Учнівський проект Україна в Європі

Часовоярська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів №17

Артемівської міської ради

Донецької області

підготувала

учениця 11 класу

Часовоярської ЗОШ

І - ІІІ ступенів №17

Здорова Вікторія

2015 - 2016 н.р.

«Україна в Європейському Союзі»

В Європейському союзі могутні країни,

І бажає вступити в союз Україна.

Ми - горда держава незламних людей,

Маємо безліч пропозицій, цікавих ідей.

Європейський Союз для нас - майбуття

Де забудемо про злидня життя

Де не буде міграцій, збережеться сім`я

Разом ми не відчуємо жах у слові «Війна»

Україна - велика і сильна держава,

Що несе з давнини перемоги і славу,

Незалежна розвинена наша країна,

Дорога і найкраща мені Батьківщина.

Громадянином європейським хочу я стати.

Щоб в неньки моєї було ліпшим життя,

Щоб країна була конкурентноспроможна ,

А кожна родина щаслива й заможна.

Моя Україна - зоря світанкова,

Пшеничні лани, голубі небеса,

ЇЇ солов'їна калинова мова

Світиться, наче на сонці роса.

Паспорт проекту

Тематичний напрямок проекту: соціальний

Назва проекту: «Україна в Європі»

Предмет: історія

Відомості про автора проекту:Часовоярська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів №17

Артемівської міської ради Донецької області

Поштова адреса навчального закладу (організації)

(обов'язково вказати індекс)

84500

вул. Орджонікідзе

м.Часів Яр

Артемівського района Донецької області

Прізвище, ім'я по батькові автора проекту

Здорова Вікторія

Термін реалізації проекту: березень 2016р.

Актуальність проекту.

Проголосивши європейський вибір, наша держава у партнерстві із різноманітними європейськими структурами в усіх напрямках своєї діяльності бере участь у світових інтеграційних процесах. Україна є сусідом великого континентального об'єднання держав під назвою Європейський Союз, до складу якого увійшла переважна більшість держав Європи. Загальною стратегічною метою становлення України як європейської держави є отримання повноправного членства в Європейському Союзі.

Не можна також не погодитися із тим фактом, що молодь стала сьогодні тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за наше спільне майбутнє. Водночас саме молода генерація України не бачить альтернативи європейській перспективі розвитку нашої держави. Але в житті все починається з малого і відчуття себе європейцем теж. І тому не лише загальна інформація про наших сусідів, але й безпосередня співпраця, розуміння європейських цінностей є важливою запорукою нашого добросусідства.

Різноманітні словосполучення із словом ЄВРО досить часто зустрічаються у нашій дійсності. Наприклад, ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ, ЄВРОВАЛЮТА, ЄВРОБАЧЕННЯ, чи такі як ЄВРОРЕМОНТ, ЄВРОАВТО тощо. Всі ці поняття асоціюються у вас із чимось новим, цікавим, захоплюючим. А тим більше тоді, коли є можливість разом із своїми однодумцями із класу, населеного пункту, України чи інших держав реалізовувати практичні та корисні для нашого спільного майбутнього ідеї.

Основний акцент проекту спрямований на формування почуття європейської єдності та набуття знань про Європу, адже ми відчуваємо себе європейцями, знаходження спільних цінностей, подібності культур, традицій, усвідомлення спільної історії України та країн Європи, а також на практичне впровадження знань про Європу у форматі позакласної та позашкільної роботи.

Даний проект може прислужитися тим, хто не байдужий до долі свого держави.

Мета проекту: розширення знань про Європу; інформування про співпрацю України та ЄС; сприяння вихованню європейської свідомості, пропаганда спільних європейських цінностей; поширення інформації про Україну, її місце на Європейському континенті та роль в процесі євроінтеграції; пропаганда ідей демократії, громадянського суспільства та європейської інтеграції; вироблення нового стилю відносин, поведінки, мислення; підготовка молоді до життя в об'єднаній Європі.

Завдання проекту :

• Різнобічне вивчення історії, культури, звичаїв та традицій як країн Європейського Союзу, так і України як невід'ємної частини європейської цивілізації.

