Урок «Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра» (9 класс)

Раздел Классному руководителю
Класс 9 класс
Тип Рабочие программы
Автор
Дата
Формат doc
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

14














ЗАЯВА
на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"



Прошу прийняти роботу до участі в Форумі педагогічних ідей "Урок". Цією заявою підтверджую, що матеріал є моєю власною розробкою і дозволяю його опублікувати в журналі «Відкритий урок» та на сайті Освіта.ua. З умовами проведення Форуму ознайомлена.

Назва роботи Урок на тему: «Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра»______________________________________________________________

Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:

Навчальний предмет _світова література

Клас 9

Навчальна тема Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра

Для розробок позакласних заходів указати: тип заходу, клас:

Тип заходу ____________________________________

Клас _________________________________________



ПІБ автора _Литовченко Світлана Володимирівна

Місце роботи __Мануйлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (повна назва закладу, організації тощо).

Посада учитель світової літератури

Телефон 0662601412
(код міста обов'язково)

Поштова адреса для листування (не електронна адреса): _с.Верхня Мануйлівка, вул.Горького - 4, Козельщинського району, Полтавської області 39120



______________________________________________________________________________
(індекс обов'язково)



__Литовченко С.В. 05.01.2015
(ПІБ) (дата)





Учитель світової літератури

Литовченко С.В.


Форум педагогічних ідей «Урок»


ОСПІВУВАННЯ КОХАННЯ І ДРУЖБИ В СОНЕТАХ ШЕКСПІРА


Мета: продовжити знайомство із сонетом як літературним жанром, показати відмінність сонетів Шекспіра від сонетів Петрарки; забезпечити яскраве, зацікавлене сприйняття поезії.

Обладнання уроку: портрет Шекспіра, фонозапис сонетів у виконанні А.Пугачової (сонет № 90), М.Тарівердієва (сонети № 102, 117).

Любов - це смолоскип,

що має світитит на ваших дорогах.

Ф.Ніцше


Зміст

І. Організаційна частина.

ІІ. Літературна розминка «Про що говорять дати»

Записати події, які відбулися в цей час

23 квітня 1564

1587 рік

1590 рік

1593 рік

1595 рік

1612 рік

23 квітня 1616

1623 рік

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Вступне слово вчителя

Дослідники сходяться на думці, що сюжет першої своєї трагедії Вільям Шекспір запозичив з поеми А. Брука «Трагічна історія Ромео і Джульєтти», в якій італійська новела про нещасливе кохання тлумачиться в дусі неприхованого моралізаторства й повчання. Як гуманіст і представник ренесансного мистецтва Вільям Шекспір не прийняв інтерпретацію А.Брука. У передмові до поеми, надрукованої у 1562 році, йшлося про те, що читачу пропонується «трагічна історія… нещасних коханців, які зневажили владою та порадою батьків і друзів, … які зробили своїми головними порадниками п'яних кумоньок і забобонних монахів…, вдавшись до усіх авантюр і ризику, щоб домогтися здійснення свого бажання, використавши таємницю сповіді для досягнення своєї мети…, скривдивши святе ім'я законного шлюбу, щоб приховати безчестя таємного браку, і які зрештою усіма безчесними засобами наблизили свою нещасливу загибель». Як бачимо, версія Шекспіра відрізняється від поеми його попередника; автор, використавши давній сюжет, вніс у нього гуманістичне світобачення людини епохи Відродження.


  1. Бесіда з учнями:

  • Поясніть слова В.Шекспіра «Нет повести печальне на свете, чем повесть о «Ромео и Джульетте».

  • Що зумовило гуманістичне трактування Шекспіром історії закоханих, покладеної в основу трагедії «Ромео і Джульєтта»?

  • До якого періоду творчості Шекспіра належить трагедія «Ромео і Джульєтта»? Чому автор залишив трагічний фінал запозиченого сюжету?

  • Які фарби використовує автор у зображенні того, що сталося у Вероні? Що в трагедії, на вашу думку, свідчить про розвиток подій «під італійським сонцем»?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку, епіграфу.

Робота над епіграфом.

  • Як характеризує кохання німецький філософ Ніцше?

  • Чи можна з цих слів зрозуміти, якого значення у житті людини надає філософ коханню?

  • Чи перегукуються ці слова з тим, як змальовує кохання у своїй трагедії Шекспір?

І. Слово вчителя

Учитель: Сонети належать до прекрасних зразків ліричної поезії епохи Відродження. Жанр цей розроблявся задовго до Шекспіра. Форма сонета відома в Європі з ХІІ ст., введена в англійську поезію в І половині ХVІ ст. Томасом Уайєтом і Генрі Серреєм.

ІІ. Ознайомлення з новою темою

1.Повідомлення вчителя. Сонет - це 14 віршованих рядків і особлива система рими. З одного боку, це дисциплінує поета, з іншого - обмежує його. Сонети складали великі поети Європи: Данте, Петрарка, Боккаччо, Ронсар, Спенсер, Камоенс та інші. І.Франко писав:

Колись в сонетах Данте і Петрарка,

Шекспір і Спенсер красоту співали,

В майстерну форму, мов різьблена чарка,

Свою любов, мов шум-вино, вливали.

