Тема. Побут, традиції, господарство давніх греків

Урок 39

Тема. Побут, традиції, господарство давніх греків

Мета: дати уявлення про побут і повсякденне життя стародавніх греків, сформувати уявлення про економіку; вдосконалювати навички роботи з інформативними текстами, розвивати психологію співпраці; сприяти засвоєнню нових понять «економіка», «гімназія», «туніка», «гімантій», «тронос».

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення : практичне заняття

Обладнання: атлас, інформативні тексти, ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація знань

Історичний диктант

1. Вищий посадовець в Афінах. (Cтратег)

2. Як називалася рада знаті в Афінах? (Ареопаг)

3. Хто в афінській державі сплачував податок за право проживати в цьому полісі? (Купці-переселенці)

4. Грецький скульптор, друг Перікла, автор статуї Зевса. (Фідій)

5. Що означає поняття «демократія»? (Влада народу)

6. Що грецькою означає слово «стратег»? (Воєначальник)

7. Афінський мудрець, вчитель і друг Перікла. (Анаксагор)

8. Демос - це … (народ).

9. Хто ввів оплату посадовцям? (Перікл)

10. Які посадовці в Афінах обиралися долею? (Судді суду присяжних)

11. Кому був присвячений храм Парфенон? (Богині Афіні)

12. Хто мав громадянські права в Афінах? (Чоловіки)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

У ч и т е л ь. Що б ви хотіли дізнатися про повсякденне життя греків?

У ч н і. Як одягалися, що їли, які були у них дома, як проводили дозвілля, як виховували дітей?

Відповіді учнів учитель записує на дошці. Потім учитель пропонує учням обрати собі питання для вивчення і сформувати експертні групи.

На основі матеріалів підручників різних авторів та інформативних текстів учні готують групове повідомлення з обраного питання.

Вчитель нагадує алгоритм роботи в групі.

Повсякденне життя греків. Сімейні традиції

Те к с т 1. « Х а р ч у в а н н я г р е к і в »

Більшість жителів Греції харчувалися хлібом і кашею. Зазвичай це був ячмінний хліб, оскільки пшениця коштувала дорожче, ніж ячмінь.

Іншою доступною їжею були: сир, риба, овочі, яйця та фрукти. Полювання на зайців, оленів та кабанів давало можливість вживати м'ясо.

На сніданок зазвичай подавали шматок хліба, змочений у вині. На обід міг бути хліб зі шматком сиру та декілька оливок або фіг. На вечерю подавали частіше за все ячмінну кашу або хліб з овочами. Як приправи використовували коріандр і кунжут. У теракотових вуликах тримали бджіл.

Мед був єдиними солодощами на столі стародавнього грека. Заможні люди харчувалися більш різноманітно. Вони більше споживали риби, м'яса, могли дозволити собі хліб з пшениці.

Вино готували з винограду. Виноград збирали у вересні. Спочатку виноград м'яли ногами у великих чанах. Потім розчавлену виноградну массу поміщали під прес, віджимали і розливали сік у великі глеки - піфоси, де він поступово перетворювався на вино. Вино змішували з водою так, щоб води було більше (принаймні, удвічі), ніж вина. По суті, це був лише засіб для знезараження води грецьких колодязів.

Те к с т 2. « Б у д и н о к а ф і н я н и н а »

Хати стародавніх греків будувалися з необпаленої цегли: їх було неважко зламати й легко відновити. Двері та віконні рами робили з дерева, яке вважалося дорогим матеріалом - його було замало.

Грецькі будинки розташовувалися навколо внутрішнього дворика. У внутрішньому дворику стояв вівтар, тут же проходило все господарське життя. З нього вели двері до кімнат першого поверху із земляною підлогою, яка пізніше замінюється мозаїчною. Кімнати обігрівалися нагрітим деревним вугіллям у невеликих металевих жаровнях. Вікна, що виходили на вулицю, були маленькими, розташовувалися практично під дахом і зачинялися віконницями.

Сходи вели з двору на другий поверх, де знаходилися спальні та приміщення для слуг. Грецькі будинки були розділені на дві частини: чоловічу та жіночу. На чоловічій половині греки зустрічалися з друзями, влаштовували гулянки. На жіночій - працювали: пряли, ткали, вишивали.

Жінка вважалася повновладною господинею будинку: в її руках були рахункові книги та ключі від комор, їй підпорядкувалися всі слуги-раби, від неї залежало процвітання сімейних справ.

