Лекторій для батьків. Тема: «Доброта та милосердя народжується в сімї»

Тема: «Доброта та милосердя народжується в сімї»

Мета:розкрити сутність гуманних взаємин батьків і дітей та

виробити шляхи, засоби та прийоми побудови гуманних стосунків у родині, дати батькам максимум знань для успішного виховання дитини у сім´ї.

Учасники:класний керівник,батьки,психолог.

Підготовка:провести попереднє анкетування дітей;

приготувати для батьків пам'ятки, поради.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

1. Налагодити тісний звязок ліцею з батьками.

2. Активізувати роботу батьківського сектора щодо роз´яснення законодавства України з питань освіти.

3. Добиватися впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти, яких порушують Статут ліцею.

4. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

5. Пропагувати педагогічної грамотності батьків.

6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.

7. Впровадження форм роботи з сім´єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин "педагоги - батьки". Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів..

План проведення зборів.

1.Повідомлення теми і порядку денного.

2.Визначення регламенту.

3.Розкриття теми.

4.Аналіз анкет дітей.

5.Виступи батьків.

6.Підведення підсумку та висновки.

У наші дні немає важливішого у сфері

виховання завдання, ніж навчити батьків виховувати своїх дітей.

В.Сухомлинський

Виховання дітей - найважливіший наш обов´язок. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни, громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх батьків. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами.

Важливою умовою у створенні та забезпеченні системи роботи в ліцею є організація сімейного виховання та педагогічного всеобучу батьків. Таким чином, робота з батьками, сімейне виховання, глибоке і педагогічно продумане вивчення сім´ї, її проблем є першочерговою необхідністю педагогічних колективів, закладів освіти.

Намагаючись охопити для опрацювання з батьками широке коло питань, які стосуються виховання дітей в сім´ї, ми згрупували їх навколо чотирьох головних напрямів формування особистості дитини. Це: здоров´я дитини, її інтектуальність, духовність і культура. Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинність.
В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків та дітей. Дівчаток залучали до праці по господарству, а хлопців - до ролі годувальника, захисника сім'ї. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування.
Родинна педагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці зростали в красивому природньому середовищі і намагалися через ремесла зберегти це і переносили предмети матеріальної культури, формували народний фольклор та інші види мистецтв. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю. Це свідчить про те, що за багатовікову історії наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов'ю до дітей і відданість обов'язку їх виховання.

Діти неможуть захистити себе від фізичного та психологічного тиску з боку дорослих. Але вони вчаться у нас поведінки та взаємовідносин: критику якщо ми критикуємо, грубощів, якщо ми кричемо, жорстокості, якщо ми її демонструємо. І, навпаки, добра поведінка наших дітей породжується тільки добром і справедливістю.

Жорстоке ставлення до дитини дуже часто спричиняє не каяття, а зовсім інші реакції,

а саме:

--страх;

--збурення,протест;

--образу,почуття ображеності,жагу помсти і компенсації;

--прагнення до обману;

--агресивну поведінку;

--заниження самооцінки;

--ненависть до себе та оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

Основними завданнями сімейного виховання:
- виховання фізично й морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу);
- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань, її самореалізації;
- засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабких і людей похилого віку;
- залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів'їв, приказок, дум, лічилок тощо;

- виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
- включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток працелюбності, творчої особистості, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище, виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;
- формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне у вчинках людей; забезпечення умов для творчої практичної діяльності дітей;
- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження сімейних традицій та реліквій, вивчення родоводу; прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості.

Сімейне виховання ґрунтується на таких принципах гуманістичної педагогіки:

- креативності \вільного розвитку здібностей дітей;
- гуманізму;

- демократизму;

- громадянскості;

- виховання на традиціях народної педагогіки;

- пріоритетності вселюдських моральних норм і цінностей.

Закон України «Про освіту» (витяг)

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

• Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.

• Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.

• Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.

• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.

• Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.

• Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.

При вихованні дитини вам допоможуть такі поради:

1. Прислухайтеся до своєї дитини, спробуйте зрозуміти її. Вникніть у проблему дитини. Необовязково погоджуватися з її точкой зору, але завдяки батьківській увазі вона відчує свою значущість і людську гідність.

2. Приймайте рішення спільно з дитиною, дайте їй можливість приймати самостійне рішення: дитина з більшим задоволенням підкоряється тим правилам, які встановлює сама. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що може вибирати з кількох можливостей.

3. Вимагаючи щось від дитини, дайте їй чіткі та зрозумілі вказівки. Не обурюйтесь, якщо дитина щось не зрозуміла або забула. Без роздратування роз'яснюйте сутність своїх вимог.

4. Не вимагайте від дитини відразу багато, дайте їй можливість поступово засвоїти всі ваші вимоги.

5. Не давайте дитині непосильних завдань, не можно очікувати від неї того, чого вона не в змозі зробити.

6. Не дійте зопалу. Зупинітся і замисліться, чому дитина діє саме так.

Золоті правила виховання дітей у сім´ї

1. Формуйте у дитини самоповагу.

2. Навчіть дитину спілкуватися.

3. Виховуйте відповідальність і порядність.

4. Привчіть дитину пишатися своєю сім´єю, шанувати її традиції.

5. Будьте вимогливими.

6. Привчайте дитину до праці.

7. Не робіть за дітей те, що вони цілком можуть робити самі.

8. Стимулюйте інтелект дитини.

9. Слідкуйте, щоб дитина не стала "телеманом".

10. Живіть у хорошому оточенні.

11.Хвалити - виконавця, критикувати - виконавця.

12.Не скупіться на похвалу.

13. Не обривайте останню нитку.

14.Не спокушайте дитину цілями.

Негативні моделі батьківського виховання:

1. Уседозволеність.

2. Надмірна опіка.

3. Надмірне повчання.

4. Батьки - «маніпулятори».

5. Батьки - диктатори.

6. Непослідовність у своїх діях.

7. Батьки - квочки.

