Преподавателю
Классному руководителю
Українські вечорниці ( до Дня української писемності та мови)

Українські вечорниці ( до Дня української писемності та мови)

Раздел	Классному руководителю
Класс	-
Тип	Конспекты
Автор	Давришева Н.А.
Дата	29.10.2015
Формат	docx
Изображения	Есть

Поделитесь с коллегами:

Чорноморська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Українські вечорниці

"Рідна мова, як мати, у світі - одна!"

(до Дня української писемності та мови)

Сценарій підготував

учитель української мови та літератури

вищої категорії

Давришева Н.А.

Дата проведення: 12.11.2015 року

Мета: Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови, розвивати творчі здібності, естетичні смаки, культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезій, мовлення учнів; сприяти формуванню високоморальної, духовної, толерантної особистості; Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Пробуджувати почуття національної гідності. Сприяти вихованню любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.

Обладнання: святково прибрана зала, інтер'єр української хати, вулиці, хліб на рушнику, вареники, музичний супровід.

Перебіг заходу

(На сцену виходить ведуча з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику)

Господиня

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Ставить хліб-сіль на столі

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляли наші батьки, з подвір'я, по якому ми бігали, з села чи міста, з України, де ми народилися. А Україна - це наша Батьківщина. То ж запрошуємо Вас, шановні, на наші українські вечорниці!

1.Звучить музика (01)

Ой, як згадаю… в молодості так полюбляла вечорниці! Бувало, як зберемося у тітки Меланки співаємо, танцюємо аж доки півні не заспівають… А, які хлопці до нас приходили… Там, сусідка моя Кайдашиха і Омелька свого зустріла… Гарний парубок був, а вона як була стерво так і залишилася… хоча і моя кума, молодшенького Лаврінчика у них хрестила. От характер, не кому життя від неї немає. З Мотрею в рукопашну ходить, Мелашка світ за очі пішла…

На сцену виходить Кайдашиха.

Кайдашиха

А, що це в тебе тут таке робиться? Хвіртка на розпашку… ніякого порядку немає…
Господиня Без тебе , ніде, нічого не освятиться. Свого носа завжди впреш, куди тебе не просять.
Кайдашиха А я, що?... Я просто так зайшла поцікавитися… А ти на мене всіх собак спустила… У тебе мабуть вечорниці будуть?
Господиня А, тобі то що? Ти з цього віку вже виросла…
Кайдашиха Не скажи, не скажи… Я ще ого-го… Мій вік тільки в паспорті значиться, а душа ще молодюсенька. Можна і мені на вечорницях залишитися… Ну, будь ласочка… Що, я в дома бачу, окрім сварок та бійок… нічого… Помру і згадати буде нічого…
Господиня Гаразд, залишайся, тільки ж дивися рота свого без надобності не розкривай… І боронь тобі Боже з ким посваритися…
Кайдашиха Ні…ні… ні… Буду, як культурна людина… буду співати, танцювати… А, пам'ятаєш, кумонько, як здорово ми з тобою співали… Може, заспіваємо…
Господиня А, чого б і не заспівати…

2.(Співають пісню «Віночок») (02)

(Виходять дві куми, розмовляють)

Василина - Кумонько, Парасочко, а куди це ви поспішаєте?

Параска - Як куди, кумонько Василиночко? На вечорниці.

Василина - А що у вас там?

Параска - А у мене тут яблучка, помідорки.

Василина - Нічого собі, оце врожай! Що ще й на продаж є?

Параска - Звичайно є. Це все завдяки Інтернету. От побачила хорошу рекламу насіння і собі придбала. А тепер і результат…

Василина - Кумонько, а чим це від вас так тхне?(відвертається)

Параска - Ой, та це ж мої нові духи "Запах доярки" називаються. Ексклюзів… Ось (махає диском) дивіться, що у мене ще є.

Василина - Ой, яке гарне дзеркальце.

Параска - Ні, це не дзеркальце, це диск - електронний носій інформації. Тут у мене всі українські письменники, всі збірки.

Василина - ( бере у руки диск) На цьому маленькому диску?

(Василина пчихає)

Параска - Не підходь близько, а то ще віруси занесеш. (Забирає диск і кладе у кошик).