У будинку обов'язково була ванна кімната з теракотовою ванною з відвідною трубою, по якій вода витікала на вулицю. Передбачалася й спеціальна чаша для умивання.

Вулиці грецьких полісів були кривими та настільки вузькими, що, виходячи з двору, треба було стукати у двері, щоб, відчинивши її, не вдарити перехожого.

Меблів було мало. В основному це були дерев'яні стільці: «тронос» - крісло господаря будинку, лавки, стільці із зігнутою спинкою. Столи були маленькими, оскільки їли та спали на «ложах» - дерев'яних лавах. Шаф не було, замість них для одягу та іншого краму використовували скрині.

Те к с т 3. « О д я г, в з у т т я , п р и к р а с и , з а ч і с к и »

Грецький одяг був дуже простим. І чоловіки, і жінки драпірувалися у тканини, обертаючи їх навкруги тіла у вигляді туніки або плащу. Тканина обиралася залежно від погоди та достатку: вовна, льон, виляск, іноземні прозорі тканини.

Жінки носили хітони - плаття, яке робили з одного прямокутного шматка тканини. Таке плаття закріплювалося на плечах шпильками чи брошками і підв'язувалося поясом. У прохолодну пору накидали на плечі гиматій. Гиматій - прямокутна накидка, розмір та щільність якої могли бути різноманітними.

Чоловіки теж носили туніки. Молоді чоловіки, виходячи з будинку, надягали короткі, до коліна, туніки. Літні та заможні люди зазвичай вдягалися в туніки до щиколоток. Чоловіки носили гиматій, який обертали навколо тіла, перекинувши один кінець через плече. Іноді його надягали поверх туніки.

Багато греків ходили босоніж майже весь час, особливо вдома. Виходячи на вулицю, надягали шкіряні сандалії або черевики. Мандрівники та наїзники носили високі півчобітки.

У зачісках греки слідували моді. Волосся у чоловіків ставало все коротшим, а обличчя були гладко голені. Жінки зі свого волосся робили складні зачіски, прикрашені стрічками, діадемами, шарфами або сітками.

Любили греки ювелірні прикраси.

Те к с т 4. « Д о з в і л л я г р е к і в »

Афіняни - майстерні землероби, ремісники й мореплавці - були людьми працелюбними. Але вони не вважали роботу головною справою життя. Праці вони відводили 6 годин, а далі - «дзети»! (грецькою - живи!). Жити зовсім не означало даремно байдикувати. Жити значило спілкуватися з людьми та вдосконалювати себе - насолоджуватися красою, набиратися розуму й знань. Дозвілля дорослі афіняни проводили не з сім'єю, а на вулиці, у чоловічій компанії. Друзі і співрозмовники збиралися в цирульнях (перукарнях), на лавочках або в гімназіях.

Грецькі гімназії - це зелені парки з банями, стадіонами та приміщеннями для спортивних вправ (вони називалися палестрами); тут же були й портики (коридори з колонами замість стін) для прогулянок, зали для шкільних занять і вчених бесід.

Будь-який громадянин міг вправлятися в боротьбі, гуляти з друзями, слухати розумні суперечки.

Греки любили театральні вистави, вважали театр «школою життя».

Але найбільше афіняни любили зустрічатися за святковим столом.

Щодня то в одному, то в іншому будинку збиралося невелике, на 9-10 чоловік, товариство; жінки до цього гуртка не допускалися. Господарі й гості розташовувалися на обідніх ложах: греки їли напівлежачи. На початку бенкету подавалося частування, а потім, помивши руки, співтрапезники бралися за чаші, в які наливалося вино, розведене водою (питии нерозбавлене вино вважалося варварством).

Головне задоволення учасники бенкету отримували не стільки від їжі та пиття, скільки від застільної бесіди. Говорили зазвичай про мистецтво, філософію, державні справи. Тому грецькі й римські автори філософські твори писали у вигляді розмови учасників бенкету. Деякі давні філософські твори так і називалися - «Бенкет».

Те к с т 5. « В и х о в а н н я д і т е й »

В Афінах не було державних шкіл, як у Спарті. Кожний громадянин виховував своїх дітей, як міг. Малюки ходили до платних вчителів початкової школи, які навчали їх читат й рахувати. Освіта бідняків на цьому закінчувалася, а

діти заможних родин відвідували гімназії, де займалися з платними наставниками літературою, музикою та тілесними вправами.