• Одержання та поширення інформації про історію, розвиток, сучасний стан та подальші перспективи інтеграційних процесів у Європі.

• Удосконалення навичок самостійного здобування та критичного аналізу інформації.

• Формування необхідних компетентностей, сприяння становленню активної позиції молоді щодо реалізації ідеалів і цінностей розвитку демократичного суспільства в світі, Європі, Україні.

• Виховання у дітей та молоді любові до України через вивчення її історії і культури, ознайомлення із пам'ятками культурної спадщини та сьогоденням рідного краю.

Очікувані результати проекту :

• Зростання патріотичної та громадської свідомості у дітей та молоді.

• Підвищення цікавості дітей та молоді до історії та культури рідного краю.

• Залучення молоді до вивчення культурних цінностей європейського народу.

• Виховання нового покоління європейців, молодих лідерів.

• Поширення та розповсюдження інформації про Європу, європейські країни та Євросоюз.

• Створення власної стінгазети у школі, створення власної webсторінки, налагодження контактів з районною газетою «Вперед».

Інформаційно-теоретичний банк даних

Держави Європи

На політичній карті Європи видно, що на цій території розташовуються приблизно 50 держав. Варто зазначити, що тільки 43 держави є офіційно визнаними іншими країнами; п'ять держав розташовані в Європі тільки частково, а 2 країни мають обмежене визнання або взагалі не визнані іншими країнами.

Європу часто поділяють на кілька частин: Західну, Східну, Південну і Північну. До країн західної Європи належать Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Ліхтенштейн, Ірландія, Франція, Монако, Люксембург, Швейцарія і Нідерланди.

На території Східної Європи знаходяться Білорусія, Словаччина, Болгарія, Україна, Молдова, Угорщина, Чехія, Польща і Румунія

На території Північної Європи розташовуються скандинавські країни та країни Прибалтики: Данія, Норвегія, Естонія, Латвія, Литва, Швеція, Фінляндія та Ісландія.

Південна Європа - це Сан-Марино, Португалія, Іспанія, Італія, Ватикан, Греція, Андорра, Македонія, Албанія, Чорногорія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Мальта Словенія.

Частково на території Європи розташовуються такі країни, як Росія, Туреччина, Казахстан, Грузія та Азербайджан. До невизнаних утворень відносяться Республіка Косово і Придністровська молдавська республіка.

Політика Європи

У сфері політики лідерами є такі держави Європи: Франція, Німеччина, Великобританія та Італія. На сьогоднішній день 28 держав Європи входять до складу Європейського союзу - наднаціонального об'єднання, яке визначає політичну, торговельну та грошово-кредитну діяльність країн-учасниць.

Також багато країн Європи входять до складу НАТО - військового союзу, в якому крім європейських країн беруть участь США і Канада. Нарешті, 47 держав є членами Ради Європи - організації, яка реалізує програми по захисту прав людини, захист навколишнього середовища і т. д.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА

ЄВРОПИ У 2016 РОЦІ

Серйозною проблемою для Європи може стати прихід до влади у Польщі праворадикальної партії "Закон і справедливість" на чолі з Ярославом Качинським. При цьому ймовірний негативний ефект від дій польських політиків для Європейського союзу може виявитися більш відчутним, ніж фінансова криза в Греції, ситуація на Україні, наплив біженців чи можливий вихід Великобританії з ЄС, вважає оглядач австрійського видання Der Standard Ерік Фрай

Оглядач зазначає, що Качинський "лібералом ніколи не був", оскільки "свято вірить у свої реакційні переконання і у всілякі теорії змови", однією з яких є теорія про те, що російські спецслужби нібито причетні до авіакатастрофи під Смоленськом у 2010 році, в якій загинув його брат-близнюк Лех Качиньський.

При цьому реакційна політика Качинського може стати додатковим чинником напруженості для польської економіки, пише Фрай.

