Підготувала вчитель світової літератури:

Караташ Наталія Михайлівна

Обладнання: вислови про книгу, про слово «Слово - найтонший дотик до серця…»Василь Сухомлинський,

В Книжчиному царстві - в мудрій державі

(об'ява)

Дорогі мої маленькі друзі!

Я знаю, що ви багато читаєте і вмієте берегти книги. А ще мені розповідали, що голови у вас розумні, серця добрі і справедливі, очі пильні, а руки вмілі.

Я дуже хочу ближче познайомитися з вами і запрошую усіх вас до себе в гості. А живу я в Книжчиному царстві - у мудрій державі. Шлях до нього вам покажуть мої вірні помічники Букви. Із собою візьміть ваші улюблені вірші, прислів'я, приказки, загадки. Намалюйте ілюстрації до своїх улюблених книжок. А якщо хтось із вас сам казку, оповідання чи вірш складе, то нехай обов'язково розповість мені про це.

До нашої зустрічі лишилось мало часу, отож відразу починайте готуватись в путь-дорогу.

У мене теж справ чимало: все царство своє книжкове треба до зустрічі гостей приготувати, до шкільної бібліотеки зазирнути, довідатись, хто з вас найбільше книжок читає, підготувати подарунки для переможців конкурсів... Так що не забудьте! Чекаю вас!

Ваш вірний товариш Книжка.

(Учні готуються до зустрічі)

І настав нарешті день зустрічі з Книгою...

На дверях класу напис «Книжчине царство - мудра держава». Учнів запрошують до класу. Назустріч їм кружляють дівчатка-Букви, танцюючи, ведуть Королеву Книжку.

- Ну, ось, ми й зустрілися, мої маленькі добрі друзі! Рада вітати вас у своєму царстві. Огляньте мої володіння, поближче познайомтеся з його мешканцями. Куди б ви не пішли - скрізь будуть друзі. Постарайтеся впізнати їх, дати відповіді на запитання, відгадати загадки, які вони загадають. А зараз ми на чарівному Зорельоті відправимося в подорож.

Ми прийшли, щоб зустрітися з казкою

І щоб друзів веселих знайти

Зореліт, ми тебе збудували

Ти казки з нами всі облети.

Веселіше рушай,

Зорельоте, злітай!

Разом з нами, друг,

В путь поспішай!

Нам без казки і дня не прожити,

Казку ми перетворили в життя.

Ти лети, зореліт швидкокрилий,

Нас чекають нові відкриття.

Нині в рідній навчаємось школі

Та в широкий ми вийдемо світ.

І тоді він злетить - не казковий,

Нами створений, наш зореліт.

Ми з вами приземлилися на «Книжчиній вулиці»

Книжка. Добрий день, діти!

Цікаво знати, чи любите ви читати книжки? А з якими казковими героями ви подружилися (розповіді учнів)

А читати ви вмієте? Не так як Миколка? Не знаєте його? Послухайте: Книжки Коля не читав -

Він їх запросто ковтав:

За їдою, перед сном

І у човнику з веслом,

На уроках і в саду,

Лежма, сидьма, на ходу.

За обідом він проглинув

«Гулівера», «Буратіно»,

В гардеробі брав пальто -

Закусив віршем Варто;

До аптеки мчав біжка -

Кінчив томик Маршака.

З кавуном, як тільки сів,

«Робінзона Крузо» з'їв.

Спати ліг і знову книжка.

Взяв «Хоттабича» в ліжко.

І коли спитали в школі:

«Що читав учора, Колю?»

Відповів Миколка так:

«Написав роман Маршак,

Як відважний Робінзон

Сів в одчеплений вагон

І помчав до ліліпутів.

Ті зв'язали його в пута.

Та його від смерті спас

Добрий тато Карабас...»

Засміялись дружно в школі,

А чому - не втямить Коля.

Може, знає хтось із вас,

Через що сміявся клас?

(Діти називають Миколчині помилки).

Книжка. Молодці! А де ви берете книжки, де ви з ними знайомитеся? Відповіді: Купуємо, беремо у друзів, беремо в бібліотеці...

Помічники книги: добре!

Споконвіку бібліотеки були документальною пам'яттю людства, центрами духовності, книжковим відображенням усіх явищ світового життя.

Книжка завжди була наймогутнішим засобом просвіти. Тому роль бібліотек у житті людства надзвичайно велика.

Помічники книжки: Бібліотека - будинок книги. Бібліотекар - господар цього будинку. Я хочу познайомити вас з прекрасною господинею Агрономійської шкільної бібліотеки - Цимбаліст Ольгою Гаврилівною.

