Вплив рольових структур на соціальний статус учнів

Вплив рольових структур на соціальний статус учнів

Проблема насильства серед учнівської молоді вже майже півстоліття є об′єктом досліджень у різних галузях психолого-педагогічної науки. Феномен третирування одних учнів іншими став досить серйозною педагогічною проблемою й у вітчизняних закладах освіти. За своєю сутністю третирування - це форма насильницької поведінки в шкільному середовищі, при якій сильніший учень систематично переслідує більш слабкого (аутсайдера).

Актуальність вивчення феномена третирування серед учнів загальноосвітніх шкіл у наш час обумовлюється, тим, що несоціалізована агресія є серйозною соціально-педагогічною проблемою, яка знаходить вихід у фізичному насильстві й може призвести до цілої низки небезпечних наслідків, починаючи з шкільної дезадаптації, а саме неуспішності й закінчуючи появою адикцій (алкоголізм, наркоманія) і психологічних розладів. Слід зауважити, явище третирування, яке було раніше проблемою переважно західних суспільств, в останні роки поширюється, на жаль, і в нашій країні. Яскравими прикладами є випадки з оприлюдненими відеозаписами знущань над школярами в Інтернеті, статистичні дані в ЗМІ.

Коли клас тільки почнає формуватися в ньому вже видно як діти розподіляються на малі групки, з часом ці групи або закріплюються, або розпадаються.

В психології малої групи виділяють дві основні структури відносин в коллективі: формальну (офіційну) та неформальну (неофіційну).

Формальна структура уявляє собою співвідносинии позицій членів группи відносно один одного, задане ззовні, не залежне від членів даної конкретної групи і одинакове для всіх груп цього типу. Элементом формальної структури в шкільному класі може бути позиція старости, або якісь інші призначення.

Неформальна структура - це стихійно утворена в процесі життєдіяльності групи система відношень її членів один до одного. Неформальна структура може бути чисто эмоційною, відображають, кто кому в групі подобається, а кто кому не подобається. Формальна та неформальна структури, як правило, неспівпадають.

В дитячих коллективах неформальні зв`язки майже завжди важливіше для учнів. На прикладі цих груп формуються і міжособистісні відносини в колективі.

Кожен член групи володіє певним місцем у системі відносин членів спільноти один з одним. Ця позиція може бути названа соціально-педагогічним статусом. Все різноманіття відтінків відносин між членами групи можна звести до чотирьох найбільш істотним позицій:
• Зірки - хлопці, які користуються найбільшою популярністю серед своїх однокласників, всі хотіли би з ними дружити, входити в коло спілкування цих учнів
• Бажані (або популярні) - такі члени класу, які володіють досить широким колом зв'язків зі своїми однокласниками.
• Відкидаємо - учні, з якими переважна більшість хлопців у класі не хочуть мати справи, але самі вони прагнуть до спілкування з однокласниками.
• Ізольовані - ті хлопці, які самі не проявляють ініціативи у спілкуванні з однокласниками, і ті, в свою чергу, не мають вираженого до них відношення.

Виділяють основні риси третирування:

• систематичність,

• нерівність фізичних, соціальних можливостей покладені в основі відносин між жертвою та агресором,

• взаємовідносини переслідувача і жертви.

У більшості джерел з проблем третирування учнів аналізуються такі основні форми цього явища, як : фізична, соціальна, вербальна. Ознаками фізичного третирування є стусання, побиття, штовхання. Соціальне третирування пов′язане зі створенням напруженої атмосфери для навчання з метою формування зверхнього ставлення групи, навіть вчителів чи персоналу школи, до ізгоя, жертви, найчастіше, фізично слабкішої дитини або з бідної чи неблагополучної родини. Третирування цього виду об′єднує форми непрямої фізичної та вербальної агресії (бойкот, ігнорування успішної підготовки до занять зі сторони вчителів, ворожа міміка чи жестикуляція).

Далі спробуємо описати рольову структуру в шкільних групах, де спостерігається названі вище форми третирування. На думку вітчизняного дослідника О. Дроздова, Д. Олвеус визначає цикл насильства як певний сценарій систематично повторювальних репресій, кожний чинник циклу має свої соціальні ролі:

• жертва - учень, що є об′єктом репресій та погроз;

• агресори - переслідувачі, які систематично протягом тривалого часу здійснюють насильницькі дії щодо жертви;

• прибічники, спостерігачі - учні не є ініціаторами насильства, але своєю байдужою позицією є залежними від напруженої ситуації;

• пасивні прибічники - учні, які пасивно підтримують третирування, яким у принципі подобається, коли знущаються над іншими;

• сторонні спостерігачі - учні, які керуються принципом «не моя справа»;

• вірогідний захисник - учні, які не підтримують агресорів, але нічого не здійснюють у напрямку захисту;

• захисник жертви - учні намагаються допомогти учневі-жертві.

