- Преподавателю
- Классному руководителю
- Урок «Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра» (9 класс)
Урок «Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра» (9 класс)
Раздел | Классному руководителю |
Класс | 9 класс |
Тип | Рабочие программы |
Автор | Литовченко С.В. |
Дата | 30.10.2015 |
Формат | doc |
Изображения | Нет |
14
ЗАЯВА
на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"
Прошу прийняти роботу до участі в Форумі педагогічних ідей "Урок". Цією заявою підтверджую, що матеріал є моєю власною розробкою і дозволяю його опублікувати в журналі «Відкритий урок» та на сайті Освіта.ua. З умовами проведення Форуму ознайомлена.
Назва роботи Урок на тему: «Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра»______________________________________________________________
Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:
Навчальний предмет _світова література
Клас 9
Навчальна тема Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра
Для розробок позакласних заходів указати: тип заходу, клас:
Тип заходу ____________________________________
Клас _________________________________________
ПІБ автора _Литовченко Світлана Володимирівна
Місце роботи __Мануйлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (повна назва закладу, організації тощо).
Посада учитель світової літератури
Телефон 0662601412
(код міста обов'язково)
Поштова адреса для листування (не електронна адреса): _с.Верхня Мануйлівка, вул.Горького - 4, Козельщинського району, Полтавської області 39120
______________________________________________________________________________
(індекс обов'язково)
__Литовченко С.В. 05.01.2015
(ПІБ) (дата)
Учитель світової літератури
Литовченко С.В.
Форум педагогічних ідей «Урок»
ОСПІВУВАННЯ КОХАННЯ І ДРУЖБИ В СОНЕТАХ ШЕКСПІРА
Мета: продовжити знайомство із сонетом як літературним жанром, показати відмінність сонетів Шекспіра від сонетів Петрарки; забезпечити яскраве, зацікавлене сприйняття поезії.
Обладнання уроку: портрет Шекспіра, фонозапис сонетів у виконанні А.Пугачової (сонет № 90), М.Тарівердієва (сонети № 102, 117).
Любов - це смолоскип,
що має світитит на ваших дорогах.
Ф.Ніцше
Зміст
І. Організаційна частина.
ІІ. Літературна розминка «Про що говорять дати»
Записати події, які відбулися в цей час
23 квітня 1564
1587 рік
1590 рік
1593 рік
1595 рік
1612 рік
23 квітня 1616
1623 рік
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
-
Вступне слово вчителя
Дослідники сходяться на думці, що сюжет першої своєї трагедії Вільям Шекспір запозичив з поеми А. Брука «Трагічна історія Ромео і Джульєтти», в якій італійська новела про нещасливе кохання тлумачиться в дусі неприхованого моралізаторства й повчання. Як гуманіст і представник ренесансного мистецтва Вільям Шекспір не прийняв інтерпретацію А.Брука. У передмові до поеми, надрукованої у 1562 році, йшлося про те, що читачу пропонується «трагічна історія… нещасних коханців, які зневажили владою та порадою батьків і друзів, … які зробили своїми головними порадниками п'яних кумоньок і забобонних монахів…, вдавшись до усіх авантюр і ризику, щоб домогтися здійснення свого бажання, використавши таємницю сповіді для досягнення своєї мети…, скривдивши святе ім'я законного шлюбу, щоб приховати безчестя таємного браку, і які зрештою усіма безчесними засобами наблизили свою нещасливу загибель». Як бачимо, версія Шекспіра відрізняється від поеми його попередника; автор, використавши давній сюжет, вніс у нього гуманістичне світобачення людини епохи Відродження.
-
Бесіда з учнями:
-
Поясніть слова В.Шекспіра «Нет повести печальне на свете, чем повесть о «Ромео и Джульетте».
-
Що зумовило гуманістичне трактування Шекспіром історії закоханих, покладеної в основу трагедії «Ромео і Джульєтта»?
