Виступ класного керівника для педагогічної ради Виховання гармонійно-розвинутої особистості, соціально-адаптованої в сучасних умовах

Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15

Добропільської міської ради

Донецької області

Виховання гармонійно розвинутої особистості,

соціально- адаптованої

в сучасних умовах

Мілейко Олена Валеріївна

класний керівник 5 класу

Добропілля-2015

Виховання - це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника - спрямувати цей розвиток і керувати ним.

Найвище призначення виховання - сформувати досконалу людину. Ідеали досконалої особистості у різних народів дуже схожі. Вони включають розум, красу, працелюбність, високі моральні якості, фізичну силу, витривалість, риси борця за справедливість, тобто якості, які характеризують всебічно і гармонійно розвинену людину.

«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно», - писав великий педагог Ш. Амонашвілі. Шкільне життя - це лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. На кожному ступені розвитку особистості школа і класні керівники повинні створювати умови для повноцінної різнобічної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі - необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень - це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім'янина, особистості.

Поняття всебічний або гармонійний розвиток означає розвиток людської особистості з усіх боків, всесторонньо; гармонію усіх сторін, їх пропорційність, погоджену єдність.

Ідея гармонійного розвитку тілесної і духовної краси зародилася в античній філософії. Ще Арістотель акцентував увагу на вихованні мужності й витривалості, поміркованості й справедливості, високої інтелектуальної і моральної чистоти.

Складові частини виховання всебічно розвиненої людини

Всебічний та гармонійний розвиток особистості передбачає дотримання єдності та взаємодії п'яти частин виховання. Традиційними складовими частинами виховання називають розумове, фізичне, трудове, моральне й естетичне.

Розумове виховання є ключовим у процесі всебічного і гармонійного розвитку особистості. Лише завдяки розуму людина виділилась із тваринного світу як суспільна істота, створила всі багатства матеріальної та духовної культури й забезпечує безперервний соціально-економічний прогрес. Розумове виховання спрямоване на розвиток пізнавальних мотивів особистості, культури мислення, раціональної організації навчальної праці, озброєння системою знань основ наук. У ході і в результаті засвоєння наукових знань формується науковий світогляд - теоретична засада, яка передбачає глибоке розуміння явищ природи, суспільного життя, праці і пізнання, їх пояснення і визначення власного ставлення до них: уміння свідомо будувати своє життя, працювати, органічно поєднуючи ідеї з практичними справами.

Фізичне виховання сприяє зміцненню здоров'я, повноцінному фізичному розвитку особистості, розвитку основних рухових якостей (сили, вправності, витривалості та ін.), підвищенню розумової і фізичної працездатності, вихованню моральних якостей (сміливості, наполегливості, рішучості, дисциплінованості, відповідальності), гармонії тіла і духу, потреби у здоровому способі життя.

Трудове виховання формує працелюбну особистість, яка свідомо і творчо ставиться до праці, як життєвої потреби, вищої цінності людини і суспільства. У процесі трудового виховання учні засвоюють трудові уміння, навички культури розумової та фізичної праці, умілого господарювання, підприємництва. Вони залучаються до сучасних досягнень техніки, вчаться працювати на найпоширеніших машинах, поводитися з різними інструментами, технічними пристроями, що створює передумови для підготовки школярів до праці в сучасному виробництві, а також до життя в суспільстві, всі сфери якого пронизує техніка, що постійно ускладнюється.

Подолати однобічність особистісного розвитку дозволяє лише продуктивна праця - праця, яка має матеріальний результат, особистісну і соціальну спрямованість, організацію, включення до системи трудових відносин суспільства (трудові об'єднання учнів, бізнес-структури, що діють за законами ринкових відносин).

Моральне виховання. Мораль - це історично сформовані норми І правила поведінки людини, які визначають її ставлення до суспільства, людей, праці, до себе. Моральне виховання вирішує такі завдання, як формування моральних понять, суджень, почуттів і переконань, навичок і звичок поведінки, що відповідають нормам суспільства.

В основі морального виховання дітей та молоді лежать загальнолюдські цінності - моральні норми, які виробили люди в процесі історичного розвитку суспільства (чесність, порядність, справедливість, гуманізм, повага до старших, милосердя, совісність, толерантність, відповідальність, обов'язок, працелюбність, гідність, честь) та нові норми, породжені сучасним розвитком суспільства: громадянськість, патріотизм, повага до Конституції, державної символіки та ін.