"Обмінний курс злотого обвалиться, як і курси акцій на Варшавській біржі, а зовнішні інвестиції припиняться. Але Качиньський побачить в цьому лише доказ змови закордону і фінансових ринків проти нього і його країни", - вважає автор матеріалу.

Нагадаємо, перемігши на парламентських виборах у Польщі, пообіцяли надавати більшу підтримку для бідних. Крім того, праві з партії "Закон і справедливість" виступають проти прийому мігрантів і не поспішають залучати Польщу в єврозону.

Про те, чи будуть реалізовані дані передвиборчі обіцянки в інтерв'ю Pravda. Ua розповів керівник Польського культурного центру в Калінінграді, головний редактор сайту "Новини з Польщі" Томаш Оманьски.

КРИЗА

ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

«Криза біженців, які линули з Іраку і Сирії, тягне за собою серйозну проблему для здатності економіки ЄС та ринків праці впоратися з цим, а тим більше для політичних систем», - зазначив експерт, згадавши про створення проекту спільного поліцейського периметра ЄС.

Він зазначив, що такі країни, як Ліван, Йорданія і Туреччина «знаходяться на передовій кризи біженців». Але, за його словами, крім цього, «Європа стикається з іншими політичними та економічними проблемами: від Піренейського півострова до Греції та України».

Він підтвердив, що одні з найбільших складнощів в 2016 році відчують на собі країни з ринками, що розвиваються (в число яких, за класифікацією МВФ, входить і Україна).

«Цей рік висуває велику кількість проблем, але ринки будуть знаходитися в центрі уваги. Приплив капіталу знижується, певний рівень запасів витрачено, спреди суверенних облігацій розширилися, національні валюти ослабли, а зростання в деяких країнах різко сповільнилося», - зазначив Обстфельд.

Він також згадав про падіння цін на сировину, в тому числі на енергоносії, що може спричинити за собою збільшення проблем для експортерів і створити ризики для курсу національних валют.

«Немає сумнівів, що глобальні фінансові умови є жорсткими, країни, що формуються і розвиваються ринками є особливо чутливими до цього впливу, враховуючи інші поточні виклики», - зазначив експерт.

У цьому зв'язку він підкреслив, що такі ринки повинні стати об'єктом докладного вивчення з боку МВФ з метою пошуку ефективних способів підвищення потенційного зростання.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом (укр. Угода про асоціацію між Україною та Європейськім Союзом, англ. Ukraine-European Union Association Agreement) - міжнародний договір, який має на меті поглиблення інтеграції між Україною та Європейським союзом у сфері політики, торгівлі, культури і зміцнення безпеки. Угода про асоціацію замінило колишню Угоду про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною.

Переговори про укладення Угоди про асоціацію велися між Україною та Європейським союзом з 2007 року. Текст нового документа був остаточно узгоджений ще в листопаді 2011 року, але у зв'язку з ускладнить відносини між Євросоюзом та Україною його підписання кілька разів відкладалося, при цьому Євросоюз висунув українському керівництву низку попередніх умов. 30 березня 2012 року Угода була парафована главами делегацій України та Євросоюзу. В листопаді 2013 року, за кілька днів до Вільнюського саміту «Східного партнерства», де планувалося провести підписання Угоди про асоціацію, процес підготовки до підписання був за ініціативи українського уряду призупинено.

Відмова президента Віктора Януковича підписати угоду з Євросоюзом призвела до масових акцій протесту в Києві, і після майже трьох місяців жорсткого протистояння в кінці лютого 2014 року в Україні сталася зміна влади. 2 березня новий уряд розпорядився відновити процес підготовки до підписання угоди. 21 березня представники ЄС і Арсеній Яценюк підписали політичний блок Угоди - ту частину документа, яка стосується політичної взаємодії, питань безпеки та боротьби з тероризмом. 27 червня 2014 року була підписана економічна частина Угоди.

