Отчет об участии в акции Парад квітів біля школи

Ближненська загальноосвітня школа

І - ІІІ ступенів

Звіт про трудову акцію

«Парад квітів біля школи»

Керівник Сєрая Т. В.

2015 рік

Мета та завдання акції

Головною метою акції є формування екологічної культури особистості та відповідальності за збереження природного середовища перед майбутніми поколіннями, активізації пізнавальної, творчої, просвітницької та трудової діяльності учнівської молоді, покращення озеленення навчальних закладів.

Завдання акції:

• 
  активізація роботи загальноосвітніх закладів по благоустрою та покращення стану їх зовнішнього озеленення;

• 
  спрямування зусиль навчальних закладів на спільні практичні дії по оздоровленню навколишнього середовища та благоустрою прилеглої території;

• 
  розвиток в учнів почуття дбайливого господаря закладу, в якому вони навчаються;

• 
  залучення учнівської молоді до озеленення та впорядкуванню території навчальних закладів та закладів соціальної сфери;

• 
  залучення дітей та підлітків до розробки проектів озеленення навчальних закладів та практичне впровадження цих проектів.

Акція проводиться у три етапи:

1 етап: передбачає проведення інвентаризації існуючих зелених насаджень з урахуванням складу, віку, розмірів, стану і характеру їх розміщення.

2 етап: ознайомлення з сучасними технологіями в галузі ландшафтного дизайну та зеленої архітектури, вивчення нових видів і сортів декоративних рослин та створення проекту озеленення навчального закладу.

3 етап (основний): передбачає практичне втілення підготовленого проекту озеленення навчального закладу.

І етап. Інвентаризація існуючих зелених насаджень з урахуванням складу, віку, розмірів, стану і характеру їх розміщення.

На території нашої школи існують такі зелені насадження:

Тополі пірамідальні : кількість - 2 дерева

Тополя пірамідальна (Populus pyramidalis Roz.) (P. nigra var. Pyramidalis Spach.). Високе (15-30 м) дерево з вузькопірамідальною компактною кроною. Листки дрібніші, ніж в осокора, широкотрикутні, загострені, сидять на червонуватих черешках, здебільшого поширені чоловічі екземпляри, а з маточковими квітками трапляються дуже рідко. Культивують по всій Україні.

Береза повисла: кількість - 5 дерев

Береза повисла (або береза бородавчаста) - листопадне дерево висотою до 20 м з гладкою білою корою. Цвіте у квітні-травні, плоди дозрівають у серпні-вересні.

Поширення. Широко поширена в лісовій та лісостеповій зонах Європи, лісовій зоні Західної Азії та Північної Америки.

Можжевельник: кількість - дуже багато

Можжевельник- вічнозелений хвойний чагарник сімейства кипарисових, що сягає заввишки 1-3м, чи деревце з гіллястим стволом заввишки до 8-12м.

Наймолодші галузі жовтуваті, Кілька лискучі, тригранні. Кора темно-сіра чи серовато-бурая, растрескивающаяся, шелушащаяся.

Листя довжиною 4-16мм, шириною 1-2мм, колючі, жорсткі, линейно-шиловидные, шиповидно-заостренные, майже тригранні, сидячі, розташовані мутовчато. Чоловічі гулі жовті, дрібні, майже сидячі, овальні, які працюють у значну кількість у кінців гілок в пазухах листя. Жіночі гулі складаються з нижніх кроющих й трьох верхніх плодущих луски, у яких є за однією семяпочке; вони численні, продолговато-яйцевидные, блідо-зелені. Після запліднення три верхні плодущие луски розростаються, стають м'ясистими і соковитими. Краї луски зростаються разом із насінням і перетворюються на шишкоягоду. У першому року шишкоягода зелена, яйцеподібна; другою, після дозрівання- шаровидная, блискуча, чорна, з сизим восковим нальотом; нагорі є трипроменевої шов. Відновлюється ялівець насіннєвим шляхом. Цвіте у травні; шишкоягоди дозрівають восени наступного- з середини серпня на початок жовтня.

Жасмін садовий: кількість - 2 кущі

Садо́вий жасми́н (Philadelphus L.) - рід кущів з родини Ломикаменевих.

