі, твердість характеру, тобто такі якості, які виявляють активність особистості та сприяють її самоствердженню. Таким чином, туризм сприяє вихованню таких якостей, які більш за все імпонують підліт­кам.

Відомо, що учні середнього шкільного віку проводять поза стінами школи до 150 днів на рік, а в період навчання поза заняттями класними та домашніми - 5-6 годин на день. Для багатьох з них двір, під'їзд, вулиця є місцем емо­ційного контакту з однолітками, ареною прояву своєї самостійності, можливості заявити про себе як про особистість. Адже гуртковою роботою у школі та заняттями у позашкільних закладах охоплені далеко не всі підлітки, увага до їх дозвілля з боку батьків проявляється також не завжди. Ось чому причиною більшості правопорушень, вчинених підлітками, є погана організація або, точніше, неорганізова­ність їх дозвілля. Від того, де і в якому оточенні проводять підлітки вихідні, канікулярні, святкові дні, чим захоплюються, про що спере­чаються, мріють, під чиїм впливом знаходяться, залежить формування їх морального обличчя, характеру та навіть життєвої позиції.

Для того, щоб зменшити негативний вплив вулиці, слід більше уваги приділяти проведенню масових змагань, зльотів, конкурсів тощо. Це, з часом, обов'язково приносить свій позитивний результат.

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний із підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що приводить до розладу роботи серцево-судинної та інших систем організму, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.). Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна «доза» рухової активності. В зв'язку з цим виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті.

В даний час тільки 30% населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, у останніх 70% добова витрата енергії значно нижча за рівень, необхідний для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності привело до зниження функціональних можливостей дітей середнього віку. Таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії (гіпокінетична хвороба - комплекс функціональних і органічних змін і симптомів, що розвиваються в результаті розладу діяльності окремих систем і організму в цілому із навколишнім середовищем). В основі цього стану лежать порушення енергетичного і пластичного обміну (перш за все в м'язовій системі).

Енергетичний потенціал організму і функціональний стан всіх органів і систем залежить від характеру діяльності скелетних м'язів. Чим інтенсивніше рухова діяльність, тим повніше реалізується генетична програма і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя. Важливе значення має підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників зовнішньої середовища, стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії.

В результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується і стійкість до простудних захворювань. Проте використання граничних тренувальних навантажень, необхідних у великому спорті для досягнення «піку» спортивної форми, нерідко приводить до протилежного ефекту- пригноблення імунітету і підвищення сприйнятливості до інфекційних захворювань. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в тому, що економізує роботу серця в стані спокою і підвищує резервні можливості апарату кровообігу при м'язовій діяльності. Один з найважливіших ефектів фізичного тренування - зниження частоти серцевих скорочень у спокої, як прояв такої, що економізує серцеву діяльності і знижує її потреби в кисні. Збільшення тривалості фази розслаблення (діастоли) забезпечує більший кровообіг і краще постачання кисню до серцевого м'яза.

Із зростанням тренованості (у міру підвищення рівня фізичної працездатності), спостерігається виразне зниження всіх основних чинників ризику- вмісту холестерину в крові, артеріального тиску і маси тіла.

Таким чином, оздоровчий ефект занять масовою фізичною культурою пов'язаний, перш за все, з підвищенням можливостей організму, рівня спільної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення працездатності супроводиться профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням маси тіла, вмісту холестерину в крові, зниженням артеріального тиску. Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових інволюційних змін, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку і зворотний розвиток атеросклерозу).

Не є виключенням і опорно-рухова система. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі. Всі ці дані свідчать про позитивний вплив занять оздоровчою фізкультурою на організм людини.

Туризм є одним із важливих засобів гармонійного розвитку, зміцнення здоров'я, різносторонній виховний засіб для розвитку духовних і фізичних сил, формування характеру й оволодіння життєво необхідними навичками та вміннями.

Фундамент фізичного удосконалення закладається в початко­вих класах, прийшовши в школу, діти попадають у нові умови. Для них з початком навчання значно зростає обсяг розумової праці, а рухова активність і час перебування на свіжому повітрі, навпаки, різко скорочуються. Якщо, організовуючи процес фізичного виховання в середніх класах, знехтувати всіма цими факторами, то вони можуть негативно вплинути на загальний розвиток дітей, призвести до послаблення їх організму, зниження фізичної та розумової працездатності.