16 вересня 2014 року Верховна рада схвалила законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом, який в той же день був підписаний президентом Петром Порошенком. Однак на вимогу Росії 12 вересня 2014 року в Брюсселі на переговорах «Україна - Росія - ЄС» була досягнута домовленість про відстрочення імплементації угоди про створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС до 31 грудня 2015 року. З 1 листопада 2014 року Україна приступила до реалізації основних положень Угоди, крім створення зони вільної торгівлі. З 1 січня 2016 року в режимі тимчасового застосування також почали діяти положення щодо зони вільної торгівлі.

Україна і Європа

(БАГАТО СПІЛЬНОГО)

У питанні загальнодемократичних цінностей Україна і Європа мають однаковий підхід, оскільки демократія, повага до прав і свобод людини, верховенство права - не порожні слова для українців, а цінності, які існували і вкоренилися в українському суспільстві протягом історії нашого народу. Про це заявив сьогодні в Таллінні Міністр закордонних справ України Борис Тарасюк під час виступу на міжнародній конференції "Цінності та інтереси у світовій політиці", організованої парламентом Естонської Республіки.

Як повідомив ЛІГАБізнесІнформ керівник прес-служби МЗС України Андрій Дещиця, Б. Тарасюк запевнив учасників конференції, що у своєму прагненні до членства в ЄС Україна усвідомлює, що спільні з Європою інтереси та стандарти є основною передумовою набуття такого членства.

Б. Тарасюк підкреслив, що Україна розділяє з Європою ідеї про зміцненні миру і стабільності на Європейському континенті, просуванні ідей демократії, верховенства права і прав людини в сусідній з ЄС регіоні. У цьому контексті Міністр відзначив, що ініціатива України у придністровському врегулюванні може стати оптимальною моделлю мирного врегулювання проблем сепаратизму в Європі. Він також звернув увагу на активну регіональну політику нашої держави, зокрема, у форматі ГУАМ і Спільноти демократичного вибору, який зробив значний внесок у розвиток і зміцнення демократії в Східній Європі.

Глава українського зовнішньополітичного відомства високо оцінив результати недавнього гельсінського Саміту "Україна-ЄС" і висловив надію, що наступний етап співпраці України і ЄС буде відрізнятися подальшим поглибленням діалогу в політичній сфері і сфері безпеки, розвитком торгового та економічного потенціалу успішної імплементацією досягнутих домовленостей в енергетичній, транспортній, візової та інших областях. Україна бачить себе членом ЄС, а не лише її сусідом, наголосив Б. Тарасюк.

Нагадаємо, сьогодні Б. Тарасюк перебуває з офіційним візитом в Естонській Республіці. Програмою візиту передбачені його зустрічі з керівництвом держави.

«Україна в Європі:

пошуки спільного майбутнього»*

За новітнього часу актуального звучання набула проблематика сучасного облаштування світоустрою за наявності цілої низки нових держав, зокрема України та інших країн пострадянського простору. Набуття Україною статусу незалежної держави посуттєво активізувало наукові дослідження з проблем як сучасного державотворення, так і широкого спектра міжнародних відносин.

Природно, що однією з головних проблем будь-якої нової незалежної держави є самовизначення в його різноплановості. Себто йдеться не лише про політичне, економічне та нормативно-інституціональне самовизначення, а й про цивілізаційне та історичне, чи, сказати б, самодостатність у культурно-історичному сенсі. Саме ці різновиди самоусвідомлення формують ідентичність нації і держави, вирішально впливають на процес формування національних інтересів.

У цьому контексті вихід друком трилогії монографій під узагальнюючою назвою «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього» авторського колективу академічного інституту** стає значимою подією як для наукової громадськості, так і широкого вітчизняного загалу. Автори сповідують логічну послідовність: «історично-культурна належність - ідентичність - національний інтерес», і це дає змогу стверджувати, що видання присвячене пошуку ідентичності України у всесвітньо-історичному процесі, сучасній світовій спільноті та Європі.