В Україні поширені 4 види, усі культивують як декоративні: С. ж. широколистий (Ph. latifolius Schrad. = Ph. pubenses Lois.); С. ж. дрібнолистий (Ph. mierophylus Gray), з запашних квіток обох видів здобувають ефірну олію для парфумерної промисловості; С. ж. пухнатий (Ph. pubenses Lois. = Ph. coronarius L.); С. ж. непахучий (Ph. inodorus L.).

Тюльпани

Тюльпа́н (Tulipa) - рід багаторічних рослин родини Лілійних. Численні види походять із Центральної Азії, Кавказу,Криму, Малої Азії, півдня Афганістану, Кашміру, Ірану, Іраку, Сирії, Палестини. У Західній Європі у дикому вигляді тюльпани зростають на Балканах, Піренеях, в Італії, на півдні Франції. На території України тюльпани зустрічаються у степовій зоні та серед скель Кримських гір, більшість з них є вразливими та зникаючими рослинами. Зокрема до Червоної книги України занесені такі види: тюльпан змієлистий, Шренка, скіфський,двоквітковий, бузький, дібровний, гранітний. Більшість культурних сортів походить від центральноазійських видів.

Нарциси

Рослина заввишки 20-40 сантиметрів. Будова квітки своєрідна: оцвітина зростається в довгу трубочку, на розширеному кінці якої розташовуються б відігнутих бруднувато-білих пелюсток. Пелюстки довгасто-еліптичні, звужені до основи. Квітка має гофрований привіночок з червоним краєм. Тичинок також б, маточка тонка, з тригранною приймочкою.

Іриси

Цей рід широко розповсюджений в помірній зоні північної півкулі. Місцезростання рослин дуже різноманітні - від холодних регіонів до трав'янистих гірських схилів, лук та берегів струмків, розповсюджені в Європі, на Близькому Сході, в Північній Африці, Азії та Північній Америці.

Рослини цього роду - багаторічні трави, що ростуть з повзучих кореневищ або, в більш посушливих умовах, збульб. Мають довге, прямостояче стебло з квіткою на вершині, просте або розгалужене, пласке або округле в розрізі, з порожниною або без неї. У видів, що мають кореневище зазвичай наявні від 3 до 10 базальних мечеподібних листків, що утворюють дернину. У видів, які мають бульбу, наявні циліндричні базальні листки.

Суцвіття віяловидні та складаються з однієї чи більше більш-менш симетричних шестипелюсткових квіток.

2 етап. Ознайомлення з сучасними технологіями в галузі ландшафтного дизайну та зеленої архітектури, вивчення нових видів і сортів декоративних рослин та створення проекту озеленення навчального закладу.

