Проектна робота учнів 5-А класу

Павлоградська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

2013-2014 н.р.

Класний керівник : Кабаченко Єльвіра Яківна

Мета : розширювати знання учнів про рідний край;розвивати інтерес до історії батьківщини;виховувати почуття гідності та гордості за свою країну.

Обладнання : фотоапарат;відеокамера;блокнот та ручка

Вид екскурсії : оглядово-пізнавальна

З метою вивчення рідного краю учні беруть участь у різноманітних екскурсіях.

А рамках екскурсії по місту Дніпропетровськ учні 5-А класу відвідали :

1. Ботанічний сад

2. Художній музей

У Ботанічному саду екскурсовод ознайомила учнів з рослинами,які трапляються в межах Дніпропетровської області.

У Художньому музеї учні дізналися про малюнки та біографією української художниці Башкирцевої Марії Костянтинівни.

Сторінка історії Ботанічного саду

Місце для саду було обрано в південно-західній частині головного міського пагорба (Соборної гори), у степу біля Міських дач. У 1910 році Міською Управою Міністерства землеробства було виділено ділянку землі, що прилягає до Жандармської балки, для організації наукової сільськогосподарської станції. Як раз на цьому місці і буде розбитий Ботанічний сад.
У ботанічному саду зібрані рослини, які раніше в наддніпрянській степу не росли. В саду налічується рослин декількох тисяч видів.
Ботанічний сад - це дітище професора Рейнгарда, одного з братів Рейнгардів, які стали засновниками Катеринославського університету в 1918 році. Олександр Володимирович присвятив себе фізіології рослин. Саме він і відкрив в місті Ботанічний сад. Рішення про створення Ботанічного саду в Дніпропетровську було прийнято в 1929 році.
У 1931 році співробітники кафедри ботаніки і студенти почали першу висадку дерев на площі 12 га Всього за три роки свого існування, сад виріс і поповнився новими культурами.
Після війни, у п'ятдесятих - шістдесятих роках Ботанічний сад став оазою в центрі багатоповерхового промислового мегаполісу.
У вісімдесятих роках територія ботанічного саду була збільшена до 18 гектар, а колекція рослин збільшилася до 3500 видів. Тільки троянд у Ботанічному саду росте близько 30 видів і форм, понад 250 сортів.
У серпні 1963 року Ботанічний сад ДГУ був оголошений заповідною територією.
Ботанічний сад є найпопулярнішим місцем екскурсій для туристів. Вже кілька років Ботанічний сад закритий для сторонніх відвідувань, але при ньому працює виставковий павільйон.
Не так давно територія саду збільшилася майже вдвічі. До території Ботанічного саду був приєднаний колишній парк Гагаріна. І тепер сад тягнеться на кілька кварталів уздовж проспекту Гагаріна до вулиці Казакова.

Короткий огляд історії Дніпропетровського художнього музею

Катеринославська картинна галерея - так спочатку називався музей - була відкрита в квітні 1914 року і присвячена пам'ятної дати - 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
На день відкриття експозиції музею знаходилося всього 64 роботи. Зараз у фондах музею зберігається близько 9000 творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва України, Росії, Європи. Постійна експозиція музею складається з кращих зразків мистецтва XVII - початку XX-го століть.
У Дніпропетровському художньому музеї велика кількість унікальних творів. В першу чергу це українська, зокрема - придніпровська іконопис, живописні полотна українських і російських майстрів.
Тут є роботи художника Володимира Боровиковського, частина колекції якого виставлена в центральних музеях Москви і Петербурга. Але перші його роботи портретного жанру зберігаються в цьому музеї.
Є тут картини Рєпіна, Куїнджі, Айвазовського, Коровіна, Левітана, Сєрова, які експонувалися в Москві, в Петербурзі, в інших містах ближнього і дальнього зарубіжжя.
Є й картини-учасники різних міжнародних виставок: картина Марії Башкирцевої «В студії. Майстерня Жюлиана» (1881) побувала у Франції, США, Іспанії.
Особливо цінні твори місцевого художника-символіста Михайла Сапожникова (1871-1937). Нині вони зберігаються у фондах музею, іноді експонуються на музейних виставках. У подальших планах наукових співробітників - створення окремого залу з роботами Сапожнікова.
Щороку музей організовує десятки виставок з власного зібрання і пропагує мистецтво різних регіонів України, Росії, США, Польщі, Великобританії та ін.
Експонати музею, зокрема твори М. Башкирцевої «В студії» і С. М'ясоїдів «Голова селянина», демонструвалися за кордоном (у Франції, Ліхтенштейні, США, Іспанії)
Важливим напрямом діяльності музею є пропагування творчості сучасних місцевих художників, майстрів народної творчості, юних талантів.
Щорічно проходять виставки Петриківських майстрів народного розпису, дитячої творчості; персональні та збірні тематичні виставки сучасних художників Дніпропетровщини.
Музей щорічно відвідують 100 тис. чол.

