Использование воспитательного потенциала урока как учебного процесса

«Використання виховного потенціалу історії як навчального предмета»

Педагогічне кредо: «Поєднання великої

довіри з великими вимогами є

стиль виховання».

А.С. Макаренко

«Необхідно, щоб люди, які виховують, безперервно виховували себе» (Л. Толстой). Цей девіз використовую у своїй роботі вчителя і класного керівника. Двадцять років працюю вчителем історії та правознавства і чотирнадцять - класним керівником. Центром мого життя є шкільна праця. Тут мої щоденні турботи. Це є головним нервом моїх думок, турбот і духовних інтересів.

Вважаю, що творча праця народжується там, де створюється сплав глибоких і міцних знань з досвідом практичної діяльності, який складається в процесі самовизначення, самовиховання, самореалізації, самовдосконалення.

В своїй педагогічній діяльності не відокремлюю навчання від виховання. Саме на реалізації синтезу двох складових навчально-виховного процесу націлений мій досвід вчителя-предметника «Реалізація основних положень Концепції школи-родини у процесі професійної діяльності вчителя історії через розробку і втілення моральних аспектів педагогічної праці і використання виховного потенціалу предмета».

В конспекті досвіду урок розглядається як основна форма виховного заходу, методологічною основою якого є реалізація двох компонентів: діяльності і спілкування.

Єдність навчального і виховного процесів, їх взаємодія - це особливість навчально-виховного процесу у нашій школі. В основу Концепції школи-родини покладене соціальне виховання, становлення особистості в особливого рода співтоваристві колективі-родині. Основна місія - родинне виховання, вільне від формалізму і авторитаризму, вміння педагогів приблизити оточення у школі до сімейного. Крім того велика увага приділяється роботі з сім'єю, впливу школи на привнесення до атмосфери родин, у яких виховуються діти, суспільних цінних стимулів і мотивів. Таким чином, діяльність педагога спрямована на взаємодію як з дитиною, так і з батьками.

В цій взаємодії (співробітництві) всі особи головні, а колектив педагогів, батьків, учнів представляється як гуманне організоване співтовариство-колектив-родина. Колектив-родина виступає як «поле» для розвитку у вихованців досвіду «бути особистістю», створює благоприємні умови як для індивідуального розвитку кожного члена родини, так і для його соціалізації.

Зміст виховання у школі-родині визначається єдністю двох компонентів:

- живої гуманістичної етики, в основі якої лежить здобуття через загальну систему взаємовідносин, колективні творчі справи, досвіду ціннісних відносин;

- сукупності шести виховних ідей, а саме:

• ідеї розвитку і самовдосконалення;

• ідеї утвердження культу праці;

• ідеї олюднювання;

• ідеї відповідальності за збереження і зміцнення здоров'я;

• ідеї «почуття гнізда»;

• ідеї життєвих фаз і традицій.

Реалізація всіх ідей закладена у шкільних цільових комплексних програмах «Я - Особистість», «Я - Господар», «Я - Людина», «Я і моє здоров'я», «Родовід», «Життєдіяльність» і здійснюється через проведення загальношкільних заходів.

Якщо розглядати шкільний колектив як велику шкільну родину, то виникає потреба в переусвідомленні статусу класного колективу, і створення на засобах основних положень моделі школи-родини моделі класу-родини.

Я першою серед класних керівників школи створила авторську модель класу-родини.

В основу життєдіяльності мого класу-родини (на момент створення це був 10 клас) покладена родинна гуманістична етика, яка базується на наступних принципах:

- Турбота Приймати кожного таким, яким він є

- Віра Кожен має право на підтримку

- Довіра Через довіру до дітей -

до школи без покарання

- Почуття родини Клас - братерство, клас - родина

клас - єдина душа, яка лише живе

у різних тілах

- Добротворчість Жодного дня без доброї справи

Основні напрямки виховної роботи, закладені у програмі, обрані не випадково, а на основі глибокого аналізу вікових і психологічних особливостей учнів, класного колективу в цілому і тих проблем, які в ньому існують.

Класний керівник - це не тільки організатор діяльності класного і батьківського колективів, а і свого рода головний менеджер, тьютор.

Опанування всіма ролями в процесі взаємодії з учнівським, педагогічним, батьківським колективами - основне завдання класного керівника.

Кожен член колективу-родини - це особистість, яка, як дорогоцінний камінь, виблискує гранями свого таланту; це сонце, яке вчитель повинен оберігати, щоб жодна хмаринка не змогла закрити його найменшого промінчика. І тоді це сонце буде світити в повну силу, даруючи людям тепло і світло. Саме тому моя діяльність по відношенню до дитини базується на трьох китах: розуміння дитини, визнання дитини, прийняття дитини.

Діалог вважаю головним методом роботи, тому велике значення приділяю встановленню психологічного контакту з учнем, створення ситуації успіху.

Прагну самокритично оцінювати свою діяльність, її результат, швидко адаптуватися в умовах соціальних змін. Не боюся помилитися. Вірю словам поета:

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогодні синім вогнем.

Бо «потім» може й не настати.

Знаю: «Діти, як квіти. Доторкнись до кожної із них - і вона задзвенить і розсиплеться аромат, не схожий один до одного» (В.О. Сухомлинський)

Пам'ятаю: Виховання - це вплив на серце тих, кого ми виховуємо

(Л. Толстой)