Ландшафтна архітектура в наші дні - один з провідних видів архітектурної діяльності, направленої на створення гармонійного і цілісного образного оточення людини, її завдання давно вийшли за рамки садово-паркового мистецтва і тим більше не обмежуються озелененням, під яким певний час розумілося свого роду "заповнення" зеленими насадженнями просторів, вільних від забудови. Спільно з багатьма іншими фахівцями ландшафтні архітектори вирішують проблеми, пов'язані з організацією середовища та проживання в найширшому сенсі цього слова. Йдеться про охорону існуючих ландшафтів, їх перетворення відповідно до змінних соціальних вимог, створення нових, штучних ландшафтів замість зруйнованих або несприятливих для життя.
Художньо продумане середовище життя людини формується в даний час зусиллями різних фахівців, визначається типом середовища і характером соціального замовлення. Навряд чи можна назвати науку або галузь практичної діяльності, яка була б кимось придумана або виникла сама по собі. Сучасна ландшафтна архітектура, таким чином, значно відрізняється від садово-паркового мистецтва колишніх історичних епох.
Поширенню прогресивних уявлень про значення ландшафтної архітектури в просторовій організації місця існування суспільства в якійсь мірі перешкоджає однобічне розуміння суті ландшафту. Навіть серед архітекторів воно інколи обмежується чисто пейзажним, зовнішнім характером ландшафту, а також обов'язковим переважанням у ньому природних компонентів. Інакше кажучи, простори, де багато зелені та води - це ландшафт, а якщо все забудовано, перетворено - не ландшафт. Насправді, все оточення складається з ландшафтів, які відрізняються лише різним співвідношенням природного і штучного, у тому числі архітектурного.
Ландшафтний дизайн - це творча діяльність, направлена на формування предметно- просторового середовища прийомами і засобами ландшафтної архітектури, художнє конструювання деталей культурного ландшафту. Таке формулювання досить точно характеризує ландшафтний дизайн як новий напрям ландшафтної архітектури.
Доповнення природного ландшафту штучними елементами (наприклад, створення парків на рекультивованих територіях (кар'єрах, ярах і т.п.); штучне формування рельєфу - геопластика)
Екологізація садово-паркового мистецтва, в основі якої лежить ідея збереження природності паркового ландшафту. Створення міні-парків, а точніше - садів (застосовується у великих архітектурних комплексах, розглядається як вираження нерозривності людської культури й природи).
Визначивши ландшафтний дизайн як сферу специфічної творчої діяльності, направленої на формування наочно-просторового середовища суспільства засобами ландшафтної архітектури і дизайну, можна уточнити кордони цієї діяльності шляхом типології об'єктів, встановлення актуальних завдань і провідних методів. Незважаючи на те, що в області ландшафтного дизайну превалюють естетичний і композиційний аспекти, його слід вивчати з сучасних наукових позицій, розглядати його об' єкти цілісно, системно.
Об' єкти ландшафтного дизайну - це ті елементи наочно-просторового середовища, створення яких обумовлене переважно ландшафтними даними і які якісно впливають на формування архітектурно-ландшафтного середовища.Ландшафтному дизайну і ландшафтній архітектурі властиві загальні категорії композиції, характерні для інших образотворчих мистецтв і для архітектури як мистецтва організації простору. Це - форма, фактура, колір, тектоніка, масштаб, масштабність, пропорційність, симетрія, асиметрія, ритм, контраст, нюанс і так далі. Будучи фундаментальними, ці категорії при роботі з природним матеріалом і створенні об'єктів дизайну для ландшафту часто виступають в новій якості, оскільки повинні розглядатися з врахуванням постійної зміни природного матеріалу в часі, природній сезонності, залежно від інших ландшафтних чинників.
Динамічність середовища багато в чому обумовлена рухом, що вноситься рослинами, водою. Дуже активним засобом формування середовища є колір. Проте те, що, наприклад, в живописі часто вважається дисгармонійним (поєднання червоного, помаранчевого, жовтого), в картині осіннього лісу набуває гармонії. Колір в міському середовищі несе перш за все не декоративну, а інформаційну функцію. У композиції простору при розміщенні малих архітектурних форм або об' єктів ландшафтного дизайну важливу роль грає освітлення. Найбільш характерний чинник ландшафтного середовища - тимчасовість. Природно-архітектурному середовищу властиві постійні зміни - ритмічні (сезонні), еволюційні, пов'язані з природними процесами і такі, що відбуваються під впливом соціальних явищ.
Отже, до основного сучасного методу в області садово-паркового мистецтва можна віднести -екологізація садово-паркових об'єктів. Збереження або відтворення там, де це можливо, природної основи ландшафту. Розрахунки на його життєздатність і самооновлення. Активний захист об'єктів "зеленої" спадщини від міського середовища й "внутрішнього" рекреаційного впливу. Виділення в парках і садах спеціальних зон і центрів екологічного виховання. Поява парків нового типу, охорона природного ландшафту, поширення екологічнихзнань.Використання можливостей сучасного науково-технічного прогресу: ландшафтна рекультивація порушених територій; створення садів на й під дахом; вплив технічних засобів на методи будівництва садово-паркових об' єктів, на процес догляду за насадженнями, формування штучних водойм і рельєфу; поява нових видів озеленення на виробничих майданчиках, заводах, при наукових установах, складних транспортних
вузлах та ін. за особливою технологією, що пред'являє підвищені вимоги до навколишнього середовища.

3 етап (основний). Практичне втілення підготовленого проекту озеленення навчального закладу.