Старші хлопці вступали до школи якогось відомого філософа або оратора (майстра красномовства), сини аристократів навчалися у найбільш знаменитих учених і музикантів у себе вдома. Дівчатка вчилися тільки вдома.

У «добрі старі часи», за Солона, афінські хлопчики у сором'язливості та слухняності ледве поступалися спартанцям. Але поступово вдача афінської молоді погіршилися, вона стала свавільною та менш шанобливою до старших. Був такий випадок: одного разу в Афінах під час свята до театру увійшов старий. Він став шукати вільного місця, але ніхто з молодих людей не звертав на нього уваги. Коли ж він дійшов до спартанських послів, ті дружно встали та поступилися йому місцем. Афіняни відразу усвідомили, що спартанці дали їм добрий урок, - весь театр вибухнув аплодисментами.

Те к с т 6. « Р а б с т в о в Гр е ц і ї »

Афіняни були не тільки вільними громадянами вільної держави, вони були ще й рабовласниками. Вчені підрахували, що в Аттиці рабів було більше, ніж дорослих чоловіків-афінян. Деякі невільники поралися в сільських садибах багатіїв, але більшість їх працювала в майстернях заможних афінських ремісників. Афінське ремесло процвітало завдяки великій кількості невеликих «підприємств» з 10-15 рабами. Майстерня із сотнею невільників здавалася величезною «фабрикою». Домашні слуги, а також няньки і дядьки, що доглядали за маленькими дітьми, були теж рабами.

Окрім господарських рабів, були раби державні. Так, наприклад, 300 державних рабів-скіфів несли в Афінах поліцейську службу. Грамотні невільники працювали писарями в державних архівах.

Найважчою була доля рабів, що трудилися в рудниках: глибоко під землею, без світла, зігнувшись у низьких шахтах, день і ніч видобували вони срібло.

І все ж таки гості-іноземці вважали, що в Афінах рабам живеться вільно. Характер афінян не дозволяв грубого поводження з невільниками: жорстокість щодо живої істоти вважалася у них не гідною вільної людини. Афінянин не мав права вбити свого раба. Невільник міг залишити жорстокого пана та вимагати через суд, щоб його продали іншому господарю. Одягалися домашні раби так само, як вільні люди. На вулиці вони поводилися вільно, нерідко штовхали перехожих. За вірну службу раба

відпускали з часом на свободу.

Спікери груп виступають з повідомленнями.

Метод «Навчаючи - вчуся».

Вчитель перед виступами учнів дає завдання групам під час повідомлення скласти по два питання, на які повинні будуть відповісти представники інших експертних груп.

Метод «Історичне фехтування».

Економіка Греції

У ч и т е л ь. «Економіка» у перекладі з грецької мови означає мистецтво ведення домашнього господарства. Ми на уроках історії розглядатимемо економіку як сукупність усіх видів господарства.

• Як, на ваш розсуд, якою ж була економіка Греції?

За відповідями учнів складається початкова схема «Ґроно», яка доповнюється по ходу роботи учнів з картою атласу «Господарство та культура Давньої Греції».

ІІІ. Закріплення знань

Бесіда за питаннями

1. Поясніть, яку роль афіняни відводили праці; чому, за їх уявленнями, людина повинна була трудитися.

2. Розкажіть, яким було повсякденне життя афінян, де вони проводили дозвілля.

3. Які риси приваблюють вас у житті стародавніх афінян?

4. З якою метою афіняни відвідували агору?

5. Розкажіть про заняття стародавніх греків. Які заняття були у чоловіків і які - у жінок?

6. Які види ремесла були розвинені у Стародавній Греції?

7. Як харчувалися стародавні греки?

IV. Підбиття підсумків роботи. Оцінювання

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф; письмово відповісти на питання:

1. Чому найбагатші афіняни вважали за краще жити в місті, ніж у заміських садибах?

2. Чому навіть за несприятливого збігу обставин грекам не загрожував голод?

Те к с т 1. « Х а р ч у в а н н я г р е к і в »

Більшість жителів Греції харчувалися хлібом і кашею. Зазвичай це був ячмінний хліб, оскільки пшениця коштувала дорожче, ніж ячмінь.

Іншою доступною їжею були: сир, риба, овочі, яйця та фрукти. Полювання на зайців, оленів та кабанів давало можливість вживати м'ясо.