Знайомство з життям та творчістю української художниці Башкірцевої Марії Костянтинівни

Вона народилася 24 листопада 1858 року (а не 11 листопада 1860-го, як стверджують всі видання «Щоденника».) Марія Башкирцева народилася в маєтку Гавронцы (Гайворонцы) недалеко від Полтави, в сім'ї місцевого предводителя дворянства Костянтина Башкирцева і Марії Бабаниной. Дитинство Марії минуло в селі Черняковке (володіння полковника Черняка), за сучасним адміністративним поділом - Чутівського району Полтавської області України. Щороку, на День молоді, відбувається міжнародна ярмарок у Маріїної долині, названої в честь Башкирцевої. Після розлучення мати забирає Марію, якій на той момент було 12 років, в Європу: Відень, Баден-Баден, Женеву. Там дівчина закохалася в герцога Гамільтона, а пізніше-в Ніцці в аристократа Бореля. Незабаром захоплення Борелем проходить, і в 1873 році гувернантка дівчинки повідомляє їй страшну новину: герцог Гамільтон одружується, але, на жаль, не на ній. Точно ніж впивається в груди - пише Марія у своєму щоденнику.

Їй вже неповних сімнадцять, і на її любовному шляху виявляються граф де Лардерель, Поль Граньє де Кассаньяк, Антонеллі, Одифре та інші. Захопившись де Кассаньяком, депутатом і оратором, Марія всерйоз звертається до політики. Існують свідчення про те, що Башкирцева пише під псевдонімом, бо навіть в Академії Жюлиана, де дівчина вивчає живопис, ідеї фемінізму викликали сміх.
У віці шістнадцяти років Марія дізнається, що у неї туберкульоз. Тепер вона проводить багато часу на курортах і відчуває наближення швидкої смерті. Тим не менш, дівчина замислюється і про долю свого щоденника, який вирішує видати. До цього ж періоду (1884) відноситься її відома листування з Гі де Мопассаном, який вперше отримавши лист від якогось скромного вчителя Жозефа Савантена, від цієї «писанини» відмахується. У відповідному листі, вже від імені дівчини, а не вчителя, Башкирцева відмовляється від запропонованого самим письменником.
Останні сторінки щоденника драматичні - помирає від раку вчитель Марії, знаменитий французький художник Бастьєн-Лепаж. Муся, як ласкаво називали дівчину, доглядає за своїм вчителем і... вмирає першої. Останній запис в щоденнику: «...Горе нам! І нехай тільки живуть консьєржки!.. Вже два дні ліжко моя стоїть в салоні, але він так великий, що його разгородили ширмами, і мені не видно рояль і диван. Мені вже важко піднятися по сходах».'
Марія Башкирцева померла від туберкульозу у віці 25 років. Похована в Парижі, на цвинтарі Пассі. Мавзолей Марії Башкирцевої, побудований Емілем Бастьєн-Лєпажем є також місцем поховання багатьох інших членів сім'ї Башкирцевых-Бабаниных. Над входом в нього рядок з Андре Тер'є, а всередині зберігаються деякі картини Башкирцевої, у тому числі одна з її останніх робіт «Святі дружини», її мольберт, меблі, скульптура.
Мопассан, відвідавши її могилу, сказав: «Це була єдина троянда в моєму житті, чий шлях я осипав би трояндами, знаючи, що він буде так ярок і так короткий!»