Василина - Оце техніка пішла уперед...

Параска - Записуй мою електронну адресу Параска.@тпру.

Василина - А ти не будеш ображатися, коли я тебе буду собакою кликати?

Параска - Та ти що? Це ж у Інтернеті так адреса електронної пошти записується. Я навіть так собі по Інтернету чоловіка знайшла.

Василина - А це як?

Параска - А так. Заходиш в Інтернет, пишеш якого хочеш чоловіка і вибираєш за фотографією, який сподобався. (Параска витягує окуляри, одягає. Бере і ноутбук)

Василина - Ну, пиши: щоб був поважного віку, так десь під 60. Але стрункий, солідний, ну… якийсь начальничок, Але не ледачий, аби по господарству порався, мав трактор, машину.

Параска - Так…, хто тут є у нас? Ой-йой-ой, та тут чоловіків, що не стане часу і до ранку, щоб передивитися.

Василина - Ходімо, кумонько, ходімо на вечорниці, будемо дивитись, кому гарбуза давати, а до кого і на побачення.

( Дві куми виходять)

Господиня. Уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців немає. Як згадаю, як ми дівували: щойно зачуєш десь вечорниці, то аж тини тріщать... Не те, що зараз.

Кайдашиха

Скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой! Куди все поділося?
3. Звучить музика , виходять Яшка та Агрофена

Сценка із фільму «Весілля в Малинівці».) (03)

Яшка (співає).
Соловей, соловей, пташечка,
Канареечка жалобно поет.
Раз поет, два поет, три поет...
Агрофена. Гей, Якове Пантелеймоновичу! Ви теж на вечорниці?
Яшка. Які ще вечорниці, Агрофено Дордормидонтівно?
Агрофена. Так, Дормидонтівно. Вечорниці - це коли всі танцюють, співають, грають, знову танцюють, знову співають - і так до самого ранку.
Яшка. Що це так смачно пахне?
Агрофена. Вареники, ось покуштуйте, будь ласка.
Яшка. Ви їх на вечорниці несете?
Агрофена. Звичайно, де ж ви бачили вечорниці без вареників? Як згадаю молодість: понаварюємо вареників із сиром, із м'ясом, з картоплею, з капустою, із маком і просто вареників...
Яшка. Агрофено Дормидонтівно! Я також хочу з вами на вечорниці. Не відмовите мені?
Агрофена. Що ви, ласкаво просимо! Посидимо, поспіваємо, потанцюємо.
Яшка. А що ми будемо танцювати?
Агрофена. Польку, гопак.
Яшка. Польку? Гопак? У Європі та Америці таких танків не танцюють.
Агрофена. А що тоді танцюють?
Яшка. Там танцюють новий танок «В ту степінь».
Агрофена. У той степ?
Яшка. Ні! У ту степінь.
Агрофена. Ніколи не чула й не бачила такого танцю. Якове Пантелеймоновичу, навчіть мене та затанцюймо разом.
Яшка. Біте, фрау, мадам. Танець містить багато «па».
Агрофена. Що, що?
Яшка. Фігур.
Агрофена. А що, однієї моєї фігури замало для цього танцю?
Яшка. Вашої фігури, дорогенька Агрофено Дормидонтівно, якраз вистачить. Я мав на увазі кількість рухів.
Агрофена. Швидше вже навчайте, бо вечорниці скоро закінчаться.
Яша. Биттз дриттз, фрау мадам!
Я вам первый урок подам.
Надо поднять к небу глаза.
И запрыгать - ну, как коза.
Сперва так, потом можно так,
Доннер - веттер - можно вот так.
А - а - а! Какая боль! Наступили
На любимий, на мозоль.
(Музика (04) Яшка і Агрофена заходять на вечорниці).

Господиня:

Ласкаво просимо вас до нашої господи.

Завітайте до світлиці,
На вкраїнські вечорниці,
Пригощати будемо піснями,
Ще й хотіли пирогами,
Та не стало в нас мукички,
Тож зліпили варенички.
Кайдашиха
Доброго вам настрою
У цей чудовий вечір!

Для скучання,сумування
Вибирайте інший час.
Тільки жарти,тільки сміх
Дозволяється для всіх..