На сніданок зазвичай подавали шматок хліба, змочений у вині. На обід міг бути хліб зі шматком сиру та декілька оливок або фіг. На вечерю подавали частіше за все ячмінну кашу або хліб з овочами. Як приправи використовували коріандр і кунжут. У теракотових вуликах тримали бджіл.

Мед був єдиними солодощами на столі стародавнього грека. Заможні люди харчувалися більш різноманітно. Вони більше споживали риби, м'яса, могли дозволити собі хліб з пшениці.

Вино готували з винограду. Виноград збирали у вересні. Спочатку виноград м'яли ногами у великих чанах. Потім розчавлену виноградну массу поміщали під прес, віджимали і розливали сік у великі глеки - піфоси, де він поступово перетворювався на вино. Вино змішували з водою так, щоб води було більше (принаймні, удвічі), ніж вина. По суті, це був лише засіб для знезараження води грецьких колодязів.

Те к с т 2. « Б у д и н о к а ф і н я н и н а »

Хати стародавніх греків будувалися з необпаленої цегли: їх було неважко зламати й легко відновити. Двері та віконні рами робили з дерева, яке вважалося дорогим матеріалом - його було замало.

Грецькі будинки розташовувалися навколо внутрішнього дворика. У внутрішньому дворику стояв вівтар, тут же проходило все господарське життя. З нього вели двері до кімнат першого поверху із земляною підлогою, яка пізніше замінюється мозаїчною. Кімнати обігрівалися нагрітим деревним вугіллям у невеликих металевих жаровнях. Вікна, що виходили на вулицю, були маленькими, розташовувалися практично під дахом і зачинялися віконницями.

Сходи вели з двору на другий поверх, де знаходилися спальні та приміщення для слуг. Грецькі будинки були розділені на дві частини: чоловічу та жіночу. На чоловічій половині греки зустрічалися з друзями, влаштовували гулянки. На жіночій - працювали: пряли, ткали, вишивали.

Жінка вважалася повновладною господинею будинку: в її руках були рахункові книги та ключі від комор, їй підпорядкувалися всі слуги-раби, від неї залежало процвітання сімейних справ.

У будинку обов'язково була ванна кімната з теракотовою ванною з відвідною трубою, по якій вода витікала на вулицю. Передбачалася й спеціальна чаша для умивання.

Вулиці грецьких полісів були кривими та настільки вузькими, що, виходячи з двору, треба було стукати у двері, щоб, відчинивши її, не вдарити перехожого.

Меблів було мало. В основному це були дерев'яні стільці: «тронос» - крісло господаря будинку, лавки, стільці із зігнутою спинкою. Столи були маленькими, оскільки їли та спали на «ложах» - дерев'яних лавах. Шаф не було, замість них для одягу та іншого краму використовували скрині.

Те к с т 3. « О д я г, в з у т т я , п р и к р а с и , з а ч і с к и »

Грецький одяг був дуже простим. І чоловіки, і жінки драпірувалися у тканини, обертаючи їх навкруги тіла у вигляді туніки або плащу. Тканина обиралася залежно від погоди та достатку: вовна, льон, виляск, іноземні прозорі тканини.

Жінки носили хітони - плаття, яке робили з одного прямокутного шматка тканини. Таке плаття закріплювалося на плечах шпильками чи брошками і підв'язувалося поясом. У прохолодну пору накидали на плечі гиматій. Гиматій - прямокутна накидка, розмір та щільність якої могли бути різноманітними.

Чоловіки теж носили туніки. Молоді чоловіки, виходячи з будинку, надягали короткі, до коліна, туніки. Літні та заможні люди зазвичай вдягалися в туніки до щиколоток. Чоловіки носили гиматій, який обертали навколо тіла, перекинувши один кінець через плече. Іноді його надягали поверх туніки.

Багато греків ходили босоніж майже весь час, особливо вдома. Виходячи на вулицю, надягали шкіряні сандалії або черевики. Мандрівники та наїзники носили високі півчобітки.

У зачісках греки слідували моді. Волосся у чоловіків ставало все коротшим, а обличчя були гладко голені. Жінки зі свого волосся робили складні зачіски, прикрашені стрічками, діадемами, шарфами або сітками.

Любили греки ювелірні прикраси.