-
До якого періоду творчості Шекспіра належить трагедія «Ромео і Джульєтта»? Чому автор залишив трагічний фінал запозиченого сюжету?
-
Які фарби використовує автор у зображенні того, що сталося у Вероні? Що в трагедії, на вашу думку, свідчить про розвиток подій «під італійським сонцем»?
ІV. Повідомлення теми і мети уроку, епіграфу.
Робота над епіграфом.
-
Як характеризує кохання німецький філософ Ніцше?
-
Чи можна з цих слів зрозуміти, якого значення у житті людини надає філософ коханню?
-
Чи перегукуються ці слова з тим, як змальовує кохання у своїй трагедії Шекспір?
І. Слово вчителя
Учитель: Сонети належать до прекрасних зразків ліричної поезії епохи Відродження. Жанр цей розроблявся задовго до Шекспіра. Форма сонета відома в Європі з ХІІ ст., введена в англійську поезію в І половині ХVІ ст. Томасом Уайєтом і Генрі Серреєм.
ІІ. Ознайомлення з новою темою
1.Повідомлення вчителя. Сонет - це 14 віршованих рядків і особлива система рими. З одного боку, це дисциплінує поета, з іншого - обмежує його. Сонети складали великі поети Європи: Данте, Петрарка, Боккаччо, Ронсар, Спенсер, Камоенс та інші. І.Франко писав:
Колись в сонетах Данте і Петрарка,
Шекспір і Спенсер красоту співали,
В майстерну форму, мов різьблена чарка,
Свою любов, мов шум-вино, вливали.
Свого класичного розвитку сонет набуває в Італії під пером Данте і Петрарки.
2.Завдання для дослідження: порівняти сонети Ф.Петрарки та В.Шекспіра за формою.
Ф.Петрарка
***
Сонет 267
1 Де погляд ніжний, де чарівний вид;
2 Де постать горда, де струнка постава,
3 Де мова та бентежна й величава,
4 Що завдає негідникові встид?
5 Де сміх, що жалить того, хто набрид?
6 Де та душа, що, мов зоря яскрава,
7 Висока й гідна владарського права,
8 Небесний нам осяяла блакит?
9 Я вами дихаю, для вас палаю,
10 Я народивсь для вашого єства,
11 Без вас мені нема й не треба раю;
12 Як радість відійшла моя жива,
13 В словах надію я плекав безкраю,
14 Та вітер порозвіював слова.
В.Шекспір
***
Сонет 15
1 Коли подумаю, що мить єдина
2 Лежить між розквітом і сном могил,
3 Що світ - видовище, в якім людина
4 Підвладна силі неземних світил;
5 Коли дивлюсь, що нам, немов рослину,
6 Вирощують і нищать небеса,
7 Що юний Шал трива одну хвилину,
8 А там навік безслідно погаса, -
9 Стривожений несталістю такою,
10 В розпуці гину я, відома річ,
11 Бо Час і Розпад ладяться війною
12 Твій день ясний перетворить на ніч.
13 І я іду на Час несамовитий,
14 Щоб нищене словами відновити.
Висновки. Класична італійська форма будується таким чином: два чотиривірші (катрени) і два чотиривірші (катрени) і два тривірші (терцини). Перший чотиривірш повинен мати експозицію, тобто виклад теми, у другому дається подальший розвиток теми, інколи за принципом протиставлення. У тривіршах викладається рішення теми, підсумок, висновки з роздумів автора.
Спочатку англійські поети наслідували італійську схему, потім виробили свою систему композиції сонета, яка була простішою від італійської. Це три чотиривірші й один двовірш, який мав своєрідний висновок, підсумок.
Оскільки цією формою користувався Шекспір, вона одержала назву шекспірівської.
3.Своєрідність сонетів Шекспіра та їх перекладів. Шекспір склав 154 сонети. Написані в різний час (приблизно між 1592 і 1598 рр.), вони були зібрані й надруковані в одному збірнику 1608 року.