Шановна, Ольго Гаврилівно, чим для Вас є книга? Чи потрібні бібліотеки сьогодні, адже технічні засоби інформації усім доступні. Чи не затьмарили книгу комп'ютери, відео- та теле-техніка.

Помічники книжки: Якій літературі віддаєте перевагу? Ви любите свою роботу? Чому? Які б поради дали присутнім у цьому залі? Які книжкові новинки Ви можете нам запропонувати?

(Слово надається бібліотекарю школи. Вона розповіла учням, які книжки живуть на полицях, як можна їх швидко знайти. Подивилися по читацьких картках, хто з учнів багато читає, а хто ліниться. (Активні учасники нагороджуються грамотами)

Бібліотекар: У житті людини дуже часто виникає багато запитань, які ми намагаємося отримати відповіді від батьків, вчителів, друзів. Але не завжди ми можемо отримати вичерпну відповідь. У таких випадках ми звертаємося до книги.

Книга -- це джерело знань. Ще древні єгиптяни говорили: «Ти повинен звернути своє серце до книг. На світі немає нічого кращого за книги. Я хотів би показати твоїм очам їх красу...».

А великий римський трибун Ціцерон сказав: «Дім, в якому немає книг, подібний до тіла без душі».

Можна навести багато висловів відомих людей. Так, скажімо, Декарт писав: «Читання книги - це нібито розмова з найкращими людьми минулих віків».

Книга таїть у собі мудрість для багатьох. Найкращі книги стали безсмертними, вони увійшли в скарбницю світової культури; в них мудрість і краса, глибина людських переживань і поклик до щастя. Книги збирають перлини людської думки й передають їх нащадкам. Ми підемо у вічність, а книги збережуться нашим дітям, внукам і правнукам навіки.

Книги залишаються і мовчазно дивляться на нас. А іноді книгам буває дуже лячно. А чому? Як ви думаєте?

Вірш.

Скільки книг в твоїй книгарні:

Книги різні, дуже гарні.

От краса, якби ти зміг

Прочитати, друже, їх!

Лячно книгам, хто їх купить.

Раптом купить, хто не любить?!

Той у книжку - от порода! -

Запихає бутерброда.

Той, чи є бруднулі гірші,

Залива чорнилом вірші.

Бібліотекар. А зараз поспостерігайте за хлопчиком Васильком, який не любив книжок.

Бідні книги, на шматки

Вас порвали хлопчаки!

Ми пошлем вас до лікарні -

Лікарі там дуже гарні.

Там вас, бідних, пожаліють,

І почистять, і зашиють,

І підклеять вас на славу,

І одягнуть у оправу.

Вийшли книги із лікарні:

Сторінки їх стали гарні -

На нові оправи вміло

Ярлики їм наліпили.

Понесли в просторі зали

І полиці їм вказали.

Бібліотекар. Дорогі діти, задумайтесь, яке місце у вашому житті займає хороша книжка, як її треба берегти і шанувати. Герої наших улюблених книжок поруч із нами. Вони дуже різні, розумні, хоробрі, сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І так буде весь час.

Людство навіть пам'ятники поставило своїм улюбленим героям. В США на п'єдесталі стоять два хлопчики, ви їх знаєте. Це Том Сойєр та Гек Фіни. А у Франції ви можете побачити пам'ятник д'Артаньяну. В Італії вас чекає довгоносий Пінокіо.

Герої улюблених книг надихають нас у житті, вчать бути сміливими, добрими, чуйними, справедливими. Бережіть же книги, не псуйте їх - вони ваші вірні друзі.

Упродовж усього життя ми звертаємося до книжки. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви ще й говорити добре не вміли. Згадайте свої улюблені книжечки, які роздивля­лися, щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи.

А коли вивчили літери, навчилися з них складати слова, а зі слів - речення, ви й самі стали читачами. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. Каз­ки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таєм­ниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких краях... Про все розповідає книжка. Недарма часто-густо трапляється так, що вчасно прочитаний твір підказує людині вибір життєвого шляху, професії.

І чим би ви в школі не захоплювалися: історією, природознавством, технікою, науковими пошуками, на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють вам небачені обрії, ви доторкнетеся до історії народу, до таємниць природи.

Книжка: А скажіть, будь - ласка, чи знаєте ви вірші про книжки.

Книга - вірний друг дітей,

З нею всім нам веселіше

Книга - мудрий друг дітей,

З нею кожен розумніша.

Валентин Бичко

Буквар

Є книг багато -радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна - книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому - буквар.