В умовах походу доводиться переборювати природні труднощі та перешкоди, з якими неминуче пов'язана будь-яка подорож - по рівнині чи в горах, здійснювана пішки чи на лижах, на човні чи велосипеді. Успішне подолання цих труднощів неможливе без згуртованості й дружби учасників походу, без спеціальних знань, щодо заходів виживання в екстремальних умовах[9,10,45,48].

Дуже важливо постійно формувати у дітей переконання і звички, які сприяють розвитку і зміцненню здоров'я, виховують потребу займатися фізичною культурою, додержуватись гігієнічних вимог.

Для створення бази загальної фізичної підготов­леності юних туристів середнього шкільного віку, основними зада­чами і засобами тренування є:

♦ всебічна фізична підготовка;

♦ оволодіння найпростішими туристськими вміннями і навичка­ми;

♦ виховання загальної витривалості;

♦ оволодіння основами картографії і краєзнавства.

Засоби:

♦ легкоатлетичні і гімнастичні вправи, плавання, ходьба на ли­жах, їзда на велосипеді, рухливі і спортивні ігри;

♦ кросовий біг і тривала ходьба по пересіченій місцевості;

♦ вправи з компасом і картою, усне і письмове описання крає­знавчих спостережень, зроблених в поході;

♦ участь в походах.

Для успішного вирішення цих завдань треба враховувати ві­кові особливості учнів, враховувати рівень фізичного здоров'я. В навчальній шкільній програмі, яка затверджена Міністерством освіти і науки України, на протязі навчального року передбачені по 2 години для 4, 5, 7 класів та по 4 години для 6, 8, 9 класів на навчання по основам туризму учнів середнього шкільного віку:

♦ підготовка групового та особистого спорядження до туристсь­кої подорожі;

♦ упакування спорядження та укладання рюкзака, встановлення намету;

♦ гігієна туриста, загальні гігієнічні вимоги;

♦ забезпечення самоконтролю, комплектація похідної аптечки;

♦ рух у похідному строю, зміни темпу руху, зупинки для відпо­чинку, подолання перешкод.

З учнями наприкінці навчального року організовуються змагання за державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України, де вони мають можливість по­кращити свої індивідуальні результати. Під час складання державних тестів враховуються кращі результати, які показані під час виконання обов'язкового комплексного тесту за навчальною программою.

Однією з основних ознак здорового способу життя є висока фізична активність - рух. Величезні можливості, закладені в організмі кожної людини, можуть бути реалізовані в здоров'я і активне довголіття тільки за умови постійної дружби з фізичними навантаженнями. На жаль, більшість людей нашої держави ведуть малорухомий спосіб життя.

Зовні непомітні хвороби чи симптоми (хронічний гастрит, порушення дихання, гіпертонія, зайва вага тощо) з часом призведуть до серйозних захворювань, які важко вилікувати. Особливо тривожить той факт, що кількість людей, які балансують на грані здоров'я й нездоров'я, катастрофічно зростає. До них належать не тільки люди старшого і середнього віку, але й молодь, діти.

Сприяє низькому рівневі фізичної активності науково-технічний прогрес, автоматизація промисловості, розвиток транспорту, механізація домашньої праці, телефонізація, телебачення, які скоротили до мінімуму рухову активність людини.

Гіподинамія (мала рухливість) призводить, як це не парадоксально, до збільшення навантаження на серцевий м'яз. Коли людина ходить, біжить чи займається фізичними вправами, м'язи, натискуючи на судини (вени, артерії, що знаходяться поруч з м'язами), допомагають серцю перекачувати кров на периферію, а венами - до серця. Коли людина не рухається, цього не відбувається, серце швидко зношується, виконуючи важку роботу, а йому за хвилину доводиться перекачувати 4-5 літрів крові. Під час роботи м'язів утворюються речовини, відбувається "згорання" тієї енергії, що надходить з їжею. При малорухомому способі життя, незбалансованому харчуванні запаси енергії відкладаються у вигляді жирів (надмірна вага), холестерину в судинах (стенокардія, інфаркт, інсульт), а відкладання солей веде до остеохондрозу.