Кожна нова незалежна держава перебуває в постійному пошуку свого місця в міжнародному співтоваристві, у визначенні шляхів і форм стратегічної самоідентифікації, що передусім є процесом духовним. Будь-яка нація, що претендує на роль нації державної, в певному сенсі приречена на такий пошук і навіть духовне перетворення на цьому шляху. На противагу ідеям вульгарного націоналізму слід зазначити, що побудова держави передбачає вироблення якісно нового погляду на себе, навколишній світ, історію. У процесі входження нової державної нації в сучасні міжнародні відносини відбувається своєрідне зречення попередньої вузьколокальної етнічності. Відтак лише духовно відкриті нації безболісно інтегруються у світову спільноту, вносячи свій посильний набуток в історію цього співтовариства. Трилогія «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього», обстоюючи Україну як справді європейську державу - миролюбну, толерантну, правову, - є ще одним вагомим доказом демократичності й відкритості суспільства в особі української суспільствознавчої науки.

Пошук ідентичності тотожний самовизначенню, адже, тільки піднявшись над собою, нація сягає висот державності.

У трьох монографіях, за послідовного дотримання наукової об'єктивності, переконливо продемонстровано відкритість України світові, глибоке розуміння науковою елітою світової політики в її регіональному й національному вимірах і не менш глибоке розуміння широкого спектра зовнішньополітичних і внутрішньополітичних аспектів становлення української держави. «Немає сумніву в тому, - висловлює впевненість професор А. Кудряченко, під загальною редакцією якого трилогія побачила світ, - що саме розпад післявоєнного устрою, успішний вихід на міжнародну арену країн ЦСЄ та нових держав на пострадянському просторі утвердить багато націй у тому, що вони також зможуть досягти своєї державності».

Тільки сама нація має право визначати місце своєї держави у світовій спільноті та її роль у світовій історії. Будь-які ззовні нав'язані ідентичності рано чи пізно призводять до залежності, деформації національно-політичної свідомості, спотворення уявлень про себе і зовнішній світ, перетворення держави на другорядного й недієздатного суб'єкта світової політики. І серед усіх різновидів політичних практик саме зовнішня політика відчуває найбільшу потребу в історичних дослідженнях, зверненні до історичної науки, історичної традиції. Авторам трилогії вдалося не лише виділити і обґрунтувати зовнішньополітичні традиції сучасної України, а й спробувати адаптувати їх до вимог міжнародних відносин епохи глобалізації. Водночас, за словами автора післямови О. Кубальського, «члени авторського колективу свідомо прагнули показати, що з урахуванням інтеграційних та глобалізаційних процесів і викликів сучасності» Україні «слід брати за основу цивілізаційні виміри саме європейського зразка». Хочеться вірити, що ґрунтовне і глибоке історичне дослідження, здійснене авторами трилогії, спричинить свій вплив на розвиток зовнішньополітичного мислення й зміцнення зовнішньополітичного світогляду українського народу та держави.

Самовизначення в умовах індустріального й постіндустріального суспільства подвигає на особливу роль національну інтелігенцію, і передусім наукову. Саме на ці суспільні групи покладається місія переосмислення історії власного народу й духовної підготовки його до нової політичної реальності. «Жодна країна, - слушно підкреслює Л. Шкляр, - не може бути заручником свого минулого, якщо вона хоче здійснити ефективну модернізацію. Вона має враховувати всі три часові модуси свого буття: минуле, теперішнє і майбутнє з акцентом, безумовно, на перспективу. Якщо в країні переважують мотиви ретроспективного характеру, така країна стає на шлях консервативного розвитку, а в кінцевому підсумку - самоізоляції». Національна державність - це передусім висока громадська відповідальність, здатність адекватно реагувати на виклики сучасності й готовність відповідати перед історією. У сучасних умовах саме об'єктивні глибокі знання, осмислення та розуміння власної історії дають можливість стати відповідальним і дієздатним суб'єктом світової політики.