Естетичне виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вироблення умінь творити прекрасне у повсякденному житті. Перша група завдань включає формування естетичних знань, поглядів, смаків, почуттів, ідеалів, які ґрунтуються на національній естетиці та кращих надбаннях цивілізації; друга - активну участь кожного вихованця у створенні прекрасного своїми руками.

Творча співпраця, співдіяльність батьків, дітей і педагогів позитивно впливає на розвиток колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого ставлення до товаришів, любові до рідної землі й усього прекрасного. Завдяки цьому у дітей формується громадська позиція,усвідомлення себе як особистості, почуття національної гордості, причетності до країни та її національних святинь.

Значну увагу в своїй роботі класні керівники приділяють індивідуальній роботі з учнями. Основними напрямками виховної роботи класного керівника є: вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в груповому колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісто значущих інтересів та потреб учнів; вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров'я учнів; розв'язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу; надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми з адаптацією до життєдіяльності групи, відносинах з викладачем, поведінки в школі та поза її межами; профілактична робота з учнями «групи ризику»; взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості; діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

З метою згуртування колективу та формування комунікативної культури учнів організовуються у класі психологічні тренінги на різноманітну тематику : «Як перемогти конфлікт?», « Що таке дружба?», «Соціалізація особистості», «Соціум» та ін. До проведення тренінгових занять залучається психолог школи. Такі тренінги допомагають з'ясувати міжособистісні, комунікативні проблеми у колективі та вчать учнів їх вирішувати, таким чином сприяючи формуванню моральної та соціальної компетентності учнів.

Велику роль у розвитку комунікативних якостей учнів, їхнього вміння спілкуватися мають години довірливих розмов ( «Мій кращий друг»; «Мій вільний час»; «Моє життя через 10 років»). Тут важливо бачити в кожному учневі особистість. Після дії таких заходів є ідеї, пропозиції учнів щодо подальшої організації цікавого класного життя, які вони залишають у «кишені пропозицій та бажань» . Учні бажають покращення життя не тільки для себе, а й для своїх батьків, близьких, друзів. Тому намагаються завжди прислухатись до думки кожного як до такої, що варта найбільшої уваги.

Для всебічного розвитку та формування інтересів і нахилів учнів, прояву їхньої ініціативи ефективно впроваджуються технологію колективних творчих справ, здійснюю організаторську, спортивну, трудову, художньо-творчу, пізнавальну діяльність класного колективу.

Певну роль у формуванні соціальної та громадянської компетентності, правової культури, профілактики правопорушень серед учнів відіграють тематичні години спілкування («Негативний вплив алкоголю й тютюну на здоров'я людини», «Вплив телебачення та комп'ютерних технологій на організм дитини», «Закон один для всіх» тощо).

Вважаю, що культура особистості починається з фізичної культури, а гармонія - з уміння керувати своїм тілом, здоров'ям ( як фізичним, так і духовним). Тому з ініціативи дітей та адміністрації школи, з їхньою активною участю в підготовці були проведені:

• спортивні естафети ;

• конкурси художньої самодіяльності та інші цікаві заходи.

У своїй роботі класні керівники керуються Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами « Про освіту», «Про професійно - технічну освіту», іншими законодавчими та нормативно - правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цих документах зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Не можна обійти сьогодні також питання патріотичного виховання учнів. Від того наскільки учень любить свою державу залежить її майбутнє. На уроках історії учні можуть не тільки засвоювати навчальний матеріал, а й робити виступи,готувати презентації, приймати участь у флешмобах та інше. На виховних годинах про патріотизм ми говоримо приводячи в приклад героїв різних часів. Такі заходи дають свій позитивний результат і ми матимемо гідних громадян нашого суспільства впевнено крокуючих у майбутнє.

Висновки

Підсумовуючи сказане, можна виділити такі основні аспекти :

• проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

• взаємозв'язок навчальної і позаурочної виховної роботи, зкоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональну організація життя колективу;

• наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі ( статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);

• здійснення всіх напрямків діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;

• емоційна насиченість життя класу;

• творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;

• орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, продовження освіти, до сімейного життя).

Рівень актуальності висвітленого досвіду підтверджується культурою поведінки, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті суспільства, допомагати тим, хто поряд. Ці вироблені уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя наших вихованців.