Під час спокою більша частина легень не бере участі у акті дихання, що спричиняє застій слизу. Тоді є більше шансів захворіти на пневмонію, бронхіт. Ось далеко не повний спектр тих змін, що відбуваються в організмі при гіподинамії (недостатня рухливість). Висновки однозначні - при малорухомому способі життя потерпають всі органи і системи, у тому числі й серцево-судинна, щодо смертності якої Україна посідає одне з перших місць у світі.

У дітей середнього шкільного віку відбуваються суттєві морфо-функціональні зміни організму - ріст і розвиток органів та систем, для яких характерні кількісні та якісні зміни.

Оцінюючи анатомо-фізіологічні та психологічні особливості уч­нів під час занять фізичними вправами, треба враховувати стан кістково-м'язового апарату (ріст дитини, формування хребтового стовпа, рівень процесу окостеніння); рівень розвитку нервово-м'язової систе­ми; стан серцево-судинної системи; стан органів дихання; психологіч­ні особливості .

Нормальний фізичний розвиток - це зміна будови і функцій організму дитини з роками.

Треба зауважити, скелетно-м'язова система зміцнюється, але збі­льшення об'єму м'язів і зростання сили протікають нерівномірно: великі м'язи тулуба розвиваються швидше, ніж дрібні. Спостерігаєть­ся слабість суглобно-зв'язкового апарата, перевага процесів збуджен­ня над процесами гальмування. Цим пояснюється недостатня стійкість уваги, при виконанні вправ.

Особливістю занять з дітьми цього віку є комплексне застосуван­ня різноманітних видів фізичних вправ, їх варіативність, широке використання різних методів: ігрового, імітаційних вправ, сюжетних ігор та інших. З перших занять треба звернути увагу на встановлення економного, рівномірного і глибокого дихання, на вдосконалення м'язово-рухових відчуттів, просторових і часових уявлень.

Регулярні заняття різними видами фізичної культури, спорту, туризму позитивно впливають на основні фізіологічні показники (Табл. 1.1).

Показники цієї таблиці переконливо свідчать, що зниження фізи­чних навантажень, фізична інертність, малорухомий спосіб життя, створюють передумови для порушення обміну речовин, розвитку повноти, атеросклерозу та інших хвороб. Це в свою чергу прискорює природній процес виснаження організму, призводить до передчасного старіння і розвитку необоротніх процесів.

Наповнення серця кров'ю під впливом тренування поліпшується за рахунок утворення допоміжних розгалужень кровоносних судин, більш густої сітки капілярів. Частота пульсу являє собою важливий показник стану серцево-судинної системи. У тренованих туристів ЧСС у спокої становить 50-60 поштовхів на хв. замість 70-80 поштов­хів на хв.

Важливим показником функції дихальної системи є життєва ємність легень: у нетренованих дітей середнього шкільного віку вона становить 4000 - 5000 см³, тобто 4-5 літрів, у тренованих туристів 10-15 л.

Наведені дані переконують, що постійні тренування та турпоходи оздо­ровлюють організм, підвищують його функціональні можливості і працездатність, забезпечують оптимальний розвиток і формування організму, уповільнюють старіння.

На туристському маршруті в роботу включаться всі основні групи м'язів кінцівок і тулубу. Винятково благодійно впливає туризм на серцево-судинну, дихальну і нервову системи. Тривале перебування в умовах походу сприяє загартовуванню організму, підвищує його опірність зовнішнім впливам, різноманітним захворюванням.

При русі по пересіченій місцевості працюють м'язи рук, ніг, ту­луба, високі вимоги ставляться до діяльності органів кровообігу і дихання. Лише правильно організоване передпохідне тренування зробить подорож святом.

Таблиця 1.1

Зміни основних фізіологічних показників під впливом занять туризмом

Регулярні заняття різноманітними видами спорту, туризму значно покращують всі показники морфофункціональні, психофізіологічні та інші головні показники міцного здоров'я і гармонійного розвитку людини. Здоров'я повинно стати для різних вікових груп насе­лення і особливо для підростаючого покоління одним з найважливі­ших завдань серед багатьох цінностей сучасної людини.

