Віртуальна екскурсія «Меморіальні пам’ятки Харківщини часів Великої Вітчизняної війни»

Мета : показати учням масовий героїзм людей на фронтах і в тилу, розкрити історичне значення Перемоги над нацистською Німеччиною;формувати свідомого громадянина-патріота, ураховуючи вікові особливості школярів; виховувати в учнів стійке почуття національної свідомості й високої духовності, любов до рідного міста, краю, повагу до загальнолюдських моральних цінностей, спонукати до роздумів над сенсом людського існування.

Обладнання: електронна презентація, аудіозаписи з піснями військових років.

Форма проведення: віртуальна екскурсія

Хід уроку

І. Організаційний момент.

(Відеокліп пісні Л.Гурченко «Харьков, мой город родной»)

ІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою й завданнями уроку.

Слово вчителя.

Сьогодні ми з вами поговоримо про одну із сторінок життя нашого рідного міста, але, на жаль, вона є трагічною для харків'ян. У Харкові безліч місць, пов'язаних з військовими діями. Окуповано місто був з 24 жовтня 1941 року по 13 серпня 1943 з невеликою перервою з 15 лютого по 16 березня 1943 року. За цей час місто перенесло жахливі руйнування, деякі квартали після війни довелося знести, оскільки вони ремонту не підлягали. Населення міста за цей час скоротилося з приблизно 800 тисяч чоловік до 190 тисяч. В період війни були масові розстріли мирного населення, в першу чергу діставалося євреям.

У серпні цього року ми відзначили 70-річчя визволення Харкова від німецьких загарбників. Тому сьогодні я пропоную вам здійснити віртуальну екскурсію «Меморіальні пам'ятки Харківщини часів Великої Вітчизняної війни».

1 зупинка - Дробицький яр

Дробицький Яр - урочище в східній частині Харкова, починається в місці перетину Московського проспекту з окружною автодорогою. Дробицький Яр здобув популярність як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами в 1941-1942 роках.
Німецькі війська вступили в місто 24 жовтня 1941 року. Вже 5 грудня почався перепис населення міста, причому євреїв вносили до особливих списків. 14 грудня 1941 року за наказом військового коменданта міста генерала Путкамера всіх євреїв в дводенний термін зобов'язали переселитися в район ХТЗ. У робочих бараках, що залишилися після будівництва заводу, було організовано єврейське гетто. Щодня з гетто виводили групи по 250-300 чоловік, які прямували на розстріл в Дробицький Яр. Вже на початку 1942 року харківське гетто припинило своє існування. Також в яру розстрілювали полонених червоноармійців і психічно хворих людей. Всього ж, за даними Державного архиву Харківської області, було розстріляно близько 16 - 20 тисяч чоловік.
В 1991 року оргкомітет «Дробицький Яр» запропонував побудувати на 9 гектарах Меморіал жертв фашистського геноциду. Через нестачу коштів будівництво поновилося тільки в 2000 році і 13 грудня 2002 року була відкрита перша черга меморіалу. Насамперед увійшов знак мінору, автодорога до меморіального комплексу, алея і пам'ятник-монумент. 22 серпня 2005 року на меморіалі жертвам нацизму відкрився траурний зал з Чашею скорботи.
(Перегляд відеороліка «Харків у роки окупації»)

2 зупинка -гора Кремянець

22 червня 1941 року мирне життя ізюмчан було перерване віроломним нападом на нашу країну фашистської Німеччини. Ізюм довгий час був ареною жорстоких боїв. З жовтня 1941 року через місто протягом семи місяців проходила лінія фронту. Трагічні події розгорнулися в районі Ізюма в травні 1942 року. Після невдалої Харківської наступальної операції в оточення потрапили три армії Південно-Західного фронту. Частині військових з'єднань 9-ї армії вдалося вирватися з оточення, однак війська 57-ї і 6-ї армій, а також оперативна група генерала Л.Бобкіна були практично знищені. Долю своїх солдат у травневих боях розділили і командуючі цих армій.

З 23 червня 1942 року по 5 лютого 1943 року наше місто перебувало в окупації. Вранці 5 лютого 1943 року зусиллями 267 стрілецької дивізії 6-ї армії Ізюм був звільнений від фашистських загарбників. Однак подальший наступ радянських військ був зупинений. Після весняних боїв на правому березі Сіверського Дінця був створений плацдарм, на якому війська Червоної Армії сковували фашистські війська, які командування Вермахту так і не змогло задіяти у битві на Курській дузі. Навесні - влітку 1943 року в районі Ізюма розгорнулися жорстокі бої, в одному з яких загинув командуючий бронетанковими військами Південно-Західного фронту генерал-лейтенант П.В.Волох. Після завершення військової операції на Курщині, починаються бої за остаточне звільнення Ізюмщини від окупантів. Останній населений пункт нашого краю був звільнений 10 вересня 1943 року.

Хоробро воювали ізюмчани на фронтах Великої Вітчизняної війни. Груди багатьох прикрасили ордена і медалі. Дванадцять ізюмчан удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а А.К.Недбайло удостоєний цього звання двічі. Ізюмчани свято шанують ветеранів війни, завжди пам'ятають про полеглих воїнів-визволителів. Світлій пам'яті тих, хто воював на ізюмській землі, присвячений величний меморіал на горі Крем'янець. Площа меморіалу 7,5 гектарів. На його території знаходиться пам'ятник "Скорботна мати" та могила Невідомого солдата. На центральній алеї, яка веде до меморіалу, встановлена військова техніка періоду Великої Вітчизняної війни. Вінцем меморіалу є площа Пам'яті. Тут, біля Вічного вогню, проходять найбільш урочисті міські свята. Меморіальний комплекс на горі Крем'янець споруджений у 1985 році до 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1985 року місто Ізюм нагороджено орденом Вітчизняної війни І ступеню.