Проаналізувавши видовий склад зелених насаджень на території школи, ми дійшли висновку, що є необхідність створити паркову зону на території закладу з різноманітними деревами та композиціями з клумб. Також було помічено, що клумби , які існують в даний час, мають невелику різноманітність квіткових рослин, які цвітуть перевежно в один період, тому коли приходимо до школи восени, квітів не так багато, як хотілось. Внаслідок цього було вирішено збагатити шкільне подвір'я не лише насадженням нових дерев, а й квітково - декоративними рослинами.
Перше, що ми зробили на цьому етапі - вивчили біологічні особливості різних видів дерев, кущів та квітів. А по - друге, хочемо зробити так, щоб у всі пори року шкільне подвір*я було схоже на яскравий килим .

Вирішили в ході акції по збереженню першоцвітів насадити на території школи пролісків та крокусів (весняний період),

в літній період додати до наших клумб петунью,

в осінній період висадити віргінську айстру або «сентябрину».

Висадка квітів

 Очистили територію від сухого листя, трави.

 Розробили план - схему з розташування нової клумби

 Розбили клумбу на сектори

 Розробили план - схему з розташувань квітів

 Накопали лунки

 Принесли води, налили в лунки

 Висадили квіти

Проліски дволиста і поникла - гарні декоративні ранньовесняні рослини. Рекомендуються для кам'яних гірок, але найкраще вони ростуть суцільними насадженнями під різними листяними деревостанами на родючому ґрунті. Вони легко розселяються самосівом і вегетативно (цибулинками-дітками), тому в цих умовах не потрібно особливо турбуватися про їх розмноження.

У проліски дволистої відомі форми з білими і рожевими квітками.

Всі види проліска - ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу.

Пету́нія (Petunia) - (лат. Petunia від фр. petun - тютюн) - рід трав'янистих або напівчагарникових рослин, розміром може виростати від 10 сантиметрів до 1 метра.

Петунії - це однорічні та багаторічні трави (більшість видів), а також кущі або півкущі.

Однорічна рослина. Широко використовується для оформлення клумб, рабаток, бордюрів, ваз, балконів, груп на газонах, посадок великими масивами. Стебло спочатку тонке прямостійне, а потім сланке, густогіллясте, довжиною 20-75 см, опушене. Цвіте надзвичайно пишно і рясно від червня до пізньої осені.

Квітки петуній - поодинокі прості або махрові, 5-10 см у діаметрі, воронкоподібні, запашні, різного забарвлення, смугасті: від білого до темно-червоного та фіолетового.

Айстра (лат. Aster) - це рід однорічних і багаторічних трав'янистих рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує за різними думками від 200 до 500 видів, більша частина яких росте в Північній і Центральній Америці. В Європу квітка айстра потрапила в XVII ст., потайки завезена з Китаю французьким ченцем. У перекладі з латини «айстра» означає «зірка». Є китайська легенда про те, як два ченці, намагаючись дійти до зірок, піднімалися по найвищій горі Алтаю багато днів, але коли вони досягли вершини, то зірки над ними були так само далекі і так само недоступні. Тоді ченці, розчаровані, без їжі і води, провівши багато важких днів у дорозі, повернулися до підніжжя гори і побачили чудовий луг із прекрасними квітами. «Подивися, - сказав один чернець, - ми шукали зірки в небі, а вони живуть на землі!» Ченці викопали кілька квіток, принесли їх у свій монастир, стали вирощувати їх і дали їм зіркове ім'я «айстри». З тих давніх часів у Китаї айстри стали символом краси, елегантності, скромності і чарівності. Айстра - квітка народжених під знаком Діви, символ мрії про незвідане, подарунок бога людині, її оберіг, її дороговказ...

Таким чином, спільними зусиллями нашого щкільного колективу територія шкільного подвір'я перетворилася у затишний куточок відпочинку.

Тож як бачимо, свій посильний внесок може зробити кожен: посадити принаймні одне деревце. Звичайно, це небагато, але, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до природи , - вона віддячить сторицею. Народна мудрість вчить нас: «Земля багата - народ багатий».