Оздоровчо-спортивний туризм є ефективним засобом фізичного оздоровлення людини, виховання цивілізованого ставлення до приро­дного середовища та культурно-історичної спадщини. Поєднуючи в собі найбільш ефективні оздоровчі види рекреаційної діяльності, це найдешевший та найдоступніший вид туризму для всіх категорій населення.

Оздоровчо-спортивний туризм - найбільш багатогранна форма активного відпочинку людини, запорука її гармонійного розвитку.

Основні завдання підготовки туристів цієї вікової групи - зміц­нення здоров'я дітей, виховання фізичних якостей, що дозволяють виконувати нормативи значка «Турист України»: спеціалізація в вибраному виді туризму; виконання юнацьких розрядів; ріст спортив­ної майстерності на основі участі в змаганнях по туристсько-при­кладному багатоборству і в категорійних походах.

Для середнього й старшого шкільного віку навчальною шкільною програмою передбачені наступні теоретично-методичні знання та оволодіння практичними навичками. До основних завдань цих вікових груп відносяться:

- орієнтування в поході;

- топографічна підготовка;

- користування компасом;

- визначення азимуту та рух за азимутом;

- визначення місця та обладнання бівуаку;

- долікарняна медична допомога;

- транспортування потерпілого;

- краєзнавство;

- підготовка до участі у змаганнях з туристської техніки на етапах:

1) укладання рюкзака;

2) підготовка до розпалення багаття;

3) встановлення намету;

4) орієнтування на місцевості;

5) головні топографічні дані;

6) перша долікарняна допомога;

7) подолання завалів, хащі, чагарнику;

8) в'язка вузлів;

9) рух через умовне «болото» по купинах;

10) рух по жердинах;

11) переправа через умовну річку вбрід;

12) траверс схилу;

13) спускання по схилу спортивним способом;

14) підготовка до переправи одним із способів (на плавза-собах, мотузка з поруччям, убрід з поруччями; по колоді; навісна переправа);

- оздоровче значення;

- фізична підготовка юного туриста;

- орієнтування на місцевості різними способами;

- проходження етапів туристської техніки: спуск, підйом та тра­верс схилу; в'язка вузлів (провідник, подвійний провідник, вісімка, булінь, брамшкотовий, удавка, прямий, зустрічний, схоплюючий); різні види переправ; рух по купинах та жердинах;

- орієнтування на місцевості;

- технічні етапи туристських змагань.

На першому етапі навчання - різними засобами та методами ін­формації (словом та зображенням) - необхідно створити у вихованців уявлення про туризм як явище, що має свої правила та закони, про його переваги як засобу виховання людини, про те, що існують понят­тя туристської техніки та тактики, якими необхідно оволодіти в про­цесі організованих занять. Необхідно звернути увагу вихованців на існуючі можливості техніки і тактики в одному з видів туризму. Дуже важливі на цьому етапі наглядні посібники (кінофільми та слайд-фільми).

На другому етапі навчання туризму необхідно широко викорис­товувати різноманітні засоби загальної фізичної підготовки, звертаю­чи велику увагу на вправи природньо-прикладного характеру (біг, ходьба, стрибки, метання). В програму навчання необхідно включити також вправи, пов'язані з використанням туристського спорядження, в тому числі різноманітні засоби пересування зі спорядженням. Одноча­сно необхідно використовувати прийому орієнтування на місцевості по карті та компасу, різні варіанти подолання природних перешкод. Все це можна подолати в одноденних походах. На другому етапі навчання важливо вміти створити для вихованців спрощенні умови, для чого використовувати: скорочені маршрути пересування з рюкза­ком; вибір місць для подолання природних перешкод, де є можливість застосувати декілька варіантів; експлуатацію найпростішого турист­ського спорядження; організацію на маршруті частіших привалів; пересування по місцевості вздовж помітних орієнтирів (кромка лісу, високовольтні лінії електропередач і т.п.); ретельно промарковану трасу, на якій легко визначити місцезнаходження, використовуючи карту і компас.

Для оволодіння тактичними діями на етапі навчання застосову­ються різноманітні завдання, наприклад вибір оптимальнішого варіан­та (з точки зору забезпечення безпеки) подолання природної перешко­ди або проходження певної ділянки маршруту, застосовуючи для цього візуальне спостереження та карту.