Адресатами сонетів є юнак - друг і жінка - кохана, яка ввійшла в літературознавство як «Смаглява леді».
Тематика сонетів різноманітна: кохання, дружба, ревнощі, роздуми про свою долю, про невмирущість мистецтва, про творчість, філософські роздуми.
Сонети 6. 14, 20 та інші присвячені другу. Дружба її Шекспіра вища за кохання до жінки і разом з тим сповна всією повнотою любовних переживань: і радістю зустрічі, і сумом розлуки, і муками ревнощів.
У 55-му сонеті Шекспір говорить про свою поезію. Він відчував силу й значення своєї творчості, і коли писав: »Надгробків царських мармурові плити Переживе потужний мій рядок», - він не перебільшував.
У 66-му сонеті Шекспір виступає як громадянин і мислитель, який бачить соціальні болячки свого часу. Думки, закладені в цьому сонеті, перекликаються з його великими трагедіями. Він може стати епіграфом до цих трагедій.
Першим українською мовою почав перекладати сонети Шекспіра І.Франко. Порівняємо різні переклади цього сонета.
Словникова робота з поняттями: переклад вільний, переклад, підрядник.
Не раз я кличу смерть, бо нудно бачить в світі,
Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,
А капосне ніщо блищить у пишнім строю,
А вірність щирая, знай, б'ється з клеветою.
Як славу має й честь огида і облуда,
А чистоту он там сквернить насилля дике,
Як чесноту ганьбить ось стовпище велике,
А власть над всіма зла, як на очах полуда.
Перед надсилою художество німіє,
А дурень мудрому відмірює права,
І правда спутана, безпомічна дуріє,
А добрий в найми йде, а ледар ужива -
Умер би! Ні, держусь тривогою одною:
Як я умру, й любов моя умре зі мною.
(Пер. І.Франка)
Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І в чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості - ганебний суд,
І злу - добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоука в руці.
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов твоя.
(Пер. Д.Паламарчука)
Я кличу смерть - дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п'ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від цього всього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?!
(Пер. Д.Павличка)
Бесіда:
-
Як ви розумієте ідею цього сонета?
-
Який із перекладів, на вашу думку, звучить із більшою викривальною силою?
-
Який із них вам сподобався більше?
У цьому сонеті подано негативну оцінку звичаїв суспільства, у якому панує брехня і несправедливість.
Понад 20 сонетів (21, 42, 115, 116, 130 та ін.) присвяченя вічній темі кохання і пов'язаній з нею гамі почуттів: радощів і страждань, надії і суму.
Риса, яка відрізняє сонети Шекспіра - показ тонких переживань людини в яскравих, інколи незвичних образах. Внутрішній світ того, хто любить, різнобічний і складний. У нього по-справжньому кохає лише той, хто в коханні бачить єдину живу і добру силу. Любов - це всепоглинаюча, всеохоплююча пристрасть. Вона обов'язково пов'язана із благородством душі, що доходить до самовідданості. Людина, яка любить, ніколи не побажає зла коханому і ніколи не буде мститися. Вона бажає щастя і добра навіть тоді, коли страждає без взаємного кохання.
Для Шекспіра кохання дуже багато значило в житті. Він то намагається приховати свою любов і пише, що про неї голосно не говорять, більше про любов повинні говорити дії. То охоплений пристрастю, готовий кричати про своє кохання на весь світ. Кохану Шекспір подає як реальну жінку з усіма рисами земної істоти. Він не ідеалізує її, вона з вадами і недоліками, безмірно кохана.
Сонет 21
Ні, я не йду тропою віршоробів,
що оди тчуть з фальшивої краси,
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.
Своїх я уст брехнею не поганив,
Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.
У вірші правда - над усе для мене,
І я писав, що мила - чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.
Мою любов хвалити не годиться, -
Вона не крам, що продають в крамницях.