Вже кілька десятиліть у нашому місті існує хвилююча традиція - кожного вечора 9 Травня у день святкування річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні на гору Крем'янець із запаленими факелами піднімаються жителі міста і навколишніх сіл, численні гості Ізюма, щоб віддати шану тим, хто захищав честь і незалежність нашої держави, хто чотири довгих роки йшов до Перемоги. Ідуть дорослі і діти, ветерани війни і ті, хто знає про неї тільки з підручників історії та розповідей батьків, дідусів і бабусь. Грандіозне сходження завершується на центральній площі Меморіалу - Площі Пам'яті святковим феєрверком. Цього дня до нашого міста приїздить велика кількість гостей. Вони беруть участь у святкових заходах, які цього дня відбуваються в Ізюмі, а ввечері разом з ізюмчанами стають учасниками грандіозної факельної ходи.

3 зупинка - висота Маршала Конєва

Меморіальний комплекс "Висота маршала І.С. Конєва" знаходиться в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області. Саме тут, поблизу селищ Гаврилівка і Солоницівка, на висоті 197,3, в серпні 1943 року знаходилися спостережні пункти командувача військ Степового фронту генерал-полковника І.С.Конєва, командувача 53-ї армії генерал-майора І.М. Манагарова та командира 252-ї стрілецької дивізії генерал-майора Г.І. Анісімова. Звідси здійснювалось оперативне керівництво військами у ході запеклих боїв завершального етапу Бєлгородсько-Харківської наступальної операції (3-23 серпня 1943 року). Ввечері, 22 серпня 1943 року, І.С.Конєв віддав наказ арміям Степового фронту про нічний штурм Харкова. До 12 години 23 серпня 1943 року війська 69-ї, 7-ї гвардійської та 53-ї армій остаточно звільнили місто від німецько-фашистських загарбників. Того ж дня столиця СРСР м. Москва салютувала визволителям Харкова 20-ма артилерійськими залпами із 224 гармат, а десять дивізій Степового фронту (15-а, 28-а, 89-а, 93-я гвардійські стрілецькі, 84-а, 116-а, 183-я, 252-а, 299-а, 375-а стрілецькі) наказом Верховного Головнокомандувача удостоєні почесного найменування "Харківських".

У повоєнний період колишнє розташування командного пункту Степового фронту стає місцем проведення масових заходів з нагоди Дня Перемоги. 9 травня 1965 року до 20-ї річниці Перемоги на висоті 197,3 було вперше проведено урочистий мітинг громадськості. В 1968 році свій командний пункт відвідав І.С. Конєв.

Указом Президента України від 14 травня 2008 року меморіальному комплексу надано статус національного.

4 зупинка - Меморіальний комплекс у Лісопарку.

У лісопарку знаходиться Меморіальний комплекс Слави, який був побудований в 1977 році на місці масових розстрілів радянських громадян німцями під час Великої Вітчизняної війни. Т

Це головний меморіальний комплекс знаходитися в лісопарку - місці куди фашисти звозили душогубками жителів міста спійманих в центрі, на базарі і в інших місцях. Про ці облави згадує відома актриса Людмила Гурченко, яка трохи не потрапила в душогубку при облаві на центральному ринку.

Біля входу з боку Білгородського шосе знаходяться два пилона, що обрамляють вхід на алею, статуєю Батьківщини-матері, що замикається. Алея обсаджена строгими ялинами, що підкреслюють урочистість місця. Вечірньої пори траурне враження посилює штучне освітлення. Справа уздовж алей стоять гранітні тумби - саркофаги з приспущеними прапорами і військовими атрибутами, відлитими з бронзи. Вони символізують загиблих на війні воїнів радянської армії, мирних жителів і партизан з підпільниками. За статуєю Батьківщини-матері витягувалася стела з сірого граніту з горельефным зображенням захисників Батьківщини - радянських воїнів, партизан, підпільників. На ній зображені різні періоди війни : від окупації міста до його звільнення. Ліворуч ми бачимо алегоричну композицію з п'яти берізок, і гранітної стелы замість шостої; на Україні під час війни загинув кожен шостий, а в Білорусії кожен четвертий. Поруч представниками харківської єпархії встановлений дерев'яний хрест, символізуючий місце того, що упокоїло покійних.

(Перегляд відеороліка «Харьков взят. Фашисты выкинуты из Харькова»)

Вчитель: Ось і закінчилась наша віртуальна екскурсія. З вдячністю і глибокою шаною вклоняємося ми живим ветеранам війни, які винесли на своїх плечах весь тягар воєнного лихоліття, звільнивши рідну землю від фашизму, і день у день тяжкою працею відбудовували на ній мирне життя. Із всього що ви почули я хотіла б, щоб ви, любі діти, запам'ятали, що подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину, виявив нездоланну мужність та незламність духу. Саме ветеранам-визволителям ми завдячуємо свободою та мирним небом, тим, що сьогодні можемо ростити дітей, обробляти лани, посміхатися сонцю. Ми вдячні людям, чия юність була обпалена жорстокою війною. Людям, які билися з німецько- фашистськими загарбниками заради життя на землі, заради майбутнього ваших батьків і матерів, заради вас, шановні учні.

Підсумок.

Вчитель: Наш обов'язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам'ята­ти про усіх, хто кував перемогу й загинув.

За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай Їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!