Із нього слів не вируба сокира.

Це маленятам кращий в світі дар,

І мова в нім - легка, співуча, щира,

Дитячі душі гріє він - буквар.

Він нас повів по буквах, як по східцях,

Як по життю - по сторінках своїх.

І от привів нарешті - подивіться! -

У мудрий світ чудесних скарбів-книг.

І, певно, так, коли б не він на світі,

То ми були б неначе у пітьмі,

І всі то ми, яскраві й ваговиті,

Мовчачи б глухо, наче ті німі.

Все починається в житті з малого:

З зернини - хліб, з промінчика - зоря...

Оксана Сенатович

Тиждень книжки!

«Тиждень книжки!» - зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало

Як один читальний зал.

Всі читають урочисто -

/ безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.

У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс.

Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

відірвати!

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

А цей вірш я хочу подарувати нашим шановним гостям.

Степан Жупанин

Я - бібліотекар

За моїм вікном ростуть

Кедри і смереки. Гарне місце влітку тут

Для бібліотеки.

Я полиці змайстрував

Для книжок, журналів,

Щоб читали їх усі

Діти в зелен залі.

І тепер у ранній час

Чи в обідню спеку

Йдуть до мене читачі

У бібліотеку.

Люблять загадки, вірші Василько і Таня.

Павлик просить лиш казки

Та оповідання.

Йдуть до мене читачі

Зблизька і здалека.

Жду їх радісно завжди:

Я ж - бібліотекар!

Книжка: Молодці, діти! А зараз давайте пригадаємо народні прислів'я та приказки про книги.

Книга - ключ до знань.

Золото довівають із землі, а знання - з книзі

Хліб наснажує тіло, книга - -розум.

Книгу читають не очима, а розумом.

Книгу читай, розуму набирай.

З книгою жити - з добром дружити.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Хто вчиться змолоду, не знає на старість голо

Хто багато читає - той багато знає.

Книжка: Це все добре. А зараз ми перевіримо, як ви читаєте книги, чи вмієте відгадувати загадки. Слідуюча зупинка "Острів загадок"

Конкурс «Відгадай твір...»

1. «Ой ви, діточки, козеняточка! Відімкнітеся, відчинітеся! Ваша мати прийшла, Молочка принесла» (Коза - дереза")

2. «Мій наречений розповів для вас стільки хорошого! - сказала ручна ворона. - Ми підемо прямо і нікого тут не зустрінемо.

- А мені здається, хтось іде за нами! - сказала..., і в ту ж хвилину повз неї пролетіли якісь тіні: коні з розпушеними гривами і тонкими ногами, мисливці, дами та кавалери верхи». (Г.К.Андерсен «Снігова Королева»).

3. «Царь с царицей простился, В путь - дорогу снарядился,

И царица у окна

Села ждать его одна»

(О.С.Пушкін «Казка про мертву царівну»)

4. Він дружок звірятам, дітям,

Він живий, як я і ти,

Та таких у цілім світі

Нам ніде більш не знайти.

Це тому, що він не пташка,

І не тигр, і не комашка.

Не котисько, не щеня,

Не бабак, не вовченя.

Він знімається в кіно

І відомий всім давно,

Упізнать його не важко

А зоветься.... (Чебурашка)

5. Багатьом був невідомий,

Нині з кожним подружив.

З казки в кожного удома

Хлопчик - цибулинка жив.

Дуже просто, мелодійно

Він зоветься ... (Чіполліно)

6. Він веселий і незлобний,

Цей хороший дивачок.

З ним господар, хлопчик Робін,

І товариш - П'ятачок.

До прогулянки він ласий,

Є на мед чутливий нюх.

Зветься плюшевий балясник,

Цей ведмедик.... (Вінні - Пух)

Книжка. І знову наш зореліт відправляється в дорогу.

Зупинка "Історична"

1. «Сторінками» перших книжок були камені, сокири, стіни печер. На цьому всьому писали. Пізніше люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і загартовували у вогні. Та хіба ж на глиняних сторінках багато напишеш? А які книжки були важкі та незручні.

Минув час, і люди навчилися робити зручні і легші книжки - з тонкої телячої або козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в стародавньому місті Пергамі. Через це папір із шкіри називають пергаментом. Але що то за дорогі книжки були!

Отже, люди шукали на книжки чогось нового. І знайшли...