Методи сімейного виховання - способи, шляхи , за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість і поведінку дітей членами сім'ї \батьки, прабатьки, брати та сестри, інші родичі\.
Вибір методів виховання в сім'ї залежить від педагогічної культури батьків: розуміння цілі виховання, батьківської ролі, уявлення про цінності, стилю відносин, культури мовлення і т.д. Тому методи сімейного виховання несуть в собі яскраве відображення особистості батьків і невіддільні від них. Скільки батьків - стільки різновидів методів. Наприклад, переконання в одних батьків - м'яке навіювання, в інших - погроза, крик. Коли в сім'ї відносини з батьками близькі, теплі, дружні, головний метод - заохочення. При холодних, відчужених, звичайно, переважає строгість і покарання. Методи дуже залежать від встановлених батьками виховних пріоритетів: одні хочуть виховати в дітей рису слухняність, тому методи їх спрямовані на те, щоб дитина безвідмовно виконувала вимоги дорослих. Інші вважають більш важливим бачити як дитина самостійно мислить, вчать виявляти ініціативу і, звичайно, знаходять для цього відповідні методи .
Всіма батьками використовуються методи \прийоми\: переконання (пояснення, настанова, порада, розповідь, навіювання та інші); вправи і привчання, організація різних доручень і обов'язків дітей, режиму їх навчання, праці та відпочинку; заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива); покарання ( позбавлення задоволень, відмова від дружби тощо, крім фізичного і морального насилля!)
Сімейна педагогіка обережно підходить до покарання дітей і не схвалює методів, що є проявом жорстокості, які шкодять фізичному і психічному здоров'ю дитини і принижують людську гідність.
Вибір і застосування методів сімейного виховання спирається на ряд загальних умов: Знання батьками своїх дітей; особистий досвід батьків; спільна діяльність; педагогічна культура батьків; вміння спілкуватися\ частота, обсяг, мова, тема спілкування , інтереси\.
"Педагогічні знання батьків особливо важливі в той період, коли батько і мати є єдиними вихователями соєї дитини... У віці до 6-ти: років розумовий розвиток, духовне життя дітей в вирішальній мірі залежить від ... елементарної педагогічної культури матері і батька, яка виражається в мудрому розумінні надзвичайно складних душевних рухів людини, яка розвивається",- писав В.О.Сухомлинський \"Батьківська педагогіка"\.
Різноманітними є засоби вирішення виховних завдань в сім'ї. Серед поширених засобів є: слово, фольклор, праця, домашній побут, духовний і моральний клімат сім'ї, символи, атрибути, реліквії, традиції \ родинні, народні, релігійні, державні\ тощо.
Ефективне та результативне сімейне виховання можливе, якщо воно буде здійснюватися за наступних умов \ Галузяк В.М.,Сметанський М.І., ШаховВ.І; Фіцула М.М.\: батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини; частота й інтенсивність спілкування з батьками; сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками; приклад батьків.
Сучасна сім'я переживає перехідний період від патріархальної до бархатної сім'ї, де існує влада обох, де здійснено рівність чоловіка і дружини як в правах, так і в обов'язках. \Кравець В.П., Постовий В.Г.\
Сім'я буде повноцінною і повною ланкою суспільства тільки за умови виконання своїх основних функцій, а саме: економічна, репродуктивна, виховна, рекреативна, комунікативна, регулятивна, прагнення до особистого щастя.
Разом з тим стабільність, міцність і єдність сім'ї забезпечується і взаємною любов'ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх її членів, взаємопідтримкою, - розумінням та емоційною прив'язаністю. В сім'ї людина відновлює свої духовні та фізичні сили, заряджається енергією для трудових, творчих звершень, активної участі в суспільному житті\ К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський\.
Протягом усього ХХ ст. сім'я в Україні переживала глибокі зміни, які торкалися усіх ланок її існування. З одного боку, сім'я подолала кризу патріархальних родинних стосунків, а з іншого, вона стикнулася з новими проблемами, значною мірою втратила здатність виконувати життєво необхідні для людства функції й опинилася в кризовому стані.
Кризові явища, що спостерігаються в сучасній сім'ї , стосуються її економічних, морально - духовних та демографічних основ.
Вивчаючи ситуацію, що склалася в сфері сімейного виховання І.П.Підласий виділив такі недоліки у сімейному вихованні: невисокий економічний рівень більшості сімей; низька культура суспільного життя, подвійна мораль; перевантаженість жінки в сім"ї та на роботі; високий процент розлучень; загострення конфліктів між поколіннями; збільшення розриву між сім'єю і школою. Сукупність цих та інших змін привели до фундаментальних зрушень у системі взаємодії особистість - сім'я - суспільство. Прийняті в державі Закони, Програми щодо сім'ї в більшості залишаються декларованими \ низькі розміри соціальної допомоги тощо\. .
Проте успіх сімейного виховання залежить від того, наскільки батьки готові до усвідомленого батьківства і материнства, щирі і чесні у своїй любові до дітей.

Родина - це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки - головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості - це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка -не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Ці положення мають бути головним мотивом у роботі класного керівника.

Для налагодження тісних контактів із батьками варто позбутися застарілої методики батьківських зборів, коли педагог розповідає про недоліки, а батьки слухають. Класний керівник має триматися з ними як рівний з рівними, як порадник і однодумець у справі виховання. Не традиційність такої форми спілкування, коли батьки з об'єкта «всеобучу» стають активним суб'єктом творчого педагогічного пошуку, сприяє глибокому усвідомленню ними проблем сімейного виховання дітей.

Педагогічна практика переконує, що робота з батьками насамперед починається зі збирання відомостей про сім'ї від учнів та їхніх батьків. Класного керівника має цікавити: склад сім'ї; спеціальність та місце роботи батька, матері, осіб, що їх заміняють; матеріальні й побутові умови сім'ї; моральне обличчя батьків.