У сучасному світі історія - одне з головних джерел індивідуальної і суспільної духовності. Виробляючи й зберігаючи неперехідні цінності, трансформуючи їх у традицію, вона зміцнює ідентичність товариств та особистостей, роблячи їх стійкими до впливу різних руйнівних тимчасових чинників, зумовлених політичною, економічною, культурною кон'юнктурою, закорінюючи в минулому і готуючи до майбутнього. В умовах же глобалізованого світу це покликання історичної науки лише посилює своє значення. «Новітній, постіндустріальний час кардинально змінив сам зміст ціннісного вибору», - зазначає в цьому зв'язку Т. Метельова. «Людина в ситуації необмежених можливостей комунікації у своєму повсякденному бутті стикається з безліччю традицій, дискурсів, культурних практик. Розуміти й поважати їх - ось чому вона має вчитися; цінувати їх естетику і відчувати поліфонічність і полісемантичність їхнього змісту. Відповідно історична наука являє собою важливий інструмент «гуманізації» суспільного життя, духовного самозбереження, оновлення себе і світу.

Епоха глобалізації потребує зростання ролі зовнішньополітичної функції держави. Стосовно ж нових незалежних держав значення цієї функції особливе. Адже йдеться про утвердження на міжнародній арені державних утворів, слабо інтегрованих у міжнародну політику. Добре відомо, що в постіндустріальних суспільствах знання становлять основу ресурсної бази не лише зовнішньополітичної, а й будь-якої іншої соціальної практики. Тож виникає можливість компенсувати недостатність досвіду мобілізацією когнітивного потенціалу суспільства. Трилогія «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього», вважай, є одним із суттєвих джерел знань про зовнішню політику та міжнародні відносини в сучасній Україні, а отже, й вагомим інтелектуальним внеском у формування справді незалежної зовнішньої політики і стратегій самовизначення нашої молодої держави.

Досліджуючи історичний досвід участі України в міжнародному і,
зокрема, європейському політичному житті, особливо в недовгі за тривалістю, однак виключно важливі для набуття досвіду державного будівництва періоди «сплесків формування державності», автори переконливо демонструють наявність тісних, хоч і не завжди простих, історичних взаємин українського народу як з його найближчими сусідами, так і з іншими європейськими державами. Автори трилогії, аналізуючи віддалені (і не вельми віддалені) події X-XX століть, виділяють і формулюють поведінкові коди, що впливають, а часом і визначають сучасну політичну та зовнішньополітичну діяльність, і, екстраполюючи на проблемні точки поточного моменту, досліджують їхній потенціал і варіативність.

Величезну увагу приділено й дослідженню попереднього досвіду створення української держави в роки Першої світової війни та його впливу на нинішні реалії. Одне слово, українським суспільствознавцям удалося знову підтвердити стару істину про вічну актуальність історії і неможливість будувати майбутнє без знання минулого. Крім того, вони доводять можливість врівноваження браку державного й зовнішньополітичного досвіду мобілізацією історичних знань, зверненням до історії, формуванням політично актуальних уявлень про своє минуле в його єдності з минулим інших народів.

Сучасна історична й політична наука оперує багатьма теоретико-методологічними підходами, демонструючи максимально можливу розмаїтість методів, теорій, світоглядів. Примітно, що в текстах, які складають трилогію, досить насичена палітра сучасних теоретико-методологічних підходів та пізнавальних парадигм - від реалізму, ліберального інституціоналізму та неомарксизму до культурно-цивілізаційної та геополітичної парадигм. Таке теоретико-методологічне розмаїття створює передумови для формування об'єктивного погляду на специфіку історичної еволюції українського суспільства після розпаду Радянського Союзу та особливості зовнішньої політики української держави на її шляху до реальної незалежності. Однак головним джерелом наукової об'єктивності залишається глибокий історизм авторських підходів, постійне звернення їх до історії, намагання обґрунтовувати актуальні політичні явища історичними аргументами - прагнення відшукати витоки цих явищ, ігноруючи ідеологічну кон'юнктуру.