Свого класичного розвитку сонет набуває в Італії під пером Данте і Петрарки.

2.Завдання для дослідження: порівняти сонети Ф.Петрарки та В.Шекспіра за формою.

Ф.Петрарка

***

Сонет 267

1 Де погляд ніжний, де чарівний вид;

2 Де постать горда, де струнка постава,

3 Де мова та бентежна й величава,

4 Що завдає негідникові встид?


5 Де сміх, що жалить того, хто набрид?

6 Де та душа, що, мов зоря яскрава,

7 Висока й гідна владарського права,

8 Небесний нам осяяла блакит?


9 Я вами дихаю, для вас палаю,

10 Я народивсь для вашого єства,

11 Без вас мені нема й не треба раю;


12 Як радість відійшла моя жива,

13 В словах надію я плекав безкраю,

14 Та вітер порозвіював слова.

В.Шекспір

***

Сонет 15


1 Коли подумаю, що мить єдина

2 Лежить між розквітом і сном могил,

3 Що світ - видовище, в якім людина

4 Підвладна силі неземних світил;


5 Коли дивлюсь, що нам, немов рослину,

6 Вирощують і нищать небеса,

7 Що юний Шал трива одну хвилину,

8 А там навік безслідно погаса, -


9 Стривожений несталістю такою,

10 В розпуці гину я, відома річ,

11 Бо Час і Розпад ладяться війною

12 Твій день ясний перетворить на ніч.


13 І я іду на Час несамовитий,

14 Щоб нищене словами відновити.

Висновки. Класична італійська форма будується таким чином: два чотиривірші (катрени) і два чотиривірші (катрени) і два тривірші (терцини). Перший чотиривірш повинен мати експозицію, тобто виклад теми, у другому дається подальший розвиток теми, інколи за принципом протиставлення. У тривіршах викладається рішення теми, підсумок, висновки з роздумів автора.

Спочатку англійські поети наслідували італійську схему, потім виробили свою систему композиції сонета, яка була простішою від італійської. Це три чотиривірші й один двовірш, який мав своєрідний висновок, підсумок.

Оскільки цією формою користувався Шекспір, вона одержала назву шекспірівської.

3.Своєрідність сонетів Шекспіра та їх перекладів. Шекспір склав 154 сонети. Написані в різний час (приблизно між 1592 і 1598 рр.), вони були зібрані й надруковані в одному збірнику 1608 року.

Адресатами сонетів є юнак - друг і жінка - кохана, яка ввійшла в літературознавство як «Смаглява леді».

Тематика сонетів різноманітна: кохання, дружба, ревнощі, роздуми про свою долю, про невмирущість мистецтва, про творчість, філософські роздуми.

Сонети 6. 14, 20 та інші присвячені другу. Дружба її Шекспіра вища за кохання до жінки і разом з тим сповна всією повнотою любовних переживань: і радістю зустрічі, і сумом розлуки, і муками ревнощів.

У 55-му сонеті Шекспір говорить про свою поезію. Він відчував силу й значення своєї творчості, і коли писав: »Надгробків царських мармурові плити Переживе потужний мій рядок», - він не перебільшував.

У 66-му сонеті Шекспір виступає як громадянин і мислитель, який бачить соціальні болячки свого часу. Думки, закладені в цьому сонеті, перекликаються з його великими трагедіями. Він може стати епіграфом до цих трагедій.

Першим українською мовою почав перекладати сонети Шекспіра І.Франко. Порівняємо різні переклади цього сонета.

Словникова робота з поняттями: переклад вільний, переклад, підрядник.

Не раз я кличу смерть, бо нудно бачить в світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б'ється з клеветою.

Як славу має й честь огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як чесноту ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива -

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов моя умре зі мною.

(Пер. І.Франка)

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І в чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості - ганебний суд,

І злу - добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоука в руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов твоя.

(Пер. Д.Паламарчука)

Я кличу смерть - дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від цього всього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?!

(Пер. Д.Павличка)

Бесіда:

  • Як ви розумієте ідею цього сонета?

  • Який із перекладів, на вашу думку, звучить із більшою викривальною силою?

  • Який із них вам сподобався більше?

У цьому сонеті подано негативну оцінку звичаїв суспільства, у якому панує брехня і несправедливість.

Понад 20 сонетів (21, 42, 115, 116, 130 та ін.) присвяченя вічній темі кохання і пов'язаній з нею гамі почуттів: радощів і страждань, надії і суму.

Риса, яка відрізняє сонети Шекспіра - показ тонких переживань людини в яскравих, інколи незвичних образах. Внутрішній світ того, хто любить, різнобічний і складний. У нього по-справжньому кохає лише той, хто в коханні бачить єдину живу і добру силу. Любов - це всепоглинаюча, всеохоплююча пристрасть. Вона обов'язково пов'язана із благородством душі, що доходить до самовідданості. Людина, яка любить, ніколи не побажає зла коханому і ніколи не буде мститися. Вона бажає щастя і добра навіть тоді, коли страждає без взаємного кохання.