Якою ви повинні відпускати дитину до ліцею

- Учень повинен приходити до ліцею чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

- Учень повинен одягати чистий одяг. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

- Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.

- Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.

- Олівці, ручки покладіть у пенал.

Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

Виховуйте своїх дітей національне свідомими патріотами України. Продовжуйте себе у своїх дітях -- і ви залишите слід в історії українського народу.

Основою культури спілкування є гуманне ставлення людей одне до одного. А тому батьки мають дбати про формування в дітей відвертості, довіри й доброзичливості. Людина не може жити, працювати, задовольняти свої матеріальні й духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми.

Уже в материнському лоні дитина сприймає світ звуків, голоси матері та батька. Через емоційне забарвлення почутого й формується майбутня особистість. Отже, спілкування в сім'ї є для дитини першою школою громадянства, яка формує її особистість, розвиває в неї почуття власної гідності й заразом виховує повагу до батька, матері, бабусі, дідуся, братів та сестер.

Батьки повинні пам'ятати, що найкращі вихователі дитячого будинку чи школи-інтернату не зможуть замінити дитині рідну матір та рідного батька. Щоб виховувати дитину, треба віддавати їй своє серце, любити її. Але й цього замало. Потрібні ще почуття відповідальності, терпіння, знання особливостей дитини та вміння виховувати.

Лише в умовах достатнього спілкування в сім'ї дитина привчається шанобливо ставитися до інших, вчиться бути щирою, перейматися радощами й прикрощами близьких, турбуватися про них.

Досить часто можна чути нарікання на брак часу для виховання дітей. І це справді так (не більше 17 хвилин на добу батьки можуть виділити для виховання дітей). Але ж працюють усі: і ті батьки, хто добре виховує, і ті -- хто погано. Тому річ не лише в кількості часу. Важливо, щоб той короткий час, який приділяється дитині, був насичений увагою й інтересом, щирістю й довірою, приносив взаємне задоволення, щоб дитина нетерпляче чекала зустрічі з батьком і матір'ю.

Батьки мають усвідомити, що виховання -- це організоване спілкування, різноманітність духовних і ділових стосунків як між дорослими, так і між дорослими та дітьми. Через це в сім'ї ніколи не можна розділяти життя батьків і дітей на життя дорослих -- справжнє, і життя дітей -- несправжнє. Тільки у спільному житті з дорослими, поділяючи його радощі й турботи, беручи на себе частину відповідальності, дитина стає справжньою людиною.

Батьки передають дітям знання, своє розуміння навколишнього світу, досвід суспільних стосунків, соціальних форм поведінки. Спілкування між дорослими і дітьми формує духовний світ дитини, дарує естетичну насолоду від прочитаного, побаченого, почутого. Тому розмовляйте з дітьми! Якщо не вмієте -- вчіться. Якщо не знаєте про що -- думайте, читайте!

Ваш син має знати, і ви теж, що навіть кілька хвилин ранкової веселої, доброзичливої розмови з татом чи мамою -- це щастя!

Ваша донька має поглядати на годинника під час прогулянки з друзями: «Наші вже готуються до вечері. І мені треба допомогти накрити стіл та про дещо поговорити з татом і мамою».

Я категорично проти російського прислів'я: «Когда я ем, я глух и нем». У дружній розумній сім'ї за обідом обговорюють прочитану книжку, переглянутий фільм, розмірковують над проблемами, що виникли у когось із членів сім'ї, радіють успіхам у праці чи навчанні. Для цього в сім'ї має бути встановлене обов'язкове для всіх правило -- хоч один раз на день треба збиратися за сімейним столом.