(Яшка і Агрофена сідають на лавці)

Кайдашиха Кума, кума… А з якої нагоди у тебе вечорниці? Мабуть душа свята захотіла?…
Господиня А як же і захотіла! Для цього є нагода!
Кайдашиха Це, що ота клята Пріська тебе умовила…
Господиня Яка ще Пріська?
Кайдашиха Та, Нагода…
Господиня Вмерти та не встати… Ти українську мову знаєш так, що завидки беруть…
Кайдашиха А, що… я що то не те сказала?
Господиня Як завжди не в тин, ні в ворота! Сьогодні у нас свято! Святкуємо День народження нашої співучої, солов 'їної, барвінкової української мови.
Кайдашиха Оце тобі лишенько… Я ж і не причепурилася до свята…
Господиня Кума, та не переймайтеся, Вам що, заміж йти?
Кайдашиха Ось мені цікаво, звідкіля ж пішла наша мова? Мабуть хтось розумний та вчений придумав.
Господиня Ой, не кажи. Такий чоловік був, золота людина. Ти про Нестора Літописця чула?
Кайдашиха /думає/ Та, щось пригадую… Красень такий був…
Господиня Кума, я не про це у Вас питаю… Я про мову…
Кайдашиха А... якщо про мову, чесно кажучи я нічого не знаю.
Господиня Гаразд, зараз моя небога прийде, вона у мене вчена, у пансіоні навчалася, вона точно знає.

Кайдашиха. Піду приготуюся до вечорниць

( На сцені з'являється господар вечорниць, приніс меду, сідає до столу)

Господиня: А ти пам'ятаєш, яка я була молода?
Господар: Була - була!
Господиня: А красива яка була?
Господар: Була - була!
Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам'ятаєш?
Господар: Співав - співав!

4.Співає господар пісню «Ніч яка місячна» (05)
Господиня: Яка гарна пісня. Ось тепер я згадала молодість. А де ж це наша доня?
Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.
Господиня: Та я ж двері зачинила!
Господар: А ти пам'ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе також не пускала.
Господиня: Пам'ятаю, пам'ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

Стук у двері. Заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчина 1: Тітонько, можна до вас на вечорниці?
Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!
Дівчина 2: Добрий вечір вашій хаті!
Господар: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.
Дівчина 3: Тітонько, дядечку, які у вас гості хорошії зібралися!
Господиня: Гості і справді хороші.
Дівчина 1:

Давайте усі разом заспіваємо
Про усе, що тільки знаємо.
Потім підемо спати,
Щоб раненько встати.
5. Дівчата співають пісню «Тиха вода греблю рве» (06)
(Проня виходить, сідає чепуриться, виходить Кайдашиха)

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся?

Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається.

Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не імеєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогодні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом?

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які красиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці.

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися вечорами, гуляти, пісень співати.

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»:

Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Та й схилились до купки...

Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечорницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася ».

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях?

Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлопці бігали?

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня. А как же!
Обоє йдуть.
6.Звучить пісня «Україна» виконують дівчата 8,10 класів (07)

На сцену виходять Проня і Кайдашиха

Проня на фоні музики І, шо ето за конфуз, /в сторону/ ізвозчик, ти куди меня привьоз? Шо ето за публіка?.. Ой, здрастє, тьотя…
Господиня Пронечко, здоровенька була. А ми з кумою тільки про тебе згадували…
Проня Знову пліткували?
Господиня Ні, ні… Я їй кажу, що моя племіничка вчена людина і про Нєстора знає все
Проня Це, про кого Махна чи Шуфрича?..
Господар Та, ні… Про Нєстора Літописця.
Проня А… Знаю, можу розказать, але про Нестора Літописця всі знають, а яка наша мова забувають.
Кайдашиха Ой, яка вона в тебе розумниця, не те що мої невістки…
Господиня Кума, помовчіть будь ласка. Послухайте мою Проню.