(Пер. Д.Паламарчука)
Цей сонет перекликається із сонетом № 130, який є гімном земній красі.
Сонет 130
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного, коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди, -
А не конвалії між диких трав.
І голосу рівнять її не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої цілком земні.
І все ж вона - найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.
(Пер. Д.Паламарчука)
Порівняйте з дослівним перекладом («підрядником»):
Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,
Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.
Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві.
Якщо волосся буває жорстким, як дріт,
Чорний дріт росте на її голові.
Я бачив троянди дамаські, червоні й білі,
Але нема таких троянд на її щоках,
І деякі духи приємніші,
Ніж дихання з рота моєї коханої.
Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,
Що музика має приємніший звук.
Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;
Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі.
І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.
Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.
Прослухайте цей сонет у перекладі російською мовою.
Её глаза на звёзды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И чёрной проволокой вьётся прядь.
С дамасской розой, алой или белой,
Нельзя сравнить оттенок этих щёк,
А тело пахнет так, как пахнет тело,
Не как фиалки белой лепесток.
Ты не найдёшь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.
И всё ж она уступит тем едва ли,
Кого в сравненьях пышных оболгали.
Це переклад С.Я.Маршака.
Бесіда:
-
Які спільні риси характеризують обидва сонети?
-
Із чим порівнюють перекладачі очі коханої?
-
Укажіть особливості опису коханої жінки в кожному з варіантів перекладу.
-
Кому з перекладачів удалося найбільш точно передати шекспірівський сонет?
-
Який прийом використовує автор у цьому сонеті?(Заперечення з метою ствердження.)
-
Чий переклад вам більше до вподоби?
Висновок.
У цьому сонеті Шекспір повстає проти традиції ідеалізованого зображення жінки, яка панувала в ті часи. Він сміливо протиставляє образ своєї коханої шаблонному поетичному портрету красуні.
Прекрасна особистість у високій правді та благородній природності своїх почуттів, утіленням ідеалу стає не примарна мрія, а жива плоть життя. Данте любив неземну жінку по-неземному, Петрарка любив неземну жінку по-земному. Вони обговорили предмет свого кохання. Шекспір же кохає земну жінку по-земному. Кохана, яку оспівує поет, - не традиційне янголоподібне створіння, зіткане із золота, блакиті і троянд, а жива, звичайна жінка.
ІІІ. Узагальнення вчителя
Шекспір значно розширює цей жанр, наповнюючи свої сонети ідейною глибиною, характерною для драми.
Ліричний герой сонетів - людина тонкої, сприйнятливої суті, глибокого й сильного почуття, особистість, яку хвилює і ранить багато чого в житті. Він з'являється перед нами спочатку не дуже обізнаним із життям, повним благородних ідеалів і навіть ілюзій. Потім він проходить через великі духовні переживання, страждає, і дух його міцніє, він знаходить розуміння життя і людей у всіх складнощах і протиріччях. Герой може помилятися, переживати падіння, але завжди знаходить можливість піднятися на нову моральну висоту. Це людина великого серця, якій доступні вірність, самопожертва, пристрасність, безкорисливість, людина з філософським складом розуму, щиро наділена багатьма дарами, головний з яких - бути другом, дар, доступний натурам благородним і чутливим.
ІV. Виразне читання сонетів учнями (напам'ять). Прослуховування фонозаписів
V. Підсумки уроку
Заключне слово.
Дякуючи своїй емоційності, лірика В.Шекспіра залишається співзвучною переживанням багатьох і багатьох поколінь. Якщо в його трагедіях людство знаходить всю широту проблем світорозуміння, то в сонетах відображається напружене, драматичне життя почуттів, які є частиною великого світу.
VІ. Домашнє завдання:
Високий рівень
-
Написати сонет.
Достатній рівень
-
Написати твір-мініатюру на тему: «Ліричний герой сонетів Шекспіра».
Середній рівень
-
Скласти свою збірку улюблених сонетів Шекспіра.