Збірка матеріалів на тему СІмя і діти

Відділ освіти

Новосанжарської районної державної адміністрації

Сухомаячківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Новосанжарської районної ради

Полтавської області

І.В.Лобач СІМ'Я І ДІТИ

с. Суха Маячка

2012

Лобач Ірина Вікторівна - вчитель математики,

учитель І -ї кваліфікаційної категорії.

.

В основу роботи покладено ідею домінуючої

відповідальності батьків за виховання дітей, роль сім'ї у соціалізації дитини, та усвідомленого впливу на її майбутнє. Автор пропонує матеріал для батьківських зборів на тему

" Роль сім'ї у вихованні дитини".

Матеріали роботи можуть бути використані у роботі класного керівника із батьківським колективом, при проведенні батьківських зборів; для індивідуальної роботи з батьками, покликані формувати свідоме ставлення батьків до виховання дитини, як процесу її адаптації у суспільстві та становлення фізично-здоровим, корисним і успішним громадянином своєї країни.

Робота схвалена педагогічною радою школи.

Протокол №3 від 12.03.2012р.

Передмова

Перші вчителі дитини- родичі.

Щаслива ж та дитина, що чує

і бачить тільки добре, гарне від

своїх батьків, а яка щаслива та,

яка того добра не має.

Іван Бажанський.

Тема "Батьки і діти " була, є і буде актуальною в усі часи існування людства. Віддавши дитину в школу, батьки розділяють із педагогічним колективом відповідальність за майбутнє своїх дітей. І тільки у тісній співпраці вчителів та родини, можна ефективно здійснювати виховання учня, формувати всебічно розвинену людину, здатну успішно долати життєві перешкоди та вижити у цьому бурхливому світі. Від правильного чи неправильного виховання в сім'ї залежить які моральні якості та життєві цінності забере дитина із собою у самостійне життя і як використає набутий досвід у родині. А батькам завжди хочеться, щоб їхні діти жили краще від них.

Батьківські збори

Тема: Роль сім'ї на різних етапах вікового розвитку дитини.

Мета: Ознайомити батьків із основними етапами розвитку дитини та роллю батьків у створенні умов її розвитку на цих етапах. Розширити їх педагогічний кругозір. Зацікавити у співпраці з педагогічним колективом школи.

1. Лекційний матеріал.

У родині свято - народилася дитина! Першим, хто допомагає їй вступити у контакт із оточуючим світом, це - мама. Перші місяці малюк відчуває себе нерозривним з мамою, сприймаючи світ приблизно так: "Мене люблять, про мене піклуються. Значить я існую ." Завдяки грудному вигодовуванні, контакту " шкіра до шкіри ", в дитини з'являються такі почуття, як довіра до світу, довіра до себе, впевненість у своїх силах. Також встановлено, що від якості взаємостосунків мати - дитина в перший рік залежить подальший розвиток особистості. Чому дитині потрібна саме мати? Напевне тому, що вона інтуїтивно знає, що потрібно дитині, відчуває її. За даними ВООЗ відомо, що мати годує дитину краще,

ніж будь - хто інший. Годуючи грудним молоком, відповідаючи на її потреби, спілкуючись з нею, мати сприяє не тільки фізичному здоров'ю, але і психічному та інтелектуальному розвитку дитини. Молоко матері сприяє розвитку мозку, акт ссання - розвитку мовленнєвого апарату. Саме тому у перший рік життя близький контакт з мамою є умовою для повноцінного розвитку дитини. [1]

Перші три роки життя дитина черпає сили і досвід батьків, братів, сестер. Контроль і теплота з боку батьків, догляд за малюками, дисциплінарні міри впливають на психосоціальний розвиток дитини. Брати та сестри надають цінний досвід соціалізації. Спілкуючись із дорослими, малюк засвоює норми та правила, навчається навичкам самообслуговування, пізнає світ предметів. В цьому їй допомагають дорослі близькі люди.

У дошкільному віці провідну роль у створенні умов розвитку дитини продовжує відігравати сім'я з усією системою взаємо- відносин у ній. Проте, вже на цьому етапі розвитку дитини світогляд її розширюється, але сім'я залишається посередником у контакті дитини із оточуючим світом. Дитина активно взаємодіє із однолітками, абсорбуючи соціальні знання та навички. Основна діяльність у цей період -

рольова гра. Велику роль у розширенні досвіду відіграють різні соціальні установи: дитячі садки, клуби творчості, лікувальні установи, спортивні секції.