Деяких батьків звинувачують у сентиментальності й «телячих ніжностях» до дітей. Не слухайте таких мудрагелів. Не бійтеся любити своїх дітей! Будьте з ними ніжними й лагідними. Умійте любити свою дитину не за те, що вона гарна та розумна, а просто за те, що вона є і вона -- ваша. Навчайте дітей доброзичливості, вміння її виявляти. Звичні слова, сказані по-доброму, з усмішкою, доречно, роблять інколи дива. Дуже хотілося б, щоб батьки полюбили слово «можна» -- чудове слово:

«Можна я залізу на дерево?» -- «Можна».

«Можна я не їстиму супу?» -- «Можна».

«Можна я покличу друзів на день народження?» -- «Можна».

Намагайтесь якнайчастіше говорити це слово. Що більше буде в житті дитини доброзичливих «можна», то менше буде в її характері схильності до шкоди. Але коли вже не можна -- то таки не можна!

Одна мама розповідала: «Чотири заборони є в моїх дітей. Перша -- не можна ображати маму -- навіть поглядом. Друга -- не можна ображати маленьких. Третя--не можна завдавати болю нікому, тим більше -- усьому живому. Четверта -- не можна завдавати прикрощів іншій людині». Це і Е глибока материнська мудрість.

Дім, ваша квартира --- це не дві кімнати і кухня. Це -- світ вашої сім'ї. А тому не будьте занудами. Не смикайте, не лайте дитину. Не робіть непотрібних зауважень. Не примушуйте дітей дорослішати, не позбавляйте їх дитинства. Кожній дитині потрібна материнська та батьківська любов. Василь Сухомлинський стверджував: «Мистецтво виховання передбачає насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця». Виховання -- одне з найпрекрасніших і найпочесніших занять людини. Проте батько-вихователь і батько-зануда -- це далеко не одне й те саме. Ось чому, що коротше зауваження, то воно краще.

Батьки над усе мають шанувати духовну красу українського народу, його традиції, педагогічну мудрість і культуру сімейного спілкування, пам'ятаючи, що українська етнопедагогіка

схвалює:

засуджує:

Розум і силу,

Злих та сердитих,

Знання, працю милу,

Упертих, ненаситних,

Науку, освіту,

Скупих та лукавих,

Усмішку, подібну до цвіту,

Дурних та поганих,

Хоробрість і мужність,

Крикливих, невдячних,

Гарну вдачу, мудрість,

Заздрісних, необачних,

Совість і чесність,

Гульвіс, вередливих,

Гуманність і чемність,

Ледачих, нещирих,

Працелюбних, вірних,

П'яниць, скалозубів,

Чуйних і надійних.

Нікчем, душогубів.

Виховати з дитини справжнього громадянина-патріота України -- мабуть, найскладніше завдання. Воно є найголовнішим не лише в шкільному і громадському, а й у сімейному вихованні. І допомагають у цьому народні традиції.

Для українців це традиційна працьовитість, скромність, чесність, гостинність, моральність, родинність, пісенність, акуратність в одязі та облаштуванні помешкання, любов до рідної землі, злагода з природою, вірність в коханні, пошана до батьків, дідуся й бабусі, звертання на «Ви». У традиціях української сім'ї визначне місце посідає культ предків. У кожному регіоні відзначають День пам'яті (проводи) померлих людей, загиблих воїнів. Це дуже важлива з виховного погляду традиція. Таким є свято 9 травня -- День Перемоги. А тому вшановувати померлих і загиблих на війні, розповідати про їхні добрі справи, героїчні вчинки разом з дорослими повинні й діти, щоб вони переймалися повагою до своїх предків.

Дуже важливою народною традицією є відзначення дат родинного календаря. В сім'ях у щирій атмосфері святкують дні народження, ювілеї та інші знаменні події як усієї родини, так і окремих її членів -- матері та батька, бабусі та дідуся, синів, дочок та онуків. Велике виховне значення для молоді має ювілей весілля батька й матері, дідуся й бабусі, зокрема «срібного» та «золотого» весілля (25 і 50 років спільного подружнього життя). А ще ж буває і «діамантове» та «коронне» весілля (60 та 75 років). Традиції та обряди родинного календаря зміцнюють сім'ю як джерело найглибших людських почувань, найгуманніших стосунків.