Проня Знаєте, шановні, коли я до вас їхала зі свого пансіону, разом зі мною їхали німець, англічанин та італієць і у нас зайшов такий вчений розговор : у кого мова найкраща. Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся, італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетгі. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
- Вони ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості їхніх мов. І запитала чи могли б вони написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?
- Ні, ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру,- звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися "Перший поцілунок" Я і видала їм! Ось послухайте:
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:"Приїздіть, пане Павле, - писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі господарів. Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пльзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прохмелілому поетові. Походили, погуляли. ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
Після тиші… пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Кайдашиха Ось тобі і маєш! А ти знаєш, кума, я згадала, що наша мова у світі займає друге місце після італійської по своїй мелодійності та співучості? А, якщо ще з гумором…

Дівчина 2: А де ж це наші хлопці?
7. В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула».(08)

Виходять хлопці на вечорниці.
Хлопці:
1 хлопець:

Добрий вечір вам, дівчата,
Та вам, господарі,
Чули ми, що в цій хатині
Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір.
Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо - звідки ви, чи з півдня, чи з півночі - в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати.
Господар: А хто з вас смішне нам щось розкаже?

2 хлопець. Слухайте, дівчата, я розкажу вам, що зі мною колись було, та тільки цур - не перебивати і «брешеш» не казати, а то покину розповідати.

Було це тоді, коли мого батька ще на світі не було, а з дідом удвох ми жили, на комині хліб сіяли, на припічку молотили та півнями до млина возили.
От дав мені дід здоровенний гріш, отакий, як голова, та й каже: «Піди на ярмарок та купи кобилу, а на здачу - сокиру». Полетів я на півневі на ярмарок, купив отакенного оселедця та бубликів в'язку, поснідав гарненько, купив кобилу смирненьку. Загнуздав її, до хвоста сокиру прив'язав та їду собі додому. Моя кобила трьох-трьох, а сокира цюк-цюк - та й відрубала кобилі ногу. А я хлопець не дурний. Зліз з кобили, зрубав вербу теньгу, приладнав кобилі гарненько і тільки рушив їхати, як верба раз - і зачепилася за небо. Що ж тут робити? Поліз я по вербі, щоб відчепити, тай заліз на небо. Дивлюся, а там циган лопатою гроші віє. Я привітався до нього та йду собі далі. Аж до краю дійшов, а там річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя - гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану - бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього - таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?»
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

3 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися».

Аж виджу: кум Грицько, який торік помер, у казані сидить, а там смола кипить. «Здорові були, куме, а чи не змерзли?» - питаю. «Та, що ви, куме, тут так ладно, як вдома ». «Ой, - думаю собі, - куме, мусите так казати. За те вам така кара,- і пішов собі далі.

А далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

Дівчина 3. От так молодці! Спасибі вам, що розвеселили наше товариство.

8. Звучить музика(09)

(Біля тинів стають кумоньки )

Кума 1 - Вітаю тебе, кумонько!(цілуються) Як ся поживаєш?

Кума2 - Добридень тобі, як не жартуєш! Та нічого поживаю, пораюсь

потихеньку!

Кума 1 - Чула я, що ти сьогодні пироги пекла, та ще й з яблучками!?

Кума 2 - Ну пекла, то й що? Тільки поїли вже - у мене ж родина велика і тебе

пригостити немає чим. Та такі ж смачненькі були!

Кума 1 - Ой, брешеш! Мабуть не дуже і смачні!

Кума 2 - Та хай тобі грець! Всі в селі знають, що у мене що пироги, що

вареники - пальчики облизати можна.

Кума 1 - Та й не правда. Це мої вареники на селі - найсмачніші! Такі, що за

Вуха від миски не відтягнеш!

Кума 2 - Ні, це мої їдять, що аж за вухами тріщить!

Кума 1 - А цур тобі!

Кума 2 - Що? Ти мені погрожувати?

Кума 1 - А ти задиратись? Ось я тобі зараз!

(виходить третя кума)

Кума 3 - Що за галас? Кумасі, ви чи показились? Чого ото сваритись? Що не

поділили?

Кума 1 - Вона каже, що у мене гидкі вареники!

Кума 2 - А вона хвалиться, що її вареники - кращі на селі!

Кума 3 - Ой не сваріться, бо вже небу жарко! Зараз скажу все по правді.

Ти, кума, не ображайся, але у тебе вареники солонкуваті, а у тебе,

кумонько, вони занадто солодкі.