І ось наша дитина в молодшому шкільному віці. Навчання в школі приносить нову соціальну ситуацію. Школа стає для неї другим домом. Добре, якщо і другою сім'єю. Тут організатором спілкування стає вчитель, який допомагає адаптуватися до нових норм поведінки, вміти підпорядкувати свої бажання новому розпорядку буття. Але сім'я не залишається осторонь, а продовжує виступати посередником і ,навіть, співучасником у становленні нових відносин.

Та ось на зміну молодшому шкільному віку ступає підлітковий, а на зміну авторитету вчителя приходить авторитет групи однолітків, відбувається орієнтація на авторитет цікавих людей, відомих і невідомих, аби цікавих - тих, хто може повести за собою. Розширюються інтереси та захоплення під впливом однолітків. Дитину оточують групи за інтересами, куси з різних наук, музика, спорт, дискотеки, парки, вилиці, місто. Підліток претендує на нові для себе права дорослих, шукає себе в цьому світі.

Юнацький вік пе6редбачає зміни соціальної ситуації. У цей період молода людина шукає шляхи самовизначення, відкриває для себе світ професій, намагається реалізувати себе у праці, бере участь у житті громади, політичному житті, наближається до створення сім'ї. У цей час юнак чи дівчина спроможні відкрити двері у різні сфери життя, свідомо ставить перед собою завдання та реалізує їх.

Як бачимо, на різних вікових етапах життя на розвиток дитини впливає соціальне оточення. На різних етапах розвитку дитини основну роль у створенні повноцінних умов життя відіграє сім'я. Із зростанням дитини, сім'я стає посередником між дитиною та соціумом, а потім вже доросла людина робить свідомі самостійні кроки у широкий світ суспільства. Проте, якість її взаємодії зі світом залежить від перших кроків спілкування з близькими людьми. [1]

2. Питання для анкети "Батьки про дитину " [2]

1. Скільки часу (приблизно) Ви проводите в спілкуванні з дитиною:
- Протягом дня ...
- Протягом тижня ...
- В розмовах, розмовах ...
- У спільній роботі ...
- У кіно, клубі, театрі, бібліотеці ...
- На прогулянках (у ліс, на річку і т.п.) ...
2. Чи є інші види спілкування? Вкажіть їх.
3. Чи вважаєте Ви це час спілкування достатнім для виховання вашої дитини?
4. Чому?
5. Чи впевнені Ви, що правильно розумієте особливості розвитку своєї дитини?
6. Зустрічаєте Ви труднощі у вихованні дитини, і які? Як їх вирішуєте?
7. З ким дружить ваша дитина?

8. Як часто у вас в будинку бувають друзі вашої дитини?
9. Як часто ваша дитина краще проводити вільний час?

Батьківські збори на тему: Поради батькам у вихованні та навчанні дітей.

Мета: Надати поради батькам щодо створення сприятливих умов навчання та відпочинку дитини.

У народі говорять: "Навіщо клад, коли у сім'ї лад". І в цьому вислові закладено глибокий педагогічний зміст. Особливу роль у вихованні і навчанні дітей в сім'ї відіграє загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість.
Виховання дітей в сім'ї має, безперечно, суб'єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Загально відомо, що сім'я може сприйняти формування всебічно розвинутої особливості або гальмувати його.
Загальної для всіх формули успішного виховання дітей у сім'ї дати не можна.
Люди кажуть, що гарна та сім'я, в якій виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат родинного виховання, його тональність, загально спрямованість. Часто можна почути: "Погляньте, ніяких спеціальних цілей сім'я не ставила, а діти виросли прекрасні". Гадаємо, що нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки живуть не заради дітей або себе, а живуть всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий родинний і педагогічний мікроклімат.