Особливий інтерес викликає й тематична різноманітність дослідження. Автори здійснили ґрунтовний науковий аналіз минулого та сьогодення взаємин України з далекими і близькими сусідами по європейському дому в контексті їх спрямованості в майбутнє, запропонували панорамне бачення українських європерспектив . Ученим удалося дослідити феномен розвитку самої Європи, її культурно-цивілізаційні параметри і включеність у них України, цивілізаційну складову європейського вибору України й внутрішні проблеми державного будівництва з погляду їхньої специфіки та відповідності європейським моделям. Дослідники проаналізували генезу, розвиток і актуальні проблеми міжнародно-правових, економічних, соціально-політичних і світоглядних, духовно-культурних аспектів взаємин української держави з її партнерами і на європейському, і на євразійському напрямах. Окрім усього іншого, трилогію можна вважати не лише солідним джерелом знань з історії України та Європи, а й ґрунтовним висвітленням української зовнішньої політики.

Привертають увагу різноманітність авторських методологічних підходів, широта теоретичних уявлень, а також глибоке знання історії вітчизняної та європейської політичної думки. Авторським колективам трьох монографій удалося ще раз довести продуктивність цивілізаційного бачення світової політики та всесвітньої історії.

До позитивів трилогії слід також віднести детальний огляд наукових робіт та історіографії з досліджуваних питань за весь період з часу проголошення незалежності України в 1991 році. А це дає можливість звернутися до широкого кола джерел, зокрема й тих, які представляють альтернативні погляди на висвітлювані проблеми, що «стане в добрій пригоді більшості прискіпливих дослідників під час роботи над проблематикою відносин нашої країни з колом європейських держав і провідних об'єднань» .

Водночас слід зауважити, що автори трилогії мали б повніше й однозначніше підкреслити геополітичну та цивілізаційну своєрідність України як східноєвропейської держави, котра перебуває на шляху інтеграції в об'єднану Європу, однак має досить широкі й міцні зв'язки з Російською Федерацією та іншими країнами СНД. Саме ці особливості й ця своєрідність могли б стати ключем до зовнішньополітичного успіху України не лише на європейському, а й на євразійському напрямі зовнішньополітичної діяльності.

Стосунки цивілізаційних співтовариств становлять суть всесвітньо-історичного процесу, який може вважатися сферою взаємодії цивілізацій - «місцем» їхнього діалогу й зіткнення. Ця вже давно відома історіософська істина, що стала очевидною в епоху глобалізації, не повинна ігноруватися. Вона торкається не лише політичної теорії, а й політичної практики. Діяльність конкретних суспільств і держав відбувається на тлі взаємодії цивілізаційних співтовариств або, точніше, своєю діяльністю вони опосередковують цю взаємодію. Тому іноді найелементарніший зовнішньополітичний вибір може виявитися вибором цивілізаційним. Покликання книг, подібних до трилогії «Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього», полягає в розкритті глибокого культурно-історичного сенсу зовнішньої і міжнародної політики, котрі належить сприймати як найбільш концентроване вираження всесвітньо-історичного процесу. Тим самим цивілізаційна відмінність і своєрідність України може й повинна сприяти її утвердженню в сучасному міжнародному співтоваристві.

Висновки:

Європа змінює своє обличчя а також змінює обличчя усієї карти світу. А наша Україна знаходиться в епіцентрі цих змін, доводячи своє прагнення називатися Європейської державою. В Україні затверджено програму інтеграції до Європейського Союзу, яка є підтвердженням визначення відносин між Україною та ЄС. Україна першою серед країн СНД уклала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом. Європа і Україна сповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утвердженню стабільності, безпеки й добробуту.

Європа історично стала регіоном миру. На такій маленькій території, яка простягається від мису Нордкіна на півночі до мису Марокко на півдні, від Уральських гір на сході до мису Рока на заході, розташовано 44 держави, економіка і культура яких тісно переплітаються між собою. І тому Українська держава, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна посісти належне місце серед народів Європи і світу. Ми - європейці настільки, наскільки ми - українці; і лише відчувши себе справжнім українцем, можна збудувати свій український дім за європейськими стандартами.

Опрацювавши даний матеріал з актуальними проблемами європейської інтеграції, про тернисті шляхи України до Європи ми можемо побачити, що Україну з Європою багато що пов'язує, так само у них може бути багато спільного. Прочитавши цей матеріал можна зауважити, що Україна і Європа ставили перед собою багато цілей і вирішували їх разом домагалися разом перемоги.