Для Шекспіра кохання дуже багато значило в житті. Він то намагається приховати свою любов і пише, що про неї голосно не говорять, більше про любов повинні говорити дії. То охоплений пристрастю, готовий кричати про своє кохання на весь світ. Кохану Шекспір подає як реальну жінку з усіма рисами земної істоти. Він не ідеалізує її, вона з вадами і недоліками, безмірно кохана.

Сонет 21

Ні, я не йду тропою віршоробів,

що оди тчуть з фальшивої краси,

Їй не шкодують неба для оздоби

Здрібнілі і охриплі голоси.

Своїх я уст брехнею не поганив,

Для порівнянь не брав так, як вони,

Скарбів земних, перлин всіх океанів,

Зірок і квітів ранньої весни.

У вірші правда - над усе для мене,

І я писав, що мила - чарівна,

Хоча від матері лице натхненне,

А не з небес отримала вона.

Мою любов хвалити не годиться, -

Вона не крам, що продають в крамницях.

(Пер. Д.Паламарчука)

Цей сонет перекликається із сонетом № 130, який є гімном земній красі.

Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного, коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, -

А не конвалії між диких трав.

І голосу рівнять її не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої цілком земні.

І все ж вона - найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

(Пер. Д.Паламарчука)

Порівняйте з дослівним перекладом («підрядником»):

Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,

Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.

Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві.

Якщо волосся буває жорстким, як дріт,

Чорний дріт росте на її голові.

Я бачив троянди дамаські, червоні й білі,

Але нема таких троянд на її щоках,

І деякі духи приємніші,

Ніж дихання з рота моєї коханої.

Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,

Що музика має приємніший звук.

Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;

Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі.

І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.

Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.

Прослухайте цей сонет у перекладі російською мовою.

Её глаза на звёзды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И чёрной проволокой вьётся прядь.

С дамасской розой, алой или белой,

Нельзя сравнить оттенок этих щёк,

А тело пахнет так, как пахнет тело,

Не как фиалки белой лепесток.

Ты не найдёшь в ней совершенных линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И всё ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

Це переклад С.Я.Маршака.

Бесіда:

  • Які спільні риси характеризують обидва сонети?

  • Із чим порівнюють перекладачі очі коханої?

  • Укажіть особливості опису коханої жінки в кожному з варіантів перекладу.

  • Кому з перекладачів удалося найбільш точно передати шекспірівський сонет?

  • Який прийом використовує автор у цьому сонеті?(Заперечення з метою ствердження.)

  • Чий переклад вам більше до вподоби?

Висновок.

У цьому сонеті Шекспір повстає проти традиції ідеалізованого зображення жінки, яка панувала в ті часи. Він сміливо протиставляє образ своєї коханої шаблонному поетичному портрету красуні.

Прекрасна особистість у високій правді та благородній природності своїх почуттів, утіленням ідеалу стає не примарна мрія, а жива плоть життя. Данте любив неземну жінку по-неземному, Петрарка любив неземну жінку по-земному. Вони обговорили предмет свого кохання. Шекспір же кохає земну жінку по-земному. Кохана, яку оспівує поет, - не традиційне янголоподібне створіння, зіткане із золота, блакиті і троянд, а жива, звичайна жінка.

ІІІ. Узагальнення вчителя

Шекспір значно розширює цей жанр, наповнюючи свої сонети ідейною глибиною, характерною для драми.

Ліричний герой сонетів - людина тонкої, сприйнятливої суті, глибокого й сильного почуття, особистість, яку хвилює і ранить багато чого в житті. Він з'являється перед нами спочатку не дуже обізнаним із життям, повним благородних ідеалів і навіть ілюзій. Потім він проходить через великі духовні переживання, страждає, і дух його міцніє, він знаходить розуміння життя і людей у всіх складнощах і протиріччях. Герой може помилятися, переживати падіння, але завжди знаходить можливість піднятися на нову моральну висоту. Це людина великого серця, якій доступні вірність, самопожертва, пристрасність, безкорисливість, людина з філософським складом розуму, щиро наділена багатьма дарами, головний з яких - бути другом, дар, доступний натурам благородним і чутливим.

ІV. Виразне читання сонетів учнями (напам'ять). Прослуховування фонозаписів

V. Підсумки уроку

Заключне слово.

Дякуючи своїй емоційності, лірика В.Шекспіра залишається співзвучною переживанням багатьох і багатьох поколінь. Якщо в його трагедіях людство знаходить всю широту проблем світорозуміння, то в сонетах відображається напружене, драматичне життя почуттів, які є частиною великого світу.

VІ. Домашнє завдання:

Високий рівень

  • Написати сонет.

Достатній рівень

  • Написати твір-мініатюру на тему: «Ліричний герой сонетів Шекспіра».

Середній рівень

  • Скласти свою збірку улюблених сонетів Шекспіра.


© 2010-2022