У виконанні всіх завдань виховання і навчання дітей батькам допоможуть знання про режим дня і його роль для учнів.
Ви, як батьки, повинні знати, що від рівня працездатності залежить, скільки часу учні витрачають на виконання уроків. При низький працездатності школярі більше часу проводять за уроками, менше гуляють, менше рухаються, що в свою чергу знижує працездатність. Учню здається, що він віддає всі сили навчанню сидить за столом, не відривається від книжок і зошитів, а результати невтішні.
Тому вам необхідно знати, як змінюється працездатність школярів на протязі тижня.
1. В понеділок вона не дуже висока: після вихідного дня відбувається відпрацьовування, повернення до попереднього режиму дня, так як режим неділі відрізняється від режиму учбових днів.
2. Найкраще всього працюється у вівторок і середу, коли після відпочинку сил ще багато і учень вже увійшов у навчальний режим.
3. У четвер з'являються ознаки стомлення, які підсилюються у п'ятницю і в суботу. І так на протязі всього навчального року.

Шановні батьки! Запам'ятайте також правила гігієни, які підтримують високу працездатність учнів.
Всім відомо, що зранку ваші діти встають, прибирають ліжко, умиваються і чистять зуби, роблять зарядку, снідають, одягаються і йдуть до школи.
Час їхнього підйому, вам допоможе визначити чіткість, з якими вони виконують всі перелічені дії.

Від цього залежить, піднесення їм за 1 - 1,5 год. до початку занять або за 30-40 хв. Поспішати не можна тому, що тоді учні виконують все не якісно бо не виконання обов'язків об'єктивно не вистачає часу. Поспішність, ще шкідлива і тому, що при переході від сну і до роботи потрібна поступовість і спокійна перебудова діяльності різних органів і систем організму з режиму відпочинку до активного режиму.
Для того, щоб ваша дитина прийшла в школу спокійною і активною, необхідно щоб звечора був приготовлений портфель, одяг і не готувати все це на поспіх з ранку. Якщо всього цього не робити, ранкові збори до школи супроводжуються криком, гаміром, хвилюванням, від чого працездатність на уроках знижується.

Батьки, запам'ятайте! Не можна допускати, щоб діти готували уроки відразу після повернення зі школи. Після обіду необхідно, щоб вони погуляли на свіжому повітрі 2-2,5 год.
Діти і підлітки залюбки бувають на свіжому повітрі. А учні старших класів (10-11) гуляють мало. В старших класах довше продовжуються заняття в школі, більше задають додому. Але справа не тільки в цьому. У старшокласників рівень розвитку вище і вони починають роздумувати: а навіщо мені йти на вулицю, що я там буду робити? Сама по собі осмисленість дій ознака зрілості людини. Але потрібно розуміти, що шкідлива звичка не гуляти руйнує здоров'я.
Уявіть собі... Якби була можливість спостерігати за людиною впродовж всього її життя, а ще краще - відзняти документальний фільм (день за днем, рік за роком), можна було б помітити, як змінюється з віком ставлення до руху. Від постійного руху (з ранку до ночі) в дитинстві, через епізодичний рух у підлітковому та юнацькому віці (танці, дискотека, футбол, бадмінтон, волейбол...) переважна кількість дорослих людей з віком переходить до майже повністю позбавленого рухової активності способу життя (телевізор, диван, стілець і стіл на роботі, громадський транспорт...). Звідки взялося у людей небажання рухатися? Чому "гомо сапієнс" («людина розумна», з лат.) стала "Хомо се-дантартус" ("людина сидяча", з лат.)?
Мабуть, з одного боку, це результат неправильного виховання (згадайте, як у дитинстві та часто і зараз вас постійно заспокоюють батьки, старші, вчителі: «Не бігай!», «Сядь, посидь!», «Заспокойся, посидь на місці!»). Ви бачите приклад дорослих, які будуть стояти годину на автобусній чи тролейбусній зупинці, хоча можна пішки подолати необхідну відстань за 15-20 хвилин. З іншого боку, це, напевно, лінощі. Хоча народна мудрість говорить, що лінощі - найпоширеніший спосіб самогубства. Саме вони змушують нас годинами лежати в неділю на дивані перед телевізором, пхатися в переповнений громадський транспорт (без великої на те потреби), забути дзвінку радість легкого вільного бігу чи приємну втому після помірних фізичних вправ або спортивних ігор.
Навіть діти відчувають це на собі. Збільшення навчальних програм і предметів зумовлює зростання навчального навантаження в школі і вдома. Ви вже більшу частину доби сидите чи лежите. Такий малорухомий спосіб життя особливо небезпечний в молодшому шкільному і підлітковому віці, коли закладається фундамент здоров'я на все життя. Підготовка уроків проходить успішно і швидко, коли учні працюють у спеціально обладнаному місці. Щобне порушувати осанку, потрібно слідкувати за позою своєї дитини. Якщо голова постійно низько опущена і нахилена вбік, лікоть лівої руки звисає зі столу, ліве плече опускається нижче правого, а хребет викривлений в вліво, розвивається .
При письмі ручку слід брати за 4-5 см від кінчика. Допустима тривалість безперервного письма у віці 15-18 років 25-30 хв.
Починаючи підготовку уроків слід з письмових завдань, особливо з тих, які не важкі, так як необхідно поступово увійти в роботу. Але саме важке завдання не слід залишати під кінець, наростаюче в ході виконання уроків стомлення заважає сконцентруватися і успішно виконати роботу.
Довга безперервна робота втомлює, працездатність спадає, короткочасний відпочинок дозволяє відновити сили без втрати робочого настрою. Більш довгий відпочинок збиває робочий настрій.
Під час заняття не потрібно слухати радіо дивитися телевізор, одночасно з виконанням уроків що-небудь їсти. Але під час перерви корисно виконувати декілька домашніх вправ справ.Однією з умов успішного навчання і виховання є довіра до дитини, її самостійності. Якщо учень бачить що вірять в його сили, вірять в те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я підсилює його сили, вселяє впевненість в своїх силах, народжує бажання краще вчитися! [3]