На третьому етапі навчання туризму повинно вирішуватися завдання певного рівня, що характеризується стабільністю та автома­тизмом в застосуванні найраціональніших техніко-тактичних прийо­мів в різноманітних умовах. Особливо це стосується ділянок маршру­ту, що вимагають від туриста значних зусиль.

Удосконалення спеціальних навичок та рухових здібностей тих, хто займаються туризмом, що розглядається як завершальний етап навчання, здійснюється головним чином в умовах походів.

Методика контролю припускає використання цілого комплексу методів: фізіологічних, педагогічних, психологічних. Вона дозволяє визначити стан здоров'я юного туриста, його антропометричні дані, рівень підготовленості. На основі отриманих результатів можна вно­сити відповідні корективи в тренувальний процес.

Знання, уміння та навички, придбані учнями в процесі занять ту­ризмом, - хороша база для початку регулярних занять спортивним орієнтуванням, оскільки туризм, як ніякий інший засіб, сприяє стано­вленню та подальшому удосконаленню спортсмена-орієнтувальника. До речі, ті, хто займаються спортивним орієнтуванням нерідко прихо­дять в туризм, де продовжують удосконалювати свої вміння та навич­ки. Таким чином, туризм та спортивне орієнтування - найбільш взає­мопов'язані засоби фізичного виховання.

Методика навчання туризму. Успіх навчання багато в чому за­лежить від того, як розуміє вчитель та учень свої завдання. Причому це стосується не стільки загальних, скільки часткових (диференційо­ваних) завдань, враховуючих багато факторів (засвоєння попереднього матеріалу, індивідуальні особливості тих, хто займаються, їх вік, рівень фізичної підготовки та ін.).

Навчання туризму як направлений процес повинно забезпечувати: по-перше, початкове оволодіння технікою пересування по місцевості (маються на увазі різноманітні види пересування з подоланням приро­дних перешкод); по-друге, засвоєння вмінь, необхідних для організації побуту в польових умовах; по-третє, ознайомлення зі способами ведення суспільно корисної роботи в походах; по-четверте, формуван­ня основ знань картографії та топографії, краєзнавства та природо­знавства. Навчати всьому перерахованому необхідно в тісному взає­мозв'язку з вихованням людини як всебічно гармонічно розвиненої особистості.

В навчанні туризму необхідно розділити три послідовних етапи: ознайомлення з основними уявленнями про туризм; оволодіння струк­турою раціональних рухомих дій, властивих тому чи іншому засобу пересування по місцевості, а також засвоєння елементів туристської тактики та прийомів організації побуту в умовах місцевості; удоско­налення отриманих знань та техніко-тактичних дій на маршруті похо­ду. Особливо необхідно підкреслити важливість екологічного вихо­вання учнів на всіх етапах навчання туризму та подальшого удоскона­лення фізичних якостей, вмінь та навичок.

Враховуючи сказане, необхідно виділити наступні етапи відбору для занять туризмом.

Перший етап відбору пов'язаний з залученням учнів до походів вихідного дня, регламентованим вимогами шкільної учбової програми з фізичної культури. В ньому повинні брати участь як можна більше школярів.

Другий етап відбору припускає залучення учнів, що найактивні­ше проявили себе в походах вихідного дня.

Третій етап відбору. В туристській секції за участю школярів, що проявили найбільший інтерес до занять туризмом на другому етапі, в заходах у відповідності до вимог значка «Турист України». Вони повинні протягом двохрічного періоду брати участь в 5 одно-дводенних походах загальною тривалістю не менше 5 днів та загаль­ною протяжністю не менше 75 км пішки або на лижах, не менше 100 км на гребних судах, не менше 150 км на велосипеді. Причому в походах в літній час їх учасники повинні організувати не менше 2 польових ночівель. На цьому ж етапі передбачається перевірка учнів в змаганнях по подоланню туристської смуги перешкод та спортивному орієнтуванню.