Те к с т 4. « Д о з в і л л я г р е к і в »

Афіняни - майстерні землероби, ремісники й мореплавці - були людьми працелюбними. Але вони не вважали роботу головною справою життя. Праці вони відводили 6 годин, а далі - «дзети»! (грецькою - живи!). Жити зовсім не означало даремно байдикувати. Жити значило спілкуватися з людьми та вдосконалювати себе - насолоджуватися красою, набиратися розуму й знань. Дозвілля дорослі афіняни проводили не з сім'єю, а на вулиці, у чоловічій компанії. Друзі і співрозмовники збиралися в цирульнях (перукарнях), на лавочках або в гімназіях.

Грецькі гімназії - це зелені парки з банями, стадіонами та приміщеннями для спортивних вправ (вони називалися палестрами); тут же були й портики (коридори з колонами замість стін) для прогулянок, зали для шкільних занять і вчених бесід.

Будь-який громадянин міг вправлятися в боротьбі, гуляти з друзями, слухати розумні суперечки.

Греки любили театральні вистави, вважали театр «школою життя».

Але найбільше афіняни любили зустрічатися за святковим столом.

Щодня то в одному, то в іншому будинку збиралося невелике, на 9-10 чоловік, товариство; жінки до цього гуртка не допускалися. Господарі й гості розташовувалися на обідніх ложах: греки їли напівлежачи. На початку бенкету подавалося частування, а потім, помивши руки, співтрапезники бралися за чаші, в які наливалося вино, розведене водою (питии нерозбавлене вино вважалося варварством).

Головне задоволення учасники бенкету отримували не стільки від їжі та пиття, скільки від застільної бесіди. Говорили зазвичай про мистецтво, філософію, державні справи. Тому грецькі й римські автори філософські твори писали у вигляді розмови учасників бенкету. Деякі давні філософські твори так і називалися - «Бенкет».

Те к с т 5. « В и х о в а н н я д і т е й »

В Афінах не було державних шкіл, як у Спарті. Кожний громадянин виховував своїх дітей, як міг. Малюки ходили до платних вчителів початкової школи, які навчали їх читат й рахувати. Освіта бідняків на цьому закінчувалася, а

діти заможних родин відвідували гімназії, де займалися з платними наставниками літературою, музикою та тілесними вправами.

Старші хлопці вступали до школи якогось відомого філософа або оратора (майстра красномовства), сини аристократів навчалися у найбільш знаменитих учених і музикантів у себе вдома. Дівчатка вчилися тільки вдома.

У «добрі старі часи», за Солона, афінські хлопчики у сором'язливості та слухняності ледве поступалися спартанцям. Але поступово вдача афінської молоді погіршилися, вона стала свавільною та менш шанобливою до старших. Був такий випадок: одного разу в Афінах під час свята до театру увійшов старий. Він став шукати вільного місця, але ніхто з молодих людей не звертав на нього уваги. Коли ж він дійшов до спартанських послів, ті дружно встали та поступилися йому місцем. Афіняни відразу усвідомили, що спартанці дали їм добрий урок, - весь театр вибухнув аплодисментами.

Те к с т 6. « Р а б с т в о в Гр е ц і ї »

Афіняни були не тільки вільними громадянами вільної держави, вони були ще й рабовласниками. Вчені підрахували, що в Аттиці рабів було більше, ніж дорослих чоловіків-афінян. Деякі невільники поралися в сільських садибах багатіїв, але більшість їх працювала в майстернях заможних афінських ремісників. Афінське ремесло процвітало завдяки великій кількості невеликих «підприємств» з 10-15 рабами. Майстерня із сотнею невільників здавалася величезною «фабрикою». Домашні слуги, а також няньки і дядьки, що доглядали за маленькими дітьми, були теж рабами.

Окрім господарських рабів, були раби державні. Так, наприклад, 300 державних рабів-скіфів несли в Афінах поліцейську службу. Грамотні невільники працювали писарями в державних архівах.

Найважчою була доля рабів, що трудилися в рудниках: глибоко під землею, без світла, зігнувшись у низьких шахтах, день і ніч видобували вони срібло.

І все ж таки гості-іноземці вважали, що в Афінах рабам живеться вільно. Характер афінян не дозволяв грубого поводження з невільниками: жорстокість щодо живої істоти вважалася у них не гідною вільної людини. Афінянин не мав права вбити свого раба. Невільник міг залишити жорстокого пана та вимагати через суд, щоб його продали іншому господарю. Одягалися домашні раби так само, як вільні люди. На вулиці вони поводилися вільно, нерідко штовхали перехожих. За вірну службу раба

відпускали з часом на свободу.