Батьківські збори на тему: Чому з'являються "педагогічно занедбані" діти? Мета: Ознайомити батьків із помилками сімейного виховання, які призводять до появи "педагогічно занедбаних" дітей.

Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які продукують так званих пе­дагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, пе­дагогічно пасивні та антипедагогічні.

Перша група - сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло.Їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).

Друга група - сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Во­ни з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на вихо­вання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) при­чин не можуть належним чином виховувати дітей. У та­ких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфлікт­ні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль за ними.

Третя група - сім'ї, що характеризуються антипеда­гогічними, аморальними умовами виховання дітей. У та­ких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім'ї антипедагогічну обста­новку, намагаються виправдати відхилення від норм по­ведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

У сучасних умовах склався ще один тип сімей, що по­требують особливої уваги з боку школи, - сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на вихован­ня їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гу­вернанткам. У школу й зі школи дітей возять на іномар­ках. Батьки не дозволяють їм гратися у дворі з однолітка­ми, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Ви­трачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посяган­ня на свободу їх дитини.

Батьківські збори на тему: Батьки та відповідальність.

Мета: Ознайомити батьків із видами юридичної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків.

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов'язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки,

зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися нетрадиційні форми сім'ї. У зв'язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов'язки батьків та гарантії їх реалізації.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про

правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері.

Як кажуть, "батьків не обирають" і, нажаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони порушують норми чинного законодавства.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні

покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов'язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:
- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

«Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей»);
- цивільно - правової (статті 1178 - 1183 Цивільного кодексу України);
- сімейно - правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);

- кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі - КК ) «Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездію, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість,

агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров'ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).

Відповідно до статті 184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян».

«Злісне невиконання батьками , опікунами чи піклувальниками встановлених обов'язків по догляду

за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,- карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк » (стаття 166 КК України).

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом обов'язки по догляду за малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти - завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.[4]

Література:

[1]- Путівник класного керівника. Тарасова Т.В.,

Кириченко В.І.; Тернопіль,2006р.

[2]-. Школа і сім'я: конструктивний діалог.

Богословська.

[3]- Класний керівник. Основні напрямки

діяльності.

Дереклеєва Н, 2007р.

[4]- court.gov.ua/tu15/infor/10/.

Ганна Христова, кандидат юридичних

наук,Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого

5- Золота педагогічна скарбничка.

О.М.Ворожейкіна.

6- Бібліотека класного керівника .Виховні

години. Г.М.Бондарчук, М.М. Тимочків.

Зміст

1. Передмова. - --------------------------------------------

2. Роль сім'ї на різних етапах вікового розвитку дитини

3.Поради батькам у вихованні та навчанні дітей.

4.Чому з'являються "педагогічно занедбані" діти?

5.Батьки і відповідальність.

6. Презентація на тему "Батьки і діти "(додаток на

електронних носіях ).

21