Кума 1 - А найсмачніші тоді у кого ж?

Кума 3 - Як у кого? Та у мене ж звичайно! Хіба ви не знали?

Кума 2 - Он дивіться, кум із шинку іде, у нього зараз і попитаємо, хто ж

краща господиня.

Кум - Що це ви тут розкричалися, майже не б'єтеся?

Кума 1 - Ану, скажи, куме, нам по правді, чиї вареники найсмачніші на селі?

Кум - А дайте спочатку спробую!

(Жінки пригощають чоловіка своїми варениками у горщиках)

Кума 1 - Ось мої - з вишеньками.

Кума 2 - Та відійди вже. А ось - мої з сиром, пригощайся, куме!

Кума 3 - Та куди там, задаваки! Спробуй, куме, краще мої, з картопелькою.

Жінки всі разом - Ну скажи, у кого найкращі варенички?

Кум (гладить пузо, бо наївся)- У кого, у кого? У моєї дружини, Марічки! Ось

у кого! Вона галасу не здіймає і не вихваляється, вареники варить і

дітей вчить їх ліпити. А ви так можете?

Жінки всі разом - А чого ж ні?

9. Танок український (10)

На сцену виходить Мотря, невістка Кайдашихи.

Мотря А!.. Ось вона де! Я її біля груші чекаю, а вони на витребеньки пішли, молодість вирішили згадати?
Кайдашиха Ти чого тут галасуєш, чого ти рота свого поганого на мене розкриваєш? І тут від тебе спокою немає…
Мотря Покій мамо, вам тільки сниться… Краще не доводіть до гріха… Око я Вам, ще не виколола? Це тільки питання часу…
Кайдашиха Та я ж тебе за такі слова… / кидається до Мотрі битися, господиня встає поміж них/
Господиня Годі вже! Годі я сказали воювати вдома будете! Як не соромно! Хоча б гостей посоромилися б! Краще давайте заспіваємо.
Мотря А, давайте! І пісня у мене є… про кляту свекруху та нелегку долю невістки…
Кайдашиха Ти знову?..
Господиня Кума, заспокойся, ти теж була невісткою… А пісня така дійсно є, але Мотря заспіває іншої.

10.Мотря співає пісню "Ой у вишневому саду»(11)

Кайдашиха Яка гарна пісня, я аж прослезилася! Мотре, а що ти там за свій кошик вчепилася? Що ти там ховаєш?..
Мотря Кримінал! Не лізте, мамо, там наркотик…
Кайдашиха Я звоню 102!
Мотря Та, зачекайте! З гумором у Вас завжди проблєма… Не з пустими ж руками на вечорниці йти, ось я і взяла нашого національного наркотика - САЛО!

Господиня Та, наше сало люблять у всьому світові!

Проня Не кажи, тьотя! Навіть он ваші сусіди, два кума.

(Виходять два кума) (12)