Українське родинно-сімейне виховання, використовуючи народні виховні традиції, має формувати національні почуття. Костянтин Ушинський стверджував, що почуття національного є вроджене, що воно вічне, властиве кожній людині і помирає разом з нею. Він писав: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини».

Любов до Батьківщини починається з любові до матері та батька, які мають зробити все, аби всюди дитину оточувала ясна, сонячна атмосфера життєрадісності, бадьорості, оптимізму, турботи про фізичне та духовне здоров'я дитини. Батьки завжди повинні пам'ятати, що родина -- це мала батьківщина, на ґрунті якої виростає Батьківщина велика.

Культура нашого народу є віддзеркаленням універсальної української національної ідеї, внутрішні чинники якої визначають самобутність національної культури, свідомості, світогляду і характеру українців.

Батьки! Виховуйте у своїх дітях, а особливо в синів, бажання дотримуватися в житті й поведінці лицарських правил, і завжди наголошуйте: будь чистим душею, зміцнюй свій дух самовихованням та самоосвітою, будь добрим, чесним, справедливим, правдивим, красивим, прагни бути першим у гідній поведінці, добрих справах, праці, будь сміливим і розважливим, дисциплінованим й організованим, мужнім, долай труднощі на шляху до добра, правди, краси, шануй і захищай честь і гідність дівчини, жінки, матері й усіх людей, борони слабких, цінуй побратимство, шануй батьків своїх, їхні звичаї і традиції, люби рідну землю, батьківську хату, материнську мову та пісню, калинову Україну, люби рідну природу, вмій берегти і примножувати її багатства та красу, усвідомлюй себе частиною природи, що є основою життя.

Вихованню любові до України, формуванню національної самосвідомості дітей та молоді сприяє українська народна пісня.

Найкраще привчати дитину до пісні й музики ще до її народження. Майбутнє немовля її чує. Пісня і музика -- «...це мова почуттів. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, в тому, що людина прекрасна», --писав Василь Сухомлинський. Тож якомога більше спілкуймося з нашими дітьми за допомогою української народної пісні, прилучаючи їх до світу прекрасного та передаючи їм у спадок емоційне, естетичне, моральне багатство народної душі, її високу духовну красу.

Давньогрецький філософ Платон так говорив про роль морального виховання: «Людина -- істота найпокірливіша і божественна, якщо вона буде вгамована справжнім вихованням, якщо ж її не виховувати або давати неправильне виховання, то вона буде найдикішою твариною з уcix, кого творить земля». Основоположник наукової педагогіки Ян Амос Коменський стверджував: «Основа доброго виховання в тому, щоб усі навчилися розуміти, чим відрізняється людина від тварини, чим відрізняється добра людина від злої, вчений від невченого, мудрий від дурня...». Батькам і вчителям треба пам'ятати, що в будь-яку історичну добу живе не абстрактна людина, а представник того чи того народу, носій певної національної культури. Тому, виховуючи молоде покоління, сім'я і школа мають сформувати у нього почуття національної самосвідомості, звички і навички моральної поведінки відповідно до норм моралі рідного народу та його духовних надбань -- мови, традицій і звичаїв. Дитина до п'яти років має засвоїти близько 80 відсотків норм моральної поведінки. Решта (20 відсотків) засвоюються у шкільному віці.