За даними ряду досліджень окресленої проблеми, на процес розподілу ролей в ситуації третирування впливають наступні фактори: самооцінка, соціальний статус, соціальне прийняття або неприйняття ролі жертви. Необхідно додати, що існують гендерні відмінності у розподілі ролей. Наприклад, хлопці частіше виступають у ролі агресора чи його помічника, тоді як дівчата обирають роль стороннього спостерігача або захисника жертви. Згідно з даними, переслідувачами є, найчастіше, фізично розвинуті хлопці, світлошкірі. Типологія агресорів включає кілька груп.

Одна група підлітків - вихідці з сім'ї середнього статку, зовні благополучної. Діти з цих родин спрямовують агресію проти віртуальних образників. Основний інтерес такого підлітка - комп′ютерні ігри, фільми з сценами насильства, віртуальні погоні, агресивна музика, в основі свідомого планування насильства покладений мотив - просто вбивства без причини.

Для іншої групи неповнолітніх агресорів характерним є те, що підлітки виховувалися у сім′ях з негативним соціально-психологічним кліматом - недбайливим або ворожим ставленням з боку батьків. У таких родинах застосовувались покарання у формі побиття, нехтування вітальними потребами. Часто саме в неблагополучних родинах діти отримали перший досвід насильства і згодом почали переносити його на однолітків чи менших за віком дітей. Загальновідомо, що в родинах з певними психологічними проблемами наявна алкоголізація, наркотизація, статеві девіації, інцест, що і є факторами формування ризикованої поведінки та деморалізації.

Типовою жертвою переслідування в шкільному середовищі стає високо тривожна, невпевнена у собі дитина, схильна до депресивних переживань. У фізичному плані такі діти слабкіші. У випадках насильства учні-жертви приховують проблему «в собі». Мотивами можуть бути побоювання помсти з боку агресорів, недовіра до вчителів. Оскільки ситуація насильства в школі за своїми характеристиками є різновидом небезпечної інтенсивної тривалої стресової ситуації, то вона має серйозні психологічні наслідки. Насильство може призводити до поведінки, яка створює ризик для здоров′я, такої, як зловживання наркотиками та передчасна статева активність. Пов′язані з цим проблеми з психічним здоров′ям та соціальні проблеми, включаючи тривогу, депресивні розлади, падіння продуктивності праці, зниження інтересу до навчання, порушення пам′яті, делінквентну поведінку. Аналіз психолого-педагогічних досліджень доводить, що діти, які пережили насильство в школі, мають проблеми з навчанням, невпевнені в собі, мають почуття тривоги, гніву, депресії, порушення контакту з дорослими, стійкі поведінкові зрушення, адиктивну поведінку, розлад сну, жорстокість, бажання помститися та інші негативні прояви в поведінці.

Для уникненя таких ситуацій приводять декілька порад батькам:

1. Ретельно вибирайте школу, виходячи з можливостей дитини, а не власних амбіцій. Якщо програма занадто складна і школа орієнтована тільки на успішних дітей, то дитина може виявитися в ізгоях через те, що він не справляється з навантаженням.

2. Привчайте його не хвалитися іграшками, грішми батьків або їх становищем у суспільстві. Розмовляйте про соціальну нерівність: про те, що багатства і особисті якості не завжди пов'язані, що фізичні вади - не привід для знущання. Тим самим ви допоможете запобігти перетворенню дитини в призвідника цькування.

3. Якщо є можливість, займайтеся з дитиною спортом, це завжди додає впевненості в собі.

4. Грайте в ігри, де є переможець і переможений, привчайте до того, що він може стати як першим, так і другим, без утиску самолюбства і без злості.

5. Якщо дитина переходить в нову школу, він неминуче опиниться на нижній сходинці ієрархії - до нього треба бути особливо уважним, багато розмовляти з ним про школу. Хороший варіант - запросити до себе додому нових однокласників, познайомитися з учителем. Тим самим ви забезпечите дитині підтримку серед тих і інших. Якщо через місяць-два все стане на свої місця, значить, дитина знайшла свою. нішу в класі.