На четвертому етапі відбору учні старших класів, що викону­вали вимоги значка «Турист України», залучаються до участі в бага­тоденних категорійних походах. Тут критерієм відбору для більш поглиблених занять туризмом зі спортивним напрямом буде виконан­ня розрядних вимог до туризму Єдиної спортивної класифікації, а також спеціальних контрольних нормативів, найхарактерніших для туризму. Прийом нормативів здійснюється на змаганнях з техніки та тактики туризму.

Залучення учнів загальноосвітніх шкіл в туризм тісно пов'язано з оволодінням знаннями з краєзнавства, природознавства, картографії, історії, а також з пошуково-дослідницькою роботою з метою збору матеріалів для шкільного музею. Ці знання обумовлені загальною програмою навчання в загальноосвітній школі. Активну участь в походах вихідного дня, багатоденних походах по місцям трудової та бойової слави сприяє залученню учнів до занять туризмом. Сюди необхідно віднести масові заходи на місцевості: змагання зі спортив­ного орієнтування, туристські зльоти. Із учнів, які найактивніше проявили себе в цих заходах, створюються туристські секції безпосе­редньо в школах, станціях юних туристів, а також при дитячих та підліткових фізкультурно-спортивних клубах, що організуються за місцем проживання.

Один з важливих розділів роботи по залученню школярів в ту­ризм (агітаційно-пропагандистська діяльність шкільного активу) пояснення та пропаганда туризму на уроках, в стінному друці, через радіовузол та на туристських вечорах.

ВИСНОВОК

1. Систематичні заняття спортом і туризмом допомагають формувати у молоді такі цінні якості як патріотизм, відчуття колективізму, мужність, наполегливість, вміння долати труднощі. Туризм відволікає молодь від різних шкідливих впливів та звичок. Статистика вказує на прямий зв'язок між розвитком масового спорту та туризму і зменшенням різного роду правопорушень.

2. Особливістю занять з дітьми середнього шкільного віку є комплексне застосування різноманітних видів фізичних вправ, їх варіативність, широке використання різних методів: ігрового, імітаційних вправ, сюжетних ігор та інших. З перших занять треба звернути увагу на встановлення економного, рівномірного і глибокого дихання, на вдосконалення м'язово-рухових відчуттів, просторових і часових уявлень.

3. Програми з туризму передбачають різноманітний учбовий матеріал і вимагають міцного закріплення основ правильної техніки, виконання основних рухових дій у стрибках, бігу, метаннях, лазінні, ходьбі на лижах. В навчанні туризму необхідно розділити три послідовних етапи:

• ознайомлення з основними уявленнями про туризм;

• оволодіння структурою раціональних рухомих дій, властивих тому чи іншому засобу пересування по місцевості;

• засвоєння елементів туристської тактики та прийомів організації побуту в умовах місцевості;

• удосконалення отриманих знань та техніко-тактичних дій на маршруті походу.

ІІІ м. у І міських змаганнях з водного туризму на етапі «Слалом»

ІІ м. у І міських змаганнях з водного туризму

ІІ м. у І міських змаганнях з водного туризму на етапі «Спасаючих робіт»

І м. у конкурсі «Впоряд» І міських змагань Всеукраїнської дитячо-юнацької гри «Джура» Українського козацтва

І м. у конкурсі «Таборування» І міських змагань Всеукраїнської дитячо-юнацької гри «Джура» Українського козацтва

ІІ м. у конкурсі «Куліш» І міських змагань Всеукраїнської дитячо-юнацької гри «Джура» Українського козацтва

ІІІ м. у загальномузаліку І міських змагань Всеукраїнської дитячо-юнацької гри «Джура» Українського козацтва

Міські змагання серед вчителів:

І м. конкурс «Туристичний лагерь»

І м. за кращий фотознімок

ІІ м. у конкурсній програмі

ІІІ м. зі спортивного орієнтування

ІІІ м. на дистанції «Крос-похід»

ІІІ м. конкурс «Туристична пісня»

ІІІ м. у загальному заліку

Х обласний зліт «Пам'яті товаришів»:

І м. конкурс відео

І м. зі спортивного орієнтування

ІІІ м. на дистанції «Крос-похід»

І м. в загальному заліку

ІІ м. у ІІ міських змаганнях з водного туризму

ІІІ місце у міських змаганнях серед педагогічних працівників