2. У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарості болотяної рослини - папірусу. Той папірус люди використовували для будівництва хат. Якось один чоловік лагодив будинок. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину і поклав її на сонце. Через деякий час чоловік побачив, що з волокон зробились сухі вузькі стрічки - мов рушники. Ще більше здивувався чоловік, коли побачив, що на тих стрічках добре зберігаються сліди від фарби. Значить, на папірусі можна писати. Відтоді з'явилися книжки, краще сказати - сувої з папірусу. Писати на сухих стеблинках папірусу було зручно, але через кілька років вони так пересихали, що ламались і розпадалися.

3. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо, люди навчилися робити майже дві тисячі років тому. Тоді й почали в усіх країнах писати на папері. Саме писати, бо книги були рукописні. А це було довго й дуже важко. Одну книжку іноді переписували по кілька років.

4. Минуло багато років, поки з'явилися друковані книги.

Люди винайшли писемність, а з нею - й книгу. Багато тисячоліть тому першими «сторінками» книги були стрімкі скелі, кам'яні брили. У колишній столиці Єгипту Фівах зберігається така кам'яна «книга», «сторінки» якої сягають у ширину сорок метрів. Це одна з найдавніших і найбільших книг у світі, які дійшли до нас крізь віки.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерев, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.

Більше 5 тисяч років книгам, знайденим у древній Месопотамії (Межиріччя). Ассирійці, шумери, вавилоняни робили свої книги із глини. На вологі глиняні таблички вони наносили знаки, схожі на клинці. У середині минулого століття вчені-археолс4И розкопали залишки столиці Ассирії - Ніневії. У руїнах палацу було знайдено дві кімнати з глиняними плитками. Це була бібліотека ассирійського царя Ашшурбаніпала, який жив аж у VII ст. до н. є.

5. Найбільшою бібліотекою стародавнього світу була Александрійська в Єгипті. В ній зібрано понад 700 тисяч папірусних зшитків. Папірус - це рослина, яка колись росла по берегах Нілу в древньому Єгипті. З неї єгиптяни навчилися виготовляти тонкий світло-коричневий матеріал для письма, який назвали, як і рослину, папірусом.

6. Цар Пергамського царства Євмен II вирішив створити бібліотеку, яка б перевершила Александрійську. Коли про це дізналися єгипетські фарао-

Із винайденням паперу робити книги було ще дуже важко. Адже її писали від руки спеціально навчені майстри-переписувачі. Майже завжди це були монахи з монастирів, де потім і зберігалися книги. Робота тривала місяцями, роками, десятиліттями. Потім, книгу «одягали» в оправу, прикрашену сріблом, золотом, дорогоцінним камінням. Оправи закривали застібками, деякі зачиняли на замок. Ці книги - справжні витвори мистецтва. Коштували вони дуже дорого.

7. Так проходили роки, десятиліття, століття. Життя йшло вперед, змінювалося. Зростав попит на книги. Люди думали над тим, як навчитися робити їх швидше. Спочатку текст стали вирізати на дошці, а потім отримували відбиток. 1447 року німець Іоган Гуттенберг виготовив окремі букви, відливши їх з металу.

На Русі першу книгу надрукували 1654 року чудові майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець. Із окремих букв вони складали рядки, які потім вставляли в спеціальні рами. Чорною фарбою змащували текст. Наклавши на нього чистий папір і стиснувши з допомогою пресу, отримували аркуш за аркушем тексту першої друкованої на Русі книги «Апостол».

Старовинні друковані і писані книги зберігаються в наш час у найбільших бібліотеках світу.

Бібліотекар: Є багато див на землі, створених природою і зроблених руками людини. І серед них найбільше диво з див - книга. У ній увесь неосяжний світ. Усе, що створено людським розумом, усе, до чого прагне наша душа, має своє відображення у книзі.

Книга... Важко переоцінити її значення для людства. Вона була і залишається невичерпним джерелом знань. Книга допомагає нам дізнатися про таємниці Всесвіту, відвідати далекі планети, дає змогу побувати в мандрівці, навіть за «2000 льє» під водою. Із книг ми дізнаємося, як вирощують хліб, як варять сталь, будують міста та електростанції. Вони нам розповідають, як жили люди в сиву давнину, якими були древні цивілізації. З допомогою книги ми можемо навіть зазирнути у майбутнє.

Мабуть, про жоден витвір людського генія не сказано стільки мудрих і хороших слів, як про книгу.

Я - мудрість, бо я - книга. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна у скарбницю мудрості людства. А крилаті слова долають безмежні віддалі простору й часу, даючи людям дорогоцінні золотинки істини.

Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з пошаною до тих, хто пише нам ці твори!