Кум 1: Куме, чекайте мене сьогодні в гості.
Кум 2: Тю на вас, куме, і чого б то я мав на вас чекати, коли я за вами ще геть не заскучав. Сидіть краще вдома. А я вас і по телефону почую.
Кум 1: По телефону? Е-т… По мобільному… Я недавно, куме вичитав, що ті мобілки велика шкода для вашого дорогого здоров'я. Так що краще не беріть її в руки.
Кум 2: А що ж тоді в руки брать?
Кум 1: Як що? Та лучше шмат сала, а ще краще - кільце домашньої ковбаси. В обидві руки. Целєбний ефект обеспечен. Я хоч не буду переживать за ваше здоров'я.
Кум 2: Справді? І довго її держать?
Кум 1: А поки я не прийду до вас, та не перевірю - чи правильно держите.
Кум 2: У руках? Ковбасу? І не їсти?
Кум 1: Не їсти! Ні в якому разі не їсти! Поки я не прийду!
Кум 2: Так руки заболять!
Кум 1: Аби не зуби!
Кум 2: А що, куме, і зуби можуть заболіти?
Кум 1: Хе! Ще й як! Якщо самому пуд ковбаси вмотузити.
Кум 2: Еге-е, куме - бачу, до чого клоните… Бачу-бачу… Хочете, аби я всю ковбасу з хати виніс… Так я вам і поспішив. Зараз ось! То не я вже несу? Може, й на шию ковбаску почепити?
Кум 1: Так сьогодні такий день, що гріх і не почепити. І на шию теж!
Кум 2: Який-такий день?
Кум 1: Самий головний! Вечорниці! О! Так що не личить вам, куме, ковбасу від рідного кума за пазуху ховати. Треба ж гарно вечорниці відпразнувать. Щоб на цілий год хватило.
Кум 2: Так тоді треба до сусіда йти.
Кум 1: А чого? До сусіда?
Кум 2: Ковбасу позичати! У мене на цілий рік ковбаси не вистачить!
Кум 1: То може, і його запросимо, та сядемо за столом, та пополуднаємо, та заспіваємо, якої парубоцької, га? (починає співати) Несе галя воду, коромисло гнеться…
Кум 2: (обриває кума) Сусіда? Та ніколи в світі!
Кум 1: Та чого ж так?
Кум 2: Він мені дулю вчора скрутив! А я йому хочу за теє скрутить роги.
Кум 1: Отака война? За що?
Кум 2: А ви думали! Бойові дєйствія. Як у добрих сусідів. З перцем. Моя курка в його повітці несеться.
Кум 1: І що?
Кум 2: А я йому - оддай мої яйця, а він мені замість яєць дулю через тин.
Кум 1: Отак прямо й дулю? До носа?
Кум 2: Хвалити Бога, не дістав. Загорожа завадила. Ще й каже, я мішок зерна винен. Яйця в нього, а мені - мішок!
Кум 1: Мішок? Зерна?
Кум 2: Моя зозуляста, каже, склювала. Нарошне півня такого завів, що зозулястій вдома не сидиться.
Кум 1: То зарубати його! На свято!
Кум 2: Кого, сусіда?! Свят-свят… (хреститься)
Кум 1: Та ні, півня! І тоді ваші яйця на місці, і кури ситі…
Кум 2: Ну, раз так, тоді які вечорниці без сусіда? І без його печеного півня!..
Кум 1: І вже все як сядемо, як почастуємося, як заспіваємо… Хех!..
Кум 2: Почекайте, куме, сусід - з півнем, я з ковбасою, а ви…
Кум 1: А я тамадою! З піснею!
(обнявшись, ідуть, співаючи зі сцени) (12)
Разом :Косив батько, косив я… Ех!…

Господиня Подруженьки, а які ж вечорниці без українських гуморесок. А ну хто розповість?

1 учень:
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

2 учень:

Там, де річка голуба в'ється біля гаю
Хлопець дівчині сказав:
- Я тебе кохаю!"
- Значить, - мовила вона, - візьмем паспортишки
і швирнемось разом до загсишки.
З нами там халам-балам трохи поговорять
З нами там балам-халам штемпель пришпандорять.
- Звідки в тебе ці слова? - хлопець гірко хмуриться
А вона відповіда:
- Що ти корчиш курицю.
Ти мені не заливай правил пунктуації.
Я тобі й не те скажу після реєстрації!

3 учень:
Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
- Облітав я, - каже, -
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...
А Богдан зітхає:
- Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.

Кайдашиха Ой, кумонько, я давно так не веселилася! І поспівали, і гарних людей послухали…
Господиня Як кажуть в народі: "І на людей подивилися, і себе показали!"

Всі виходять, кланяються.

Господиня

Бувайте ж здорові, живіте багато
І ще приїжджайте до нашої хати.

Господар
Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.
Проня

Шановні гості!
Все, що в серці мали
Вам подарували
Світлу мрію й казку
Кайдашиха

Нашу пісню й ласку
Мотря

Щебет солов'їний
Всі разом Славу України!

11. Всі співають пісню «Діти України» (13)

Список використаної літератури

1. kinofilms.ua/ukr/movie/4999_Svadba_v_Malinovke

2. shalash.dp.ua/index.php/10-biblioteka/10b-ukr-lit/1259-ivan-nechuj-levitskij-kajdasheva-sim-ya

3. ukrcenter.com/Література/Михайло-Старицький/25292/За-двома-зайцями