ро високоморальність людини можна судити з її повсякденної поведінки в побуті, спілкуванні, зі стосунків з іншими в різних видах діяльності. Моральними цінностями українського народу завжди вважалися працьовитість, чесність, духовність тощо. Дуже яскраво це відображено в народних прислів'ях та приказках, в яких звеличується дружба, вірність і розум: Нащо й ліпший клад, коли в сім'ї лад; Краще догана мудрого, ніж похвала дурня; Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже; Маєш голову, май же й розум; Дурний язик голові не приятель; Бережи честь змолоду; Сумління -- найкращий подарунок; Добре ім'я -- найкраще багатство; Які мама й татко, таке й дитятко; Яке дерево -- такі його квіти, які батьки --- такі й діти; Вірний приятель -- то найбільший скарб; Яку дружбу заведеш, таке й життя проживеш; Будь правдивим, май мужність щиро визнати свою провину, не перекладай своєї провини на інших; Дав слово -- тримай його, дав обіцянку -- виконай; Справжній друг пізнається не лише в радості, а й у біді -- він завжди допоможе, втішить, утримає від лихого вчинку; Живи і чини так, щоб навколишнім -- дорослим та дітям -- було з тобою приємно і радісно.

Неодмінною ознакою вихованості української дитини є її ввічливість. Проте це не спадкова риса характеру. Моральність, духовність і ввічливість формуються впродовж усього життя. Тактовна, ґречна, ввічлива людина завжди готова вислухати, застерегти інших від можливих помилок та прикрощів. Вона не тільки делікатна, приємна у спілкуванні, а й доброзичлива, щира.

Тест « Чи добра ти людина?»

1. У тебе з'явилися гроші. Зміг би ти витратити все, що в тебе є, на подарунки друзям і рідним?

2. Чи часто ти використовуєш злі жарти?

3. Чи властива тобі мстивість, злопам'ятність?

4. Чи з бажанням ти допомагаєш іншим людям?

5. Чи кидаєш ти гру, коли вже очевидно, що ти програєш?

6. Чи будеш ти виконувати роботу за проханням батьків, якщо вона тобі не подобається?

Підрахунок балів.

Один бал за «так» на запитання: 1, 4, 6.

Один бал за «ні» на запитання: 2, 3, 5.

Результати.

Більше 5 балів. Ти люб'язний, подобаєшся навколишнім, умієш спілкуватися з людьми. У тебе багато друзів. Одне застереження: ніколи нікому не дозволяй зловживати своєю добротою.

Від 3 до 5 балів. Твоя доброта - питання випадку: добрий ти не з кожним. Для когось ти йдеш на все, але намагайся бути рівним з усіма, щоб не було на тебе образ.

Менше 3 балів. Тобі потрібно працювати над собою

Памятки, поради для батьків

Якщо дитину постійно критикують,вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі,вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють,вона стає замкненою.

Якщо дитина постійно чує докори,вона вчиться жити з почуттям провини.

Якщо дитина зростає у терпимості,вона вчится приймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють,вона вчиться вірити в себе.

Якщо дитину хвалять,вона вчится бути вдячною.

Якщо дитина зростає у чесності,вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина зростає в безпеці,вона вчиться вірити у людей.

Якщо дитину підтримують,вона вчиться цінити себе.

Якщо дитина живе у порозумінні та дружелюбності,вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ

Шановні батьки!

Лише вдумайтеся : в середньому щодня у нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня - одна школа втрачає цілий клас дітей, щороку, в мирний час - країна втрачає півтори тисячі юних громадян!

Нещастя трапляється саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці : вдома - коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці - в умовах стрімкого потоку транспорту ; під час відпочинку - у лісі, горах, біля водоймищ. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки незрідка є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки, звертаємось до вас із проханням : не залишайте дітей без нагляду дорослих, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей!

Навчайте своїх дітей навичкам культури безпеки поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газо- та електроприладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами.

Пам´ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від нас самих!

Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо спільними зусиллями вирішити основну проблему людства - збереження найціннішого скарбу - ЖИТТЯ!

До уваги Батьків

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. Учити жити - це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя - батька, матері - в умінні дати дитині щастя дитинства - це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я - це первинний колектив українського суспільства. Чи почуває дитина, що блага її життя - наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека - виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне - її особисті потреби, а все інше - другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість - жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини - велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Поради для батьків

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили - провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до ліцею без сніданку: вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном - у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою - у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.