Ось, дивіться перед нами зупинка - «Веселинка». На цій станції ми з вам відпочинемо - подивимося сценку Богдани Дерій

КНИГА-МАТИ

Дійові особи: Книга,

школярик,

бешкетник,

Хімія,

Фізика,

Історія.

Школярик. У кожного з нас є три матері: рідна мати, що породила нас на світ, небесна заступниця наша -Діва Марія, мати-земля - Батьківщина. Заходить Книга.

Книга. А я? Школярику, чому ти образив мене? Хіба я не навчаю людей? Хіба не з моїх глибин черпають вони мудрість?

Школярик. Книго, ти моя подруга, а не мати.

Книга. Мої колисаночки, казочки дарують дітям хвилини щастя, радості, їм я віддаю свою душу, нічого не вимагаючи. Скажи, Школярику, хто ще в світі, окрім матері, щось безкоштовно віддає дітям?

Школярик. Ще батько, звичайно.

Книга. А ще?

Школярик. Щось не пригадую. Ага, згадав... У нас безкоштовне навчання і вчителі дарують дітям знання.

Книга. Але ж учителі черпають знання, гортаючи мої сторінки.

Школярик. Це правда. Що ж, даруй мені за нетактовність. Ти переконала мене, що є найсправнішою нашою подругою і матір'ю.

Вбігає бешкетник, запускаючи паперові літачки.

Книга. Ой болить, болить! Він порвав одну із цінних книг.

Школярик. Зупинися, бешкетнику! Чим це ти займаєшся?

Бешкетник. Ти що, сліпий? Вивчаю траєкторію руху літаків.

Школярик. Траєкторію не вивчають знищенням книг. Ти чому розірвав книгу?

Бешкетник. Та я не нову взяв, стару. Вона така пошарпана, наче з неї ще мій прадід учився.

Школярик. Що? (Піднімає один літачок.) Та цій книзі ціни немає. Це реліквія.

Бешкетник. Поглянь, скільки зараз нових реліквій. Для чого зберігати старе?

Школярик. Крізь тисячоліття донесла до нас слово Боже Біблія, історію рідного краю донесла «Повість минулих літ» літописця Нестора. А чи відомо тобі, з чого ось цей літачок?

Бешкетник. Я не читаю пошарпаних книг. Школярик. Не читаєш, лише рвеш. Бешкетнику, схаменися, поглянь, як плаче Книга.

Бешкетник. Та що ви тут напали на мене? Розірвав я книгу, ну то й що? Ваше повчання я зрозумів: перш ніж рвати книгу, потрібно з'ясувати, чи це не реліквія.

Заходять Фізика, Хімія, Історія.

Фізика. Перегорніть наші сторінки і переконайтеся в культурі цього Бешкетника.

Хімія. Краще б він залишався неграмотним, пас свиней, аніж своїм умінням писати так боляче ранив нас.

Історія. Мої сторінки він гортає під час їжі, обливаючи мене і борщем, і чаєм, вимазуючи маслом.

Школярик. Що з тобою робити, Бешкетнику? І як тобі не соромно?

Бешкетник. Та соромно. Я щось не подумав, а вони мовчали.

Школярик. Мудро каже письменник-гуморист Б. Бастюк: «Наш хлоп стає мудрішим, як дістане в писок».

Книга. А наступного року з цих підручників вже ніхто не зможе вчитися. Ці підручники з його вини вже втрачені. Втрачена книга- це втрачені цінності. Задумайтеся, яке горе принесло Карпатам вирубування лісу.

Бешкетник. Не вішайте чужі гріхи на мої плечі. В Карпатах я не був і лісу не рубав.

Школярик. Папір для книг виготовляють із деревини.

Книга. У кожній моїй сторінці копітка праця лісників, лісорубів, перевізників, працівників фабрик, письменників, учителів, видавців, науковців. Усіх і не перерахувати. А ти... Хто ти?

Бешкетник. Я сам не знаю, хто я після вашого роз'яснення. Мені дуже соромно. Вибачте.

Школярик. Поглянь господарським оком на свої підручники, можливо, їх ще можна врятувати.

Бешкетник. Я постараюся.

Школярик. Тоді до праці!

Книга. Ходімо, школярику. До зустрічі, друзі! (Виходять.)

На цьому наша подорож закінчилася. Я бачу, що ви втомилися. Настав час повертатися додому. Ми всі бажаємо вам успіхів у навчанні, бажаємо, щоб вам завжди попадалися цікаві книжки, а на закінчення свята ми запрошуємо вас на нашу виставку, де ви побачите цікаві книги; малюнки; вишиванки. Щасливої вам дороги.